Рішення

від 25.04.2024 по справі 583/1604/24

ОХТИРСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 583/1604/24

2/583/544/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2024 року Охтирський міськрайонний суд Сумської області в складі:

головуючого судді Ярошенко Т.О.

з участю секретаря судового засідання Алєксєєнко І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження в залі суду в місті Охтирка цивільну справу за позовом

ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Охтирської районної державної адміністрації про стягнення моральної шкоди,

УСТАНОВИВ:

Зміст позовних вимог.

08.04.2024 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, мотивуючи вимоги тим, що він є учасником бойових дій. Рішенням Сумського окружного адміністративного суду по справі №480/4536/21 від 12.07.2021 року зобов`язано Управління праці та соціального захисту населення Охтирської районної державної адміністрації нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 суму недоплаченої щорічної грошової допомоги, як учасникові бойових дій за 2021 рік. Сумським окружним судом було видано виконавчий лист. 28.09.2021 року державним виконавцем на виконання вищевказаного виконавчого листа винесено постанову про відкриття виконавчого провадження. Проте на даний час вищевказане рішення ні в добровільному ні в примусовому порядку не виконане. Тривалим невиконанням вказаного судового рішення йому заподіяна моральна шкода, що полягає у душевних стражданнях через порушення прав, неможливості реалізувати своє конституційне право на належний розмір допомоги, через порушення звичайного способу життя. Враховуючи ігнорування відповідачем законодавства України, а також глибину завданих душевних страждань просить стягнути з Управління соціального захисту населення Охтирської районної державної адміністрації моральну шкоду в розмірі 7000 грн.

Процесуальні дії у справі та аргументи учасників справи.

Ухвалою Охтирського міськрайонного суді Сумської області від 09.04.2024 року відкрито провадження в справі за правилами спрощеного позовного провадження на 29.04.2024 року без виклику сторін. Відповідачу встановлено п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву.

11.04.2024 року від Управління соціального захисту населення Охтирської районної державної адміністрації надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначили, що пунктом 7 Постановою Кабінету Міністрів України від 26.08.2021 року за №902 «Про затвердження Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті за програмою» «Забезпечення виконання рішень суду» використання коштів, передбачених у державному бюджеті для забезпечення виконання рішень суду у 2021 році передбачалось, що черговість виконання рішень визначаються боржником за датою їх надходження до боржника, в межах однієї дати за датою набрання рішенням законної сили,якщо рішення, які виконуються за датою набрання ними законної сили, прийнято стосовно декількох позивачів за прізвищами в алфавітному порядку. Відповідно до Реєстру виконання судових рішень ведеться черговість виплати недоплаченої щорічної разової допомоги до 05 травня. Станом на 10.04.2024 року ОСОБА_1 перебуває в Реєстрі виконання судових рішень за №16. При надходженні відповідного фінансування буде проведена вищезазначена виплата, про що позивача буде повідомлено. На підставі вищевикладеного просять в позові відмовити.

Ухвалою Охтирського міськрайонного суду від 25.04.2024 року розгляд справи призначено на 25.04.2024 року на 15 год.

Враховуючи характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі, які не вимагають проведення судового засідання з викликом сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, вказана справа відноситься відповідно до положень ст. 19, ст. 274ЦПК України до малозначних справ, її розгляд визначено судом за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, позивачем відповідно до положень ЦПК України надано в повному обсязі необхідні докази в обґрунтування позову, інших клопотань щодо надання чи витребування доказів сторонами не заявлялося, суд не знаходить підстав для переходу до розгляду справи в порядку загального провадження та вважає можливим розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами у відповідності до положень ст.ст. 277-279 ЦПК України.

Оскільки Охтирським міськрайонним судом Сумської області не приймалось рішення про виклик учасників справи для надання пояснень у справі, то справа розглядається в порядку спрощеного позовного (письмового) провадження без виклику учасників справи за наявними у ній матеріалами, а копія судового рішення у такому разі надсилається у порядку, передбаченому частиною п`ятою статті 272 ЦПК України.

