Постанова

від 24.04.2024 по справі 320/10183/22

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/10183/22 Суддя (судді) першої інстанції: Леонтович А.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача: Кузьмишиної О.М.,

суддів: Кобаля М.І., Костюк Л.О.,

при секретарі судового засідання Васильєвої Ю.В.,

за участі:

представника відповідача - Ярмоленка С.В.,

представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - Борисова І.І. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Петрівської сільської ради Вишгородського району Київської області, Головного управління Державної податкової служби у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2023 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вишгородлісбуд» до Петрівської сільської ради Вишгородського району Київської області, Головного управління Держгеокадастру в Київській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - Головне управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Вишгородлісбуд» звернулося до суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправним та нечинним в частині пунктів 1 та 2 рішення Петрівської сільської ради Вишгородського району Київської області від 08.07.2021 №397 «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель села Лютіж Петрівської сільської територіальної громади Вишгородського району Київської області»;

- визнати недійсним та скасувати витяг від 16.09.2022 №26219 від 16.09.2022 про нормативну грошову оцінку земельної ділянки з кадастровим номером 3221885200:20:306:0101 в розмірі 17 702 026, 25 грн, сформований Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області (дата формування 15.09.2022);

- визнати недійсним та скасувати витяг від 16.09.2022 №26221 від 16.09.2022 про нормативну грошову оцінку земельної ділянки з кадастровим номером 3221885200:06:001:0001 в розмірі 1 594 777, 14 грн, сформований Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області (дата формування 15.09.2022).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що спірне рішення відповідача за своєю природою є регуляторним актом, а тому має бути прийняте з дотриманням вимог Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності». Стверджує, що оскаржуване рішення прийняте відповідачем з порушенням норм вказаного закону, зокрема: не оприлюднено проект оскаржуваного рішення та аналізу його регуляторного впливу; прийняте рішення не оприлюднено у порядку, визначеному законодавством України, в тому числі в порушення вимог статті 271 Податкового кодексу України. Крім того, дані про нормативну грошову оцінку землі, які відображені у витягах у ГУ Держгеокадастру у Київській області при своєму розрахунку спираються саме на затверджений радою технічний звіт, що у свою чергу свідчить про неправомірність застосування такої нормативної грошової оцінки земельних ділянок.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2023 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Петрівською сільською радою Вишгородського району Київської області, Головним управлінням ДПС у Київській області подано апеляційні скарги.

В апеляційній скарзі Петрівська сільська рада Вишгородскього району Київської області посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В своїх обґрунтуваннях зазначає, що затверджена нормативна оцінка не визначає базові розрахункові показники, які є обов`язковими для застосування у окремих відносинах між органами місцевого самоврядування та суб`єктами господарської діяльності, тому рішення про затвердження нормативної оцінки землі не є регуляторним актом, а відтак Петрівська сільська рада не порушила вимог Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

На думку апелянта, суд першої інстанції дійшов хибного висновку, що рішення Петрівської сільської ради №397 від 08.07.2021 року є регуляторним актом та що проект цього рішення підлягав обов`язковому оприлюдненню.

Додатково зазначає, що Закон України «Про державну експертизу землевпорядної документації» втратив чинність, а тому суд не може обґрунтовувати своє рішення посилаючись на нечинні вимоги законів.

В апеляційній скарзі Головне управління ДПС у Київській області зазначає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню через невідповідність висновків обставинам справи, неправильним застосуванням судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Зокрема зазначається, що судом не враховано, що рішення Петрівської сільської ради Вишгородського району Київської області від 08.07.2021 №397 є рішенням органу місцевого самоврядування з питань оподаткування місцевими податками та зборами, а тому не має регуляторного впливу.

Зазначає, що скасування витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки не вплине на обсяг прав та обов`язків позивача. ТОВ «Вишгородлісбуд» не наведено жодних доказів протиправності дій Головного управління Держгеокадастру у Київській області щодо формування нормативної грошової оцінки земельних ділянок.

