Рішення

від 25.04.2024 по справі 240/134/24

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2024 року м. Житомир справа № 240/134/24

категорія 106020000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Романчена Є.Ю., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, скасування наказу, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду із позовом, в якому просить:

- визнати протиправними дії (бездіяльність) військової частини НОМЕР_1 під час проведення службового розслідування, а також видання за його результатами наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 12 грудня 2023 року №75;

- скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 12 грудня 2023 року №75 про притягнення до дисциплінарної відповідальності;

- зобов"язати військову частину НОМЕР_1 провести перерахунок та виплату грошового забезпечення, недоплаченого у зв"язку із виданням наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 12.12.2023 № 75.

Обґрунтовуючи позовну заяву, ОСОБА_1 посилається на допущення військовою частиною НОМЕР_1 при призначенні та проведенні щодо нього службового розслідування, а також оформленні результатів останнього, відповідної процедури, встановленої Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженим Законом України від 24.03.1999 №548-XIV (далі Статут ВС ЗСУ), Дисциплінарним статутом Збройних Сил України, затвердженим Законом України від 24.03.1999 №551-XIV (далі Дисциплінарний статут ЗСУ), Порядком проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженим наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 №608 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 13.12.2017 за №1503/31371 (далі Порядок №608).

Ухвалою судді Житомирського окружного адміністртивного суду від 17 січня 2024 року вирішено відкрити провадження в адміністративній справі та розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

20.02.2024 військовою частиною НОМЕР_1 подано до суду відзив на позовну заяву, з проханням у задоволенні позову відмовити. Заперечуючи проти пред`явлених позовних вимог відповідач стверджує, що 27.10.2023 близько 12:50 позивач залишив місце несення служби та вже о 17:20 28.10.2023 самостійно повернувся до місця розташування військової частини. Про місце перебування та обставини відсутності у розташуванні військової частини НОМЕР_1 , позивач своєму безпоседедньому керівнику не доповів. Враховуючи, що позивач був відсутній без поважних причин понад три години та з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, наказом командира військової частини НОМЕР_1 було призначено службове розслідування стосовно самовільного залишення військової частини НОМЕР_1 . Також відповідач стверджує, що з наказом про призначення службового розслідування ОСОБА_1 був ознайомленний, водночас від ознайомлення з актом службового розслідування останній відмовився у присутності двох свідків, про що був зроблений відповідний запис на звороті останнього аркуша акта службового розслідування.

13.03.2024 від позивача на адресу суду надійшла відповідь на відзив. Позивач вказує, що військовою частиною НОМЕР_1 без поважних причин подано відзив поза межами встановленого судом строку. Також позивач зазначає, що особою яка проводила службове розслідування не взято до уваги та не перевірено доводи, що містяться у його письмових поясненнях, що були долучені до матеріалів службового розслідування та рапорту заступника начальника штабу військової частини НОМЕР_1 , зокрема не надано оцінку його службових повноважень. Крім того позивач звертає увагу суду на порушення строку проведення службового розслідування, а також на ту обставину, що у чергового по частині, наряду по контрольно-пропускному пункту в. м. Житомирі та м. Коростені, які перебували на службі у період часу з 27.10.2023 та 28.10.2023, не було відібрано жодних пояснень.

Також позивачем було заявлено клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін, у задоволенні якого відмовлено ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 14.03.2024.

Дослідивши докази, які містяться в матеріалах справи, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 проходить військову службу за контрактом у військовій частині НОМЕР_1 на посаді помічника командира бригади з правової роботи - начальника юридичної служби управління військової частини НОМЕР_1 .

27.10.2023 заступником начальника штабу військової частини НОМЕР_1 складено та подано командиру цієї військової частини рапорт, яким повідомлено, що 27.10.2023 о 12:50 підполковник ОСОБА_1 покинув місце постійної дислокації військової частини та самовільно залишив військову частину, попередньо не повідомивши мету своїх дій, відмовившись при цьому надавати пояснення стосовно напрямку свого руху.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 27.10.2023 №364 відповідно до статті 85 Дисциплінарного статуту ЗСУ, Порядку №608 та на підставі доповіді про факт самовільного залишення військовї частини (вих. № 2604 від 27.10.2023) з метою уточнення причин і умов, що сприяли самовільному залишенню військової частини підполковником юстиції ОСОБА_1 , помічником командира бригади з правової роботи - начальником юридичної служби управління, а також встановлення ступеня вини останнього, чиї дії або діяльність стали причиною вчинення правопорушення, призначено проведення службового розслідування, проведення якого доручено підполковнику ОСОБА_2 , офіцеру відділення підготовки штабу управління.

Також зі змісту наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 06.11.2023 № 373 вбачається, що строк проведення службового розслідування, призначеного наказом командира військової частини від 27.10.2023 № 364 перенесено до 06.12.2023.

