Рішення

від 18.04.2024 по справі 903/162/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

18 квітня 2024 року Справа № 903/162/24

Господарський суд Волинської області у складі судді Слободян О.Г., за участю секретаря судового засідання Назарова Н.В.,

представника відповідача: Пікули Б.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "Волиньобленерго"

до відповідача: Комунального підприємства Володимирводоканал Володимирської міської ради

про стягнення 2 158 763грн. 32коп.

встановив: позивач - ПрАТ "Волиньобленерго" звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача КП Володимирводоканал Володимирської міської ради 2158 763грн. 32коп., з яких: 2100000грн. заборгованості за послуги з розподілу електричної енергії, 27004грн. 88коп. 3% річних та 31758грн. 44коп. інфляційних втрат. Також, просить стягнути з відповідача 32381грн. 45коп. витрат по сплаті судового збору.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань згідно умов договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії №521-0182000 шляхом приєднання споживача до умов вказаного договору згідно з заявою приєднання, в частині оплати послуг з розподілу електричної енергії.

Ухвалою суду від 19.02.2024 відкрито провадження у справі та постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження.

04.04.2024 на адресу суду від відповідача надійшло клопотання про закриття провадження у справі, в якому він зазначає, що на теперішній час сторонами досягнуто згоди щодо предмету спору, відповідачем сплачено всю суму заборгованості. Просить суд закрити провадження у справі та повернути позивачу 32381,45грн сплаченого судового збору за рахунок бюджетних асигнувань.

Також, 08.04.2024 представник позивача подав клопотання про закриття провадження у справі в частині стягнення основного боргу, в якому просить: закрити провадження у справі № 903/162/24 в частині стягнення 2100000 грн. заборгованості за послуги з розподілу електричної енергії, у зв`язку із відсутністю предмету спору; повернути ПрАТ "ВОЛИНЬОБЛЕНЕРГО з Державного бюджету України судовий збір, сплачений за платіжним дорученням № 40 від 06 лютого 2024р. пропорційно суми в частині закриття провадження у справі, а саме 31500 грн; решту позовних вимог 27004,88грн. - 3% річних та 31758,44 грн. - інфляційних втрат, а також 881,45 грн. витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору стягнути з відповідача у повному об`ємі.

09.04.2024 від відповідача надійшло клопотання, в якому останній просить відмовити у задоволенні клопотання позивача про стягнення у повному об`ємі 27004,88грн 3% річних та 31758,44грн інфляційних втрат, а також 881,45грн витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору; зменшити розмір штрафних санкцій на 90%.

Ухвалою суду від 09.04.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті 18 квітня 2024 року.

15.04.2024 представник позивача надіслав клопотання, в якому зазначив, що позовні вимоги підтримує, просить відхилити вимоги відповідача щодо зменшення інфляційних втрат та 3% річних, оскільки такі нарахування не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, що полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів та розглядати справу у його відсутності.

У судовому засіданні 18.04.2024 представник відповідача проти позову заперечує, просить відмовити у стягненні інфляційних втрат, 3% річних, а також 881,45грн витрат по сплаті судового збору та зменшити розмір штрафних санкцій до 90%.

Дослідивши наявні у справі письмові докази, заслухавши пояснення представника відповідача, господарський суд встановив наступне.

11.06.2017 набрав чинності Закон України Про ринок електричної енергії, який розмежовує діяльність суб`єкта господарювання з постачання та діяльність з розподілу електричної енергії.

У відповідності до п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України Про ліцензування видів господарської діяльності, діяльність у сфері електроенергетики є ліцензованою та ліцензується з урахуванням особливостей, визначених Законом України "Про ринок електричної енергії".

Органом ліцензування діяльності у сфері електроенергетики є Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП, Регулятор).

Згідно з ст. 45 даного Закону, розподіл електричної енергії здійснюється Оператором системи розподілу. Діяльність з розподілу електричної енергії підлягає ліцензуванню відповідно до законодавства.

