Ухвала

від 19.04.2024 по справі 753/7938/24

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/7938/24

провадження № 1-кс/753/1321/24

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" квітня 2024 р. слідчий суддя Дарницького районного суду м. Києва ОСОБА_1 , з секретарем судового засідання ОСОБА_2 , за участі: прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника підозрюваного ОСОБА_5 , розглянувши в судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання слідчого слідчого відділу Дарницького УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_6 , про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Городещина, Поліського районну Київської області, громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, тимчасово не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого, який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 1 ч. 4 ст. 185 КК України,

в с т а н о в и в:

слідчий СВ Дарницького УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_6 за погодженням із прокурором Дарницької окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на шістдесят діб стосовно підозрюваного ОСОБА_4 .

Клопотання обґрунтоване тим, що 18 квітня 2024 року приблизно о 04 год ОСОБА_4 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_3 , маючи повторний умисел на таємне викрадення чужого майна, поєднаного з проникненням у інше приміщення, з метою протиправного збагачення, почав підшукувати приміщення для проникнення в нього та подальшого таємного викрадення звідти чужого майна.

Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на повторне таємне викрадення чужого майна, вчиненого в умовах воєнного стану, поєднаного з проникненням у інше приміщення, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків та бажаючи їх настання, ОСОБА_4 того ж дня, приблизно о 7 год 03 хв, обрав об`єктом для вчинення злочину приміщення магазину «Продукти 24», який розташований за адресою: АДРЕСА_4 , в якому здійснює підприємницьку діяльність ТОВ «Чпок» (ЄДРПОУ 45043201),

Далі ОСОБА_4 продовжуючи свої злочинні дії, на таємне викрадення чужого майна, в умовах воєнного стану, впевнившись та переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, використовуючи заздалегідь заготовлене знаряддя вчинення злочину, яке мав при собі, а саме: стамеску та кусачки, за допомогою яких шляхом віджиму відкрив вікно тим самим проник до приміщення магазину «Продукти 24»,

Після чого ОСОБА_4 , перебуваючи в приміщенні вище вказаного магазину, повторно, таємно, з корисливих мотивів, викрав майно, а саме:

- печиво контік 2 штуки кожен з яких вартістю по 14,28 грн., що становить 28,06 грн.;

- HEETS 3 штуки кожен з яких вартістю по 93,89 грн.;

- сигарети «Парламент» 10 пачок кожна з яких вартістю по 98,40 грн.;

- сигарети «Ротманс Деммі» 5 пачок кожна з яких вартістю по 82,63 грн.;

- сигарети «Кент сліма чорниця» 7 пачок кожна з яких вартістю по 92,02 грн.;

- сигарети «Вінстон слімс» 9 пачок кожна з яких вартістю по 86,90 грн.;

- сигарети «Кент» 9 пачок кожна з яких вартістю по 93,90 грн.;

- сигарети «Мальборо» 7 пачок кожна з яких вартістю по 93,90 грн.;

- сигарети «Кент слімс» 19 пачок кожна з яких вартістю по 93,90 грн.;

- сигарети «LM Loft» 6 пачок кожна з яких вартістю по 83,39 грн.;

- сигарети «Вінстон з капсула» 5 пачок кожна з яких вартістю по 85,98 грн.;

- сигарети «NEO» 3 пачок кожна з яких вартістю по 93,89 грн.;

- сигарети «lucky Strike» 20 пачок кожна з яких вартістю по 93,71 грн.;

- сигарети «Вінстон капсула» 6 пачок загальною вартістю 522 грн.;

- сигарети «Собраніє» 11 пачок кожна з яких вартістю по 102,78 грн.;

- банка «Рево» 1 штук вартістю 35,70 грн.;

- грошові кошти в сумі 165 грн.

Всього викрадено на загальну суму 11 212,57 грн., які належить ТОВ «Чпок» (ЄДРПОУ 45043201), які сховав до рюкзака який мав при собі, та в подальшому намагався покинути прміщення магазину «Продукти 24», але в цей час останній помітив через вікно працівників охорони ТОВ «Шериф» які прибули на виклик де спрацювала сигналізація, ОСОБА_4 з метою не бути виявленим швидко став ховати вказаний рюкзак разом з викраденим ним майном в приміщенні вказаного магазину, та спробував покинути приміщення магазину, однак не встиг виконати усі дії, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця з причин, що не залежали від його волі, так як був помічений та зупинений працівниками охорони ТОВ «Шериф».