З огляду на те, що згідно із частиною першою статті 8ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи, така інформація оприлюднюється на офіційному веб-порталі судової влади України.

Наведене положення відповідає практиці Європейського суду з прав людини і не може автоматично вважатися порушенням п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Враховуючи відсутність учасників, судовий розгляд здійснюється без повної фіксації процесу технічними засобами, відповідно до приписів ст. 247 ЦПК України.

Суд проаналізувавши матеріали справи, дослідивши письмові докази, дійшов такого висновку.

Фактичні обставини справи встановлені судом та мотиви суду.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є учасником бойових дій і має право на пільги встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 12.04.1996 року.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду по справі №480/4536/21 від 12.07.2021 року, яке набрало законної сили 12.08.2021 року, визнано протиправною бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення Охтирської районної державної адміністрації щодо невиплати ОСОБА_1 разової грошової допомоги до 5 травня 2021 року відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком та зобов`язано Управління праці та соціального захисту населення Охтирської районної державної адміністрації нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоотриману частину щорічної разової грошової допомоги до 5 травня 2021 року відповідно до статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», виходячи з розміру 5 мінімальних пенсій за віком, з урахуванням фактично виплачених сум.

На виконання вищезазначеного судового рішення 03.09.2021 було видано виконавчий лист, на підставі якого 28.09.2021 державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) було відкрито виконавче провадження №66958811.

Станом на час розгляду справи рішення Сумського окружного адміністративного суду по справі №480/4536/21 від 12.07.2021 року не виконано, грошова сума ОСОБА_1 не виплачена, що відповідачем не спростовано.

Статтею 3 Конституції України проголошено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Відповідно до положень ст.19Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Неналежне виконання органами державної влади чи місцевого самоврядування своїх повноважень, що призвело до порушення прав людини, свідчить про невиконання державою в особі відповідного органу її головного обов`язку перед людиною - утверджувати та забезпечувати її права.

Статтею 56Конституції України гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної чи моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Статтями 13, 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-IVпередбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права та змінюють практику застосування національного закону відповідно до рішення цього Суду.

Стаття 13Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

У справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» (заява №40450/04, п. 64, від 15 жовтня 2009 року) Європейський суд з прав людини зазначив, що засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути «ефективним» як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що або запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося.

Отже, адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту. Сама лише констатація у судовому рішення порушення прав позивача не завжди може бути достатньою для того, щоб захист міг вважатися ефективним. Особливо якщо позивач вважає, що шкоду йому заподіяно.

Крім того, відповідно до чіткої й усталеної практики ЄСПЛ право на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національні правові системи Договірних держав допускали, щоб остаточні та обов`язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній зі сторін (рішення від 19 березня 1997 року у справі «Горнсбі проти Греції», пункт 40). Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок (рішення від 28 липня 1999 року у справі «Імобільяре Саффі» проти Італії», заява № 22774/93, пункт 66).

Держава не може виправдовувати нестачею коштів невиконання судових рішень, винесених проти неї або проти установ чи підприємств, які перебувають у державній власності або контролюються державою (рішення у справі «Шмалько проти України», заява № 60750/00, пункт 44, від 20 липня 2004 року). Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному та вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення від 26 квітня 2005 року у справі «Сокур проти України», заява № 29439/02, та від 19 лютого 2009 року у справі «Крищук проти України», заява № 1811/06).

ЄСПЛ також зазначив, що у випадках, коли йдеться про відшкодування матеріальної шкоди, національні суди мають явно кращі можливості визначати наявність такої шкоди та її розмір. Але інша ситуація коли йдеться про моральну шкоду. Існує обґрунтована презумпція, що надмірно тривале провадження даватиме підстави для відшкодування моральної шкоди (рішення у справі «Скордіно проти Італії», заява № 36813/97, пункти 203 - 204, та рішення у справі «Вассерман проти Росії», заява № 21071/05, пункт 50). Суд вважає таку презумпцію особливо незаперечною у випадку надмірної затримки у виконанні державою винесеного проти неї судового рішення, враховуючи те, що недотримання державою свого зобов`язання з повернення боргу після того, як заявник, пройшовши через судовий процес, домігся успіху, неминуче викликатиме у нього почуття розпачу (рішення від 7 травня 2002 року в справі «Бурдов проти Росії», пункт 100).