Постановою НКРЕКП № 1535 від 27.11.2018 року ПрАТ «Волиньобленерго» видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з розподілу електричної енергії у межах місць провадження господарської діяльності, а саме на території Волинської області в межах розташування системи розподілу електричної енергії, що перебуває у власності або господарському віданні (щодо державного або комунального майна) ПрАТ «Волиньобленерго», та електричних мереж інших власників, які приєднані до мереж ліцензіата (з якими укладені відповідні договори згідно з законодавством).

Нормативно-правовими документами, які встановлюють вимоги та регулюють взаємовідносини між ОСР, електропостачальниками та споживачами (разом учасники роздрібного ринку), є зокрема, Закон України Про ринок електричної енергії, Кодекс систем розподілу (надалі КСР), затверджений Постановою НКРЕКП від 14.03.2018 N 310, та Правила роздрібного ринку електричної енергії (надалі ПРРЕЕ), затверджені Постановою НКРЕКП від 14.03.2018 N 312 (надалі Постанова N 312), в яких визначені права, обов`язки та відповідальність сторін.

Договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії за ініціативою споживача або Оператора системи, як правило, укладається шляхом приєднання споживача за заявою-приєднання до розробленого Оператором системи розподілу договору на умовах складеного Оператором системи розподілу паспорта точки розподілу.

Договір споживача з розподілу вважається укладеним з дати підписання споживачем заяви-приєднання та/або сплати за рахунком, який надсилається одночасно з договором споживача про розподіл та/або з дати, указаної у заяві-приєднанні, якщо споживач протягом указаного в заяві-приєднанні терміну не звернувся до ОСР із запереченнями щодо укладення договору в цілому або щодо окремих умов договору та спожив будь-який обсяг електричної енергії (п. 4 Постанови N 312, п. п. 1.2.15, п. п. 2.1.6 ПРРЕЕ).

Відповідно до абз. 3, п. 5 Постанови N 312, з дати набрання чинності договором споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії ОСР надає послуги комерційного обліку споживачам.

Згідно п. 2.1.5. ПРРЕЕ договір споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії в частині розрахунків за послуги оператора системи діє, якщо згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією відповідного енергопостачальника оплату послуг з розподілу (передачі) електричної енергії забезпечує споживач.

Управління водопровідно-каналізаційного господарства м. Володимира-Волинського (перейменовано рішенням Володимирської міської ради № 15/31 від 27.07.2021р. на Комунальне підприємство "Володимирводоканал") звернулось до ПрАТ «Волиньобленерго (оператор системи розподілу, ОСР) із заявою - приєднання до умов договору про надання послуг з розподілу електричної енергії. 01.01.2019 ПрАТ "Волиньобленерго" (оператор системи розподілу, ОСР)

01.01.2019 ПрАТ "Волиньобленерго" (оператор системи розподілу, ОСР) та КП "Володимирводоканал" (споживач) уклали договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії № 521-0182000 шляхом приєднання споживача до умов цього договору згідно з заявою-приєднання (додаток №1 до Договору).

У заяві-приєднанні (додаток №1) та паспорті точки розподілу електричної енергії (додатки №2) зазначені ЕІС коди точок розподілу, найменування та адреси об`єктів споживача.

Договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови розподілу електричної енергії споживачам як послуги оператора системи. Цей договір укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом приєднання споживача до умов даного договору, згідно із заявою-приєднання яка є додатком 1 до даного договору (п. 1.1 договору).

Умови договору розроблені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №312 від 14.03.2018, та є однаковими для всіх споживачів (п. 1.2 договору).

Пунктом 2.1 договору передбачено, що оператор системи надає споживачу послуги з розподілу електричної енергії, параметри якості якої відповідають показникам, визначеним Кодексом системи передачі, затвердженого постановою НКРЕКП №309 від 14.03.2018 та Кодексу систем розподілу, затвердженого постановою НКРЕКП №310 від 14.03.2018, за об`єктом, технічні параметри якого фіксуються в Паспорті точки розподілу об`єктом споживача, який є Додатком 2 до договору, та в особовому рахунку споживача, облікових базах жаних оператора системи.

