Ухвала

від 18.04.2024 по справі 761/4736/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 квітня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3

за участі секретаря ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу представника ОСОБА_5 в інтересах власника майна ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 13 лютого 2024 року,

в с т а н о в и л а :

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 13.02.2024 задоволено клопотання прокурора третього відділу управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів органами безпеки України Офісу Генерального прокурора, ОСОБА_7 про арешт майна у кримінальному провадженні № 22023000000000880 та накладено арешт на майно, тимчасово вилучене 18.01.2024 під час проведення обшуку офісного приміщення ПАТ «Запорізький абразивний комбінат» за адресою: м. Київ, вул. О. Поради, буд. 44, а саме на: мобільний телефон марки «Apple iPhone» темно-сірого кольору ІМЕІ НОМЕР_1 , ІМЕІ2 НОМЕР_2 із сім-картою «Life із роздрукованим на ній написом НОМЕР_3 » у чохлі прозорого кольору; записник із чорновими записами із обкладинкою чорного кольору, на якій присутній напис "R roshen confectionery corporation" на 43 арк., які належать ОСОБА_6 .

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, представник ОСОБА_5 в інтересах власника майна ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою

відмовити у задоволенні клопотання прокурора про арешт майна.

---

Справа 761/4736/24 Слідчий суддя - ОСОБА_8

Апеляційне провадження № 11-сс/824/2256/2024 Суддя-доповідач - ОСОБА_1 .

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, зазначав, що слідчим суддею в ухвалі від 11.01.2024 не надавався дозвіл на вилучення мобільного телефону, який є особистим майном працівника підприємства і не має відношення до господарської діяльності ПрАТ «Запорізький абразивний комбінат».

Крім того, вилучене майно не має жодних ідентифікуючих ознак такого майна, щодо якого надано дозвіл на відшукання та вилучення, а також такого, що має значення для кримінального провадження відповідно до інкримінованої статті, в рамках якої здійснюється кримінальне провадження.

В оскаржуваній ухвалі не наведено даних про те, яку доказову базу має вилучене майно. До клопотання не долучено матеріалів, які б містили дані про те, що тимчасово вилучене під час обшуку майно відповідає критеріям ст. 98 КПК України та не наведено доказів, що вказують на обґрунтовану потребу в арешті мобільного телефону, який був вилучений під час обшуку.

Крім того, згідно даних, викладених у витягу з ЄРДР, посадові особи ПрАТ «Запорізький абразивний комбінат» не є причетними до вчинення кримінального правопорушення, відомості про яке внесено до ЄРДР за № 22023000000000880.

Також до матеріалів клопотання не долучено жодних належних доказів, які давали б підстави стверджувати, що вилучений під час обшуку мобільний телефон набуто кримінально протиправним шляхом або отриманий внаслідок вчинення кримінального правопорушення та має доказове значення для кримінального провадження № 22023000000000880 від 30.08.2023 року.

Прокурор, власник майна ОСОБА_6 та його представник у судове засідання не прибули, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином, про поважні причини свого неприбуття не повідомили та клопотань про відкладення судового засідання не подавали.

З урахуванням положень ч. 1 ст. 172, ч. 4 ст. 405 КПК України, колегія суддів вважає за можливе проводити апеляційний розгляд у відсутності учасників судового провадження, які не прибули в судове засідання.

Дослідивши матеріали, які надійшли з суду першої інстанції, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Як убачається із наданих до суду апеляційної інстанції матеріалів судового провадження, Головним слідчим управлінням Служби безпеки України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22023000000000880 від 30.08.2023 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України.

Згідно даних клопотання, досудовим розслідуванням встановлено, що впродовж 2022-2023 років службові особи ПАТ «Запорізький абразивний комбінат» (м. Запоріжжя, Україна, код ЄДР 00222226), засновник ТОВ «Рінг абразив» (м. Дніпро, Україна, код ЄДР 41734641) та ООО «Ринг абразив рус» (м. Бєлгород, рф, код ЄДРЮО рф 2173123495884) ОСОБА_9 спільно з директором ТОВ «Рінг абразив» Джабраїловим Ровшаном Солтан, а також іншими співробітниками дніпровського підприємства, та інші невстановлені особи, умисно здійснили передачу матеріальних ресурсів, зокрема виробничого обладнання, наступним підприємствам військово-промислового комплексу російської федерації: АТ «НПО «Курганприбор», ПАТ «ОДК - Уфимское мотостроительное производственное объединение», АТ «Балтийский завод», АТ «НИКИМТ-Атомстрой», АТ «Энергоспецмонтаж», АТ «Борисовский завод мостовых металлоконструкций имени В.А. Скляренко», тобто вчинили умисні дії, спрямовані на завдання шкоди Україні шляхом підготовки та передачі матеріальних ресурсів та інших активів представникам держави-агресора.