Головне управління ДПС у Київській області наполягає на тому, що оскаржуване рішення виконує функцію наповнення місцевого бюджету й не змінює порядок адміністрування місцевих податків та зборів, компетенцію контролюючих органів тощо, не формулює власні регулятивні механізми, а тому й не має регуляторного впливу, оскільки лише на підставі, за правилами та на виконання відповідних приписів Податкового кодексу України, закріплених у статті 12, визначає елемент податку, зокрема, базу оподаткування платою за землю, визначений статтею 7 Податкового кодексу України з дотриманням критеріїв, встановлених розділом ХІІ цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.12.2023 та від 11.03.2024 відкрито апеляційне провадження та призначено справу до судового розгляду у відкритому судовому засіданні.

Від ТОВ «Вишгородлісбуд» до суду апеляційної інстанції 14.12.2023 року надійшли відзиви на апеляційні скарги, в яких останній зазначає, що оскаржуване рішення є нормативно- правовим регуляторним актом, оскільки прийняте уповноваженим органом суб`єкта владних повноважень, змінює норми права, поширюється на невизначене коло осіб та спрямоване на правове регулювання адміністративних відносин між регуляторним органом та іншими суб`єктами, а також розраховано на довгострокове та неоднозначне застосування.

Також зазначає, що відповідачем-1 не надано доказів на підтвердження обставин того, що Петрівською сільською радою Вишгородського Київської області розроблено і оприлюднено аналіз регуляторного випливу щодо проекту спірного рішення про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок.

В судовове засідання з`явилися - представник Петрівської сільської ради Вишгородського району Київської області - Ярмоленко С.В., представник Головного управління ДПС у Київській області - Борисов І.І.

В судовому засідання представник відповідача та третьої особи надали свої пояснення по суті апеляційних скарг, підтримали свої позиції по суті спору.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильності застосування норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, між Вишгородською районною державною адміністрацією та ТОВ «Вишгородлісбуд» укладено договори оренди земельної ділянки, а саме:

- договір оренди від 01.03.2006 земельної ділянки 9,99 га, кадастровий номер 3221885200:20:306:0101;

- договір оренди від 12.05.2006 земельної ділянки 0,9 га, кадастровий номер 3221885200:06:001:0001.

За умовами п.1 укладених договорів оренди сторони погодили, що орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для сільськогосподарського використання в адміністративних межах Лютізької сільської ради Вишгородського району Київської області за межами населеного пункту.

Відповідно до п.2 вказаних вище договорів визначено, що в оренду передається земельна ділянка загальною площею 9,99 та 0,9 га відповідно.

Встановлено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки 9,99 га становить - 335 571,74 грн, а земельної ділянки 0,9 га - 29 204,48 грн.

Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 10% від нормативної грошової оцінки землі і складає 33 557,74 грн (земельна ділянка 9,99 га) та 2 920,45 грн (земельна ділянка 0,9 га) в рік, відповідно.

Вказані договори зареєстровані у Вишгородському районному відділі №11 Київської регіональної філії ДП Центру Державного земельного кадастру при Держкомземі України, про що у Державному реєстрі земель вчинено записи від 09.03.2006 за №040634200001 та від 19.06.2006 за №040694200005 відповідно.

Петрівською сільською радою 08.07.2021 року прийнято рішення №397 яким відповідно до Земельного кодексу України, Податкового кодексу України, Закону України «Про оцінку земель», Закону України «Про землеустрій», Постанови Кабінету міністрів України від 23.03.1995 №6213 «Про Методику нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів», наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України від 25.11.2016 №489 «Про затвердження Порядку нормативної грошової оцінки земель населених пунктів», керуючись статтями 26, 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» затвердила технічну документацію нормативної грошової оцінки земель села Лютіж Петрівської сільської сільської ради Вишгородського району Київської області, розрахованої станом на 01.01.2021 пунктом 2 вказаного рішення передбачено, що це рішення вводиться в дію з моменту оприлюднення в установленому порядку, а нормативна грошова оцінка земель села Лютіж Петрівської сільської ради розрахована станом на 01.01.2021 застосовується з 01.01.2022.

