Ухвала

від 25.04.2024 по справі 420/6688/24

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/6688/24

УХВАЛА

25 квітня 2024 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Скупінської О.В., розглянувши клопотання відповідача про залишення без розгляду позовної заяви по справі за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військово-медичного клінічного центру Південного регіону (65044, м. Одеса, вул. Пироговська, 2, код ЄДРПОУ 08199969) про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання здійснити перерахунок та доплату грошової допомоги при звільненні

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду 29 лютого 2024 року надійшов позов ОСОБА_1 до Військово-медичного клінічного центру Південного регіону, в якому позивач просить суд:

1. Визнати протиправною бездіяльність Військово-медичного клінічного центру Південного регіону, яка виразилась у не нарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року індексації грошового забезпечення в повному розмірі, відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078, з визначенням місяця, в якому відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців - січень 2008 року;

2. Зобов`язати Військово-медичний клінічний центр Південного регіону нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року, з урахуванням нарахованої та виплаченої індексації грошового забезпечення, із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січень 2008 року, відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078, з урахуванням раніше виплачених сум, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44, з урахуванням раніше виплачених сум;

3. Визнати протиправною бездіяльність Військово-медичного клінічного центру Південного регіону, яка виразилась у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 за період з 01 березня 2018 року по 31 жовтня 2022 року індексації грошового забезпечення в повному розмірі, відповідно до приписів абзаців 3, 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 у фіксованій величині 4 426,48 грн в місяць;

4. Зобов`язати Військово-медичний клінічний центр Південного регіону нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 31 жовтня 2022 року індексації грошового забезпечення в повному розмірі, з урахуванням нарахованої та виплаченої індексації грошового забезпечення, відповідно до приписів абзаців 3, 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 у фіксованій величині 4 426,48 грн в місяць, з урахуванням раніше виплачених сум, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44, з урахуванням раніше виплачених сум;

5. Зобов`язати Військово-медичний клінічний центр Південного регіону нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення включно за весь час затримки.

Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що він проходив військову службу у Військово-медичному клінічному центрі Південного регіону та на цей час позивача знято з усіх видів забезпечення. При цьому, за період з 01 січня 2016 року по 31 жовтня 2022 року йому була нарахована та виплачена індексація грошового забезпечення не в повному обсязі. Представник позивача звернувся із заявою до відповідача в якій просив нарахувати та виплатити йому за період з 01 січня 2016 року по день звільнення індексацію грошового забезпечення, з урахуванням відрахувань, відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, з визначенням базового місяця січень 2008 року та березень 2018 року. Листом від 22.01.2024 відповідач повідомив, що у межах наявного фінансового ресурсу можливості проведення індексації грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України у січні 2016 року лютому 2018 року у Міністерстві оборони України не було, відповідно, нарахування індексації грошового забезпечення позивачу у вказаний період не здійснювалось. Такі дії відповідача позивач вважає протиправними, та такими, що порушують встановлене статтею 43 Конституції України право позивача на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Ухвалою судді від 05.03.2024 позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи у порядку статті 262 КАС України.

18.03.2024 до суду надійшов (вх..№11042/24) відзив військово-медичного клінічного центру Південного регіону в якому відповідач просить залишити без розгляду позовні вимоги ОСОБА_1 у зв`язку з пропуском позивачем строку на звернення до суду. Позивач отримував щомісячно грошове забезпечення. Жодного разу питань чи заперечень щодо розміру отриманих сум у Позивача не було. Позивача звільнено зі Збройних Сил України та виключено зі списків ВМКЦ Південного регіону 31.10.2022 наказом Відповідача від 31.10.2022 № 270 (по стройовій частині). При звільненні Позивач отримав на руки (для подальшого особистого подання зазначених відомостей до ІНФОРМАЦІЯ_1 та Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області) грошовий атестат та довідки про фактичне нараховане та виплачене позивачу грошове забезпечення (щомісячно, за два роки, з повним зазначенням усіх складових грошового забезпечення, як основних, так і додаткових, за період з 01.11.2020 по 31.10.2022), що не може заперечуватися Позивачем та його Представником. Тобто повна обізнаність позивача зі складовими свого грошового забезпечення та іншими виплатами у найпізніший строк чітко визначається конкретною датою вручення зазначених документів, а саме - днем виключення зі списків Відповідача, а саме - 31.10.2022. Натомість, більше ніж через рік позивач вирішив звернутися до суду, вважаючи свої права порушеними, але не зазначив жодних аргументованих підстав чи поважних причин, які заважали йому з`ясувати це питання раніше протягом строку в один місяць, встановленого частиною 5 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дослідивши матеріали справи та надавши оцінку доводам позивача, судом встановлені підстави для залишення без руху позовної заяви.

Так, питання строків звернення до адміністративного суду врегульовано приписами статті 122 КАС України, згідно із частиною першою якої позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (абзац перший).

За правилами частини третьої статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

У силу приписів частини п`ятої статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Положення статті 122 КАС не містять норми, які б врегульовували порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці (грошового забезпечення військовослужбовців).

