Рішення

від 24.04.2024 по справі 357/12691/23

БІЛОЦЕРКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 357/12691/23

Провадження № 2/357/833/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 квітня 2024 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі: головуючого судді Бондаренко О. В., за участю секретаря судового засідання -Кононюка П.О., розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Заступника керівника Білоцерківської окружної прокуратури, в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області, до ОСОБА_1 , третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Білагротех», про конфіскацію земельної ділянки,

В С Т А Н О В И В :

13.10.2023 заступник керівника Білоцерківської окружної прокуратури ОСОБА_2 звернувся до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з даним позовом, шляхом направлення засобами пошитого зв`язку, який зареєстрований судом 17.10.2023, мотивуючи тим, що Білоцерківською окружною прокуратурою за результатами вивчення питання законності використання громадянином російської федерації ОСОБА_3 земельної ділянки сільськогосподарського призначення на території Білоцерківської міської територіальної громади Білоцерківського району Київської області виявлено порушення земельного законодавства. Встановлено, що ОСОБА_4 , який є громадянином російської федерації, на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом №2-944 від 24.05.2016 набув права власності на 1/2 частки земельної ділянки із цільовим призначенням: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва кадастровим номером 3220485100:01:014:0012 площею 6,5484 га, що знаходиться на території Білоцерківської міської територіальної громади Білоцерківського району Київської області. 24.05.2016 ОСОБА_4 зареєстрував право власності на 1/2 частки вказаної земельної ділянки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (індексний номер рішення 29732134 від 24.05.2016). Разом із цим, окружною прокуратурою виявлено порушення ст. 13, 14, 41 Конституції України, ст. 80, 81, 145 Земельного кодексу України при використанні Олійником Диттром зазначеної земельної ділянки. Крім цього, згідно відповіді Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області від 18.08.2023 встановлено, що ОСОБА_4 не є громадянином України. Враховуючи, що ОСОБА_4 , будучи іноземним громадянином, упродовж року після набуття права власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення (з 24.05.2016 по даний час) не відчужив її, є підстави для їх конфіскації у власність держави. Враховуючи виявлені порушення та положення законодавства, керуючись ст.23 Закону України «Про прокуратуру», Головному управлінню Держгеокадастру у м. Києві та Київській області було надіслано лист від 21.09.2023, про виявлені порушення з вимогою вжити заходи щодо їх усунення, в томі числі у судовому порядку. Разом з тим, уповноваженим органом заходи щодо конфіскації земельної ділянки в дохід держави не вжито, а листом від 04.10.2023 повідомлено прокуратуру про неможливість вжиття таких заходів з висловленням прохання аби прокуратурою було пред`явлено відповідний позов. Тому, просив у судовому порядку конфіскувати у власність держави, в особі Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області, 1/2 частину земельної ділянки, з кадастровим номером: 3220485100:01:014:0012 площею 6,5484 га, що розташована на території Білоцерківської міської територіальної громади Білоцерківського району Київської області та належить на праві власності ОСОБА_1 , та стягнути з ОСОБА_1 на користь Київської обласної прокуратури судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2684, 00 грн (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривні 00 копійок), за наступними реквізитами: код ЄДРПОУ: 2909996, МФО: 820172 (Державна казначейська служба України у м. Києві), р/р: UA08201720343190001000015641.

23.11.2023, після усунення позивачем недоліків позову, судом постановлено ухвалу, якою прийнято до розгляду позовну заяву, відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 19.12.2023 10:30 год.

19.12.2023 судом постановлено ухвалу, яка внесена до протоколу судового засідання, про відкладення підготовчого засідання на 25.01.2024 09:30 год, згідно п.1 ч.2 ст. 223 ЦПК України.

25.01.2024 судом постановлено ухвалу, яка внесена до протоколу судового засідання, про відкладення підготовчого засідання на 20.02.2024 11:30 год, згідно п.1 ч.2 ст. 223 ЦПК України.

20.02.2024 судом постановлено ухвалу, яка внесена до протоколу судового засідання, про відкладення підготовчого засідання на 04.03.2024 15:00 год, за клопотанням відповідача та для реалізації учасниками справи права на подання заяв щодо спору.

