Постанова

від 22.04.2024 по справі 160/6283/24

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

22 квітня 2024 року м. Дніпросправа № 160/6283/24

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Бишевської Н.А. (доповідач),

суддів: Добродняк І.Ю., Семененка Я.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпро

апеляційну скаргу Приватного підприємства «Ансі»

на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 березня 2024 року

у справі №160/6283/24

за позовом Приватного підприємства ЕГРИКО

до Підгородненської міської ради Дніпровського району Дніпропетровської області

третя особа Приватне підприємство «Ансі»

про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

"07" березня 2024 р. Приватне підприємство ЕГРИКО звернулось до суду з адміністративним позовом до Підгородненської міської ради Дніпровського району Дніпропетровської області в якому просило:

- визнати протиправною бездіяльність Підгородненської міської ради Дніпровського району Дніпропетровської області щодо неприйняття протягом тривалого часу рішення за клопотанням Приватного підприємства «ЕГРИКО» про надання дозволу Приватному підприємству «ЕГРИКО» на викуп (продаж) земельної ділянки площею 2,7518 га за адресою: Дніпропетровська область, Дніпровський район, Підгородненська міська рада (кадастровий номер 1221411000:01:147:0122) по фактичному розміщенню бази відпочинку, право власності на яку зареєстровано за ПП «ЕГРИКО» (номер відомостей про речове право:45091742), код виду цільового призначення земель (КВЦПЗ) 07.01 (для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення);

- зобов`язати Підгородненську міську раду Дніпровського району Дніпропетровської області на наступній черговій сесії прийняти рішення за клопотанням Приватного підприємства «ЕГРИКО» та надати ПП «ЕГРИКО» дозвіл на викуп (продати/здійснити продаж) земельної ділянки площею 2,7518 га за адресою: Дніпропетровська область, Дніпровський район, Підгородненська міська рада (кадастровий номер 1221411000:01:147:0122) по фактичному розміщенню бази відпочинку, право власності на яку зареєстровано за ПП «ЕГРИКО» (номер відомостей про речове право:45091742), код виду цільового призначення земель (КВЦПЗ) 07.01 (для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення), та укласти з Приватним підприємством «ЕГРИКО» договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 2,7518 га за адресою: Дніпропетровська область, Дніпровський район, Підгородненська міська рада (кадастровий номер 1221411000:01:147:0122) по фактичному розміщенню бази відпочинку, право власності на яку зареєстровано за ПП «ЕГРИКО» (номер відомостей про речове право:45091742), код виду цільового призначення земель (КВЦПЗ) 07.01 (для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення).

14.03.2024 ПП «ЕГРИКО» звернулось до суду з заявою про забезпечення позову.

Позивач просив вжити заходи забезпечення позову, шляхом заборони Підгородненській міській раді Дніпровського району Дніпропетровської області (код ЄДРПОУ 05520750) приймати рішення (нормативно-правові акти індивідуальної дії) про розірвання/ припинення договору оренди землі, укладеного 25.10.2023 між Приватним підприємством «ЕГРИКО» (код ЄДРПОУ 31393766) та Підгородненською міською радою Дніпровського району Дніпропетровської області; направлені на розірвання/припинення договору оренди землі, укладеного 25.10.2023 між Приватним підприємством «ЕГРИКО» та Підгородненською міською радою Дніпровського району Дніпропетровської області; направлені на відчуження або передання в оренду іншим особам, використання земельної ділянки іншими особами, окрім Приватного підприємства «ЕГРИКО» (код ЄДРПОУ 31393766), виставляти на земельні торги та вчиняти інші дії щодо земельної ділянки площею 2,7518 га з кадастровим номером 1221411000:01:147:0122, яка знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, Дніпровський район, Підгородненська міська рада.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 березня 2024 р. у справі № 160/6283/24 заява Приватного підприємства ЕГРИКО про забезпечення позову - задоволена.

Заборонено Підгородненській міській раді Дніпровського району Дніпропетровської області приймати рішення ( акти індивідуальної дії) про розірвання/ припинення договору оренди землі, укладеного 25.10.2023 між Приватним підприємством «ЕГРИКО» та Підгородненською міською радою Дніпровського району Дніпропетровської області; направлені на розірвання/припинення договору оренди землі, укладеного 25.10.2023 між Приватним підприємством «ЕГРИКО» та Підгородненською міською радою Дніпровського району Дніпропетровської області; направлені на відчуження або передання в оренду іншим особам, використання земельної ділянки іншими особами, окрім Приватного підприємства «ЕГРИКО», виставляти на земельні торги та вчиняти інші дії щодо земельної ділянки площею 2,7518 га з кадастровим номером 1221411000:01:147:0122, яка знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, Дніпровський район, Підгородненська міська рада.

