Постанова

від 23.04.2024 по справі 910/12744/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/12744/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Малашенкової Т.М. (головуючий), Бенедисюка І.М., Ємця А.А.,

за участю секретаря судового засідання Барвіцької М.Т.,

представників учасників справи:

позивача - товариства з обмеженою відповідальністю «Українські перспективи» (далі - Товариство, позивач, скаржник) - не з`явився,

відповідача - акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі - Залізниця, відповідач) -не з`явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.04.2023 (головуючий - суддя Баранов Д.О.)

та постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.01.2024 (головуючий - суддя Станік С.Р., судді Гончаров С.А., Яковлєв М.Л.)

у справі №910/12744/22

за позовом Товариства

до Залізниці

про визнання договорів продовженими.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

ВСТУП

Підставою звернення до суду є наявність обставин для визнання продовженими договорів про надання рекламних послуг.

1. Короткий зміст позовних вимог та уточнення позовної заяви

1.1. Товариство звернулося до суду з позовною заявою до Залізниці про визнання продовженими п`яти договорів про надання рекламних послуг.

1.2. Позовні вимоги мотивовано тим, що у зв`язку із відсутністю заперечень відповідача протягом одного місяця після закінчення строку договору майна (що підтверджується в тому числі підписаними сторонами актами наданих послуг за договорами після закінчення їх строку), на думку позивача, договори пролонговано до 31.12.2023.

1.3. Позивач звернувся до суду із уточненням позовної заяви, в якій додатково до первісно заявлених вимог, просив визнати продовженими ще два договори про надання рекламних послуг.

1.4. Уточнення позовної заяви мотивована тим, що Товариство при поданні позову помилково не вказало два договори щодо яких, на думку позивача, є підстави для їх пролонгації.

2. Короткий зміст ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

2.1. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.04.2023, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 30.01.2024 у справі №910/12744/22, зокрема, уточнення позовних вимог залишено без розгляду.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. Товариство, посилаючись на ухвалення судами попередніх інстанцій оскаржуваних судових рішень з порушенням норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та передати справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

4.1. У касаційній скарзі та з урахуванням заяви про усунення недоліків касаційної скарги, Товариство з посиланням на абзац другий частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) зазначає, що судом апеляційної інстанції при винесенні оскаржуваної постанови неправильно застосовано норми процесуального права, стаття 46 ГПК України.

4.2. Разом з цим, суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, на думку скаржника, застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, щодо застосування частини третьої статті 46 ГПК України, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі №924/1473/15, у постановах Верховного Суду від 15.10.2020 у справі №922/2575/19, від 13.03.2018 у справі №916/1764/17, а також відсутні правові висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах.

5. Позиція іншого учасника справи

5.1. Відповідач у відзиві на касаційну скаргу заперечив проти доводів скаржника, зазначаючи про їх необґрунтованість, і просив відмовити у її задоволенні, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

6. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

6.1. Судом першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції встановлено, що Товариство звернулося з позовом до Залізниці, в якому просило суд про таке:

1) визнати продовженим договір від 01.01.2014 №Л/ДН-1-14201п/НЮ про надання рекламних послуг, укладений Товариством і Залізницею, до 31.12.2023;

2) визнати продовженим договір від 06.01.2014 №Л/П-1-14227п/НЮ про надання рекламних послуг, укладений позивачем і відповідачем, до 31.12.2023;

3) визнати продовженим договір від 06.01.2014 №Л/Т-1-14230п/НЮ про надання рекламних послуг, укладений Товариством і Залізницею, до 31.12.2023;

4) визнати продовженим договір від 27.02.2018 №47ТУ-12БМЕС-18/10 про надання рекламних послуг, укладений позивачем і відповідачем, до 31.12.2023;

5) визнати продовженим договір від 27.02.2018 №48ТУ-12БМЕС-18/10 про надання рекламних послуг, укладений Товариством і Залізницею, до 31.12.2023.

6.2. В обґрунтування позовних вимог Товариство вказує, що у зв`язку із відсутністю заперечень відповідача протягом одного місяця після закінчення строку договору майна (що підтверджується в тому числі підписаними сторонами актами наданих послуг за договорами після закінчення їх строку) договори №Л/ДН-1-14201п/НЮ, №Л/П-1-14227п/НЮ, №Л/Т-1-14230п/НЮ, №47ТУ-12БМЕС-18/10 та №48ТУ-12БМЕС-18/10 пролонговано до 31.12.2023. Втім, на переконання позивача, відповідач заперечує факт пролонгації, адже, останнім незаконно демонтовано 23 конструкції зовнішньої реклами, які належать Товариству. Товариство вказує, що під ризиком демонтажу залишається 26 конструкцій зовнішньої реклами.

