Рішення

від 15.04.2024 по справі 916/5724/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"15" квітня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/5724/23

Господарський суд Одеської області у складі: суддя Волков Р.В.,

при секретарі судового засідання Павловій О.В.,

розглянувши справу № 916/5724/23

за позовом Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (65039, Одеська обл., м. Одеса, вул. Артилерійська, 1; код ЄДРПОУ 26302595)

до відповідача: Центру соціальних програм «ОПТІМУМ» (65021, Одеська обл., м. Одеса, вул. Торгова, буд. 43; код ЄДРПОУ 01004520)

про стягнення 751 726,11 грн та виселення;

представники сторін:

від позивача не з`явився,

від відповідача не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Департамент комунальної власності Одеської міської ради, звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Центру соціальних програм «ОПТІМУМ», в якому просить суд:

1) стягнути з Центру соціальних програм «ОПТІМУМ» заборгованість з орендної плати в сумі 149,87 грн та неустойку за прострочення повернення об`єкта оренди в розмірі 751 576,24 грн;

2) виселити Центр соціальних програм «ОПТІМУМ» з нежилих підвальних приміщень, загальною площею 80,6 кв.м, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Спиридонівська, 9/1, на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради.

В обґрунтування позову посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за Договором оренди нежитлового приміщення № 73/33 від 21.01.2010 в частині повної сплати заборгованості по орендній платі, а також на несвоєчасне повернення об`єкта оренди, після закінчення строку дії Договору.

Вказує, що строк дії Договору в новій редакції, яка укладена 30.04.2010 та посвідчена нотаріально, закінчився 01.12.2020, тобто Договір припинився у зв`язку із закінченням строку, на який його було укладено.

Зазначає, що відсутні будь-які підстави вважати Договір продовженим, оскільки відповідач не звертався до Департаменту із заявою про продовження договору у визначені законодавством строки.

Звертає увагу, що у зв`язку із порушенням відповідачем договірних зобов`язань, за останнім рахується заборгованість зі сплати орендної плати у розмірі 149,87 грн за 1-ше число грудня 2020 року.

Крім того, з урахуванням закінчення строку дії Договору та неповерненням відповідачем об`єкта оренди у добровільному порядку, позивач просить виселити відповідача з орендованого приміщення, а також стягнути з нього неустойку, нараховану в порядку ч. 2 ст. 785 ЦК України за період з 02.12.2020 по 31.12.2023.

Ухвалою від 03.01.2024 позовну заяву (вх. № 6312/23 від 28.12.2023) Департаменту комунальної власності Одеської міської ради прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 916/5724/23, яку вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 05.02.2024, запропоновано відповідачу у п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати відзив на позовну заяву.

Протокольною ухвалою від 05.02.2024 відкладено підготовче судове засідання на 26.02.2024.

22.02.2024 до суду надійшло клопотання представника позивача про розгляд справи без його участі.

Протокольною ухвалою від 26.02.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 01.04.2024.

Протокольною ухвалою від 01.04.2024 відкладено розгляд справи по суті на 15.04.2024.

05.04.2024 від представника позивача до суду надійшла заява із письмовими поясненнями щодо терміну дії договору оренди № 73/33 у новій редакції від 13.04.2010. У цій же заяві представник просив долучити до матеріалів справи копію додаткового договору від 08.12.2017, згідно з яким продовжено дію договору оренди до 01.12.2020 та який з технічних причин не було долучено до позову.

12.04.2024 від представника позивача до суду надійшла заява про розгляд справи без його участі, в якій позивач також просить суд врахувати, що позовні вимоги ним підтримуються у повному обсязі.

Відповідач явку свого повноважного представника у судове засідання, яке було призначено на 15.04.2024, не забезпечив, правом на подання відзиву не скористався.

Ухвала суду про відкриття провадження у справі від 03.01.2024, а також ухвали, постановлені в порядку ст. 120 ГПК України від 06.02.2024 та від 26.02.2024, якими відповідач повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи, направлялися на юридичну адресу Центру соціальних програм «ОПТІМУМ» (65021, Одеська обл., м. Одеса, вул. Торгова, буд. 43).

