Рішення

від 25.04.2024 по справі 922/524/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" квітня 2024 р.м. ХарківСправа № 922/524/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жельне С.Ч.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут", м.Харків до Приватного сільськогосподарського підприємства "Смородьківка", Харківська обл., Богодухівський р-н, село Мурафа про стягнення коштів 306 402,92 грн. без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Харківенергозбут" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою (з урахуванням уточненої позовної заяви вх.№4812 від 21.02.2024) до Приватного сільськогосподарського підприємства "Смородьківка" про стягнення заборгованості за електричну енергію за березень 2022 р., квітень 2023 року у сумі 236 509,97 грн, пені за період з 31.03.2022 року по 23.11.2023 року у сумі 55 260,51 грн., 3% річних за період з 31.03.2022 року по 30.11.2023 року у сумі 4 711,85 грн та інфляційних втрат за період з травня 2022 року по липень 2023, жовтень листопад 2023 року у сумі 9 920,59 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, в порушення умов Договору про постачання електричної енергії споживачу №60088,10 від 01.01.2019 та приписів чинного законодавства, не здійснив своєчасну та належну оплату за спожиту електричну енергію.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 26.02.2024 відкрито провадження у справі № 922/524/24, розгляд якої вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням (виклику) сторін, за наявними в справі матеріалами.

Відповідач своїм правом на захист не скористався, відзив на позов не надав.

З метою повідомлення сторін про відкриття провадження у справі та надання останнім можливості реалізувати власні процесуальні права, судом засобами поштового зв`язку на юридичну адресу відповідача направлено ухвалу від 26.02.2024.

Копія ухвали від 26.02.2024 ,яка була надіслана на адресу відповідача, повернута до господарського суду без вручення адресатові "адресат відсутній за вказаною адресою".

Згідно з ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.

Інформації ж про іншу адресу відповідача у суду немає.

У разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто, повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Сам лише факт неотримання кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки зумовлений не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу (постанова Верховного Суду від 25 червня 2018 року у справі № 904/9904/17).

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд даної справи.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. Відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

За висновками суду, в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у справі матеріалами.

Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив такі обставини.

У зв`язку з відокремленням функції з розподілу електричної енергії від функцій постачання електричної енергії, що визначено положеннями Закону України Про ринок електричної енергії від 13.04.2017 (далі - Закон), з 01.01.2019 ПрАТ Харківенергозбут є постачальником універсальних послуг на території Харківської області у відповідності до Постанови НКРЕКП від 26.10.2018 № 1268.

Відповідно до статті 4 Закону України Про ринок електричної енергії (далі - Закон), учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 56 Закону, постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу. Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами.

Згідно п.п. 3.2.5 Правил роздрібного ринку електричної енергії" (далі - Правила), затверджених Постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312, укладення споживачем договору про постачання електричної енергії споживачу відбувається шляхом приєднання споживача до договору на умовах обраної споживачем комерційної пропозиції, для чого споживач подає такому електропостачальнику заяву-приєднання.

У відповідності до п. 3.1.7 Правил, електропостачальник має надати письмовий примірник договору, підписаний з його боку лише на вимогу споживача.

Статтею 181 Господарського кодексу України внормовано, що сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору. За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.

У відповідності до п.п. 4.12, 4.13 Правил, розрахунки між споживачем та електропостачальником (іншими учасниками роздрібного ринку, якщо вони беруть участь у розрахунках) здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку. Про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії.

Згідно абз. 5 п. 13 розділу XVII Закону встановлено, що фактом приєднання споживача до умов Договору про постачання електричної енергії споживачу (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, що засвідчують його бажання укласти договір, зокрема надання підписаної заяви приєднання до договору про постачання електричної енергії споживачу, оплата рахунків, та/або факт споживання електроенергії.

Договір між електропостачальником та споживачем укладається шляхом приєднання споживача до розробленого електропостачальником договору на умовах комерційної пропозиції, опублікованої електропостачальником.

Публічний договір про постачання електричної енергії споживачу розміщений на офіційному сайті ПрАТ "Харківенергозбут": zbutenergo.kharkov.ua.

