Ухвала

від 24.04.2024 по справі 520/8486/24

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

УХВАЛА

24 квітня 2024 року № 520/8486/24

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мельникова Р.В., розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Немишлянського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправною бездіяльності, скасування арешту та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність державного виконавця щодо безпідставного збереження арешту майна боржника, ОСОБА_1 в межах виконавчого провадження № 17337352, яке є завершеним;

- скасувати арешт майна боржника, ОСОБА_1 та оголошення заборони на відчуження цього майна на підставі постанови Немишлянського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції виконавчого провадження № 17337352 від 08.08.2005 року;

- зобов`язати державного виконавця Немишлянського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції зняти арешт з нерухомого майна боржника, ОСОБА_1 АДРЕСА_1 , а саме арешт, зазначений у реєстрі обтяжень за № 2693204.

Ухвалою суду від 09.04.2024 року прийнято адміністративну справу до розгляду, відкрито провадження у справі; витребувано від Немишлянського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції належним чином засвідчені копії виконавчого провадження № 17337352, а також інформацію стосовно підстав накладення арешту майна боржника ОСОБА_1 та оголошення заборони на відчуження цього майна на підставі постанови Немишлянського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції виконавчого провадження № 17337352 від 08.08.2005 року; витребувані докази вказано надати до суду у строк протягом п`яти днів з дня отримання ухвали суду.

Старшим державним виконавцем Немишлянського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції через канцелярію суду подано лист, в якому зазначено, що за результатами здійсненої перевірки даних пошуку ВД/ВП (спецпідрозділ), що обліковується у Немишлянському відділі державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції встановлено, що на адресу Фрунзенського ВДВС міста Харків ГТУЮ у Харківській області 04.08.2005 надійшов виконавчий лист від 14.07.2005 №455, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 суми боргу у розмірі 8000,00 грн. В подальшому 08.08.2005 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження. 18.05.2011 державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу згідно із п.2, ч.1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження». Також із посиланням на п.9.9 Розділу 9 Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 25.12.2008 року №2274/5 (в редакції, чинній о 19.07.2017), якою передбачено, що строк зберігання завершених виконавчих проваджень, переданих на зберігання, становить 3 (три) роки, крім виконавчих проваджень завершених за постановами про накладення адміністративного стягнення, строк зберігання яких становить 1 (один) рік, вказано, що не вбачається можливим надати належним чином засвідчені копії виконавчого провадження №17337253.

Суд, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, повідомлені суду обставини, зазначає таке.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі Zand v. Austria вказав, що словосполучення встановлений законом поширюється не лише на правову основу самого існування суду, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття суд, встановлений законом у частині першій статті 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів . З огляду на це не вважається судом, встановленим законом орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Статтею 55 Конституції України кожному гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Саме в запровадженні механізму реального захисту громадянами своїх прав у суді полягає здійснення функцій правової держави та її утвердження як такої.

Відповідно до ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Положеннями пункту 1 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

Згідно пунктом 2 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Відповідно до частини 1 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем при зверненні до суду заявлено позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності державного виконавця щодо безпідставного збереження арешту майна боржника, ОСОБА_1 в межах виконавчого провадження № 17337352, яке є завершеним, а також про скасування арешту майна боржника, ОСОБА_1 та оголошення заборони на відчуження цього майна на підставі постанови Немишлянського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції виконавчого провадження № 17337352 від 08.08.2005 року.

З аналізу наявних у матеріалах позову доказів суд зазначає, що в даному випадку спірні правовідносини пов`язані із виконанням виконавчого листа №455 від 14.07.2005 року, виданого Московським районним судом м. Харкова, щодо стягнення з ОСОБА_1 , який є боржником, на користь ОСОБА_2 , який є стягувачем, суми боргу у розмірі 8000,00 грн.

Відтак, позивач є боржником у вказаному виконавчому провадженні, а отже є його стороною.

Таким чином позивачем оскаржується бездіяльність державного виконавця у виконавчому провадженні (де він був боржником), що було відкрито на підставі судового рішення, ухваленого відповідно до Цивільного процесуального кодексу України.

При цьому, суд зазначає, що відповідно до положень ч.1 ст. 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Відповідно до ч.5 ст.287 КАС України адміністративні справи з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання ними рішень, ухвалених місцевим загальним судом як адміністративним судом, розглядаються місцевим загальним судом як адміністративним судом, який видав виконавчий лист.

Як передбачено положеннями ст.74 Закону України «Про виконавче провадження», рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Також суд вважає за необхідне вказати, що приписами статей 383 та 384 ЦПК України, у редакції чинній станом на прийняття постанови від 08.08.2005 року у виконавчому провадженні №17337352, визначено, що учасники виконавчого провадження та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Скаргу може бути подано до суду безпосередньо або після оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби до начальника відповідного відділу державної виконавчої служби. Скарга подається до суду, який видав виконавчий документ. Про подання скарги суд повідомляє відповідний відділ державної виконавчої служби не пізніше наступного дня після прийняття її судом.

В той же час, згідно з положеннями ст. 447 ЦПК України, у редакції чинній станом на час розгляду цієї справи, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Отже, суд приходить до висновку, що оскарження рішень, дій, бездіяльності органів державної виконавчої служби під час виконання рішень у цивільних справах розглядаються у порядку, передбаченому положеннями ЦПК України.

Також суд зазначає, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02 жовтня 2019 року у справі № 904/51/19 (провадження № 12-122гс19) зазначала, що сторони, інші учасники та особи можуть звернутися до суду, який видав виконавчий документ, зі скаргою на рішення, дії чи бездіяльність виконавців та посадових осіб державної виконавчої служби в порядку частини першої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження», якщо цей виконавчий документ виданий на виконання судового рішення, або - до адміністративного суду в порядку частини другої цієї ж статті, якщо він виданий на виконання рішення іншого органу (посадових осіб), та/або за умови перебування його у зведеному виконавчому провадженні, у якому об`єднано виконання судових рішень, ухвалених судами за правилами різних юрисдикцій.

Отже, суд приходить до висновку, що оскільки встановлені обставини цієї справи та зміст позовних вимог ОСОБА_1 , які зводяться до оскарження бездіяльності та рішень відповідача, вчинених та прийнятих в межах виконавчого провадження № 17337352 по виконанню виконавчого листа № 455 від 14.07.2005, виданого Московським районним судом м. Харків, то дана справа не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Цей спір має вирішуватися судом за правилами Цивільного процесуального законодавства України, в порядку визначеному розділом VII ЦПК України, тобто шляхом звернення позивача зі скаргою, а не з позовної заявою, на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби. При цьому, така скарга має бути подана до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, яким є Московський районний суд м. Харків, як суд, який ухвалив судове рішення, за наслідками чого було видано виконавчий лист від 14.07.2005 року №455.

Аналогічні висновки викладено і Верховним Судом у постанові від 27.07.2023 року у справі №521/11400/21.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

З огляду на вищевикладене суд приходить до висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_1 .

Керуючись ст.ст. 238, 243, 248, 250, 256, 294, 295, 297 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Закрити провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Немишлянського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправною бездіяльності, скасування арешту та зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Мельников Р.В.