За наслідками проведеного службового розслідування офіцером відділення підготовки штабу управління військової частини НОМЕР_1 підполковником ОСОБА_3 підписано акт службового розслідування від 06.12.2023.

За результатами проведеного службового розслідування запропоновано ОСОБА_1 за порушення вимог ст. ст. 1,3,4 Дисциплінарного статуту ЗСУ, статтей 11,12,16 Статуту ВС ЗСУ, яке виявилось у недодержанні законодавства України, самоусуненні від виконання службових обов"язків, порушенні розпорядку дня частини, нездійсненні доповіді своєму командиру про причини відсутності та місце перебування притягнути до дисциплінарної відповідальності.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 12.12.2023 №75 службове розслідування за фактом самовільного залишення військової частини підполковником юстиції ОСОБА_1 помічником командира бригади з правової роботи - начальника юридичної служби управління військової частини НОМЕР_1 , в період з 12 год. 50 хв. 27.10.2023 по 17 год. 20 хв. 28.10.2023 наказано вважати завершеним. За порушення вимог статті 4 Дисциплінарного статуту ЗСУ, статтей 11,12,16 Статуту ВС ЗСУ, яке виявилось у недодержанні законодавства України, самоусуненні від виконання службових обов"язків, порушенні розпорядку дня частини, нездійснення доповіді своєму командиру про причини відсутності, підполковнику юстиції ОСОБА_1 , помічнику командира бригади з правової роботи - начальнику юридичної служби управління військової частини НОМЕР_1 , оголошено сувору догану. Крім того, наказано начальнику фінансово-економічної служби - головному бухгалтеру управління військової частини НОМЕР_1 врахувати факт притягнення до дисциплінарної відповідальності підполковника юстиції ОСОБА_1 при нарахуванні йому грошового забезпечення та преміювання.

Не погоджуючись з вказаним наказом, ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши доводи сторін та надані ними докази на підтримку своїх вимог та заперечень, суд встановив наступне.

Закон України від 25.03.1992 № 2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон № 2232-XII, в редакцій чинній на момент виникнення спірних правовідносин) здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.

Відповідно до частин першої, другої статті 2 Закону № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Проходження військової служби здійснюється, зокрема, громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.

Загальні права та обов`язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов`язки основних посадових осіб полку і його підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах визначає Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24 березня 1999 року №548-ХІУ (далі - Статут).

Відповідно до пункту 16 цього Статуту кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.

Пунктами 26 та 27 розділу 1 частини І Статуту визначено, що військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення чи провини несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.

Військовослужбовці, на яких накладається дисциплінарне стягнення за вчинене правопорушення, не звільняються від матеріальної та цивільно-правової відповідальності за ці правопорушення. За вчинення злочину військовослужбовці притягаються до кримінальної відповідальності на загальних підставах.

Законом України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» № 551-XIV від 24.03.1999 затверджено Дисциплінарний статут Збройних Сил України (далі - Дисциплінарний статут Збройних Сил України), який визначає сутність військової дисципліни, обов`язки військовослужбовців щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг.

Відповідно до вимог статей 1, 2 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України.

Військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов`язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі.

Статтею 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України визначено, що військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів; бути пильним, зберігати державну та військову таємницю; додержуватися визначених військовими статутами правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.

Згідно зі статтею 7 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України застосовувати заохочення та накладати дисциплінарні стягнення можуть тільки прямі командири та командири, визначені в розділі 3 цього Статуту.

За змістом статті 45 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов`язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов`язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.

Статтею 48 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України визначено, що на військовослужбовців можуть бути накладені, зокрема, такі дисциплінарні стягнення: а) зауваження; б) догана; в) сувора догана.

Відповідно до статті 84 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.

Статтею 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України визначено, що, службове розслідування призначається письмовим наказом командира, який вирішив притягнути військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності, воно може бути проведено особисто командиром, доручено офіцерові чи прапорщикові (мічманові), а у разі вчинення правопорушення рядовим (матросом) чи сержантом (старшиною) - також сержантові (старшині).

Згідно зі статтею 86 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України після розгляду письмової доповіді про проведення службового розслідування командир проводить бесіду з військовослужбовцем, який вчинив правопорушення. Якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир приймає рішення про накладення дисциплінарного стягнення.

Частиною 2 ст. 86 Дисциплінарного статуту №551-XIV встановлено, що під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.

Наказом Міністра оборони України від 21 листопада 2017 року №608 затверджено Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України (далі - Порядок №608).

Вимогами п. 1 розділу II Порядку № 608 передбачено випадки, коли може призначатися службове розслідування. Також зазначено, що службове розслідування може проводитися з метою уточнення причин та умов, що сприяли правопорушенню, та встановлення ступеня вини посадових (службових) осіб.