Відповідно до п. 2.3 договору споживач сплачує розподіл електричної енергії згідно з умовами глави 5 даного договору та інші послуги Оператора системи згідно із Додатком 4 "Порядок розрахунків".

Відповідно до п. 3.1, 3.2, 3.4 Типового договору, облік (у тому числі приладовий) електричної енергії, що передається Оператором системи розподілу та споживається споживачем на межі балансової належності об`єкта споживача, здійснюється відповідно до вимог Кодексу комерційного обліку електричної енергії, затвердженого постановою НКРЕКП від 14.03.2018 N 311 (далі - Кодекс комерційного обліку) та з урахуванням вимог цього Договору. За розрахункову одиницю розподіленого та спожитого обсягу електричної енергії береться одна кіловат година (кВт*год.). За підсумками розрахункового місяця постачальник послуг комерційного обліку (Оператор системи) забезпечує визначення обсягу електричної енергії за точками комерційного обліку споживачу незалежно від того, хто є власником комерційного засобу (засобів) обліку, та в установленому порядку передає ці дані Адміністратору комерційного обліку для можливості їх використання суб`єктами ринку електричної енергії, у тому числі постачальником споживача. Дані комерційного обліку щодо обсягу електричної енергії за розрахунковий місяць зазначаються Оператором системи розподілу в особистому кабінеті споживача (за умови його запровадження) та/або в рахунку про сплату послуги за цим Договором, у тому числі якщо оплату за цим договором забезпечує електропостачальник споживача. За необхідності для споживача (його постачальника) забезпечувати визначення обсягу електричної енергії частіше ніж один раз на місяць споживач (його постачальник) має укласти із Оператором системи розподілу або іншим акредитованим постачальником послуг комерційного обліку окремий платний договір, у якому визначити порядок формування даних комерційного обліку про обсяг електричної енергії за розрахунковий місяць та передачу цих даних до Адміністратора комерційного обліку (за необхідності). Споживач, що не є побутовим, зобов`язаний протягом трьох календарних днів після закінчення розрахункового місяця надати постачальнику послуг комерційного обліку (Оператору системи) звіт про покази засобів обліку за розрахунковий місяць. При обладнанні комерційних засобів обліку засобами дистанційної передачі даних, інформація про покази засобів обліку за розрахунковий місяць формується через канати дистанційного зв`язку.

Згідно з п. п. 5.1-5.5 Типового договору ціною цього Договору є вартість послуг з розподілу електричної енергії на об`єкт (об`єкти) споживача, зазначена в Паспорті точки (точок) розподілу за об`єктом споживача. Оплата послуг з розподілу електричної енергії за цим Договором здійснюється на поточний рахунок оператора. Тариф (ціна) на послугу з розподілу електричної енергії та терміни оплати послуги зазначаються в додатку 4 "Порядок розрахунків". Споживач оплачує послугу з розподілу Оператору системи, якщо згідно з умовами договору про постачання споживач забезпечує оплату послуги з розподілу, або купує електричну енергію для власного споживання за двостороннім договором та на організованих сегментах ринку. Постачальник оплачує послугу з розподілу Оператору системи, якщо згідно з умовами договору про постачання оплату послуги з розподілу забезпечує постачальник. Оператор системи в особовому рахунку споживача зазначає сторону, яка здійснює оплату наданих споживачу послу г з розподілу електричної енергії.

Оператор системи має право на отримання своєчасної оплати на надання послуги з розподілу електричної енергії (п. 7.1. Типового договору).

За внесення платежів, передбачених цим Договором, з порушенням термінів, визначених додатком 4 до цього Договору, у разу якщо главою 5 цього Договору передбачено, що оплату за послугу з розподілу здійснює споживач безпосередньо Оператору системи, споживач сплачує оператору системи пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати. Сума пені зазначається у розрахунковому документі окремим рядком (п. 8.5.Типового договору).