Відповідно до прецедентної практики ЄСПЛ право заявника на відшкодування моральної шкоди у випадку надмірно тривалого невиконання остаточного рішення, за що держава несе відповідальність, презумується.

Зазначене узгоджується з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 03 липня 2019 року по справі №750/1591/18-ц.

Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Згідно із п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31 березня 1995 року, під моральною шкодою належить розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Вона може проявлятися у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені ст. 1167 ЦК України, відповідно до положень якої моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування та посадової або службової особи вказаних органів при здійсненні ними своїх повноважень, визначені ст.ст. 1173, 1174 ЦК України.

Згідно зі ст.1173ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади, були сформульовані Верховним Судом у постанові від 10 квітня 2019 року у справі №464/3789/17. Зокрема, суд дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту (п. 49). Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання (п. 52). У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставин справи, повинен встановити чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв`язок та визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам.

Відсутність наслідків у вигляді розладів здоров`я внаслідок душевних страждань, психологічних переживань не свідчить про те, що позивач не зазнав страждань та приниження, а отже і не свідчить про те, що моральної шкоди не завдано.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права наведений у постанові Верховного Суду від 28 листопада 2019 року у справі №750/6330/17.

Таким чином, психологічне напруження, розчарування та незручності, що виникли внаслідок порушення органом держави чи місцевого самоврядування прав людини, навіть якщо вони не потягли вагомих наслідків у вигляді погіршення здоров`я, можуть свідчить про заподіяння їй моральної шкоди.

Виходячи із загальних засад доказування, у справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органами державної влади та органами місцевого самоврядування, позивач повинен довести, які саме дії (рішення, бездіяльність) спричинили страждання чи приниження, яку саме шкоду вони заподіяли і який її розмір.

При цьому слід виходити з презумпції, що порушення прав людини з боку суб`єктів владних повноважень прямо суперечить їх головним конституційним обов`язкам (стаття 3, 19 Конституції України) і завжди викликає у людини негативні емоції, які не завжди досягають рівня страждання або приниження.

По обставинам спірних правовідносин в даній справі судом встановлено, що підставою для відшкодування моральної шкоди є протиправна бездіяльність відповідача, яка полягала у не нарахуванні та не виплаті позивачу щорічної разової грошової допомоги як учаснику бойових дій до 05 травня 2021 року в розмірі, що передбачений ст.12Закону України«Про статусветеранів війни,гарантії їхсоціального захисту» в редакції, що діяла на момент виникнення спору.

Протиправний характер дій відповідача встановлений рішенням Сумського окружного адміністративного суду по справі №480/4536/21 від 12.07.2021 року, а тому вказаний факт не підлягає доказуванню, враховуючи норми ч. 4 ст. 82 ЦПК України.

Суд звертає увагу, що позивач є учасником бойових дій.

З 24.02.2022 року і по теперішній час на території України діє режим воєнного стану, що обумовлений збройною агресією РФ проти України.

В умовах воєнного стану держава зобов`язана мобілізувати всі доступні їй ресурси для посилення своєї обороноздатності та відсічі збройної агресії російської федерації проти України. Відтак усебічна підтримка військовослужбовців Збройних Сил України та ветеранів війни, які брали участь у захисті Батьківщини та в бойових діях є найвищим державним інтересом і однією з найбільш захищених конституційних цінностей України.

Усвідомлюючи та високо цінуючи внесок ветеранів у безпеку й оборону України, захист розвитку й існування її громадянського суспільства, держава покладає на себе зобов`язання забезпечити гідну систему підтримки ветеранів, їхніх сімей та членів сімей загиблих (померлих) захисників України. Державна система підтримки ветеранів повинна бути спрямована на ефективну адаптацію ветеранів до мирного життя після завершення військової служби, максимальне відновлення здоров`я та благополуччя осіб, які під час здійснення обов`язків військової служби постійно перебували у середовищі підвищеного ризику, утвердження всебічної поваги до ветеранів, їхніх сімей та сімей загиблих ветеранів в суспільстві, а також на ефективну реалізацію системи пільг та соціальних гарантій на рівні органів державної влади.

