Рішення

від 23.04.2024 по справі 924/41/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" квітня 2024 р. Справа № 924/41/24

м. Хмельницький

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Музики М.В., за участю секретаря судового засідання Крупської В.В., розглянувши справу

за позовом керівника Шепетівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати функції у спірних правовідносинах Шепетівської міської ради, Управління освіти Шепетівської міської ради

до дочірнього підприємства "Шепетівкагаз" публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Шепетівкагаз", м. Шепетівка Шепетівського району Хмельницької області

Гімназії №5 Шепетівської міської ради Хмельницької області, м. Шепетівка

про визнання недійсними додаткових угод та стягнення надмірно сплачених коштів в сумі 49 010,73 грн,

представники сторін:

позивачів: не з`явились;

відповідача: не з`явився;

третьої особи: не з`явився;

прокуратури: Юхимчук М.О.;

ВСТАНОВИВ:

прокурор в інтересах позивача звернувся до суду з позовом, у якому просить визнати недійсною додаткову угоду №1 від 18.01.2021 року до договору №54-Б на постачання природного газу від 14.01.2021 року, укладену між Гімназією №5 Шепетівської міської ради Хмельницької області та ДП "Шепетівкагаз" ПАТ по газопостачанню та газифікації "Шепетівкагаз"; визнати недійсною додаткову угоду №2 від 04.02.2021 року до договору №54-Б на постачання природного газу від 14.01.2021 року, укладену між Гімназією №5 Шепетівської міської ради Хмельницької області та ДП "Шепетівкагаз" ПАТ по газопостачанню та газифікації "Шепетівкагаз"; визнати недійсною додаткову угоду №4 від 19.05.2021 року до договору №54-Б на постачання природного газу від 14.01.2021 року, укладену між Гімназією №5 Шепетівської міської ради Хмельницької області та ДП "Шепетівкагаз" ПАТ по газопостачанню та газифікації "Шепетівкагаз"; стягнути з ДП "Шепетівкагаз" ПАТ по газопостачанню та газифікації "Шепетівкагаз" на користь Управління освіти Шепетівської міської ради надмірно сплачені кошти за договором №54-Б на постачання природного газу від 14.01.2021 року в сумі 49 010,73 грн.

Вимоги мотивує тим, що при укладенні спірних додаткових угод не дотримано вимоги пункту 2 часини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", безпідставно змінено істотні умови договору, належним чином не обґрунтовано та документально не підтверджено коливання ціни товару на ринку після укладення договору; при цьому, внаслідок укладання спірних додаткових угод до договору про збільшення ціни товару замовник безпідставно надміру сплатив, а відповідач 1 отримав кошти на загальну суму 49010,73 грн.

Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 08.01.2024 року відкрито провадження у справі за позовом керівника Шепетівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати функції у спірних правовідносинах Шепетівської міської ради, Управління освіти Шепетівської міської ради до дочірнього підприємства "Шепетівкагаз" публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Шепетівкагаз", м. Шепетівка Шепетівського району Хмельницької області про визнання недійсними додаткових угод та стягнення надмірно сплачених коштів в сумі 49 010,73 грн, залучено до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Гімназію №5 Шепетівської міської ради Хмельницької області (проспект Миру, буд. 27, м. Шепетівка); призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 07.03.2024 року задоволено заяву Шепетівської окружної прокуратури від 05.03.2024 року про залучення співвідповідача. Змінено у справі №924/41/24 статус третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Гімназії №5 Шепетівської міської ради Хмельницької області, м. Шепетівка, на співвідповідача у справі №924/41/24 за позовом керівника Шепетівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати функції у спірних правовідносинах Шепетівської міської ради, Управління освіти Шепетівської міської ради до дочірнього підприємства "Шепетівкагаз" публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Шепетівкагаз", м. Шепетівка Шепетівського району Хмельницької області про визнання недійсними додаткових угод та стягнення надмірно сплачених коштів в сумі 49 010,73 грн.; відкладено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 02.04.2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу №924/41/24 до судового розгляду по суті.

Прокурор під час судового розгляду спору позов підтримав, наполягає на його задоволенні.

Позивачі не скористались правом участі своїх представників в судовому засіданні, належним чином повідомлені про час та місце розгляду спору, що підтверджується наявними в матеріалах справи судовими повістками та довідками про доставку ухвал суду до електронного кабінету позивача 1 в ЄСІТС. Позивач 1 у клопотанні та позивач 2 у заяві від 26.01.2024 року просять суд здійснювати розгляд справи за відсутності представників, позовні вимоги підтримують в повному обсязі.

Представники відповідачів в судове засідання не з`явились, належним чином повідомлені про час і дату судового засідання, що підтверджується наявними в матеріалах справи судовими повістками. Відзиву на позов не надали, жодних клопотань від них не надходило.

