Рішення

від 25.04.2024 по справі 910/19398/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

25.04.2024Справа № 910/19398/23

Господарський суд міста Києва в складі судді Коткова О.В., розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу № 910/19398/23

за позовом Акціонерного товариства «Укргазвидобування» в особі філії «УГВ-Сервіс»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «АИР-17»

про стягнення грошових коштів

Без виклику учасників судового процесу.

СУТЬ СПОРУ:

20 грудня 2023 року до Господарського суду міста Києва від Акціонерного товариства «Укргазвидобування» в особі філії «УГВ-Сервіс» (позивач) надійшла позовна заява № 666-060107-27 від 13.12.2023 року до Товариства з обмеженою відповідальністю «АИР-17» (відповідач) про стягнення неустойки у розмірі 111 152,30 грн., з них: пені 0,1% - 63 319,00 грн. (шістдесят три тисячі триста дев`ятнадцять гривень) та штрафу 7% - 47 833,30 грн. (сорок сім тисяч вісімсот тридцять три гривні 30 копійок).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав належним чином зобов`язання за договором поставки № УГВС16/42-23 від 10.01.2023 року в частині своєчасної поставки товару, внаслідок чого позивачем нараховано та заявлено до стягнення за порушення строків поставки товару неустойку у розмірі 111 152,30 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.01.2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено розгляд справи № 910/413/24 здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; встановлено відповідачу строк у п`ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позов із урахуванням вимог, передбачених статтею 165 Господарського процесуального кодексу України, з викладенням мотивів повного або часткового відхилення вимог позивача з посиланням на діюче законодавство; докази направлення відзиву позивачу.

Так, ухвалу суду про відкриття провадження у даній справі було направлено Товариству з обмеженою відповідальністю «АИР-17» за адресою: 02217, м. Київ, пр. Червоної Калини (Маяковського Володимира), 8а, кв. 214, яка вказана у позовній заяві та відповідає адресі місцезнаходження у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Водночас, суд звертає увагу, що поштове відправлення з ухвалою суду про відкриття провадження у даній справі не було вручене відповідачу та було повернуте до суду з відміткою у довідці відділення поштового зв`язку «за закінченням терміну зберігання».

Згідно приписів ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відповідач не повідомляв суд про зміну місцезнаходження.

При цьому суд зауважує, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв`язку з позначками "за закінченням терміну зберігання", "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з врахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов`язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Суд також враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 29.03.2021 року у справі № 910/1487/20, де зазначено, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Верховного Суду від 27.11.2019 року у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

На адресу суду від відповідача відзиву на позов, клопотань, заяв тощо не надходило.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач так і не скористався наданими йому процесуальними правами, а за висновками суду у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами (ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

10.01.2023 року між Акціонерним товариством "Укргазвидобування" в особі Філії «УГВ-сервіс» (надалі - позивач, покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АИР-17» (надалі - відповідач, постачальник) укладено договір поставки № УГСВ16/42-23 (надалі - договір), відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов`язується поставити покупцеві дошку обрізну (товар), зазначений в специфікації, що додається до договору і є його невід`ємною частиною, а покупець - прийняти і оплатити такий товар. Під поставкою сторони розуміють передачу товару постачальником для прийняття покупцем.

Згідно з п. 1.2. договору найменування/асортимент товару, одиниця виміру, кількість, ціна за одиницю товару та загальна ціна договору вказується у специфікації, яка є додатком №1 до договору та є його невід`ємною частиною. Строк поставки товару визначається графіком поставки товару, який є додатком №3 до договору та є його невід`ємною частиною.

За умовами п. 3.2. договору загальна ціна (сума) договору визначається загального вартістю товару, вказаного в специфікації да цього договору та становить до 683 333,00 грн.

Відповідно до п. 5.1. договору строк поставки, умови та місце поставки товару, інформація про вантажовідправників і вантажоотримувачів вказується в специфікації та графіку поставки до цього договору.

В п. 5.2. договору визначено, що датою прийняття товару є дата підписання уповноваженими представниками сторін акту приймання-передачі товару або видаткової накладної. Право власності на товар переходить від постачальника до покупця з дати підписання сторонами акту приймання-передачі товару або видаткової накладної.

За змістом п. 7.8. договору у разі прострочення постачальником виконання зобов`язань з поставки товару, останні сплачує пеню у розмірі 0,1% від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково сплачує штраф у розмірі 7% від вказаної вартості. Сторони домовились, що нарахування пені здійснюється до моменту належного виконання постачальником порушеного зобов`язання.

