Постанова

від 25.04.2024 по справі 295/3898/23

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 295/3898/23

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Чішман Л.М.

Суддя-доповідач - Сапальова Т.В.

25 квітня 2024 року м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Сапальової Т.В.

суддів: Капустинського М.М. Ватаманюка Р.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 14 вересня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Житомирської митниці Державної митної служби України про скасування постанов у справах про порушення митних правил та закриття провадження в справах про адміністративні правопорушення,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Богунського районного суду м. Житомира із позовом, в якому просив скасувати постанову в справі про порушення митних правил №0247/101000/22 від 24.10.2022, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 485 Митного кодексу України та закрити провадження у справі.

Рішенням Богунського районного суду міста Житомир від 14.09.2023 в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору. Так, апелянт наполягає на тому, що відповідно до вимог п.8 ч.1 ст.247 КАС України провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за обставин повідомлення про підозру особі у кримінальному провадженні по даному факту Також апелянта посилається на те, що Конституційним Судом України 15.06.2022 ухвалено Рішення № 4-р(II)/2022 у справі №3-321/2019(7780/19, 91/21) щодо відповідності Конституції України (конституційності) статті 485 Митного кодексу України (щодо індивідуалізації юридичної відповідальності), яким визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), абзац другий статті 485 Митного кодексу України.

Від відповідача до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому представник відповідача просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги позивача та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Сторони в судове засідання не з`явились, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Відповідно до ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч.1, ч.3 та ч.5 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги та підстави позову, що не були заявлені в суді першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, з урахуванням наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що для здійснення митного оформлення товару «Вантажний автомобіль марки MERCEDES-BENZ модель ATEGO, номер шасі НОМЕР_1 », в митному режимі «імпорт» до м/п «Житомир центральний» Житомирської митниці ДФС декларантом ФОП ОСОБА_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) було подано електронну митну декларацію типу 2019/043443 разом з товаросупровідними документами, а саме: invoice № 240719-7 від 24.07.2019 рік випуску транспортного засобу 2014, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_3 від 23.08.2018, видане компетентними Швейцарської Конфедерації, контракт №12062019 від 12.06.2019, договір про надання послуг митного брокера № 18/06/2019 від 18.06.2019.

Згідно з поданими документами відправником (продавцем) товару є компанія «LABISTYLE PARTNERS LP» Suite 5, 21 Botanic Avenue, Belfast, BT71JJ, Nothern Ireland, Великобританія, одержувачем (покупцем) - TOB «КАРС PB» (Рівненська обл., с. Біла Криниця, вул. Біла, 53, код ЄДРПОУ 42840553), декларант - ФОП ОСОБА_2 . Фактурна вартість товару - 6200 євро (згідно курсу НБУ станом на дату митного оформлення 26.07.2019 становить 175640,89 гривень), митна вартість товару за вищезазначеною митною декларацією заявлена декларантом із посуванням резервного методу на рівні 267625,72 грн (або еквівалент 9447, 00 євро на дату проведення митного оформлення транспортного засобу), пальна сума сплачених митних платежів за вказаною митною декларацією становить 89395,80 гривень, а саме: ввізне мито - 26762,57 гривень, акциз на транспортні засоби - 3129,64 гривень, податок на додану вартість - 59503,59 гривень.

Зі змісту листа Державної митної служби України від 16.05.2022 №08-3/26-04/7/2526, яким надіслано відповідь митних органів Республіки Польща на запит про надання адміністративної допомоги в митних справах стосовно перевірки автентичності документів, що надавалися при ввезенні на митну територію України та митному оформленні вантажного автомобіля марки MERCEDES-BENZ модель ATEGO, номер шасі НОМЕР_1 , реєстраційний номерний знак НОМЕР_4 , встановлено, що за результатом опрацювання інформації та копій документів, наданих митними органами Республіки Польща, встановлено, що вантажний автомобіль марки «MERCEDES-BENZ» модель «ATEGO», номер шасі НОМЕР_1 , реєстраційний номерний знак НОМЕР_4 , придбано у експортера польської компанії «AUTO-HANDEL JEDRZEJAK DAMIAN OLSZYNA» ul. Poziomkowa 19 Ostrzeszow 63-500 PL, ОСОБА_3 , вул. Станіславського, 11, кв. 23, м. Луцьк, (Nehodiuk Serhii, Stanislavskogo 11/23 Lutck 43000 UA) за ціною 83 500,00 злотих згідно експортної митної декларації 19PL402010Е0830725.