В подальшому Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області сформовано витяг №26219 від 16.09.2022 року (дата формування витягу 15.09.2022) з технічної документації про нормативну грошову оцінку земель району, згідно з яким нормативна грошова оцінка земельної ділянки кадастровий номер 3221885200:20:306:0101 складає 17 702 026, 25 грн, а згідно витягу №26221 від 16.09.2022 (дата формування витягу 15.09.2022) з технічної документації про нормативну грошову оцінку земель району, згідно з яким нормативна грошова оцінка земельної ділянки кадастровий номер 3221885200:06:001:0001 складає 1 594 777,14 грн.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням та виданими на підставі такого рішення витягами, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом за захистом своїх прав.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що рішення Петрівської сільської ради Вишгородського району Київської області від 08.07.2021 №397 «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель села Лютіж Петрівської сільської ради Вишгородського району Київської області» має ознаки нормативно-правового регуляторного акта, так як прийняте уповноваженим органом суб`єкта владних повноважень рішення, поширюється на невизначене коло осіб, з урахуванням тієї обставини, що земельні ділянки, стосовно яких визначена нормативна грошова оцінка, станом на зараз перебувають у користуванні позивача, однак в подальшому можуть перебувати у власності інших суб`єктів, та спрямоване на правове регулювання адміністративних відносин між регуляторним органом та іншими суб`єктами господарювання.

Суд першої інстанції звернув увагу, що спірним рішенням відповідача затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земельних ділянок із зазначенням вартості одного квадратного метра земельної ділянки у розмірі 315,86 грн/м2, що спростовує твердження відповідачів стосовно того, що спірне рішення не є регуляторним актом.

У матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази оприлюднення Петрівською сільською радою проекту спірного рішення як такого, що за своїм змістом відповідає ознакам регуляторного нормативно-правового акту, з метою одержання зауважень і пропозицій від фізичних і юридичних осіб, їх об`єднань, у спосіб, передбачений статтею 9 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності». Крім того, докази оприлюднення прийнятого рішення у спосіб, визначений статтею 13 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», відповідачем також не надано. Наведене свідчить про те, що суб`єкт владних повноважень проігнорував вимоги закону щодо процедури ухвалення регуляторних актів.

Надаючи оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, колегія суддів зазначає наступне.

У цій справі спірним є питання про віднесення рішення Петрівської сільської ради Вишгородського району Київської області від 08.07.2021 №397 «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель села Лютіж Петрівської сільської територіальної громади Вишгородського району Київської області» до нормативно-правових регуляторних актів та, відповідно, про необхідність дотримання відповідачем вимог щодо порядку розробки, оприлюднення та прийняття цього акта, визначених Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

Вирішуючи це питання, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до статті 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Пунктами 34-35 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено перелік питань, які відносяться до виключної компетенції сільських, селищних та міських рад, до яких, серед іншого, належить вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин та затвердження ставок земельного податку відповідно до Податкового кодексу України.

Частинами першою, другою та десятою статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Відповідно до частини дванадцятої цієї ж статті визначено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування, які відповідно до закону є регуляторними актами, розробляються, розглядаються, приймаються та оприлюднюються у порядку, встановленому Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

Згідно із статтею 1 Закон України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» регуляторний акт - це:

прийнятий уповноваженим регуляторним органом нормативно-правовий акт, який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання;

прийнятий уповноваженим регуляторним органом інший офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, застосовується неодноразово та щодо невизначеного кола осіб і який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання, незалежно від того, чи вважається цей документ відповідно до закону, що регулює відносини у певній сфері, нормативно-правовим актом;

регуляторний орган - Верховна Рада України, Президент України, Кабінет Міністрів України, Національний банк України, Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення, інший державний орган, центральний орган виконавчої влади, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцевий орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, а також посадова особа будь-якого із зазначених органів, якщо відповідно до законодавства ця особа має повноваження одноособово приймати регуляторні акти. До регуляторних органів також належать територіальні органи центральних органів виконавчої влади, державні спеціалізовані установи та організації, некомерційні самоврядні організації, які здійснюють керівництво та управління окремими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування, якщо ці органи, установи та організації відповідно до своїх повноважень приймають регуляторні акти;

регуляторна діяльність - діяльність, спрямована на підготовку, прийняття, відстеження результативності та перегляд регуляторних актів, яка здійснюється регуляторними органами, фізичними та юридичними особами, їх об`єднаннями, територіальними громадами в межах, у порядку та у спосіб, що встановлені Конституцією України, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами;

Згідно зі статтею 4 Кодексу адміністративного судочинства України нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування; індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Правові висновки щодо застосування статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України та статті 1 Закон України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» в аспекті визначення ознак нормативно-правового регуляторного акта викладені у постановах Верховного Суду від 9 грудня 2020 року у справі № 813/746/18, від 24 червня 2021 року у справі № 560/3160/20, від 20 травня 2022 року у справі № 160/9717/21 та від 11 вересня 2023 року у справі № 320/258/19.

