Рішення

від 25.04.2024 по справі 910/17783/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

25.04.2024Справа № 910/17783/23За позовом Державного науково-виробничого підприємства "Державний інформаційний геологічний фонд України"

до Київського квартирно-експлуатаційного Управління Міністерства оборони України

про стягнення 232 979,65 грн

Суддя Підченко Ю.О.

Представники сторін:

без виклику.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне науково-виробниче підприємство «Державний інформаційний геологічний фонд України» (далі також - позивач, ДНВП «Геоінфром України») звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Київського квартирно-експлуатаційного Управління Міністерства оборони України (далі також - відповідач, Київське КЕУ) про стягнення грошових коштів в розмірі 232 979,65 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, як орендар, неналежним чином виконував свої обов`язки за договором оренди № 286 від 12.12.2022.

Відповідно до ухвали Господарського суду міста Києва від 27.11.2023 відкрито провадження у справі № 910/17783/23, вирішено проводити розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

15.12.2023 до суду надійшов відзив на позовну заяву.

01.02.2024 до суду звернувся позивач із відповіддю на відзив, в якій, зокрема, наголошено, що відзив подано з пропуском встановленого судом строку, а відповідачем не надіслано відзив через систему «Електронний суд».

Крім того 02.01.2024 від позивача надійшло клопотання про залучення до участі в справі третьою особою, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача Військової частини НОМЕР_1 .

13.01.2024 відповідачем подані заперечення в порядку ст. 167 Господарського процесуального кодексу України.

Стосовно строків подання відповідачем відзиву, то суд вважає за необхідне звернути увагу на таке.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалу суду про відкриття провадження у справі відповідач одержав в своєму електронному кабінеті 27.11.2023 о 16:20.

Отже, відзив на позов мав бути поданий в строк до 12.12.2023.

Відповідно до ч. 7 ст. 116 Господарського процесуального кодексу України, строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здані на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв`язку.

Згідно з штампом АТ «Укрпошта», що міститься на описі вкладення у цінний лист, датою прийняття поштової кореспонденції є 12.12.2023. За відомостями відстеження з офіційного веб-сайту АТ «Укрпошта» за штрих-кодовим ідентифікатором 0318631898483, відправлення було прийняте 12.12.2023.

Положеннями ч. 8 ст. 6 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що рреєстрація в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, не позбавляє права на подання документів до суду в паперовій формі.

З наведеного вбачається, що відсутні підстави для залишення відзиву без розгляду.

Стосовно клопотання про залучення до участі в справі третьою особою, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача Військової частини НОМЕР_1 , то необхідно звернути увагу на таке.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 50 Господарського процесуального кодексу України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи.

Якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права та обов`язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.

Як стверджує позивач, оскільки майно за договором передавалося з метою розміщення Військової частини НОМЕР_1 , то рішення у даній справі може вплинути на права та обов`язки такої особи.

Проте, судом встановлено, що договір оренди № 286 від 12.12.2022 підписано між позивачем та відповідачем, хоча в договорі і визначено порядок фактичного використання орендованого майна Військовою частиною НОМЕР_1 . У той же час, всі зобов`язання за договором, у тому числі грошові, виникають саме між позивачем та відповідачем, а не з Військовою частиною.

Отже, суд дійшов висновку, що доводами позивача не підтверджується, що рішення у справі може вплинути на права або обов`язки Військової частини НОМЕР_1 щодо однієї із сторін. Клопотання позивача про залучення до участі в справі третьою особою, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача Військової частини НОМЕР_1 задоволенню не підлягає.

Розглядаючи дану справу судом враховано, що згідно з ч. 2 ст. 11 ГПК України та ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суд також враховує припис ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою закріплене право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

З урахуванням вищевикладеного та приймаючи до уваги те, що з моменту відкриття провадження у справі сплив достатній строк для подання всіма учасниками справи своїх доводів, заперечень, відзивів, доказів тощо, суд вважає за можливе здійснити розгляд даної справи по суті заявлених вимог.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

12.12.2022 між Державним науково-виробничим підприємством «Державний інформаційний геологічний фонд України» (як балансоутримувачем) (далі також - орендодавець) та Київським квартирно-експлуатаційним управлінням (як орендарем) було укладено договір оренди № 286 (далі також - договір), за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майновий комплекс - нежитлові приміщення, загальною площею 1224,6 кв.м., що розміщені за адресою: 03124, м. Київ, пров. Радінцева, 5. Назване нерухоме майно орендодавець передає орендарю для розміщення військової частини НОМЕР_1 .