25.07.2019 о 10:54:22 митницею в м. Ряшів (RZESZOW ОС, номер офісу митниці - PL402010, Республіки Польща було розпочато митну процедуру - експорт, яка оформлена митною декларацією 19PL402010E0830725, 25.07.2019 о 11:24:46. Відповідно до експортної митної декларації 19PL402010E0830725 транспортний засіб вивезено 25.07.2019 через пункт пропуску «Медика» (код митного офісу на кордоні «MEDYKA ОС», PL401030) Республіка Польща. Одержувачем товару у вказаній експортній митній декларації заявлено ОСОБА_4 , Україна.

Відповідно до експортної митної декларації 19PL402010E0830725 вартість товару: MERCEDES-BENZ модель ATEGO, номер шасі НОМЕР_1 , реєстраційний номерний знак НОМЕР_4 , код товару - 87042299, рік виробництва 2012, становить 83 500,00 злотих (що з урахуванням курсу НБУ на дату проведення митного оформлення 26.07.2019 транспортного засобу, у національній валюті становить 556951,93 гривні).

Водночас, для пропуску товару на митну територію України надано документи: комерційний інвойс (invoice) № 240719-7 від 24.07.2019, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_3 від 23.08.2018 видане компетентними органами Швейцарської Конфедерації митному брокеру ФОП ОСОБА_2 для декларування товару: «1. Автомобіль вантажний марки "Mercedes-Benz", модель "970.25" рік виготовлення 2014, дата введення в експлуатацію 2014, ідентифікаційний номер (номер кузова) - НОМЕР_1 , робочий об`єм циліндрів 4249 см3, тип двигуна - дизельний, тип кузова - пластиковий фургон, в кількості 1 шт.».

На підставі митної декларації типу ІМ 40 EE UA101000/2019/908488 від 24.07.2019 транспортний засіб відповідно до комерційного інвойсу № 240719-7 від 24.07.2019 слідував на адресу ТОВ «КАРС РВ» (код ЄДРПОУ 42840553), за ціною 6200 євро.

Зі змісту інформації наявної в АСМО «Інспектор» встановлено, що 25 липня 2019 року громадянин України ОСОБА_4 (паспорт НОМЕР_5 ) за дорученням директора TOB «КАРС PB» ОСОБА_1 від 24 липня 2019 року через пункт пропуску «Шегині-Медика» митного поста «Мостиська» Львівської митниці ДФС, ввіз на митну територію України товар, а саме: «вантажний автомобіль марки MERCEDES-BENZ модель ATEGO, номер шасі НОМЕР_1 , реєстраційний номерний знак НОМЕР_4 », що підтверджується відповіддю митних органів Республіки Польща від 04.02.2022 №0201-IMG.541.1424.2022.4.ВМ, що надіслана листом Державної митної служби України (лист Державної митної служби України від 16.05.2022 №08-3/26-04/7/2526, вх. митниці від 17.05.2022 №3042/4-20) «вантажний автомобіль марки MERCEDES-BENZ модель ATEGO, номер шасі НОМЕР_1 , реєстраційний номерний знак НОМЕР_4 », 25.07.2019 в 00:00:00 перетнув кордон в напрямку виїзду з митної території Республіки Польща в пункті пропуску «Медика-Шегині» відповідно до експортних процедур митної декларації від 25.07.2019 MRN19PL402010E0830725. При переміщенні вантажного автомобіля марки MERCEDES-BENZ модель ATEGO, номер шасі НОМЕР_1 , реєстраційний номерний знак НОМЕР_6 , громадянин України ОСОБА_4 надав крім інших документів, документ про реєстрацію від 18.09.2017 № АА-К-1-261/17-00001, в якому вказано дата першої реєстрації - 19.03.2012 та документ про реєстрацію від 11.02.2019 з номерним знаком НОМЕР_7 .

З листа правоохоронних органів Швейцарії встановлено, що згідно з базою даних у Швейцарії транспортний засіб марки MERCEDES-BENZ модель ATEGO, номер шасі НОМЕР_8 , ніколи не був зареєстрований, і не перебував у розшуку на території Швейцарії.

Таким чином, відповідачем була встановлена відмінна вартість вказаного транспортного засобу за товаросупровідними документами поданими до митного оформлення в розмірі 6 200 Євро від тих, що були надіслані митними органами Республіки Польща в розмірі 83 500,00 польських злотих, року виробництва та першої реєстрації.

