Рішення

від 25.04.2024 по справі 240/30223/23

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2024 року м. Житомир справа № 240/30223/23

категорія 112030500

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Гуріна Д.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, Державної установи "Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Житомирській області" про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до Міністерства внутрішніх справ України, Державної установи "Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Житомирській області", в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Міністерства внутрішніх справ України щодо неприйняття рішення за результатом розгляду заяви ОСОБА_1 та дії, що виразились у поверненні матеріалів щодо призначення одноразової грошової допомоги;

- зобов`язати Міністерство внутрішніх справ України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням третьої групи інвалідності у відповідності до пункту 9 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №850;

- зобов`язати Державну установу «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Житомирській області» направити повторно документи передбачені Порядком та умовами призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №850 до Міністерства внутрішніх справ України для прийняття рішення щодо призначення та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги передбаченої Порядком та умовами призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №850.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що проходив військову службу в органах УМВС. Під час виконання службових обов`язків отримав травму, внаслідок травми позивачу було встановлено 5% втрати працездатності без встановлення інвалідності, що пов`язана з виконанням службових обов`язків згідно довідки від 03.10.2006 серії ЖИА №000901. Внаслідок чого позивачу було виплачено страхове відшкодування в сумі 425,00 грн. У подальшому, відповідно до виписки із акта огляду МСЕК серії 12 ААВ №294232 від 16.12.2020 позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності з 29.10.2020, захворювання, ТАК пов`язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ. Відповідно до вказаного вище акта огляду МСЕК серії 12 ААВ №294232 від 16.12.2020 вказано, що огляд є первинним, а третя група інвалідності позивача пов`язана саме із захворюванням, а не з травмою, яку він отримав при виконанні службових обов`язків у 2006 році.

Позивач, з метою отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням йому II групи інвалідності внаслідок травми, ТАК, пов`язаної з виконанням службових обов`язків, звернувся до Державної установи "Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Житомирській області" з відповідною заявою. На вказану заяву Державна установа "Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Житомирській області" позивачу відмовила у складанні висновку щодо виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції та надсилання його до МВС. Не погоджуючись з такими діями Державної установи "Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Житомирській області" позивач оскаржив їх до суду.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 23.12.2022 у справі №240/22705/22 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.

На виконання вищевказаного рішення Державною установою "Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Житомирській області" направлено до Міністерства внутрішніх справ України матеріали для вирішення питання про призначення та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням ІІІ групи інвалідності, пов`язаної із проходженням служби в органах внутрішніх справ, відповідно до п.8 Порядку та умов призначення і виплати одноразової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установленняінвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №850 від 21.10.2015.

МВС України листом від 26.06.2023 №1614/33/26-2023 повідомило Державну установу "Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Житомирській області", що Департаментом пенсійних питань та соціального захисту МВС України за дорученням керівництва Міністерства спільно з відповідальними підрозділами апарату Міністерства внутрішніх справ України розглянуто доопрацьовані матеріали щодо призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги відповідно Порядку та умов призначення і виплати одноразової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №850 надіслані на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 23.12.2022 в адміністративній справі №240/22705/22. Підставою для відмови слугувало те, що встановлення позивачу медико-соціальною експертною комісією ІІІ групи інвалідності (2020) відбулося у період понад два роки від дати встановлення 5% втрати професійної працездатності, що суперечить умовам п.4 Порядку №850 та повернуло матеріали щодо призначення одноразової грошової допомоги, як такі, що не відповідають вимогам законодавства. Аналогічне роз`яснення позивачу було надане Державною установою "Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Житомирській області" листом від 28.08.2023 №2176/33/26-2023. Вказана бездіяльність відповідачів слугувала підставою для звернення позивача до суду з цим позовом.

Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 30.10.2023 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.

14.11.2023 на адресу суду від відповідача - МОУ надійшов відзив на адміністративний позов, відповідно до змісту якого відповідач заперечує проти заявлених вимог та просить відмовити в задоволенні позову. В обґрунтування відзиву вказав, що у позовній заяві позивач безпосередньо посилається на положення ч.6 ст.23 Закону України від 20.12.1990 №565-ХІІ «Про міліцію», якою було встановлено право працівника міліції на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку встановленням інвалідності.

