Постанова

від 22.04.2024 по справі 924/879/23

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2024 року Справа № 924/879/23

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Філіпова Т.Л., суддя Маціщук А.В. , суддя Василишин А.Р.

секретар судового засідання Гладка Л.А.

за участю представників сторін:

прокурор: Безпалов А.В.

позивача: не з`явився

відповідача 1: Сергійчук Ю.В.

відповідача 2: не з`явився

третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: не з`явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Зарус-Інвест" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 07.12.2023 р. у справі №924/879/23, ухвалене суддею Музикою М.В., повний текст рішення складено 08.12.2023 р.

за позовом Заступника керівника Кам`янець-Подільської окружної прокуратури в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати функції у спірних правовідносинах Китайгородської сільської ради, с. Китайгород Кам`янець - Подільського району Хмельницької області

до відповідача 1 Товариства з обмеженою відповідальністю "Зарус-Інвест" м. Київ

до відповідача 2 Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Агро-Ритм", с. Рункошів Кам`янець - Подільського району Хмельницької області

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ТОВ "Форк", м. Київ, ОСОБА_1 , м. Київ, ОСОБА_2 , м. Торецьк, Донецька область, ОСОБА_3 , м. Одеса,

про витребування земельних ділянок, скасування державної реєстрації права приватної власності, скасування державної реєстрації права оренди, скасування державної реєстрації земельних ділянок,

Керівник Кам`янець-Подільської окружної прокуратури в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати функції у спірних правовідносинах Китайгородської сільської ради звернувся із позовом до відповідачів про витребування в комунальну власність Китайгородської сільської ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області земельної ділянки, в якої був кадастровий номер 6822484100:02:003:0325, загальною площею 2 га, що розташована за межами населених пунктів Китайгородської (раніше - Колодіївської) сільської ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області в координатах, межах та конфігурації, що була передана ОСОБА_2 відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру в Хмельницькій області від 17.10.2017р. №22-20843-СГ; витребування в комунальну власність Китайгородської сільської ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області земельної ділянки, в якої був кадастровий номер 6822484100:02:003:0327, загальною площею 2 га, що розташована за межами населених пунктів Китайгородської (раніше - Колодіївської) сільської ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області в координатах, межах та конфігурації, що була передана ОСОБА_1 відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру в Хмельницькій області від 17.10.2017р. №22-20832-СГ; скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна державної реєстрації права приватної власності товариства з обмеженою відповідальністю "Зарус-Інвест" на земельну ділянку з кадастровим номером 6822484100:02:003:0671, площею 2,3768 га, для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за межами населених пунктів Китайгородської (раніше - Колодіївської) сільської ради Кам`янець-Подільського району, Хмельницької області, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2731708368224, номер запису про право власності: 50204928, з одночасним припиненням права приватної власності товариства з обмеженою відповідальністю "Зарус-Інвест" (код ЄДРПОУ 41108081) на вказану земельну ділянку; скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна державної реєстрації права приватної власності товариства з обмеженою відповідальністю "Зарус-Інвест" на земельну ділянку з кадастровим номером 6822484100:02:003:0672, площею 25,6 га, для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за межами населених пунктів Китайгородської (раніше - Колодіївської) сільської ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2731700268224, номер запису про право власності: 50204723, з одночасним припиненням права приватної власності товариства з обмеженою відповідальністю "Зарус-Інвест" (код ЄДРПОУ 41108081) на вказану земельну ділянку; скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна державної реєстрації права оренди товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Агро-Ритм" на земельну ділянку з кадастровим номером 6822484100:02:003:0671, площею 2,3768 га, для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за межами населених пунктів Китайгородської (раніше - Колодіївської) сільської ради Кам`янець-Подільського району, Хмельницької області, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2731708368224, номер запису про інше речове право: 50204958, з одночасним припиненням права оренди товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Агро-Ритм" на вказану земельну ділянку; скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна державної реєстрації права оренди товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Агро-Ритм" на земельну ділянку з кадастровим номером 6822484100:02:003:0672, площею 25,6 га, для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за межами населених пунктів Китайгородської (раніше - Колодіївської) сільської ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2731700268224, номер запису про інше речове право: 50204762, з одночасним припиненням права оренди товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Агро-Ритм" на вказану земельну ділянку; скасування у Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером: 6822484100:02:003:0671, площею 2,3768 га, із одночасним припиненням у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна усіх зареєстрованих щодо даної земельної ділянки речових прав та їх обтяжень; скасування у Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером: 6822484100:02:003:0672, площею 25,6232 га, із одночасним припиненням у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна усіх зареєстрованих щодо даної земельної ділянки речових прав та їх обтяжень.

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 07.12.2023 р. позов заступника керівника Кам`янець-Подільської окружної прокуратури в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати функції у спірних правовідносинах Китайгородської сільської ради, с. Китайгород Кам`янець - Подільського району Хмельницької області до товариства з обмеженою відповідальністю "Зарус-Інвест" м. Київ, товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Агро-Ритм", с. Рункошів Кам`янець - Подільського району Хмельницької області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ТОВ "Форк", м. Київ, ОСОБА_1 , м. Київ, ОСОБА_2 , м. Торецьк, Донецька область, ОСОБА_3 , м. Одеса, про витребування земельних ділянок, скасування державної реєстрації права приватної власності, скасування державної реєстрації права оренди, скасування державної реєстрації земельних ділянок задоволено.

Не погоджуючи із рішенням Господарського суду Хмельницької області від 07.12.2023 р., Товариство з обмеженою відповідальністю "Зарус-Інвест" звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить відкрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Зарус-Інвест", скасувати рішення Господарського суду Хмельницької області від 07.12.2023 р. по справі №924/879/23 та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог керівника Кам`янець-Подільської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Китайгородської сільської ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області в повному обсязі. Стягнути з позивача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Зарус-Інвест судові витрати.

Листом №924/879/23/119/24 від 05 січня 2024 року з Господарського суду Хмельницької області витребувано матеріали справи №924/879/23.

18 січня 2024 року матеріали справи №924/879/23 надійшли до Північно-західного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.01.2024 р. відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Зарус-Інвест" у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Зарус-Інвест" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 07.12.2023р. - залишено без руху. Запропоновано Товариству з обмеженою відповідальністю "Зарус-Інвест" протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху подати оригінал платіжного документа (квитанції, платіжного доручення, тощо) про сплату судового збору в розмірі 32208 грн.

08.02.2024 р. на адресу апеляційного господарського суду від "Зарус-Інвест" надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги.