Згідно ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України зобов`язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

В силу ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно ч.1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом встановлено, що сторонам, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 р. про те, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку, що кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення Європейського суду з прав людини від 07 липня 1989 р. у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням п. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 р. у справі Смірнова проти України). Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи Федіна проти України від 02 вересня 2010 р., Смірнова проти України від 08 листопада 2005 р., Матіка проти Румунії від 02 листопада 2006 р., Літоселітіс проти Греції від 05 лютого 2004 р. та інші).

З огляду на обставини справи, належне повідомлення сторін про наявність судового спору та надання можливості забезпечити в повному обсязі право на захист, обов`язок дотримання принципу розумних строків вирішення спору, суд, керуючись з ч. 9 ст. 165 ГПК України, ч. 2 ст. 178 ГПК України, вирішує спір за наявними матеріалами справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

Комунальною організацією Гімназією №5 Шепетівської міської ради оголошено відкриті торги на закупівлю товару - газове паливо - код 09120000-6 згідно ДК 021:2015 об`ємом 74500 м.куб. на суму 618914,00 грн. (кошти місцевого бюджету).

За результатами закупівлі 14.01.2021 року між дочірнім підприємством "Шепетівкагаз" публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Шепетівкагаз" (постачальник) та Гімназією №5 Шепетівської міської ради Хмельницької області (споживач) укладено договір №54-Б на постачання природного газу (далі - договір).

За положеннями п. 2.1. договору постачальник зобов`язується протягом строку дії даного договору передавати споживачеві природний газ та надавати послуги з замовлення (бронювання) потужності щодо кожного періоду та обсягу постачання газу, а споживач зобов`язується приймати та оплачувати газ та надані позичальником послуги із замовлення (бронювання) потужності на умовах даного договору.

У п. 3.1. договору сторони погодили наступний орієнтовний обсяг газу - 74,5 тис. м.куб., який планується до постачання у кожному календарному (газовому) місяці: січень - 13,0 тис. куб. м., лютий - 12,0 тис. м. куб., березень 13,0 тис. куб. м., квітень 5 тис. куб. м., жовтень 5,5 тис. куб.м., листопад 13,0 тис. куб. м. та грудень 13,0 тис. куб.м.

Ціна за 1000 куб.м. газу становить 7250,00 грн. з ПДВ. В вартість ціни включаються витрати з послуг із замовлення (бронювання) потужності у відповідності з тарифами згідно Постанови НКРЕКП (п. 7.1. договору).

Загальна вартість даного договору складається із суми вартостей усіх обсягів газу, поставленого протягом усіх газових місяців та наданих послуг із замовлення (бронювання) потужностей протягом строку дії даного договору та становить 540125,00 грн. з ПДВ (п. 7.2. договору).

Договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками і діє в частині постачання газу з 01.01.2021 року по 31.12.2021 року, а в частині розрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором (п. 13.1.1. договору).

Відповідно до п. 13.2. договору істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватись після його підписання до виконання зобов`язань сторонами у повному обсязі, крім випадків, передбачених ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", а саме у разі: зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника; збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії; покращення якості предмета закупівлі, за умови що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі; продовження строку дії договору та строку виконання зобов`язань щодо передання товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі; погодження зміни ціни в договорі в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг), у тому числі у разі коливання ціни товару на ринку; зміни ціни у зв`язку зі зміною ставок податків і зборів та/або зміною умов щодо надання пільг з оподаткування - пропорційно до зміни таких ставок та/або пільг з оподаткування; зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, ARGUS регульованих цін (тарифів) і нормативів, що застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни; зміни умов у зв`язку із застосуванням положень частини шостої ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", зокрема дія договору про закупівлю може продовжуватись на строк, достатній для проведення процедури закупівлі на початку наступного року в обсязі, що не перевищує 20 відсотків суми, визначеної в початковому договорі, укладеному в попередньому році, якщо видатки на досягнення цієї цілі затверджено в установленому порядку.

Договір підписаний сторонами та скріплений їхніми печатками.

ДП "Шепетівкагаз" звернувся із листом №74 від 14.01.2021 року щодо необхідності підписання додаткової угоди до договору на постачання природного газу. До листа долучено довідку ТПП України від 13.01.2021 року, згідно якої ціна за тис. куб. м. станом на 24.12.2020 року становила 7650,00 грн., станом на 06.01.2021 року - 8370,00 грн.

У додатковій угоді №1 від 18.01.2021 року до договору сторонами погоджено, що ціна за 1000 куб.м. газу становить 7931,5 грн., загальна вартість даного договору становить 540125,00 грн., орієнтовний обсяг газу - 68,1 тис. м.куб.