Згідно п.11.1 договору визначено, що договір набирає чинності з дня приєднання споживача до умов цього договору і діє протягом 1 року, якщо інший термін не зазначено в заяві-приєднання. Договір вважається продовженим на кожен наступний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.

Пунктом 3 додатку до договору №4 "Порядок розрахунків, визначено, що обсяг розподіленої електричної енергії визначається за розрахунковий період, який становить 1 календарний місяць і визначається відповідно до порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку електричної енергії. Сума оплати послуг з розподілу визначається виходячи з обсягу електричної енергії, яка була розподілена Оператором системи та тарифу на розподіл електричної енергії.

За підсумками місяця Оператор системи оформляє: акт приймання - передачі наданих послуг з розподілу електричної енергії; акт про надання послуг з перетікання реактивної електричної енергії.

Оформлені належним чином Акти, Споживач повертає Оператору системи у п`ятиденний термін. У разі неповернення Споживачем належно підтвердженого Акту та за відсутності заперечень, останній вважається підтвердженим.

Пунктом 4 додатку до договору №4 "Порядок розрахунків", визначено, остаточний розрахунок Споживача за електричну енергію, розподілену протягом розрахункового місяця, здійснюється на підставі виставленого Оператором системи рахунка. Відповідно до визначеної згідно пункту 3 цього додатку величини коштів за фактично розподілену електричну енергію Оператор системи виписує Споживачу рахунок на оплату послуг з розподілу електричної енергії.

Згідно додатку №4 до договору "Порядок розрахунків", визначено, що тривалість періоду для здійснення споживачем розрахунків за послуги з розподілу електричної енергію, реактивну електроенергію, пеню, інфляційні збитки, річні має не перевищувати 5 робочих днів з дня отримання рахунка. За внесення платежів, передбачених цим Договором, з порушенням термінів, визначених п.5 цього Додатку, Споживач сплачує Оператору системи пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати, 3% річних та інфляційні збитки (пункти п. 5, 6 додатку №4).

Позивач надав відповідачу послуги з розподілу електричної енергії.

На підставі актів прийому-передач і надання послуг з розподілу електричної енергії ОСР (позивач) виставив споживачу рахунки на оплату послуг з розподілу електричної енергії за період з лютого 2023р. по грудень 2023р.

Рахунки Володимирської філії ПрАТ «Волиньобленерго» відповідач вчасно та у повному обсязі не оплатив, у зв`язку з чим у КП «Володимирводоканал» виникла заборгованість за послуги з розподілу електричної енергії на загальну суму 2 100 0000грн, що також підтверджується актом звірки розрахунків, підписаним сторонами.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В силу ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За змістом ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно ч.ч. 1, 7 ст.193 ГК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язань відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

Відповідно до ст.599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Водночас, як повідомлено сторонами та встановлено судом, на день розгляду спору відповідачем згідно платіжної інструкції №1 від 18.03.2024 на суму 2100000грн повністю оплачено заборгованість за розподіл електроенергії. Отже, спірні правовідносини в частині стягнення заборгованості у розмірі 2100000грн, які потребували судового врегулювання, фактично були врегульовані, шляхом погашення суми заборгованості відповідачем, в свою чергу предмет та підстави позову в цій частині зникли.

Згідно вимог п. 2 ч. 1 ст. 231 Кодексу, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Оскільки, існування предмета спору в цій частині припинилось після пред`явлення позову та відкриття провадження у справі, провадження у справі в частині стягнення 2100000грн заборгованості необхідно закрити у зв`язку з відсутністю предмету спору.