Згідно з цього правового висновку нормативно-правові акти - це акти, які встановлюють, змінюють (скасовують), припиняють загальні правила регулювання однотипних відносин; розраховані на широке коло осіб та на довгострокове неодноразове застосування; зазвичай невизначеність дії у часі; встановлюють загальні правила поведінки; регулювання однотипних відносин; ті, що визначають права і обов`язки громадян, мають бути доведені до відома населення; не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Господарський кодекс України у статті 1 визначає господарських відносин як відносини виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб`єктами господарювання, а також між суб`єктами господарювання та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.

При цьому, під господарською діяльністю відповідно до частини першої статті 2 Господарського кодексу України розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Відповідно до статей 42 та 52 Господарського кодексу України визначено наступні види господарської діяльності: підприємництво - це господарська діяльність, що здійснюється для досягне економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку; некомерційна господарська діяльність - це господарська діяльність, що здійснюється без мети одержання прибутку.

Зі змісту наведених норм права вбачається висновок, що державна регуляторна політика охоплює всі сфери та галузі, у яких можливе здійснення господарської та підприємницької діяльності, не забороненої законами України, та засоби державного регулювання такої діяльності, у яких держава будь-яким чином встановлює правила поведінки для суб`єктів господарювання.

Основними засобами регулюючого впливу держави є, зокрема: правила та процедури щодо входження на ринок і виходу з нього суб`єктів господарювання, їх створення та ліквідації; ліцензування певних видів господарської діяльності; дозвільна система на провадження певного виду господарської діяльності; правила та процедури, що регламентують певні види господарської діяльності, які не підпадають під дозвільну систему на провадження певного виду господарської діяльності; правила щодо обсягу та процедур подачі обов`язкової звітності; тарифне і нетарифне регулювання; організація державного контролю за господарською діяльністю; отримання погоджень від органів державної влади або третіх осіб.

Таким чином, регулюючий вплив держави на діяльність суб`єктів господарювання поширюється на всі правовідносини між суб`єктами господарювання, які мають місце в законодавчо регульованій сфері, а також охоплює собою адміністративні відносини між ними та органами влади під час реалізації прав та обов`язків, передбачених актами законодавства, нормативними та нормативно-правовими актами.

Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією, що міститься, зокрема у постановах Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 826/15456/17, від 13 грудня 2019 року у справі № 461/1824/15-а, від 31 травня 2021 року у справі №826/16053/16 та від 5 липня 2023 року у справі № 160/3064/22.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 5 липня 2023 року у справі № 160/3064/22 дійшов висновку, що лише за умови відповідності акта відповідного регуляторного органу системі визначених вимог, він вважається регуляторним та до нього мають бути застосовані положення наведеного Закону.

3окрема, регуляторним актом може визнаватись як нормативно-правовий акт, так й інший офіційний письмовий документ суб`єкта владних повноважень, який відповідає сукупності певних ознак, зокрема таких як: 1) прийняття уповноваженим на це регуляторним органом; 2) встановлення, зміна чи скасування норм права (застосування неодноразово та щодо невизначеного кола осіб). Особливу увагу при визначенні акта регуляторним слід звертати на відносини, що є предметом регулювання цього акта, та його вплив на ці відносини.

Отже, лише за сукупної наявності всіх зазначених характеристик, відповідний акт є регуляторним та при його прийнятті уповноважений регуляторний орган повинен дотримуватись процедури, що встановлена Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

Питання стосовно правової природи рішення органу місцевого самоврядування, яким затверджується технічна документація з нормативної грошової оцінки землі, неодноразово вирішувалися Верховним Судом.

Зокрема, у постанові від 16 жовтня 2018 року у справі № 522/7868/13 Суд дійшов висновку, що рішення про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки мають ознаки нормативно-правового акта, оскільки прийняті уповноваженим органом суб`єкта владних повноважень, змінюють норми права, скасовують інший правовий акт, поширюються на невизначене коло осіб (платників орендної плати за землю, коло яких не є конкретно визначеним) та спрямовані на правове регулювання адміністративних відносин між регуляторним органом та іншими суб`єктами господарювання.