Відповідно до п. 10.1. договору договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін (за наявності), за умови надання постачальником забезпечення виконання своїх зобов`язань по договору, які відповідають вимогам, вказаним у п. 10.2 цього договору і діє до 30.06.2023 року (включно).

Додатком № 1 до договору сторони погодили специфікацію товару на загальну суму до 683 333,00 грн. та його кількість.

Крім того, в додатку № 1 до договору сторони погодили умови та місце поставки товару: DDP - склад (станція) вантажоотримувача: Філія «УГВ-Сервіс» (39420, Полтавська обл., Полтавський р-н, Машівська територіальна громада, с. Базилівшина, вул. Миру, 1А), База виробничо-технічного забезпечення та комплектації філії «УГВ-Сервіс», виробничий об`єкт № 1.

Додатком № 3 до договору сторони погодили графік поставки товару, а саме строк поставки товару впродовж 30 календарних днів з дати укладання договору та з правом дострокової поставки.

Додатковою угодою № 1 від 27.06.2023 року строк дії договору продовжено до 31.08.2023 року (включно).

Виходячи з погодженого сторонами графіку поставки товару, строк поставки товару до 09.02.2023 року включно.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач взяті на себе за договором зобов`язання щодо своєчасної поставки товару виконав неналежним чином, допустивши прострочення поставки товару, поставивши позивачу за видатковими накладними: № РН-0000081 від 21.03.2023 року на суму 204 999,90 грн., прострочення 39 днів; № РН-0000088 від 04.04.2023 року на суму 202 949,90 грн., прострочення 53 дні; № РН-0000127 від 19.07.2023 року на суму 215 249,90 грн., прострочення 159 днів; № РН-0000129 від 1.08.2023 року на суму 60 133,30 грн., прострочення 172 дні.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач свої зобов`язання щодо своєчасної поставки товару за договором № УГВС16/42-23 від 10.01.2023 року не виконав, товар за договором поставив з порушенням строку, у зв`язку з чим на підставі п. 7.8. договору позивач просить стягнути з відповідача неустойку у розмірі 111 152,30 грн.

Оцінюючи наявні у матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Норми вказаної статті кореспондуються з положеннями статті 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вже зазначалося судом вище, строк поставки товару до 09.02.2023 року включно.

Матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем поставки товару за договором. Факт прострочення виконання своїх зобов`язань з поставки товару відповідачем не заперечується.

Пунктом 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За змістом ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За приписами ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України). Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України).

В п. 7.8. договору визначено, що у разі прострочення постачальником виконання зобов`язань з поставки товару, останні сплачує пеню у розмірі 0,1% від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково сплачує штраф у розмірі 7% від вказаної вартості. Сторони домовились, що нарахування пені здійснюється до моменту належного виконання постачальником порушеного зобов`язання.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено частиною другою статті 231 Господарського кодексу України.

Так, відповідно до частини 3 статті 6 Цивільного кодексу України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, крім випадків, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами. Заборона на застосування пені та штрафу прямо не випливає з закону чи із суті відносин сторін, що дозволяє здійснити відповідне врегулювання у договорі.

У даному випадку, суд вважає, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить приписам статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Перевіривши наведені позивачем у позовній заяві розрахунки пені та штрафу, суд встановив, що вони виконані арифметично вірно, відповідають положенням чинного законодавства та умовам договору, відтак суми пені та штрафу, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, не виходячи за межі визначеного позивачем періодів, за розрахунком позивача, становить: пені 0,1% - 63 319,00 грн. та штрафу 7% - 47 833,30 грн.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Підсумовуючи викладені вище фактичні обставини, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства та матеріалів справи в цілому, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2684,00 грн. відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 73, 86, 129, 219, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АИР-17» (ідентифікаційний код 41531102, адреса: 02217, м. Київ, пр. Маяковського Володимира, 8а, кв. 214) на користь Акціонерного товариства «Укргазвидобування» (ідентифікаційний код 30019775, адреса: 04053, м. Київ, вул. Кудрявська, 26/28) в особі філії «УГВ-Сервіс» (ідентифікаційний код 40444061, адреса: 36021, м. Полтава, вул. Грабчака, 4А) грошові кошти: пені 0,1% - 63 319,00 грн. (шістдесят три тисячі триста дев`ятнадцять гривень), штрафу 7% - 47 833,30 грн. (сорок сім тисяч вісімсот тридцять три гривні 30 копійок) та судовий збір - 2684,00 грн. (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривні).

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 25.04.2024р.

Суддя О.В. Котков