Рішення

від 24.04.2024 по справі 910/1283/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

24.04.2024Справа № 910/1283/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Турчина С. О., розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали господарської справи

за позовом Державної служби статистики України

до Державного підприємства "ІНФОРМАЦІЙНО-АНАЛІТИЧНЕ АГЕНТСТВО"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Фонд державного майна України

про стягнення 485408,55 грн

без повідомлення (виклику) учасників справи

РОЗГЛЯД СПРАВИ СУДОМ

Короткий зміст позовних вимог

Державна служба статистики України звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "ІНФОРМАЦІЙНО-АНАЛІТИЧНЕ АГЕНТСТВО" про стягнення 485408,55 грн.

У редакції заяви про усунення недоліків позовної заяви позивач заявив позовні вимоги про стягнення з Державного підприємства "ІНФОРМАЦІЙНО-АНАЛІТИЧНЕ АГЕНТСТВО" заборгованості за договором від 17.02.2012 № 23 "Про відшкодування витрат на утримання приміщень": 339790,41 грн - борг; 120183,75 грн - пеня; 10193,71 грн - штраф; та заборгованості за договором від 27.08.2003 № 14-OPi/2003 "Про оренду індивідуального майна, що належить до державної власності": 10791,16 грн - борг та 4449,52 грн - пеня.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договорами: № 23 від 17.02.2012 про відшкодування витрат на утримання приміщень; № 14-ОРі/2003 від 27.08.2003 про оренду індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності.

Процесуальні дії у справі, розгляд заяв, клопотань

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.02.2024 дану позовну заяву залишено без руху.

13.02.2024 через відділ діловодства суду та повторно через систему "Електронний суд" від позивача надійшло дві заяви про усунення недоліків.

Ухвалою від 14.02.2024 Господарським судом міста Києва прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №910/1283/24, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання), залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Фонд державного майна України.

Оскільки у відповідача відсутній зареєстрований електронний кабінет через Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему, що забезпечує обмін документам, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи ухвала суду про відкриття провадження у справі від 14.02.2024 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача: 01001, місто Київ, вулиця Руставелі Шота, будинок 3, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Згідно із ч.6 ст.242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Ухвала суду від 14.02.2024 отримана відповідачем 26.02.2024, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №0600250942858, а отже згідно із п.3 ч.6 ст.242 Господарського процесуального кодексу України відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи.

Судом враховано, що частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

З огляду на вказані приписи Господарського процесуального кодексу України, оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, суд приходить до висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до приписів ч.9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України.

У відповідності до ч.5 ст.252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Згідно із ч.8 ст.252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

ПОЗИЦІЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Позиція позивача

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач допустив порушення взятих на себе зобов`язань за договором від 17.02.2012 №23 про відшкодування витрат на утримання приміщень та за договором від 27.08.2003 №14-OPi/2003 про оренду індивідуального майна, що належить до державної власності щодо повної та своєчасної сплати витрат на утримання приміщень за період з вересня 2020 року по липень 2023 року та орендної плати за період з січня 2021 року по червень 2023 року, у зв`язку із чим у відповідача утворилася заборгованість у розмірі 339790,41 грн (за договором №23 від 17.02.2012) та у сумі 10791,16 грн (за договором №14-OPi/2003 від 27.08.2003).

У зв`язку із простроченням виконання грошового зобов`язання позивачем нараховані та заявлені до стягнення нараховані за договором №23 від 17.02.2012 пеня у сумі 120183,75 грн та штраф у сумі 10193,71 грн, а також пеня у сумі 4449,52 грн, нарахована на заборгованість за договором № 14-OPi/2003 від 27.08.2003.

Позиція відповідача

Відповідач відзиву на позовну заяву у строк, встановлений в ухвалі про відкриття провадження у справі, не подав.

Позиція третьої особи

Третя особа пояснень у порядку ст.168 ГПК України щодо позову або відзивів не надала.

ОБСТАВИНИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Згідно із матеріалів справи, 27.08.2003 між Державним комітетом статистики України (орендодавець) та Державним підприємством "ІНФОРМАЦІЙНО-АНАЛІТИЧНЕ АГЕНТСТВО" (орендар) укладений договір №14-OPi/2003 від 27.08.2003 про оренду індивідуального майна, що належить до державної власності (надалі - договір №14-OPi/2003 від 27.08.2003), відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування обладнання (далі - майно), що знаходиться на балансі орендодавця, перелік якого зазначено у додатку 1.

У додатку 1 до договору №14-OPi/2003 від 27.08.2003 сторони погодили перелік програмно-технічних засобів та обладнання, яке передається в строкову оренду.

Відповідно до п.2.1. договору №14-OPi/2003 від 27.08.2003 орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, вказаний у договорі та після підписання акту приймання-передачі майна.

Між сторонами підписаний акт приймання-передачі в оренду комп`ютерну техніку (робоча станція Advantis XS microtower в комплекті та принтер Hewlett Packard DeskJet 690 C).

Майно повертається орендарем орендодавцю на підставі акту приймання-передачі. Майно вважається поверненим орендодавцю з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі (п.2.5. договору №14-OPi/2003 від 27.08.2003).

Відповідно до п.3.1. договору №14-OPi/2003 від 27.08.2003 орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.95 №786 (зі змінами та доповненнями внесеними Постановами КМУ від 18.05.1998 №699 та від 19.01.2000 №75), визначається у розмірі 10% на рік від вартості Майна, визначеної в Акті про самостійну оцінку, і становить за перший місяць оренди (серпень 2003р.) 51,21 грн. без урахування ПДВ.

Орендна плата перераховується орендарем щомісячно на рахунок орендодавця не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним.

Згідно із п.3.2. договору №14-OPi/2003 від 27.08.2003 орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і перераховується на рахунок орендодавця з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, з урахуванням індексації, за кожний день прострочення, включаючи день оплати (п.3.6. договору №14-OPi/2003 від 27.08.2003).

У п.4.2. договору №14-OPi/2003 від 27.08.2003 сторонами погоджено, що орендар зобов`язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Цей договір діє з дати підписання до 31 грудня 2004 року включно. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором (п.п. 9.1., 9.3. договору №14-OPi/2003 від 27.08.2003).

Додатковою угодою №3 від 17.02.2012 до договору №14-OPi/2003 від 27.08.2003 сторони погодили, що орендодавцем за договором є Державна служба статистики України.

03.07.2023 між Державною службою статистики України (позивач) та Державним підприємством "ІНФОРМАЦІЙНО-АНАЛІТИЧНЕ АГЕНТСТВО" (відповідач) підписана додаткова угода №7 до договору №14-OPi/2003 від 27.08.2003, відповідно до якої у зв`язку із відсутністю потреби у використанні індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності (майно) та знаходиться на балансі Держстату, відповідач повертає майно зі строкового платного користування відповідно до умов договору.

Відповідно до п.4 додаткової угоди № 7 від 03.07.2023 до договору №14-OPi/2003 від 27.08.2003 припинення цього договору не звільняє сторони від обов`язку виконання зобов`язань, які на дату такого припинення залишилися невиконаними, зокрема здійснення орендодавцем остаточних нарахувань за оренду майна та здійснення орендарем оплати за оренду майна.

За розрахунком позивача заборгованість відповідача перед позивачем за договором №14-OPi/2003 від 27.08.2003 за період з січня 2021 року по червень 2023 року включно становить 10791,16 грн.