Не погодившись з ухвалою суду, Приватним підприємством «Ансі» подано апеляційну скаргу, згідно якої особа, яка подає апеляційну скаргу просить скасувати ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 березня 2024 року у справі №160/6283/24, як таку що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Скаржник, обґрунтовуючи факт порушення його прав оскаржуваною судовою ухвалою, вказує на те, що спірна земельна ділянка, яка є предметом спору у справі №160/6283/24, орендується ПП «Ансі» та крім того, база відпочинку розташована на вказаній ділянці належить на праві приватної власності скаржнику. Щодо оскаржуваної ухвали, заявник апеляційної скарги зазначає, що вжиті заходи забезпечення позову містять в собі втручання у проведення конкурсу, аукціону, торгів тощо, всупереч приписам ч.6 ст. 151 КАС України.

Справа судом розглянута без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами на підставі п. 1 ч. 1 ст. 311 КАС України у зв`язку з відсутністю клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вбачає підстави для задоволення апеляційної скарги, та зазначає:

Згідно ч. 1 ст.154 КАС України, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Відповідно до частин першої, другої та четвертої статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду;

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.

Відповідно до статті 151 КАС України адміністративний позов може бути забезпечено:

1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Частиною другою статті 151 КАС України передбачено, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Із системного аналізу вимог наведених статей вбачається, що заходи забезпечення позову повинні відповідати і бути співмірними з заявленими позовними вимогами, безпосередньо пов`язаними з предметом спору, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення.

Відповідно до вимог пункту 17 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06 березня 2008 року№ 2 «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень. Суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Вказаний інститут є елементом права на судовий захист і спрямований на те, щоб не допустити незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушеного права.

Разом з тим, колегія суддів не вбачає з мотивації суду першої інстанції об`єктивних підстав, що свідчать про те, яким чином можливе розірвання договору оренди впливатиме на вирішення питання щодо бездіяльності відповідача стосовно розгляду клопотання про викуп земельної ділянки, та яким чином забезпечені судом заходи узгоджуються з заявленими позовними вимогами. Заходи забезпечення мають вживатись лише в межах позовних вимог, бути співмірними з ними, а необхідність їх застосування повинна обґрунтовуватись поважними підставами й підтверджуватись належними доказами.

Викладаючи обставини справи, суд зазначив, що станом на 13.03.24 р. відповідачем- Підгородненською міською радою Дніпровського району Дніпропетровської області дозвіл на укладення з позивачем договору купівлі- продажу земельної ділянки не надано, договір купівлі- продажу земельної ділянки не укладено, рішення про відмову в продажу відсутнє. Вказане, на думку суду є свідченням бездіяльності відповідача щодо надання дозволу на продаж земельної ділянки позивачу , та відповідач намагається в односторонньому порядку за відсутності будь-яких підстав та з урахуванням встановленого порядку прийняти рішення про розірвання договору оренди землі з позивачем. Зазначена позиція суду, до вирішення питання по суті заявлених вимог, слугувала підставою для задоволення заяви про забезпечення позову і такий захід спрямований лише на збереження існуючого становища.

Вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову суд повинен здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності їх вжиття з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову та його предметом; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову; запобігання порушенню охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу, у разі вжиття заходів забезпечення позову.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчується, зокрема у тому, чи існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду в майбутньому. Основним завданням процесуальних норм, які регламентують вжиття судом заходів забезпечення позову, є досягнення балансу між правом позивача на захист свого порушеного права та правом відповідача заперечувати проти адресованих йому вимог у будь-який дозволений законом спосіб.

Суд також зазначає, що забезпечення адміністративного позову є крайнім заходом, вжиття якого можливе виключно за наявності підстав вважати, що рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень є очевидно протиправними.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Тобто, прийняття такого рішення доцільно та можливе лише в разі наявності достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може в майбутньому ускладнити виконання судового рішення чи докласти значні зусилля для відновлення прав позивача.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції не обґрунтовано необхідність вжиття таких заходів забезпечення позову як заборона вчиняти дії щодо розірвання договору оренди позивача до вирішення питання про правомірність бездіяльності відповідача щодо розгляду клопотання про викуп земельної ділянки.

Суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що забезпечення позову у спосіб, обраний судом першої інстанції, а саме заборона Підгородненській міській раді Дніпровського району Дніпропетровської області приймати рішення ( акти індивідуальної дії) про розірвання/ припинення договору оренди землі, не узгоджується з предметом розгляду у даній справі, та є неспівмірним з заявленими позовними вимогами.

В свою чергу, зазначені позивачем у клопотанні про забезпечення позову доводи, не надають суду підстав для вжиття заходів забезпечення позову.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, що призвели до помилкового вирішення заяви про забезпечення позову, а тому, ухвалу суду першої інстанції необхідно скасувати, а в задоволенні заяви про забезпечення позову, відмовити.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що оскаржувану ухвалу суду першої інстанції неможливо визнати законною та обґрунтованою, як того вимагає ст.242 КАС України, у зв`язку з чим вона підлягає скасуванню.

Керуючись статтями 241-245, 250, 315, 317, 321, 322, 327, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «АНСІ» - задовольнити.

Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 березня 2024 року у справі №160/6283/24 - скасувати.

В задоволенні заяви Приватного підприємства «ЕГРИКО» про забезпечення позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку в порядку та строки передбачені ст.ст.328,329 КАС України.

Головуючий - суддяН.А. Бишевська

суддяІ.Ю. Добродняк

суддяЯ.В. Семененко