Рішення

від 16.04.2024 по справі 293/235/24

ЧЕРНЯХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 293/235/24

Провадження № 2/293/214/2024

16 квітня 2024 рокуселище Черняхів

Черняхівський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді Збаражського О.М.,

за участю секретаря судового засідання Крисюк О.О.,

розглянувши у відкритому підготовчому засіданні у селищі Черняхів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до територіальної громади в особі Високівської сільської ради Житомирського району Житомирської області про визнання державного акту про право власності на земельну ділянку недійсним,-

ВСТАНОВИВ:

І. СУТЬ ПОЗОВНОЇ ЗАЯВИ

14.02.2024 ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом за містом якого просить визнати державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯА №138071, виданий Високівською сільською радою Черняхівського району Житомирської області 11.11.2004 року на ім`я ОСОБА_2 недійсним.

Позивач зазначає, що згідно договору дарування від 06.03.1993, його мати ОСОБА_2 подарувала йому житловий будинок, що розташований в АДРЕСА_1 (попередня назва АДРЕСА_2 ). Подарований будинок з господарськими спорудами розташований на земельній ділянці площею 0,2500 гектара, кадастровий номер - 1825682001:06:009:0044, цільове призначення земельної ділянки для -будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за тією ж адресою.

30.11.1993 на підставі рішення Високівської сільської ради від 30.11.1993, вищевказану земельну ділянку по АДРЕСА_1 , на якій розташований будинок позивача, було передано у приватну власність ОСОБА_2 . 11.11.2004 ОСОБА_2 отримала Державний акт на право власності на вищевказану земельну ділянку. Після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 відкрилась спадщина. З метою прийняття спадщини позивач звернувся до приватного нотаріуса Житомирського районного нотаріального округу Котенко І.М., однак нотаріус відмовив йому у видачі свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку після смерті матері, оскільки вищевказана земельна ділянка за законом належала позивачу на праві приватної власності.

ІІ. ПРОЦЕДУРА та ПОЗИЦІЇ СТОРІН

Згідно протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 14.02.2024 справа 293/235/24 передана на розгляд судді Збаражському О.М.

Ухвалою суду 15.02.2024 позов ОСОБА_1 залишений без руху із наданням позивачу строку на усунення недоліків вказаних у мотивувальній частині ухвали.

26.02.2024 на виконання вимог ухвали суду від 15.02.2024 позивач подав висновок про експертну грошову оцінку земельної ділянки.

Ухвалою від 28.02.2024 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначив на 28.03.2024.

Ухвалою від 28.03.2024, що у порядку ч. 5 ст. 259 ЦПК України занесена до протоколу судового засідання, суд відклав судове підготовче засідання на 16.04.2024.

16.04.2024 сторони в підготовче засідання не прибули, згідно поданої заяви від 27.03.2024, представник позивача - адвокат Сидорчук М.В. просив розглянути справу без його участі та участі позивача, позовні вимоги підтримав. Відповідач, згідно поданої заяви від 04.03.2024 просив розглядати справу у відсутність представника Високівської сільської ради, позовні вимоги визнали в повному обсязі.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 Цивільного процесуального кодексу України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

За приписами ч.ч. 3, 4 ст. 200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Зважаючи на подані сторонами заяви, а також приймаючи визнання позову відповідачем, суд дійшов висновку про ухвалення рішення на підставі ч. 3 ст. 200 ЦПК України.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Відповідно до ст. 259 Цивільного процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих до суду.

ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ та ДОКАЗИ НА ЇХ ПІДТВЕРДЖЕННЯ

Відповідно до договору дарування від 06.03.1993, ОСОБА_2 подарувала житловий будинок, що розташований в АДРЕСА_2 , ОСОБА_1 , що підтверджується договором дарування, що міститься в матеріалах справи (а.с.5-6).

Відповідно до довідки виданої Високівською сільською радою №346 від 23.08.2023 ОСОБА_1 , згідно запису в погосподарській книзі з 06.03.1993 значиться одноосібним власником житлового будинку з надвірними будівлями, що розташований по АДРЕСА_1 (а.с.7).

11.11.2004 на підставі рішення Високівської сільської ради від 30.11.1993 ОСОБА_2 набула земельну ділянку, площею 0,2500га, кадастровий номер 1825682001:06:009:0044, що розташована по АДРЕСА_1 для обслуговування житлового будинку, що підтверджується Державним актом на право на земельну ділянку серії ЯА 3 138071 (а.с.9).

Право приватної власності на вказану земельну ділянку зареєстроване за ОСОБА_2 , що підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (а.с. 10-11).

ІНФОРМАЦІЯ_1 в с.Високе Житомирського району Житомирської області ОСОБА_2 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть (а.с.12).

Згідно витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі, до майна ОСОБА_2 приватним нотаріусом Котенко І.М. заведена спадкова справа №85/2022 (а.с.13).

Відповідно до постанови виданої 24.11.2024 приватним нотаріусом Житомирського районного нотаріального округу Котенко І.М., ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті матері ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , на земельну ділянку площею 0,2500 гектара, кадастровий номер 1825682001:06:009:0044, цільове призначення земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) (а.с.14-15).