У відповідності до вимог п. 2 статті 205 ЦК України і пункту 3, можна дійти висновку, що укладення договору шляхом вчинення виключно конклюдентних дій (у нашому випадку споживання та оплата за спожиту електричну енергію) або мовчання можливе, якщо для певного договору не передбачена обов`язкова письмова форма або якщо таке укладення договору передбачено законом. Таким чином, договір про постачання електричної енергії споживачу є укладеним з моменту, коли споживач акцептував пропозицію офертанта повністю та без застережень або у вигляді конклюдентних дій прийняв оферту, або за умови передбачення у договорі або законі не висловив заперечень проти договору (мовчання). Договір про постачання електричної енергії споживачу містить також елементи договору приєднання (стаття 634 ЦК України).

Приймаючи до уваги вищевикладене, та те, що Відповідач (споживач) надав до Товариства підписану заяву-приєднання до Договору про постачання електричної енергії споживачу, а також було фактично спожито електричну енергію, Договір вважається укладеним на умовах Договору про постачання електричної енергії споживачу № 60088,10 від 01.01.2019 (надалі - Договір) та Комерційної пропозиції №1Ф-Р.

25.02.2019 між сторонами було укладено Додаткову угоду до Договору № 60088,10 від 01.01.2019 про здійснення електронного документообігу через систему електронного документообігу для віддаленого обслуговування споживачів (далі - Система ЕДО).

01.01.2023 було змінено Комерційну пропозицію №1Ф-Р на Комерційну пропозицію 1/23 Ф-Р для споживачів з запланованим обсягом споживання до 50 000 кВт*год.

Згідно з п.п. 4.12, 4.13 розділу IV Правил, затверджених Постановою НКРЕКП під 14.03.2018 № 312 розрахунки між споживачем та електропостачальником (іншими учасниками роздрібного ринку, якщо вони беруть участь у розрахунках) здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії.

Згідно з п. 10 Постанови до запуску електронної платформи Датахаб адміністратора комерційного обліку функції адміністратора комерційного обліку на роздрібному ринку електричної енергії, у тому числі адміністрування процедури зміни постачальника електричної енергії у межах території ліцензованої діяльності, виконує відповідний оператор системи розподілу.

У відповідності до п. 4.3 Правил дані, необхідні для формування платіжних документів, у тому числі щодо обсягів електричної енергії, надаються учасникам роздрібного ринку адміністратором комерційного обліку в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку. На підставі отриманих даних відповідно до умов Договору (обраної споживачем комерційної пропозиції) сторони складають акти прийому-передачі проданих товарів та/або наданих послуг.

За вимогами п. 9.1.1 Розділу IX Кодексу комерційного обліку електричної енергії обмін даними комерційного обліку електричної енергії між АКО, ППКО та учасниками ринку здійснюється на договірних засадах у вигляді електронних документів.

Таким чином, розрахунки за спожиту електроенергію зі споживачем ПрАТ "Харківенергозбут" проводить на підставі переданих у відповідності до наведених вимог показів приладу обліку від оператора системи розподілу в порядку передбаченому умовами договору.

Згідно п. 2.1 Договору, Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість спожитої (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.

Відповідно до п. 5.5 Договору встановлено, що розрахунковий період за цим договором зазначений у комерційній пропозиції та, як правило, становить календарний місяць, і відповідає розрахунковому періоду за договором споживача з оператором системи розподілу/передачі.

Оплата рахунка постачальника за цим Договором має бути здійснена Споживачем у строк, визначений в комерційній пропозиції, яка є додатком 2 до цього Договору (п. 5.7 Договору).

Згідно п.5.10 Договору споживач здійснює плату за послуги з розподілу (передачі) електричної енергії або через Постачальника або безпосередньо оператору системи. Спосіб оплати за послугу з розподілу (передачі) електричної енергії зазначається в комерційній пропозиції, яка є додатком до Договору.

Відповідно до п. 6.2 Договору, Споживач зобов`язується, забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами цього Договору.

Згідно з умовами п. 5 Комерційної пропозиції № 1Ф-Р від 01.12.2020 та Комерційної пропозиції 1/23 Ф-Р від 01.01.2023 Рахунки за спожиту електричну енергію надається Споживачу до 12 числа (включно) місяця, наступного за розрахунковим. Рахунок за спожиту електричну енергію має бути оплачений протягом 10 робочих днів від дня отримання рахунка Споживачем. Рахунки на оплату надаються Споживачу у відповідних структурних підрозділах Постачальника, або направляються через систему електронного документообігу у разі укладання відповідної додаткової угоди до Договору. В разі неотримання Споживачем рахунків Постачальник направляє рахунки споживачу поштовим зв`язком. У такому випадку рахунки вважаються отриманими Споживачем з дня їх відправлення.