Щодо доводів Головного управління ДПС у Київській області, що судом першої інстанції при прийнятті судового рішення не враховано правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 07.10.2021 року у справі №160/17179/20, що призвело до неправильного застосування норм Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», Закону України «Про оцінку землі», Податкового кодексу України, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного у постановах від 7 жовтня 2021 року у справі № 160/17179/20, від 10 грудня 2021 року у справі №0940/2301/18 та від 18 серпня 2022 року у справі № 540/421/21, для встановлення того, чи є рішення органу місцевого самоврядування про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки землі регуляторним актом, необхідно визначити, чи затверджено цим рішенням одночасно показник базової вартості одного квадратного метра землі.

У вказаних постановах Верховний Суд дійшов висновку про те, що відповідне рішення органу місцевого самоврядування про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки землі не мало впливу, в тому числі регуляторного, на правовідносини, у яких виник спір, не змінювало їх і не припиняло дію попередніх актів з цього питання, а відтак не могло порушувати прав позивача й не вимагало застосування спеціальних регуляторних процедур з огляду на існування іншого чинного рішення про уведення її в дію (впровадження) на території цієї адміністративно-територіальної одиниці та встановлення показника базової вартості одного квадратного метра землі.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що зазначене судове рішення у вказаній справі постановлене за інших фактичних обставин та не є релевантним до даної справи.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 10.11.2023 року у справі №140/304/23.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Петрівської сільської ради Вишгородського району Київської області від 08.07.2021 № 397 «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель села Лютіж Петрівської сільської ради Вишгородського району Київської області», затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель с. Лютіж, якою визначено базову вартість 1кв.м в розмірі 315,86 грн.

Згідно з пунктом 2 рішенням Петрівської сільської ради Вишгородського району Київської області від 08.07.2021 № 397 «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель села Лютіж Петрівської сільської ради Вишгородського району Київської області» рішення вводиться в дію з моменту оприлюднення в установленому порядку, а нормативна грошова оцінка земель села Лютіж Петрівської сільської ради розрахована станом на 01.01.2021 застосовується з 01.01.2022.

З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржуване рішення є нормативно-правовим регуляторним актом, оскільки розповсюджує свою дію на невизначене коло осіб, розраховане на неодноразове застосування та спрямоване на врегулювання земельних правовідносин між Петрівською сільською радою, як регуляторним органом, та іншими учасниками земельних відносин, у тому числі і позивача.

Отже, оскільки рішення Петрівської сільської ради Вишгородського району Київської області від 08.07.2021 № 397 «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель села Лютіж Петрівської сільської ради Вишгородського району Київської області» є нормативно-правовим регуляторним актом, то відповідно до нього мають бути застосовані положення Закону України № 1160-IV.

Згідно із частиною першою статті 3 Закону України № 1160-IV дія цього Закону поширюється на відносини у сфері здійснення державної регуляторної політики та регуляторної діяльності.

Частинами першою-третьою статті 9 Закону України № 1160-IV передбачено, що кожен проект регуляторного акта оприлюднюється з метою одержання зауважень і пропозицій від фізичних та юридичних осіб, їх об`єднань.

Про оприлюднення проекту регуляторного акта з метою одержання зауважень і пропозицій розробник цього проекту повідомляє у спосіб, передбачений статтею 13 цього Закону.

У випадках, встановлених цим Законом, може здійснюватися повторне оприлюднення проекту регуляторного акта.

Згідно з частиною другою статті 13 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» повідомлення про оприлюднення проекту регуляторного акта з метою одержання зауважень і пропозицій, проект регуляторного акта та відповідний аналіз регуляторного впливу оприлюднюються шляхом опублікування в друкованих засобах масової інформації розробника цього проекту, а у разі їх відсутності - у друкованих засобах масової інформації, визначених розробником цього проекту, та/або шляхом розміщення на офіційній сторінці розробника проекту регуляторного акта в мережі Інтернет.