6.3. Суд апеляційної інстанції зазначає, що:

- ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.11.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; підготовче засідання призначено на 21.12.2022;

- до Господарського суду міста Києва 20.12.2022 надійшло клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, а також клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відео конференції поза межами приміщення суду;

- до суду 20.12.2022 надійшли уточнення позовної заяви про визнання договорів продовженими (пролонгованими), в якій позивачем фактично збільшено позовні вимоги та викладено предмет позову в такій редакції:

1) визнати продовженим договір від 01.01.2014 №Л/ДН-1-14201п/НЮ про надання рекламних послуг, укладений Товариством і Залізницею, до 31.12.2023;

2) визнати продовженим договір від 06.01.2014 №Л/П-1-14227п/НЮ про надання рекламних послуг, укладений позивачем і відповідачем, до 31.12.2023;

3) визнати продовженим договір від 06.01.2014 №Л/Т-1-14230п/НЮ про надання рекламних послуг, укладений Товариством і Залізницею, до 31.12.2023;

4) визнати продовженим договір від 27.02.2018 №47ТУ-12БМЕС-18/10 про надання рекламних послуг, укладений позивачем і відповідачем, до 31.12.2023;

5) визнати продовженим договір від 27.02.2018 №48ТУ-12БМЕС-18/10 про надання рекламних послуг, укладений Товариством і Залізницею, до 31.12.2023;

6) визнати продовженим договір від 23.01.2018 №ПК/ВокЛьвів-18/25д-ПКЮ про надання рекламних послуг, укладений позивачем і відповідачем, до 31.12.2023;

7) визнати продовженим договір від 06.01.2014 №Л/МЧ Львів-14235 п/НЮ про надання рекламних послуг, укладений Товариством і Залізницею, до 31.12.2023;

- ухвалою Господарського суду м. Києва від 12.04.2023 у справі №910/12744/22 в мотивувальній частині зазначено, що уточнення позовної заяви про визнання договорів продовженими (пролонгованими), в якій позивачем фактично збільшено позовні вимоги на дві вимоги немайнового характеру, залишено судом без розгляду, а також відмовлено у задоволенні клопотання позивача про поновлення строку на подання відповіді на відзив; відповідь на відзив б/н від 23.02.2023 (від 28.02.2023 вх.№01-37/13914/23) залишено без розгляду.

6.4. Суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін ухвалу суду першої інстанції, у частині залишення без розгляду уточнення позовної заяви, виходив, зокрема, з такого.

6.4.1. Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що процесуальним законом не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог. Тому в разі надходження до суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: (1) подання іншого (ще одного) позову, чи (2) збільшення або (3) зменшення розміру позовних вимог, чи (4) об`єднання позовних вимог, чи (5) зміну предмета або підстав позову (зокрема, постанови Верховного Суду від 10.09.2019 у справі №910/13267/18, від 03.08.2020 №911/2139/19).

6.4.2. Водночас під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру. Під збільшенням розміру позовних вимог не може розумітися заявлення ще однієї чи кількох вимог, додатково до викладених у позовній заяві. Неправомірно під виглядом збільшення розміру позовних вимог висувати нові вимоги, які не були зазначені у тексті позовної заяви (постанови Верховного Суду від 10.12.2019 у справі №923/1061/18, від 19.12.2019 у справі №925/185/19, від 23.01.2020 у справі №925/186/19, від 09.07.2020 у справі №922/404/19).

6.4.3. Отже, з огляду на викладене вище позивач, подаючи уточнену позовну заяву фактично заявив дві нові немайнові вимоги (визнати продовженими договір від 23.01.2018 №ПК/ВокЛьвів-18/25д-ПКЮ про надання рекламних послуг та договір від 06.01.2014 №Л/МЧ Львів-14235 п/НЮ про надання рекламних послуг укладений до 31.12.2023), що, у свою чергу, є неправомірним у відповідності з наведеними вище висновками Верховного Суду, які є обов`язковими до врахування.

6.4.4. У зв`язку з викладеним, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що уточнення позовної заяви про визнання договорів продовженими (пролонгованими), в якій позивачем фактично збільшено позовні вимоги на дві вимоги немайнового характеру, обґрунтовано залишені судом першої інстанції без розгляду, як такі, що не можуть бути розглянуті в межах даного позовного провадження, в той час, як можуть бути заявлені саме при поданні іншого (ще одного) позову.

7. Межі та порядок розгляду справи судом касаційної інстанції

7.1. Ухвалою Верховного Суду від 27.03.2024, зокрема, відкрито касаційне провадження у справі №910/12744/22 на підставі абзацу другого частини другої статті 287 ГПК України.

