Постанова

від 24.04.2024 по справі 683/1899/23

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2024 року

м. Хмельницький

Справа № 683/1899/23

Провадження № 22-ц/4820/609/24

Хмельницький апеляційний суд

в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Гринчука Р.С., Спірідонової Т.В., Ярмолюка О.І.,

секретарі судового засідання Кошельник В.М., Дубова М.В.,

з участю представника апелянта,

прокурора,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 18 грудня 2023 року, суддя Кутасевич О.Г., у справі за позовом заступника керівника Хмельницької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Старокостянтинівської міської ради Хмельницької області до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО СТАР 2006», про витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння,

встановив:

У червні 2023 року заступник керівника Хмельницької окружної прокуратури звернувся в суд з позовом в інтересах Старокостянтинівської міської ради Хмельницької області, в якому просив витребувати із незаконного володіння ОСОБА_1 та ТОВ «Агро СТАР 2006» у комунальну власність Старокостянтинівської міської ради Хмельницької області, земельну ділянку площею 1,9288 га, кадастровий номер 6824289100:05:025:0355, для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Старокостянтинівської міської ради Хмельницької області.

На обґрунтування позовних вимог, прокурор зазначив, що 11 червня 2020 року рішенням 37 сесії 7 скликання Губчанської сільської ради Старокостянтинівського району №20 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок сільськогосподарського призначення та передачу їх у власність», ОСОБА_1 затверджено проект землеустрою та передано у власність земельну ділянку, площею 1,9288 га, кадастровий номер 6824289100:05:025:0355, для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Старокостянтинівської міської ради Хмельницької області. 17 червня 2020 року ОСОБА_1 зареєстрував своє право власності на вказану земельну ділянку та в подальшому передав в оренду ТОВ «Агро СТАР 2006» на строк до 31 грудня 2030 року.

Разом з тим, в процесі розслідування кримінального провадження №42021242210000015 було встановлено, що відповідне рішення сесією Губчанської сільської ради не приймалось, оскільки за вказані рішення більшість депутатів від загального складу ради, як то визначено ч. 2 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування», не голосували.

Спірна земельна ділянка вибула із комунальної власності у власність ОСОБА_1 поза волею володільця, та, будучи в подальшому передана в оренду ТОВ «АГРО СТАР 2006», має бути витребувана як у ОСОБА_1 так і в ТОВ «АГРО СТАР 2006» та повернута у комунальну власність Старокостянтинівської міської ради Хмельницької області.

Рішенням Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 18 грудня 2023 року позов задоволено.

Витребувано у ОСОБА_1 на користь територіальної громади в особі Старокостянтинівської міської ради Хмельницької області земельну ділянку площею 1,9288 га, кадастровий номер 6824289100:05:025:0355, для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Старокостянтинівської міської ради Хмельницької області, (колишня територія Губчанської сільської ради Старокостянтинівського району Хмельницької області). Витребувано у ТОВ «АГРО СТАР 2006» на користь територіальної громади в особі Старокостянтинівської міської ради Хмельницької області земельну ділянку площею 1,9288 га, кадастровий номер 6824289100:05:025:0355, для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Старокостянтинівської міської ради Хмельницької області (колишня територія Губчанської сільської ради Старокостянтинівського району Хмельницької області). Вирішено питання судових витрат.

Задовольняючи позов суд вказав, що ОСОБА_1 отримав у приватну власність спірну земельну ділянку за відсутності відповідного рішення уповноваженого органу. Розпорядником спірної земельної ділянки з кадастровим номером 6824289100:05:025:0355 є Старокостянтинівська міська рада Хмельницького району Хмельницькій області, тому спірна земельна ділянка підлягає витребуванню в комунальну власність на користь вказаної територіальної громади. Витребування спірної земельної ділянки лише у ОСОБА_1 не призведе до припинення незаконного володіння цією ділянкою ТОВ «АГРО СТАР 2006» та її повернення у фактичне володіння Старокостянтинівської міської ради Хмельницького району, оскільки не буде ефективним та достатнім способом захисту. Неналежне здійснення Старокостянтинівською міською радою своїх повноважень щодо витребування спірної земельної ділянки з чужого незаконного володіння є підставою, визначеною ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», для пред`явлення позову прокурором.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просив рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки відсутності підстав для представництва прокурором інтересів Старокостянтинівської міської ради, яка є юридичною особою з відповідними повноваженнями та здійснює свою діяльність відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», наділена повноваженнями вчиняти будь-яку діяльність, не заборонену законом. У структурі міської ради існує, зокрема, юридичний відділ, тому здійснення представництва інтересів Старокостянтинівської міської ради Хмельницькою окружною прокуратурою не законно.

