Окрема думка

від 18.03.2024 по справі 910/12955/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ОКРЕМА ДУМКА

18 березня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/12955/20

судді Верховного Суду Студенця В.І.

за результатом касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 та ОСОБА_2

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.06.2023 (колегія суддів: Хрипун О.О., Агрикова О.В., Мальченко А.О.)

у справі № 910/12955/20

за позовом Фонду гарантування вкладів фізичних осіб

до відповідачів:

1) ОСОБА_3 ,

2) ОСОБА_2 ,

3) ОСОБА_1 ,

4) ОСОБА_4 ,

5) ОСОБА_5 ,

6) ОСОБА_6 ,

7) ОСОБА_7 ,

8) ОСОБА_8 ,

9) ОСОБА_9 ,

10) ОСОБА_10

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача:

1) Публічного акціонерного товариства "Платинум Банк",

2) Національного банку України

про солідарне стягнення 1 477 708 016,17 грн.

І. ПІДСТАВИ ДЛЯ ВИСЛОВЛЕННЯ ОКРЕМОЇ ДУМКИ

1. Із постановою Верховного Суду від 18.03.2024 у справі №910/12955/20, якою постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.06.2023 у справі №910/12955/20 залишено без змін, не погоджуюся, вважаю, що слід було касаційні скарги задовольнити, оскаржувану постанову скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі, як таке, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.

ІІ. ІСТОРІЯ СПРАВИ

(1) Зміст позовної заяви

1. Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 про солідарне стягнення 1 477 708 016,17 грн.

Ухвалою від 15.09.2022 Господарський суд міста Києва залишив без розгляду позовні вимоги Фонду до відповідачів ОСОБА_11 та ОСОБА_12 .

Позовні вимоги обґрунтовані спільним завданням майнової шкоди відповідачами як посадовими особами Публічного акціонерного товариства "Платинум Банк" (далі - ПАТ " Платинум Банк"), внаслідок прийняття останніми необґрунтованих та недобросовісних рішень в складі колегіальних органів управління ПАТ " Платинум Банк". Позивач визначає заявлену до стягнення шкоду у розмірі неповерненої Банку суми кредитної заборгованості за вказаними договорами та списану у збиток.

(2) Короткий зміст рішень суду першої й апеляційної інстанцій, а також мотиви з яких суди виходили при ухваленні судових рішень

2. Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.01.2023 у задоволенні позову відмовлено повістю.

Суд першої інстанції, ухвалюючи судове рішення, дійшов висновку про відсутність у діях відповідачів складу цивільного правопорушення.

3. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 12.06.2023 рішення Господарського суду міста Києва від 18.01.2023 скасовано та ухвалено нове - про задоволення позову. Стягнуто солідарно з відповідачів шкоду, заподіяну ПАТ "Платинум Банк" та його кредиторам, в розмірі 1 477 708 016,17 грн на користь Фонду.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що виходячи з оцінки доказів, зокрема, кредитних договорів та додаткових договорів до них, договорів про забезпечення (застави, іпотеки) та додаткових угод до них, рішень Кредитного комітету, Правління та Спостережної ради ПАТ "Платинум Банк", Звіту про незалежну оцінку майна, Звітів НБУ про інспектування ПАТ "Платинум Банк", рішень НБУ, позивач довів всі необхідні складові цивільного правопорушення, наявність яких є необхідною для настання такої міри відповідальності як стягнення збитків. При цьому наявні у справі докази не вказують, що відповідачі діяли добросовісно та розумно під час прийняття рішень про намір змінити умови спірних кредитних договорів.

(3) Позиція Верховного Суду за результатом розгляду касаційної скарги Фонду

4. Верховний Суд постановою від 18.03.2024 касаційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишив без задоволення, а постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.06.2023 у справі №910/12955/20 - без змін.

5. Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) питання, що виникають під час колегіального розгляду справи судом, вирішуються більшістю голосів суддів, головуючий голосує останнім.

При ухваленні рішення з кожного питання жоден із суддів не має права утримуватися від голосування та підписання рішення чи ухвали. Судді не мають права розголошувати міркування, що були висловлені у нарадчій кімнаті.

Суддя, не згодний з рішенням, може письмово викласти свою окрему думку. Про наявність окремої думки повідомляються учасники справи без оголошення її змісту в судовому засіданні. Окрема думка приєднується до справи і є відкритою для ознайомлення.

У цьому випадку вважаю за необхідне викласти окрему думку, оскільки вважаю, що суду касаційної інстанції слід було касаційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задовольнити, постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.06.2023 у справі №910/12955/20 скасувати, а рішення Господарського суду міста Києва від 18.01.2023 залишити без змін.