7.2. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

7.3. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

8. Джерела права та акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

8.1. Предметом касаційного оскарження є ухвала Господарського суду міста Києва від 12.04.2023, якою, зокрема, відмовлено у задоволенні клопотання позивача про поновлення строку на подання відповіді на відзив та відповідь на відзив від 23.02.2023 залишено без розгляду, а також у мотивувальній частині вказаної ухвали, вирішено уточнення позовної заяви залишити без розгляду, яка (ухвала) залишена без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 30.01.2024 у справі №910/12744/22.

8.2. Отже, предметом оскарження є ухвала Господарського суду міста Києва від 12.04.2023, якою вирішено уточнення позовної заяви залишити без розгляду, яка переглянута в апеляційному порядку в цій частині.

8.3. Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства закріплених у частини третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

8.4. Верховний Суд звертає увагу на те, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.

8.5. Касаційне провадження у справі відкрито на підставі абзацу другого частини другої статті 287 ГПК України, за змістом якого підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2 [ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 6, 7, 13, 14, 21, 25, 26, 28, 30 частини першої статті 255 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку], 3 [ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз`яснення рішення чи відмову у роз`ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали] частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

8.6. При цьому самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначаються підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, абзацом другим частини другої статті 287 ГПК України (що визначено самим скаржником), покладається на скаржника.

8.7. Скаржник вказує, що судом апеляційної інстанції при винесенні оскаржуваної постанови неправильно застосовано норми процесуального права, а саме статтю 46 ГПК України.

8.8. Стаття 46 ГПК України регламентує процесуальні права та обов`язки сторін і складається з восьми частин.

8.8.1. Так, відповідно до частини першої статті 46 ГПК України сторони користуються рівними процесуальними правами.

8.8.2. Крім прав та обов`язків, визначених у статті 42 цього Кодексу: позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу; позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження (пункти 1-2 частини другої статті 46 ГПК України).

8.8.3. У силу приписів частини третьої статті 46 ГПК України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі.

8.8.4. У разі подання будь-якої заяви, передбаченої пунктом 2 частини другої, частиною третьою або четвертою цієї статті, до суду подаються докази направлення копій такої заяви та доданих до неї документів іншим учасникам справи. Таке надсилання може здійснюватися в електронній формі через електронний кабінет з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу. У разі неподання таких доказів суд не приймає до розгляду та повертає заявнику відповідну заяву, про що зазначає в ухвалі (частина п`ята статті 46 ГПК України).

8.9. На думку скаржника, поданий ним документ «Уточнення позовної заяви про визнання договорів продовженими (пролонгованими)», фактично є зміною предмету позову шляхом доповнення нових позовних вимог.

8.10. Товариство вказує, що подання вказаного документа обумовлено тим, що у первісному позові позивачем помилково не заявлено вимогу щодо продовження ще двох аналогічних договорів укладених з відповідачем.

8.11. Скаржник наголошує, що уточненням позовної заяви від 16.12.2022 ним, окрім, зміни предмета позову шляхом доповнення позовних вимог новими, не змінено та не зазначено нових підстав позову, тобто нових обставин спірних правовідносин.

8.12. У свою чергу, зі змісту оскаржуваних судових рішень вбачається, що суди попередніх інстанції, залишаючи без розгляду, поданий позивачем документ «Уточнення позовної заяви про визнання договорів продовженими (пролонгованими)», виходили з означеного у пунктах 6.4 - 6.4.4 цієї постанови.

8.13. Верховний Суд виходить з того, що позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду із вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

8.13.1. Предметом позову як вимоги про захист порушеного або оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу є спосіб захисту цього права чи інтересу.

8.13.2. Предмет спору - це об`єкт спірних правовідносин, щодо якого виник спір між позивачем і відповідачем. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

8.13.3. Підстава позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки.

8.13.4. Підставу позову становлять фактична й правова підстава.

8.13.5. Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача.

8.13.6. Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога позивача.

8.13.7. Предмет і підстава позову сприяють з`ясуванню наявності і характеру спірних правовідносин між сторонами, застосуванню необхідного способу захисту права, визначенню кола доказів, необхідних для підтвердження наявності конкретного цивільного права і обов`язку.

8.14. Верховний Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 26.05.2020 у справі №908/299/18, такого змісту:

- частиною третьою статті 46 ГПК України передбачено право позивача на зміну предмета або підстав позову шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання (пункт 69);

- під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу (пункт 70)

- відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога. При цьому одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається (пункт 71).

8.15. Разом з тим, Верховний Суд відзначає, що не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права.