Згідно п. 6 Комерційної пропозиції № 1/23 Ф-Р від 01.01.2023 звіряння фактичного обсягу спожитої електричної енергії здійснюється шляхом оформлення між Споживачем та Постачальником Акту прийому-передачі електричної енергії, сформованого згідно з даними на останній день розрахункового періоду споживача.

Постачальник надає Споживачу два примірника Акту прийому-передачі електричної енергії, які Споживач протягом 3 (трьох) робочих днів з дати отримання підписує. За наявності скріплює печаткою та передає один з них Постачальнику особисто або надсилає на адресу його місцезнаходження, визначену в Договорі. Акти прийомупередачі електричної енергії надаються Споживачу у відповідних структурних підрозділах Постачальника, або направляються через систему електронного документообігу у разі укладання відповідної додаткової угоди до Договору. В разі неотримання Споживачем Актів прийому-передачі електричної енергії у відповідних структурних підрозділах за відсутності укладеної додаткової угоди щодо електронного документообігу, Постачальник направляє Акти прийому-передачі електричної енергії Споживачу поштовим зв`язком. У разі неповернення Споживачем Акту прийому-передачі електричної енергії протягом 3 (трьох) робочих днів з дати отримання, він вважається погодженим сторонами та вважається підписаним.

Згідно п. 3.11 Додаткової угоди від 25.02.2019, факт надсилання сторонами електронних документів фіксується в Системі ЕДО; сторони погодили, що наявність в Системі ЕДО запису про надсилання відповідного електронного документу є достатньою правовою підставою для підтвердження належного виконання умов Договору про постачання електричної енергії споживачу, Правил, інших нормативно-правових актів; при наявності такого запису відповідний електронний документ вважається доставленим та отриманим адресатом.

Отже, днем (датою) отримання Споживачем рахунку є день (дата) направлення його Постачальником в Системі ЕДО.

Згідно з переданими даними від АТ "Харківобленерго" Відповідачу проведено нарахування та за результатами розрахункового періоду було сформовано та виставлено рахунки за спожиту електричну енергію:

-за березень 2022 на суму 8 795,89 грн., ПДВ 20 % 1 759,18 грн., разом з ПДВ 10 555,07 грн. Згідно відомостей з Реєстру фактичних обсягів електричної енергії по споживачам Відповідачем за березень 2022 спожито 3165 кВт*год. Рахунок та акт приймання передачі електричної енергії за березень 2022 було відправлено через систему електронного документообігу для віддаленого обслуговування споживачів (Система ЕДО) 13.05.2022. Строк оплати рахунку 27.05.2022.

Рахунок в наданий строк не сплачено.

-за квітень 2023 на суму 188 295,75 грн., ПДВ 20 % 37 659,15 грн., разом з ПДВ 225 954,90 грн.Згідно відомостей з Реєстру фактичних обсягів електричної енергії по споживачам Відповідачем за квітень 2023 спожито 53044 кВт*год. Рахунок та акт приймання передачі електричної енергії за квітень 2023 було відправлено через систему електронного документообігу для віддаленого обслуговування споживачів (Система ЕДО) 09.05.2023. Строк оплати рахунку 23.05.2023.

Рахунок в наданий строк не сплачено.

Як зазначає Позивач у позові, загальна сума заборгованості за спожиту електричну енергію по Договору № 60088,10 від 01.01.2019 за березень 2022, квітень 2023 склала 236 509,97 грн. Відповідач свої зобов`язання щодо належної оплати електричної енергії за Договором не виконав.

На підставі неналежного виконання Відповідачем своїх зобов`язань Позивач на підставі передбачених умов Договору здійснив нарахування пені, 3% річних та індексу інфляції.

Так, за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим Договором сторони несуть відповідальність, передбачену цим Договором та чинним законодавством (п. 9.1 Договору).

Відповідно до п. 6.2 Договору, Споживач зобов`язується забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії відповідно до умов цього Договору та пов`язаних з постачанням електричної енергії послуг згідно з умовами цього Договору.

