Ухвала

від 18.04.2024 по справі 757/5353/24-к

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 квітня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3

за участі секретаря ОСОБА_4

прокурора ОСОБА_5

представників власника майна ОСОБА_6 ,

ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу прокурора Офісу Генерального прокурора

ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 07 лютого 2024 року,

в с т а н о в и л а :

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 07.02.2024 року задоволено частково клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_9 про арешт майна, в рамках кримінального провадження № 62023000000000944 та накладено арешт на майно, а саме на 1/3 квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що належить підозрюваній ОСОБА_10 .

В задоволенні решти вимог клопотання відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, прокурор Офісу Генерального прокурора - прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою накласти арешт на рухоме та нерухоме майно, що належить підозрюваній ОСОБА_10 , а саме на: квартиру, що

---

Справа № 757/5353/24-к Слідчий суддя - ОСОБА_11

Апеляційне провадження № 11-сс/824/2251/2024 Суддя-доповідач - ОСОБА_1

розташована за адресою:

АДРЕСА_1 ; грошові кошти в сумі 2 250 доларів США, грошові кошти в сумі 550 Євро, що вилучені 30.01.2024 в ході проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_2 ; грошові кошти в сумі 2 300 грн., що вилучені 30.01.2024 в ході проведення обшуку автомобіля марки «Audi», модель «Q5», сірого кольору, 2016 р.в., д.н.з. НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_2 .

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, прокурор зазначав, що ОСОБА_10 обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

З метою повного, всебічного та неупередженого проведення досудового розслідування, забезпечення цілісності та належності майна підозрюваної до вирішення питання про його конфіскацію, виникла необхідність у накладенні арешту на нерухоме та рухоме майно, яке на праві власності належить підозрюваній ОСОБА_10 , оскільки без накладення арешту на майно підозрюваної його може бути відчужено, що у разі винесення обвинувального вироку може унеможливити його виконання в частині конфіскації майна.

Заслухавши доповідь судді, вислухавши пояснення прокурора ОСОБА_5 , який підтримав подану апеляційну скаргу та просив її задовольнити, думку представників ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_10 , які заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора, дослідивши матеріали, які надійшли з суду першої інстанції, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга прокурора підлягає залишенню без задоволення, з наступних підстав.

Як убачається із наданих до суду апеляційної інстанції матеріалів клопотання, слідчими Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62023000000000944 від 30.10.2023 за підозрою ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України та ОСОБА_12 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 28 ч. 3 ст. 368 КК України.

Згідно даних клопотання, як встановлено органом досудового розслідування, ОСОБА_10 та ОСОБА_12 , діючи за попередньою змовою групою осіб, реалізовуючи спільний злочинний умисел, у період з жовтня 2023 року по січень 2024 року одержали від представника ТОВ «ПРОДТРАНС» ОСОБА_13 неправомірну вигоду в загальній сумі 376 000 гривень за безперешкодне погодження Головним управлінням ДПС у Чернівецькій області бюджетного відшкодування ТОВ «ПРОДТРАНС» податку на додану вартість у відповідні періоди, а також невжиття заходів реагування та позитивні висновки в інтересах ТОВ «ПРОДТРАНС» під час проведення Головним управлінням ДПС у Чернівецькій області відповідних перевірок з вказаного питання.

30.01.2024 ОСОБА_10 повідомлено про підозру в одержанні службовою особою, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди для себе та третьої особи за вчинення в інтересах особи, яка надає неправомірну вигоду, будь-якої дії з використанням службового становища, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, предметом якого була неправомірна вигода у великому розмірі, поєднаному з вимаганням неправомірної вигоди, з правовою кваліфікацією таких дій за ч. 3 ст. 368 КК України.

Згідно даних протоколу обшуку від 29.01.2024, проведено обшук за адресою проживання підозрюваної ОСОБА_10 : АДРЕСА_2 , де остання мешкає спільно зі своїм чоловіком ОСОБА_14 , в ході якого 30.01.2024 серед іншого виявлено та вилучено: грошові кошти в сумі 2250 доларів США; грошові кошти в сумі 550 Євро.

Крім того, згідно даних протоколу обшуку від 29.01.2024, в ході обшуку автомобіля марки «Audi», модель «Q5», сірого кольору, 2016 р.в., д.н.з. НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_3 , який використовується ОСОБА_10 та її чоловіком, виявлено та вилучено грошові кошти в сумі 2 300 грн.

Також, як зазначено в клопотанні, згідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 363766380, ОСОБА_10 належить квартира, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , на праві спільної сумісної власності, з розміром частки 1, разом із наступними громадянами: ОСОБА_15 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_4 , та ОСОБА_16 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_5 .