8.16. Суд виходить з того, що стаття 46 ГПК України передбачає саме право позивача: збільшити або зменшити розмір позовних вимог; змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви.

8.17. Верховний Суд неодноразово та послідовно висловлював правову позицію про те, що процесуальним законом не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об`єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову (постанови від 27.06.2018 у справі №910/18802/17, від 03.08.2020 у справі №911/2139/19, від 27.10.2021 у справі №916/1769/20).

8.18. При цьому, Верховний Суд у постанові від 27.06.2018 у справі №910/18802/17 наголосив, що у будь-якому з таких випадків позивачем має бути додержано правил вчинення відповідної процесуальної дії, а недотримання ним таких правил тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ГПК України.

8.19. Товариство на власний розсуд означило поданий документ як «уточнення позовної заяви», а не як «заяву про зміну предмету позову».

8.20. Верховний Суд наголошує, що доповнення вимог немайнового характеру, у даному випадку, не супроводжується відсутністю зміни фактичних підстав позову, оскільки, юридичні факти, на яких ґрунтуються вимоги щодо визнання продовженими договору від 23.01.2018 №ПК/ВокЛьвів-18/25д-ПКЮ про надання рекламних послуг і договору від 06.01.2014 №Л/МЧ Львів-14235 п/НЮ про надання рекламних послуг до 31.12.2023, не є тотожними/ідентичними тим юридичним фактам, на яких ґрунтуються позовні вимоги щодо визнання продовженими договорів про надання рекламних послуг, а саме від 01.01.2014 №Л/ДН-1-14201п/НЮ, від 06.01.2014 №Л/П-1-14227п/НЮ, від 06.01.2014 №Л/Т-1-14230п/НЮ, від 27.02.2018 №47ТУ-12БМЕС-18/10, від 27.02.2018 №48ТУ-12БМЕС-18/10.

8.21. Що ж до правової підстави позову, то така підстава є аналогічною щодо всіх семи договорів (як п`яти первісно заявлених, так і двох вказаних в уточненій позовній заяві).

8.22. Верховний Суд виходить з того, що відповідно до усталеної судової практики під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Водночас, збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру. Під збільшенням розміру позовних вимог не може розумітися заявлення ще однієї чи кількох вимог, додатково до викладених у позовній заяві. Покликання скаржника на правові висновки, які означені ним у касаційній скарзі та окреслені у пункті 4.2 даної постанови цим висновкам не суперечать, адже, стосувались інших вимог, які заявлені за іншими фактичними підставами позову та предметом позову, а відтак Судом відхиляються.

8.23. Отже, висновок судів попередніх інстанцій про те, що Товариством фактично заявлено дві нові немайнові вимоги, ґрунтується на підставі повно та всебічно з`ясованих обставин даної справи у розрізі поданих позивачем позову та документа «Уточнення позовної заяви про визнання договорів продовженими (пролонгованими)».

8.24. Отже, підстави касаційного оскарження, наведені скаржником у касаційній скарзі, у цьому випадку, не отримали підтвердження, а тому підстави для скасування оскаржуваних судових рішень та передачі справи для продовження розгляду до суду першої інстанції відсутні.

8.25. Верховний Суд бере до уваги та вважає прийнятними доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу, в тій частині, яка узгоджується з вказаними вище висновками Верховного Суду, наведеними у цій постанові.

8.26. Верховний Суд окремо вважає за необхідне вказати, що у прийнятті даної постанови керується й принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 09.11.2004 у справі "Науменко проти України", від 19.02.2009 у справі "Христов проти України", від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у даній справі скаржником не зазначено й не обґрунтовано.

8.27. Верховний Суд зазначає, що повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок і недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень, наявність яких скаржником у цій справі аргументовано не доведено.

8.28. Слід зазначити, що в силу приписів частини другої статті 309 ГПК України формальні порушення не можуть бути підставою для скасування з формальних міркувань правильного по суті і законного рішення.

8.29. Верховний Суд, враховуючи рішення ЄСПЛ від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" та від 28.10.2010 у справі "Трофимчук проти України", зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

9. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

9.1. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.

9.2. За змістом частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

9.3. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, не підтвердилися та не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, а тому касаційну скаргу позивача слід залишити без задоволення.

10. Судові витрати

10.1. Судовий збір сплачений у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції покладається на скаржника, оскільки, Верховний Суд касаційну скаргу позивача залишає без задоволення, а судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 129, 300, 308, 309, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Українські перспективи» залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.04.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.01.2024 у справі №910/12744/22 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Т. Малашенкова

Суддя І. Бенедисюк

Суддя А. Ємець