Ухвала

від 15.04.2024 по справі 757/7808/24-к

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

1[1]

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ

Київського апеляційного суду в складі:

головуючого суддіОСОБА_1 ,суддів при секретарі судового засіданняОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві 15 квітня 2024 року апеляційну скаргу з доповненнями прокурора Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 , на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 26 лютого 2024 року, відносно

ОСОБА_6 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Єрмаківщина, Кіровської обл., РФ, громадянки України, неодруженої, приватної нотаріуса Київського нотаріального округу, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,

підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України,

за участі:

прокурора ОСОБА_5 ,

захисників ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,

підозрюваної ОСОБА_6 ,

ВСТАНОВИЛА:

Вказаною ухвалою відмовлено у задоволенні клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах Управління розслідування особливо тяжких злочинів Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_9 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 12021000000001143 від 14.09.2021 підозрюваної ОСОБА_6 .

Не погоджуючись з таким рішенням, прокурор подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу слідчого судді, постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання слідчого в особливо важливих справах Управління розслідування особливо тяжких злочинів Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_9 та застосувати до підозрюваної ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб із правом внесення застави у розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Вважає оскаржувану ухвалу незаконною, через істотні порушення вимог кримінального процесуального закону.

Зазначає, що слідчим суддею не взято до уваги те, що ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до дванадцяти років з конфіскацією майна, відтак усвідомлюючи тяжкість та невідворотність покарання, що загрожує їй у разі визнання винуватою, може переховуватися від органів досудового розслідування та суду.

Крім того, 19 лютого 2024 року судове засідання з розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу до ОСОБА_6 за клопотання сторони захисту перенесено на 26 лютого 2024 року.

У подальшому стороною обвинувачення з`ясовано, що з метою уникнення накладенню арештів на майно, 17 лютого 2024 року ОСОБА_6 уклала договір дарування автомобілів PORSCHE MACAN, VIN: НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 , 2017 року випуску, білого кольору та AUDI Q5, VIN: НОМЕР_3 , д.н.з. НОМЕР_4 , 2015 року випуску, білого кольору на користь рідної сестри ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_5 .

Також, з метою уникнення накладенню арештів на майно, 22 лютого 2024 року ОСОБА_6 уклала договір дарування квартири за адресою АДРЕСА_1 , на користь матері ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ідентифікаційний код НОМЕР_6 .

Прокурором під час розгляду клопотання додатково долучено докази, що підтверджують існування ризику перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, оскільки ОСОБА_6 відчужила належне їй майно на користь третіх осіб з метою уникнення застосування до неї покарання, у випадку визнання винною у вчиненні інкримінованого правопорушення, санкція якого передбачає конфіскацію майна.

Також вважає, що не відповідає фактичним обставинам справи висновок суд «що в клопотанні слідчого взагалі необгрунтовано неможливість застосування більш м`яких запобіжних заходів ніж застава, для запобігання встановлених ризиків та належної процесуальної поведінки підозрюваної».

Слідчим суддею не враховано, що ОСОБА_6 не одружена, не має на утриманні неповнолітніх дітей, відсутня характеристики з місця роботи.

15 квітня 2024 року на електронну адресу суду надійшли письмові заперечення захисника ОСОБА_7 на подану прокурором апеляційну скаргу.

Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора, яка підтримала апеляційну скаргу та просила її задовольнити, пояснення захисників та підозрюваного, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги та просили залишити без змін ухвалу слідчого судді, вивчивши матеріали провадження і перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як убачається з матеріалів судового провадження, Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке 14 вересня 2021 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідування під № 12021000000001143, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 190, ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209, ч. 1 ст. 388, ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 28 ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358, ч. 3 ст. 362, ч. 2 ст. 364, ч. 3 ст. 28 ч. 2 ст. 366 КК України.

15 лютого 2024 року ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України.

19 лютого 2024 року старший слідчий в особливо важливих справах Управління розслідування особливо тяжких злочинів Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_9 звернувся до Печерського районного суду м. Києва з клопотанням про застосування до ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб із правом внесення застави у розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб..

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 26 лютого 2024 року у задоволенні клопотання відмовлено з тих підстав, що прокурором не доведено наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

З такими висновками слідчого судді, колегія суддів погоджується з огляду на наступне.

Перевіряючи законність прийнятого рішення слідчим суддею, колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини та дотримання ним вимог КПК України, які регулюють норми застосування запобіжного заходу.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Згідно зі ст. 2 КПК України основним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден не винуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до вимог ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування, а також вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення у якому підозрюється.

Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.

З ухвали суду та журналу судового засідання вбачається, що наведені в клопотанні слідчого підстави для застосування до ОСОБА_6 запобіжного заходу перевірено при розгляді клопотання. При цьому, допитано підозрювану, заслухано позицію прокурора та позицію захисника, з`ясовано інші обставини, які мають значення при вирішенні питання застосування запобіжного заходу.