Відповідно до листа управління митних платежів, контролю митної вартості та митно-тарифного регулювання ЗЕД Житомирської митниці від 19.07.2022 №7.19-15/379, сума митних платежів, які б мали бути сплачені при ввезенні на митну територію України зазначеного вище транспортного засобу, а саме вантажного автомобіля марки MERCEDES- BENZ модель ATEGO, номер шасі НОМЕР_1 , з урахуванням інформації та копій документів, наданих митними органами Республіки Польща, станом на дату здійснення митного оформлення становить 328719,16 грн., а саме: ввізне мито - 55780,18 грн., акцизний податок - 125185,49 грн., податок на додану вартість - 147753,49 гривні. Несплачена сума митних платежів складає - 239323,36 грн., а саме: ввізне мито - 29017,61 грн., акцизний податок - 122055,85 грн., податок на додану вартість - 88249,90 гривень.

Постановою начальника Житомирської митниці Ільїнської О.А. від 24.10.2022 року №0247/101000/22 позивача визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ст.485 Митного кодексу України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів, що становить 717 970,08 грн.

Не погоджуючись з даною постановою, позивач звернувся до суду для її скасування.

Вважаючи прийняту постанову протиправною, позивач звернувся з позовом до суду.

Оцінюючи спірні правовідносини, які виникли між сторонами, та доводи апеляційної скарги, колегія суддів враховує наступне.

Частиною першою статті 458 МК України визначено, що порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред`явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.

Статтею 486 МК України встановлено, що завданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню порушень митних правил, та запобігання таким правопорушенням.

Згідно з вимогами ст. 495 МК України доказами у справі про порушення митних правил є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність або відсутність порушення митних правил, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Такі дані встановлюються: протоколом про порушення митних правил, протоколами процесуальних дій, додатками до зазначених протоколів; поясненнями свідків, поясненнями особи, яка притягується до відповідальності; висновком експерта , іншими документами.

Частиною 1 статті 257 МК України встановлено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.

Відповідно до частини 2 статті 264 МК України митна декларація та інші документи подаються митному органу в електронному вигляді з дотриманням вимог цього Кодексу або на паперових носіях. Митна декларація на паперовому носії супроводжується її електронною копією. Разом з митною декларацією митному органу подаються рахунок або інший документ, що визначає вартість товару, та, у випадках, встановлених цим Кодексом, - декларація митної вартості. Відомості про документи, визначені частиною третьою статті 335 цього Кодексу, зазначаються декларантом або уповноваженою ним особою у встановленому порядку в митній декларації. На вимогу митного органу декларант або уповноважена ним особа зобов`язані надати митному органу оригінали таких документів або засвідчені в установленому порядку їх копії, якщо законодавством не передбачено подання оригіналів.

Згідно зі статтею 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Відповідно до частини 8 статті 264 МК України з моменту прийняття митним органом митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант або уповноважена ним особа несе відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації.

Статтею 485 МК України передбачено, що заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв`язку з якими було надано такі пільги, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів.

Отже, диспозиція статті 485 МК України передбачає спеціальну протиправну мету дій декларанта, яка полягає у заявленні неправдивих відомостей з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру. Наявність спеціальної протиправної мети вказує на те, що правопорушення може бути вчинене виключно з умисною формою вини та лише декларантом або уповноваженою ним особою. На момент подачі декларації декларант (уповноважена ним особа) повинен усвідомлювати факт заявлення неправдивих відомостей та умисно бажати, щоб заявлені ним неправдиві відомості вплинули на розмір митних платежів, які необхідно сплатити за митне оформлення задекларованого ним товару. Конкретизація диспозицією зазначеної статті спеціальної мети впливає й на конкретизацію спеціального суб`єкта вказаного адміністративного правопорушення, яким в цьому випадку, з урахуванням вимог п. 8 частини першої статті 4 та частини восьмої статті 264 МК України, може бути лише декларант або уповноважена ним особа.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 266 Митного кодексу України декларант зобов`язаний: надати митному органу передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних формальностей.

Порядок переміщення транспортних засобів через митний контроль врегульовано Правилами митного контролю та митного оформлення транспортних засобів, що переміщуються громадянами через митний кордон України, затвердженими Наказом Державної митної служби України 17.11.2005 № 1118 (далі - Правила № 1118).