Пунктом 3 розділу II Порядку № 608 визначено, що службове розслідування проводиться для встановлення: неправомірних дій військовослужбовця, яким вчинено правопорушення; причинного зв`язку між правопорушенням, з приводу якого було призначено службове розслідування, та виконанням військовослужбовцем обов`язків військової служби; вини військовослужбовця; порушень нормативно-правових актів, інших актів законодавства; причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення; у разі виявлення факту заподіяння матеріальної шкоди - причин виникнення шкоди, її розміру та винних осіб.

Згідно з вимогами п. 1 розділу IV Порядку №608 особи, які проводять службове розслідування, зобов`язані: дотримуватися вимог законодавства України, вживати всіх передбачених законодавством заходів для всебічного, повного, своєчасного і об`єктивного розслідування обставин вчиненого правопорушення; виявляти (з`ясовувати) обставини, які підтверджують або спростовують інформацію щодо скоєння правопорушення, а також встановлювати обставини, які пом`якшують або обтяжують відповідальність правопорушника; розглядати заяви і клопотання військовослужбовця, правопорушення якого підлягає службовому розслідуванню, що були подані під час проведення службового розслідування та стосуються його проведення.

За змістом п.п. 12, 13 розділу III Порядку №608 визначено, що розслідування проводиться за участю безпосереднього начальника військовослужбовця, який вчинив дисциплінарне правопорушення. Службове розслідування має бути завершено протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником). В окремих випадках цей строк може бути продовжено командиром (начальником), який призначив службове розслідування, або старшим командиром (начальником), але не більше ніж на один місяць.

З матеріалів службового розслідування вбачається, що результати його проведення, що викладені в акті службового розслідування, грунтуються лише на підставі рапорту начальника штабу військової частини НОМЕР_1 майора ОСОБА_4 , службової та медичної характеристик. Матеріали службового розслідування не містять відомостей про встановлення безпосереднього керівника ОСОБА_1 , який обіймає посаду помічника командира бригади з правової роботи - начальника юридичної служби управління військової частини НОМЕР_1 , якому останній мав би повідомити про свою відсутність. Також матеріали справи не містять письмових пояснень безпосереднього керівника ОСОБА_1 та інших військовослужбовців, які в період часу з 12 год. 50 хв. 27.10.2023 по 17 год. 20 хв. 28.10.2023 проходили військову службу за місцем дислокації військової частини НОМЕР_1 .

Враховуючи вказані обставини, суд приходить до висновку, що службове розслідування було проведено однобоко, неповно, тобто без встановлення усіх обставини, які б підтверджували інформацію щодо скоєння ОСОБА_1 дисциплінарного правопорушення.

Водночас, надаючи оцінку доводам ОСОБА_1 щодо порушення строку досудового розслідування, суд звертає увагу, що воно було проведено в межах передбачених Порядком №608 двох місяців з дня його призначення командиром військової частини НОМЕР_1 . Помилкове формулювання у наказі командира військової частини НОМЕР_1 "про перенесення строку службового розслідування, призначеного на підставі наказу командира військової частини від 27.10.2023 № 364", суд вважає за можливе ідентифікувати як продовження строку службового розслідування, а тому не вбачає підстав для висновку про порушення строку проведення службового розслідування.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання здійснити перерахунок та виплату невиплаченої додаткової винагороди, суд зазначає, що відповідно до пунктів 1, 2, 2-1 Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Так, з метою врегулювання виплати військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої зазначеною постановою, Міністр оборони України видав Окреме доручення від 23.06.2022 №912/з/29, підпунктом 9.7 пункту 9 якого установлено перелік підстав за наявності яких визначено не включати військовослужбовців до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 грн та 30 000 грн.

Враховуючи те, що притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності визнано судом протиправним, відсутні підстави для позбавлення позивача додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, а тому вказана позовна вимога є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Також, обираючи спосіб захисту порушеного порушеного права позивача, суд враховуючи приписи статті 5 КАС України, вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 12.12.2023 №75 "Про результати проведення службового розслідування". Водночас, вимога позивача про визнання протиправними дій (бездіяльності) військової частини НОМЕР_1 під час проведення службового розслідування задоволенню не підлягає, оскільки оцінка дій (бездіяльності) військової частини НОМЕР_1 під час проведення службового розслідування покладена в основу висновку суду щодо протиправності наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 12.12.2023 №75 "Про результати проведення службового розслідування".

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Враховуючи відсутність судових витрат у даній адміністративній справі, питання про їх розподіл судом не вирішується.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 134, 139, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) до військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ) про визнання дій протиправними, скасування наказу, зобов`язання вчинити діїї - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 12.12.2023 №75 "Про результати проведення службового розслідування".

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час воєнного стану" недоплаченої у зв"язку із винесенням наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 12.12.2023 №75 "Про результати проведення службового розслідування".

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Є.Ю. Романченко