ІІІ. СУТЬ ОКРЕМОЇ ДУМКИ

(1) Щодо суті спору

6. Ураховуючи нормативно-правове регулювання спірних правовідносин, а також встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи, вважаю, що висновки суду першої інстанції про необґрунтованість позовних вимог засновані на законі.

При цьому відзначаю таке.

У правовідносинах з відшкодування шкоди (у деліктних зобов`язаннях) позивач має довести неправомірність рішень, дій / бездіяльності відповідачів, в чому полягав негативний результат їх діяльності в контексті зменшення обсягу майна банку чи його знецінення, розмір майнових втрат, а також пов`язаність протиправної поведінки відповідачів та існуючого негативного результату. Одночасно, відповідачі в межах наданих їм процесуальних прав та визначених процесуальних обов`язків повинні спростувати доводи та докази позивача, а також у свою чергу навести обставини та доводи, які свідчили б про відповідність їх діяльності інтересам банку та про відсутність підстав для їх відповідальності.

Отже, до предмету доказування у даній справі входять обставини:

1) персонального складу органів управління банку на момент ухвалення рішень про вчинення сумнівних правочинів; дати обрання/призначення та звільнення з посади кожного з відповідачів; належність відповідачів до керівників банку; наявність у відповідачів статусу посадової особи акціонерного товариства, пов`язаної з банком особи;

2) ухвалення рішення органом управління банку про вчинення сумнівного правочину, персональний склад органу на момент ухвалення такого рішення, результати голосування кожного члена (за, проти, утримався); інші фактичні обставини ухвалення такого рішення на підставі яких документів (наданих контрагентом та внутрішніх документів банку) ухвалювалося рішення, чи була дотримана внутрішня процедура банку щодо погодження таких рішень, хід обговорення;

3) вчинення банком сумнівного правочину (укладення договору);

4) виконання банком сумнівного правочину (перерахування/отримання коштів, передання/отримання майна чи майнових прав);

5) протиправної поведінки відповідачів (недотримання законодавства про банківську діяльність, нормативів діяльності банку, індивідуальних приписів НБУ, обставини, що підтверджують невиваженість інвестиційної політики та ризикованість кредитної політики банку, відсутність в банку ефективної системи запобігання ризикам, порушення відповідачами фідуціарних обов`язків, дії відповідачів усупереч інтересам банку тощо);

6) збитки банку від конкретного правочину (балансова вартість активу на дату початку виведення банку з ринку, розмір грошових коштів, фактично стягнутих за рішенням суду та включених до ліквідаційної маси, оціночна вартість активу, визначена незалежним оцінювачем у процедурі ліквідації, вартість продажу такого активу в процесі ліквідації банку) та їх причини;

7) розмір недостатності майна банку для розрахунків з кредиторами (як мінімальний розмір збитків банку та шкоди, завданої кредиторам банку невиваженою інвестиційною політикою, ризикованою кредитною діяльністю, бездіяльністю відповідачів, що призвело до неплатоспроможності та ліквідації банку).

Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 21.07.2021 у справі №910/12930/18 та від 25.07.2022 у справі № 922/2860/18, від 27.09.2022 у справі №904/3864/21.

У свою чергу, відповідачі мають довести відсутність своєї вини у завданні шкоди, а суд дослідити обставини наявності / відсутності вини відповідачів у її заподіянні.

Велика Палата Верховного Суду, які викладені у постанові від 25.05.2021 у справі №910/11027/18, при вирішенні питання про притягнення до відповідальності посадових осіб банку, суд також має встановити чи дотримались такі посадові особи своїх фідуціарних обов`язків, а саме: чи діяли вони добросовісно, розумно та чи не перевищували своїх повноважень.

До правовідносин, у яких бере участь Фонд як ліквідатор неплатоспроможного Банку (виявлення недостатності майна для розрахунків з кредиторами, виявлення нікчемних та сумнівних правочинів, протиправної діяльності пов`язаних з Банком осіб, збитків, звернення з вимогами до пов`язаних з Банком осіб, звернення з позовом до суду) мають застосовуватись редакції статті 52 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та статті 58 Закону "Про банки та банківську діяльність", що були чинними станом на момент вчинення Фондом відповідних дій.

Фонд звернувся до суду з цим позовом у серпні 2020 року.

Відповідно стаття 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та стаття 58 Закону "Про банки і банківську діяльність" у частинах, які визначають порядок здійснення процедурних питань, мають застосовуватись у редакціях, що були чинними станом на серпень 2020 року.

