Рішення

від 25.04.2024 по справі 918/273/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" квітня 2024 р. Справа № 918/273/24

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Політики Н.А.,

за участі секретаря судового засідання Костюкович Ю.С.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України"

до Відділу культури і туризму Рокитнівської селищної ради

про стягнення заборгованості в сумі 18 970 грн 55 коп.,

у судове засідання учасники справи не з`явилися.

Відповідно до частини 3 статті 222 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) при розгляді судової справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

В березні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовною заявою до Відділу культури і туризму Рокитнівської селищної ради про стягнення заборгованості в сумі 18 970 грн 55 коп., з яких: 12 493 грн 42 коп. - основний борг, 1 844 грн 92 коп. - пеня, 717 грн 77 коп. - 3% річних та 3 914 грн 44 коп. - інфляційні втрати.

Також Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" просить стягнути з відповідача судові витрати,, а саме 2 422 грн 40 коп. В позовній заяві позивачем наведено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку з розглядом справи, та які складаються з суми сплаченого судового в розмірі 2 422 грн 40 коп.

До позовної заяви позивачем долучено платіжну інструкцію від 6 березня 2024 року № 0000004575 про оплату судового збору за подання даної позовної заяви до Господарського суду Рівненської області в розмірі 2 422 грн 40 коп.

Підставою позову позивачем зазначено обставини щодо неналежного виконання відповідачем умов типового договору постачання природного газу постачальником "останньої надії", затвердженого постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2501, а саме зобов`язань щодо здійснення в повному обсязі оплати за поставлений природний газ в сумі 12 493 грн 42 коп. в строки, встановлені умовами договору, внаслідок чого позивачем заявлено до стягнення заборгованість у спірній сумі. Крім того, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем свого грошового зобов`язання позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені в розмірі 1 844 грн 92 коп., 3% річних в розмірі 717 грн 77 коп. та інфляційних втрат в розмірі 3 914 грн 44 коп. Стягнення пені заявлено з посиланням на п. 4.5. типового договору постачання природного газу постачальником "останньої надії", затвердженого постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2501, а стягнення трьох відсотків річних та інфляційних втрат заявлено з посиланням на ст. 625 Цивільного кодексу України.

Ухвалою суду від 18 березня 2024 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" від 14.03.2024 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, судове засідання для розгляду справи призначено на 22 квітня 2024 року на 10:20 год.

3 квітня 2024 року від відповідача через систему "Електронний суд" надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити позивачу в частині стягнення з Відділу культури і туризму Рокитнівської селищної ради штрафних санкцій, а саме: пені у сумі 1 844 грн 92 коп., три проценти річних у сумі 717 грн 77 коп. та інфляційних втрат у сумі 3 914 грн 44 коп. У відзиві на позовну заяву відповідач вимоги позивача, викладені в позовній заяві, визнає частині наявності заборгованості за поставлений у грудні місяці 2021 року в сумі 12 493 грн 42 коп., а інші вимоги не визнає. Зокрема відповідач зазначає, що вищезазначена заборгованість виникла по тій причині, що акт № 30745 приймання-передачі природного газу за грудень місяць 2021 року на адресу Відділу культури і туризму Рокитнівської селищної ради від позивача в січні місяці 2022 року і управління Державної казначейської служби України у Рокитнівському районі відмовило у взятті бюджетного зобов`язання на оплату за спожитий у грудні 2021 року природний газ через закінчення бюджетного 2021 року. Як зазначає відповідач, правові підстави для укладання договору про постачання природного газу в бюджетних 2022, 2023 та 2024 роках з позивачем були відсутні. Таким чином, як зазначає відповідач, у Відділу культури і туризму Рокитнівської селищної ради були відсутні також правові підстави щодо сплати заборгованість за грудень 2021 року в наступних бюджетних роках. Щодо нарахованої позивачем пені за неналежне виконання умов договору в розмірі 1 844 грн 92 коп. відповідач просить суд звернути увагу на те, що статтею 258 ЦК України передбачено спеціальну позовну давність до вимог про стягнення пені - один рік. Як зазначає відповідач, позивачем не надано детального розрахунку пені, тому не зрозуміло, за який період нарахована пеня. Крім того відповідач зазначає, що штрафні санкції, нараховані позивачем становлять більше 50% від суми заборгованості (6 477 грн 13 коп.) і є надмірно великими порівняно із збитками кредитора, а сплата вищезазначених штрафних санкцій призведе до виникнення заборгованості по інших бюджетних платежах.