Своїми злочинними діями ОСОБА_4 міг спричинити ТОВ «Чпок» (ЄДРПОУ 45043201) матеріальних збитків на загальну суму 11 212,57 грн.

Клопотання мотивоване тим, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Городещина Поліського районну Київської області, громадянин України, з середньо-спеціальною освітою, тимчасово не працюючий, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючий за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимий, який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК України та існують ризики, передбачені статтею 177 КПК України: переховуватись від органів досудового розслідування та суду в зв`язку з тяжкістю покарання за інкримінований злочин, а саме, позбавлення волі на строк від 5 до 8 років; незаконно впливати на свідків та потерпілого у цьому ж кримінальному провадженні - перебуваючи на волі ОСОБА_4 , з метою зміни чи взагалі відмови від дачі показів та уникнення від кримінальної відповідальності може впливати на свідків у даному кримінальному провадженні, шляхом погроз, підкупу або іншим чином впливати, з метою примушування їх до зміни раніше наданих показань, підозрюваний може використовувати свій вплив, маючи зв`язки та відповідний авторитет, на свідків та потерпілих у кримінальному провадженні та намагатися узгодити їх покази, з тим щоб вони відповідали його інтересам; вчинити інше кримінальне правопорушення, так як, маючи не зняту та не погашену судимість знову повторно продовжує вчиняти злочини не стаючи на шлях виправлення.

До підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у виді особистого зобов`язання не може бути застосований у зв`язку з тим, що він не буде дієвим, так як останній підозрюється у вчиненні тяжкого злочину відповідно до ст. 12 КПК України, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 8 років, даний запобіжний захід не може запобігти зазначеним ризикам, зокрема, спілкуванню з свідками та потерпілими, а також переховуванню від органів досудового розслідування та суду.

Також, до підозрюваного ОСОБА_4 не може бути застосований запобіжний захід у вигляді особистої поруки у зв`язку з тим, що відповідно до ч. 1 ст. 180 КПК України особиста порука полягає у наданні особами, яких слідчий суддя, суд вважатиме такими, що заслуговують на довіру, письмового зобов`язання про те, що вони поручаються за виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, проте з оточення підозрюваного вказані особи, які могли б бути поручителями, відповідні заяви не подавали.

Відповідно до ст. 181 КПК України запобіжний захід у виді домашнього арешту не може бути застосований до ОСОБА_4 у зв`язку з тим, що вказаний запобіжний захід не зможе перешкодити переховування від органів досудового розслідування та суду, адже ОСОБА_4 усвідомлює, що у разі доведення його вини йому загрожує покарання у виді реального позбавлення волі. Окрім того, даний запобіжний захід не може запобігти вчиненню іншого кримінального правопорушення та спілкуванню з свідками та потерпілим по даному кримінальному провадженню.

На підставі протоколу автоматичного розподілу вказане клопотання передане слідчому судді ОСОБА_1 .

Розгляд клопотання було призначено на 19 квітня 2024 року.

19 квітня 2024 року у судове засідання з`явилися прокурор ОСОБА_3 , захисник підозрюваного ОСОБА_5 , підозрюваний ОСОБА_4 .

В судовому засіданні прокурор клопотання про обрання міри запобіжного заходу у виді тримання під вартою підтримав, просив його задовольнити в повному обсязі, зазначив, що існує ризик переховування, підозрюваний має судимість, окрім того, він може впливати на свідків та потерпілого.

Захисник підозрюваного ОСОБА_5 просив відмовити в задоволенні клопотання та застосувати особисте зобов`язання. Зазначив, що ризики необґрунтовані, підозрюваний сумлінно буде виконувати всі свої обов`язки, факт вчинення крадіжки не доведений, оскільки у ОСОБА_4 не було знайдено товарів з магазину.

Підозрюваний ОСОБА_4 просив застосувати домашній арешт, вину визнав, зазначив, що не мав наміру вчиняти правопорушення, а хотів просто переночувати в магазині, бо консьєрж не пустила його до орендованої квартири в якій він проживає на даний час.

Заслухавши учасників судового процесу, дослідивши клопотання та долучені до нього копії матеріалів кримінального провадження № 12024100020001929, слідчий суддя виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.

Відповідно до частини першої статті 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Групою слідчих СВ Дарницького УП ГУНП у місті Києві розслідується кримінальне провадження № 12024100020001929, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 18 квітня 2024 року за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених частиною третьою статті 15, частиною четвертою статті 185 КК України.