Проте 02.07.2015 було прийнято Закон України «Про Національну поліцію», який набрав чинності 07.11.2015. Даним законом, зокрема, було визнано таким, що втратив чинність Закон України «Про міліцію».

Отже, позивач обґрунтовує свою правову позицію шляхом застосування до спірних правовідносин нормативно-правового акта, що втратив чинність і на спірні правовідносини не розповсюджується.

Під час опрацювання матеріалів щодо призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 з`ясовано, що установлення заявникові ІІ групи інвалідності (2020 рік) відбулося в період понад два роки від дати установлення 5% втрати професійної працездатності (2006 рік), що суперечить умовам п.4 Порядку.

Враховуючи вищезазначене, МВС України повернуто матеріали щодо призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, оскільки вони не відповідають вимогам законодавства. Відповідач вважає безпідставними та необґрунтованими позовні вимоги позивача безпосередньо до МВС України.

Державна установа "Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Житомирській області" відзив на адміністративний позов не надала, про причини неподання відзиву не повідомила, тому суд, у відповідності до частини 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до положень частини 5 статті 262, частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив службу на різних посадах УМВС України в Житомирській області та наказом УМВС України в Житомирській області від 05.11.2015 №319 о/с позивача було звільнено за п.64 «г» (через скорочення штатів) Положення про проходження служби (а.с.16).

06.03.2006 під час виконання службових обов`язків ОСОБА_1 отримав травму у вигляді закритого крайового перелому човниковопідібної кістки та IV плюснової кістки лівої ступні, що підтверджується актом №1 про нещасний випадок форми Н-1* від 04.06.2006 (а.с.17-19).

Внаслідок отриманої травми Житомирською спеціалізованою травмо-офтальмологічною МСЕК 03.10.2006 ОСОБА_1 встановлено 5% втрати працездатності без встановлення інвалідності у зв`язку з травмою пов`язаною з виконанням службових обов`язків, що підтверджується довідкою про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках застрахованого серії ЖИА №000901 від 03.10.2006 (а.с.26).

У зв`язку із втратою відсотка працездатності ПАТ «HACK ОРАНТА» виплатило ОСОБА_1 страхове відшкодування з обов`язкового особистого страхування працівників Міністерства внутрішніх справ України в сумі 425,00 грн, що підтверджується довідкою Житомирської обласної дирекції «HACK ОРАНТА» від 25.02.2023 №0690-06-05/128 (а.с.25).

Відповідно до виписки із акта огляду МСЕК серії 12 ААВ №294232 від 16.12.2020 ОСОБА_1 встановлено ІІІ групу інвалідності з 29.10.2020, захворювання, ТАК пов`язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ (а.с.21).

Відповідно до вказаного акта огляду МСЕК серії 12 ААВ №294232 від 16.12.2020, огляд є первинним, а ІІІ група інвалідності ОСОБА_1 встановлена з діагнозом: розповсюджений остеохондроз хребта з переважним ураженням поперекового відділу, рецидивуючий тип перебігу, протрузія м/х дисків, радикулопатія, больовий синдром, ПФХ - 2 cm (а.с.21-22).

Отже група інвалідності пов`язана саме із захворюванням, а не з травмою, яку ОСОБА_1 отримав при виконанні службових обов`язків у 2006 році.

Оскільки функції щодо призначення одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції перейшли від УМВС України в Житомирській до ДУ ТМО МВС, то ОСОБА_1 , з метою отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням йому II групи інвалідності внаслідок травми, ТАК, пов`язаної з виконанням службових обов`язків, звернувся до Державної установи "Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Житомирській області" з відповідною заявою.

На заяву ОСОБА_1 Державна установа "Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Житомирській області" відмовила у складанні висновку щодо виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції та надсилання його до МВС.