Дана кореспонденція поверталася на адресу суду з відмітками пошти "за закінченням терміну зберігання".

Відповідно до частин третьої та сьомої статті 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. За змістом частини шостої статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Велика Палата Верховного Суду у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) перевіряла правомірність звільнення прокурора, який посилався на те, що не був належно повідомлений про розгляд дисциплінарної справи щодо нього, оскільки листи від дисциплінарного органу повернулися "за закінченням терміну зберігання". Суд зазначає у постанові від 25.04.2018, що "направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення "належним". При цьому отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю Комісії, а тому не може свідчити про неправомірність її дій".

Цю правову позицію неодноразово використовував Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду на підтвердження належності вручення стороні судових рішень, які повернулися із відміткою "за закінченням терміну зберігання" чи "інші причини" (постанова від 26.04.2021 у справі № 916/335/18, ухвала від 22.04.2021, ухвала від 13.10.2020 у справі № 910/5211/18 та інші).

Виходячи зі змісту статей 120, 242 Господарського процесуального кодексу України, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною (наявність такої адреси в ЄДР прирівнюється до повідомлення такої адреси стороною), і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі. Такий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 17.11.2021 у справі № 908/1724/19, від 14.08.2020 у справі № 904/2584/19, від 13.01.2020 у справі № 910/22873/17, від 22.03.2023 у справі № 905/1397/21.

Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (такий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17, постановах Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б, від 21.01.2021 у справі № 910/16249/19, від 19.05.2021 у справі № 910/16033/20, від 20.07.2021 у справі № 916/1178/20, від 22.03.2023 у справі № 905/1397/21, від 30.08.2023 у справі № 910/10477/22).

Повернення листа за закінченням терміну зберігання свідчить про належне повідомлення відповідача й у третейському процесі (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.04.2021 у справі № 876/74/20).

Таким чином Верховний Суд неодноразово висловлював (підтримував) позицію, за якою листи, що повернулися з відміткою "за закінченням терміну зберігання" або "інші причини", є належно врученими. Звісно ж - за умови, що їх було направлено на адресу, вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (щодо юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців) або на адресу місця реєстрації (щодо фізичних осіб) чи на адресу, самостійно зазначену стороною як адреса для листування.

Відтак, суд, направляючи ухвали у даній справі на юридичну адресу Центру соціальних програм «ОПТІМУМ» вжив усіх можливих заходів з використанням передбачених нормами ГПК України процесуальних засобів щодо належного повідомлення відповідача про розгляд даної справи.

Крім того, на офіційному веб-порталі "Судова влада України" судом було здійснено публікацію ухвали від 01.04.2024, якою відповідач також повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи.

Зі змісту ст. 165 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що свої заперечення проти позову відповідач може викласти у відзиві на позовну заяву. При цьому, згідно ч. 4 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин, або без повідомлення причин неявки.

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає за можливе відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

15.04.2024 судом складено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Територіальній громаді міста Одеси в особі Одеської міської ради на праві комунальної власності належить об`єкт нерухомості нежилі підвальні приміщення, загальною площею 80,6 кв.м, що знаходяться по вул. Спиридонівській, 9/1 у м. Одесі. Вказане право підтверджується свідоцтвом про право власності серії ЯЯЯ № 588881 від 20.12.2006 та Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно серії ССВ № 655171 від 03.01.2007 (а.с. 11-12).

Відповідно до Положення про Департамент комунальної власності Одеської міської ради (далі - Департамент), затвердженого рішенням Одеської міської ради від 17.03.2021 р. № 137-VIII, Департамент є виконавчим органом Одеської міської ради, основними функціями та завданнями якого є реалізація місцевої політики у сфері управління комунальною власністю та відповідно до п. п. "п" п. 2.4. Департамент наділено правом на здійснення претензійно-позовної роботи з питань, пов`язаних з реалізацією повноважень у сфері управління об`єктами комунальної власності.