4 квітня 2024 року від відповідача через систему "Електронний суд" надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої якому просить суд прийняти (долучити) до матеріалів справи № 918/273/24 відповідь на відзив та врахувати її при ухваленні рішення у справі, позовні вимоги про стягнення заборгованості задовольнити у повному обсязі, а витрати із сплати судового збору повністю покласти на відповідача. Зокрема позивач зазначає, що оскільки відповідачем не виконані умови договору щодо оплати отриманого природного газу, він зобов`язаний сплатити на користь позивача суму боргу з урахуванням встановленого пені, індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми. Також позивач зазначає, що ним не пропущено спеціальний строк позовної давності для звернення з цим позовом до суду в частині стягнення пені, а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача за загальний період прострочки є законними. Крім того позивач зазначає, що разом з позовною заявою наданий детальний розрахунок штрафних санкцій з деталізацією по кожному періоду та з зазначенням конкретного зобов`язання.

10 квітня 2024 року від представника позивача через систему "Електронний суд" надійшла заява від 10.04.2024 року про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, в якій просив провести судове засідання у даній справі, що призначене на 22 квітня 2024 року на 10:20 год., та всі наступні судові засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою суду від 11 квітня 2024 року клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" від 10.04.2024 року задоволено та постановлено судове засідання у справі № 918/273/24, призначене на "22" квітня 2024 року на 10:20 год., провести в режимі відеоконференції за участі представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України". Крім того постановлено всі подальші судові засідання у справі № 918/273/24 провести в режимі відеоконференції за участі представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України".

Позивач у судове засідання 22 квітня 2024 року не з`явився, про дату, час і місце даного засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками за підписом відповідального працівника суду про доставку електронного листа, а саме ухвали суду від 18.03.2024 року, до електронного кабінету Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" та його представника (а.с. 47). В той час про причини неявки суд не повідомив.

Крім того відповідач у судове засідання 22 квітня 2024 року також не з`явився, про дату, час і місце даного засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення відповідного поштового відправлення № 0600256580257 (а.с. 48), а саме ухвали суду від 18.03.2024 року. В той час, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України).

У той же час повторне відкладення розгляду справи може призвести до виходу за межі встановлених чинним ГПК України строків розгляду господарських спорів та порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Враховуючи належне повідомлення позивача та відповідача про судове засідання, призначене на 22.04.2024 року, а також не повідомлення причин неявки, суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності учасників справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 вказаної статті).

У судовому засіданні 22 квітня 2024 року судом було прийнято рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно з Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 04.07.2017 року № 880 позивачу видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з постачання природного газу на території України.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 року № 917-р Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" визначене постачальником "останньої надії" строком на три роки як переможець конкурсу.

Згідно з пунктом 26 частини 1 статті 1 Закону України "Про ринок природного газу", постачальник "останньої надії" - це визначений Кабінетом Міністрів України постачальник, який не має права відмовити в укладенні договору постачання природного газу на обмежений період часу.

26.10.2021 року набула чинності Постанова Кабінету Міністрів України від 25.10.2021 року № 1102 "Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2015 р. № 809 і від 9 грудня 2020 р. № 1236" (далі - Постанова КМУ № 1102).

Пунктом 2 Постанови КМУ № 1102 визначено зобов`язання акціонерного товариства "Магістральні газопроводи України", товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України", операторів газорозподільних систем забезпечити автоматичне включення оператором газотранспортної системи за участю операторів газорозподільних систем до портфеля постачальника "останньої надії" обсягів природного газу, спожитих з 1 жовтня 2021 р. бюджетними установами (в значенні Бюджетного кодексу України), закладами охорони здоров`я державної власності (казенні підприємства та/або державні установи тощо) та закладами охорони здоров`я комунальної власності (комунальні некомерційні підприємства та/ або комунальні установи, та/або спільні комунальні підприємства тощо), постачання природного газу яким не здійснювалося жодним постачальником.