Відповідно до п.п. 2.1.-2.3. договору, орендар вступає в строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору (у разі оренди нерухомого майна на строк 3 роки і більше - не раніше дати державної реєстрації договору) та акта приймання-передачі майна. Передача майна в оренду не тягне за собою виникнення в орендаря права власності на це майно. Обов`язок щодо складання акта приймання-передачі покладається на орендодавця.

У розділі 3 договору сторони погодили, що орендна плата встановлена на рівні 1 грн без ПДВ на рік. Орендна плата у розмірі 100% перераховується орендарем до 15 числа першого місяця року наступного за звітним.

Згідно з п. 4.6. договору, орендар зобов`язався здійснювати витрати, пов`язані з утриманням орендованого майна, в тому числі фактичні комунальні платежі. Потягом 15 робочих днів після підписання цього договору укласти з орендодавцем орендованого майна договір про відшкодування витрат орендодавця на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю.

Відповідно до п. 10.1. договору, цей договір набуває чинності з дати його підписання та закінчується через 30 днів після скасування або припинення воєнного стану на території України та Києва включно.

Сторони на підставі ч. 3 ст. 631 Цивільного кодексу України також встановили, що умови договору застосовуються до відносин між сторонами, які виникли з 18.08.2022. Факт виникнення таких відносин з 18.08.2022 - момент початку фактичного використання орендованого майна для розміщення військової частини НОМЕР_1 підтверджується актом приймання-передачі у тимчасове користування нерухомого майна від 18.08.2022, укладеного між військовою частиною НОМЕР_1 та орендодавцем.

12.12.2022 між позивачем та відповідачем підписаний акт приймання-передачі в оренду нерухомого майна.

Як стверджує позивач, в період з 18.08.2022 року по 31.12.2022 року, ВЧ НОМЕР_1 спожила за договором оренди за адресою АДРЕСА_1 (перейменовано на провулок Юрія Матущака) електроенергію на загальну суму 232 979,65 грн.

Спір у справі виник у зв`язку з тим, на думку позивача, що станом на дату звернення із цією позовною заявою, відповідач не виконав вказаного обов`язку, передбаченого п. 4.6 договору оренди та не відшкодував витрати, пов`язані з утриманням орендованого майна, в тому числі за фактично спожиті комунальні послуги.

Заперечуючи проти заявленого позову відповідач посилався на наступне:

- відповідач не є споживачем послуг з постачання електричної енергії;

- оплату за послуги повинен здійснювати споживач - ВЧ НОМЕР_2 ;

- відсутність укладеного договору не породжує між сторонами жодних зобов`язань з відшкодування спожитих послуг на об`єкті оренди;

- відповідач є бюджетною установою, що фінансується та здійснює витрати за рахунок та в межах асигнувань Державного бюджету України.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України (далі також - ЦК України), цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором оренди.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Так, згідно зі ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

У відповідності до ст. 760 Цивільного кодексу України, предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Законом можуть бути встановлені види майна, що не можуть бути предметом договору найму. Предметом договору найму можуть бути майнові права.

У відповідності до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно зі ст. 283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

З урахуванням положень статей 653, 795 ЦК України та умов договору, якщо останніми передбачено, що після закінчення або дострокового розірвання договору оренди нарахування орендної плати за фактичне користування майном припиняється з моменту підписання акта приймання-передачі приміщень орендодавцеві, нарахування орендної плати за відповідний період є правомірним.

Як вбачається з наявних у матеріалах справи фактичних даних, п. 4.6. договору передбачено обов`язок відповідача здійснювати витрати, пов`язані з утриманням орендованого майна, в тому числі фактичні комунальні платежі. Потягом 15 робочих днів після підписання цього договору укласти з орендодавцем орендованого майна договір про відшкодування витрат орендодавця на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю.