25.03.2024 представник відповідача, адвокат Ковбасюк Боброва Альона Іванівна, подала до суду відзив на позовну заяву, мотивуючи тим, що дійсно ОСОБА_1 , на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом № 2-944 від 24.05.2016, набув право власності на 1/2 частину земельної ділянки із цільовим призначенням: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, з кадастровим номером: 3220485100:01:014:0012, площею 6,5484 га, яка знаходиться на території Білоцерківської міської територіальної громади Білоцерківського району Київської області. 24.05.2016 ОСОБА_1 зареєстрував право власності на 1/2 частину вказаної земельної ділянки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (індексний номер рішення 29732134 від 24.05.2016). ОСОБА_1 звернувся до державного нотаріуса Білоцерківської районної державної нотаріальної контори - Руденко Н.П., яка і посвідчила свідоцтво про право на спадщину за законом № 2-944 від 24.05.2016, для того щоб виконати вимоги ч. 4 ст. 81 Земельного кодексу України, а саме відчужити на користь громадян України свою частку земельної ділянки із цільовим призначенням: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, з кадастровим номером: 3220485100:01:014:0012, площею 6,5484 га. 01 липня 2021 року набирав чинності Закон України від 31 березня 2021 року № 552-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо умов обігу земель сільськогосподарського призначення», у зв`язку із чим дозволяється відчуження, в тому числі дарування, раніше підмараторних земельних ділянок (земель сільськогосподарського призначення). За договором дарування земельна ділянка сільськогосподарського призначення може бути відчужена лише на користь іншого з подружжя, родичів (дітей, батьків, рідних (повнорідних і неповнорідних) братів і сестер, двоюрідних братів і сестер, діда, баби, онуків, правнуків, рідних дядька та тітки, племінниці та племінника, пасинка, падчериці, вітчима, мачухи). ОСОБА_1 являється неодруженою особою, його єдина донька - ОСОБА_5 проживає за межами території України, єдиною особою, яка являється родичем ОСОБА_1 , є його двоюрідна сестра - ОСОБА_6 , донька дядька - ОСОБА_7 , рідний брат батька ОСОБА_1 - ОСОБА_8 . Для здійснення відчуження, а саме оформлення договору дарування 1/2 частки земельної ділянки із цільовим призначенням: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, з кадастровим номером: 3220485100:01:014:0012 площею 6,5484 га на користь сестри ОСОБА_1 - ОСОБА_9 , державний нотаріус Білоцерківської районної державної нотаріальної контори - Руденко Н.П. подала запит до Архівного відділу з метою отримання відомостей щодо родинних відносин ОСОБА_8 та ОСОБА_7 . На адресу державного нотаріуса Білоцерківської районної державної нотаріальної контори - Руденко Н.П. надійшла відповідь, що відносно ОСОБА_8 та ОСОБА_7 дані відсутні. Здійснити відчуження шляхом продажу 1/2 частки земельної ділянки із цільовим призначенням: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, з кадастровим номером: 3220485100:01:014:0012, площею 6,5484 га не має можливості, оскільки співвласник іншої 1/2 частки земельної, донька ОСОБА_1 - ОСОБА_10 , знаходиться за межами території України. Враховуючи вищевикладені обставини, зі сторони ОСОБА_1 були вчинені всі можливі заходи згідно ч. 4 ст. 81 ЗК України, щодо відчуження землі сільськогосподарського призначення, яка була прийнята у спадщину іноземцем, а також особами без громадянства, протягом року. Тому, просила відмовити у задоволенні позову та розглядати справу за відсутності відповідача та його представника.

25.03.2024 судом постановлено ухвали, які внесені до протоколу судового засідання, про прийняття до розгляду відзиву на позов, закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті на 24.04.2024 14:00 год.

02.04.2024 представник позивача подав до суду відповідь на відзив, мотивуючи тим, що ОСОБА_4 , будучи іноземним громадянином, упродовж року після набуття права власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення (з 24.05.2016 по даний час) не відчужив її, тому є підстави для її конфіскації у власність держави. Відповідно до інформації Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, 24.05.2016 ОСОБА_1 зареєстрував право власності на 1/2 частки вказаної земельної ділянки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Таким чином, ОСОБА_1 був зобов`язаний до 24.05.2017 відчужити вказану земельну ділянку. Починаючи з 24.05.2017 по даний час минуло більше одного року та в ОСОБА_1 було достатньо часу щоб виконати вимоги статті 81 Земельного кодексу України та відчужити належну їй частину земельної ділянки. Тому, просив врахувати відповідь на відзив на позовну заяву при розгляді вищевказаної цивільної справи, а позовні вимоги Білоцерківської окружної прокуратури задовольнити в повному обсязі.