Хмельницькій окружній прокуратурі про виявлене правопорушення було відомо ще з 2021 року, а повідомлення Хмельницька окружна прокуратура надала міській раді лише в березні 2023 року.

Суд формально послався на неналежне виконання Старокостянтинівською міською радою своїх функцій, зазначивши, що прокурор повідомив Старокостянтинівську міську раду листом від 29 травня 2023 року.

Вказав, що кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань під №420201242210000015 від 17 червня 2021 року не існує, висновок експерта суперечить вимогам Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, яка затверджена наказом Міністерства юстиції України від 08 жовтня 1998 року №53/5.

Відповідні рішення органу місцевого самоврядування є чинними, їх правомірність не оскаржувалася у встановленому законом порядку.

В матеріалах справи відсутній регламент Губчанської сільської ради, відтак посилання суду на неналежне голосування її депутатами щодо ухвалення рішення про передачу ОСОБА_1 спірної земельної ділянки є безпідставним.

Судом безпідставно відмовлено у витребуванні матеріалів кримінального провадження для їх співставлення із документами, долученими позивачем, зокрема, висновком експерта ОСОБА_2 , який наданий суду не в повному об`ємі.

У відзиві на апеляційну скаргу заступник керівника Хмельницької окружної прокуратури зазначив, що прокурором надано достатньо даних на підтвердження обставин щодо бездіяльності Старокостянтинівської міської ради та порушення інтересів держави. Старокостянтинівській міській раді надавався розумний строк та достатній час для самостійного звернення з позовом до суду. Висновок експерта містить інформацію щодо предмета доказування в даній справі, а тому судом першої інстанції цей доказ обґрунтовано визнано належним і допустимим.

В суді представник апелянта підтримав апеляційну скаргу.

Прокурор в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечив, надав пояснення щодо правильності оскаржуваного судового рішення.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, про час, дату та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Заслухавши пояснення учасників справи та перевіривши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку про необхідність залишення без задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Встановлено, що 12 лютого 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Губчанської сільської ради із заявою про надання йому дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, орієнтовною площею 2,0 га, розташованої на території Губчанської сільської ради (а.с. 28).

Загальний склад Губчанської сільської ради сьомого скликання на момент прийняття рішень щодо передачі ОСОБА_1 у власність спірної земельної ділянки становив 12 депутатів, а саме: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , а тому більшість від загального складу цієї сільської ради складатиме 7 депутатів.

Рішенням 35 сесії 7 скликання Губчанської сільської ради Старокостянтинівського району №23 від 17 лютого 2020 року, ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності, що розташована на території Губчанської сільської ради Старокостянтинівського району (а.с. 35).

Згідно з протоколом 35 сесії 07 скликання Губчанської сільської ради Старокостянтинівського району, за прийняття рішення №23 від 17 лютого 2020 року про надання відповідачу ОСОБА_1 дозволу на розроблення документації із землеустрою проголосувало 6 депутатів, 1 утримався.

Рішенням 37 сесії 7 скликання Губчанської сільської ради Старокостянтинівського району №20 від 11 червня 2020 року, затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення комунальної власності, розташованої за межами населених пунктів Губчанської сільської ради Старокостянтинівського району та передано безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства згідно з додатком №1 до вказаного рішення, в тому числі, земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства, площею 1,9288 га, з кадастровим номером 6824289100:05:025:0355 ОСОБА_1 (а.с. 43-44).