Водночас норми статті 52 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та статті 58 Закону "Про банки і банківську діяльність" щодо підстав, розміру цивільно-правової відповідальності за завдану банку або його кредиторам шкоду є матеріально-правовими, а відтак щодо них застосовується принцип незворотної дії закону в часі (стаття 58 Конституції України).

Відтак, при визначенні підстав відповідальності та кола осіб, які можуть бути притягнуті до такої відповідальності, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що застосуванню підлягає та норма, яка була чинною станом на момент виникнення спірних правовідносин.

У даній справі спірні правовідносини (рішення кредитного комітету, правління та Спостереженої ради Банку) виникли у 2014-2016 роках. Відповідно стаття 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та стаття 58 Закону "Про банки і банківську діяльність" у частинах, які визначають коло осіб, що можуть бути притягнуті до відповідальності, підстави та розмір відповідальності, мають застосовуватись у редакціях, що були чинними станом на 2014-2016 роках.

Норма статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (у редакції, чинній станом на дату подання Фондом позову у цій справі), яка визначає порядок притягнення особи до відповідальності встановлює, що для звернення Фонду або уповноваженої особи Фонду із позовом про відшкодування збитків необхідною умовою є недостатність майна банку для розрахунків з кредиторами.

Господарськими судами встановлено, що рішенням виконавчої дирекції Фонду від 24.04.2017 №1730 затверджено перелік (реєстр) вимог кредиторів ПАТ "ПЛАТИНУМ БАНК", який з урахуванням змін, станом на 10.08.2020, складав 7 042 080 238,20 грн.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду від 24.04.2017 № 1726 затверджено ліквідаційну масу ПАТ "ПЛАТИНУМ БАНК", яка з урахуванням змін, станом на 01.04.2020, становить: балансова вартість (без врахування резервів та переоцінки) - 8 365 421 444,40 грн.; оціночна вартість - 2 327 258 055,92 грн.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду від 25.03.2021 №288 затверджено ліквідаційний баланс станом на 16.03.2021 та Звіт про виконання ліквідаційної процедури ПАТ "ПЛАТИНУМ БАНК".

У відповідності до Звіту про виконання ліквідаційної процедури ПАТ "ПЛАТИНУМ БАНК" (розділ 15) загальна сума затверджених вимог кредиторів ПАТ "ПЛАТИНУМ БАНК" становила 7 045 943,05 тис.грн; загальна сума незадоволених вимог кредиторів на дату ліквідації за балансовим обліком склала 5 360 673,83 тис.грн.

Судом першої інстанції встановлено, що на момент прийняття рішень у лютому 2014 року - квітні 2016 року, відповідачі діяли як керівники банку та пов`язані з банком особи.

Відповідачами, які входили до Кредитного комітету, Правління банку та головою Спостережної ради банку протягом 2014 - 2016 року були прийняті рішення за кредитними договорами з: ПП "ЛОПСТИК ТРАНС" за кредитним договором №20131223.ЛТ від 23.12.2013 року; ТОВ "КОДОС ІНВЕСТ" за кредитним договором №20140205.КІ від 05.02.2014 року; ТОВ "ОШЕР" за кредитним договором №20140205.0 від 05.02.2014 року; ТОВ "ТІТАН-ПІВДЕНЬ" за кредитним договором № 20131223.ТП від 23.12.2013 року; ТОВ "ТІТАН-ПІВДЕНЬ" за кредитним договором № 20131227.ТП від 27.12.2013 року; ТОВ "ФК РЕАЛ ІНВЕСТ" за кредитним договором № 20131223.РІ від 23.12.2013 року; ТОВ "СТРАТАГЕМА-ІНВЕСТ" за кредитним договором № 20131223.СІ від 23.12.2013 року, зокрема, щодо зміни ліміту кредитних ліній, перенесення строків повернення основної суми кредиту, перенесення строків сплати відсотків, зменшенням відсоткової ставки за користування кредитними коштами, забезпеченням виконання зобов`язань позичальника перед кредитором.