Представник позивача ОСОБА_11 подав до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності, позов підтримує у повному обсязі.

Представник відповідача, адвокат Ковбасюк Боброва Альона Іванівна, у відзиві на позов просила розглядати справу за відсутності відповідача та його представника.

Третя особа представника до суду не направила, про дату,час та місце засідання повідомлена належним чином, письмові пояснення щодо спору та заяви процесуальних питань до суду не подала.

За правилами ч. 2 ст. 247 ЦПК України за умов неявки в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Згідно з ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Одним із принципів цивільного судочинства є диспозитивність, який полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявленою нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ст. 13 ЦПК України).

Ст. 12 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом та кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Згідно з ч. 3, ч. 4 ст. 56 ЦПК України прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами у визначених законом випадках.

Представництво прокурором інтересів держави в суді відповідно до ч. 1, ч. 3, ч. 4 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Обґрунтування наведені прокурором в позові щодо представництва в суді суд вважає достатніми для його звернення у суд, оскільки порушуються питання захисту інтересів держави, і інші державні органи не здійснили ефективний захист інтересів держави щодо захисту її майнових прав.

Судом встановлено, що відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , є громадянином РФ та має посвідку на постійне проживання в Україні, 24 травня 2016 року набув право власності на 1/2 частину земельної ділянки із цільовим призначенням: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером: 3220485100:01:014:0012, площею 6,5484 га, що розташована на території Пилипчанської сільської ради, яка входить Білоцерківської міської територіальної громади Білоцерківського району Київської області, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом, зареєстрованого у реєстрі за № 2-944, посвідченого державним нотаріусом Білоцерківської районної державної нотаріальної контори Київської області Руденко Н.П., що підтверджується матеріалами справи (а.с. 19,58,98).

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 345858940 від 08.09.2023 (а.с.16-18), право спільної часткової власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3220485100:01:014:0012 зареєстровано 24.05.2016 за ОСОБА_1 та ОСОБА_10 , по 1/2 частині за кожним.

Згідно відомостей з поземельної книги (а.с.20-32), земельна ділянка з кадастровим номером: 3220485100:01:014:0012, площею 6,5484 га, з 09.10.2015 орендована Товариством з обмеженою відповідальністю «БІЛагротех» (ПН:32987178).

Згідно із Довідкою про оціночну вартість об`єкта нерухомості (а.с.66-68), вартість земельної ділянки із цільовим призначенням: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером: 3220485100:01:014:0012, площею 6,5484 га, що знаходиться за адресою: с. Пилипча, Білоцерківський район, Київська область, становить 123620,10 грн.

З матеріалів справи (а.с.37-42), вбачається, що заступник керівника Білоцерківської окружної прокуратури направив Головному управлінню Держгеокадастру у м. Киві та Київській області листа № 50-9642вих-23 від 21.09.2023, в якому повідомив про виявлені порушення ст. 81, 145 Земельного кодексу України із вимогою вжити заходи щодо їх усунення, у тому числі в судовому порядку, однак уповноваженим державним органом заходи щодо конфіскації земельної ділянки в дохід держави не вжито, листом № 10-10-0.61-9154/2-23 від 04.10.2023 повідомлено окружну прокуратуру про неможливість звернення до суду із відповідним позовом, у зв`язку з неможливістю сплати судового збору, та проханням подання відповідного позову прокуратурою.

Згідно матеріалів справи (а.с.33-36), заступник керівника Білоцерківської окружної прокуратури звертався із запитом № 50-2982вих-23 від 09.08.2023 до Центрального міжрегіонального управління ДМС України в м. Києві та Київській області, щодо надання інформації про наявність громадянства України, втрати громадянства України, у зв`язку з набуттям іноземного громадянства, зокрема, стосовно відповідача - ОСОБА_1 , та отримав відповідь від 18.08.2023, в якій зазначено, що інформація, стосовно наявності громадянства України, втрати громадянства України, щодо відповідача відсутня.

При вирішенні спору суд виходить з наступного.