Згідно з протоколом поіменного голосування депутатів Губчанської сільської ради Старокостянтинівського району за прийняття рішення від 11 червня 2020 року про затвердження проектів відведення та передачу у власність громадянам земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства згідно з додатком №1 до вказаного рішення, в тому числі ОСОБА_1 , проголосувало 5 депутатів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , депутати ОСОБА_5 і ОСОБА_6 утрималися від голосування за вказане рішення (а.с. 53).

17 червня 2020 року на підставі рішення сесії Губчанської сільської ради Старокостянтинівського району №20 від 11 червня 2020 року, державним реєстратором Старокостянтинівської райдержадміністрації Стецюк Л.О. зареєстровано право власності ОСОБА_1 на вказану земельну ділянку, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2104431868242, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №260929324 від 10 червня 2021 року.

У подальшому, на підставі договору оренди №16 ГУ від 16 липня 2020 року, ОСОБА_1 передав вказану земельну ділянку в оренду ТОВ «АГРО СТАР 2006» на строк до 31 грудня 2030 року (а.с. 32-33).

Відповідно до висновку експерта №СЕ-19/123-21/7955-ПЧ від 25 листопада 2021 року за результатами проведення почеркознавчої експертизи у кримінальному провадженні №42021242210000015 від 17 червня 2021 року, підписи від імені ОСОБА_8 , ОСОБА_3 , ОСОБА_7 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 у стовбці «підпис» у поіменних голосуваннях депутатів сільської ради щодо рішень від 17 лютого 2020 року виконані не ними, а іншими особами, а підписи від імені ОСОБА_8 у стовбці «підпис» у поіменних голосуваннях депутатів сільської ради щодо рішення від 11 червня 2020 року виконані не ОСОБА_8 , а іншою особою.

Згідно зі статтею 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З дня набрання чинності пунктом 24 розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України (тобто з 27 травня 2021 року) передано сільським, селищним, міським радам повноваження з розпорядження всіма землями державної власності, розташованими за межами населених пунктів у межах відповідних територіальних громад, крім земель, які залишаються у державній власності.

Згідно зі статтею 12 Земельного кодексу України (далі ЗК України) до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, розпорядження землями територіальних громад; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Положеннями статей 79-1, 84 ЗК України передбачено, що земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Відповідно до частин першої та другої статті 78 ЗК України право власності на землю це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Частиною першою статті 81 ЗК України визначено, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Відповідно до пункту «а» частини третьої статті 22 ЗК України землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Згідно з пунктом «в» частини третьої, частини п`ятої статті 116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом. Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Пунктом «б» частини першої статті 121 ЗК України передбачено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства не більше 2,0 га.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами, погодження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та повноваження органів виконавчої влади в частині погодження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок регулюється статтями 118, 186-1 ЗК України.

Відповідно до частини шостої статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно з частиною сьомою статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проєктів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

За нормами частини 9 статті 118 ЗК України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, що передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Відповідно до статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.

Рішення ради приймаються відкритим поіменним голосуванням, окрім випадків, передбачених пунктами 4 і 16 статті 26, пунктами 1, 29 і 31 статті 43 та статтями 55, 56 цього Закону, в яких рішення приймаються таємним голосуванням.

Результати поіменного голосування підлягають обов`язковому оприлюдненню та наданню за запитом відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації».

На офіційному веб-сайті ради розміщуються в день голосування і зберігаються протягом необмеженого строку всі результати поіменних голосувань. Результати поіменного голосування є невід`ємною частиною протоколу сесії ради.

Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування нормативно-правового характеру набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення, якщо органом чи посадовою особою не встановлено пізніший строк введення цих актів у дію.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частин першої, другої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

З урахуванням цих норм, правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен встановити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси особи, і залежно від встановленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або про відмову в їх задоволенні.

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

У разі задоволення позовної вимоги про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння суд витребовує таке майно на користь позивача, а не зобов`язує відповідача повернути це майно власникові.

Можливість власника реалізувати його право витребувати майно від добросовісного набувача згідно зі статтею 388 ЦК України залежить від того, на якій підставі добросовісний набувач набув це майно у власність, а у разі набуття його за оплатним договором - також від того, як саме майно вибуло з володіння власника чи особи, якій власник це майно передав у володіння. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках (частина третя статті 388 ЦК України). Коло підстав, за яких власник має право витребувати майно від добросовісного набувача, є вичерпним (частини перша-третя статті 388 ЦК України).