Позивачем надано у матеріали справи кредитні договори 1-7: кредитний договір від 23.12.2013 №20131223.ЛТ, укладений з ПП "ЛОПСТИК ТРАНС"; кредитний договір від 05.02.2014 №20140205.КІ, укладений з ТОВ "КОДОС ІНВЕСТ"; кредитний договір від 05.02.2014 №20140205.0, укладений з ТОВ "ОШЕР"; кредитний договір від 23.12.2013 №20131223.ТП, укладений з ТОВ "ТІТАН-ПІВДЕНЬ"; кредитний договір від 27.12.2013 № 20131227.ТП, укладений з ТОВ "ТІТАН-ПІВДЕНЬ"; кредитний договір від 23.12.2013 № 20131223.РІ, укладений з ТОВ "ФК РЕАЛ ІНВЕСТ"; кредитний договір від 23.12.2013 № 20131223.СІ, укладений з ТОВ "СТРАТАГЕМА-ІНВЕСТ"; додаткові угоди до вказаних договорів; договори іпотеки від 31.05.2016 іпотеки №20160531/ІП2 та №20160531/ІП1 між ПАТ "ПЛАТИНУМ БАНК" та ТОВ "ТАРГАР"; договори застави цінних паперів №20140205.О.1/ЦП від 30.01.2015, №20131227/23.ТП.2/ЦП від 30.01.2015, додаткові договори до договорів застави.

Разом з тим, з метою встановлення обставин ухвалення рішень відповідачів, на підставі яких документів ухвалювалося рішення, для встановлення того, що прийняття спірних рішень відповідачами та укладання на підставі таких рішень додаткових угод до кредитних договорів 1-7 відповідало/або не відповідало обґрунтованому рівню ризику та/або загрожувало інтересам банку або кредиторів банку, суд першої інстанції обґрунтовано вказав на необхідність у даному випадку досліджувати кредитні документації (справи) боржників/позичальників за такими договорами.

Однак, позивачем не долучено до матеріалів справи кредитної документації (справ) боржників за спірними договорами, зокрема, фінансову звітність позичальників; інформацію про перевірку цільового використання кредиту; виписки з рахунків позичальника, що підтверджують погашення кредиту; висновки уповноважених фахівців банку щодо оцінки кредитоспроможності боржників; документи, що підтверджують ринкову вартість заставленого майна (майнових прав) під час видачі кредиту, тощо.

Крім того, ухвалою суду від 14.07.2022 у Національного банку України, Фонду та Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "ПЛАТИНУМ БАНК" витребувано справи позичальників за кредитними договорами (кредитний договір із додатковими угодами; договори іпотеки чи іншої майнової застави; заяви-зобов`язання; гарантійні листи; обґрунтування, розрахунки ефективності і окупності витрат; висновки; розпорядження банку; доповідні записки; рапорти і довідки службових осіб банку та листування із позичальниками); інформацію про фінансовий стан та платіжну дисципліну.

Втім ані Національний банк України, ані Фонд не надали витребуваних судом документів.

З аналізу умов додаткових угод до кредитних договорів, рішень Кредитного комітету, Правління та Спостережної ради суд першої інстанції дійшов висновку, що кредити обслуговувалися позичальниками, при прийнятті рішень органами управління банку враховувалися відомості про стан розрахунків по тілу кредиту та відсотках за користування кредитом, про заборгованість, стан цієї заборгованості, про забезпечення кредитних зобов`язань, необхідність їх доповнення та зміни.

Місцевим судом встановлено, що з письмових довідок, наданих позивачем, копій кредитних договорів та додаткових угод до них вбачається, що строк повернення кредитів - січень 2017 року та відповідно до п.13.1. договори діють до їх повного виконання сторонами. При цьому, умови додаткових угод до кредитних договорів підтверджують часткове погашення позичальниками сум кредиту і сплати процентів та за наявності таких обставин, не можуть вважатися недоцільними рішення відповідачів про продовження строків кредитування та сплати процентів.

При цьому, зі змісту Звіту ліквідаційної процедури, ураховуючи строки повернення кредитів, не вбачається, що Фондом вживалися заходи по стягненню заборгованості з вказаних позивальників.

Суд першої інстанції обґрунтовано вказав, що сам факт невиконання боржниками зобов`язань за кредитними договорами не може автоматично підтверджувати неналежне виконання посадовими особами банку, які погодили, зокрема, продовження термінів повернення кредитів, сплати процентів, зміни процентної ставки, своїх посадових обов`язків та вимог чинного законодавства.

Так, Національним Банком України надано у матеріали справи Звіт Національного банку України про інспектування ПАТ "ПЛАТИНУМ БАНК" (дата інспектування станом на 01.01.2015, тип інспектування: комплексне; період інспектування НБУ ПАТ "ПЛАТИНУМ БАНК": з 01.04.2012 по 01.01.2015), разом з тим, суд першої інстанції, дослідивши наведений Звіт встановив, що останній хоча і містить висновки щодо наявності недоліків у сфері ризиків, притаманних діяльності банку, втім Звіт не містить висновків про те, що дії та/або бездіяльність відповідачів завдали шкоди інтересам вкладників та іншим кредиторам банку, а рішення керівництва ПАТ "ПЛАТИНУМ БАНК", прийняті ними як членами колегіальних органів банку, призвели до погіршення фінансового становища банку та його подальшої неплатоспроможності. При цьому, у Звіті відзначалося, що якість кредитного портфеля Банку є задовільною та неодноразово зазначається, що збільшення обсягу прострочених кредитів обумовлене також зміною офіційного курсу гривні по відношенню до іноземної валюти, підвищенням валютного ризику, оскільки жоден з позичальників валютних кредитів не має джерел надходження валютної виручки. Окрім того, на збільшення кредитного ризику вплинуло збільшення кредитного портфеля суб`єктів господарювання за рахунок прийняття на баланс кредитної заборгованості позичальників ПАТ "ФІНБАНК".