Пунктом 7 Правил № 1118 передбачено, що власник транспортного засобу або вповноважена особа, який переміщує транспортний засіб через митний кордон України, пред`являє його митному органу для проведення митного огляду й подає серед інших документів оригінали та ксерокопії: документи, що підтверджують право власності на ТЗ або користування ним (у тому числі з правом розпорядження); реєстраційні (технічних) документи на транспортний засіб (якщо він перебував на обліку в реєстраційному органі іноземної держави чи України) з відмітками про зняття транспортного засобу з обліку, якщо такі документи видаються реєстраційним органом; митної декларації - у разі потреби; ВМД (у разі транзиту ТЗ, нового або знятого з обліку в реєстраційному органі, через митну територію України); що підтверджують право на надання пільг в оподаткуванні (у разі митного оформлення ТЗ з наданням пільг в оподаткуванні); паспортних документів та інших документів, визначених законодавством України та міжнародними договорами України, що дають право на перетин державного кордону, та/або паспорта громадянина (посвідчення особи з відміткою про місце проживання); посвідки чи іншого документа про постійне (тимчасове) проживання в Україні або за кордоном тощо; довідки про ідентифікаційний номер громадянина (за наявності).

З урахуванням вищенаведених вимог законодавства України ТОВ "КАРС РВ" в особі керівника ОСОБА_1 зобов`язане надати усі документи, які містять достовірну інформацію, для митного оформлення товару.

Частиною 2 ст. 459 Митного кодексу встановлено, що суб`єктами адміністративної відповідальності за порушення митних правил можуть бути громадяни, які на момент вчинення такого правопорушення досягли 16-річного віку, а при вчиненні порушень митних правил підприємствами - посадові особи цих підприємств.

Отже, відповідно до чинного законодавства України ОСОБА_1 , як керівник юридичної особи, несе відповідальність за достовірність даних, що заявлені у наданих документах.

Зі змісту спірної постанови встановлено, що документи, які були долучені до митної декларації, містять недостовірні відомості. Докази того, що ОСОБА_1 направляв пояснення та спростування висновків відповідача щодо ввезення та митного оформлення транспортного засобу до митного органу, в матеріалах справи відсутні.

Суд першої інстанції обґрунтовано врахував, що відповідно до ч. 3 ст. 10 Протоколу № II про взаємну адміністративну допомогу в митних справах до Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони (підписана 21.03.2014, ратифікована Україною 16.09.2014) сторони можуть використовувати в своїх протоколах представлення доказів, звітах і свідченнях, а також у судових розглядах і представленні обвинувачення в судах інформацію, які вони отримали, і документи, з якими вони були ознайомлені відповідно до положень цього Протоколу, як докази. Відповідні документи не потребують окремого порядку легалізації.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив, що позивачем не надано доказів, які спростовують встановлені в ході розгляду справи про адміністративне правопорушення факти внесення неправдивих відомостей до митної декларації під час здійснення митного оформлення вантажного автомобіля марки MERCEDES-BENZ модель ATEGO, номер шасі НОМЕР_1 .

Оцінюючи доводи апеляційної скарги про наявність підстав для закриття провадження у справі на підставі положень п. 8 ч.1 ст. 247 КУпАП, колегія суддів встановила наступне.

Так, згідно з п. 8 ч.1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: наявність по тому самому факту щодо особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, постанови компетентного органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, або нескасованої постанови про закриття справи про адміністративне правопорушення, а також повідомлення про підозру особі у кримінальному провадженні по даному факту.

Відповідно до ухвали Сьомого апеляційного адміністративного суду від 02 квітня 2024 року запропоновано позивачу надати до суду докази, які підтверджують дату вручення йому письмового повідомлення про підозру у кримінальному провадженні №62022000000000713 від 13.09.2022.

На виконання вимог ухвали суду 19.04.2024 до суду надійшло клопотання представника позивача ОСОБА_5 про долучення до матеріалів справи додаткових доказів. Відповідно змісту клопотання представник повідомляє суд про те, що 29.09.2022 ОСОБА_1 було вручено підозру у кримінальному провадженні №62022000000000713 від 13.09.2022, оскільки письмовий примірник цієї підозри позивач не зберіг, у зв`язку з чим надати її до суду немає можливості. При цьому, до клопотання представником позивача долучено копію ухвали Печерського районного суду м.Києва від 28.11.2022, відповідно до якої до підозрюваного ОСОБА_1 застосовано запобіжний захід, а також копію повідомлення ДБР про нову підозру та зміну раніше повідомленої підозри від 24.07.2023.