21.01.2010 між Представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради (в подальшому перейменовано на Департамент комунальної власності Одеської міської ради) як орендодавцем та Центром соціальних програм «ОПТІМУМ» як орендарем укладено Договір оренди нежитлового приміщення № 73/33 (далі Договір), згідно з п. 1.1. якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування нежилі підвальні приміщення площею 80,6 кв.м, які знаходяться за адресою: м. Одеса, вул. Спиридонівська, 9/1 (далі об`єкт оренди).

Термін дії Договору: з 21.01.2010 до 21.01.2011 (п. 1.3. Договору).

Зміна або розірвання договору можуть мати місце за погодженням сторін. Зміни та доповнення, що вносяться до договору, розглядаються сторонами протягом 20 днів і вносяться у тій самій формі, в якій укладено цей договір (п. 7.5. Договору).

У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення дії договору, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, що були передбачені договором (п. 7.8. Договору).

Об`єкт оренди було передано відповідачу за Актом прийому-передачі нежитлового приміщення від 21.01.2010 (а.с. 16).

Додатковим погодженням № 2 від 13.04.2010 до Договору сторони продовжили термін дії Договору до 30.04.2015, а також внесли зміни до Договору щодо орендної плати (а.с. 17).

Додатковим погодженням № 3 від 23.04.2010 сторони внесли зміни до Договору щодо розрахунку орендної плати (а.с. 21).

30.04.2010 орендодавцем та орендарем підписано нову редакцію Договору оренди нежитлового приміщення № 73/33 від 21.01.2010 (далі Нова редакція Договору), з метою приведення форми Договору відповідно діючому законодавству (а.с. 18-20).

Предметом Нової редакції Договору залишилися ті ж самі нежилі підвальні приміщення площею 80,6 кв.м, які знаходяться за адресою: м. Одеса, вул. Спиридонівська, 9/1.

При цьому, пунктом 7.5. Нової редакції Договору сторонами визначено, що зміни та доповнення, які вносяться до Договору, розглядаються сторонами протягом 20 днів та нотаріально посвідчуються.

Водночас, згідно у п. 7.8. Нової редакції Договору сторонами, як і в первісному Договорі, було узгоджено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, що були передбачені договором.

Згідно з п. 4.7. Нової редакції договору, після закінчення строку дії договору чи у випадку його дострокового розірвання, орендар зобов`язаний у 15-денний термін передати орендодавцю приміщення за актом у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду та відшкодувати орендодавцеві збитки, у разі погіршення його стану або втрати (повної або часткової) об`єкта оренди.

Договір оренди в Новій редакції було посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю. та 30.04.2010 зареєстровано в Державному реєстрі правочинів (реєстраційний номер 3924425).

В подальшому, сторонами було підписано низку додаткових погоджень до Договору, а саме:

- Додаткове погодження № 4 від 17.01.2011 щодо розрахунку орендної плати (зворот а.с. 21);

- Додаткове погодження № 5 від 22.12.2011 щодо розрахунку орендної плати (а.с. 22);

- Додатковий договір № 6 від 08.01.2013 щодо розрахунку орендної плати, а також обов`язку орендаря, який стосується внесення плати за користування земельною ділянкою (а.с. 23);

- Додатковий Договір № 7 від 20.01.2014 щодо розрахунку орендної плати, а також обов`язку орендаря, який стосується страхування об`єкта оренди (а.с. 25);

- Додатковий договір № 8 від 11.02.2015 щодо терміну дії Договору до 11.01.2018, а також розрахунку орендної плати (а.с. 26);

- Додатковий договір № 9 від 22.01.2016 щодо розрахунку орендної плати, а також обов`язку орендаря з приводу облаштування безперешкодного доступу до об`єкта оренди для осіб з обмеженими можливостями (а.с. 27);

- Додатковий договір № 10 від 27.12.2016 щодо методики розрахунку орендної плати (а.с. 28);

- Додатковий договір № 11 від 08.12.2017 щодо продовження Договору з 01.01.2018 до 01.12.2020, а також щодо методики розрахунку орендної плати;

- Додатковий договір № 12 від 26.04.2018 щодо методики розрахунку орендної плати (а.с. 29);

- Додатковий договір № 13 від 15.01.2019 щодо методики розрахунку орендної плати (а.с. 30);

- Додатковий договір № 14 від 12.12.2019 щодо методики розрахунку орендної плати (а.с. 31).

