Рішення

від 24.04.2024 по справі 400/14906/23

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 квітня 2024 р. № 400/14906/23 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Брагар В. С. за правилами спрощеного позовного провадження розглянув адміністративну справу

за позовомФізичної особи підприємця ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,

до відповідачаДержавної служби України з безпеки на транспорті, вул. Антоновича, 51,м. Київ,03150, пр. Перемоги, 14,Київ,01135

провизнання протиправною та скасування постанови від 10.11.2023 року № ПШ 018689,

Фізична особа підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови:

- №ПШ018688 від 10.11.2023 про застосування фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу у розмірі 8500 грн;

- №ПШ 018689 від 10.11.2023 про застосування фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17000 грн.

Позовна заява обґрунтована посиланнями на протиправність постанов відповідача від 10.11.2023 року. Зазначає, що не був автомобільним перевізником щодо обставин, за яких зафіксовано порушення, а тому не може бути суб`єктом відповідальності.

Ухвалою суду від 08.01.2024 відкрито провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.

Відповідач позов не визнав, у відзиві на позовну заяву зазначив, що за результатами перевірки посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті виявлено порушення позивачем законодавства про автомобільний транспорт, а саме перевищення встановлених законодавством вагових норм на ведучу вісь склало 8,5%, а саме 12,480т. та відсутня особиста карта водія ОСОБА_2 чим порушив вимоги п. 22.5 Постанови, Закону України "Про автомобільний транспорт" та Порядку проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 листопада 2006 р. № 1567. Акт про проведення перевірки від 11.09.2023 року №017173 складено на ОСОБА_3 , як власника транспортного засобу марки MAN д/н НОМЕР_1 . Напівпричіп TROUILLET д/н НОМЕР_2 , який згідно свідоцтва НОМЕР_3 від 26.09.2010р. належить позивачу. Відповідачем при підготовці матеріалів було встановлено, що у ТТН № 497234 від 10.09.2023 у графі "автомобільний перевізник" зазначена інформація про ПП Макаліш, без зазначення ініціалів та без вказування на податковий номер для ідентифікації. Отже, згідно з указаною товарно-транспортною накладною перевізником є ПП Макаліш, відповідно, адміністративно-господарський штраф застосовано до ФОП ОСОБА_1 . Вважає, що прийнявши оскаржувану постанову, відповідач діяв відповідно до вимог чинного законодавства і в межах наданих повноважень. Просив у задоволенні позову відмовити.

З`ясувавши обставини, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог, так і заперечень, та оцінивши докази, суд,-

ВСТАНОВИВ:

11.09.2023р. о 19:15 год. на а/д М-15 «Одеса-Рені» 12 км + 125 м працівниками Відділу державного нагляду (контролю) в Одеській області Державної служби України з безпеки було проведено рейдову перевірку транспортного засобу MAN д/н ВT6197ВС з напівпричепом TROUILLET д/н ВЕ0738ХG, під час якої здійснено габаритно-ваговий контроль транспортного засобу.

Результати габаритно-вагового контролю були оформлені:

- Довідкою №003217 від 11.09.2023р. про результати здійснення габаритно-вагового контролю (далі Довідка);

- Актом №002647 від 11.09.2023р. про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів (далі Акт перевищення).

За результатами габаритно-вагового контролю та рейдової перевірки працівниками Відділу державного нагляду (контролю) в Одеській області було складено Акт №017173 від 11.09.2023р. проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів автомобільним транспортом, яким виявлено порушення: «перевищення встановлених законодавством вагових норм на ведучу вісь склало 8,5%, а саме 12,480т. та відсутня особиста карта водія ОСОБА_2 чим порушив вимоги п.22.5 Постанови 1306 від 10.10.2001р. та п.33 Наказу МТЗУ №385 від 24.06.2010р.».

10.11.2023р. за наслідками розгляду Відділом державного нагляду (контролю) в Миколаївській області Державної служби України з безпеки на транспорті справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт Акту №АР017388 до позивача згідно Постанов:

- №ПШ018688 від 10.11.2023р. про застосування адміністративно-господарського штрафу у розмірі 8500,00 грн. за перевищення встановлених законодавством вагових норм від 5 відсотків до 10 відсотків включно при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу, що тягне за собою відповідальність передбачену абз.16 ч.1 ст. 60 ЗУ «Про автомобільний транспорт» (далі Постанова 018688);

- №ПШ018689 від 10.11.2023р. про застосування адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17000,00 грн. за перевезення вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених ст. 48 ЗУ «Про автомобільний транспорт», а саме особистої картки водія ОСОБА_2 до цифрового тахографа транспортного засобу МАН НОМЕР_4 , що тягне за собою відповідальність передбачену абз.3 ч.1 ст. 60 ЗУ «Про автомобільний транспорт» (далі Постанова 018689).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначені Законом України від 05.04.2001 № 2344-ІІІ "Про автомобільний транспорт" (далі Закон № 2344-ІІІ).