Не погоджуючись з такими діями ДУ "Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Житомирській області" Рейко С.Л. оскаржив їх до суду.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 23.12.2022 у справі №240/22705/22 позов ОСОБА_1 до Державної установи "Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Житомирській області" про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Державної установи "Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Житомирській області" щодо не направлення до Міністерства внутрішніх справ України матеріалів для розгляду питання про призначення та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням 3 групи інвалідності. Зобов`язати Державну установу "Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Житомирській області" направити до Міністерства внутрішніх справ України матеріали для вирішення питання про призначення та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням 3 групи інвалідності, пов`язаної із проходженням служби в органах внутрішніх справ, відповідно до пункту 8 Порядку та умов призначення і виплати одноразової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №850 від 21.10.2015.

На виконання вказаного судового рішення ДУ "Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Житомирській області" направило до Міністерства внутрішніх справ України матеріали для вирішення питання про призначення та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням ІІІ групи інвалідності, пов`язаної із проходженням служби в органах внутрішніх справ, відповідно до п.8 Порядку та умов призначення і виплати одноразової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №850 від 21.10.2015.

МВС України листом від 26.06.2023 №1614/33/26-2023 повідомило ДУ "Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Житомирській області", що Департаментом пенсійних питань та соціального захисту МВС України за дорученням керівництва Міністерства спільно з відповідальними підрозділами апарату Міністерства внутрішніх справ України розглянуто доопрацьовані матеріали щодо призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, відповідно Порядку та умов призначення і виплати одноразової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №850, надіслані на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 23.12.2022 в адміністративній справі №240/22705/22.

При цьому МВС України звертає увагу, що п.4 Порядку №850 передбачено, що якщо протягом двох років працівникові міліції після первинного встановлення інвалідності із втратою працездатності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає йому право на отримання грошової допомоги в більшому розмірі, виплата проводиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

Також МВС України зазначило, що установлення ОСОБА_1 медико-соціальною експертною комісією ІІІ групи інвалідності (2020 рік) відбулося у період понад два роки від дати встановлення 5% втрати професійної працездатності, що суперечить умовам п.4 Порядку, та матеріали щодо призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги повернуло, як такі, що не відповідають вимогам законодавства.

Аналогічне роз`яснення позивачу було надане листом ДУ "Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Житомирській області" від 28.08.2023 №2176/33/26-2023.

На думку позивача, МВС України було зобов`язано прийняти одне з рішень або про призначення або про відмову у призначенні грошової допомоги відповідно до п.9 Порядку №850, а не повернути документи без прийняття будь-якого з цих рішень.

Крім цього, МВС у своєму листі акцентує увагу на тому, що установлення позивачу медико-соціальною експертною комісією ІІІ групи інвалідності (2020) відбулося в період понад два роки від дати встановлення 5% втрати професійної працездатності, що суперечить умовам пункту 4 Порядку. Також звертає увагу на те, що зазначена позиція стосовно порядку застосування пункту 4 Порядку підтверджується також судовою практикою з цього питання та звертає увагу на постанови Верховного Суду від 14.04.2021 у справі №240/3024/18, від 22.10.2020 у справі №711/1837/18, від 10.12.2020 у справі №696/575/17.

Однак позивач наголошує на тому, що є безпідставним посилання МВС України на висновки Верховного Суду, висловлені у вказаних вище постановах, оскільки такі висновки зроблені за інших обставин справи.

Вважаючи, такі дії МВС України протиправними та такими, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовим відносинам, суд дійшов наступних висновків.

Частиною 2 статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Частиною 5 статті 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Частиною 6 статті 23 Закону України від 20.12.1990 №565-ХІІ «Про міліцію» (далі -- Закон №565-ХІІ) визначено, що у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов`язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров`я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.

Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги (далі - грошова допомога) у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції визначають Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №850 (далі - Порядок №850).

При цьому, 07.11.2015 набрав чинності Закон України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 №580-VIII.