Таким чином, у договорі оренди сторони дійшли згоди, що саме на орендаря покладено обов`язок із здійснення витрат, пов`язаних з утриманням орендованого майна, у тому числі комунальних послуг.

На початку 2023 позивач звернувся до відповідача з офіційним листом № 01/2-0540 від 08.03.2023 з проханням прискорити процедуру укладення договору про відшкодування витрат та здійснити оплату за фактично спожиті комунальні послуги. Зазначений лист було залишено без відповіді.

Для компенсації коштів за спожиті комунальні послуги за договором оренди, позивач 02.05.2023 передав Київському КЕУ підписаний орендодавцем та ВЧ НОМЕР_1 пакет необхідних документів для укладення договорів на відшкодування вартості електроенергії та відповідні документи на сплату коштів за спожиту електроенергію з 18.08.2022 року по 31.12.2022 року. Орендодавець не отримав свої екземпляри договорів та актів, підписаних Київським КЕУ, а також не отримав жодної відповіді, зауваження або пропозиції до таких проектів документів.

20.06.2023 позивач звернувся до відповідача із листом № 5ДСК до якого було додано пакет необхідних документів для укладення договорів на відшкодування вартості електроенергії в 2022 році та 2023 році, відповідні рахунки, акти про надання послуг та надав термін 15 (п`ятнадцять) календарних днів для їх підписання.

Листом Київського КЕУ №517/2770 від 29.06.2023 було надано відповідь на лист ДНВП «Геоінфром України» №5ДСК від 20.06.2023 року та повідомлено про неможливість укласти договори на відшкодування вартості електроенергії спожиті в 2022 році. Одночасно з цим Київським КЕУ було запропоновано укласти відповідні договори на відшкодування комунальних послуг на 2023 рік.

Листом №517/22дск від 18.08.2023 року Київським КЕУ було повернуто всі документи, які ДНВП «Геоінфром України» передав листом № 5ДСК від 20.06.2023 року, повторно зазначивши, що орендар не має правових підстав для укладення договорів на відшкодування вартості електроенергії, теплопостачання, водопостачання та водовідведення спожиті в 2022 році. Одночасно із цим Київським КЕУ було запропоновано доопрацювати проекти договорів на 2023 рік, зазначивши ціну договорів в розмірі фактичного споживання комунальних послуг ВЧ НОМЕР_1 в 2023 році та в подальшому змінювати її шляхом укладення додаткових угод.

Позивач листом №01-3116 від 22.08.2023 року повідомив про не згоду із відмовою відповідача на укладення договір про компенсацію комунальних послуг за 2022 рік та сплатою за фактично спожиту електроенергію з 18.08.2022 року по 31.12.2023 року.

У відповідь на лист № 01-3116 від 22.08.2023 року відповідач листом №3899 від 04.09.2023 року додатково, ще раз повідомив про відмову укласти договір на відшкодування вартості електроенергії спожитої в 2022 році у зв`язку із завершенням бюджетного року.

Отже, з наведеного вище вбачається, що п. 4.6. договору оренди щодо укладення договору про відшкодування витрат станом на дату подання позовної заяви сторонами виконано не було.

На підтвердження витрат на електроенергію в період з 18.08.2022 по 31.12.2022 позивачем надано наступні докази:

- Акт зняття показників з приладів обліку електроенергії за період з 18.08.2022 по 31.12.2022 року;

- зведений акт звірки за 2022 рік;

- Акт наданих послуг з 18.08.2022 року по 31.12.2022 року;

- рахунок на оплату № 143 за період з 18.08.2022 по 31.12.2022 року;

- Акт здачі-приймання робіт №134 на відшкодування вартості спожитої електроенергії за період 18.08.2022 - 31.12.2022 року.

