Рішення

від 18.04.2024 по справі 160/5801/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2024 рокуСправа №160/5801/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Ніколайчук С.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників (у письмовому провадженні) в місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до відповідача-1: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427), відповідача-2: Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (61022, м. Харків, майдан Свободи, Держпром, 3 під., 2 поверх) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії

УСТАНОВИВ:

01 березня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якій просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо не зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 його період роботи з 10.07.1981 по 27.04.1982;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути первинне звернення (заяву № 879/378 за призначенням/ перерахунком пенсії ОСОБА_1 від 13.02.2024) до пенсійного органу з урахуванням висновку суду (правової оцінки), наведеного у судовому рішенні та зарахувати до страхового стажу період роботи ОСОБА_1 відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_2 від 18.07.1981, у тому числі період роботи з 10.07.1981 по 27.04.1982.

Позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що він звертався до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській із заявою про призначення пенсії за віком. Однак, відповідачем відмовлено у призначенні пенсії. При обрахунку стажу роботи не було враховано періоди роботи з 10.07.1981 по 27.04.1982, оскільки титульна сторінка завірена печаткою, яка не відповідає першому місцю роботи заявника. Вважає, що відповідачем безпідставно не було враховано до загального трудового стажу вищевказаний період його роботи, оскільки факт роботи протягом вказаного періоду підтверджується трудовою книжкою та відповідною довідкою. Вказує, що підставою для призначення пенсії є наявність відповідного стажу роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки НОМЕР_2 від 18.07.1981. Виявлені відповідачем 2 недоліки в заповненні трудової книжки НОМЕР_2 від 18.07.1981 не є такими, що виключають можливість зарахування відповідних періодів роботи позивача до його загального страхового стажу. Позивач вважає дії відповідача-2 у незарахуванні періодів роботи протиправними, у зв`язку з чим звернувся до суду з позовом.

Ухвалою від 08 березня 2024 року суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, за наявними у справі матеріалами.

Вказаною ухвалою також було запропоновано відповідачам у разі невизнання адміністративного позову протягом п`ятнадцяти днів з моменту отримання (вручення) копії цієї ухвали, надати відзив на позовну заяву.

Копію даної ухвали отримано Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області 01.03.2024 року, що підтверджується довідками про доставку електронного листа, проте відповідачі не скористалися своїм правом на подання відзиву на позовну заяву.

Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 263 КАС України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Відповідно до ч.6 ст.12, ч.1,2 ст.257, ч.1 ст.260 Кодексу адміністративного судочинства України зазначена справа є справою незначної складності та розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження.

Згідно з частинами 3, 4 ст.262 КАС України підготовче засідання при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження не проводиться.

Суд, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення позову по суті, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, встановив таке.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_3 .

13.02.2024 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою про призначення пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

За принципом екстериторіальності розгляд вказаної заяви здійснювався Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області та було прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії від 20.02.2024 року № 084750009880.

В обґрунтування рішення про відмову відповідач-2 зазначив таке:

Дата народження заявника: 03.01.1964.

РНОКПП заявника: НОМЕР_1 .

Місце реєстрації заявника:

АДРЕСА_2 .

Дата звернення до територіальних органів Пенсійного фонду України: 13.02.2024.

Призначення пенсії за віком.

Необхідний вік становить 60 років.

Вік заявника 60 років.

Необхідний страховий стаж становить 31 рік.

Страховий стаж заявника становить 24 роки 08 місяців 19 днів.

Додатковий коментар: уразі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою статті 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу: з 01 січня 2027 по 31 грудня 2027 від 24 до 34 років.

Результати розгляду документів, доданих до заяви:

До загального страхового стажу не зараховано періоди згідно трудової книжки НОМЕР_2 від 18.07.1981, оскільки титульна сторінка завірена печаткою, яка не відповідає першому місцю роботи заявника. Рекомендовано надати уточнюючу довідку за період роботи з 10.07.1981 по 27.04.1982.

Враховуючи зазначене, вирішено: відмовити в призначені пенсії за віком ОСОБА_1 відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, у зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу, передбаченого статтею 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Право на пенсію заявник набуде з 04.01.2027".

Не погоджуючись з відмовою у призначенні пенсії по інвалідності, позивач звернувся до суду з позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, доводам позивача, викладеними в позовній заяві, суд врахував такі норми чинного законодавства, які діяли на момент виникнення спірних правовідносин, та релевантні їм джерела права.

Відповідно до ч. 1ст. 46 Конституції Українипередбачено, що громадяни України мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та інших випадках, передбачених законом.

Згідно з ч. 2статті 19 Конституції Україниоргани державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 ЗаконуУкраїни «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування№ 1058-IV (даліЗакон № 1058-IV) страховий стажперіод (строк), протягом якого особа підлягає загальнообовязковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Частиною 2ст. 24 Закону № 1058-IVпередбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цьогоЗаконуза даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого облікуна підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

За приписами частини 1 статті 26 Закону України № 1058-ІV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.