Відзначаю, що Господарський суду міста Києва аргументовано вказав, що сама по собі оцінка наявності недоліків у сфері ризиків, які притаманні банківській діяльності, не може підтверджувати беззаперечну протиправність дій відповідачів у формі прийняття спірних рішень, при цьому з урахуванням відсутності виявлених під час перевірок порушень відповідачами норм законодавства.

Крім того, судом було враховано, що в Акті від 25.06.2014 №09-104/19БТ планової перевірки ПАТ "ПЛАТИНУМ БАНК" з питань дотримання вимог валютного законодавства та нормативно-правових актів НБУ встановлено лише одне порушення Банком, а саме: п.1.3. Інструкції про порядок організації та здійснення валютно-обмінних операцій на території України, затвердженої постановою Правління НБУ №502 від 12.12.2002 в частині дотримання порядку організації та здійснення валютно-обмінних операцій через каси.

За період інспектування НБУ з 01.04.2012 по 01.01.2015 посадовими особами Банку враховано зауваження щодо низьколіквідного забезпечення за договорами застави майнових прав договорів постачання, з огляду на що були прийняті рішення про укладення договорів застави цінних паперів, а саме: акцій у бездокументарній формі ПАТ "КБ ТРАНСПОРТЕР" та ПАТ "ХІММЕТ", в якості забезпечення виконання зобов`язань позичальників за кредитними договорами 1, 2, 4, 6, 7 та у подальшому договорів застави цінних паперів, а саме: акцій у бездокументарній формі ПАТ "СТРАХОВА КОМПАНІЯ СТАНДАРТ РЕ" в якості забезпечення виконання зобов`язань позичальників за Кредитними договорами 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7.

Згодом, на підставі рішень Кредитного комітету, Правління та Спостережної ради від 27.04.2016 між ПАТ "ПЛАТИНУМ БАНК" та ТОВ "ТАРГАР" було укладено два договори іпотеки від 31.05.2016 №20160531/ІП2 та №20160531/ІП1, відповідно до умов яких Банку в забезпечення виконання зобов`язань позичальників ТОВ "КОДОС ІНВЕСТ" (кредитний договір № 20140205.КІ від 05.02.2014), ТОВ "ОШЕР" (кредитний договір № 20140205.О від 05.02.2014 року), ТОВ "Фінансова компанія "РЕАЛ ІНВЕСТ" (кредитний договір № 20131223.РІ від 23.12.2013), ТОВ "СТРАТАГЕМА-ІНВЕС" (кредитний договір № 20131223.СІ від 23.12.2013), ТОВ "ТІТАН-ПІВДЕНЬ" (кредитний договір №20131227.ТП від 27.12.2013 та кредитний договір №20131223.ТП від 13.12.2013), ПП "ЛОГІСТИК ТРАНС" (кредитний договір №20131223.ЛТ від 13.12.2013) на загальну суму кредитних зобов`язань в розмірі 50 104 277,21 дол. США та 522 420 460,48 грн, було передано нерухоме майно цілісний майновий комплекс перевантажувального комплексу залізничних перевезень, що належить на праві власності ТОВ "ТАРГАР" та нерухоме майно, цілісний майновий комплекс дробильно-сортувального заводу, що належить на праві власності ТОВ "ТАРГАР" із загальною заставною вартістю в сумі 385 000 000,00 грн.

Також судом встановлено, що у звіті НБУ зазначалося про забезпечення саме майнових прав за договорами постачання (щодо яких відповідачі не приймали рішень), у той час як, спірні рішення щодо зміни забезпечення та рішення щодо додаткового забезпечення фактично були спрямовані на підвищення рівня кредитного забезпечення. Отже, зважаючи на вимоги НБУ щодо зменшення ризикового кредитування, отримання реального забезпечення по кредитам, Кредитний комітет, Правління та Спостережна рада приймали рішення щодо зміни забезпечення на більш ліквідне. При цьому згідно із наявних у матеріалах справи додаткових угод до кредитних договорів продовження терміну дії кредитної лінії, зміни валюти кредитування (з урахуванням перевірки НБУ), призвело до зменшення заборгованості позичальником перед Банком (за умовами додаткових угод до кредитних договорів).