04.02.2021 року між сторонами договору укладено додаткову угоду №2, у якій викладено п. 7.1. та 7.2. договору в новій редакції, згідно яких ціна за 1000 куб.м. газу становить 8532,50 грн. з ПДВ; загальна вартість договору - 540125,00 грн. Також передбачено, що кількість поставленого газу складає 64,22 м.куб.

У додатковій угоді №4 від 19.05.2021 року до договору сторони дійшли згоди, що ціна за 1000 куб. м. газу складає 9385,74 грн. з ПДВ, загальна вартість цього договору - 490279,00 грн.; обсяг поставленого газу - 57,0968 тис. м.куб.

У додатковій угоді №5 від 30.07.2021 року сторони погодились припинити зобов`язання за договором на постачання природного газу №54-Б від 14.01.2021 року.

На виконання умов договору відповідачем 1 передано, а відповідачем 2 прийнято природний газ: в кількості 13000 куб.м. у січні 2021 року по ціні 7931,50 грн. за тис. куб. м. на суму 103109,50 грн. (акт №1 прийому-передачі з 01 по 31 січня 2021 року); в кількості 17000 тис. куб. м. за період з 01.02.2021 року по 28.02.2021 року по ціні 8532,5 грн. за тис. куб.м. на суму 145052,50 грн. (акт №2 прийому-передачі з 01 по 28.02.2021 року); в кількості 11000 куб.м. у березні 2021 року по ціні 8532,50 грн. за тис. куб. м. на суму 93857,5 грн. (акт №1 прийому-передачі з 01 по 31 березня 2021 року); в кількості 3,307 тис. куб.м. у квітні 2021 року по ціні 8532,5 грн. за тис. куб. м. на суму 28216,98 грн. (акт №2 прийому-передачі природного газу).

В свою чергу, Гімназією №5 перераховано відповідачу за природний газ платіжним дорученням №10 від 09.02.2021 року 92020,00 грн., платіжним дорученням №12 від 11.02.2021 року 11089,50 грн.; платіжним дорученням №19 від 26.02.2021 року 80930,50 грн.; платіжним дорученням №27 від 09.03.2021 року 64122,00 грн.; платіжним дорученням №48 від 15.04.2021 року 93857,50 грн. та платіжним дорученням №65 від 14.05.2021 року 28216,98 грн.

Хмельницька ТПП у листі від 07.11.2023 року проінформувала прокуратуру, що середньозважені ціни на природний газ, які сформувались за результатами біржових торгів становили: 15.01.2021 року - 8040,52 грн. з ПДВ за тис. куб. м. (післяплата); 18.01.2021 року - 8040,77 грн. за тис. куб. м. з ПДВ (післяплата), 04.02.2021 року - 8214,62 грн. за тис. куб. м. з ПДВ (післяплата), 19.05.2021 року - 9403,73 грн. за тис. куб. м. з ПДВ (післяплата).

Відповідач 2 звернувся до відповідача 1 із претензією від 14.11.2023 року про повернення надміру сплачених коштів за договором про постачання природного газу №54-Б від 14.01.2021 року в розмірі 49010,73 грн.

Відповідно до Статуту Гімназії №5 Шепетівської міської ради Хмельницької області від 2023 року, гімназія знаходиться у комунальній власності Шепетівської міської ради. Рада є її засновником, Управління освіти Шепетівської міської ради представляє засновника та є органом, до сфери управління якого входить Гімназія №5.

Управління освіти Шепетівської міської ради у листі від 28.12.2023 року, Шепетівська міська рада у листі від 28.12.2023 року повідомили прокурора про відсутність намірів вживати заходи представницького характеру для повного виконання договорів/стягнення надміру сплачених коштів за договором про постачання природного газу №54-Б від 14.01.2021 року.

З вищевикладеного, прокурор в інтересах позивачів звернувся з даним позовом до суду.

Позиція суду.

Щодо підстав звернення прокурора до суду з даним позовом в інтересах позивачів.

Відповідно до частини першої, абзацу першого частини третьої та абзацу першого частини четвертої ст.23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

За положеннями частин третьої-п`ятої ст.53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Аналіз положень частин третьої-п`ятої ст.53 Господарського процесуального кодексу України у взаємозв`язку зі змістом частини третьої ст.23 Закону України «Про прокуратуру» дає підстави вважати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження; 2) у разі відсутності такого органу.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

Поняття «нездійснення захисту» має прояв в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень, він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

«Здійснення захисту неналежним чином» має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

«Неналежність» захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача (аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 04.04.2019 №914/882/17, від 22.10.2019 № 926/979/19).