Ухвалами Північно-західного апеляційного господарського суду від 13.02.2024 р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Зарус-Інвест" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 07.12.2023 р. у справі №924/879/23, розгляд апеляційної скарги призначено на 14.03.2024 р. об 10:30год.

08.03.2024р. на електронну пошту апеляційного господарського суду надійшло клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Зарус-Інвест" про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 11.03.2024 р. клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Зарус-Інвест" про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі №924/879/23 - задоволено.

11.03.2024 р. на адресу апеляційного господарського суду від Кам`янець-Подільської окружної прокуратури надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому прокурор просить апеляційну скаргу представника відповідача ТОВ «Зарус-Інвест» адвоката Сергійчука Ю.В. залишити без задоволення. Рішення Господарського суду Хмельницької області від 07.12.2023 р. у справі №924/879/23 залишити без змін.

13.03.2024 р. на адресу апеляційного господарського суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Зарус-Інвест" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із зайнятістю представника апелянта-відповідача 1 адвоката Сергійчука Юрія Вікторовича у судовому засіданні Хмельницького апеляційного суду по справі №686/16517/23, та бажанням представника особисто бути присутнім на судовому засіданні та надавати пояснення.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.03.2024 р. розгляд апеляційної скарги відкладено на "11" квітня 2024 р. о 14:30 год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33001, м. Рівне, вул. Яворницького, 59 у залі судових засідань № 2(ВКЗ).

01.04.2024р. на електронну пошту апеляційного господарського суду надійшло клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Зарус-Інвест" про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 02.04.2024 р. клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Зарус-Інвест" про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі №924/879/23 - задоволено.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 04.04.2024 р. виправити описку, допущену у резолютивній частині ухвали Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.03.2024 р. у справі №924/879/23. Пункт 1 резолютивної частини ухвали Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.03.2024 р. у справі №924/879/23 викладено у такій редакції: "Розгляд апеляційної скарги відкласти на "22" квітня 2024 р. о 10:00 год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33001, м. Рівне, вул. Яворницького, 59, у залі судових засідань №2(ВКЗ). "

В судовому засіданні 22.04.2024 представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Зарус-Інвест" підтримав доводи апеляційної скарги з урахуванням поданих під час апеляційного провадження пояснень та просив суд скасувати рішення Господарського суду Хмельницької області від 07.12.2023 р. по справі №924/879/23 та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Прокурор в судовому засіданні 22.04.2024 заперечив доводи апеляційної скарги з врахуванням пояснень викладених у відзиві на апеляційну скаргу та просив суд рішення Господарського суду Хмельницької області від 07.12.2023 по справі №924/879/23 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

В судове засідання 22.04.2024 Китайгородська сільська рада, Товариство з обмеженою відповідальністю "Еко-Агро-Ритм", Товариство з обмеженою відповідальністю "Форк", ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 своїх представників не направили, про день, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Північно-західний апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

1.Зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 07.12.2023 р. позов задоволено. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що з огляду на встановлені судом обставини незаконного вибуття спірної земельної ділянки із власності держави, відсутність волі держави на вибуття з її володіння спірних земельних ділянок, суд дійшов висновку, що вимоги прокурора про їх витребування від кінцевих набувачів є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі. Суд також зробив висновок про обґрунтованість вимог про скасування реєстрації права власності ТОВ «Зарус-Інвест» на земельні ділянки з кадастровими номерами 6822484100:02:003:0671 та 6822484100:02:003:0672, скасування реєстрації права оренди ТОВ «Еко-Агро-Ритм» на земельні ділянки з кадастровими номерами 6822484100:02:003:0671 та 6822484100:02:003:0672 та скасування реєстрації земельних ділянок з кадастровими номерами 6822484100:02:003:0671 та 6822484100:02:003:0672 у Державному земельному кадастрі.

2.Узагальнені доводи апеляційної скарги та заперечення щодо них інших учасників справи.

Скаржник звертає увагу суду апеляційної інстанції, що вимоги прокурора щодо скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права власності ТОВ «Зарус-Інвест» на земельні ділянки з кадастровими номерами 6822484100:02:003:0671 та 6822484100:02:003:0672, є неналежним способом захисту, адже такі вимоги суперечать імперативній вимозі закону, закріпленої у ст.27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Виконання такого судового рішення призведе до прогалини в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно в частині відсутності права власності Відповідача на земельні ділянки з кадастровими номерами 6822484100:02:003:0671 та 6822484100:02:003:0672, що вкотре підтверджує обрання позивачем неналежного способу захисту.

На момент звернення прокурором до суду з даним позовом у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна відсутня будь-яка інформація щодо спірних земельних ділянок.

Станом на дату подання позову, земельні ділянки з кадастровими номерами 6822484100:02:003:0325 та 6822484100:02:003:0327, площею по 2 га, що розташовані за межами населених пунктів Китайгородської сільської ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області, як об`єкт цивільного права припинені, відповідні кадастрові номери скасовані на підставі статті 27 Закону України «Про Державний земельний кадастр»; реєстраційний розділ закрито згідно ст. 14 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Крім того, на момент звернення до суду із даним позовом, об`єкт - земельні ділянки, які просить витребувати прокурор, не існують як об`єкт цивільного права, їх кадастрові номери скасовані; окрім того, будь-яке право на тих не зареєстроване. Одночасно, спірні земельні ділянки як об`єкт права припинили своє існування у визначених для земельних ділянок з кадастровими номерами 6822484100:02:003:0325 та 6822484100:02:003:0327 межах, що в сукупності свідчить про відсутність індивідуальних ознак витребовуваного майна станом на даний час.

Отже, враховуючи, що станом на момент звернення до суду із даним позовом, об`єкт - земельні ділянки, які просить витребувати прокурор, не існують як об`єкт цивільного права, їх кадастрові номери скасовано, відповідно у суду відсутні підстави для задоволення позову в цій частині.

Крім того, апелянт зазначає, що для скасування речових прав на нерухоме майно належним способом захисту є лише скасування документів, які були підставою для реєстрації речових прав, тобто наказів про передачу у власність земельної ділянки.

Також, скаржник стверджує, що пред`явлення до ТОВ «Еко-Агро-Ритм» позову про витребування земельних ділянок, який за своєю природою є віндикаційним, є не належним способом захисту, адже, як вже, було сказано вище, у Товариства відсутнє право власності на оскаржувані земельні ділянки, а отже не є володільцем у розумінні ч. 1 ст. 317 ЦК України. що і виключає можливість задоволення такого позову.