Посилаючись на прострочення виконання грошового зобов`язання з орендної плати позивачем за періоди: з 11.02.2021 по 31.08.2023, з 13.03.2021 по 31.08.2023, з 10.04.2021 по 31.08.2023, з 12.05.2021 по 31.08.2023, з 11.06.2021 по 31.08.2023, з 10.07.2021 по 31.08.2023, з 12.08.2021 по 31.08.2023, з 10.09.2021 по 31.08.2023, з 10.10.2021 по 31.08.2023, з 10.11.2021 по 31.08.2023, з 10.12.2021 по 31.08.2023, з 10.01.2022 по 31.08.2023, з 18.11.2022 по 31.08.2023, з 29.12.2022 по 31.08.2023, з 15.01.2023 по 31.08.2023, з 17.08.2023 по 31.08.2023 нарахована пеня у загальній сумі 4449,52 грн.

Також 17.02.2012 між Державною службою статистики України (позивач) та Державним підприємством "ІНФОРМАЦІЙНО-АНАЛІТИЧНЕ АГЕНТСТВО" (відповідач) укладений договір №23 від 17.02.2012 про відшкодування витрат на утримання приміщень (надалі - договір №23 від 17.02.2012) відповідно до умов якої позивач забезпечує обслуговування будівлі, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Шота Руставелі, 3-5, (надалі - будівля), загальною площею 9563,3 кв.м, (в тому числі, вул. Шота Руставелі, 3 - 4434,2 кв.м, Шота Руставелі, 5 - 5129,1 кв.м).

Відповідно до п.1.2. договору №23 від 17.02.2012 відповідач користується приміщеннями, площею 470,0 кв.м, (надалі - приміщення), що знаходяться на його балансі, розміщені на першому поверсі будівлі, відповідно до плану розміщення приміщення, що додається до цього договору.

Згідно із п.1.3. договору №23 від 17.02.2012 відповідач на підставі виставлених актів відшкодовує позивачу витрати за теплопостачання, електроенергію, водопостачання та водовідведення, податки та збори відповідно до чинного законодавства - пропорційно до займаних площ та/або за показниками приладів обліку (надалі - послуги).

У пп.2.3.4. договору №23 від 17.02.2012 на підставі виставлених актів на розрахунковий рахунок позивача відшкодувати вартість спожитих послуг.

Договір набирає чинності з дня його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2012 року, а в частині розрахунків до повного їх виконання (п.4.1. №23 від 17.02.2012).

Додатком до договору сторони погодили розрахунок орієнтовної вартості відшкодування витрат на утримання приміщень, які знаходяться на балансі відповідача.

У подальшому між сторонами вносилися зміни до договору додатковими угодами №1 від 14.07.2016, №2 від 20.07.2017, №3 від 06.02.2018, №5 від 14.02.2020, №6 від 03.03.2021, №7 від 03.03.2021, №8 від 29.06.2023.

Додатковою угодою №7 від 03.03.2021 сторони погодили підпункт 2.3.4 розділу 2 викласти в такій редакції: "2.3.4 На підставі виставлених актів на розрахунковий рахунок Держстату відшкодовувати вартість спожитих послуг протягом 10 (десяти) календарних днів."

Також додатковою угодою №7 від 03.03.2021 сторони вирішили пункт 3.1 розділу 3 доповнити абзацом другим такого змісту: "У разі порушення умов зобов`язань щодо строків відшкодування вартості спожитих послуг, визначених у підпункті 2.3.4 пункту 2.3 Договору, Держаналітінформ сплачує Держстату пеню у розмірі 0,1% від суми, щодо якої допущено прострочення відшкодування, за кожен день прострочення, а у разі прострочення більше ніж на 30 (тридцять) календарних днів Держаналітінформ додатково сплачує Держстату штраф у розмірі 3% від несвоєчасно відшкодованої суми."

Згідно із п.4 додаткової угоди №7 від 03.03.2021 відповідно до ст.631 Цивільного кодексу України умови цієї додаткової угоди застосовуються до відносин між Сторонами, що склалися з 01 січня 2021 року.