Отже, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень. При цьому, щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Аналогічна правова позиція викладена у низці постанов Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №806/1000/17, від 20.09.2018 у справі №924/1237/17, від 05.12.2018 у справі №923/129/17 та від 20.03.2019 у справі №905/1135/18, від 26.05.2020 у справі №912/2385/18.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом таких підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу (аналогічна правова позиція викладена об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи у постанові від 25.10.2019 у справі №911/ 1107/18).

У свою чергу, врегульовуючи розбіжності у правових позиціях, Велика Палата Верховного Суду постановою від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 уточнила висновки, зроблені у постановах: Великої Палати Верховного Суду від 15.10.2019 у справі №903/129/18; Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.02.2019 у справі №927/246/18, від 16.04. 2019 у справах №910/3486/18 та №925/650/18, від 17 та 18 квітня 2019 року у справах №923/560/18 та №913/299/18 відповідно, від 13.05.2019 у справі №915/242/18; Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 10.10.2019 у справі №0440/6738/18, та вказала, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст.23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

За висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними в пункті 69 постанови від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц, підпункті 8.19 постанови від 06.07.2021 у справі №911/2169/20 та пункті 40 постанови від 18.01.2023 у справі № 488/2807/17, оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

В Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування (стаття 7 Конституції України).

Відповідно до частин першої та другої статті 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» №280/97-ВР (надалі в тексті Закон №280/97-ВР) місцеве самоврядування в Україні це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Частиною першою статті 10 Закону №280/97-ВР передбачено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. При цьому орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема, звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування (стаття 181 Закону № 280/97-ВР).

Територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Територіальні громади сіл, селищ, міст, районів у містах безпосередньо або через органи місцевого самоврядування можуть об`єднувати на договірних засадах на праві спільної власності об`єкти права комунальної власності, а також кошти місцевих бюджетів для виконання спільних проектів або для спільного фінансування (утримання) комунальних підприємств, установ та організацій і створювати для цього відповідні органи і служби. Об`єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб`єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом (стаття 60 Закону №280/97-ВР).

Частинами першою та четвертою статті 61 Закону №280/97-ВР передбачено, що органи місцевого самоврядування в селах, селищах, містах, районах у містах (у разі їх створення) самостійно складають та схвалюють прогнози відповідних місцевих бюджетів, розробляють, затверджують і виконують відповідні місцеві бюджети згідно з Бюджетним кодексом України. Самостійність місцевих бюджетів гарантується власними та закріпленими за ними на стабільній основі законом загальнодержавними доходами, а також правом самостійно визначати напрями використання коштів місцевих бюджетів відповідно до закону.

За висновками КГС ВС, викладеними у постанові від 22.12.2022 у справі №904/123/22, органам місцевого самоврядування надано широкі права для здійснення економічного і соціального розвитку на своїй території. Так, частинами першою та другою статті 143 Конституції України передбачено, зокрема, що територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, організації і установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції. Обласні та районні ради затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку відповідних областей і районів та контролюють їх виконання; затверджують районні і обласні бюджети, які формуються з коштів державного бюджету для їх відповідного розподілу між територіальними громадами або для виконання спільних проектів та з коштів, залучених на договірних засадах з місцевих бюджетів для реалізації спільних соціально-економічних і культурних програм, та контролюють їх виконання; вирішують інші питання, віднесені законом до їхньої компетенції.

Згідно зі статтею 172 ЦК України територіальні громади набувають і здійснюють цивільні права та обов`язки через органи місцевого самоврядування у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Суд враховує, що використання коштів місцевого бюджету становить суспільний інтерес та стосується прав та інтересів великого кола осіб мешканців Шепетівської територіальної громади. Завданням органу місцевого самоврядування є забезпечення раціонального використання майна та інших ресурсів, що перебувають у комунальній власності. Неефективне витрачання коштів місцевого бюджету, зокрема шляхом укладення підконтрольним органу місцевого самоврядування комунальним закладом незаконних правочинів, може порушувати економічні інтереси Шепетівської територіальної громади (аналогічний висновок зроблений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 21.06.2023 (провадження №12-1гс23) у справі №905/1907/21).

Таким чином, оскільки згідно Статуту, засновником Гімназії №5 та власником її майна є Шепетівська міська рада, яка через головного розпорядника коштів - Управління освіти Шепетівської міської ради, фінансує і контролює діяльність цього комунального закладу, а також зобов`язана контролювати виконання місцевого бюджету, зокрема законність та ефективність використання комунальним закладом коштів цього бюджету за договорами про закупівлю товарів, суд дійшов висновку про те, що Рада та Управління освіти є особами, уповноваженими на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів територіальної громади, інтереси якої є складовою інтересів держави, пов`язаних із законним та ефективним витрачанням коштів обласного бюджету, а тому є належними позивачами у цій справі.