Апелянт також акцентує увагу на те, що з огляду на наявність накладеного в рамках кримінального провадження чинного арешту на земельні ділянки, в які входить спірне у даній справі майно, враховуючи, що завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження, відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог про витребування майна з незаконного володіння відповідача.

Також, скаржник звертає увагу апеляційного суду на те, що прокурором не надано будь-яких належних та допустимих доказів у підтвердження обставин входження земельних ділянок з кадастровими номерами 6822484100:02:003:0325 та 6822484100:02:003:0327 до складу земельних ділянок з кадастровими номерами 6822484100:02:003:0671 та 6822484100:02:003:0672. Надані прокурором докази вважає неналежними.

Стверджує, що належним доказом може лише бути висновок земельно-технічної експертизи. Натомість, Прокурором до позовної заяви долучено Інформація з Державного земельного кадастру щодо розташування земельних ділянок на 8 арк. (Додаток №15 до позовної заяви), який не є належним та допустимим доказом встановлення вказаних обставин. Вказаний доказ не містить інформації в яких межах, конфігурації, площі накладаються вказані земельні ділянки.

Також апелянт вважає, що прокурором не дотримано необхідного балансу втручання у право мирного володіння спірною земельною ділянкою і наголошує на необхідності застосування у даному випадку відповідної практики ЄСПЛ та постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі №912/2797/21 щодо недотримання критеріїв сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном та як наслідок порушено справедливий баланс між інтересами держави, пов`язаними з цим втручанням, та інтересами особи, яка зазнає такого втручання - ТОВ «Зарус-Інвест», що є несумісним із вказаними гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

Заперечуючи доводи апеляційної скарги, прокурор у відзиві вказує, що спірні земельні ділянки з кадастровими номерами 6822484100:02:003:0325 та 6822484100:02:003:0327 втратили статус окремих об`єктів, так як вони були об`єднані з іншими земельними ділянками, а потім поділені і увійшли до їх складу, жодних прав на них не зареєстровано у Державному реєстрі прав, а відповідні розділи та реєстраційні справи, згідно п. 2 ч. 1, ч. 3, ч.4 ст. 14 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» закриті внаслідок реєстрації права власності на об`єднані земельні ділянки, самостійно ці земельні ділянки не належать на праві власності відповідачу.

Тому судом першої інстанції обґрунтовано встановлено, що наявність лише рішення суду про витребування земельних ділянок, що входять до єдиного масиву, не є тією безумовною підставою, відповідно до якої до Державного реєстру прав вносяться відомості про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно.

Також, прокурор стверджує, що факти неодноразового об`єднання та поділу земельних ділянок з кадастровими номерами 6822484100:02:003:0325 та 6822-84100:02:003:0327 разом з іншими земельними ділянками та формування в кінцевому результаті земельних ділянок з кадастровими номерами 6822484100:02:003:0671 та 6822484100:02:003:0672 не перешкоджає витребуванню земельних ділянок з кадастровими номерами 6822484100:02:003:0325 та 6822484100:02:003:0327 в координатах, межах та конфігурації, що були передані наказами ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області від 17.10.2017 №22-20843-СГ та №22-20832-СГ у власність ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , в комунальну власність Китайгородської сільської ради Кам`янець-Подільського району. Із врахуванням зазначеного, судом зроблено мотивований висновок про можливість витребування спірних земельних ділянок, що узгоджується з практикою Верховного Суду.

Водночас, прокурор вважає, що не можуть братись до уваги доводи апелянта в тій їх частині, що факт накладеного в кримінальному провадженні арешту на земельні ділянки, до складу яких увійшли витребувані за рішеннями судів земельні ділянки, на думку апелянта, робить неможливим задоволення вказаного позову, оскільки ухвалення рішення у справі №924/1031/23 вищевказаного арешту не скасовує. При цьому, наявність/відсутність арешту не впливає на вирішення питання про витребування майна на користь власника і не скасовує пов`язаних з арештом обмежень щодо земельних ділянок.

Таким чином, після набрання рішенням законної сили, у разі задоволення позовних вимог прокурора, Китайгородська сільська рада Кам`янець-Подільського району матиме право на звернення з клопотанням про скасування арешту та вирішення інших питань, які безпосередньо стосуються її прав, обов`язків чи законних інтересів, у порядку, передбаченому статтями 174 КПК України, до суду, що наклав арешт.

Враховуючи вищезазначене прокурор вважає, що доводи апелянта щодо неможливості скасування державної реєстрації права власності земельних ділянок, у зв`язку з їх перебуванням під арештом є необґрунтованими, не спростовують обставини справи встановлені судом та не можуть бути підставою для відмови в задоволенні позовних вимог прокурора.

3. Обставини, встановлені судом апеляційної інстанції.

Апеляційним судом у справі №676/7423/19 встановлено, що наказом Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 17.10.2017 р. №22-20832-СГ затверджено документацію з землеустрою та надано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 2,00 га, кадастровий номер: 6822484100:02:003:0327, та передано у власність для ведення особистого селянського господарства.

На підставі зазначеного наказу 22.10.2017 року зареєстровано право власності ОСОБА_1 на вказану земельну ділянку.

Згідно договору купівлі-продажу земельної ділянки від 25.10.2017 р. № 3981 право власності на зазначену земельну ділянку за ОСОБА_1 припинено та 25.10.2017 р. та зареєстровано за ТОВ Форк.

Відповідно до інформації Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області шляхом об`єднання земельних ділянок, в тому числі з кадастровим номером: 6822484100:02:003:0327, утворено земельну ділянку з кадастровим номером: 6822484100:02:003:0526, площею 56 га, яке здійснено на підставі технічної документації із землеустрою щодо об`єднання земельних ділянок від 31.10.2017р., розробленої ТОВ Інститут землеустрою Право на землю, за заявою представника ТОВ Форк.

ТОВ Форк, на підставі договору купівлі-продажу від 07.03.2018 р., серія та номер 775, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Зимою Н.Ф., відчужило земельну ділянку з кадастровим номером: 6822484100:02:003:0526, площею 56 га, ОСОБА_3 ( рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 07.03.2018 р., індексний номер: 40046834, номер запису про право власності 25179470, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1401777068224).

ОСОБА_3 на підставі акту приймання-передачі майна від 13.03.2018 р. вніс до статутного капіталу ТОВ Зарус-Інвест земельну ділянку з кадастровим номером 6822484100:02:003:0526, площею 56 га, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень державного реєстратора КП Подільський реєстраційний центр Сахновецької сільської ради Старокостянтинівського району Хмельницької області Панасюк Н.К. від 17.03.2018 р., індексний номер 40166767, номер запису про право власності 25293453.