Згідно ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами докази наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один з ризиків, передбачених ст.177 КПК, на які вказує слідчий; а також недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання зазначених у клопотанні ризиків.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Нікіфоренко проти України» від 18.02.2010, заява № 14613/03, а також рішення «Nordblad v. Sweden», заява № 19076/91, «Roldan Texeira and Other v. Italy», заява № 40655/98, «Amuur v. France», n.42, вказувалось, що проголошуючи «право на свободу», стаття 5 Конвенції говорить про фізичну свободу людини, вона ставить за мету забезпечити, щоб нікого не було позбавлено свободи свавільно.

Слідчим суддею під час розгляду клопотання встановлено, що санкція ч. 5 ст. 191 КК України, передбачає покарання у вигляді позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна.

Санкція ч. 1 ст. 366 КК України, передбачає покарання у вигляді штрафу від двох тисяч до чотирьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Однак слідчий суддя дійшов висновку, що долучені до матеріалів клопотання докази у їх сукупності вказують на можливу подію складу інкримінованого злочину, про те вони в собі не містять даних на підтвердження ризиків задекларованих в клопотанні про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

При цьому, прокурором не наведено обставин та не надано доказів того, що підозрювана має намір переховуватись від органу досудового розслідування та суду або вчиняє будь-які дії для цього, може впливати на хід кримінального провадження незаконними діями, натомість у судовому засіданні підозрювана зазначали, що наміру переховуватися від органу досудового розслідування та суду вона не має, будь-яким чином перешкоджати здійсненню досудового розслідування не буде, а відтак слідчий суддя прийшов до обґрунтованого висновку, що заявлені ризики стороною обвинувачення не містять доказового обґрунтування. Таких доказів не надано і під час апеляційного розгляду.

Крім того, клопотання містить посилання на те, що під час досудового розслідування шляхом проведення слідчих та інших процесуальних дій отримано докази, що ОСОБА_6 може вчинити дії, які містять ризики, передбачені ст. 177 КПК. Результати проведених слідчих дій оформлюються документами, при цьому до клопотання не додано документу, який би підтверджував ризики і протиправну поведінку ОСОБА_6 , направлену на уникнення відповідальності.

Серед іншого, слідчим суддею зазначено, що основне формулювання підозри спростовується рішеннями судів, якими встановлено дотримання приватним нотаріусом ОСОБА_6 законодавства під час проведення реєстраційних дій, у тому числі рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.07.2019 у справі № 640/6627/19; постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.02.2020 по справі № 640/6627/19; ухвалою Верховного суду Касаційного адміністративного суду від 13.04.2020.

Також, колегія суддів враховує надані в судовому засіданні пояснення сторони захисту, яка повідомила, що ОСОБА_6 має міцні соціальні зв`язки, на її утриманні син, працює приватним нотаріусом та виконує покладені на неї процесуальні обов`язки. Про, що прокурор не заперечував.

Враховуючи те, що сторона кримінального провадження не довела суду виняткових обставин, які б виправдовували обмеження права підозрюваної на свободу та свідчили б про наявність ризиків регламентованих ст. 177 КПК України, що слугували б підставами в застосуванні найсуворішого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя прийшов до переконання про відмову у задоволенні клопотання, окрім того, слідчий суддя не вбачав підстав для застосування і менш суворого запобіжного заходу, у зв`язку із недоведеністю існування ризиків.

Доводи прокурора про продовження строку досудового розслідування до трьох місяців, а саме до 15 травня 2024 року не спростовують висновків слідчого судді, оскільки ОСОБА_6 вручено підозру 15 лютого 2024 року, а запобіжний захід застосовується на два місяці з часу повідомлення про підозру. Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 219 КПК України досудове розслідування повинно бути закінчене протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину. Відтак, на момент розгляду апеляційної скарги первинний строк досудового розслідування закінчився.

Окрім того, клопотання про застосування запобіжного заходу розглядається в межах строку досудового розслідування з урахуванням дати повідомлення особі про підозру та дати звернення із клопотанням.

Відтак, колегія суддів приходить до висновку, що слідчий суддя вірно дійшов висновку про те, що вказані обставини є підставою для відмови в задоволенні клопотання органу досудового розслідування.

Порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, по справі не встановлено.

Керуючись ст.ст. 176, 177, 178, 183, 194, 196, 199, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 26 лютого 2024 року, - залишити без змін, а апеляційну скаргу з доповненнями прокурора Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 , - без задоволення.

Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає

Судді:

ОСОБА_12 ОСОБА_13 ОСОБА_14

Єдиний унікальний № 757/7808/24-к Слідчий суддя в 1-ій інстанції: ОСОБА_15

Провадження № 11сс/824/2539/2024 Доповідач ОСОБА_1

Категорія ст.183 КПК України