Поруч з тим матеріалами справи підтверджено, що позивачі не вживатимуть заходів для усунення порушення інтересів держави, зокрема, у вигляді самостійного звернення до суду з позовом в інтересах держави, що є достатнім аргументом для підтвердження бездіяльності та достатньою підставою для звернення прокурора до суду із позовом в інтересах держави.

Доказів вжиття заходів іншими особами суду не надано. За обставинами цієї справи йдеться про безпідставне використання коштів місцевого бюджету, що становить суспільний інтерес та стосується прав та інтересів великого кола осіб мешканців відповідної територіальної громади. Неефективне витрачання коштів місцевого бюджету, зокрема, шляхом укладення підконтрольним органу місцевого самоврядування комунальним закладом незаконних правочинів, порушує економічні інтереси відповідної територіальної громади, інтереси якої є складовою інтересів держави.

Потенційно факт перерахування відповідачу 1 зайвих бюджетних коштів порушує вимоги чинного законодавства, принципи максимальної економії та ефективності, а тому призводить до протиправного витрачання бюджетних коштів, унеможливлює їх раціональне та ефективне використання, що підриває фінансово-економічні основи держави.

З наведеного слідує, що при вирішенні даного спору наявний як державний, так і суспільний інтерес.

Таким чином, оскільки зверненню Прокурора з позовом у цій справі передувало відповідне листування з Радою та Управлінням освіти з дотриманням процедури встановленої частинами 3, 4 ст.23 Закону України «Про прокуратуру», суд вважає доведеними підстави для звернення до суду з цим позовом в інтересах держави в особі позивачів.

Щодо суті спору.

Зі змісту ст.215 Цивільного кодексу України (надалі в тексті ЦК України), ст.202 Господарського кодексу України (надалі в тексті ГК України) виключно до компетенції суду належить питання про визнання недійсним договорів, укладених із порушенням законодавства, зокрема у сфері публічних закупівель.

Згідно зі статтями 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Тобто, для того щоб визнати той чи інший правочин недійсним, позивач по справі має довести, що такий правочин, саме в момент його укладання, зокрема, суперечив Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Матеріалами справи стверджується, що за результатом процедури відкритих торгів на виконання вимог Закону України «Про публічні закупівлі» (надалі в тексті Закон) сторони уклали Договір на постачання природного газу №54-Б від 14.01.2021 року.

Метою вказаного Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

Положеннями статті 5 цього Закону (тут і надалі в редакції, чинній на момент укладення договору) визначено, що закупівлі здійснюються за такими принципами: добросовісна конкуренція серед учасників; максимальна економія, ефективність та пропорційність; відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; недискримінація учасників та рівне ставлення до них; об`єктивне та неупереджене визначення переможця процедури закупівлі/ спрощеної закупівлі; запобігання корупційним діям і зловживанням.

Частиною першою статті 41 Закону передбачено, що договір про закупівлю укладається відповідно до норм ЦК України та ГК України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Відповідно до ч.4 ст.41 Закону умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

Згідно положень ч.ч.1, 2 ст.651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Стаття 652 ЦК України передбачає, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Через зміну істотних обставин договір може бути змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) у момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

У п. 13.2. договору сторони погодили, що істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватись після його підписання до виконання зобов`язань сторонами у повному обсязі, крім випадків, передбачених ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", а саме у разі: зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника; збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю.

Таким чином, дозволяється збільшення ціни за одиницю товару, у випадках передбачених законодавством, зокрема, за умов: коливання ціни товару на ринку; вказане збільшення має бути пропорційним збільшенню ціни такого товару на ринку.

Верховний Суд неодноразово зазначав, що системний аналіз положень ст.ст.651, 652 ЦК України та положень п.2 ч.5 ст.41 Закону України «Про публічні закупівлі» дає підстави для висновку, що зміна істотних умов договору про закупівлю (збільшення ціни за одиницю товару) є правомірною виключно за таких умов: відбувається за згодою сторін; порядок зміни умов договору має бути визначений самим договором (відповідно до проекту, який входив до тендерної документації); підстава збільшення коливання ціни такого товару на ринку (обґрунтоване і документально підтверджене постачальником); ціна за одиницю товару може збільшуватися не більше ніж на 10%; загальна сума (ціна) договору не повинна збільшуватися (подібний висновок наведений у постановах від 09.06.2022 у справі №927/636/21 та від 07.12.2022 у справі №927/189/22).

