Рішення

від 16.04.2024 по справі 584/1329/23

ПУТИВЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 584/1329/23

Провадження № 2/584/99/24

РІШЕННЯ

Іменем України

16.04.2024 Путивльський районний суд Сумської області

в особі: головуючого - судді Токарєва С.М.

при секретарі Зікрати Я.В.

за участю: позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Путивль за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства "Путивльська житлово-експлуатаційна контора" Путивльської міської ради про визнання договору розірваним та зобов`язання укласти договір,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Комунального підприємства "Путивльська житлово-експлуатаційна контора" Путивльської міської ради, обгрунтовуючи свої вимоги тим, що 01.08.2021 між нею та відповідачем було укладено Договір про надання послуг з поводження з побутовими відходами.

У зв`язку з неналежним виконанням умов зазначеного договору, позивач неодноразово (09.06.2022, 11.08.2022, 20.10.2022, 27.12.2022) зверталася до відповідача та голови громади з проханням розірвати зазначений договір та укласти новий договір з урахуванням побажань та можливостей споживача послуги, не порушуючи при цьому державні норми та стандарти.

Посилаючись на неналежне оформлення зазначеного договору та платіжного документу, а також на небажання виконавця послуги знаходити альтернативні рішення, які задовольнити б обидві сторони, просила визнати Договір про надання послуг з поводження з побутовими відходами розірваним з 09.06.2022, а також зобов`язати відповідача укласти новий договір з урахуванням побажань та можливостей споживача, не порушуючи при цьому норми та стандарти.

Відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обгрунтування своїх заперечень відповідач зазначав, що суб`єкти господарської діяльності та громадяни у сфері поводження з відходами укладають договори з юридичною особою, яка в установленому порядку визначена виконавцем послуг на вивезення побутових відходів на певній території, на якій знаходиться об`єкт утворення відходів. Тобто, укладення договору на вивіз твердих побутових відходів є обов`язком кожної особи, а не її правом. Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами. Типовий договір про надання послуг з вивезення побутових відходів затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 10.12.2008 № 1070. Згідно рішення конкурсної комісії Путивльської міської ради від 16.07.2014 було прийнято рішення щодо переможця конкурсу з визначення єдиного суб`єкта господарювання виконавця з надання послуг зі збирання та перевезення побутових відходів спеціально обладнаними для цього транспортними засобами, що утворюються на території м. Путивль Сумської області. Пунктом 4 вказаного рішення передбачено Путивльській ЖЕК укласти договори з вивезення побутових відходів з власниками або балансоутримувачами житлових будинків, земельних ділянок згідно з вимогами постанови Кабінету Міністрів України від 10.12.2008 № 1070 «Правила надання послуг з вивезення побутових відходів». Договір про наданна послуг укладається між споживачем та виконавцем послуг з вивезення побутових відходів відповідно до Типових договорів про надання послуг з поводження з побутовими відходами з додатками 1 та 2 правил. Плата за послуги з управління побутовими відходами визначається на основі тарифу, прийнятому органами місцевого самоврядування з урахуванням норм споживання послуги твердих побутових відходів. Обсяг надання послуг розраховується на підставі норм, затверджених органом місцевого самоврядування в установленому законодавством порядку. Одиницею виміру обсягу наданих послуг з поводження з побутовими відходами є кілограм, тонна, кубічний метр або літр. Одиниця виміру обсягу надання послуг з поводження з побутовими відходами встановлюється органом місцевого самоврядування. Виконавчий комітет Путивльської міської ради рішенням від 27.01.2011 за № 3 «Про затвердження норм надання послуг з вивезення твердих побутових відходів по місту Путивль та графіку збору та вивезення твердих побутових відходів для Путивльської ЖЕК» затвердив норми надання послуг з вивезення твердих побутових відходів по місту Путивль для Путивльської ЖЕК згідно додатка № 1. Рішенням виконавчого комітету Путивльської міської ради від 27.01.2011 № 3 (зі змінами та доповненнями від 06.12.2011 № 189 та від 31.05.2013 № 75) було затверджено норми послуг з поводження з побутовими відходами, при цьому обсяг наданих послуг з поводженням з побутовими відходами встановлено у кубічних метрах в розрахунку на одну людину на рік, в тому числі: норма на тверді побутові відходи 1,8 м. куб., норма на великогабаритні відходи 0,146 м. куб., норма на ремонтні відходи 0,055 м. куб. Тарифи на послуги з поводження з побутовими відходами по Путивльській ЖЕК були прийняті рішенням виконавчого комітету Путивльської міської ради від 10.11.2021 № 222 «Про затвердження тарифів на надання послуг з поводження з побутовими відходами». КП «Путивльська ЖЕК», яка здійснює операції зі збирання та перевезення побутових відходів, визначена органами місцевого самоврядування на конкурсних засадах. Вивіз твердого побутового сміття здійснюється за контейнерною та безконтейнерною схемою. Великогабаритні, ремонтні, небезпечні відходи, відходи зелених насаджень збираються окремо від інших побутових відходів. Відмова та відсутність договору на послуги з управління побутовими відходами розцінюється як порушення правил благоустрою території населеного пункту. За таких обставин, позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Позивачем подано відповідь на відзив на позовну заяву, відповідно до якої остання зазначала, що наданий відповідачем зразок типового договору не відповідає істинному зразку типового договору, а також договору, укладеному між сторонами 01.08.2021.