Згідно з висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 17 грудня 2014 року у справі №6-140цс14, який підтримав Верховний Суд, зокрема, у постановах від 13 вересня 2023 року у справі №359/3912/15-ц (провадження №61-3901св23), від 20 вересня 2023 року у справі №206/2421/16-ц (провадження №61-18150св21), захист порушених прав особи, що вважає себе власником майна, яке було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387 та 388 ЦК України.

Згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду, які викладені у постанові від 22 січня 2020 року у справі №910/1809/18 (провадження №12-148гс19), власник з дотриманням вимог статті 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування не потрібно визнавати недійсними рішення органів державної влади чи місцевого самоврядування, які вже були реалізовані і вичерпали свою дію, оскаржувати весь ланцюг договорів та інших правочинів щодо спірного майна (пункт 34).

Схожі за змістом правові висновки містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі №359/3373/16 (провадження №14-2цс21 (пункти 148-150).

Як правильно встановлено судом, за прийняття рішення №23 Губчанської сільської ради від 17 лютого 2020 року про надання ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність фактично проголосував лише один депутат, ОСОБА_5 , а за прийняття рішення 37 сесії 7 скликання Губчанської сільської ради від 11 червня 2020 року про затвердження проекту землеустрою та передачу ОСОБА_1 у власність земельної ділянки, проголосувало лише четверо депутатів: ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , при необхідних семи голосів «за».

В той же час, при проведенні голосування за спірне питання щодо надання земельної ділянки ОСОБА_1 , депутатами сільської ради не було дотримано вимог Регламенту Губчанської сільської ради, затвердженого рішенням Губчанської сільської ради від 16 грудня 2015 року №2, оскільки дані, які були внесені до протоколів 35-ї сесії Губчанської сільської ради від 17 лютого 2020 року та 37-ї сесії Губчанської сільської ради від 11 червня 2020 року щодо присутності та голосування депутатів за передачу спірної землі ОСОБА_6 , не відповідають дійсності, а частина підписів за результатами поіменного голосування депутатів сільської ради за рішення 37 сесії від 11 червня 2020 року «Про затвердження проектів відведення та передачу у власність» не належать особам, які зазначені підписантами (ст.ст. 50, 78, 79, 81, 101 Регламенту).

За встановлених обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що вищевказані рішення сесії Губчанської сільської ради не були прийняті у відповідності з вимогами статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», а тому орган місцевого самоврядування, як розпорядник земельною ділянкою, відповідно не надавав згоди на те, щоб спірна земельна ділянка сільськогосподарського призначення площею 1,9288 га, кадастровий номер 6824289100:05:025:0355, вибула із його володіння.

Так, статтями 13, 14 Конституції України визначено, що земля є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Таким чином, земля як основне національне багатство, що перебуває під особливою охороною держави, є об`єктом права власності українського народу, а органи державної влади здійснюють права власника від імені народу, в тому числі й тоді, коли приймають рішення щодо розпорядження землями державної власності.

Прийняття рішення про передачу земель державної власності в приватну власність із земель державної власності позбавляє український народ загалом (стаття 13 Конституції України) правомочностей власника землі в тому обсязі, який дозволяє її статус як землі державної власності. В цьому контексті в сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права власності на землю в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (статті 14, 19 Конституції України).

Отже, правовідносини, пов`язані з вибуттям земель із державної власності, становлять «суспільний», «публічний» інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) рішення органу виконавчої влади, на підставі якого земельна ділянка вибула з державної власності, такому суспільному інтересу не відповідає.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 незаконно отримав земельну ділянку із земель комунальної власності, яку в подальшому передав в оренду ТОВ «АГРО СТАР 2006».

За таких обставин «суспільним», «публічним» інтересом звернення прокурора до суду з вимогою про зобов`язання відповідача повернути у власність держави спірну земельну ділянку є задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно важливого та соціально значущого питання - безоплатної передачі у власність громадянам земельних ділянок із земель державної власності, а також захист суспільних інтересів загалом. «Суспільний», «публічний» інтерес полягає у відновленні правового порядку в частині відновлення становища, яке існувало до порушення права власності українського народу на землю, захист такого права шляхом повернення в державну власність землі, що незаконно вибула з такої власності.