Отже, як встановлено судом, після підписання Нової редакції Договору, яка була посвідчена нотаріально, сторонами укладено ряд додаткових угод до Договору.

Вказані додаткові угоди не є нотаріально посвідченими.

Приписи ч.1 ст.207 ЦК України визначають, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

У відповідності до ч.2 ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Пункт 1 ч.1 ст.208 ЦК України визначає, що у письмовій формі належить вчиняти правочини між юридичними особами.

Частина 1 ст.209 ЦК України встановлює, що правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зі змісту ч.1 ст.638 ЦК України вбачається, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Як зазначено в ч.1 ст.639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

У відповідності до ч.3 ст.639 ЦК України, якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.

Зі змісту ч.3 ст.640 ЦК України вбачається, що договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення.

У відповідності до ст.654 ЦК України, зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Згідно ч.2 ст.793 ЦК України (в редакції станом на час укладення Договору та підписання Нової редакції Договору) договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню.

Приписи ч.1 ст.220 ЦК України встановлюють, що у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Водночас, як вже було зазначено судом, пунктом 7.5. Нової редакції Договору сторонами визначено, що зміни та доповнення, які вносяться до Договору, розглядаються сторонами протягом 20 днів та нотаріально посвідчуються.

Відтак, Додаткові погодження № 4 від 17.01.2011 та № 5 від 22.12.2011, а також Додаткові договори № 6 від 08.01.2013, № 7 від 20.01.2014, № 8 від 11.02.2015, № 9 від 22.01.2016, № 10 від 27.12.2016, № 11 від 08.12.2017, № 12 від 26.04.2018, № 13 від 15.01.2019 та № 14 від 12.12.2019 є нікчемними, оскільки сторонами не додержано вимоги Закону та Нової редакції договору (п. 7.5.) про їх нотаріальне посвідчення.

За таких обставин, строк дії Договору має обчислюватись з урахуванням домовленостей сторін відповідно до Нової редакції Договору, посвідченої нотаріально та підписаної 30.04.2010.

У відповідності з п. 1.3. Нової редакції Договору строк його дії визначено з 30.04.2010 до 30.04.2015.

Згідно з п. 7.8. Нової редакції Договору у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, що були передбачені договором.

Визначений у вказаному пункті порядок пролонгації Договору узгоджується з положеннями ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» № 2269-XII, який втратив чинність 01.02.2020.

03.10.2019 прийнято Закон України «Про оренду державного та комунального майна» № 157-IX. У розділі "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону передбачено, що він набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та вводиться в дію з 1 лютого 2020 року (за винятком окремих зазначених норм).

При цьому пунктом 5 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 157-IX визнано таким, що втратив чинність, Закон України "Про оренду державного та комунального майна" (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 30, ст. 416 із наступними змінами) з дня введення в дію цього Закону.

Закон № 157-IX опублікований в офіційному друкованому виданні "Голос України" 26.12.2019, набрав чинності 27.12.2019 і введений в дію з 01.02.2020, отже, з цієї дати підлягають застосуванню його норми (за винятком норм, наведених у розділі "Прикінцеві та перехідні положення").

При цьому за загальним правилом, якщо прийнятим нормативним актом порівняно з попереднім змінюється правове регулювання відносин в тій чи іншій сфері, то нові норми застосовуються з дати набрання ними чинності, якщо інше не визначено в самому нормативному акті (частина 1 статті 5 ЦК України).

Відповідно до пункту 2 "Прикінцевих та перехідних положень" Закону № 157-IX договори оренди державного або комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, продовжуються в порядку, передбаченому законодавством, яке діяло до дати набрання чинності цим Законом, до дати, яка наступить раніше: набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України чи рішенням представницького органу місцевого самоврядування (щодо договорів оренди комунального майна, розташованого в межах відповідної територіальної громади), передбаченим абзацом 5 частини 2 статті 18 цього Закону, або 1 липня 2020 року. Після настання однієї з дат, яка відповідно до цього пункту наступить раніше, але у будь-якому випадку не раніше дня введення в дію цього Закону, договори оренди продовжуються в порядку, визначеному цим Законом. Договори оренди державного та комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, зберігають свою чинність та продовжують діяти до моменту закінчення строку, на який вони були укладені.

