Ухвала

від 25.04.2024 по справі 905/656/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901, UA368999980313151206083020649

У Х В А Л А

25.04.2024 Справа № 905/656/24

Господарський суд Донецької області у складі судді Огороднік Д.М., розглянувши матеріали

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРИВАТ-БІЗНЕС» (код ЄДРПОУ 33288667, вул.Різдвяна, 29-А, м.Харків, 61052)

до Державного підприємства «МИРНОГРАДВУГІЛЛЯ» (код ЄДРПОУ 32087941, вул.Соборна, 1, м.Мирноград, Донецька обл., 85323)

про стягнення заборгованості у розмірі 1609787,67 грн

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду Донецької області передано позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРИВАТ-БІЗНЕС» до Державного підприємства «Мирноградвугілля» про стягнення суми основної заборгованості у розмірі 1609787,67 грн та судові витрати.

Позов обґрунтований тим, що між позивачем та відповідачем підписані договори постачання. Відповідачем не виконано грошові зобов`язань з оплати вартості поставленого товару позивачем, у зв`язку з чим утворилась заборгованість, яку позивач просить стягнути в судовому порядку.

Разом з позовною заявою Товариством з обмеженою відповідальністю «ПРИВАТ-БІЗНЕС» подано заяву про забезпечення позову б/н від 23.04.2024 (вх..№3509/24), в якій останній просить суд вжити заходи забезпечення позову, а саме: накласти арешт на грошові кошти Державного підприємства «МИРНОГРАДВУГІЛЛЯ» в розмірі 1609787,67 грн, які знаходяться в банківських установах на всіх рахунках Державного підприємства «МИРНОГРАДВУГІЛЛЯ», інформація про які буде виявлена в процесу виконання ухвали суду про забезпечення позову.

Заява обґрунтована тим, що зазначена сума позову є суттєвою для позивача та крім того, існують обставини за яких при задоволенні позовних вимог у зазначеній судовій справі, можуть виникнути обставини, які істотно ускладнять виконання судового рішення. Так, позивач вказує на те, що у відповідача відсутнє зареєстроване на праві приватної власності нерухоме майно та наявні численні рішення суду про стягнення з відповідача, як боржника сум боргу.

Розглянувши вказану заяву, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з п.1 ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Відтак, забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача.

При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою.

За своєю суттю арешт майна - це тимчасовий захід, який має наслідком накладання заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження. При вжитті такого заходу власник майна не обмежується у правах володіння та користування своїм майном, та не позбавляється їх. Накладення арешту на майно не завдає шкоди та збитків відповідачу, не позбавляє його конституційних прав на володіння та користування вказаним нерухомим майном, здійснення господарської діяльності, отримання доходів, сплату податків тощо, а лише тимчасово обмежить право відповідача реалізувати вказане майно третім особам. Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 03.12.2021 у справі №910/4777/21.

Наразі, суд зазначає, що у вирішенні питання про забезпечення позову слід здійснювати оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Так, згідно зі статями 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

При подачі заяви про забезпечення позову заявник насамперед повинен обґрунтувати звернення із заявою відповідними доказами, що підтверджують необхідність вжиття відповідних заходів.

Звертаючись із заявою про забезпечення позову заявник зазначає, як вказано судом вище, що існують обставини, за яких при задоволенні позовних вимог у зазначеній судовій справі, можуть виникнути обставини, які істотно ускладнять виконання судового рішення, а також існують численні рішення суду про стягнення з відповідача, як боржника сум боргу.

Разом з цим, заявником не надано жодних доказів на підтвердження обставин щодо відсутності у відповідача майна, за рахунок якого можливо виконання рішення суду та щодо наявності стосовно відповідача судових рішень про стягнення з останнього заборгованості; щодо невиконання відповідачем судових рішень; щодо продажу відповідачем активів задля уникнення виконання відповідачем зобов`язань перед позивачем; щодо вчинення відповідачем підготовчих дії стосовно реалізації майна; щодо витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, а також укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо.

Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без підтвердження відповідними доказами не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Здійснивши оцінку обґрунтованості доводів заявника, суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову ґрунтується лише на припущеннях заявника, а останнім не доведено, що невжиття, визначених ним заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

За таких обставин, заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає задоволенню.

При цьому, відхиляючи заяву про вжиття заходів до забезпечення позову суд також зауважує, що клопотання про забезпечення позову, яке раніше було відхилено повністю або частково, може бути подано вдруге, якщо змінились певні обставини. Тобто на заяви про забезпечення позову, в задоволенні яких було відмовлено, не поширюється заборона повторно звертатись до господарського суду.

Керуючись ст. ст. 74, 136, 137, 140, 232, 233, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Відмовити повністю у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРИВАТ-БІЗНЕС» про забезпечення позову.

2. Ухвала набирає чинності з моменту її підписання та може бути оскаржена в апеляційному порядку у порядку та строки, передбачені ст.ст. 254 - 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Д.М. Огороднік