Згідно положень ст. 14 Конституції та ст. 1 Земельного кодексу України - земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до ст. 26 Конституції України іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов`язки, як і громадяни України, за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.

Відповідно до ст. 3 Земельного кодексу України, земельні відносини регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно ст. 19 Земельного кодексу України землі сільськогосподарського призначення віднесено до категорії особливо цінних земель.

Згідно ч.1, ч.2 ст. 22 Земельного кодексу України, землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей. До земель сільськогосподарського призначення належать: а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель інших категорій, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі під об`єктами виробництва біометану, які є складовими комплексів з виробництва, переробки та зберігання сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

Ч. 5 ст. 22 Земельного кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачала, що землі сільськогосподарського призначення не можуть передаватись у власність іноземцям, особам без громадянства, іноземним юридичним особам та іноземним державам.

Ч. 4 ст. 81 Земельного кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачала, що землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземними громадянами, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню.

На час вирішення спору ч.5 ст.22 Земельного кодексу України у взаємозв`язку з ч.1 ст.130 цього Кодексу передбачає, що набувати право власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення можуть: а) громадяни України; б) юридичні особи України, створені і зареєстровані за законодавством України, учасниками (акціонерами, членами) яких є лише громадяни України та/або держава, та/або територіальні громади; в) територіальні громади; г) держава.

Згідно в ст.125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до ч.1 ст. 145 Земельного кодексу України, якщо до особи переходить право власності на земельну ділянку, яка за цим Кодексом не може набуватися нею у власність, ця ділянка підлягає відчуженню її власником протягом року з моменту переходу такого права.

Підстави набуття права власності на землю громадянами визначені у ст. 81 Земельного кодексу України.

Відповідно до положень ч. 2, ч.3ст. 81 Земельного кодексу України іноземні громадяни та особи без громадянства можуть набувати права власності лише на земельні ділянки несільськогосподарського призначення в межах населених пунктів, а також на земельні ділянки несільськогосподарського призначення за межами населених пунктів, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, що належать їм на праві приватної власності. Іноземні громадяни та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки вищевказаних категорій з наступних підстав: придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; викупу земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, що належать їм на праві власності; прийняття спадщини.

Отже, єдиною законною підставою отримання у власність іноземним громадянином земельної ділянки сільськогосподарського призначення є прийняття спадщини.

Водночас, положення ч.4 ст. 81 Земельного кодексу України містить обмеження щодо володіння землями сільськогосподарського призначення, прийнятими у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, та зобов`язує їх протягом року здійснити відчуження таких земель.

Дане положення Закону було чинним на час набуття відповідачем права власності на спірну земельну ділянку.

Вказана вище норма Закону є імперативною, і не дотримання таких приписів тягне за собою цивільну відповідальність, передбачену Законом.

Так, за нормами земельного законодавства невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених Земельним кодексом України, є підставою для припинення права власності на земельну ділянку (пункт «е» ч.1 ст. 140 ЗК України).

Примусове припинення прав на земельну ділянку, у відповідності до пункт «в» ч.1 ст. 143 Земельного кодексу України, здійснюється у судовому порядку у разі конфіскації земельної ділянки.

Якщо відповідно до закону власник земельної ділянки зобов`язаний відчужити її протягом певного строку і земельна ділянка не була відчужена ним протягом такого строку, така ділянка підлягає конфіскації за рішенням суду (ч.2 ст. 145 ЗК України).

Статтею 153 Земельного кодексу України передбачено, що власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

Згідно положення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною 17.07.1997, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У правовому висновку Верховного Суду України, викладеному в постанові від 18.09.2013 (справа № 6-92цс 13), основною метою ст. 1 Першого протоколу до Конвенції є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. При цьому в своїх рішеннях Європейський суд з прав людини постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини (наприклад, рішення ЄС від 11.03.2003р. «Новоселецький проти України», від 01.06.2006 «Федоренко проти України»). Необхідність забезпечення такої рівноваги відображено в структурі ст. 1. Зокрема, необхідно, щоб була дотримана обґрунтована пропорційність між застосованими заходами та переслідуваною метою, якої намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності.

Таким чином, особу може бути позбавлено її власності лише в інтересах суспільства, на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права, а при вирішенні питання про можливість позбавлення особи власності має бути дотримано справедливої рівноваги між інтересами суспільства та правами власника.