Суд першої інстанції, проаналізувавши умови укладених кредитних договорів №1-7, додаткових угод до них, встановив, що їх умови не суперечать вимогам Закону щодо дотримання основних принципів кредитування, надання кредитів без забезпечення, зміна процентної ставки, як і строків кредитування не суперечить вимогам чинного законодавства. При цьому, суд відзначив, що фактично позивач не оспорює факт дотримання посадовими особами банку вимог законодавства під час прийняття рішень про безпосереднє надання кредиту за кредитними договорами №1-7 та не зазначає про недотримання вимог нормативно-правових актів в частині перевірки платоспроможності позичальників.

З огляду на наведене Господарський суд міста Києва обґрунтовано дійшов висновку, що доводи позивача про те, що такі активні операції створювали надмірну концентрацію ризику та наражали Банк на ризик виникнення проблем із ліквідністю не відповідають дійсності.

Разом з тим, суд правомірно відхилив доводи позивача щодо недостатності кредитного забезпечення заставним майном, оскільки останнім на підтвердження вказаних обставин не надано доказів оцінки вартості заставного майна, а відтак вказані обставини є недоведеними.

Щодо інших доводів позивача суд першої інстанції вказав:

- Довідка НБУ від 20.03.2015 також містить висновки щодо недоліків у ризиковій діяльності банку, однак, у той же час, у вказаній довідці зазначено, що одним із чинників, що вплинула на перевищення максимального розміру кредитного ризику щодо кредитів наданих позичальникам ТОВ "ТІТАН-ПІВДЕНЬ", ТОВ "ФК РЕАЛ ІНВЕСТ", ТОВ "ОШЕР", ТОВ "СТРАТАГЕМА-ІНВЕСТ", ПП "ЛОПСТИК ТРАНС", стало значене зростання офіційного курсу іноземних валют по відношенню до гривні. Більш того, у Довідці НБУ від 20.03.2015 у розділі "Порушення" вказано, що порушень не виявлено;

- Звіти інспектування НБУ (період з 01.02.2016 до 04.03.2016, з 12.05.2014 по 27.11.2014) містять висновки з питань виконання зобов`язання Банком за кредитними договорами з НБУ, та не містять висновків щодо недотримання посадовими особами Банку в частині прийняття спірних рішень за кредитними договорами №1-7;

- Звіт ТОВ АФ "Кадастр-Аудит" про результатами перевірки активних операцій банку з пов`язаними з банком особами ПАТ "ПЛАТИНУМ БАНК" станом на 01.10.2015 містить позитивні висновки щодо фінансової звітності банку за 2013 рік, нормального стану значної частини кредитних операцій, категорію якості кредитних операцій за результатами інспектування підтверджено. Зазначені висновки підтверджені у Звіті Національного банку України про інспектування ПАТ "ПЛАТИНУМ БАНК";

- проаналізувавши зміст постанови Правління НБУ №14-рш/БТ від 10.01.2017 (якою ПАТ "ПЛАТИНУМ БАНК" віднесено до категорії неплатоспроможних), Господарський суд міста Києва дійшов висновку, що рішення прийняті відповідачами у період з лютого 2014 року по квітень 2016 року, не були підставою для віднесення ПАТ "ПЛАТИНУМ БАНК" до категорії неплатоспроможних, так як описані у рішенні обставини, що стали підставою для висновку про неплатоспроможність банку мали місце протягом 2016 року. Кредитування суб`єктів кредитування - позичальників за кредитними договорами №1-7 не було визначене НБУ як підстава для введення у банку тимчасової адміністрації;

- відповідно до звітів (висновків) незалежних аудиторів за результатами проведеного аудиту фінансової звітності АТ "ПЛАТИНУМ БАНК" за 2014 та 2015 роки висловлена умовно-позитивна думка, зокрема, що фінансова звітність АТ "ПЛАТИНУМ БАНК" достовірно в усіх суттєвих аспектах представляє фінансовий стан банку станом на кінець дня 31 грудня 2014 року та 31 грудня 2015 року його фінансові результати та рух грошових коштів за рік, що закінчився на зазначену дату, відповідно до Міжнародних стандартів фінансової звітності. Згідно із фінансової звітності АТ "ПЛАТИНУМ БАНК" за 2014 та 2015 роки, Банк фактично здатний продовжувати свою діяльність на безперебійній основі. У висновках незалежних аудиторів звернуто увагу, що нестабільність політичної та економічної ситуації в Україні, може негативно впливати на фінансовий стан та результати діяльності Банку та його контрагентів. Інформації про порушення чинного законодавства та/або внутрішніх положень банку його керівниками, структурними підрозділами (висновки) незалежних аудиторів не містять;