Водночас Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 18.06.2021 у справі №927/491/19 висловив правову позицію, що передбачена законодавством про публічні закупівлі норма застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим. Для того, щоб за таких обставин не був розірваний вже укладений договір і щоб не проводити новий тендер закон дає можливість збільшити ціну, але не більше як на 10%. Інше тлумачення відповідної норми Закону України «Про публічні закупівлі» нівелює, знецінює, робить непрозорою процедуру відкритих торгів. Обмеження 10% застосовується як максимальний ліміт щодо зміни ціни, визначену у договорі, незалежно від того, як часто відбуваються такі зміни (кількість підписаних додаткових угод).

Крім того, суд враховує сформований Великою Палатою Верховного суду від 24.01.2024 р. у справі №922/2321/22 висновок, відповідно до якого ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК України та пункті 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.

Можливість зміни ціни договору внаслідок недобросовісних дій сторін (сторони) договору робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених Законом України «Про публічні закупівлі» (правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 12.09.2019 у справі №915/1868/18).

Враховуючи вищевказані норми, внесення змін до договору про закупівлю повинно бути обґрунтованим та документально підтвердженим.

Таким чином, відповідач повинен довести належними доказами наявність підстав для внесення змін до договору в частині збільшення ціни товару та для застосування п.2 ч.5 ст.41 Закону України «Про публічні закупівлі».

В даній справі сторонами за результатами процедури закупівлі укладено договір від 14.01.2021 року, у якому погоджено вартість за тис. куб. м. газу в розмірі 7250,00 грн. Тобто, в подальшому сторонами за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК України та пункті 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», можливе підвищення ціни на 10% від початкової суми, не більше 7975,00 грн.

Так, 18.01.2021 року укладено додаткову угоду №1, якою підвищено ціну товару до 7931,50 грн., підставою чого стала довідка ТПП України від 13.01.2021 року із даними щодо вартості природного газу станом на 24.12.2020 року та 06.01.2021 року.

Згідно висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 18.06.2021 у справі №927/491/19 постачальнику треба не лише довести підвищення ціни на певний товар на певному ринку за допомогою доказів, але й обґрунтувати для замовника самі пропозиції про підвищення ціни, визначеної у договорі. Постачальник повинен обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по запропонованій замовнику на тендері ціні, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для нього вочевидь невигідним. Постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції).

Із наданих відповідачем пропозицій щодо внесення змін до договору (лист №74 від 14.01.2021 року) не вбачається наявності обґрунтувань, які відповідач мав би надати: чому підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по запропонованій замовнику на тендері ціні, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для нього вочевидь невигідним, а також не прогнозованість цін. Лист мітять лише прохання підписати додану додаткову угоду.

Долучена фактографічна довідка ТПП не може вважатися документом, який підтверджують коливання цін на ринку, оскільки у такому документі має бути зазначена чинна ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почалися змінюватися ціни на ринку, як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявності коливання). Необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання цін, зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників такого коливання, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору. Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження викладених в ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації тощо (правова позиція Верховного Суду, викладена у постанові від 13.10.2020 у справі №912/1580/18).

Висновки ТПП можуть використовуватися для підтвердження коливання ціни товару на ринку, але вказана довідка не відповідає вищезазначеним вимогам та містить інформацію щодо вартості газу станом до дати укладення договору, у ній не наведено динаміку зміни ціни в бік збільшення або зменшення, що дало б можливість порівняти рівень цін та дійти висновку про зменшення або збільшення ціни з моменту укладення договору до дати укладення угоди №1. Окрім того, суд також враховує, що договір укладено 14.01.2021 року, із умовами якого, в тому числі, щодо ціни товару, погодився відповідач 1, натомість довідка ТПП датована 13.01.2021 року та містить інформацію про ціну до дати укладення договору. Тобто, вона не може підтверджувати зміну істотних умов для відповідача 1 після укладення договору.

З викладеного відповідачем не доведено факту коливання ціни на товар на ринку в бік збільшення на момент укладення додаткової угоди №1, що зумовлює висновок про недотримання постачальником порядку, встановленого Законом України «Про публічні закупівлі».

Внаслідок укладення додаткових угод №2 від 04.02.2021 року та №4 від 19.05.2021 року збільшено вартість товару на 17,69% та 29,46% відповідно, що не відповідає пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», згідно якого загальне збільшення ціни не повинно перевищувати 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.

Відтак судом встановлено, що оскаржувані у даній справі додаткові угоди укладені з порушенням ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", що є підставою для визнання їх недійсними.

Велика Палата Верховного Суду в п.154 постанови від 01.03.2023 у справі №522/22473/15-ц з аналогічним предметом спору, уточнюючи висновок, викладений у пункті 5.29 постанови від 21.09.2022 у справі №908/976/19, зауважила, що у разі, коли на виконання оспорюваного правочину позивачем сплачено кошти або передано інше майно, то задоволення позовної вимоги про визнання оспорюваного правочину недійсним не призводить до ефективного захисту права, бо таке задоволення саме по собі не є підставою для повернення коштів або іншого майна. У таких випадках позовна вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути ефективним способом захисту, лише якщо вона поєднується з позовною вимогою про стягнення коштів на користь позивача або про витребування майна з володіння відповідача (зокрема, на підставі частини 1 статті 216, статті 387, частин 1, 3 статті 1212 ЦК України).