02.02.2024 старший слідчий в особливо важливих справах Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_9 звернувся до слідчого судді Печерського районного суду міста Києва із клопотанням про накладення арешту на рухоме та нерухоме майно, що належить підозрюваній ОСОБА_10 , а саме на: квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; грошові кошти в сумі 2 250 доларів США, грошові кошти в сумі 550 Євро, що вилучені 30.01.2024 в ході проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_2 ; грошові кошти в сумі 2 300 грн., що вилучені 30.01.2024 в ході проведення обшуку автомобіля марки «Audi», модель «Q5», сірого кольору, 2016 р.в., д.н.з. НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_2 .

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 07.02.2024 року задоволено частково клопотання слідчого та накладено арешт на майно, а саме на 1/3 квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що належить підозрюваній ОСОБА_10 .

В задоволенні решти вимог клопотання відмовлено.

З такими висновками погоджується і колегія суддів.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", n. 50, Series A N 98).

Згідно п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України, арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження.

У відповідності до ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження, потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора, може бути виконано завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому, закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

За правилами ч. 5 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

Під час апеляційного розгляду колегією суддів встановлено, що зазначені вимоги слідчим суддею дотримані належним чином.

Санкція ч. 3 ст. 368 КК України, за якою підозрюється ОСОБА_10 , передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна.

Як убачається із даних долученого до клопотання витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 363766380, ОСОБА_10 на праві спільної сумісної власності належить квартира, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Разом з тим, враховуючи, що вказана квартира належить ОСОБА_10 на праві спільної сумісної власності разом із іншими особами: ОСОБА_15 та ОСОБА_16 , які не є підозрюваними у даному кримінальному провадженні, то слідчий суддя при вирішенні питання про арешт майна у цій частині дійшов обгрунтованого висновку про накладення арешту лише на 1/3 частину вищевказаної квартири, з чим погоджується колегія суддів.

Крім того, на переконання колегії суддів, слідчий суддя дійшов обгрунтованого висновку у частині відмови в задоволенні клопотання прокурора про накладення арешту на грошові кошти в сумі 2 250 доларів США, грошові кошти в сумі 550 Євро, що вилучені 30.01.2024 в ході проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_2 , та грошові кошти в сумі 2 300 грн., що вилучені 30.01.2024 в ході проведення обшуку автомобіля марки «Audi», модель «Q5», сірого кольору, 2016 р.в., д.н.з. НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_2 .

Так, дослідивши матеріали клопотання та надані стороною захисту документи, слідчий суддя в ході розгляду клопотання встановив, що вилучені грошові кошти належать ОСОБА_17 та його сім`ї, які надані були ОСОБА_14 для догляду за ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Колегія суддів погоджується з таким висновком, враховуючи, що грошові кошти, про арешт яких порушено питання в клопотанні, вилучено за місцем проживання підозрюваної ОСОБА_10 та її чоловіку ОСОБА_14 , а також в автомобілі, яким користуються вказані особи, що не заперечується і стороною обвинувачення.

При цьому, матеріали клопотання не містять доказів, що вилучені у ОСОБА_10 та її чоловіка ОСОБА_14 грошові кошти належать саме підозрюваній, та прокурором не надано доказів на спростування висновків слідчого судді про неналежність такого майна підозрюваній.

Положення п. 3 ч. 2, ч. 5 ст. 170 КПК України не допускають накладення арешту на майно будь-якої іншої особи, у тому числі члена сім`ї підозрюваного, крім самого підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження. Виключень з вказаних положень чинним КПК України не передбачено.

Таким чином, на переконання колегії суддів, орган досудового розслідування у розумінні вимог ст. 132 КПК України не надав достатніх і належних доказів тих обставин, на які послався у клопотанні.

Інших підстав для накладення арешту на вилучені грошові кошти, передбачених ч. 2 ст. 170 КПК України, у клопотанні слідчого не зазначено.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що слідчим у клопотанні та прокурором під час апеляційного розгляду не було доведено наявність визначених законом підстав для накладення арешту на грошові кошти в сумі 2 250 доларів США, грошові кошти в сумі 550 Євро, що вилучені 30.01.2024 в ході проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_2 , та грошові кошти в сумі 2 300 грн., що вилучені 30.01.2024 в ході проведення обшуку автомобіля марки «Audi», модель «Q5», сірого кольору, 2016 р.в., д.н.з. НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_2 , з метою конфіскації майна як виду покарання.

Відповідно ч. 1 ст. 173 КПК України, суд відмовляє у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої 170 КПК України.

Таким чином, на переконання колегії суддів, арешт на вилучені грошові кошти не може бути накладений за обставин, викладених в клопотанні слідчого, а тому слідчий суддя обґрунтовано відмовив у його задоволенні в цій частині.

Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, колегією суддів не встановлено.

З огляду на вищевикладене у сукупності, доводи прокурора про незаконність та необґрунтованість оскаржуваної ухвали слідчого судді колегія суддів вважає безпідставними та такими, що не можуть бути безумовними підставами для скасування ухвали слідчого судді.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з`ясував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора - без задоволення.

Ураховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 376, 395, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів,

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу прокурора Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 07 лютого 2024 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Судді:

---

---

---

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3