Таким чином, для призначення пенсії за вказаною нормою у 2024 році, особа має

досягнути 60 років та мати необхідний страховий стаж не менше 31 року.

Відповідно до п.п. 2 п. 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління ПФУ від 25.11.2005 року № 22-1 до заяви для призначення пенсії за віком додаються, зокрема, документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою КМУ від 12.08.1993 року № 637. За період роботи, починаючи з 01.01.2004 року, структурний підрозділ, відповідальний за ведення персоніфікованого обліку, надає структурному підрозділу, відповідальному за призначення пенсії, довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування за формою згідно з додатком 1 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління ПФУ від 18.06.2014 року № 10-1, а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 цього Положення.

Частиною 4ст. 24 Закону № 1058-IV, періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цимЗаконом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно дост. 56 Закону України від 54.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення»до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. До стажу роботи зараховується також будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в`язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.

Згідно зі ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Аналіз норм чинного законодавства дозволяє зробити висновок, що необхідність підтверджувати періоди роботи для визначення стажу роботи виникає у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993 року затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (надалі Порядок №637).

Відповідно до п. 3 зазначеного Порядку, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Наказом Міністерства праці України № 58 від 29.07.1993 року затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників.

Згідно пункту 1.1. цієї Інструкції трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. До трудової книжки вносяться відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди (п.п.2.2 Інструкції).

Записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону (пункт 2.3 Інструкції).

Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення (пункт 2.4. Інструкції).

Аналогічні вимоги містила Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, яка затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.74 № 162. 2.10. Окрім того, відповідно до вимог пункту 2.10 цієї Інструкції зазначено, що у розділі "Відомості про роботу", "Відомості про нагородження", "Відомості про заохочення" трудової книжки (вкладиша) закреслення раніше внесених неточних або неправильних записів не допускається. У разі необхідності, наприклад, зміни запису відомостей про роботу після зазначення відповідного порядкового номеру, дати внесення запису в графі 3 пишеться: "Запис за N таким-то недійсний".

Позивачем при зверненні до відповідача-1 було надано трудову книжку НОМЕР_2 від 18.07.1981, в якій наявні відомості про періоди роботи позивача, зокрема, щодо дати прийняття та дати звільнення з посиланням на відповідні накази. Зазначені відомості внесені з дотриманням вимог Інструкції, зокрема: відомості про прийняття (запис 1 10.07.1981) та звільнення з роботи (запис 3 27.04.1982) зроблені акуратно, кульковою ручкою, завірені печаткою та підписом уповноваженої особи, з них можна точно встановити про місце, посаду та період роботи, номер та дату розпорядчого документа, на підставі яких зроблені відповідні записи.

Відповідно до трудової книжки НОМЕР_2 від 18.07.1981 ОСОБА_1 10.07.1981 (запис 1 у трудовій книжці) був прийнятий на роботу та звільнений 27.04.1982 (запис 3 у трудовій книжці) з «Басанський цегляний завод» Запорізького обласного міжколгоспного об`єднання по будівництву Українського міжколгоспного об`єднання по будівництву «садчиком кирпича», який у подальшому було реорганізовано та перейменовано у товариство з обмеженою відповідальністю «Пологівський АГРОБУД» (код за ЄДРПОУ 03584390).

Як видно з матеріалів справи, 18.07.1981 при прийомі на роботу та оформленні вперше трудової книжки НОМЕР_2 роботодавцем Позивача («Басанський цегляний завод» Запорізького обласного міжколгоспного об`єднання по будівництву Українського міжколгоспного об`єднання по будівництву) не було проставлено на титульному аркуші трудової книжки НОМЕР_2 від 18.07.1981 відтиску його печатки, цей недолік трудової книжки НОМЕР_2 від 18.07.1981 був усунутий пізніше, шляхом проставлення відтиску печатки тим самим роботодавцем, яким була вперше заповнена трудова книжка НОМЕР_2 від 18.07.1981, але вже фактично після його реорганізації та перейменування.

Відповідності до п. 2.4 Інструкції "Про порядок ведення трудових книжок працівників", затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.93 № 58, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1993 р., у графі 2 трудової книжки записується "05.01.1993".

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Таким чином, обов`язок по здійсненню записів у трудовій книжці покладено на керівників підприємств, власників або уповноважені ним органи, а не на працівника, а отже, відповідальність за неправильність вчиненого запису, відсутність на печатці коду ЄДРПОУ, нечіткість на печатці назви підприємства чи інших відомостей не може бути перекладена на працівника та позбавляти його права на врахування трудового стажу, який враховується для призначення пенсії.

Отже, формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.

При цьому, суд зазначає, що у відповідності до розділів ІІІ, ІV Порядку № 22-1, відповідач наділений повноваженнями самостійно отримати необхідні документи, що відповідає принципу належного урядування і націлено на забезпечення органами Пенсійного фонду України реалізації громадянами їх конституційного права на пенсійне забезпечення.

