Рішення

від 24.04.2024 по справі 295/4524/24

БОГУНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЖИТОМИРА

Справа №295/4524/24

Категорія 15

2/295/1519/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.04.2024 року м. Житомир

Богунський районний суд м. Житомира

в складі: головуючого судді Лєдньова Д.М.

при секретарі Кучер Т.Г.

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом заступника керівникаЖитомирської окружоїпрокуратури,який дієв інтересахдержави вособі Головногоуправління Держгеокадаструу Житомирськійобласті, до ОСОБА_1 про конфіскацію земельної ділянки,-

ВСТАНОВИВ:

Прокурор, діючи в інтересах держави, звернувся в суд із позовом, в якому, мотивуючи потребу представництва наявністю державного інтересу в розрізі виниклих правовідносин, зазначив, що відповідач ОСОБА_1 є громадянином РФ та власником земельної ділянки з кадастровим номером 1810136300:11:010:0025 на підставі свідоцтва про право на спадщину, виданого 27.03.2007 року.

Згідно відомостей з Державного земельного кадастру відповідна ділянка відноситься до земель сільськогосподарського призначення з видом користування для індивідуального садівництва.

Прокурор посилається на положення ЗК України в чинній на час звернення із позовом редакції, системний аналіз яких, на думку особи, свідчить про неможливість перебування земельної ділянки сільськогосподарського призначення у власності іноземця.

Так, зокрема, за приписами ч.4 ст. 81 ЗК України землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 145 ЗК України якщо до особи переходить право власності на земельну ділянку, яка за цим Кодексом не може набуватися нею у власність, ця ділянка підлягає відчуженню її власником протягом року з моменту переходу такого права.

У разі якщо відповідно до закону власник земельної ділянки зобов`язаний відчужити її протягом певного строку і земельна ділянка не була відчужена ним протягом такого строку, така ділянка підлягає конфіскації за рішенням суду.

Оскільки вимоги ст. 41 Конституції України передбачають можливість конфіскації майна виклично за рішенням суду, а положення ст.ст. 346, 354 ЦК України як уточнюючих норм обумовлюють підстави припинення права власності в порядку відповідальності за вчинення правопорушення, прокурор просить припинити громадянину рф ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку за кадастровим номером 1810136300:11:010:0025 шляхом її конфіскації на користь держави в особі Головного управлінняДержгеокадастру уЖитомирській області,відшкодувати судовівитрати.

Ухвалою суду від 27.03.2024 року по справі відкрите спрощене позовне провадження.

Прокурором в судове засідання подано заяву про можливість розгляду справи у його відсутності, не заперечує щодо ухвалення заочного рішення у справі.

Згідно зч.1ст.280ЦПК Українисуд можеухвалити заочнерішення напідставі наявниху справідоказів заодночасного існуваннятаких умов: відповідачналежним чиномповідомлений продату,час імісце судовогозасідання відповідачне з`явивсяв судовезасідання безповажних причинабо безповідомлення причин; відповідачне подаввідзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

З огляду на ту обставину, що відповідач проживає на території рф, суд, зі згоди прокурора, вважає необхідним ухвали рішення при заочному розгляді справи за відсутності відповідача.

Судом встановлено наступні обставини.

Відповідач ОСОБА_1 є власником земельної ділянки з кадастровим номером 1810136300:11:010:0025 на підставі свідоцтва про право на спадщину, виданого 27.03.2007 року.

Державна реєстрація речового права на нерухоме майно проведена 21.05.2021 року.

Згідно з даними Державного земельного кадастру земельна ділянка відноситься до земель сільськогосподарського призначення, вид використання індивідуальне садівництво.

ОСОБА_1 є громадянином рф, згідно повідомлення управління ДМС в Житомирській області не встановлено інформації щодо звернення до УДМС України в Житомирській області особи ОСОБА_1 з питаннями оформлення паспорта громадянина України, паспорта громадянин України для виїзду за кордон, набуття/прийняття, встановлення належності до громадянства України, надання дозволу на імміграцію, документування на тимчасове/постійне проживання.

Згідно норм ст. 19 Земельного кодексу України землі сільськогосподарського призначення віднесено до категорії особливо цінних.

За змістом положень ст.41 Конституції України, ст. ст.319, 321 ЦК України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право власності набувається в порядку, визначеному законом.

Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Особливості правових підстав набуття та припинення права власності на об`єкти нерухомого майна іноземцями (особами без громадянства) визначені і нормами Закону України «Про міжнародне приватне право», положеннями Цивільного кодексу України, Земельного кодексу України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 38 Закону України «Про міжнародне приватне право», право власності та інші речові права на нерухоме та рухоме майно визначаються правом держави, у якій це майно знаходиться, якщо інше не передбачено законом. Належність майна до нерухомих або рухомих речей, а також інша класифікація майна визначаються правом держави, у якій це майно знаходиться.

Згідно з ч. 1 ст. 39 даного Закону, виникнення та припинення права власності та інших речових прав визначається правом держави, у якій відповідне майно перебувало в момент, коли мала місце дія або інша обставина, яка стала підставою для виникнення або припинення права власності та інших речових прав, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.

Відповідно дост. 378 ЦК України право власності особи на земельну ділянку може бути припинене за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 373 ЦК України право власності на землю гарантується Конституцією України. Право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону.

Згідно з ч.ч. 1, 2, 4 ст. 374 ЦК України суб`єктами права власності на землю (земельну ділянку) є фізичні особи, юридичні особи, держава, територіальні громади. Іноземці, особи без громадянства можуть набувати право власності на землю (земельні ділянки) відповідно до закону. Права та обов`язки суб`єктів права власності на землю (земельну ділянку) встановлюються законом.