За розрахунком позивача заборгованість відповідача перед позивачем за договором №23 від 17.02.2012 за період з вересня 2020 року по липень 2023 року включно становить 339790,41 грн.

Посилаючись на прострочення виконання грошового зобов`язання з відшкодування вартості спожитих послуг позивачем за загальний період з 04.11.2020 по 31.08.2023 нарахована пеня у сумі 120183,73 грн.

18.10.2023 позивач направив на адресу відповідача претензію про сплату заборгованості за договором №14-OPi/2003 від 27.08.2003 та договором №23 від 17.02.2012, однак відповідач оплату боргу не здійснив, відповіді на вимогу не надав.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Відповідно до ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч.2 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно із п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України договори та інші правочини є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків.

Згідно із ст. 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У відповідності ч.1 ст.202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Як встановлено судом вище, між сторонами укладений договір №14-OPi/2003 від 27.08.2003 про оренду індивідуального майна, що належить до державної власності, на підставі якого у відповідача в період з вересня 2003 року по червень 2023 року перебувала у платному користуванні перебувала комп`ютерна техніка.

Частина 1 статті 759 ЦК України передбачає, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Приписами ч.1 ст.283 Господарського кодексу України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Також на підставі укладеного між сторонами договору №23 від 17.02.2012 про відшкодування витрат на утримання приміщень відповідач взяв на себе зобов`язання на підставі виставлених актів відшкодовувати позивачу витрати за теплопостачання, електроенергію, водопостачання та водовідведення, податки та збори відповідно до чинного законодавства - пропорційно до займаних площ та/або за показниками приладів обліку (послуги).

Відповідно до ч.1 ст.901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положенням ч.2 ст.901 Цивільного кодексу України визначено, що положення глави 63 Цивільного кодексу України можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Згідно з ч.1 ст.903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Договір, відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

За розрахунком позивача заборгованість відповідача перед позивачем за договором №14-OPi/2003 від 27.08.2003 за період з січня 2021 року по червень 2023 року включно становить 10791,16 грн та за договором №23 від 17.02.2012 за період з вересня 2020 року по липень 2023 року включно - 339790,41 грн

За змістом ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до ч.3 ст.13, ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Приписами ст.76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст.78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (частини перша, друга статті 86 ГПК України).

Дослідивши умови договору №14-OPi/2003 від 27.08.2003 та договору №23 від 17.02.2012, наявні у матеріалах справи рахунки на оплату, докази отримання відповідачем рахунків на відшкодування витрат на утримання приміщень та орендну плату (реєстри передачі кореспонденції), докази направлення (список (реєстр №56) рекомендованих поштових відправлень від 28.07.2023), претензію від 17.10.2023, судом встановлено, що відповідачем допущено порушення виконання зобов`язання в частині своєчасної сплати відшкодування витрат на утримання приміщень та орендної плати.

Перевіривши надані позивачем розрахунки орендної плати та відшкодування витрат на утримання приміщень, суд встановив, що розрахунки здійснені позивачем відповідно до умов договорів №14-OPi/2003 від 27.08.2003 та №23 від 17.02.2012, є обґрунтованими та арифметично правильними.

Відповідач не надав заперечень щодо здійснених позивачем нарахувань та розрахунків орендної плати та відшкодування витрат на утримання приміщень.

Згідно із ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Ураховуючи викладене вище, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості за договором №14-OPi/2003 від 27.08.2003 за період з січня 2021 року по червень 2023 року у сумі 10791,16 грн та за договором №23 від 17.02.2012 за період з вересня 2020 року по липень 2023 року у сумі 339790,41 грн.