За таких обставин неправомірні дії органів державної влади та місцевого самоврядування, внаслідок яких не забезпечується своєчасного нарахування та виплати передбаченої законом грошової допомоги учасникам бойових дій, вочевидь завдають істотного негативного впливу на психоемоційний стан таких осіб, викликаючи у них відчуття ігнорування з боку суб`єктів владних повноважень значення та вагомості їхніх дій щодо захисту суверенітету і територіальної цілісності своєї держави.

Отже в даному випадку суд доходить висновку про обґрунтованість доводів позивача про завдання йому моральної шкоди у вигляді душевних страждань, які за своїм змістом та ступенем негативного впливу досягають такого значення, коли звичайне відновлення його прав та становища є недостатнім для усунення негативних наслідків, завданих протиправною бездіяльністю завдавача шкоди.

Суд зауважує, що в даному випадку відповідач не довів, що його протиправна бездіяльність не викликала у позивача психічне напруження у зв`язку з негативними переживаннями, пов`язаних з необхідністю захисту його порушеного права на отримання передбаченої законом грошової допомоги.

Таким чином, зважаючи на очевидний характер протиправності бездіяльності відповідача, характер порушення, особливості суспільно-політичних умов, в яких сталося порушення прав позивача, суд доходить висновку про безумовну наявність факту душевних переживань у позивача, а отже і заподіяння йому моральної шкоди внаслідок порушення відповідачем його прав, а також права позивача на відшкодування за рахунок держави моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями, бездіяльністю органів державної влади та їх посадових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

При визначенні розміру компенсації за завдану моральну шкоду, суд виходить з того, що відповідно до ч. 3 ст.23ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

З урахуванням вказаних позивачем і встановлених судом обставин, характеру спричиненої йому моральної шкоди, виходячи з міркувань розумності, виваженості та справедливості, суд доходить висновку, що визначений позивачем розмір моральної шкоди є непропорційним порівняно із характером спричинених моральних страждань, а тому з відповідача на користь позивача в якості відшкодування моральної шкоди слід стягнути суму коштів в розмірі 3000 грн, що буде належним і достатнім засобом грошової компенсації такої шкоди.

Висновок суду.

Таким чином, аналізуючи приведені докази, даючи їм оцінку в їх сукупності, з урахуванням вищевказаних обставин, оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, оцінюючи зібрані у справі докази в цілому, так і кожний доказ окремо, який міститься у справі, з урахуванням принципів розумності, пропорційності, виваженості, справедливості, вирішуючи справу в межах заявлених вимог, виходячи із необхідності дотримання справедливого балансу між інтересами держави та втручання у права сторін з урахуванням наданих доказів, суд приходить до висновку, що існують достатні правові підстави для захисту порушеного права позивача та часткового задоволення позивних вимог, що буде в повній мірі відповідати законним інтересам позивачка та відновленню його прав.

Щодо судових витрат.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 141ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», то з відповідача на користь держави підлягає до стягнення судовий збір у розмірі 1211,20 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 76-81, 141, 158, 263-265, 274, 279 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з Управління соціального захисту населення Охтирської районної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 3000 грн.

В іншій частині позову відмовити за необґрунтованістю.

Стягнути з Управління соціального захисту населення Охтирської районної державної адміністрації судовий збір у розмірі 1211,20 грн в прибуток держави.

Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Сумського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення. В разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст рішення складено 25.04.2024 року.

Позивач: ОСОБА_1 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).

Відповідач: Управління соціального захисту населення Охтирської районної державної адміністрації (юридична адреса: вул. Заводська, 2, с.Чернеччина Охтирського району Сумської області, код ЄДРПОУ 03197888).

Суддя Охтирського

міськрайонного суду Т.О. Ярошенко