За результатами розгляду спору у справі №676/7423/19 Кам`янець-Подільським міськрайонним судом визнано недійсним наказ Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 17.10.2017 р. № 22-20832-СГ, яким затверджено проект землеустрою та надано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку загальною площею 2,00 га, кадастровий номер: 6822484100:02:003:0327, для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що знаходиться за межами населених пунктів Китайгородської (Колодіївської) сільської ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області, позаяк земельна ділянка з кадастровим номером 6822484100:02:003:0327, площею 2га, вибула з власності держави поза волею її власника - держави.

У справі №676/7428/19 встановлено, що наказом Головного управління Держгеокадастру в Київській області від 19.08.2017 р. №10-15470/15-17-сг було надано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку площею 2 га (кадастровий номер 3221488000:02:004:0218) для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Тростинсько-Новоселицької сільської ради Васильківського району Київської області.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 17.10.2017 №22-20843-СГ затверджено документи з землеустрою та надано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку площею 2 га (кадастровий номер 6822484100:02:003:0325) та передано у власність для ведення особистого селянського господарства. На підставі зазначеного наказу 22.10.2017 р. зареєстровано право власності ОСОБА_2 на вказану земельну ділянку.

У подальшому, на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки 25.10.2017 р., реєстраційний №3977, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Зимою Н.Ф., вказана земельна ділянка відчужена ОСОБА_2 товариству з обмеженою відповідальністю ФОРК, за яким право власності зареєстровано 26.10.2017 р.

За заявою уповноваженого представника ТОВ Форк шляхом об`єднання земельних ділянок, в тому числі з кадастровим номером 6822484100:02:003:0325, утворено земельну ділянку з кадастровим номером 6822484100:02:003:0526 площею 56 га. 08.11.2017 р. реєстратором комунального підприємства Подільський реєстраційний центр Сахновецької сільської ради Староконстянтинівськогго району Хмельницької області Савченко М.Д. право власності на новоутворену земельну ділянку зареєстровано за ТОВ ФОРК.

07.03.2018 р. на підставі договору купівлі-продажу право власності на земельну ділянку 6822484100:02:003:0526 площею 56 га за ТОВ ФОРК припинено та зареєстровано за ОСОБА_3 .

17.03.2018 р. земельну ділянку з кадастровим номером 6822484100:02:003:0526 площею 56 га ОСОБА_3 передано до статутного капіталу ТОВ ЗАРУС-ІНВЕСТ. 21.03.2018 р. ТОВ ЗАРУС-ІНВЕСТ земельну ділянку з кадастровим номером 6822484100:02:003:0526 площею 56 га передано в оренду ТОВ АГРО-ЕКО-ГРАУНД строком на 7 років.

За результатами розгляду спору у справі №676/7428/19 Кам`янець-Подільським міськрайонним судом визнано недійсним наказ Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 17.10.2017 №22-20843-СГ, яким затверджено документацію із землеустрою та надано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку площею 2 га (кадастровий номер 6822484100:02:003:0325) для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що знаходиться за межами населених пунктів Колодіївської (Китайгородської) сільської ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області, позаяк земельна ділянка з кадастровим номером 6822484100:02:003:0325 вибула з державної власності внаслідок незаконного використання ОСОБА_2 права на повторну безоплатну приватизацію земельних ділянок одного виду використання, тобто поза волею власника цих земельних ділянок - держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області.

З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна станом на 04.08.2023 року щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6822484100:02:003:0325 площею 2 га для ведення особистого селянського господарства вбачається таке: 22.10.2017 року внесено запис про державну реєстрацію права власності земельної ділянки за ОСОБА_2 на підставі наказу ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області від 17.10.2017 року №22-20843-СГ; 25.10.2017 року внесено запис про реєстрацію права власності за ТОВ Форк на підставі договору купівлі-продажу від 25.10.2017 року; 07.11.2017 року об`єкт нерухомого майна закрито у зв`язку з об`єднанням об`єктів нерухомого майна.

З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна станом на 04.08.2023 року щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6822484100:02:003:0327 площею 2 га для ведення особистого селянського господарства вбачається таке: 22.10.2017 року внесено запис про державну реєстрацію права власності земельної ділянки за ОСОБА_1 на підставі наказу ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області від 17.10.2017 року №22-20832-СГ; 25.10.2017 року внесено запис про реєстрацію права власності за ТОВ Форк на підставі договору купівлі-продажу від 25.10.2017 року; 07.11.2017 року об`єкт нерухомого майна закрито у зв`язку з об`єднанням об`єктів нерухомого майна.

З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна станом на 04.08.2023 року щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6822484100:02:003:0526 площею 56 га для ведення особистого селянського господарства вбачається, що 24.08.2022 року об`єкт нерухомого майна закрито у зв`язку з поділом об`єктів нерухомого майна.

З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна станом на 04.08.2023 року щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6822484100:02:003:0624 площею 28 га для ведення особистого селянського господарства вбачається, що 09.05.2023 року об`єкт нерухомого майна закрито у зв`язку з поділом нерухомого майна.

З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна станом на 04.08.2023 року щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6822484100:02:003:0622 площею 28 га для ведення особистого селянського господарства вбачається, що 05.05.2023 року об`єкт нерухомого майна закрито у зв`язку з поділом нерухомого майна.

З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна станом на 04.08.2023 року щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6822484100:02:003:0672 площею 25,6232 га для ведення особистого селянського господарства вбачається, що 05.05.2023 року на вказану земельну ділянку зареєстровано право власності ТОВ Зарус-Інвест та 21.02.2022 року право оренди ТОВ Еко-Агро-Ритм.

З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна станом на 04.08.2023 року щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6822484100:02:003:0671 площею 2,3768 га для ведення особистого селянського господарства вбачається, що 05.05.2023 року на вказану земельну ділянку зареєстровано право власності ТОВ Зарус-Інвест та 21.02.2022 року право оренди ТОВ Еко-Агро-Ритм.

Згідно інформації Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, викладеної у листі від 01.08.2023 року, земельні ділянки з кадастровими номерами 6822484100:02:003:0327 та 6822484100:02:003:0325 увійшли до земельної ділянки 6822484100:02:003:0526, яку поділено на дві земельні ділянки 6822484100:02:003:0624 та 6822484100:02:003:0623. В свою чергу, земельну ділянку з кадастровим номером 6822484100:02:003:0623 поділено на дві земельні ділянки з кадастровими номерами 6822484100:02:003:0672 та 6822484100:02:003:0671.