Цей закон регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами-суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень (ст. 3 Закону № 2344-ІІІ).

Відповідно до ч. 4 ст. 6 Закону № 2344-ІІІ реалізація державної політики у сфері автомобільного транспорту здійснюється через центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.

Водночас процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, зокрема вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом встановлено Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567 (далі Порядок № 1567).

Згідно з п. 2 Порядку № 1567 державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб`єктів господарювання, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.

За приписами п. 4 Порядку № 1567 державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами органу державного контролю шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Відтак саме на відповідача покладені повноваження щодо реалізації державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування, в тому числі державного контролю шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

За змістом положень ст. 5 Закону № 2344-III основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.

Відповідно до ст. 6 Закону № 2344-III державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі). Державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Згідно з п. 14 Порядку № 1567 рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об`єктах, що використовуються суб`єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.

Відповідно до абз. 2 п. 15 Порядку № 1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.

Відповідно до ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Однак перелік документів, визначений статтею 48 Закону № 2344-ІІІ, не є вичерпним.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 11.02.2020 у справі № 820/4624/17 зазначив, що аналіз положень статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" дає підстави для висновку, що законодавцем при визначенні документів для здійснення внутрішніх перевезень вантажів не встановлено їх вичерпний перелік, проте вказано на необхідність наявності інших документів, передбачених законодавством.

Відповідно до статті 60 Закону № 2344-III за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи, зокрема, перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначенихстаттями 39і48цього Закону, штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Отже, в силу приписів частини першої статті 60 Закону № 2344-III відповідальність за порушення вимог законодавства сфері автомобільного транспорту саме автомобільний перевізник.

Згідно із статтею 1 Закону № 2344-III:

автомобільний перевізник фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами;

вантажні перевезення це перевезення вантажів вантажними автомобілями.

Крім того, статтею 33 Закону № 2344-III передбачено, що автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб`єкт господарювання, який відповідно до законодавства та одержаної ліцензії надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовують на законних підставах.

Тобто відповідальності за порушення вимог законодавства у сфері автомобільного транспорту під час перевезення вантажів підлягають автомобільні перевізники, а не власники транспортних засобів, за умови, що вони не використовують транспортний засіб, а лише володіють майновими правами на нього у відповідності до статті 1 ПДР України.

Перш за все доводи позивача щодо протиправності постанови від 28.03.2023 №352447 зводяться до того, що ТОВ «Компанія-Будінвест» не є автомобільним перевізником, а отже, суб`єктом відповідальності за статтею 60 Закону № 2344-III.

Як вже було встановлено судом, що власником транспортного засобу марки MAN д/н НОМЕР_1 станом на 11.09.2023 був ОСОБА_3 , а напівпричепа TROUILLET д/н ВЕ0738ХG, який згідно свідоцтва СТР 647781 від 26.09.2010р. належить позивачу ФОП ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 від 26.09.2010р.

Разом з тим, висновки відповідача щодо того, що саме ФОП ОСОБА_1 на дату проведення рейдової перевірки (11.09.2023) виступало автомобільним перевізником ґрунтуються виключно на відомостях наданої під час перевірки ТТН від 10.09.2023 № 497234.

При цьому, будь-яких інших доказів того, що безпосереднім перевізником під час спірного транспортування вантажу був ФОП ОСОБА_1 відповідачем до суду не надано й судом не встановлено.

Більш того, суд враховує, що ухвалою від 06.03.2024 року було зобов`язав ТОВ «Портрейд» (Вантажовідправник) надати до Миколаївського окружного адміністративного суду належним чином засвідчену копію договору перевезення за ТТН №497234 від 10.09.2023 року, на основі якої можна встановити особу автомобільного перевізника, але вказана ухвала була повернута до суду без вручення адресата.

Суд наголошує, що принцип обґрунтованості наведеного рішення суб`єкта владних повноважень, відповідно до ч.2 ст.2 КАС України, має на увазі, що рішення повинне прийматися з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

З огляду на вищевикладене, суд зазначає, що відповідачем не було доведено правомірності оскаржуваних постанов, у зв`язку з чим у суду наявні правові підстави для визнання їх протиправними та скасування.

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (ч. 1 ст. 143 КАС України). Відповідно до приписів частини першої статті 139 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

За таких обставин, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача стягується судовий збір у розмірі 1073,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 139, 143, 243-246 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) до Державної служби України з безпеки на транспорті (вул. Антоновича, 51, м. Київ, 03150, ідентифікаційний код 39816845) задовольнити.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову Державної служби України з безпеки на транспорті №ПШ018688 від 10.11.2023 про застосування до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу у розмірі 8500 грн.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову Державної служби України з безпеки на транспорті № ПШ 018689 10.11.2023 року про застосування до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17 000 грн.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті (вул. Антоновича, 51, м. Київ, 03150, ідентифікаційний код - 39816845) на користь Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) судовий збір за подання позовної заяви в сумі 1073,60 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя В. С. Брагар