- зі Звіту ліквідаційної процедури, затвердженого рішенням виконавчої дирекції ФГВФО від 25.03.2021 № 288, не вбачається прийняття відповідачами будь-яких протиправних рішень, які приймалися ними як членами колегіальних органів, що призвели до погіршення фінансового становища банку або порушення вимог Статуту та нормативно-правових актів у сфері банківської діяльності.

- згідно із Довідки НБУ, складеної за результатами перевірки від 12.08.2014, з дотримання ПАТ "ПЛАТИНУМ БАНК" вимог законодавства, яке регулює відносини у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму, незважаючи на виявлені порушення, встановлено, що рівень виконання Банком вимог законодавства з питань фінансового моніторингу, враховуючи результати виїзної перевірки щодо клієнті фінансових операцій, що були об`єктом перевірки оцінений, як задовільні;

- наведене у сукупності спростовує доводи позивача щодо недобросовісності дій відповідачів та завдання збитків внаслідок прийняття спірних рішень, оскільки спірні рішення, прийняті відповідачами щодо кредитних договорів №1-7 були прийняті станом на час проведення перевірки, за результатами якої не було виявлено порушень чинного законодавства та/або внутрішніх положень банку його керівниками, структурними підрозділами в частині прийняття таких рішень. Твердження позивача про відсутність жодної економічної доцільності для ПАТ "ПЛАТИНУМ БАНК" у прийнятті спірних рішень за результатами інспектування не підтверджені належними доказами;

- наявними у справі доказами підтверджується вчинення уповноваженими особами банку заходів, спрямованих на стабілізацію ситуації в банку: прийняття Програми капіталізації ПАТ "ПЛАТИНУМ БАНК" і Програми фінансового оздоровлення банку, що оновлювалися, з урахуванням рекомендацій і вказівок НБУ; розроблено і надано до НБУ плани збільшення капіталу банку до січня 2017 року; розроблено і надано план скорочення кредитів, проведено комплекс заходів щодо перегляду власних витрат, оптимізації структури персоналу банку; вжито заходів і затверджено перелік додаткового забезпечення; звернення до НБУ для отримання стабілізаційного кредиту для підтримки ліквідності - результатом є постанова Правління НБУ №278/БТ від 12.05.2014 "Про надання стабілізаційного кредиту для підтримки ліквідності";

- доказів того, що спірні рішення були прийняті з перевищенням своїх повноважень членами Кредитного комітету, Правління та Спостережної ради та або на власну користь, чи наданням переваг позичальникам за кредитними договорами №1-7, а також доказів того, що відповідні особи банківської установи діяли шляхом прийняття певних рішень, що не відповідає обсягу їх повноважень до матеріалів справи не надано;

- позивач вибірково визначив склад відповідачів, що входили до складу Кредитного комітету, Правління та Спостережної ради (голова Спостережної ради), не обґрунтувавши, як прийняття рішення саме визначеними позивачем складом відповідачів завдало Банку шкоду, враховуючи те, що рішення приймалися одноголосно, а до складу Кредитного комітету, Правління та Спостережної ради входили також інші особи, вимоги до яких позивач не пред`явив. Також, визначаючи склад відповідачів, позивач не обґрунтував як те чи інше рішення, враховуючи зміну складу Кредитного комітету, Правління та Спостережної ради, вплинуло на завдання Банку шкоди та розмір такої шкоди. Більшість відповідачів не були членами Правління чи Кредитного комітету станом на час укладення кредитних договорів ( ОСОБА_7 - член Правління банку з 01.12.2015; ОСОБА_10 - член Кредитного комітету банку з 07.10.2014; ОСОБА_8 - член Правління банку з 01.11.2014; ОСОБА_9 - член Кредитного комітету банку з 14.10.2014; член Правління з 01.12.2015).

Ураховуючи вищевикладене, Господарський суд міста Києва обґрунтовано дійшов висновку, що позивачем недоведено, що спірні рішення відповідачів, прийняті у період з лютого 2014 року по квітень 2016 року, спричинили завдання шкоди Банку у розмірі 1 477 708 016,17 грн (яка, як стверджує позивач, складається із сум неповернутих та списаних у збиток кредитних коштів по кредитним договорам №1-7), а відтак відсутній причинно-наслідковий зв`язок між прийнятими рішеннями та будь-якими збитками, заподіяними Банку.