Відділ культури і туризму Рокитнівської селищної ради є бюджетною установою (в розумінні Бюджетного кодексу України).

У відповідності до положень пункту 2 глави 5 розділу IV Кодексу газотранспортної системи, який затверджено постановою НКРЕКП від 30.09.2015 року та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 року за № 1378/27823 (далі - Кодекс ГТС), реєстрація споживача, що не є побутовим (крім споживача, що здійснює виробництво теплової енергії, та оператора газорозподільної системи), здійснюється автоматично в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи за умови відсутності на інформаційній платформі інформації про відключення або ініціювання діючим постачальником відключення його об`єкта у випадку, якщо діючому постачальнику зупинено дію чи анульовано ліцензію на постачання природного газу.

Дата початку постачання природного газу споживачу постачальником "останньої надії" визначається в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" на інформаційній платформі.

Інформаційна платформа щоденно до 06:00 UTC (08:00 за київським часом) години для зимового періоду та 05:00 UTC (08:00 за київським часом) години для літнього періоду газової доби надсилає операторам газорозподільних систем, оператору газотранспортної системи (щодо прямих споживачів) та постачальнику "останньої надії" перелік ЕІС-кодів споживачів, які були у попередній газовій добі зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії".

Оператори газорозподільних систем, оператор газотранспортної системи (щодо прямих споживачів) протягом трьох діб зобов`язані надати постачальнику "останньої надії" через інформаційну платформу інформацію щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії", за формою оператора газотранспортної системи, погодженою Регулятором. Інформація скріплюється електронним підписом уповноваженої особи оператора газорозподільної системи/оператора газотранспортної системи (щодо прямих споживачів) та повинна містити: ЕІС-код споживача або ЕІС-код точки комерційного обліку споживача; назву та ЄДРПОУ (для споживачів, що не є побутовими); поштову адресу об`єкта споживача.

Зазначена інформація надається через інформаційну платформу, за допомогою відправки повідомлення на поштову скриньку постачальника останньої надії в інформаційній платформі дані скриньки G_MAIL_PLR.

Позивач стверджує, що об`єми природного газу, спожитого відповідачем з 01.11.2021 року автоматично включено до портфеля постачальника "останньої надії" - Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України", і, відповідно, спожитий природний газ віднесено до об`ємів, поставлених позивачем. Вказана обставина не заперечується та не спростовується відповідачем.

Факт включення відповідача до реєстру споживачів постачальника "останньої надії" та віднесення газу, спожитого відповідачем, до портфеля постачальника "останньої надії" з наведених вище підстав підтверджується інформацією щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" з ЕІС-кодом 56XS00017QI8O00U (форма № 10) від оператора ГРМ, листом оператора ГТС № ТОВВИХ-24-248 від 05.01.2024 року та інформацією щодо остаточної алокації відборів споживача з ЕІС-кодом 56XS00017QI8O00U.

Відповідно до підпункту 19 пункту 1 статті 1 Закону України "Про ринок природного газу" та постанови № 3011 від 24.12.2019 року Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, Товариство з обмеженою відповідальністю "ОПЕРАТОР ГАЗОТРАНСПОРТНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ" (код ЄДРПОУ 42795490) є оператором газотранспортної системи.

Правове регулювання технічних, організаційних, економічних та правових засад функціонування газотранспортної системи України здійснюється Кодексом Газотранспортної системи, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015 року, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 року за № 1378/27823 (далі -"Кодекс ГТС").

Нормами пункту 5 глави 1 розділу І та пункту 5 глави 3 розділу IV Кодексу ГТС визначено, що "інформаційна платформа" - це електронна платформа у вигляді веб-додатка в мережі Інтернет, функціонування та керування якою забезпечується оператором газотранспортної системи, яка використовується для забезпечення надання послуг транспортування природного газу, відповідно до вимог цього Кодексу. Функції адміністратора цієї платформи виконує оператор газотранспортної системи.