Згідно п.1 ч.1 ст. 80 Земельного кодексу України (в чинній редакції) суб`єктами права власності на землю є громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності.

Відповідно до ч. 2 ст. 81 ЗК України іноземні громадяни та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки несільськогосподарського призначення в межах населених пунктів, а також на земельні ділянки несільськогосподарського призначення за межами населених пунктів, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, що належать їм на праві приватної власності.

Згідно ч. 3 ст. 81 ЗК України, іноземці та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки відповідно до частини другої цієї статті у разі:придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами;викупу земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, що належать їм на праві власності;прийняття спадщини.

Згідно ч. 4 ст. 81 ЗК України, землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню.

Аналогічне правове врегулювання наводилось у ч.4 ст. 81 ЗК України в редакції, чинній на час набуття відповідачем земельної ділянки у власність на підставі свідоцтва про право на спадщину (Землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземними громадянами, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню).

Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку виникає з моменту державної реєстрації таких прав.

Статтею 22 ЗК України визначено, що землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей. До земель сільськогосподарського призначення належать: а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо). Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність або надаються у користування громадянам для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Згідно пункту «е» ч. 1 ст.ст. 140 Земельного кодексу України, однією з підстав примусового припинення права власності на земельну ділянку є невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 145 ЗК України якщо до особи переходить право власності на земельну ділянку, яка за цим Кодексом не може набуватися нею у власність, ця ділянка підлягає відчуженню її власником протягом року з моменту переходу такого права. У разі якщо відповідно до закону власник земельної ділянки зобов`язаний відчужити її протягом певного строку і земельна ділянка не була відчужена ним протягом такого строку, така ділянка підлягає конфіскації за рішенням суду.

Разом з тим, відповідно до п. в ч.1 ст.143 ЗК України примусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється у судовому порядку у разі конфіскації земельної ділянки.

Також п. 10 ч. 1 ст. 346 ЦК України передбачено, що право власності припиняється у разі конфіскації.

Частиною 5 ст. 41 Конституції України встановлено, що конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Пунктом 10 ч. 1ст. 346 Цивільного кодексу України визначено конфіскацію, як одну з підстав припинення права власності.

Згідно із ст. 356 Цивільного кодексу України, до особи може бути застосовано позбавлення права власності на майно за рішенням суду як санкція за вчинення правопорушення (конфіскація) у випадках, встановлених законом. Конфісковане майно переходить у власність держави безоплатно, крім випадків, визначених законом. Обсяг та порядок конфіскації майна встановлюються законом.

Аналіз вищевказаних норм ЗК України дає підстави для висновку, що законом передбачений чіткий обов`язок іноземця чи особи без громадянства відчужити земельну ділянку сільськогосподарського призначення протягом 1 року з дня набуття права власності на неї. Вказана норма є імперативною та не передбачає винятків. У випадку не відчуження такої земельної ділянки іноземцем чи особою без громадянства у встановлений законом строк, така земельна ділянка підлягає конфіскації на користь держави.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(далі - Перший протокол, Конвенція), кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте, попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

У правовому висновку Верховного Суду України, викладеному в постанові від 18 вересня 2013 року (справа № 6-92цс13) зазначено, що основною метою ст. 1 Першого протоколу до Конвенції є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. При цьому, в своїх рішеннях Європейський суд з прав людини постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини (наприклад, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг і Льоннрот проти Швеції», від 11 березня 2003 року «Новоселецький проти України», від 1 червня 2006 року «Федоренко проти України»), Необхідність забезпечення такої рівноваги відображено в структурі ст. 1. Зокрема, необхідно щоб була дотримана обґрунтована пропорційність між застосованими заходами та переслідуваною метою, якої намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності.

Таким чином, особу може бути позбавлено її власності в інтересах суспільства, на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, а при вирішенні питання про можливість позбавлення особи власності має бути дотримано справедливої рівноваги між інтересами суспільства та правами власника.

У відповідності до ч. 4 ст. 145 ЗК України, конфіскована земельна ділянка за рішенням суду підлягає продажу на земельних торгах. Ціна проданої на земельних торгах земельної ділянки, за вирахуванням витрат, пов`язаних з її продажем, виплачується її колишньому власнику.

Статтею 153 ЗК України передбачено, що власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України. У випадках передбачених цим Кодексом та іншими законами України, допускається викуп земельної ділянки. При цьому, власникові земельної ділянки відшкодовується її вартість.

Оскільки громадянин російської федерації ОСОБА_1 в порядку спадкування отримав у власність земельну ділянку сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 1810136300:11:010:0025, в подальшому - 21.05.2021 року, здійснив реєстрацію речового права на нерухоме в порядку Закону України «Про державнуреєстрацію речовихправ нанерухоме майнота їхобтяжень»,при цьому,в порушеннявимог ст.81ЗК України невідчужив земельнуділянку протягомодного року, право власності відповідача на вказану земельну ділянку необхідно припинити шляхом конфіскації

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позов прокурора є обгрунтованим й підлягає задоволенню у повному обсязі.

Питання про судові витрати суд вирішує на підставі ст.141 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 141, 258-289 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Припинити громадянину рф ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , право власності на земельну ділянку за кадастровим номером 1810136300:11:010:0025 шляхом її конфіскації на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Житомирської обласної прокуратури сплачений судовий збір в сумі 3028,00 грн. на розрахунковий рахунок: НОМЕР_1 в ДКСУ м. Києва, МФО 820172. код ЄДРПОУ 02909950.

Рішення може бути оскаржене позивачем до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Суддя: Д.М.Лєдньов