Рішення

від 25.04.2024 по справі 400/7119/23

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 квітня 2024 р. № 400/7119/23 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Птичкіної В.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження справу

за позовомМиколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю, вул. Потьомкінська, 17, м.Миколаїв, 54005, до відповідачаПриватного сільськогосподарського підприємства "Корпорація України", вул. Садова, 26, с. Лукашівка, Первомайський район, Миколаївська область, 55242, простягнення 97 308,83 грн,

ВСТАНОВИВ:

Миколаївське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (далі-позивач) звернулося до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Приватного сільськогосподарського підприємства «Корпорація України» (далі-відповідач), в якій просить стягнути адміністративно-господарські санкції в сумі 93 494,03 грн та пеню в сумі 3 814,80 грн, разом 97 308,83 грн за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2022 році.

На обгрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2022 році, зокрема, вказує, що відповідач повинен був працевлаштувати 1 особу з інвалідністю, але не виконав такий обов`язок.

У відзиві на позовну заяву відповідач проти позовних вимог заперечує та просить відмовити в позові, посилаючись на створення одного робочого місяця для працевлаштування особи з інвалідністю та щомісячне подання звітності форми 3-ПН про відповідну вакансію до центру зайнятості.

У відповіді на відзив позивач підтримує аргументи позовної заяви і зазначає, що включення до штатного розпису одиниці для особи з інвалідністю, укладання трудового договору з особою з інвалідністю не є тотожним створенню спеціального робочого місця, як зазначає відповідач. Позивач вказує, що подання лише звітів за формою 3-ПН до державної служби зайнятості з вакансіями для працевлаштування осіб з інвалідністю або здійснення роботодавцями інших заходів заходів з пошуку відповідних працівників без подальшого працевлаштування (укладання трудового договору) не можна вважати виконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю.

Заперечення до суду не надходили.

У зв`язку з тим, що від учасників справи не надходило заяв про розгляд справи з викликом (повідомленням) сторін, суд розглянув справу в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України.

Безпосередньо, повно, всебічно та об`єктивно дослідивши докази, що містяться у справі, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, суд установив такі обставини справи та відповідні їм правовідносини.

17.04.2023 позивач відправив через електронний кабінет на вебпорталі електронних послуг Пенсійного фонду України відповідачу розрахунок суми адміністративно-господарських санкцій, що підтверджується квитанцією про розміщення документа в електронному кабінеті роботодавця на вебпорталі електронних послуг Пенсійного фонду України.

У розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій за 2022 рік, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, зазначено, що:

- середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу за рік становила 28 осіб;

- середньооблікова чисельність штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність, становила 0 осіб;

- норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю - 1 особа;

- середня річна заробітна плата становила 93 494,03 грн;

- сума коштів адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю становить 93 494,03 грн.

Відповідач добровільно зазначені адміністративно-господарські санкції не сплатив, у зв`язку з чим позивач нарахував пеню в сумі 3 814,80 грн.

Ухвалюючи рішення у справі, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 18 Закону України від 21.03.1991 № 875-XII «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в України» (далі - Закон № 875-ХІІ), забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань особи з інвалідністю, наявних у неї професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для таких осіб умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно зі статтею 19 Закону № 875-ХІІ, для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі 4 відсотки середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті та з урахуванням вимог статті 18 цього Закону, і здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативу робочих місць. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичною особою, яка використовує найману працю, осіб з інвалідністю, для яких це місце роботи є основним.

Пенсійний фонд України у порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом України за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, надає Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю інформацію:

- про створення підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, робочих місць для осіб з інвалідністю, про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю;

- необхідну для обчислення кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті.

Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю щороку до 10 березня в автоматизованому режимі з використанням даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності здійснює визначення підприємств, установ та організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, які не забезпечили виконання у попередньому році нормативу робочих місць, визначеного згідно з частиною першою цієї статті, та надсилає їм розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за попередній рік, обчислених відповідно до статті 20 цього Закону.