ГУ Держгеокадастру у листі від 10.08.2023 року повідомило прокуратуру, що проекція земельної ділянки з кадастровим номером 6822484100:02:003:0325, згідно даних геоінформаційної системи, відображає її розташування в межах земельної ділянки з кадастровим номером 6822484100:02:003:0672. Також проекція земельної ділянки з кадастровим номером 6822484100:02:003:0327, згідно даних геоінформаційної системи, відображає її розташування в межах земельної ділянки з кадастровим номером 6822484100:02:003:071.

Позивач у листі від 07.08.2023 року звернувся до прокуратури з проханням вжити заходів представницького характеру на захист інтересів держави та повернення у комунальну власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення.

З вищевикладеного, прокурор звернувся з даним позовом до суду.

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 07.12.2023 р. у справі №924/879/23 позов заступника керівника Кам`янець-Подільської окружної прокуратури в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати функції у спірних правовідносинах Китайгородської сільської ради задоволено.

4.Правові норми, які застосовуються апеляційним судом до спірних правовідносин.

Відповідно до частини 1 статті 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Згідно із частиною 1 статті 319 зазначеного Кодексу власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

За змістом статті 190 Цивільного кодексу України майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки.

Відповідно до статті 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Зазначений спосіб захисту права власності застосовується у тому випадку, коли власник фактично позбавлений можливості володіти і користуватися належною йому річчю, тобто коли річ незаконно вибуває із його володіння.

Згідно з наведеною нормою власник має право реалізувати своє право на захист шляхом звернення до суду з вимогою про витребування свого майна із чужого незаконного володіння із дотриманням вимог, передбачених Цивільним кодексом України.

У статті 330 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом (пункт 3 частини першої статті 388 Цивільного кодексу України).

5. Правова позиція апеляційного суду стосовно обставин справи і доводів апеляційної скарги.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 131-1 Конституції України передбачено, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з ч. 3 ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах (ч.4 ст. 53 ГПК України).

Статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" визначено, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Суд враховує, що відповідно до ст.13 Конституції України земля є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону (ст. 14 Конституції України).

За правилами ст.ст. 4, 5 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) завданням земельного законодавства, яке включає в себе цей Кодекс та інші нормативно-правові акти у галузі земельних відносин, є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель, а основними принципами земельного законодавства є, зокрема, поєднання особливостей використання землі як територіального базису, природного ресурсу і основного засобу виробництва; забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави; невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом.

Прийняття рішення про передачу у приватну власність землі державної чи комунальної власності позбавляє Український народ загалом (ст. 13 Конституції України) або конкретну територіальну громаду правомочностей власника землі в тому обсязі, який дозволяє її статус як землі, відповідно, державної чи комунальної власності. У цьому контексті у сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права власності на землю у поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст.ст. 14, 19 Конституції України).

Отже, правовідносини, пов`язані із вибуттям земель із державної чи комунальної власності, становлять "суспільний", "публічний" інтерес.

Частиною 1 ст. 12 ЗК України визначено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема розпорядження землями територіальних громад.

Згідно з ч. 1 ст. 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

У п. 24 розділу X "Перехідні положення" ЗК України, який набрав чинності 27.05.2021, визначено, що з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель:

а) що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування (у тому числі земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств, та земель водного фонду, що перебувають у постійному користуванні державних водогосподарських підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, національних галузевих академій наук);

б) оборони;

в) природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення в межах об`єктів і територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, лісогосподарського призначення;

г) зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи;

ґ) під будівлями, спорудами, іншими об`єктами нерухомого майна державної власності;

д) під об`єктами інженерної інфраструктури загальнодержавних та міжгосподарських меліоративних систем державної власності;

е) визначених у наданих до набрання чинності цим пунктом дозволах на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, наданих органами виконавчої влади з метою передачі земельних ділянок у постійне користування державним установам природно-заповідного фонду, державним лісогосподарським та водогосподарським підприємствам, установам та організаціям, якщо рішення зазначених органів не прийняті.

З огляду на те, що за доводами прокурора спірні земельні ділянки є землями сільськогосподарського призначення, які не можуть перебувати у незаконному користуванні відповідача, то зважаючи на положення п. 24 розділу X "Перехідні положення" ЗК України вказані ділянки належать до земель комунальної власності, оскільки знаходяться за межами населених пунктів Китайгородської (Колодіївської) сільської ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області.

Таким чином, прокурор дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 912/2385/18 від 26.05.2020р.

У цій справі керівник Кам`янець - Подільської окружної прокуратури звернувся до суду в інтересах держави в особі Китайгородської сільської ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області до відповідачів про витребування в комунальну власність Китайгородської сільської ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області земельних ділянок, що були передані відповідно до скасованого рішеннями суду наказів Головного управління Держгеокадастру в Хмельницькій області третім особам, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , та про скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державної реєстрації права власності та права оренди ТОВ "Еко-Агро-Ритм" на земельні ділянки, до складу яких в подальшому увійшли спірні земельні ділянки, а також скасування у Державному земельному кадастрі державної реєстрації новостворених земельних ділянок, оскільки Китайгородська сільська рада не вжила заходів щодо усунення порушень чинного законодавства України.

Враховуючи, що сільська рада самостійно не звернулася до суду, про що повідомила прокуратуру, прокурор подав позов в порядку, передбаченому ст.23 Закону України "Про прокуратуру" та дотримався порядку, передбаченого вказаною статтею, для звернення до суду з відповідним позовом.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги щодо відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог про витребування у ТОВ "Зарус-Інвест" та ТОВ "Еко-Агро-Ритм" на користь держави в особі Китайгородської сільської ради земельні ділянки з кадастровим номером 6822484100:02:003:0325 та з кадастровим номером 6822484100:02:003:0327, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Правовий аналіз положень статті 387 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що у наведеній нормі йдеться про право власника на віндикаційний позов, тобто позов власника, який не володіє, до невласника, який незаконно володіє майном, про вилучення цього майна в натурі.

Віндикаційний позов належить до речово-правових способів захисту; захищає право власності в цілому, оскільки він пред`являється у тих випадках, коли порушено права володіння, користування та розпорядження одночасно.

Сторонами у віндикаційному позові є власник речі, який не лише позбавлений можливості користуватися і розпоряджатися річчю, але вже й фактично нею не володіє, та незаконний фактичний володілець речі (як добросовісний, так і недобросовісний).