Відповідно до ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Посилаючись на прострочення виконання грошового зобов`язання з орендної плати, позивачем за періоди: з 11.02.2021 по 31.08.2023, з 13.03.2021 по 31.08.2023, з 10.04.2021 по 31.08.2023, з 12.05.2021 по 31.08.2023, з 11.06.2021 по 31.08.2023, з 10.07.2021 по 31.08.2023, з 12.08.2021 по 31.08.2023, з 10.09.2021 по 31.08.2023, з 10.10.2021 по 31.08.2023, з 10.11.2021 по 31.08.2023, з 10.12.2021 по 31.08.2023, з 10.01.2022 по 31.08.2023, з 18.11.2022 по 31.08.2023, з 29.12.2022 по 31.08.2023, з 15.01.2023 по 31.08.2023, з 17.08.2023 по 31.08.2023 нарахована пеня у загальній сумі 4449,52 грн. Також внаслідок прострочення виконання грошового зобов`язання з відшкодування вартості спожитих послуг за загальний період з 04.11.2020 по 31.08.2023 позивач нараховував пеню у сумі 120183,73 грн.

За змістом з ч.2 ст.217 ГК України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч.1 ст.230 ГК України).

За приписами ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України).

Оскільки відповідач допустив прострочення виконання в частині своєчасної сплати відшкодування витрат на утримання приміщень та орендної плати за договором №14-OPi/2003 від 27.08.2003 та за договором №23 від 17.02.2012, позивач правомірно здійснив нарахування пені на заборгованість за вказаними договорами.

Відповідальність у вигляді пені за порушення строків внесення орендної плати передбачена у п.3.6. договору №14-OPi/2003 від 27.08.2003.

Пеня за прострочення виконання зобов`язань щодо сплати відшкодування вартості спожитих послуг встановлена у пункті 3.1 договору №23 від 17.02.2012 (у редакції додаткової угоди №7 від 03.03.2021).

Відповідно до ч.1 ст.253 Цивільного кодексу України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Згідно із ч.5 ст.254 ЦК України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

При цьому перебіг часу, за який нараховуються штрафні санкції починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане.

Щодо визначених дат початку прострочення виконання грошового зобов`язання та періодів нарахування пені по договору №23 від 17.02.2012, то суд зазначає таке.

Так, умови договору №23 від 17.02.2012 не містили строків оплати відшкодування вартості спожитих послуг.

Додатковою угодою №7 від 03.03.2021 сторони погодили, що відповідач здійснює відшкодовування вартості спожитих послуг протягом 10 (десяти) календарних днів на підставі виставлених актів (підпункт 2.3.4 розділу 2 договору).

Також лише у додатковій угоді №7 від 03.03.2021 сторони погодили відповідальність за порушення строків оплати відшкодування вартості спожитих послуг.

При цьому сторони погодили, що умови додаткової угоди №7 від 03.03.2021 застосовуються до відносин між сторонами, що склалися з 01 січня 2021 року.

Отже, безпідставним є нарахування пені на заборгованість за відшкодування вартості спожитих послуг за вересень 2020 року - грудень 2020 року, у зв`язку із чим позовні вимоги у цій частині є безпідставними.

Таким чином правомірним є нарахування пені на борг, що виник за період з січня 2021 року по липень 2023 року.

При цьому, дослідивши надані докази отримання відповідачем рахунків на відшкодування витрат на утримання приміщень та орендну плату (реєстри передачі кореспонденції), судом встановлено, що вказані реєстри не містять переліку рахунків на оплату з відшкодування вартості спожитих послуг з січня 2022 року по липень 2023 року. Відтак, дата отримання таких рахунків визначається згідно із направлення їх 28.07.2023 (список (реєстр №56) рекомендованих поштових відправлень від 28.07.2023).

Відповідно до пп.1 п. 1 розділу II Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958, нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв`язку (без урахування вихідних днів об`єктів поштового зв`язку): 1) місцевої - Д+2, пріоритетної - Д+1, де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об`єкті поштового зв`язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання; 1,2. 3. 4, 5 - кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення.

За пп.2 п.1 розділу 11 Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 №958, при пересиланні рекомендованої письмової кореспонденції зазначені в пункті 1 цього розділу нормативні строки пересилання збільшуються на один день.