Суд зазначає, що порядок продовження договорів оренди державного та комунального майна, який діяв до 31.01.2020 та був передбачений Законом № 2269-XII (втратив чинність 31.01.2020), може бути застосовано до процедури продовження тих договорів, строк дії яких закінчився до 01.07.2020 включно, а щодо інших договорів оренди державного та комунального майна (строк дії яких закінчився після 01.07.2020) у силу вимог абзацу 3 пункту 2 "Прикінцевих та перехідних положень" Закону № 157-IX має застосовуватися порядок продовження, визначений Законом № 157-IX.

Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 09.11.2021 у справі № 908/2637/20.

Таким чином, законодавець передбачив умови та порядок продовження дії договорів оренди державного та комунального майна, укладених відповідно до положень Закону № 2269-XII.

Отже, при вирішенні питання щодо продовження терміну дії Договору, слід керуватися положеннями частини 2 статті 17 Закону № 2269-XII, у відповідності з якою у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Підписавши 30.04.2010 Нову редакцію Договору, сторони визначили, що Договір укладено на строк з 30.04.2010 до 30.04.2015.

Таким чином, у відповідності з п. 7.8. Договору та частиною 2 статті 17 Закону № 2269-XII, Договір автоматично пролонгувався до 30.04.2020, а в подальшому, на тих же підставах до 30.04.2025.

З урахуванням того, що строк дії Договору не закінчився та в орендаря відповідно не виникло передбаченого пунктом 4.7. Договору обов`язку з повернення об`єкта оренди, позовні вимоги в частині виселення відповідача з орендованого приміщення задоволенню не підлягають.

Так як у відповідача відсутній обов`язок з повернення об`єкта оренди, позивач не мав підстав нараховувати передбачену частиною 2 ст. 785 ЦК України неустойку у розмірі подвійної орендної плати за прострочення повернення об`єкта оренди за період з 02.12.2020 по 31.12.2023, з огляду на що суд відмовляє у задоволенні позовних вимог у відповідній частині.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача 149,87 грн орендної плати, нарахованої за 01.12.2020, суд зазначає наступне.

Як вбачається із запропонованого позивачем розрахунку заборгованості, остання нарахована у відповідності з Додатковим договором № 14 від 12.12.2019, який є нікчемним з підстав, викладених судом раніше по тексту рішення. Відтак, позовні вимоги про стягнення з відповідача орендної плати, нарахованої у відповідності з нікчемною додатковою угодою, задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності зі ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Приписами ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального Кодексу України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Згідно з ч. ч. 1, 2, 3 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд приходить до висновку, що у задоволенні позову Департаменту комунальної власності Одеської міської ради про стягнення з відповідача 149,87 грн орендної плати, 751 576,24 грн неустойки за прострочення повернення об`єкта оренди, а також про виселення відповідача з орендованого приміщення слід відмовити, оскільки Договір оренди є пролонгованим, обов`язку відповідача з повернення орендованого приміщення не виникло, а орендну плату нараховано у відповідності з додатковою угодою до Договору, яка є нікчемною.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, судові витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача у зв`язку з відмовою у задоволенні позову.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 129, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (65039, Одеська обл., м. Одеса, вул. Артилерійська, 1; код ЄДРПОУ 26302595) до Центру соціальних програм «ОПТІМУМ» (65021, Одеська обл., м. Одеса, вул. Торгова, буд. 43; код ЄДРПОУ 01004520) про стягнення 751 726,11 грн та виселення відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом двадцяти днів з моменту складення повного тексту.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Вступну та резолютивну частини рішення складено 15 квітня 2024 р. Повний текст рішення складено та підписано 24 квітня 2024 р.

Суддя Р.В. Волков