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

З матеріалів справи вбачається, що Рішеннями Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 13.04.2021 року у справі №676/7428/19 та від 14.12.2021 року у справі №676/7423/19 визнано недійсними накази Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 17 жовтня 2017 року № 22-20843-СГ, яким затверджено проект землеустрою та надано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку загальною площею 2 га (кадастровий номер 6822484100:02:003:0325), для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що знаходиться за межами населених пунктів Китайгородської (Колодіївської) сільської ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області, та №22-20832-СГ, яким затверджено проект землеустрою та надано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку, загальною площею 2 га (кадастровий номер 6822484100:02:003:0327), для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що знаходиться за межами населених пунктів Китайгородської (Колодіївської) сільської ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області

У рішеннях встановлено, що такі земельні ділянки вибули з володіння власника, держави, поза її волею.

Відповідно до ч.4 ст.75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України, ст. 18 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Конституційний Суд України у своєму рішенні №18-рп/2012 від 13.12.2012р. вказав, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.

Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п.3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012р. № 11-рп/2012).

Відповідно до ч. ч. 2, 4 ст.13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.

Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової визначеності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів.

Тому судові рішення у справах № 676/7428/19 та №676/7423/19 не можуть бути поставлені під сумнів, а обставини, встановлені у таких рішеннях, не потребують доказування.

Враховуючи вище викладене, колегія суддів приходить до висновку, що у зв`язку з визнанням недійсними наказів Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 17 жовтня 2017 року № 22-20843-СГ та №22-20832-СГ, якими надано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку загальною площею 2 га (кадастровий номер 6822484100:02:003:0325), та ОСОБА_1 земельну ділянку загальною площею 2 га (кадастровий номер 6822484100:02:003:0327), такі землі вибули з державної власності поза волею її власника (така ж позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.11.2019 по справі №914/3224/16 та від 29.05.2019 по справі № 367/2022/15-ц).

Кінцевими володільцями спірних земельних ділянок (які згідно листа ГУ Держгеокадастру від 10.08.2023 року розташовуються в межах земельних ділянок з кадастровими номерами 6822484100:02:003:0672 та 6822484100:02:003:0671) на даний час є ТОВ "Зарус-Інвест", який зареєстрований як їх власник, та ТОВ "Еко-Агро-Ритм", який використовує ділянки на умовах договору оренди.

Статтею 330 ЦК України передбачено, що якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

У відповідності до ст. 387 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом (пункт 3 частини першої статті 388 ЦК України).

З огляду на зазначене, беручи до уваги аналіз чинного законодавства та правові позиції Верховного Суду, судами взято до уваги, що встановлення факту вибуття спірних земельних ділянок поза волею їх власника є достатнім для того, щоб у позивача виникли правові підстави для витребування спірної земельної ділянки в порядку статті 388 ЦК України.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що власник з дотриманням вимог статті 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна не є ефективним способом захисту прав (постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.10.2019 по справі №911/3749/17, від 14.11.2018 по справі № 183/1617/16, від 21.11.2018 по справі №444/1786/15).

При цьому, формування земельних ділянок їх володільцем, зокрема внаслідок поділу та/або об`єднання, з присвоєнням їм кадастрових номерів, зміною інших характеристик не впливає на можливість захисту права власності чи інших майнових прав у визначений цивільним законодавством спосіб (правова позиція висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №367/2022/15-ц від 29.05.2019р.).

Колегією суддів зауважується, що спірна земельна ділянка не перестала існувати у натурі внаслідок їх об`єднання в одну земельну ділянку з іншими. За досліджуваних обставин не відбулося виникнення чи створення іншого нового майна, відмінного від попереднього, не має місця перетворення або переробка тощо, залишилися попередніми як правові, так і фізичні характеристики об`єднаних ділянок, зокрема, не відбулося зміни їх цільового призначення, розташування тощо (правовий висновок у подібних правовідносинах викладений у постанові Верховного Суду України від 06.07.2016р. у справі № 6-1213цс16, у постанові ВС від 25.07.2018р. у справі 640/8456/16-ц).

Вказаним вище спростовуються доводи апелянта про неможливість витребування земельних ділянок у зв`язку з їх відсутністю як об`єкта цивільного права.

Щодо доводів апеляційної скарги про неможливість витребування земельних ділянок у зв`язку з їх перебуванням під арештом, колегія суддів враховує, що накладений арешт тимчасово унеможливлює вчинення дій із розпорядження земельними ділянками. Проте, після його скасування позивач зможе здійснити захист свого порушеного права у спосіб, визначений у рішенні суду, тому така обставина не може бути підставою для відмови в позові. Також суд враховує, що Верховний Суд у постанові від 10.12.2021 року у справі №924/454/20 та від 31.01.2023 року у справі №924/504/20 за аналогічних обставин справи дійшов висновку про необхідність витребування земельних ділянок.

З вищевикладеного, існують всі правові підстави для витребування земельних ділянок з кадастровими номерами 6822484100:02:003:0325 та 6822484100:02:003:0327 з незаконного володіння відповідачів на підставі ст.388 ЦК України.

Щодо доводів апеляційної скарги про неможливість витребування земельних ділянок від користувача ТОВ Еко-Агро-Ритм, колегією суддів враховується наступне.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі №367/2022/15-ц (провадження № 14-376цс18) наведено правовий висновок про те, що власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.

У зв`язку із наведеним, Верховний Суд у постанові від 23.02.2022 року у справі №672/362/20 звернув увагу на те, що витребування спірної земельної ділянки без оскарження договору оренди, укладеного із ним, відповідає вищевикладеним правовим позиціям Великої Палати Верховного Суду, відповідно до яких майно підлягає витребуванню у останнього набувача без необхідності визнання недійсними останніх правочинів щодо такого майна. При цьому витребування спірної земельної ділянки також у орендаря, який виступає користувачем земельної ділянки, тобто останнім набувачем, відповідатиме меті віндикаційного позову, спрямованого на захист прав власника майна.

Викладене узгоджується також із правовим висновком, висловленим у постанові Верховного Суду від 17 листопада 2021 року у справі №672/386/20 (провадження № 61-5015св21), від 12 січня 2022 року в справі №687/425/20 (провадження № 61-9430).

З врахуванням наведених позицій Верховного Суду, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для витребування спірних земельних ділянок у користувача ТОВ Еко-Агро-Ритм.

Поряд з вимогами про витребування земельної ділянки прокурором заявлено вимоги про скасування у Державному реєстрі прав та Державному земельному кадастрі записів про земельну ділянку з кадастровими номерами 6822484100:02:003:0672 площею 25, 6232 га та 6822484100:02:003:0671 площею 2,3768 га, до складу яких увійшли спірні земельні ділянки, з метою відновлення прав законного власника.