Розрахунок надсилається у формі електронного документа через електронні кабінети підприємств, установ та організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю, на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду України у формі та порядку, визначених Фондом соціального захисту осіб з інвалідністю спільно з Пенсійним фондом України.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Сплату адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов`язкових платежів).

Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону (стаття 20 Закону № 875-ХІІ).

Вищезазначені норми свідчать, що позивач на підставі отриманої інформації з Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування надсилає підприємствам, установам та організаціям, які використовують найману працю та які не забезпечили виконання у попередньому році нормативу робочих місць, розрахунок суми адміністративно-господарських санкцій, що підлягає сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за попередній рік. Дані Реєстру формуються на підставі зведеної звітності, поданої роботодавцями з ПДФО та ЄСВ.

Заперечуючи проти позову, відповідач зазначає, що вжив усіх залежних від нього заходів для працевлаштування особи з інвалідністю, зокрема протягом 2022 року інформував про вакансії для заміщення особами з інвалідністю районний центр зайнятості поданням звітності за формою 3-ПН.

Суд установив, що відповідач щомісяця подавав до Первомайської філії Миколаївського обласного центру зайнятості звітність за формою 3-ПН, в якій зазначав про вакансії обліковця і електрика дільниці, які можуть бути заміщені особами з інвалідністю.

Такі звіти подавалися 18.01.2022, 15.02.2022, 15.03.2022, 14.04.2022, 16.05.2022, 27.06.2022, 13.07.2022, 25.08.2022, 12.09.2022, 03.10.2022, 22.11.2022, 08.12.2022, що підтверджується їхніми копіями та листом Первомайської філії Миколаївського обласного центру зайнятості від 03.05.2023 № 14/04/469-23.

Відповідно до частини першої статті 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частина друга наведеної статті передбачає, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Спірні у цій справі санкції застосовуються до суб`єктів господарювання уповноваженими органами державної влади за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, а тому є адміністративно-господарськими санкціями. Про це також вказано у статті 20 Закону № 875-ХІІ.

Згідно з пунктом 4 частини третьої статті 50 Закону України від 05.07.2012 № 5067-VI "Про зайнятість населення" (далі - Закон № 5067-VI), роботодавці зобов`язані: своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії).

Наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 № 316 (далі - Наказ № 316, втратив чинність 07.07.2022 на підставі наказу Міністерства економіки № 827-22 від 12.04.2022) була затверджена Форма звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)". Відповідно до пункту 5 Порядку подання форми звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)", затвердженого Наказом № 316, форма № 3-ПН подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

З 07.07.2022 діє наказ Міністерства економіки України від 12.04.2022 № 827-22 (далі Наказ № 827-22).

Згідно з пунктом 1.5 Порядку подання форми звітності № 3-ПН

«Інформація про попит на робочу силу (вакансії)», затвердженого Наказом № 827-22, форма № 3-ПН заповнюється та подається роботодавцем до філії міжрегіонального/регіонального центру зайнятості (або до міського, районного, міськрайонного центру зайнятості - до дати припинення їхньої діяльності) (далі - центр зайнятості) незалежно від місцезнаходження роботодавця з дня виникнення в нього потреби в підборі працівників та/або з дати відкриття вакансії, але не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення нового робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

Відповідно до пункту 3.2 Порядку № 827-22, подання роботодавцями електронної форми № 3-ПН здійснюється через електронний кабінет, який створюється роботодавцем або уповноваженою ним особою шляхом реєстрації персонального облікового запису в електронному сервісі «Електронний кабінет роботодавця», що розташований на вебсайті Державної служби зайнятості (далі - електронний кабінет), або через Єдиний державний вебпортал електронних послуг, у тому числі через інтегровані з ним інформаційні системи державних органів та органів місцевого самоврядування.