18 квітня 2024 року в порядку ст. 208 КПК України, затримано гр. ОСОБА_4

18 квітня 2024 року гр. ОСОБА_4 , повідомлено про підозру у вчиненні злочину передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 4 ст. 185 КК України.

Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 інкримінованих злочинів, передбачених частиною третьою статті 15, частиною четвертою статті 185 КК України, підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме:

- протоколом прийняття заяви про вчинення злочину від ОСОБА_7 від 18 квітня 2024 року;

- протоколом допиту представника потерпілого ОСОБА_7 від 18 квітня 2024 року;

- протоколом огляду місця події від 18 квітня 2024 року;

- протоколами допиту свідка ОСОБА_8 від 19 квітня 2024 року;

- протоколами допиту свідка ОСОБА_9 від 18 квітня 2024 року;

- протоколами допиту свідка ОСОБА_10 від 18 квітня 2024 року;

- протоколами допиту свідка ОСОБА_11 від 18 квітня 2024 року;

- протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 18 квітня 2024 року, відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- протоколом допиту підозрюваного ОСОБА_4 від 18 квітня 2024 року;

- іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.

Таким чином, з долучених до клопотання матеріалів вбачається, що існує висока ймовірність, що зазначені слідчим обставини мали місце, а ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 15, частиною четвертою статті 185 КК України. Причетність ОСОБА_4 до вчинення зазначеного кримінального правопорушення підтверджується достатніми на цьому етапі розслідування доказами.

Ризик переховування ОСОБА_4 від органу досудового розслідування та/або суду підтверджується тим, підозрюваним та захисником не надано жодних документів на підтвердження наявності у підозрюваного міцних соціальних зв`язків, не підтверджено його офіційне місце роботи, що може бути перепоною для його перебування у територіальній близькості від місця розташування органу досудового розслідування та явки на виклик органу досудового розслідування чи суду. Крім того, такий ризик наявний з огляду на тяжкість покарання у разі доведення вчинення ОСОБА_4 тяжкого злочину. Зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду.

Оцінюючи можливість впливу на потерпілого та свідків, слідчий суддя виходить із передбаченої КПК України процедури отримання свідчень від осіб, які є потерпілими, свідків, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування свідчення отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини першої, другої статті 23, стаття 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина четверта статті 95 КПК України). За таких обставин ризик впливу на потерпілого та свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом свідчень від свідків та дослідження їх судом.

Ризик вчинення ОСОБА_4 іншого кримінального правопорушення існує, оскільки, стороною захисту не спростовано інформацію, про відсутність офіційного законного джерела доходу, яке б давало йому можливість підтримувати достатній рівень життя, доказів щодо наявного офіційного місця роботи не надано. Окрім того, ОСОБА_4 раніше судимий на шлях виправлення не став та продовжує вчиняти злочини.

Враховуючи зміст статті 12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене частиною третьою статті 15, частиною четвертою статті 185 КК України, є тяжким злочином.

Тримання під вартою є найсуворішим запобіжним заходом серед усіх запобіжних заходів, передбачених Кодексом. Відповідно до частини першої статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Відповідно до статті 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам, в тому числі незаконно впливати на потерпілого та свідків; підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті; слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених Кодексом (частина друга).

Крім наявності вказаних ризиків, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється; вік та стан здоров`я підозрюваного; міцність соціальних зв`язків підозрюваного в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного; майновий стан підозрюваного; наявність судимостей у підозрюваного; дотримання підозрюваним умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї.

Визначивши такі критерії застосування слідчим суддею до особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, законодавець дотримав міжнародних стандартів щодо тримання під вартою, збалансував необхідність у забезпеченні ефективного здійснення кримінального провадження та права особи, щодо якої воно відкрито, на свободу та особисту недоторканність і передбачив тримання такої особи під вартою виключно на підставі вмотивованого судового рішення.

При цьому, у пункті 57 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Корнійчук проти України» наголошено, що обґрунтування будь-якого періоду тримання під вартою, незалежно від того, наскільки воно коротке, має бути переконливо продемонстроване органами влади; обов`язок посадової особи, яка відправляє правосуддя, надавати відповідні та достатні підстави затримання на додаток до наявності обґрунтованої підозри.

Обираючи вид запобіжного заходу ОСОБА_4 , слідчий суддя враховує наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 15, частиною четвертою статті 185 КК України, передбачених пунктами 1, 3, 5 статті 177 КПК України ризиків, оцінює в сукупності наведені у частині першій статті 178 КПК України обставини: вагомість доказів причетності ОСОБА_4 до вчиненого кримінального правопорушення, тяжкість можливого покарання, та вважає, що доводи клопотання про застосування до підозрюваного ОСОБА_4 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є обґрунтованими.