З матеріалів справи стверджується та не заперечується сторонами, що на момент звернення до суду з позовом та на даний час земельні ділянки з кадастровими номерами 6822484100:02:003:0325 та 6822484100:02:003:0327 як об`єкти цивільного права вже не існують, оскільки шляхом об`єднання та поділу увійшли до складу інших земельних ділянок.

Відповідно до ст. 177 ЦК України об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.

Основним критерієм об`єкта цивільних правовідносин є його оборотоздатність, тобто можливість вільно відчужуватися або переходити від однієї особи, якщо вони не вилучені з цивільного обороту або не обмежені в обороті, або не є невід`ємними від фізичної чи юридичної особи.

Згідно з ч. 1 ст. 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки.

Право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації (ч. 1 ст. 182 ЦК України).

Положеннями ч. 1 ст. 79 Земельного кодексу України унормовано, що земельна ділянка це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

За змістом положень частин першої - четвертої статті 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється, зокрема, шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Відповідно до ч. 10 ст. 79-1 Земельного кодексу України державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

З наведеного вбачається, що повернення земельної ділянки у володіння власника (титульного володільця) шляхом задоволення позовної вимоги про витребування майна в повній мірі не відбувається з огляду на те, що спірні земельні ділянки з кадастровими номерами 6822484100:02:003:0325 та 6822484100:02:003:0327 втратили статус об`єкта цивільних прав, тому рішення суду про витребування майна не є підставою для здійснення реєстратором відповідних дій щодо проставлення відмітки про скасування державної реєстрації прав і відкриття закритого розділу державного реєстру прав та відповідної реєстраційної справи, оскільки за відповідачами зареєстровано право не на витребувану спірну земельну ділянку, а на новоутворену земельну ділянку, що не відповідатиме меті віндикаційного позову, спрямованого на захист прав власника земельної ділянки (така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 31.01.2023 року у справі №924/504/20).

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки відповідно до статей 125, 126 Земельного кодекс України виникають із моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (тут і далі у редакції, чинній із 16.01.2020) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Загальними засадами державної реєстрації прав є, зокрема, гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження; обов`язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав; внесення відомостей до Державного реєстру прав виключно на підставах та в порядку, визначених цим Законом (частина перша статті 3 вказаного Закону).

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державний реєстратор, окрім іншого, під час проведення реєстраційних дій обов`язково використовує відомості Державного земельного кадастру та Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, а також відомості інших реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем, держателем (розпорядником, володільцем, адміністратором) яких є державні органи, шляхом безпосереднього доступу до них чи у порядку інформаційної взаємодії з Державним реєстром прав, у тому числі відомості, що містять персональні дані особи. Отримані відомості долучаються до відповідної заяви, зареєстрованої у Державному реєстрі прав. Перелік державних електронних інформаційних ресурсів, які використовуються для проведення реєстраційних дій, визначається Кабінетом Міністрів України в Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Відповідно до пункту 8 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127 (далі Порядок), державний реєстратор за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав формує та реєструє заяву в базі даних заяв за умови оплати послуг за державну реєстрацію прав у повному обсязі та встановлення особи заявника, а також у разі, коли заява подається щодо земельної ділянки, - за умови наявності в Державному земельному кадастрі відомостей про таку земельну ділянку.

Спеціальний Закон, який установлює правові, економічні та організаційні основи діяльності у сфері Державного земельного кадастру, є Закон України "Про Державний земельний кадастр".

Відповідно до положень ст. 16 Закону України "Про Державний земельний кадастр" земельній ділянці, відомості про яку внесені до Державного земельного кадастру, присвоюється кадастровий номер. Кадастровий номер земельної ділянки є її ідентифікатором у Державному земельному кадастрі. Система кадастрової нумерації земельних ділянок є єдиною на всій території України.

Згідно з пунктом 40 Порядку державна реєстрація прав проводиться на підставі документів, необхідних для відповідної реєстрації, передбачених статтею 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та цим Порядком.

Отже, для ідентифікації земельної ділянки як окремого об`єкта цивільного права необхідною умовою є наявність усіх характеристик такого об`єкта, у тому числі, її кадастровий номер, розмір, межі та координати, які містяться у Державному земельному кадастрі, і використовуються реєстратором за умови наявності таких відомостей у ньому.

З огляду на зазначене та враховуючи встановлені фактичні обставини у даній справі, суд, з урахуванням положень ч. 3 ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", якою унормовано, що у разі скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що задоволення позовних вимог про скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна (Державному реєстрі прав) державної реєстрації права власності ТОВ Зарус-Інвест на земельні ділянки з кадастровими номерами 6822484100:02:003:0671 та 6822484100:02:003:0672, припинивши право власності ТОВ Зарус-Інвест на ці земельні ділянки, скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державної реєстрацію права оренди ТОВ Агро-Еко-Граунд на ці земельні ділянки, припинивши право оренди ТОВ Агро-Еко-Граунд, та скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельних ділянок з кадастровими номерами 6822484100:02:003:0671 та 6822484100:02:003:0672 призведе до ефективного способу захисту порушених прав та законних інтересів Позивача (така правова позиція у справі з тотожними правовідносинами викладена в постанові Верховного Суду від 31.01.2023 року у справі №924/504/20).

Такі ж висновки щодо ефективності обраного прокурором способу захисту, з урахуванням встановлених обставин, відповідають правовим висновкам, викладеним у постанові Верховного Суду від 24.03.2021 у справі №672/1790/18.

Наведеними правовими висновками Верховного Суду також спростовуються доводи скаржника про неефективність скасування державної реєстрації права та земельних ділянок як способу захисту.

В апеляційній скарзі апелянт стверджує, що долучений прокурором до позовної заяви лист ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області №3054/281-23 від 01.08.2023 є неналежним та недопустимим доказом для встановлення обставин щодо утворення земельних ділянок.

Однак, колегія суддів критично оцінює вище вказаний довід, враховуючи наступне.

До кола обставин, які потребують доказування у цій справі, належать обставини щодо встановлення факту перебування земельних ділянок з кадастровими номерами 6822484100:02:003:0325 та 6822484100:02:003:0327, які підлягають витребуванню, у складі новоутворених земельних ділянок з кадастровими номерами 6822484100:02:003:0671 та 6822484100:02:003:0672. Прокурором на підтвердження заявлених позовних вимог долучено до позовної заяви інформацію Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області (лист №3054/281-23 від 01.08.2023), отриману в порядку ст.23 Закону України «Про прокуратуру». Крім того, матеріали справи містять Витяг з Публічної кадастрової карти земель, доступ до якої забезпечується сайтом Держгеокадастру https://land.gov.ua/, із графічним зазначенням витребовуваних земельних ділянок.