Отже, враховуючи вищезазначені нормативні строки пересилання (без урахування вихідних днів об`єкту поштового зв`язку), поштове відправлення з направлення рахунків мало надійти до відділення відповідача не пізніше 01.08.2023.

Таким чином, враховуючи умови п.2.3.4 договору №23 від 17.02.2012 (у редакції додаткової угоди №7) відповідач мав сплатити виставлені позивачем рахунки на відшкодування витрат на утримання приміщень за січень 2022 року по липень 2023 року не пізніше 11.08.2023 включно.

Відтак, нарахування пені на заборгованість, що виникла за січень 2022 року по липень 2023 року має здійснюватися з 12.08.2023 по 31.08.2023.

При перевірці визначеного позивачем періоду нарахування пені, судом враховані норми ч.6 ст.231 Господарського кодексу України, згідно із якою штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

З розрахунків, доданих до позову вбачається, що нарахування пені за договором №23 від 17.02.2012 позивач здійснив до 31.08.2023 без урахування приписів ч.6 ст.231 Господарського кодексу України, оскільки пункт 3.1 договору №23 від 17.02.2012 (у редакції додаткової угоди №7 від 03.03.2021) не встановлює іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховується пеня.

У постановах від 07.06.2019 по справі № 910/23911/16, у постанові від 13.09.2019 по справі № 902/669/18, від 12.06.2018 по справі № 910/4164/17, від 22.11.2018 по справі №903/962/17 Верховний Суд висловив позицію про те, що "умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції".

Водночас пунктом 7 Розділу IX Прикінцевих положень Господарського кодексу України передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Вказаний пункт був введений в дію на підставі Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30.03.2020 року № 540-IX.

В період нарахування позивачем пені тривав карантин, який, зокрема, був продовжений згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 383 від 25.04.2023 до 30 червня 2023 року.

Отже, пункт 7 Розділу IX Прикінцевих положень Господарського кодексу України фактично надає можливість нараховувати штрафні санкції більше, ніж за шість місяців.

За таких обставин, нарахування пені на заборгованість, що виникла з січня 2021 року по грудень 2021 року має здійснюватися по 30.06.2023 та починаючи з визначених у розрахунку дат прострочення (з 21.03.2021 по 19.01.2022).

Також судом встановлено, що визначений у договорі розмір пені, а саме 0,1% від суми, щодо якої допущено прострочення відшкодування, не перевищує подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нарахована пеня.

Враховуючи вище викладене, судом здійснено перерахунок пені за договором №23 від 17.02.2012 (за періоди з 21.03.2021 (у межах визначених позивачем дат прострочення за кожен місяць) по 30.06.2023 на заборгованість, що виникла з січня 2021 року по грудень 2021 року; за періоди з 12.08.2023 по 31.08.2023 на заборгованість, що виникла з січня 2022 по липень 2023 року) та встановлено, що обґрунтованою є сума пені 56284,02 грн.

Щодо визначених позивачем дат прострочення виконання грошового зобов`язання за договором №14-OPi/2003 від 27.08.2003, суд зазначає таке.

У пункті 3.1. договору №14-OPi/2003 від 27.08.2003 сторонами погоджено, що орендна плата перераховується орендарем щомісячно на рахунок орендодавця не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним.

Виходячи із вище викладеного, враховуючи встановлені у договорі №14-OPi/2003 від 27.08.2003 строки оплати, прострочення виконання грошового зобов`язання з оплати заборгованості розпочиналося 11 числа місяця, наступного за звітним. Однак, позивачем під час здійснення розрахунків пені по договору №14-OPi/2003 від 27.08.2003 не враховані норми ч.5 ст.254 ЦК України, а також здійснені нарахування з 10 числа місяця, наступного за звітним (тобто в останній день оплати).