Ухвалою судді від 12.09.2023 було відкрито провадження у даній цивільній справі, визначено її розгляд здійснювати за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 26.01.2024 підготовче провадження у даній справі було закрито, призначено її до судового розгляду по суті, задоволено клопотання позивача про виклик свідка.

В судовому засіданні позивач заявлені вимоги підтримала у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

З`ясувавши обставини, якими сторони обґрунтовують свої вимоги та заперечення, дослідивши наданідокази,суд дійшов висновку, що в задоволенні позову слід відмовити, виходячи з наступних міркувань.

Відповідно до фотокопії заяви від 09.07.2021, позивач зверталася до голови Путивльської громади з вимогою укласти з нею договір про надання послуг по поводженню з побутовими відходами (а.с. 12).

01.08.2021 сторони уклади договір б/н про надання послуг з поводження з побутовими відходами. Предметом договору є надання послуг з поводження з побутовими відходами за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 11).

Позивач зверталася до Комунального підприємства"Путивльськажитлово-експлуатаційнаконтора"Путивльської міськоїради ззаявами від09.06.2022,11.08.2022,20.10.2022,27.12.2022про розірваннядоговору про надання послуг з поводження з побутовими відходами, укладеного 01.08.2021, а також про визнання його розірваним з 09.06.2022 у зв`язку з невиконанням умов договору виконавцем (а.с. 13, 14, 15, 16-17).

З фотокопії квитанції № 588220 за липень 2023 року, вбачається, що у позивача ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , за послугу з поводження з побутовими відходами мається заборгованість у розмірі 984 грн. 76 коп. (а.с. 18).

З фотокопії рішення виконавчого комітету Путивльської міської ради Путивльського району від 27.01.2011 № 3 «Про затвердження норм надання послуг з вивезення твердих побутових відходів по місту Путивль та графіку збору та вивезення твердих побутових відходів для Путивльської ЖЕК» та додатка № 1 до нього вбачається, що вказаним рішенням затверджено норми надання послуг з вивезення твердих побутових відходів по місту Путивль для Путивльської ЖЕК, згідно додатка № 1, погоджено графіки збору та вивезення твердих побутових відходів в м. Путивль, згідно додатків №№ 2-8 (а.с. 30-31).

З фотокопії рішення виконавчого комітету Путивльської міської ради від 06.12.2011 № 189 «Про внесення змін до п. 1 та п. 2 додатку 1 до рішення виконкому Путивльської міської ради від 27.01.2011 № 3 «Про затвердження норм надання послуг з вивезення твердих побутових відходів по місту Путивль та графіку збору та вивезення твердих побутових відходів для Путивльської ЖЕК» та додатку № 1 до нього вбачається, що вказаним рішенням було внесено зміни до п. 1 та п. 2 додатку 1 до рішення виконкому Путивльської міської ради від 27.01.2011 № 3 «Про затвердження норм надання послуг з вивезення твердих побутових відходів по місту Путивль та графіку збору та вивезення твердих побутових відходів для Путивльської ЖЕК», виклавши їх в новій редакції згідно додатка № 1 (а.с. 32-33).

З фотокопії рішення шістдесят першої сесії шостого скликання Путивльської міської ради «Про введення в дію рішення конкурсної комісії щодо визначення переможця конкурсу з визначення єдиного суб`єкта господарювання виконавця з надання послуг зі збирання та перевезення побутових відходів спеціально обладнаними для цього транспортними засобами, що утворюються на території м. Путивль» від 16.07.2014 вбачається, що вказаним рішенням введено в дію рішення конкурсної комісії, яким визначено переможця конкурсу з визначення єдиного суб`єкта господарювання виконавця з надання послуг зі збирання та перевезення побутових відходів спеціально обладнаними для цього транспортними засобами, що утворюються на території м. Путивль, оформлене протоколом від 11.07.2014 (а.с. 40).

З фотокопії рішення виконавчого комітету Путивльської міської ради Путивльського району Сумської області від 14.04.2017 № 68 «Про затвердження маршрутів та графіків вивезення побутових відходів в м. Путивль» вбачається, що вказаним рішенням затверджено схему, маршрути та графіки по вивозу ТПВ від організацій, підприємств, установ міста, одноповерхових та багатоповерхових житлових будинків згідно додатків №№ 1-14 (а.с. 34).

З фотокопії рішення виконавчого комітету Путивльської міської ради від 10.11.2021 № 222 «Про затвердження тарифів на надання послуг з поводження з побутовими відходами» та додатку до нього вбачається, що вказаним рішенням було затверджено тарифи згідно з додатком (а.с. 35-36).