Прокурор просить суд стягнути з відповідача 1 на користь Управління освіти Шепетівської міської ради як головного розпорядника бюджетних коштів надмірно сплачені 49010,73 грн., що відповідає наведеній правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 01.03.2023 у справі №522/22473/15-ц.

Суд приймає до уваги, що правовий статус розпорядників бюджетних коштів, їх повноваження та відповідальність визначені положеннями бюджетного кодексу України та підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема, постановою Кабінету міністрів України від 28.02.2002 №228, якою затверджено Порядок складання, розгляду, затвердження та основні вимоги до виконання кошторисів бюджетних установ (надалі в тексті Порядок).(п.6.45 постанови КГС ВС від 16.05. 2021 у справі №910/11847/19).

Згідно ст.22 Бюджетного кодексу України (надалі в тексті БК України) для здійснення програм та заходів, які реалізуються за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів. За обсягом наданих прав розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.

Головні розпорядники бюджетних коштів - бюджетні установи в особі їх керівників, які відповідно до статті 22 цього Кодексу отримують повноваження шляхом встановлення бюджетних призначень.(п.18 ч.1 ст.2 БК України).

Розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня - розпорядник, який у своїй діяльності підпорядкований відповідному головному розпоряднику та (або) діяльність якого координується через нього (абзац третій пункту 7 Порядку).

Поняття та функції розпорядників бюджетних коштів визначені п.п.47 ст.2 БК України, згідно з яким розпорядник бюджетних коштів - бюджетна установа в особі її керівника, уповноважена на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов`язань та здійснення витрат бюджету (постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.11.2019 у справі №922/3095/18 та від 23.10.2019 у справі № 922/3013/18).

Бюджетне асигнування - повноваження розпорядника бюджетних коштів, надане відповідно до бюджетного призначення, на взяття бюджетного зобов`язання та здійснення платежів, яке має кількісні, часові та цільові обмеження. Бюджетне зобов`язання - будь-яке здійснене відповідно до бюджетного асигнування розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, згідно з якими необхідно здійснити платежі протягом цього ж періоду або у майбутньому. Бюджетне призначення - повноваження головного розпорядника бюджетних коштів, надане цим Кодексом, законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), яке має кількісні, часові і цільові обмеження та дозволяє надавати бюджетні асигнування (пункти 6, 7 та 8 частини першої статті 2 БК України).

Абзацами першим та другим пункту 5 Порядку визначено, зокрема, що установам можуть виділятися бюджетні кошти тільки за наявності затверджених кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету, планів спеціального фонду. Установи мають право брати бюджетні зобов`язання, витрачати бюджетні кошти на цілі та в межах, установлених затвердженими кошторисами, планами асигнувань загального фонду бюджету, планами надання кредитів із загального фонду бюджету, планами спеціального фонду.

За змістом абзацу другого пункту 43 Порядку, розпорядники мають право провадити діяльність виключно в межах бюджетних асигнувань, затверджених кошторисами, планами асигнувань загального фонду бюджету, планами надання кредитів із загального фонду бюджету, планами спеціального фонду.

З огляду на встановлене, Гімназія №5 у спірних правовідносинах, які виникли із закупівлі природного газу за Договором, діє як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня (отримувач бюджетних коштів) та є замовником зазначеного товару в обсязі та в межах видатків, що визначені розпорядниками бюджетних коштів вищого рівня - Управління освіти Шепетівської міської ради ( схожі висновки викладені у підпункті 6.49 постанови КГС ВС від 16.03.2021 у справі №910/11847/19).

Згідно із частиною четвертою статті 48 БК України зобов`язання, взяті учасником бюджетного процесу без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), не вважаються бюджетними зобов`язаннями (крім витрат, що здійснюються відповідно до частини шостої цієї статті) і не підлягають оплаті за рахунок бюджетних коштів. Взяття таких зобов`язань є порушенням бюджетного законодавства. Витрати бюджету на покриття таких зобов`язань не здійснюються.

Положеннями ст. 669 Цивільного кодексу України визначено, що кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні.

Згідно з ч. 1 ст. 670 Цивільного кодексу України, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Отже, обов`язок з повернення грошової суми, сплаченої за кількість товару, який не був поставлений позивачу, врегульований нормами глави 54 ЦК України "Купівля-продаж". Правова позиція щодо застосування наведених правових норм у аналогічних правовідносинах викладена у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної Палати Касаційного господарського суду від 18.06.2021 року у справі № 927/491/19.