У межах вказаного кримінального провадження 18.01.2024 ОСОБА_10 повідомлено про підозру у вчиненні умисних дій, спрямованих на допомогу державі-агресору (пособництво), з метою завдання шкоди Україні шляхом: добровільного збору, підготовки та передачі матеріальних ресурсів представникам держави-агресора, за попередньою змовою групою осіб, з правовою кваліфікацією таких дій за ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 111-2 КК України.

Крім того, як зазначено в клопотанні, у ході проведення досудового розслідування встановлено, що під час здійснення вищезазначеної протиправної діяльності, службовими особами ПАТ «Запорізький абразивний комбінат» фактично використовується у своїй діяльності нежитлові приміщення (господарські будівлі, споруди, інших приміщеннях та об`єктах, прибудинкової території), транспортні засоби, які розміщені на земельних ділянках, що огороджено суцільним парканом і складають єдиний майновий комплекс за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується матеріалами кримінального провадження.

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 11.01.2024 надано дозвіл на проведення обшуку у нежитлових приміщеннях адміністративної будівлі за місцем знаходження ПАТ «Запорізький абразивний комбінат» та у службових кабінетах посадових осіб, за адресою: м. Запоріжжя, вул. Олексія Поради, буд. 44, у тому числі у кабінеті заступника Голови правління ПАТ «Запорізький абразивний комбінат» - операційного директора ОСОБА_6 .

Згідно даних протоколу обшуку від 18.01.2024, цього ж дня проведено обшук за адресою: АДРЕСА_1 , в ході якого виявлено та вилучено речі, предмети та документи, серед яких: мобільний телефон марки «Apple iPhone» темно-сірого кольору ІМЕІ НОМЕР_1 , ІМЕІ2 НОМЕР_2 із сім-картою «Life із роздрукованим на ній написом НОМЕР_3 » у чохлі прозорого кольору, який належить ОСОБА_6 ; записник із чорновими записами із обкладинкою чорного кольору, на якій присутній напис "R roshen confectionery corporation" на 43 арк.

Постановою старшого слідчого в ОВС 2 відділу 4 управління досудового розслідування Головного слідчого управління Служби безпеки України ОСОБА_11 від 18.01.2024 вилучене в ході обшуку 18.01.2024 за адресою: АДРЕСА_1 майно, у тому числі мобільний телефон марки «Apple iPhone» темно-сірого кольору ІМЕІ НОМЕР_1 , ІМЕІ2 НОМЕР_2 із сім-картою «Life із роздрукованим на ній написом НОМЕР_3 » у чохлі прозорого кольору, який належить ОСОБА_6 ; записник із чорновими записами із обкладинкою чорного кольору, на якій присутній напис "R roshen confectionery corporation" на 43 арк., визнано речовими доказами у кримінальному провадженні № 22023000000000880.

02.02.2024 прокурор третього відділу управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів органами безпеки України Офісу Генерального прокурора ОСОБА_7 звернувся до слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва із клопотанням про арешт майна у кримінальному провадженні № 22023000000000880, а саме на: мобільний телефон марки «Apple iPhone» темно-сірого кольору ІМЕІ НОМЕР_1 , ІМЕІ2 НОМЕР_2 із сім-картою «Life із роздрукованим на ній написом НОМЕР_3 » у чохлі прозорого кольору; записник із чорновими записами із обкладинкою чорного кольору, на якій присутній напис "R roshen confectionery corporation" на 43 арк., які належать ОСОБА_6 .

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 13.02.2024 задоволено клопотання прокурора та накладено арешт на майно, тимчасово вилучене 18.01.2024 під час проведення обшуку офісного приміщення ПАТ «Запорізький абразивний комбінат» за адресою: м. Київ, вул. О. Поради, буд. 44, а саме на: мобільний телефон марки «Apple iPhone» темно-сірого кольору ІМЕІ НОМЕР_1 , ІМЕІ2 НОМЕР_2 із сім-картою «Life із роздрукованим на ній написом НОМЕР_3 » у чохлі прозорого кольору; записник із чорновими записами із обкладинкою чорного кольору, на якій присутній напис "R roshen confectionery corporation" на 43 арк., які належать ОСОБА_6 .