Встановлені обставини вказують на існування суспільної потреби у застосуванні запобіжного заходу, пов`язаного з ізоляцією ОСОБА_4 , від суспільства, тому жоден із більш м`яких запобіжних заходів не буде дієвим і не зможе запобігти існуючим ризикам.

Відповідно до частини 3 статті 183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених цим Кодексом.

При вирішенні питання про розмір застави, який необхідно визначити підозрюваній, слідчий суддя має враховувати тяжкість злочину, в якому підозрюється особа, майновий стан підозрюваної, її сімейний стан, інші дані про її особу та ризики, передбачені статтею 177 КПК України.

Слідчий суддя приймає до уваги і практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права підозрюваного, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

У рішенні «Мангурас проти Іспанії» від 20 листопада 2010 року Європейський суд з прав людини зазначив, що гарантії, передбачені п. 3 статті 5 Конвенції, покликані забезпечити не компенсацію втрат, а зокрема явку обвинуваченого на судове засідання. Таким чином сума (застави) повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини з особами які мають забезпечить його безпеку, іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості) при якому перспектива втрати застави, у випадку відсутності на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб унеможливити перешкоджання особою встановленню істини у кримінальному провадженні. При цьому має бути враховано наявність грошових засобів у обвинуваченого.

Європейським судом з прав людини визнано законними та обґрунтованими дії національних судів, щодо обрання підозрюваному розміру застави, який значно перевищував наявні активи, поточні доходи підозрюваного, тощо, беручи до уваги особливий характер справи заявника, шкоду, завдану кримінальним правопорушенням та зазначено, що навіть якщо сума застави визначається виходячи із характеристики особи обвинуваченого та його матеріального становища, за певних обставин є обґрунтованим врахування також і суми збитків, у заподіянні яких ця особа обвинувачується.

Отже, з одного боку, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов`язки, а з іншого - не має бути таким, що є завідомо непомірним для цієї особи та призводить до неможливості виконання застави.

ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення. Враховуючи п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо нього має визначатися у межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто від 60 560 грн. до 242 240 грн.

Прокурором не обґрунтовано не можливість визначення ОСОБА_4 застави.

У зв`язку з викладеним, на думку слідчого судді доцільним буде визначити заставу у середньому розмірі для тяжких злочинів - 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 121 120 грн., яка здатна забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків, оскільки характер злочину є тяжким, ОСОБА_4 був судимим, тому саме такий розмір застави є достатнім для забезпечення виконання підозрюваним процесуальних обов`язків і таким, що не суперечить положенням ч. 5 ст. 182 КПК України та вимогам ст.ст. 178, 182, 183 КПК України, позиції Європейського суду з прав людини, відповідно до якої сума застави повинна визначатись тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави у випадку ухилення від слідства та суду, буде достатнім стимулюючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу бажання порушувати покладені на неї процесуальні обов`язки, та не є явно непомірним, враховуючи фінансовий стан підозрюваної особи.

Оскільки ступінь існуючих ризиків є досить високим, суд визнає виправданим покладення на підозрюваного у разі звільнення його з-під варти внаслідок внесення застави низки обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме: не відлучатися із м. Києва без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Керуючись статтями 181, 193, 194, 196 206 КПК України, слідчий суддя,

п о с т а н о в и в:

клопотання слідчого задовольнити частково.

Застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 59 днів.

Строк тримання під вартою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обчислювати з моменту його фактичного затримання, тобто з 7 год 15 хв 18 квітня 2024 року.

Визначити ОСОБА_4 заставу в розмірі 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 121 120 гривень.

У разі внесення застави на спеціальний рахунок територіального управління Державної судової адміністрації України в м. Києві та надання слідчому документа, що це підтверджує, ОСОБА_4 , підлягає звільненню з-під варти.

З моменту звільнення з-під варти внаслідок внесення застави ОСОБА_4 , зобов`язаний прибувати за кожною вимогою до органу досудового розслідування і суду та виконувати такі обов`язки: не відлучатися із м. Києва без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Роз`яснити, що у разі невиконання обов`язків, покладених судом, застава звертається в дохід держави, а до підозрюваного (обвинуваченого) може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід та накладене грошове стягнення в розмірі від 0,25 до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п`яти днів з моменту її оголошення.

Дія ухвали закінчується 16 червня 2024 року.

Слідчий суддя ОСОБА_1