З матеріалів справи вбачається та не заперечується сторонами, що відповідачем 1 поставлено Гімназії №5 44,307 тис.куб.м. природного газу, за який остання сплатила 370 236,48 грн.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

З висновку суду про недійсність додаткових угод та вищенаведених положень законодавства слідує, що зобов`язання сторін регулювалися умовами основного договору.

Отже, загальна вартість отриманої відповідачем 2 кількості природного газу становить 321 225,75 грн. (44,307 х 7250), а сума в розмірі 49 010,73 грн. надмірно сплачена Гімназією №5 та підлягає поверненню до місцевого бюджету, а саме, головному розпоряднику бюджетних коштів у сфері освіти - Управлінню освіти Шепетівської міської ради, позаяк сплата таких коштів не може вважатись бюджетним зобов`язанням.

Таким чином, з урахуванням вище наведених висновків Верховного Суду, а також того, що: використання коштів місцевого бюджету становить суспільний інтерес та стосується прав та інтересів великого кола осіб мешканців Шепетівської територіальної громади; завданням органу місцевого самоврядування є забезпечення раціонального використання майна та інших ресурсів, що перебувають у комунальній власності; неефективне витрачання коштів місцевого бюджету, зокрема шляхом укладення незаконних правочинів комунальним закладом, який підконтрольний раді, призводить до порушення економічних інтересів територіальної громади; наявні підстави для стягнення надмірно сплачених коштів за незаконними правочинами на користь головного розпорядника бюджетних коштів у сфері освіти - Управління освіти Шепетівсьокї міської обласної ради, позов у справі №924/41/24 суд задовольняє в повному обсязі.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідачів в рівних частинах у зв`язку з задоволенням позовних вимог та незаконністю дій останніх.

Керуючись ст.ст. 2, 12, 20, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов керівника Шепетівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати функції у спірних правовідносинах Шепетівської міської ради, Управління освіти Шепетівської міської ради до дочірнього підприємства "Шепетівкагаз" публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Шепетівкагаз", м. Шепетівка Шепетівського району Хмельницької області, Гімназії №5 Шепетівської міської ради Хмельницької області, м. Шепетівка про визнання недійсними додаткових угод та стягнення надмірно сплачених коштів в сумі 49 010,73 грн, задовольнити.

Визнати недійсною додаткову угоду №1 від 18.01.2021 року до договору №54-Б на постачання природного газу від 14.01.2021 року, укладену між Гімназією №5 Шепетівської міської ради Хмельницької області та ДП "Шепетівкагаз" ПАТ по газопостачанню та газифікації "Шепетівкагаз".

Визнати недійсною додаткову угоду №2 від 04.02.2021 року до договору №54-Б на постачання природного газу від 14.01.2021 року, укладену між Гімназією №5 Шепетівської міської ради Хмельницької області та ДП "Шепетівкагаз" ПАТ по газопостачанню та газифікації "Шепетівкагаз".

Визнати недійсною додаткову угоду №4 від 19.05.2021 року до договору №54-Б на постачання природного газу від 14.01.2021 року, укладену між Гімназією №5 Шепетівської міської ради Хмельницької області та ДП "Шепетівкагаз" ПАТ по газопостачанню та газифікації "Шепетівкагаз".

Стягнути з дочірнього підприємства "Шепетівкагаз" публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Шепетівкагаз" (30403, Хмельницька область, м. Шепетівка, вул. Економічна, буд. 29, код 39393136) на користь Управління освіти Шепетівської міської ради (30400, Хмельницька область, Шепетівський район, м. Шепетівка, вул. Соборності, 42, код 02146943) 49010,73 грн. (сорок дев`ять тисяч десять грн. 73 коп.) надмірно сплачених коштів.

Видати наказ.

Стягнути з дочірнього підприємства "Шепетівкагаз" публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Шепетівкагаз" (30403, Хмельницька область, м. Шепетівка, вул. Економічна, буд. 29, код 39393136) на користь Хмельницької обласної прокуратури (29000, м. Хмельницький, пров. Військоматський, 3, код 02911102) 5368,00 грн. (п`ять тисяч триста шістдесят вісім грн. 00 коп.) витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ.

Стягнути з Гімназії №5 Шепетівської міської ради Хмельницької області (30400, Хмельницька область, Шепетівський район, м. Шепетівка, проспект Миру, 27, код 23562723) на користь Хмельницької обласної прокуратури (29000, м. Хмельницький, пров. Військоматський, 3, код 02911102) 5368,00 грн. (п`ять тисяч триста шістдесят вісім грн. 00 коп.) витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 25.04.2024 року

СуддяМ.В. Музика