Враховуючи, що спірна земельна ділянка вибула з володіння власника, територіальної громади, на підставі незаконного рішення органу місцевого самоврядування, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що для відновлення права територіальної громади на земельну ділянку її необхідно витребувати у ОСОБА_1 та орендаря ТОВ «АГРО СТАР 2006».

За обставин даної справи витребування майна є законним та пропорційним заходом, переслідує легітимну мету та є необхідним у демократичному суспільстві, а тому не є таким, що порушує статтю 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Доводи апеляційної скарги щодо відсутності підстав для представництва інтересів Старокостянтинівської міської ради в суді прокурором безпідставні з огляду на наступне.

Відповідно до частини 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 08 квітня 1999 року у справі №1-1/99, державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності на господарювання, тощо. Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача (абзац 3 частини 5 статті 56 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року зазначено, що наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві (заяві) самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Процедура, передбачена абзацами третім і четвертим частини четвертої статті 23 Закону застосовується тільки до встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження з такого захисту (п. 67-70 постанови Великої Палата Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі №587/430/16-ц, провадження №14-104 цс 19).

Звертаючись до суду з позовом прокурор зазначив, що відповідно до рішення сесії Старокостянтинівської міської ради Хмельницької області від 04.01.2021 року, розпочато процедуру реорганізації Губчанської сільської ради шляхом її приєднання до Старокостянтинівської міської ради, яка, відповідно, є правонаступником прав та обов`язків Губчанської сільської ради.

Як вбачається з матеріалів справи, прокурор в березні 2023 року звертався з відповідними листами до Старокостянтинівської міської ради з приводу виявлених порушень, однак відповідного реагування не було, а Старокостянтинівська міська рада у листі від 07 квітня 2023 року висловила прохання прокурору звернутися до суду для захисту її інтересів.

За таких обставин, слід дійти висновку про неналежне виконання органом місцевого самоврядування захисту інтересів держави, в тому числі інтересів Стярокостянтинівської громади, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів у спірних земельних правовідносинах, а тому, враховуючи характер і суспільну значимість спірних правовідносин, прокурор належним чином обґрунтував підстави для звернення до суду з позовом на захист інтересів держави.

Апеляційний суд також не приймає до уваги посилання апелянта на те, що висновок експерта у межах кримінального провадження №420201242210000015, не є належним доказом у справі, проведений в межах кримінального провадження, якого не існує, та суперечить Інструкції про призначення та проведення судових експертиз.

У номері кримінального провадження судовим експертом допущена описка, а зі змісту наданих прокурором письмових доказів, зокрема, постанови про призначення судової почеркознавчої експертизи від 06 жовтня 2021 року, постанов про відібрання експериментальних зразків підпису для проведення судової почеркознавчої експертизи від 02 вересня 2021 року, протоколів отримання зразків для експертизи від 02 вересня 2021 року та 05 вересня 2021 року вбачається, що вказана експертиза проведена саме у межах кримінального провадження №42021242210000015 від 17 червня 2021 року.

Крім того, як вбачається зі змісту вищезазначених матеріалів справи та самого висновку експерта, вільні та експериментальні зразки підписів були відібрані та надані експерту, вони були предметом дослідження, що відповідає вимогам Інструкції про призначення та проведення судових експертиз.

В свою чергу, відповідач інших доказів на спростування судової почеркознавчої експертизи від 25 листопада 2021 року, як письмового доказу, суду не надав, отже, таким чином на підставі інших належних та допустимих доказів, не довів необґрунтованості чи неправомірності вказаного експертного висновку.

Інші доводиапеляційної скаргине спростовуютьвисновків судупершої інстанції.

Суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, не допустив порушення норм матеріального та/або процесуального права, які б були підставою для зміни чи скасування оскаржуваного рішення, у зв`язку з чим апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 18 грудня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 25 квітня 2024 року.

Судді: Р.С. Гринчук

Т.В. Спірідонова

О.І. Ярмолюк