Отже, нарахування пені по договору №14-OPi/2003 від 27.08.2003 слід здійснювати за періоди: з 11.02.2021 по 31.08.2023, з 13.03.2021 по 31.08.2023, з 13.04.2021 по 31.08.2023, з 12.05.2021 по 31.08.2023, з 11.06.2021 по 31.08.2023, з 13.07.2021 по 31.08.2023, з 12.08.2021 по 31.08.2023, з 10.09.2021 по 31.08.2023, з 12.10.2021 по 31.08.2023, з 11.11.2021 по 31.08.2023, з 11.12.2021 по 31.08.2023, з 11.01.2022 по 31.08.2023, з 18.11.2022 по 31.08.2023, з 29.12.2022 по 31.08.2023, з 15.01.2023 по 31.08.2023, з 17.08.2023 по 31.08.2023.

Здійснивши перерахунок пені по договору №14-OPi/2003 від 27.08.2003 судом становлено, що обґрунтованою до стягнення з відповідача є пеня у сумі 4447,80 грн.

Також позивачем заявлено до стягнення з відповідача штраф у розмірі 10193,71 грн, нарахованого на підставі пп. 2.3.4 п. 2.3 договору №23 від 17.02.2012, згідно із яким у разі прострочення більше ніж на 30 (тридцять) календарних днів відповідач додатково сплачує штраф у розмірі 3% від несвоєчасно відшкодованої суми.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Оскільки, відповідальність у вигляді штрафу була встановлена сторонами додатковою угодою №7 від 03.03.2021, умови якої застосовуються до відносин між сторонами, що склалися з 01 січня 2021 року, то нарахування штрафу на заборгованість за відшкодування вартості спожитих послуг за вересень 2020 року - грудень 2020 року є безпідставним. Відтак, обґрунтованим є штраф у розмірі 9844,37 грн (нарахований на суму боргу у розмірі 328145,58 грн).

Враховуючи вище встановлені обставини, приписи ст.74, 76, 77-79, 86 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за договором №14-OPi/2003 від 27.08.2003: боргу у сумі 10791,16 грн, пені у сумі 4447,80 грн та заборгованості за договором №23 від 17.02.2012: боргу у сумі 339790,41 грн, пені у сумі 56284,02 грн і штрафу у розмірі 9844,37 грн є обґрунтованими, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню. Водночас, позовні вимоги в частині стягнення 63901,45 грн пені та 349,34 грн штрафу задоволенню не підлягають з огляду на їх необґрунтованість.

ВИСНОВКИ СУДУ

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог Державної служби статистики України, а саме: в частині стягнення з Державного підприємства "ІНФОРМАЦІЙНО-АНАЛІТИЧНЕ АГЕНТСТВО" заборгованості за договором №14-OPi/2003 від 27.08.2003: боргу у сумі 10791,16 грн, пені у сумі 4447,80 грн та заборгованості за договором №23 від 17.02.2012: боргу у сумі 339790,41 грн, пені у сумі 56284,02 грн і штрафу у розмірі 9844,37 грн. Позовні вимоги в частині стягнення 63901,45 грн пені та 349,34 грн штрафу суд залишив без задоволення.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

За приписами ст.129 ГПК України судовий збір покладається на сторони розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства "ІНФОРМАЦІЙНО-АНАЛІТИЧНЕ АГЕНТСТВО" (01001, місто Київ, вулиця Руставелі Шота, будинок 3, ідентифікаційний номер 31108394) на користь Державної служби статистики України (01601, місто Київ, вулиця Шота Руставелі, будинок 3, ідентифікаційний номер 37507880) заборгованість за договором №14-OPi/2003 від 27.08.2003: борг у сумі 10791,16 грн, пеню у сумі 4447,80 грн та заборгованість за договором №23 від 17.02.2012: борг у сумі 339790,41 грн, пеню у сумі 56284,02 грн, штраф у розмірі 9844,37 грн та судовий збір у сумі 6317,37 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано: 24.04.2024.

Суддя С.О. Турчин