Пунктом 5 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію" Закон України "Про міліцію" визнано таким, що втратив чинність.

Положеннями п.15 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що за колишніми працівниками міліції, у тому числі пенсіонерами, а також членами їхніх сімей, іншими особами зберігаються пільги, компенсації і гарантії, передбачені цим Законом для колишніх поліцейських, членів їхніх сімей, інших осіб. Право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України "Про міліцію", зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України "Про Національну поліцію".

Таким чином, за позивачем зберігається право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України "Про міліцію", зокрема ч.6 ст.23 цього Закону в редакції, чинній з 12.03.2015, і відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №850.

Згідно з п.3 Порядку №850 грошова допомога призначається і виплачується у разі, зокрема, установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов`язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, у разі встановлення інвалідності II групи.

Днем виникнення права на отримання грошової допомоги є, у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності, дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.

Пунктом 7 Порядку №850 визначено, що працівник міліції, якому призначається грошова допомога у разі встановлення інвалідності чи часткової втрати працездатності без установлення інвалідності, подає за місцем служби такі документи: заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв`язку з установленням інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності за формою згідно з додатком до цих Порядку та умов; довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках).

До заяви додаються копії: довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією; постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв`язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; акта розслідування нещасного випадку та акта, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) працівника міліції, зокрема про те, що воно не пов`язане з учиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, за формою, що затверджується МВС; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім`я та по батькові і місце реєстрації; документа, що підтверджує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (сторінки паспорта громадянина України - для особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомила про це відповідному контролюючому органу і має відповідну відмітку у паспорті громадянина України).

Згідно з п.8 Порядку №850 керівник органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, подає МВС в 15-денний строк з дня реєстрації документи, зазначені в пунктах 6 або 7 цих Порядку та умов, висновок щодо виплати грошової допомоги, а також у разі загибелі (смерті) працівника міліції: витяг з наказу про виключення загиблого (померлого) працівника міліції із списків особового складу; витяг з особової справи про склад сім`ї загиблого (померлого) працівника міліції.

Пунктом 9 Порядку №850 встановлено, що МВС в місячний строк після надходження зазначених у пункті 8 цих Порядку та умов документів приймає рішення про призначення або у випадках, передбачених пунктом 14 цих Порядку та умов, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови.

Відповідно до п.14 Порядку №850 призначення і виплата грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність чи часткова втрата працездатності без установлення інвалідності працівника міліції за висновком комісії з розслідування нещасного випадку є наслідком: учинення ним злочину, адміністративного правопорушення або дисциплінарного проступку; учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння; навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи іншої шкоди своєму здоров`ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, установленого судом); подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати грошової допомоги.

При цьому, згадані підстави є вичерпними і розширеному тлумаченню не підлягають.

Слід зазначити, що відповідно до п.2 Порядку №850 днем виникнення права на отримання грошової допомоги є у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності - дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.

У постанові Київського апеляційного адміністративного суду від 11.01.2018 у справі №696/575/17 зазначено, що «...норма має імперативний характер і жодних виключень з визначеного нею нормативного правила законодавством не передбачено. Виходячи з цього, колегія суддів звертає увагу на те, що первинно інвалідність позивачу було встановлено 26.12.2014 (ІІІ-ю групу), а вищу групу інвалідності він набув лише 16.01.2017, тобто зі спливом вказаного дворічного строку, що зумовлює відсутність у нього достатніх та необхідних правових підстав для отримання грошової допомоги в більшому розмірі...».

Також колегія суддів, при розгляді аналогічного спору, у постанові Сьомого апеляційногоадміністративного суду від 21.09.2020 у справі №240/884/20 прийшла до висновку, що: «оскільки між первинним встановленням ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності та повторним встановленням позивачу групи інвалідності пройшло понад два роки, то відсутні підстави для задоволення позовних вимог позивача».

Працівник міліції, а в разі його загибелі (смерті) - члени його сім`ї, батьки та утриманці можуть пред`явити МВС вимоги щодо виплати грошової допомоги протягом трьох років з дня настання події, що дає право на отримання такої допомоги (п.13 Порядку №850).