Статтею 36 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» передбачено, що регуляторний акт не може бути прийнятий або схвалений уповноваженим на це органом чи посадовою особою місцевого самоврядування, якщо наявна хоча б одна з таких обставин: відсутній аналіз регуляторного впливу; проект регуляторного акта не був оприлюднений. У разі виявлення будь-якої з цих обставин орган чи посадова особа місцевого самоврядування має право вжити передбачених законодавством заходів для припинення виявлених порушень, у тому числі відповідно до закону скасувати або зупинити дію регуляторного акта, прийнятого з порушеннями.

Колегія суддів звертає увагу, що відповідачем не надано доказів доведення до відома населення у визначені законодавством строки рішення про скликання сесії ради та опублікування до проведення пленарного засідання проєкту спірного нормативно-правового регуляторного акта в засобах масової інформації або в інший можливий спосіб, що позбавило, зокрема позивача права на участь в процесі прийняття цього рішення, надання зауважень і заперечень.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що Петрівською сільською радою не спростовані наведені обставини щодо процедури прийняття оскаржуваного рішення.

При цьому, припускаючи можливість, що спірне рішення, на думку апелянта, не належить до регуляторних актів, суд апеляційної інстанції враховує, що на відносини, пов`язані з порядком і способом офіційного оприлюднення нормативно-правових актів органів місцевого самоврядування, зокрема з питань оподаткування місцевими податками та зборами, можливо поширити дію частини п`ятої статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» і статті 15 Закону України «Про доступ до публічної інформації», якою встановлено обов`язковість опублікування нормативно-правових актів органів місцевого самоврядування на офіційному вебсайті (у разі наявності такого інформаційного ресурсу)».

При цьому, від висновків Об`єднаної палати КАС ВС, викладених у постанові від 02 грудня 2020 року у справі № 357/14346/17, про те, що «оприлюднення відповідачем на офіційному вебсайті міської ради оскаржуваного рішення вважається офіційним оприлюдненням та пов`язується з моментом набрання ним чинності», Об`єднана палата КАС ВС у постанові від 10 грудня 2021 року у справі № 0940/2301/18 - не відступала.

Відповідно до частини п`ятої статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування нормативно-правового характеру набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення, якщо органом чи посадовою особою не встановлено пізніший строк введення цих актів у дію.

Наведене зумовлює висновок, що законодавець пов`язує набрання чинності актом нормативно-правового характеру органу місцевого самоврядування з моментом його офіційного оприлюднення.

Так, відповідно до статті 21 Закону України від 23.09.1997 №539/97-ВР «Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації» діяльність місцевих органів державної влади та органів місцевого самоврядування висвітлюється в друкованих засобах масової інформації регіональної та місцевої сфери розповсюдження на умовах, визначених у договорах між цими органами і редакціями зазначених друкованих засобів масової інформації.

Приписам статті 21-1 вказаного Закону обумовлено, що доведення до відома населення законів України та інших нормативно-правових актів здійснюється шляхом їх офіційного опублікування відповідно до закону державними друкованими засобами масової інформації та офіційними друкованими виданнями (офіційними виданнями), висвітлення аудіовізуальними засобами масової інформації, оприлюднення на офіційних веб-сайтах органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також в інший спосіб, визначений законом.

Таким чином, оскаржуване рішення (проект рішення), підлягало обов`язковому оприлюдненню в друкованих засобах масової інформації, однак доказів здійснення чого відповідачем по справі не надано.

Враховуючи правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 8 травня 2018 року у справі № 461/8220/13-а, відповідно до якої порушення процедури прийняття регуляторного акта є підставою для визнання нечинним такого акта, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про необхідність задоволення позову.

Окрім цього, колегія суддів зазначає, що вимоги про визнанняя недійсними та скасування витягів від 16.09.2022 №26219 про нормативну грошову оцінку земельної ділянки з кадастровим номером 3221885200:20:306:0101 та 16.09.2022 №26221 про нормативну грошову оцінку земельної ділянки з кадастровим номером 3221885200:06:001:0001 також підлягають задоволенню, оскільки є похідними вимогами.

Згідно зі статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до п. 1 частини першої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Приписи статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційні скарги Петрівської сільської ради Вишгородського району Київської області, Головного управління Державної податкової служби у Київській області залишити без задоволення, рішення Київського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2023 року у справі №320/10183/22 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Суддя-доповідач О.М.Кузьмишина

Судді М.І. Кобаль

Л.О. Костюк