Вказана інформація уповноваженого органу підтверджує перебування спірних земельних ділянок в складі новоутворених земельних ділянок.

Відтак, апеляційний суд не може вважати переконливими твердження апелянта, що встановлення факту перебування витребовуваних земельних ділянок у складі тих земельних ділянок, які належать відповідачу 1 на праві власності на час розгляду цієї справи можливо лише шляхом проведення земельно-технічної експертизи. Частина перша ст.99 ГПК України визначає умови , за якими суд призначає експертизу у справі, це зокрема:

1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;

2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Оскільки апеляційний суд вважає, що необхідні для встановлення обставини цілком підтверджуються поданими прокурором доказами, необхідність та доцільність проведення земельно-технічної експертизи не є доведеною апелянтом.

Виходячи з того, що доведенню у цій справі належали обставини щодо законності формування та реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі шляхом їх поділу та об`єднання з іншими земельними ділянками, апеляційний суд вважає, що прокурором у відповідності до ст. 2, 13, 14, 73, 76-79 ГПК України надано належні, допустимі, достовірні та вірогідні докази утворення спірних земельних ділянок, а судом першої інстанції їм надано правильну юридичну оцінку при ухваленні рішення.

Щодо аргументів апелянта у частині неправомірного, на його думку, втручання у мирне володіння майном, зазначається наступне.

У практиці ЄСПЛ (зокрема рішення у справах «Спорронг і Льоннрот проти Швеції» від 23.09.1982, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21.02.1986, «Щокін проти України» від 14.10.2010, «Сєрков проти України» від 07.07.2011, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23.11.2000, «Булвес» АД проти Болгарії» від 22.01.2009, «Трегубенко проти України» від и 02.11.2004, «East/West Alliance Limited» проти України» від 23.01.2014) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основних свобод людини (далі - Перший протокол), а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

Враховується, що вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної особи, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Трегубенко проти України» від 2 листопада 2004 року категорично ствердив, що «правильне застосування законодавства незаперечно становить «суспільний інтерес» (п. 54 рішення).

Встановлення обставин незаконного вибуття земельних ділянок із державної власності, чим було порушено права держави як власника, зумовило втручання держави шляхом пред`явлення прокурором цього позову, що цілком відповідало принципу «пропорційності», який передбачає дотримання справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними із втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання (рішення ЄСПЛ у справах «Спорронг і Льоннрот проти Швеції» від 23.09.1982, «Новоселицький проти України» від 11.03.2003, «Федоренко проти України» від 01.06.2006).

Апеляційний суд погоджується з думкою прокурора, що у спірних правовідносинах інтереси суспільства в частині дотримання вимог закону щодо набуття і реєстрації права власності на земельні ділянки переважають приватний інтерес ТОВ «Зарус-Інвест» набути право власності на ці земельні ділянки у спосіб, який не узгоджується з вимогами земельного законодавства.

Відтак слід вважати, що судом першої інстанції обґрунтовано враховано, що ТОВ «Зарус-Інвест» без сумніву не нестиме «надмірний тягар», оскільки вправі буде компенсувати кошти, сплачені за її придбання, шляхом пред`явлення відповідних позовів.

Водночас, апелянт не міг мати правомірних очікувань у набутті права приватної власності на вказані земельні ділянки, оскільки останні сформовані ним із масиву земельних ділянок, які незаконно вибули із власності держави (незаконність вибуття встановлено рішеннями судів). Окрім того, враховуючи фактичні обставини справи, а також поведінку ТОВ «Зарус-Інвест» та ТОВ «ЕкоАгро-Ритм» щодо набуття у приватну власність та користування спірними земельними ділянками, зокрема й щодо здійснення неодноразових дій по об`єднанню та поділу земель, зазначені юридичні особи не могли мати законних очікувань, що майно не буде повернуто державі для подальшого його ефективного використання.

Апеляційний суд враховує, що прокурор при зверненні до суду керується Рекомендаціями Комітету міністрів Ради Європи від 19.09.2012 «Про роль прокурорів поза системою кримінально-правової юстиції», у яких міститься рекомендація усім громадянам-членам, в яких прокуратура має повноваження поза кримінально-правовою сферою, вживати всі розумні зусилля з метою забезпечити, щоб така діяльність прокуратури здійснювалась з особливою увагою до захисту прав і свобод людини і в повній відповідності з принципом верховенства права, а тому звернення прокурора з вказаним позовом відповідає зазначеним рекомендаціям.

Враховуючи викладене, встановлені судами обставини незаконного вибуття спірних земельних ділянок із власності держави, відсутність волі держави на вибуття з її володіння спірних земельних ділянок, вимоги прокурора про витребування спірних земельних ділянок від кінцевих набувачів, а також щодо скасування державної реєстрації права власності та права оренди відповідачів, та державної реєстрації земельних ділянок є обґрунтованими та такими, що правомірно задоволені місцевим судом.

Таким чином, доводи відповідача, викладені у апеляційній скарзі, є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

6. Висновки за результатами апеляційного розгляду.

У апеляційній скарзі не наведено достатніх та переконливих доводів, на підставі яких колегія суддів могла б прийти до висновку про помилковість рішення суду першої інстанції.

Виходячи з положень статті 11 ГПК України, апеляційний суд виходить з того, що як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Відтак, застосовуючи наведену практику європейського суду, апеляційний суд вважає що, враховуючи зміст статті 269 ГПК України, надавши оцінку основним доводам апеляційної скарги, а також не встановивши у рішенні суду першої інстанції неправильного застосування норм матеріального права в сукупності з відсутніми порушеннями норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, прийшла до висновку про відсутність таких доводів, які б були оцінені як переконливі і достатні для скасування рішення суду.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів за наслідком апеляційного перегляду приходить до висновку, що доводами апеляційної скарги висновків господарського суду не спростовано, підстав скасування чи зміни рішення, передбачених ст.277-279 Господарського процесуального кодексу України не встановлено, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, рішення господарського суду - без змін.

Судові витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на апелянта згідно ст.129 ГПК.

Керуючись ст.ст.269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Зарус-Інвест" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 07.12.2023 р. у справі №924/879/23 - залишити без задоволення, рішення Господарського суду Хмельницької області - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції в порядку ст.284 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у строк та в порядку встановленому статтями 287-289 ГПК України.

Справу №924/879/23 повернути Господарському суду Хмельницької області.

Повний текст постанови складений "25" квітня 2024 р.

Головуючий суддя Філіпова Т.Л.

Суддя Маціщук А.В.

Суддя Василишин А.Р.