Пунктом 4 Порядку №850 передбачено, що якщо протягом двох років працівникові міліції після первинного встановлення інвалідності із втратою працездатності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає йому право на отримання грошової допомоги в більшому розмірі, виплата проводиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

В той же час, суд звертає увагу, що Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду в постанові від 15.07.2020 у справі №240/10153/19 в подібних правовідносинах щодо виплати одноразової грошової допомоги в зв`язку з встановленням вищої групи інвалідності, дійшла висновку про необхідність застосування зазначеного дворічного строку з дня первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності, а тому особі у якої між первинним та вторинним встановленням групи інвалідності минуло понад два роки, слід відмовляти в призначенні одноразової грошової допомоги в більшому розмірі.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 04.08.2022 у справі №120/3220/19-а, зокрема акцентовано увагу на наступному «...повторний огляд, за наслідками якого позивачу було встановлено І групу інвалідності відбувся 31 липня 2018 року, а первинно інвалідність II групи позивачу встановлено 01 серпня 2011 року. Оскільки між цими подіями минуло понад два роки, позивач не має права на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі.

Аналогічний правовий висновок сформульований Верховним Судом зокрема у постановах від 10.12.2020 у справі №696/575/17, від 02.12.2020 у справі №1.380.2019.006957, від 30.03.2021 у справі №817/1599/18, від 20.04.2022 у справі №456/267/16-а та від 07.07.2022 у справі №640/23897/20.

Також позиція щодо порядку застосування п.4 Порядку №850 підтверджується також судовою практикою з цього питання, зокрема у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 14.04.2021 у справі №2340/3024/18, від 22.10.2020 у справі №711/1837/18, від 10.12.2020 у справі №696/575/17.

Одноразова грошова допомога є одноразовою виплатою, гарантованою державою у зв`язку із, зокрема, встановленням інвалідності працівникові міліції, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов`язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в ОВС.

Під час опрацювання матеріалів щодо призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 з`ясовано, що установлення заявникові 2 групи інвалідності (2020 рік) відбулося у період понад два роки від дати установлення 5% втрати професійної працездатності (2006 рік), що суперечить умовам п.4 Порядку №850.

Ураховуючи вищезазначене, МВС України правомірно повернуло матеріали щодо призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, оскільки вони не відповідають вимогам законодавства.

Крім того, суд вважає за необхідне звернути увагу позивача те, що судова практика, яка зазначена позивачем не розповсюджується на дані спірні правовідносини з огляду на таке.

Висновки Верховного Суду, які викладені у постановах від 17.02.2021 у справі №240/1623/20, від 19.09.2022 у справі №240/8578/20 стосуються правовідносин, де позивачами є особи (військовослужбовці), на яких розповсюджуються Закон України від 20.12.1991 №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975, а відповідачем є - Міністерство оборони України.

Призначення та виплата одноразової грошової допомоги колишнім працівникам міліції здійснюється відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №850, який було прийнято відповідно до статті 23 Закону України від 20.12.1990 №565-ХІІ «Про міліцію» і розповсюджується виключно на зазначену категорію осіб.

Частинами 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Положеннями статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи викладені обставини справи, суд приходить до висновку, що оскільки між первинним встановленням ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності та повторним встановленням позивачу групи інвалідності пройшло понад два роки, то відсутні підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, судом встановлено, що позивач звільнений від сплати судового збору та не поніс судових витрат, тому суд не стягує з відповідача на користь позивача судові витрати.

Керуючись статтями 77, 90, 139, 242-246, 250, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,

вирішив:

Відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Міністерства внутрішніх справ України (вул.Академіка Богомольця, 10, м.Київ, 01024, код ЄДРПОУ 00032684), Державної установи "Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Житомирській області" (вул.Професора Кравченка, 2, м.Житомир, 10014, код ЄДРПОУ 08734196) про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Д.М. Гурін