Крім того, суд першої інстанції відзначив і те, що за загальним правилом розмір шкоди, що підлягає відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Так, під час ліквідації ПАТ "ПЛАТИНУМ БАНК" як встановлено господарським судом оціночна (ринкова) вартість його ліквідаційної маси затверджена рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 24.04.2017 № 1726 (з врахуванням змін) з урахуванням змін, станом на 01.04.2020, становила 232 7258 055,92 грн; балансова вартість (без врахування резервів та переоцінки) - 836 5421 444,40 грн.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування від 25.03.2021 №288 затверджено ліквідаційний баланс станом на 16.03.2021 та Звіт про виконання ліквідаційної процедури ПАТ "ПЛАТИНУМ БАНК". Відповідно до Звіту про виконання ліквідаційної процедури ПАТ "ПЛАТИНУМ БАНК" (розділ 15) загальна сума затверджених вимог кредиторів ПАТ "ПЛАТИНУМ БАНК" становила 7 045 943,05 тис.грн; загальна сума незадоволених вимог кредиторів на дату ліквідації за балансовим обліком склала 5 360 673,83 тис.грн.

За наслідками проведених 24.01.2019 відкритих торгів (аукціону) по лоту №F170GL38061 між ПАТ "ПЛАТИНУМ БАНК" та новим кредитором 05.03.2019 укладено договір № 351К про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги, за ціною договору, що визначена на відкритих торгах (аукціоні) в сумі 13 748 047,83 грн.

Відповідно до Звіту про виконання ліквідаційної процедури, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду №288, за результатом продажу пулу активів (лоту №F170GL38061), проведення 24.01.2019 відкритих торгів (аукціону), від покупця - ТОВ "ЕйПіЕс Україна" надійшли кошти в розмірі 13 748,05 тис. грн.

За доводами позивача збитки у сумі 1 477 708 016,17 грн складається із сум неповернутих та списаних у збиток кредитних коштів по кредитним договорам №1-7. Розрахунок розміру збитків проводився шляхом різниці балансової вартості кредиту та суми реалізації прав вимоги за кредитами на торгах, проведені під час процедури ліквідації Банку.

На підтвердження розміру збитку позивачем надано у матеріали справи довідки за кожним кредитним договором та довідку про суми списані у збиток за результатами продажу.

Однак, матеріали справи не містять виписок про рух коштів на позичковому рахунку позичальника, з яких вбачається фактичне надання у користування кредитних коштів та розмір заборгованості позичальників. Дійсний розмір заборгованості за кредитними договорами первинними документами не підтверджений.

Більш того, судом відзначено, що позивачем не надано у матеріали справи оціночну вартість активу, визначену незалежним оцінювачем у процедурі ліквідації (Звіту про оцінку прав вимоги за кредитним портфелем) та виставленого на реалізацію по лоту №F170GL38061. Наведене унеможливлює об`єктивно оцінити правильність визначеної ціни реалізації активу.

За таких обставин, Господарський суд міста Києва дійшов висновку, що визначена позивачем сума збитків не підтверджена матеріалами справи.

7. Отже, ураховуючи вищенаведене, у контексті встановлених судом першої інстанції обставин справи, доходжу висновку, що місцевий суд, оцінюючи наявні у матеріалах справи докази, дійшов заснованого на законі висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог з підстав їх недоведеності.

Натомість, суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги, не спростовував наведених вище висновків першої інстанції та за неповного з`ясування обставин справи і відсутності доказів, що підтверджують склад цивільного правопорушення (зокрема, причино-наслідкового зв`язку та розміру збитків), як необхідної передумови для притягнення до відповідальності за заподіяння шкоди у спірних правовідносинах, дійшов до передчасного та необґрунтованого висновку про наявність правових підстав для притягнення відповідачів до матеріально-правової відповідальності.

При цьому ураховую, що в матеріалах справи відсутні беззаперечні докази того, що спірні рішення відповідачів, прийняті у період з лютого 2014 року по квітень 2016 року, призвели до неплатоспроможності Банку та спричинили завдання шкоди Банку саме у розмірі 1 477 708 016,17 грн, що не було враховано судом апеляційної інстанції. З огляду на що, вважаю, що у даній справі суд апеляційної інстанції, застосовуючи такий критерій як «вірогідність доказів», допустив порушення норм процесуального права, зокрема статей 76-79, 236-237 ГПК України.

8. З урахуванням викладеного вважаю, що касаційні скарги слід було задовольнити, постанову суду апеляційної інстанції - скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Суддя Верховного Суду В. Студенець