IV. ЦИВІЛЬНЕ ЗАКОНОДАВТВО УКРАЇНИ

Згідно зі ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Із ч. 1, ч.2 ст. 12 Закону України «Про власність» від 07.02.1991, що діяв на час укладення договору дарування, вбачається, що праця громадян є основою створення і примноження їх власності.

Громадянин набуває права власності на доходи від участі в суспільному виробництві, індивідуальної праці, підприємницької діяльності, вкладення коштів у кредитні установи, акціонерні товариства, а також на майно, одержане внаслідок успадкування або укладення інших угод, не заборонених законом.

У відповідності із ч. 1 ст. 13 цього Закону, вважається, що об`єктами права приватної власності є жилі будинки.

Громадянин, який став власником майна, має право розпоряджатися ним на свій розсуд: продавати, обмінювати, здавати в оренду, укладати інші угоди, не заборонені законом (ч. 3 ст. 15 Закону «Про власність»).

Згідно із п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду від 4 жовтня 1991 року N 7 «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок» (назву змінено згідно з постановою Пленуму Верховного Суду від 25.05.98 р. N 15) із змінами, внесеними постановами Пленуму Верховного Суду України від 25 грудня 1992 року N 13, від 25 травня 1998 року № 15, 4, відповідно до ст. 12 Закону України "Про власність" у приватній власності громадян можуть знаходитись жилі будинки, збудовані на відведеній у встановленому порядку земельній ділянці.

У разі набуття права власності на об`єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, розміщений на земельній ділянці (крім земель державної, комунальної власності), право власності на таку земельну ділянку одночасно переходить від відчужувача (попереднього власника) такого об`єкта до набувача такого об`єкта без зміни її цільового призначення.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до статті 215 ЦК України підставою визнання недійсності правочину є недотримання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього кодексу.

Частиною третьою цієї статті передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, установлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

V. ОЦІНКА та МОТИВИ СУДУ

Судом встановлено, що згідно договору дарування від 06.03.1993, ОСОБА_2 подарувала позивачу житловий будинок, що розташований в АДРЕСА_1 (попередня назва АДРЕСА_2 ). Вказаний договір посвідчений секретарем виконавчого комітету Високівської сільської Ради народних депутатів 06.03.1993 та відповідно до вимог ст. 227 ЦК УРСР зареєстрований у Високівській сільській Раді за №18.

Вказані факти сторонами не оспорюються та підтверджуються вище наведеними матеріалами справи, а тому суд дійшов висновку про визнання цих фактів такими, що не підлягають доказуванню.

Згідно листа № 10-1387/0/4-12 від 27.09.2012 «Про практику застосування судами при розгляді справ окремих норм законодавства про власність та спадкування» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних та кримінальних справ роз`яснив, що відповідно до статті 2 Закону України від 1 липня 2004 року №1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Відповідно до статті 3 зазначеного Закону право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з діючими нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою.

Отже, право власності на придбане, побудоване до набрання чинності Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» нерухоме майно набувається в порядку, який існував на час його придбання, а не виникає у зв`язку із здійсненням державної реєстрації права власності на нього в порядку, передбаченому цим законом, яка є лише офіційним визнанням державою такого права, а не підставою його виникнення.

Відтак, суд визнає, що ОСОБА_1 правомірно набув право власності на спірний житловий будинок з господарськими будівлями з підстав визначених ст.ст.12-13 Закону України «Про власність», ст.4 Цивільного Кодексу УРСР в редакції 1963 року, оскільки незаконність набуття права власності не випливає із закону та прямо не встановлена судом.

30.11.1993 на підставі рішення 15 сесії 21 скликання Високівської сільської ради від 30.11.1993, вищевказану земельну ділянку по АДРЕСА_1 , на якій розташований будинок позивача було передано у власність ОСОБА_2 та в подальшому 11.11.2004 видано Державний акт на право власності на вищевказану земельну ділянку.

Положеннями ст. 120 Земельного кодексу України встановлено, що у разі набуття права власності на житловий будинок, що перебуває у власності іншої особи, припиняється право користування земельною ділянкою, на якій розташований житловий будинок.

Таким чином, Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯА №138071, був виданий Високівською сільською радою Черняхівського району Житомирської області 11.11.2004 на ім`я ОСОБА_2 з порушенням вимог ст. 120 Земельного кодексу України.

Враховуючи вимог ст. 215 ЦК України, надавши об`єктивну оцінку зібраним доказам по справі та нормам законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд вважає що вимоги позивача підлягають задоволенню.

VІ. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ МІЖ СТОРОНАМИ

Враховуючи, що позивач не заявляв клопотання про вирішення питання про розподіл судових витрат, суд залишає судові витрати за позивачем.

Керуючись ст. 89, 259, 265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України,-

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Визнати державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯА №138071, виданий Високівською сільською радою Черняхівського району Житомирської області 11.11.2004 року на ім`я ОСОБА_2 недійсним.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач:

ОСОБА_1 ,

ІНФОРМАЦІЯ_2 ,

адреса проживання:

АДРЕСА_3 ,

РНОКПП НОМЕР_1

Відповідач:

територіальна громада в особі Високівської сільської ради Житомирського району Житомирської області

місцезнаходження за адресою: 12341, Житомирська область, Житомирський район,

с. Високе, вул. Чеська, 46

код ЄДРПОУ 04344191

Повне рішення складено та підписано 25.04.2024.

Суддя Олег ЗБАРАЖСЬКИЙ