Згідно з пунктом 2 глави 3 розділу IV Кодексу ГТС Інформаційна платформа має бути доступною всім суб`єктам ринку природного газу та операторам торгових платформ у межах їх прав, визначених цим Кодексом, для забезпечення ними дій, пов`язаних із укладанням угод за короткостроковими стандартизованими продуктами, замовленням, наданням та супроводженням послуг транспортування природного газу, у тому числі для подання номінацій/реномінацій, перевірки величин грошових внесків (фінансової гарантії), а також інших дій, передбачених цим Кодексом.

Для вчинення вищезазначених дій веб-додаток інформаційної платформи має бути доступним у мережі Інтернет цілодобово, сім днів на тиждень.

Відповідно до пункту 1 розділу VI Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) № 2496 від 30.09.2015 року (далі - Правила), постачальник "останньої надії" здійснює постачання природного газу споживачам на умовах договору постачання природного газу, який укладається з урахуванням вимог цього розділу та має відповідати Типовому договору постачання природного газу постачальником "останньої надії", затвердженому постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2501, який є публічним, а його умови - однаковими для всіх споживачів.

Договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" укладається у випадках, передбачених пунктом 3 розділу VI Правил, з урахуванням вимог статей 205, 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом публічної оферти постачальника "останньої надії" та її акцептування споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника.

Договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" не потребує двостороннього підписання.

Договір постачання між постачальником "останньої надії" і споживачем вважається укладеним з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" відповідно до Кодексу газотранспортної системи.

Типовий договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" затверджено постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2501.

Відповідно до підпункту 4.2. розділу IV Договору, об`єм (обсяг) постачання та споживання природного газу Споживачем за розрахунковий період визначається за даними оператора ГРМ за підсумками розрахункового періоду, що містяться в базі даних Оператора газотранспортної системи та надані Споживачу Оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу.

Пунктом пункту 2 глави 7 розділу XII Кодексу ГТС встановлено, що у точках виходу до газорозподільної системи з метою проведення остаточної алокації щодобових відборів/споживання, що не вимірюються щодобово, оператор газорозподільної системи до 08 числа газового місяця (М+1) надає оператору газотранспортної системи інформацію про фактичний місячний відбір/споживання природного газу окремо по кожному споживачу, відбір/споживання якого не вимірюється щодобово. У випадку якщо комерційний вузол обліку обладнаний обчислювачем (коректором) з можливістю встановити за результатами місяця фактичне щодобове споживання природного газу, така інформація додатково надається в розрізі газових днів газового місяця (М).

Наведене підтверджує доводи позивача про те, що він проводить нарахування кількості спожитого відповідачем природного газу виключно на підставі даних Оператора ГРМ про об`єм (обсяг) розподіленого/спожитого Споживачем природного газу, які отримує в процесі доступу до інформаційної платформи оператора ГТС.

Вартість природного газу визначається шляхом множення об`ємів природного газу, на ціну природного газу, визначену відповідно до встановленого тарифу.

З 1 жовтня 2021 року ціна природного газу, що постачається постачальником "останньої надії" щоденно розраховується за формулою, наведеною в п. 24 Порядку проведення конкурсу з визначення постачальника "останньої надії", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2015 року № 809 в редакції постанови Кабінету Міністрів України № 1102.

Постановою № 1102 передбачено, що на період з 1 жовтня по 30 листопада 2021 р. встановлено граничний розмір ціни природного газу для бюджетних організацій, яка не може перевищувати 16,8 грн. за 1 куб. м з урахуванням ПДВ.

В зв`язку з перевищенням такої, розрахованої за вищезгаданою формулою, ціни природного газу протягом жовтня-листопада 2021 року, позивач застосував граничну ціну в 16,8 грн. за 1 куб. м газу.

З 1 грудня 2021 ціна природного газу (з урахуванням ПДВ) відповідно до умов Договору опублікована/оприлюднена на сайті позивача за посиланням https://gas.ua/uk/business/news/pon-archive-price.

Долученою позивачем до позовної заяви паперовою копією електронної інформації щодо споживачів, які були зареєстровані в реєстрі споживачів постачальника останньої надії, підтверджується той факт, що відповідачу присвоєно ЕІС код споживача природного газу 56XS00017QI8O00U.