Крім того відповідачем на підтвердження сплати всієї суми позову було надано копію платіжної інструкції №4 від 18.03.2024 на суму 152963,86грн. У клопотанні про закриття провадження у справі позивач - ПрАТ «Волиньобленерго» підтвердив сплату відповідачем суми заборгованості у розмірі 2100000грн, проте заперечив сплату останнім 27004,88грн 3% річних та 31758,44грн інфляційних втрат та зазначив, що кошти, сплачені згідно платіжної інструкції №4 від 18.03.2024, були зараховані в рахунок поточної оплати відповідачем послуги з розподілу електроенергії.

Як вбачається з даних платіжної інструкції №4 від 18.03.2024, призначення платежу за розподіл електроенергії згідно договору, а тому сплата відповідачем 152963,86грн є сплатою за розподіл електроенергії, а не нарахованих інфляційних втрат та 3% річних.

Частиною 2 ст. 193 ГК України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до поданих розрахунків, позивач нарахував відповідачу 27004грн. 88коп. 3% річних та 31758грн. 44коп. інфляційних втрат за період з 10.03.2023 по 31.01.2024.

Суд, оглянувши розрахунки позивача, встановив, що нараховані 27004грн. 88коп. 3% річних та 31758грн. 44коп. інфляційних втрат є підставними та обгрунтованими. А тому позов в цій частині підлягає до задоволення.

У клопотанні (вх.№01-75/2709/24 від 09.04.2024) відповідач просить відмовити у стягненні 27004,88грн 3% річних та 31758,44грн інфляційних втрат, 881,45грн витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору, а також зменшити розмір штрафних санкцій на 90%, посилаючись на скрутне матеріальне становище КП «Володимиродоканал» Володимирської міської ради та наявність форс-мажорних обставин, пов`язаних із введенням воєнного стану в Україні.

Позивач у клопотанні (вх.№01-75/2858 від 15.04.2024) просить відхилити вимоги відповідача щодо зменшення 3% річних та інфляційних втрат, зазначаючи, що такі нарахування не є штрафними санкціями.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Таким чином, 3 % річних та інфляційні нарахування, передбачені ст. 625 ЦК України, не є неустойкою, штрафними санкціями, а є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання.

У постанові від 18.03.2020 у справі N 902/417/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до ст. 625 ЦК України, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених у постанові Великої Палати Верховного Суду критеріїв.

Такого висновку Велика Палата Верховного Суду дійшла з урахуванням того, що у справі N 902/417/18 умовами договору сторони передбачили відповідальність за прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання у вигляді пені та штрафу, змінили розмір процентної ставки, передбаченої в ч. 2 ст. 625 ЦК України, і встановили її в розмірі 40 % від несплаченої загальної вартості товару протягом 90 календарних днів з дати, коли товар повинен бути сплачений покупцем, та 96 % від несплаченої ціни товару до дня повної оплати з дати закінчення дев`яносто календарних днів.

Отже, відповідне зменшення відсотків річних Велика Палата Верховного Суду допустила з урахуванням конкретних обставин справи N 902/417/18, а саме - встановлення відсотків річних на рівні 40 % та 96 %, і їх явну невідповідність принципу справедливості, в той час як у справі N 924/187/24, яка розглядається, відсотки річних нараховані за встановленою у ст. 625 ЦК України ставкою у розмірі 3 %, порушення принципів розумності, справедливості та пропорційності під час нарахування позивачем відповідачу трьох процентів річних судом не встановлено.

Ці висновки узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 07.09.2022 у справі N 910/9911/21, 21.06.2022 у справі N 910/9905/21.

Як зазначено у постанові Верховного Суду від 07.03.2023 у справі N 910/17556/21, визначене частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України право стягнення інфляційних втрат і 3 % річних є мінімальними гарантіями, які надають кредитору можливість захистити свої інтереси; позбавлення кредитора можливості реалізувати це право порушуватиме баланс інтересів і сприятиме виникненню ситуацій, за яких боржник повертатиме кредитору грошові кошти, які, через інфляційні процеси, матимуть іншу цінність, порівняно з моментом, коли такі кошти були отримані (у тому числі у вигляді прострочення оплати відповідних товарів та послуг).