Відповідачем надано для огляду суду типовий договір про надання послуг з поводження з побутовими відходами (а.с. 37).

Позивачем надано для огляду суду типовий договір про надання послуг з поводження з побутовими відходами (а.с. 49).

Позивач в судовому засіданні на виклику та допиті в якості свідка ОСОБА_3 не наполягала.

Як зазначено в позові та наголошувалося позивачем в судовому засіданні предметом позову в цій справі є вимоги до Комунального підприємства"Путивльськажитлово-експлуатаційнаконтора"Путивльської міськоїради про визнання Договору про надання послуг з поводження з побутовими відходами розірваним з 09.06.2022.

Підставою позовних вимог є неналежне виконання Комунальним підприємством"Путивльськажитлово-експлуатаційнаконтора"Путивльської міськоїради вказаного договору, що порушує права позивача.

Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частинами 1, 2 ст. 5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Статтею 15 ЦК України закріплено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Під захистом права розуміють державно-примусову діяльність, спрямовану на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

Способи захисту цивільного права чи інтересу - це визначені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника, і такі способи мають бути доступними й ефективними. Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Переважно спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом і регламентує конкретні цивільні правовідносини. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Це право чи інтерес суд має захистити у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Вимога захисту цивільного права чи інтересу має забезпечити їх поновлення, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі отримання відповідного відшкодування. Зазначені правові позиції неодноразово висловлювалась Великою Палатою Верховного Суду і Верховним Судом, та узагальнено викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). Так, у рішенні від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили би компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасниці Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, ЄСПЛ указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 Конвенції вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 Конвенції також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його застосування не було ускладнено діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення ЄСПЛ у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04.2005 (заява № 38722/02).

Додатково в контексті обраного способу захисту, розглядаючи справу, суд має з`ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача у цих правовідносинах, позовні вимоги позивача не можуть бути задоволені. Подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 та постановах Верховного Суду від 04.04.2023 у справі № 902/311/22, від 20.12.2022 у справі № 914/1688/21, від 04.10.2022 у справі № 914/2476/20, від 08.11.2022 у справі № 917/304/21.

Водночас ефективність позовної вимоги має оцінюватися, виходячи з обставин справи, та залежно від того, чи призведе задоволення такої вимоги до дійсного захисту інтересу позивача без необхідності повторного звернення до суду (принцип процесуальної економії). Таким чином, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тому ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

При цьому Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 02.07.2019 у справі № 48/340, від 22.10.2019 у справі № 923/876/16 та постановах Верховного Суду від 20.12.2022 у справі № 914/1688/21, від 18.10.2022 у справі № 912/4031/20, від 13.09.2022 у справі № 910/9727/21.

Застосування судом того чи іншого способу захисту має призводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18, від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18 та постановах Верховного Суду від 20.12.2022 у справі № 914/1688/21, від 04.10.2022 у справі № 914/2476/20, від 08.11.2022 у справі № 917/304/21.

Визначення предмета та підстав позову є правом позивача, у той час як встановлення його обґрунтованості - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, і саме у такий спосіб здійснюється "право на суд", яке відповідно до практики ЄСПЛ включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати "вирішення" спору судом. Отже, обрання позивачем способу захисту, який не відповідає ні змісту правовідносин, не здатний відновити порушені права з огляду на відсутність механізму виконання такого рішення, є самостійною та достатньою підставою для відмови у задоволенні позову. Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 04.04.2023 у справі № 902/311/22, від 08.11.2022 у справі № 917/304/21, від 19.01.2022 у справі № 910/6899/21.

Частиною 3ст.653ЦК Українипередбачено,що у разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов`язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 07.02.2019 у справі № 910/2495/18, від 12.03.2019 у справі № 910/6968/16, від 29.09.2021 у справі № 910/17079/19.

Предметом позову в цій справі є конкретно сформульована вимога про визнання договору про надання послуг з поводження з побутовими відходами розірваним з 09.06.2022.

Тобто, можна зробити висновок про те, що позивач ОСОБА_1 фактично просить встановити юридичний факт розірвання договору в минулому. В той же час, встановлення юридичного факту виходить поза межі компетенції суду, оскільки в цьому випадку суд не здійснює захист порушеного або оспорюваного права чи законного інтересу позивача, цей спосіб захисту не відповідає змісту порушеного права та не забезпечує його поновлення, що є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

В зв`язку з відмовою у задоволенні позову про визнання договору про надання послуг з поводження з побутовими відходами розірваним з 09.06.2022, підстав для задоволення вимог про зобов`язання відповідачаукласти новийдоговір зурахуванням побажаньта можливостейспоживача,не порушуючипри цьомунорми тастандарти,не вбачається.

Керуючись ст.ст. 12,13,81,259, 263-265 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Сумського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 25.04.2024.

Суддя С.М.Токарєв