Крім того, на обґрунтування заявленого позиву, ДНВП «Геоінфром України» надає документи, що свідчать про фактично встановлені ціни (тарифи, вартість) на послуги з постачання електроенергії постачальником таких послуг за період з 18.08.2022 року по 31.12.2022 року (рахунки, рахунки-розшифровки) від ТОВ «Київські енергетичні послуги», а саме:

- рахунок №3104719/8/1 від 01.09.2022 року;

- інформаційне повідомлення №3104719/8/1 від 01.09.2022 року;

- рахунок-розшифровка №3104719/8/1 від 01.09.2022 року;

- рахунок №3104719/9/1 від 01.10.2022 року;

- інформаційне повідомлення №3104719/9/1 від 01.10.2022 року;

- рахунок-розшифровка №3104719/9/1 від 01.10.2022 року;

- рахунок №3104719/10/1 від 01.11.2022 року;

- інформаційне повідомлення №3104719/10/1 від 01.11.2022 року.

Пунктом 5 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначено, що житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Статтею 5 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що до житлово-комунальних послуг належать, зокрема, комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу електричної енергії.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 12 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.

Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Такі договори можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір та колективний договір про надання комунальних послуг) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач, колективний споживач).

Згідно з ч. 5 ст. 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" відмова споживача (іншої особи, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача) від укладання договору з виконавцем комунальної послуги не звільняє його від обов`язку оплати фактично спожитої комунальної послуги, наданої таким виконавцем.

Таким чином, споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

У той же час, договірні відносини між сторонами виникли на підставі договору оренди № 286 від 12.12.2022 року, відповідно до якого у орендодавця виник обов`язок щодо забезпечення комунальними послугами та енергоносіями переданого ним майна в оренду (п. 6.3. договору), а у орендаря виник обов`язок щодо відшкодування таких витрат (п. 4.6. договору).

Факт користування орендованим майном ВЧ НОМЕР_1 у період з 18.08.2022 року по 31.12.2022 року підтверджується договором оренди № 286 від 12.12.2022 року та Актом прийому-передачі в оренду нерухомого майна, підписаним між позивачем та відповідачем.

Крім того, факт забезпечення орендованого майна комунальними послугами (постачання електроенергії) з боку позивача у період з 18.08.2022 року по 31.12.2022 року на загальну суму 232 979,65 грн підтверджуються долученими до позову актами зняття показників з приладів обліку електроенергії за період, зведеними актами звірки, актами наданих послуг, що складені на підставі даних приладів обліку, які встановлені на об`єкті лічильників.

Додатково відповідачу направлялись документи, що свідчать про фактично встановлені ціни (тарифи, вартість) на послуги з постачання електроенергії постачальником таких послуг за період з 18.08.2022 року по 31.12.2022 року (рахунки, рахунки-розшифровки) від ТОВ «Київські енергетичні послуги».

Отже, з огляду на наявні в матеріалах справи фактичні дані, суд дійшов висновку, що відповідачем не виконано його зобов`язань за договором оренди щодо укладення відповідного договору про відшкодування витрат згідно з п. 4.6. договору.

Розмір наданих та спожитих послуг постачання електроенергії в орендованому приміщенні в період з 18.08.2022 року по 31.12.2022 підтверджується наданими позивачем доказами, а заборгованість за отримані послуги на загальну суму 232 979,65 грн відповідачем не сплачена.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Доводи відповідача про те, що він фактично не споживав надані послуги та у нього не виник обов`язок з їх оплати не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи. Адже, обов`язок Київського КЕУ з відшкодування витрат на утримання майна та комунальних послуг сторони передбачили у підписаному ними договорі оренди.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з покладенням судового збору на відповідача згідно з вимогами ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 6, 12, 13, 50, 73, 74, 75, 76, 77, 86, 129, 231, 232, 233, 237, п. 2 ч. 5 ст. 238, ст. ст. 240, 241, ч. 1 ст. 256, 288 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Державного науково-виробничого підприємства "Державний інформаційний геологічний фонд України" задовольнити.

2. Стягнути з Київського квартирно-експлуатаційного Управління Міністерства оборони України (03186, м. Київ, просп. Повітрофлотський, 30, а/с 37; код ЄДРПОУ 22991617) на користь Державного науково-виробничого підприємства "Державний інформаційний геологічний фонд України" (03057, м. Київ, вул. Антона Цедіка, 16; код ЄДРПОУ 01432859) грошові кошти в розмірі 232 979,65 грн та витрати зі сплати судового збору в розмірі 3 494,70 грн.

3. Після набрання рішенням законної сили видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, то строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 25.04.2024.

Суддя Ю.О. Підченко