З приводу можливості зменшення інфляційних нарахувань суд зауважує, що такі нарахування в силу свого компенсаційного характеру спрямовані на відшкодування втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, які лежать в неконтрольованій сторонами площині. Їхній розмір залежить від встановленого у передбаченому законодавством порядку індексу інфляції, а не погоджується сторонами в договірному порядку, з чого оцінка такого розміру не може здійснюватися з точки зору дотримання сторонами принципів розумності, справедливості та пропорційності. Одночасно можливість зменшення відповідних нарахувань судом чинним законодавством не передбачена.

Такий висновок відповідає позиції Верховного Суду, який у постановах від 20.10.2021 у справі N 910/8396/21, від 07.09.2022 у справі N 910/9911/21 зауважив, що інфляційна складова боргу не підлягає зменшенню на підставі ст. 233 ГК України та ст. 551 ЦК України, оскільки інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена ч. 2 ст. 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Таким чином, виходячи з наведених положень законодавства та позицій Верховного Суду, враховуючи відсутність обставин очевидної неспівмірності заявленої до стягнення суми процентів річних та інфляційних нарахувань, оскільки їх розмір відповідає розміру, встановленому законом, суд вважає безпідставними доводи відповідача про наявність підстав для зменшення 3 відсотків річних та інфляційних втрат, які підлягають стягненню.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 18.01.2024 у справі N 914/2994/22, від 15.06.2023 у справі N 921/94/21, від 31.05.2023 у справі N 914/2453/21, від 20.02.2023 у справі N 910/15411/21, від 07.03.2023 у справі N 910/17556/21.

Крім того, скрутне фінансове становище відповідача є результатом його господарської діяльності як самостійного суб`єкта господарювання, а тому вказані обставини не є безумовними самостійними та достатніми підставами для зменшення заявлених до стягнення нарахувань.

Згідно із ч.ч. 2-4 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

У клопотанні про закриття провадження у справі в частині стягнення основного боргу позивач просить повернути ПрАТ "ВОЛИНЬОБЛЕНЕРГО з Державного бюджету України судовий збір, сплачений за платіжним дорученням № 40 від 06 лютого 2024р. пропорційно суми в частині закриття провадження у справі.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про судовий збір" судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Згідно ч.2 ст.123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно п.1, 5 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом; закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Судом встановлено, що за подачу позовної заяви позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 32381грн 45коп згідно платіжної інструкції №40 від 06.02.2024.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про повернення ПрАТ «Волиньобленерго» з Державного бюджету України 31500грн судового збору у зв`язку із закриттям провадження у справі в частині стягнення заборгованості на суму 2 100 000грн.

Згідно п.2 ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 86, 129, 231, 233, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, п.1, 5 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір», господарський суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства Володимирводоканал Володимирської міської ради (44700, Волинська обл., Володимирський район, м.Володимир, вул.Луцька, буд.211, код ЄДРПОУ 05391703) на користь Приватного акціонерного товариства "Волиньобленерго" (43023, Волинська обл., м.Луцьк, вул.Яремчука Назарія, буд.4, код ЄДРПОУ 00131512) 58 763грн 32коп (з них: 27004грн 88коп 3% річних та 31758грн 44коп інфляційних втрат), а також 881грн 45коп витрат по сплаті судового збору.

3. Закрити провадження у справі в частині стягнення 2 100 000грн заборгованості.

4. Повернути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у Волинській області (43021, Волинська обл, м.Луцьк, вул.Стрілецька, 4а, код ЄДРПОУ 38009371) Приватному акціонерному товариству "Волиньобленерго" (43023, Волинська обл., м.Луцьк, вул.Яремчука Назарія, буд.4, код ЄДРПОУ 00131512) 31500грн судового збору, сплаченого згідно платіжної інструкції №40 від 06.02.2024.

Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного рішення.

Повне рішення складено та підписано 25.04.2024.

СуддяО. Г. Слободян