Позивачем з 29.10.2021 року по 30.11.2021 року поставлено відповідачу природний газ в об`ємі 0,57773 тис.куб.м. на суму 9 705 грн 86 коп., з 02.12.2021 року по 05.12.2021 року - 0,27803 тис.куб.м. на суму 12 493 грн 42 коп. Всього було поставлено природного газу на загальну суму 22 199 грн 28 коп.

Відповідачем оплату за поставлений газ здійснено частково на суму 9 705 грн 86 коп.

Відповідно до пункту 4.3. Договору Постачальник зобов`язаний надати Споживачу рахунок на оплату природного газу за цим Договором не пізніше 10 числа календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, в обумовлений між Постачальником і Споживачем спосіб (поштою за замовчуванням, через електронний кабінет споживача тощо - якщо Сторонами це окремо обумовлено).

Згідно з п. 4.4. Договору Споживач зобов`язаний оплатити вартість спожитого ним природного газу до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу.

Позивачем направлялись на адресу відповідача відповідні рахунки на оплату поставленого природного газу.

Таким чином у відповідача перед позивачем сформувалась заборгованість за спожитий природній газ на загальну суму 12 493 грн 42 коп.

В матеріалах справи відсутні докази оплати відповідачем 12 493 грн 42 коп. вартості спожитого природного газу. У відзиві на позовну заяву така сума заборгованості відповідачем визнана.

Згідно з нормами статей 173, 174, 175 Господарського кодексу України, статей 11, 202, 509, 629, 714 Цивільного кодексу України, господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Частиною 2 статті 265 Господарського кодексу України визначено, що договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.

Зобов`язанням, відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема договорів та інших правочинів.

Договір, згідно статті 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 46 ГПК України позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу.

Відповідач скористався наданим йому законом правом і визнав обґрунтованість позовних вимог в частині основного боргу, а саме в сумі 12 493 грн 42 коп.

У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд (ч. 4 ст. 191 ГПК України).

Так, судом встановлено, що визнання відповідачем позову в частині не суперечить закону та не порушує права чи інтереси інших осіб, з огляду на викладене, суд приймає визнання відповідачем позову та приходить до висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача 12 493 грн 42 коп. заборгованості за спожитий природний газ.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача пені, трьох процентів річних та інфляційних суд зазначає наступне.

Нормами ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. ст. 610, 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 222 Господарського кодексу України визначено, що учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб`єктів, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення їм претензії чи звернення до суду. Проте Відповідачем, в порушення умов Договору, станом на день ухвалення рішення суду не виконано взятих на себе зобов`язань з оплати поставленого природного газу.

Відповідно до п. 4.5 Типового договору, у разі порушення споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим Договором він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Згідно з ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір відсотків.

Здійснивши перевірку наданих позивачем розрахунків пені, 3% річних та інфляційних втрат у межах заявлених позивачем періодів, суд дійшов висновку про те, що вони є арифметично вірними, а відтак позовні вимоги у цій частині також підлягають задоволенню.

У відзиві на позовну заяву відповідач просить суд звернути увагу на те, що статтею 258 ЦК України передбачено спеціальну позовну давність до вимог про стягнення пені - один рік. Як зазначено відповідачем, позивачем не надано детального розрахунку пені, тому не зрозуміло, за який період нарахована пеня.

Щодо вказаного суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідно до ч. 3 ст. 254 ЦК України строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку.

Згідно з статтею 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Положеннями ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України визначено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Частиною 1 статті 261 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч. 5 ст. 261 ЦК України).

Поряд з цим, відповідно до пунктів 12 та 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Отже, як вбачається з вищенаведених норм діючого законодавства, строк позовної давності, встановлений, зокрема, ст.ст. 257, 258 ЦК України продовжується як на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), так і на період дії в Україні воєнного стану.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" від 11.03.2020 № 211 було введено на усій території України карантин, який в подальшому був продовжений до 30.06.2023 (Постанова КМУ "Про внесення змін до розпорядження Кабінету Міністрів України від 25.03.2020 № 338 і постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 № 1236" від 25.04.2023 № 383.

Також відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 був введений в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який був продовжений та триває до теперішнього часу.