Наведене свідчить про те, що обов`язок підприємства щодо створення робочих місць для осіб з інвалідністю не супроводжується його обов`язком підбирати і працевлаштовувати таких осіб на створені робочі місця. Такий обов`язок покладається на органи працевлаштування, що перелічені в частині першій статті 18 Закону № 875-ХІІ.

Однак на підприємство покладається обов`язок створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю та інформувати про таку кількість створених робочих місць органи працевлаштування.

Закон не покладає обов`язок на підприємство здійснювати самостійний пошук працівників - осіб з інвалідністю.

Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 07.02.2018 у справі № П/811/693/17, від 02.05.2018 у справі № 804/8007/16, від 13.06.2018 у справі № 819/639/17, від 20.05.2019 у справі № 820/1889/17.

Закон № 875-ХІІ визначає, що працевлаштування осіб з інвалідністю здійснюється або шляхом їх безпосереднього звернення до підприємства, або шляхом звернення до державної служби зайнятості, яка в свою чергу здійснює пошук підходящої роботи для працевлаштування такої особи з інвалідністю.

З огляду на викладене, обов`язок з працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до встановленого Законом нормативу субсидіарно покладається як на роботодавців, так і на державну службу зайнятості.

Доказом, який свідчить про створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальних робочих місць, та інформування органів зайнятості про наявність вільних робочих місць для осіб з інвалідністю, є наказ по підприємству стосовно створення відповідного робочого місця, звіт форми № 3-ПН.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постанові від 02.05.2018 у справі № 804/8007/16, від 13.07.2020 у справі № 804/4097/18.

Як свідчать приписи частини 3 статті 18 Закону № 875-ХІІ, до обов`язків органів державної служби зайнятості законодавцем віднесена організація працевлаштування осіб з інвалідністю, оскільки саме з цією метою роботодавці зобов`язані надавати державній службі зайнятості відповідну інформацію.

Отже, передбачена частиною першою статті 20 Закону № 875-ХІІ юридична відповідальність у формі сплати адміністративно-господарської санкції на користь Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю повинна наставати у таких випадках: 1) або у разі порушення роботодавцем вимог частини третьої статті 18 Закону № 875-ХІІ, а саме: невиділення та нестворення робочих місць, ненадання державній службі зайнятості інформації, 2) або у разі порушення роботодавцем вимог частини третьої статті 17, частини першої статті 18, частин другої, третьої, п`ятої статті 19 Закону № 875-ХІІ, що полягає у безпідставній відмові у працевлаштуванні особи з інвалідністю, яка звернулася до роботодавця самостійно чи була направлена до нього державною службою зайнятості.

Аналогічну позицію висловив Верховний Суд у постановах від 21.08.2018 у справі № 817/650/17, від 20.05.2019 у справі № 820/1889/17, від 12.07.2019 у справі № 812/1126/18.

Суд установив, що фактично середньооблікова кількість працеваштованих осіб з інвалідністю становила 0 осіб замість 1 особи.

Інформацію про наявність вакансій для їх заміщення особами з інвалідністю відповідач до центру зайнятості подавав щомісяця протягом 2022 року.

У справі відсутні відомості про факти відмови відповідачем особам з інвалідністю у працевлаштуванні.

Відповідач довів ужиття ним усіх можливих заходів для працевлаштування осіб з інвалідністю в 2022 році, тому підстави для притягнення його до відповідальності у формі адміністративно-господарських санкцій та нарахування пені відсутні.

Отже, в задоволенні позовної заяви належить відмовити.

Судові витрати у справі становить судовий збір, сплачений позивачем за звернення до адміністративного суду з позовною заявою, який з відповідача не стягується.

Керуючись статтями 2, 19, 139, 241 - 246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (вул. Потьомкінська, 17, м. Миколаїв, 54005, ідентифікаційний код - 20917114) до Приватного сільськогосподарського підприємства "Корпорація України" (вул. Садова, 26, с. Лукашівка, Первомайський район, Миколаївська область, 55242, ідентифікаційний код - 30766126) відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається учасниками справи безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Суддя В.В. Птичкіна