Відповідно до п. 5.8 Договору, якщо Споживач не здійснив оплату за цим Договором у строки, передбачені комерційною пропозицією, Постачальник має право здійснити заходи з припинення постачання електричної енергії Споживачу у порядку, визначеному Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №312 (з урахуванням особливостей, встановлених для вразливих споживачів). У разі Порушення Споживачем строків оплати за цим Договором, Постачальник має право вимагати сплату пені. Пеня нараховується за кожен прострочений день оплати.

Пунктом 8 Комерційної пропозиції № 1Ф-Р від 01.12.2020 та Комерційної пропозиції 1/23 Ф-Р від 01.01.2023, передбачено, що у разі порушення Споживачем строків оплати електричної енергії, передбачених п. 5 та п. 4 даної комерційної пропозиції Постачальник має право провести нарахування за весь час прострочення, у тому числі за день оплати: пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який здійснюються нарахування, від суми боргу, за кожен день прострочення платежу; 3% річних з простроченої суми. При цьому сума грошового зобов`язання за договором повинна бути оплачена Споживачем з урахуванням встановленого індексу інфляції. Суми пені, 3% річних, інфляційних зазначаються у розрахунковому документі окремим рядком, та повинні бути сплачені протягом 5 робочих днів від дня його отримання Споживачем. Суми пені, 3% річних, інфляційних сплачуються Споживачем на поточний рахунок Постачальника.

Отже, з матеріалів справи вбачається, що ПрАТ "Харківенергозбут" як Постачальник, виконав свої зобов`язання по Договору у повному обсязі, проте Відповідачем умови Договору щодо своєчасної сплати спожитої електричної енергії у встановлені Договором строки не виконані, внаслідок чого Відповідачу нарахована пеня 55 260,51 грн., 3% річних 4 711,85 грн. та втрати від інфляції 9 920,59 грн.

Дослідивши матеріали справи, повністю, всесторонньо, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, оцінивши надані докази та надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, керуючись принципом Верховенства права та права на судовий захист, уникаючи принципу надмірного формалізму, та усуваючи підстави для використання правового пуризму суд виходить з наступного.

На підставі ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків виникають з договорів та інші правочинів. Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать ст. 174 Господарського кодексу України.

Статтями 6, 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладені договору, в виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту. Загальні положення про договір визначені статям 626-637 ЦК України, а порядок укладення, зміна і розірвання договору статями 638-647, 649, 651-654 ЦК України. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є обов`язковим для виконання сторонами. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтями 509, 510 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Приписами статей 526-527 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту. Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Згідно із статтею 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною першою статті 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Зокрема, статями 525 - 526 ЦК України передбачається, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Стаття 610 ЦКУ визначає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 2 статті 530 ЦК України передбачено, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ст. 712 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 714 ЦК України, ст. 275 ГК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії".

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України "Про ринок електричної енергії" учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються такі види договорів як, зокрема про постачання електричної енергії споживачу.

Відповідно до ст. 56 Закону України "Про ринок електричної енергії" договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами. Умови постачання електричної енергії, права та обов`язки електропостачальника і споживача визначаються договором постачання електричної енергії споживачу.

Статтею 57 Закону України "Про ринок електричної енергії" передбачено, що електропостачальники мають право, з-поміж іншого, на своєчасне та в повному обсязі отримання коштів за продану електричну енергію та послуги з постачання електричної енергії відповідно до укладених договорів.

Як убачається з матеріалів справи, відповідач за спожиту електричну енергію за Договором №60088,10 від 01.01.2019 на загальну суму 236 509,97 грн не розрахувався, вказані позивачем обставини не спростував.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд приходить висновку, що заборгованість за спожиту електричну енергію за Договором №60088,10 від 01.01.2019 у розмірі 236 509,97 грн підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, а позовні вимоги підлягають задоволенню в цій частині.

Щодо позовних вимог про стягнення з Відповідача пені в сумі 55 260,51 грн, нарахованої у зв`язку порушення виконання грошового зобов`язання за період з 31.03.2022 року по 23.11.2023 року, суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно з ч. 1 ст. 610 та п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема - сплата неустойки.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його в строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

За приписами п. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частинами 1-3 ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За змістом ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно з частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України, у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України).

Неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може бути непомірним тягарем для споживача і джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора (рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013). Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення.

24.02.2022 Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 року було введено воєнний стан в України, також Указами Президента неодноразово було продовжено строк його дії.

Відповідно до статті 1 Закону України Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП, Регулятор), є постійно діючим центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, що утворений Кабінетом Міністрів України. Регулятор є колегіальним органом, що здійснює державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб`єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Згідно пункту 1 частини 2 статті 17 Закону України Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, Регулятор має право приймати рішення з питань, що належать до його компетенції, які є обов`язковими до виконання.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що НКРЕКП прийнято Постанову Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану від 25.02.2022 року № 332.

26.04.2022 року Постанову НКРЕКП доповнено пунктом 16, згідно якого передбачено зупинення нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України Про ринок електричної енергії, між учасниками ринку електричної енергії, на період військового стану.

Тобто, спірні господарські правовідносини склалися відповідно до Закону України Про ринок електричної енергії, у зв`язку із чим вказана постанова НКРЕКП підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

При цьому, положення Постанови НКРЕКП від 25.02.2022 року № 332 "Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану", якими НКРЕКП в межах наданих повноважень, тимчасово зупинила нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії", між учасниками ринку електричної енергії, підлягають обов`язковому виконанню учасниками ринку електричної енергії, у тому числі Позивачем, відповідно до статті 6 Закону України "Про ринок електричної енергії".

Аналогічна правова позиція щодо обов`язковості настанов, викладених у постановах НКРЕКП, викладена в постанові Верховного Суду в складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.08.2022 року у справі № 912/1941/21.

Враховуючи викладене, здійснення Позивачем під час дії в Україні воєнного стану нарахування штрафних санкцій у вигляді пені, згідно наданого розрахунку було зазначено період нарахування з 31.03.2022 по 23.11.2023, тобто таке нарахування суперечить обов`язковому для виконання рішенню НКРЕКП, а тому є безпідставним та неправомірним, а отже не може бути задоволений судом щодо стягнення з Відповідача.

З вищевикладеного та приписів пункту 16 постанови НКРЕКП від 25.02.2022 року, яка є чинною, та обов`язковою для суб`єктів спірних правовідносин, слідує про відсутність правових підстав для нарахування та стягнення штрафної санкції у вигляді пені за період з 24.02.2022 року, як такий, що входить в період дії воєнного стану.

Щодо вимог про стягнення 3% річних та інфляційних суд зазначає.

В частині 1 статті 530 ЦК України зазначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

В частині 1 статті 612 ЦК України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 статті 193 ГК України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" №14 від 17.12.2013 року, з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 Цивільного кодексу України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплатити гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Верховний Суд України у постанові від 12 квітня 2017 року у справі №3-1462гс16 підкреслив, що платежі встановлені ст. 625 ЦК України є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення виконання ним грошового зобов`язання, яка має компенсаційний, а не штрафний характер, які наприклад статті законів, які передбачають неустойку. Компенсація полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Враховуючи вищевикладене, перевіривши надані Позивачем розрахунки 3% річних та інфляційних, суд встановив, що дані розрахунки є арифметично вірними, а тому суд задовольняє позов в цій частині.

Підсумовуючи вищенаведене, заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з урахуванням відмови у задоволенні заявленої до стягнення пені.

Також суд має вирішити питання розподілу та стягнення судових витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Судовий збір, відповідно приписів ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається судом на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 5, 20, 73, 74, 76-79, 86, 126, 129, 185, 191, 192, ст. ст. 236-239 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ПРИВАТНОГО СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ПІДПРИЄМСТВА "СМОРОДЬКІВКА" (62021, Харківська обл., Богодухівський р-н, с.Мурафа, вул. Театральна, 1, код ЄДРПОУ 30959704) на користь Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" (61057, Харківська обл., місто Харків, вул.Гоголя, будинок 10, код ЄДРПОУ 42206328) заборгованість за спожиту електричну енергію у розмірі 236 509 грн. 97 коп., інфляційні втрати у сумі 9 920 грн. 59 коп., 3% річних у сумі 4 711 грн. 85 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 3013 грн. 71 коп.

В іншій частині позову відмовити.

Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ст. 256, 257 ГПК України, рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Повне рішення складено "25" квітня 2024 р.

СуддяС.Ч. Жельне