Згідно зі ст.76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч.2 ст. 74 КАС України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Водночас, відповідно до ст.278 Кримінально-процесуального кодексу України письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.

Письмове повідомлення про підозру затриманій особі вручається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту її затримання.

Враховуючи вищезазначені положення процесуального законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що надані представником позивача пояснення, копії ухвали Печерського районного суду м.Києва та повідомлення про нову підозру від 24.07.2023 не є достатніми доказами, які підтверджують, що станом час розгляду справи про порушення митних правил та прийняття спірної постанови (24.10.2022) відповідачу було повідомлено про наявність підстав для закриття провадження у справі, передбачених п. 8 ч.1 ст. 247 КУпАП.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги про притягнення позивача до адміністративної відповідальності на підставі норми, яка суперечить Конституції України, колегія суддів встановила наступне.

Частинами 1 ст.ст.458 та 487 МК України визначено, що порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, провадження у справах про порушення митних правил здійснюється відповідно до Митного кодексу України, а в частині що не регулюється ним,- відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення.

Рішенням Конституційного Суду України від 15.06.2022 № 4-р(II)/2022 у справі № 3-321/2019(7780/19, 91/21) ухвалено:

1. Визнати таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), абзац другий статті 485 Митного кодексу України.

2. Абзац другий статті 485 Митного кодексу України, визнаний неконституційним, втрачає чинність через шість місяців із дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

3. Верховній Раді України привести нормативне регулювання, установлене абзацом другим статті 485 Митного кодексу України, що визнаний неконституційним, у відповідність із Конституцією України та цим Рішенням.

4. Рішення Конституційного Суду України є обов`язковим, остаточним та таким, що не може бути оскаржено.

Так, Законом України "Про внесення змін до Митного кодексу України щодо врегулювання питання притягнення до адміністративної відповідальності за дії, спрямовані на неправомірне звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру, а також інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів" №2760-IX від 16.11.2022 (далі - Закон №№2760-IX) внесено до Митного кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2012 р., №№ 44-48, ст. 552) такі зміни:

1. Статтю 485 викласти в такій редакції:

"Стаття 485. Дії, спрямовані на неправомірне звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру, а також інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів

1. Заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою митному органу документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв`язку з якими було надано такі пільги, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі від 50 до 150 відсотків несплаченої суми митних платежів".

Відповідно до п.1 Прикінцевих положень даний Закон набирає чинності з 15.12.2022.

Тобто, попри визнання таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), абзацу другого статті 485 Митного кодексу України та прийняття Закону №2760-IX, зазначені положення набули чинності лише із 15.12.2022, в той час як оскаржувана постанова №0247/101000/22 винесена 24.10.2022.

Крім того, зі змісту позовної заяви встановлено, що вказані в апеляційній скарзі підстави для скасування постанови в справі про порушення митних правил №0247/101000/22 від 24.10.2022 не були заявлені в позовній заяві, та не оцінювались судом першої інстанції.

Згідно з ч.1 ст. 47 КАС України крім прав та обов`язків, визначених у статті 44 цього Кодексу, позивач має право на будь-якій стадії судового процесу відмовитися від позову. Позивач має право змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання або не пізніше ніж за п`ять днів до першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

При цьому, в силу положень ч.5 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги та підстави позову, що не були заявлені в суді першої інстанції.

Таким чином. колегія суддів не може розглядати доводи апеляційної скарги щодо підстав для скасування постанови в справі про порушення митних правил №0247/101000/22 від 24.10.2022, які не були вказані у позовній заяві та не були заявлені під час розгляду справи в суді першої інстанції.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 77 цього Кодексу.

Водночас, апелянт не надав суду належних доказів, які б підтверджували протиправність спірної постанови та обґрунтованість заявлених позовних вимог.

Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Богунського районного суду м. Житомира від 14 вересня 2023 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення відповідно до ч.1 ст.272 КАС України.

Відповідно до ч.3 ст.272 КАС України судові рішення суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду справ, визначених статтями 273-277, 282-286 цього Кодексу, набирають законної сили з моменту проголошення і не можуть бути оскаржені.

Головуючий Сапальова Т.В. Судді Капустинський М.М. Ватаманюк Р.В.