Так, враховуючи, запровадження карантину, що діяв з 11.03.2020 року по 30.06.2023 року, та дію на даний час у державі режиму воєнного стану, строк позовної давності для вимог позивача про стягнення з відповідача пені на дату подачі позову (14.03.2024 року) не сплив, що виключає його застосування за заявою відповідача.

Також суд зазначає, що до позовної заяви позивачем було додано розрахунки пені, 3% річних та інфляційних втрат, які судом визнано обґрунтованими.

Інші доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, суд відхиляє як такі, що необґрунтовані та не доведені.

Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За результатами з`ясування обставин, на які позивач посилався як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні, і з наданням оцінки всім аргументам у їх сукупності та взаємозв`язку, як це передбачено вимогами ст. ст. 75-79, 86 ГПК України, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" до Відділу культури і туризму Рокитнівської селищної ради про стягнення заборгованості в сумі 18 970 грн 55 коп., з яких: 12 493 грн 42 коп. - основний борг, 1 844 грн 92 коп. - пеня, 717 грн 77 коп. - 3% річних та 3 914 грн 44 коп. - інфляційні втрати, є обґрунтованими, підтвердженими належними доказами та такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

У позовній заяві позивач просить судові витрати стягнути з відповідача. В позовній заяві позивачем наведено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс, в зв`язку з розглядом справи та які складаються зі сплаченого за подання позовної заяви судового збору в розмірі 2 422 грн 40 коп.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Частиною 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" розмір прожиткового мінімуму на одну працездатну особу з 1 січня складає 3 028 грн 00 коп.

Згідно з ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Законом 2147 до ст. 4 Закону України "Про судовий збір" включено частину третю, відповідно до якої при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (підп. "б" підпункту 1 п. 17 § 1 розділу 4).

Особи, які після 04.10.2021 року подають до суду документи через підсистему "Електронний суд", мають правомірні очікування, що розмір судового збору буде розрахований із застосуванням понижуючого коефіцієнта 0,8. (Аналогічна позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 року у справі № 916/228/22, Провадження № 12-26гс22).

Враховуючи, що позивачем заявлено одну вимогу майнового характеру, за яку судовий збір становить не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, та позовну заяву подано через систему "Електронний суд", відповідно останній зобов`язаний був сплатити при поданні позову до суду, судовий збір в розмірі 2 422 грн 40 коп., так як у даному випадку застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (3 028,00*0,8).

До позовної заяви Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" долучено платіжну інструкцію від 6 березня 2024 року № 0000004575 про оплату судового збору за подання даної позовної заяви до Господарського суду Рівненської області в розмірі 2 422 грн 40 коп.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При цьому згідно ч. 1 ст. 130 ГПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Частиною 3 статті 7 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

За таких обставин, враховуючи визнання відповідачем позовних вимог в частині стягнення основного боргу до початку розгляду справи по суті, позивачу підлягає поверненню з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову (797 грн 66 коп.). Питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, суд вирішує в даному рішенні.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 129 ГПК України, витрати по оплаті судового збору покладаються на відповідача в розмірі 1 624 грн 74 коп.

Керуючись ст. ст. 73-79, 91, 123, 129, 130, 191, 202, 222, 233, 236-238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, ст. 7 Закону України "Про судовий збір", суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Відділу культури і туризму Рокитнівської селищної ради (34200, Рівненська обл., смт. Рокитне, вул. Незалежності, буд. 13, код ЄДРПОУ 43954312) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1, код ЄДРПОУ 40121452) 12 493 (дванадцять тисяч чотириста дев`яносто три) грн 42 коп. - основного боргу, 1 844 (одну тисячу вісімсот сорок чотири) грн 92 коп. - пені, 717 (сімсот сімнадцять) грн 77 коп. - 3% річних та 3 914 (три тисячі дев`ятсот чотирнадцять) грн 44 коп. - інфляційних втрат та 1 624 (одну тисячу шістсот двадцять чотири) грн 74 коп. - витрат по оплаті судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1, код ЄДРПОУ 40121452) з Державного бюджету України судовий збір в розмірі 797 (сімсот дев`яносто сім) грн 66 коп., сплачений згідно платіжної інструкції від 6 березня 2024 року № 0000004575.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до частини 5 статті 240 ГПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 25 квітня 2024 року.

Суддя Політика Н.А.