Згідно зі статтею 101 Закону України "Про пенсійне забезпечення" органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.

Зловживанням з боку пенсіонера в розумінні частини першої статті 103 Закону України "Про пенсійне забезпечення" є, зокрема, подання ним документів з явно неправильними відомостями.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що право особи на призначення пенсії за віком має бути підтверджене як пенсіонером (особистими документами), так і підприємством, на якому особа працювала. Також і відповідальність за надання недостовірних пенсійних документів покладена на підприємство (організацію) та пенсіонера.

Суд зазначає, що витребування та перевірка первинних документів є також правом пенсійного органу. Тобто перекладання обов`язку доказування, надання відомостей тощо на позивача є неприйнятним. Неможливість пенсійного органу скористатися правом на перевірку зазначених у трудовій книжці відомостей не може бути підставою для обмеження права пенсіонера на отримання належної пенсії.

Верховним Судом в постанові від 24.05.2018 року у справі №490/12392/16-а викладено правову позицію, відповідно до якої, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії.

З аналізу наведених норм, судом встановлено, що відповідальність за ведення трудової книжки покладається на підприємство, відтак, неточності у заповненні трудової книжки не можуть бути підставою для виключення певних періодів роботи зі страхового стажу позивача.

За правилами п.3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Відповідно до п.20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Відповідно до довідки Товариства з обмеженою відповідальністю «Пологівський АГРОБУД» (код за ЄДРПОУ 03584390) від 31.01.2019 № 21 Басанський цегляний завод увійшов у склад Пологівського Райагробуда у зв`язку з реорганізацією підприємства в 1988 році на підставі наказу № 30 від 02.01.1988 року по Запорізькому Райагробуду та у зв`язку з приватизацією підприємства в 1995 році Пологівський Райагробуд перейменовано в ПАТ «Пологівський Райагробуд» на підставі наказу № 921 від 02.12.1994 року Фонду держмайна України по Запорізькій області та у зв`язку з перетворенням підприємства в 2011 році ПАТ «Пологівський Райагробуд» перейменовано в ТОВ «Пологівський Райагробуд» на підставі наказу по ТОВ «Пологівський Райагробуд» № 1 від 23.06.2011 року.

Суд зазначає, що не зарахування спірного стажу ОСОБА_1 , буде суперечити принципу правової визначеності, оскільки в п.3.1 Рішення Конституційного Суду України (Справа №1-25/2010 від 29 червня 2010 року) зазначено, що одним з елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.

Суд вважає, що право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов`язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.

Неточність в записах в трудовій книжці не може бути підставою для виключення певних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення та належний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства.

Підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

За таких обставин, суд вважає, що відповідачем неправомірно відмовлено позивачу у зарахуванні стажу його роботи з 10.07.1981 по 27.04.1982, оскільки стаж роботи позивача підтверджено відповідними доказами, наявними в матеріалах справи.

Стосовно вимоги позивача про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо не зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 його період роботи з 10.07.1981 по 27.04.1982, суд зазначає, що саме рішенням відповідача-2 від 20.02.2024 року 084750009880 було порушене право позивача щодо зарахування спірних періодів роботи.

Рішення, прийняті суб`єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України, статей 2, 5 КАС України.

Обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражені права чи інтереси особи, яка стверджує про їх порушення.

Неодмінним елементом правовідносин є їх зміст, тобто суб`єктивне право особи та її юридичний обов`язок. Відтак судовому захисту підлягає суб`єктивне право особи, яке порушується у конкретних правовідносинах.

Відповідно до ч.2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З огляду на вищезазначене, з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів позивача, та з урахуванням положень ч. 2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог шляхом визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 20.02.2024 року 084750009880 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Суд вважає, що відповідач не довів правомірності своїх дій, натомість позивачем доведено та підтверджено належними доказами обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Враховуючи викладене, позовна заява є обґрунтованою та підлягає частковому задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з такого.

Частиною 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду позивачем сплачено суму судового збору у розмірі 968,96 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 01.03.2024 року

Оскільки задоволено основну позовну вимогу позивача, сплачений судовий збір за подачу позову до суду в сумі 968,96 грн потрібно стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області.

Керуючись статтями 241-246, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )до відповідача-1: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427), відповідача-2: Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (61022, м. Харків, майдан Свободи, Держпром, 3 під., 2 поверх) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 20.02.2024 року 084750009880 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України Харківській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період його роботи з 10.07.1981 р. по 27.04.1982 р. відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_2 від 18.07.1981.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 13.02.2024 року № 879/378 про призначення пенсії та прийняти відповідне рішення з урахуванням правової позиції суду, викладеної у цьому рішенні та зарахованих періодів роботи ОСОБА_1 цим судовим рішенням.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (61022, м. Харків, майдан Свободи, Держпром, 3 під., 2 поверх) сплачені позивачем судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 968,96 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складено 25.04.2024 року.

Суддя С.В. Ніколайчук