Такі правовідносини регулюються положеннями статті 233 Кодексу Законів про працю України (далі КЗпП), зокрема, частиною другою цієї статті (в редакції, яка набула чинності з 19.07.2022) установлено, що із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.

ОСОБА_1 звільнено зі служби 31.10.2022 (а.с.13).

Так, як на момент звільнення позивача з військової служби (31.10.2022) частина другої статті 233 КЗпП вже діяла в редакції, якою строк звернення працівника до суду з позовом про стягнення належної йому при звільненні заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці обмежувався тримісячним строком.

Верховний Суд наголошує, що Законом України від 30.03.2020 № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», КЗпП України доповнено главою XIX такого змісту: « 1. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

Отже, запровадження на території України карантину є безумовною підставою для продовження строків, визначених статтею 233 КЗпП України, на строк дії такого карантину.

Карантин в Україні, пов`язаний з COVID-19, діяв з 12.03.2020 (постанова Уряду від 11.03.2020 № 211) та закінчився 30.06.2023 (постанова Уряду від 27.06.2023 № 651).

З позовом до суду ОСОБА_1 звернувся 29.02.2024, тобто через сім місяців після скасування дії карантину.

З огляду на вказане, право позивача на звернення до суду із цим позовом відповідно до положень частини другої статті 233 КЗпП, в діючій редакції, обмежене тримісячним строком, а після 19.07.2022 такий строк продовжено на строк дії карантину і позивач його не дотримався.

Звертаючись до суду з позовом ОСОБА_1 додано до позову заяву про поновлення строку на звернення до суду з проханням поновити строк звернення до суду. При цьому, представник позивача адвокат Єрьоміна В.А., посилається на те, шо позивачем при звільненні не було одержано письмового повідомлення про суми нараховані та виплачені йому при звільненні, а саме розрахунку індексації грошового забезпечення. Діючим законодавством не передбачено включення інформації щодо нарахованої та виплаченої індексації грошового забезпечення військовослужбовцю при звільненні. Отже позивачу не було відомо про суму нарахованої та виплаченої індексації грошового забезпечення та, окрім цього, позивач не мав підстав для сумнівів у добросовісності Відповідача при здійсненні розрахунку грошового забезпечення. Також, адвокат Єрьоміна В.А. посилається на правові висновки Верховного Суду в постанові від 20.11.2023 у справі №160/5468/23.

Надаючи оцінку доводам, наведених в заяві представника позивача адвоката Єрьоміній В.А., суд акцентує увагу, що за обставинами справи №460/5468/23 позивача було звільнено зі служби (13.01.2021), тобто до закінчення дію карантину, та звернувся він до суду 21.03.2023, тому Верховний Суд дійшов висновку про дотримання позивачем строку на звернення до суду.

Щодо необізнаності ОСОБА_1 про невиплату у спірний період індексації грошового забезпечення то суд скептично ставиться до таких наголошень, оскільки про стан та склад свого грошового забезпечення позивач міг дізнатись впродовж 2016 - 2022 роках так само як і в січні 2024 року.

Підсумовуючи, суд вважає за доцільне відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення строку на звернення до суду, оскільки заява не містить обґрунтованих підстав для її задоволення, а саме поважних причин пропуску строку в розумінні КАС України.

Приписами статті 123 КАС України визначено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку (частина перша).

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву (частина друга).

Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду (частина третя).

Правила процесуального закону, щодо надання можливості позивачеві подати заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку, підлягають застосуванню як на стадії відкриття провадження у справі, так і на стадії розгляду справи після відкриття провадження у справі.

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що клопотання відповідача про залишення без розгляду позовної заяви підлягає частковому задоволенню шляхом залишення позовної заяви без руху, забезпечивши позивачу процесуальні гарантії доступу до суду, передбачені статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та Кодексом адміністративного судочинства України.

Інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб`єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв`язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб`єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.

Відтак, недоліки позовної заяви мають бути усунені шляхом надання суду заяви про поновлення строку звернення до суду з обґрунтуванням поважності причин пропуску такого строку та наданням відповідних доказів на підтвердження цього; доказів досудового врегулювання спору, якщо таке відбувалось.

Суд застерігає, що у разі неусунення недоліків позовної заяви у строк, встановлений судом, має своїм наслідком - залишення позовної заяви без розгляду.

З огляду на викладене, позовну заяву слід залишити без руху із встановленням позивачу строку для усунення недоліків шляхом надання до суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду та докази поважності причин його пропуску.

Керуючись ст.ст. 122, 160, 161, 171, 241, 248, 256 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку на звернення до суду відмовити.

Клопотання (вх..11042/24 від 18.03.2024) військово-медичного клінічного центру Південного регіону про залишення позовної заяви без розгляду задовольнити частково.

Позовну заяву ОСОБА_1 до Військово-медичного клінічного центру Південного регіону про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії - залишити без руху.

Встановити позивачу п`ятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

СуддяОлена СКУПІНСЬКА