З такими висновками слідчого судді суду першої інстанції погоджується і колегія суддів апеляційної інстанції.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).

У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

За правилами ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.

Відповідно до ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Як встановлено під час апеляційного розгляду, слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст.ст. 131-132, 170-173 КПК України, задовольнив клопотання слідчого про накладення арешту на вилучені в ході обшуку 18.01.2024 за адресою: АДРЕСА_1 мобільний телефон марки «Apple iPhone» темно-сірого кольору ІМЕІ НОМЕР_1 , ІМЕІ2 НОМЕР_2 із сім-картою «Life із роздрукованим на ній написом НОМЕР_3 » у чохлі прозорого кольору, та записник із чорновими записами із обкладинкою чорного кольору, на якій присутній напис "R roshen confectionery corporation" на 43 арк., з тих підстав, що вказане майно є речовим доказом у межах кримінального провадження № 22023000000000880, та відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України.

Матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою збереження речових доказів.

З огляду на наведене та враховуючи, що слідчим суддею першої інстанції ретельно перевірено майно, на яке прокурор просив накласти арешт і його відношення до матеріалів кримінального провадження, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання прокурор та накладення арешту на вилучене майно ОСОБА_6 , оскільки у даному кримінальному провадженні є всі підстави вважати, що вказане майно може бути пошкоджене, зіпсоване, знищене, перетворене чи відчужене.

Таким чином, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. ст. 132, 170 - 173 КПК України, наклав арешт на вилучене майно, врахувавши і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб та забезпечивши своїм рішенням розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Викладені в апеляційній скарзі доводи про відсутність підстав для арешту вилученого майна та недоведеність його відповідності ознакам речових доказів, є безпідставними, оскільки встановлені органом досудового розслідування фактичні обставини кримінальних правопорушень у даному кримінальному провадженні, містять сукупність підстав та розумних підозр вважати, що вилучений мобільний телефон та записник можуть містити сліди злочину та відомості, які мають суттєве значення для встановлення обставин кримінальних правопорушень, а отже вказане майно відповідає ознакам речових доказів, зазначеним в ст. 98 КПК України, що згідно ч. 3 ст. 173 КПК України дає підстави для його арешту як речових доказів з метою збереження.

Як убачається з положень ч. 7 ст. 236 КПК України, вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.

З урахуванням наведеного, відсутність мобільного телефону у переліку, щодо якого прямо було надано дозвіл на відшукання в ухвалі слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 11.01.2024 про дозвіл на обшук,не є перешкодою для тимчасового вилучення такого майна та звернення у подальшому з клопотанням про арешт такого майна з дотриманням вимог ч. 5 ст. 171 КПК України, а тому доводи апеляційної скарги у цій частині є безпідставними.

Посилання апелянта на те, що згідно даних витягу з ЄРДР, посадові особи ПрАТ «Запорізький абразивний комбінат» не є причетними до вчинення кримінального правопорушення, відомості про яке внесено до ЄРДР за № 22023000000000880, не є підставою для скасування ухвали слідчого судді, оскільки з огляду на положення КПК України, майно, яке має ознаки речового доказу, повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто є його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.

Сукупність долучених до клопотання прокурора матеріалів та викладені у клопотанні обставини на даному етапі досудового розслідування є достатніми для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна.

Незастосування в даному випадку заходу забезпечення кримінального провадження може призвести до втрати доказів у провадженні і таким чином позбавить реалізацію мети досудового розслідування та дотримання завдання арешту майна, передбаченого ч. 1 ст. 170 КПК України.

Інші зазначені в апеляційній скарзі доводи не можуть бути безумовними підставами для скасування ухвали слідчого судді.

Колегією судів не встановлено порушень слідчим суддею положень ст.ст. 170, 172-173 КПК України, які б слугували підставою для її скасування.

Ухвала слідчого судді відповідає вимогам ч. 5 ст. 173, 372 КПК України, та містить у собі підстави та мотиви прийнятого рішення.

Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, колегією не встановлено.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що слідчим суддею рішення прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з`ясував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Ураховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 376, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів,

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 13 лютого 2024 року, - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Судді:

---

---

---

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3