Нормами Земельного кодексу України чітко визначені права іноземців щодо спадкування земельних ділянок сільськогосподарського призначення та обов`язок припинити право власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення шляхом її відчуження протягом року.

Захищаючи права іноземців на отримання земельних ділянок сільськогосподарського призначення у власність шляхом спадкування, українським законодавством встановлений річний термін на відчуження такої земельної ділянки.

При цьому, слід зазначити, що пункт 15 розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України, яким встановлено заборону купівлі-продажу або іншим способом відчуження земельних ділянок сільськогосподарського призначення, не поширюється на ці правовідносини, оскільки положення ч.4 ст. 81 Земельного кодексу України є імперативними. (Лист-роз`яснення Вищого Спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.01.2013р. № 10-71/0/4-13).

Судом встановлено, що відповідач - ОСОБА_1 , будучи іноземним громадянином, у порядку спадкування набув право власності на 1/2 частину земельної ділянки із цільовим призначенням: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером: 3220485100:01:014:0012, площею 6,5484 га, що знаходиться на території Білоцерківської міської територіальної громади Білоцерківського району Київської області, однак, протягом року після державної реєстрації права власності (24.05.2016) добровільно не відчужив земельну ділянку.

Таким чином, ОСОБА_1 не виконав вимоги ч.4 ст.81 Земельного кодексу України та протиправно залишається власником частини земельної ділянки, яка не може перебувати у його власності згідно законодавства України.

При цьому, судом критично оцінюються доводи представника відповідача, викладені у відзиві, оскільки жодних доказів на підтвердження вказаних обставин у підтвердження заперечень до суду не надано та відповідачем не спростовано доводи позивача.

П. 10 ч.1 ст. 346 ЦК України визначено конфіскацію, як одну з підстав припинення права власності.

Згідно із ч.1 ст. 354 ЦК України, до особи може бути застосовано позбавлення права власності на майно за рішенням суду як санкція за вчинення правопорушення (конфіскація) у випадках, встановлених законом.

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що право власності відповідача на 1/2 частину земельної ділянки, із цільовим призначенням: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером: 3220485100:01:014:0012, площею 6,5484 га, що знаходиться на території Білоцерківської міської територіальної громади Білоцерківського району Київської області, підлягає примусовому припиненню, шляхом конфіскації.

Даючи оцінку встановленим обставинам та доказам в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення у повному обсязі.

Згідно ст. 141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

При поданні даного позову за рахунок бюджетних коштів Київської обласної прокуратури, було сплачено судовий збір у розмірі 2684, 00 грн, тому з відповідача на користь Київської обласної прокуратури стягуються вказані судові витрати.

Керуючись ст. 13, 14, 41 Конституції України, ст. 22, 80, 81, 130, 145 Земельного кодексу України, ст. 346. 354 ЦК України, ст. 4, 10-13, 56, 76-81, 89, 259, 263-265, 354, 355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позовну заяву Заступника керівника Білоцерківської окружної прокуратури (ЄДРОПУ: 02909996, місцезнаходження: вулиця Шолом-Алейхема, будинок 38-А, місто Біла Церква, Київська область, 09117) в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області (ЄДРПОУ: 39817550,місцезнаходження: вулиця Серпова, будинок 3/14, місто Київ, 03115) до ОСОБА_1 (дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 ), третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Білагротех» (ЄДРПОУ: 32987178, місцезнаходження: вулиця Росьова, будинок 18-А, село Городище, Білоцерківський район, Київська область, 09153), про конфіскацію земельної ділянки, задовольнити.

Конфіскувати у власність держави, в особі Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області, 1/2 частину земельної ділянки, з кадастровим номером: 3220485100:01:014:0012, площею 6,5484 га, що розташована на території Білоцерківської міської територіальної громади Білоцерківського району Київської області та належить на праві власності ОСОБА_1 .

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Київської обласної прокуратури судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2684, 00 грн (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривні 00 копійок), за наступними реквізитами: код ЄДРПОУ: 2909996, МФО: 820172 (Державна казначейська служба України у м. Києві), р/р: UA08201720343190001000015641.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення. Учасник справи, якому повний текст рішення не був вручений у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 25.04.2024.

Суддя О. В. Бондаренко