Постанова

від 25.04.2024 по справі 140/5864/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2024 року

м. Київ

справа № 140/5864/23

адміністративне провадження № К/990/32049/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді - Мацедонської В. Е.,

суддів: Губської О. А., Мартинюк Н. М.

розглянув у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Волинській області про визнання протиправними дій, скасування наказу, зобов`язання вчинити дії та стягнення моральної шкоди, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 30 травня 2023 року (суддя Ковальчук В. Д.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 серпня 2023 року (головуючий суддя Обрізко І. М., судді: Іщук Л. П., Сеник Р. П.)

І. Суть спору

У квітні 2023 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції у Волинській області (далі - відповідач, ГУ НП у Волинській області), у якому просив:

- визнати протиправними дії ГУ НП у Волинській області щодо видання наказу ГУ НП по особовому складу від 02 березня 2023 року № 98 о/с в частині внесення змін до наказу ГУ НП у Волинській області від 05 березня 2021 року № 66 о/с в частині звільнення ОСОБА_1 та скасувати його;

- зобов`язати ГУ НП у Волинській області провести розрахунок вислуги років ОСОБА_1 у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України № 393 та внести до розрахунку трудовий стаж згідно трудової книжки НОМЕР_1 з 16 лютого 1996 року по 01 червня 1996 року з коефіцієнтом 1 до 1, та часу залучення ОСОБА_1 до безпосередньої участі в АТО (накази ГУ НП у Волинській області від 26 серпня 2016 року № 261о/с дск, від 29 вересня 2016 року №291о/с дск) згідно постанови Кабінету Міністрів України № 393 з коефіцієнтом 1 день за 3 дні в календарному обчисленні на пільгових умовах;

- стягнути з ГУ НП у Волинській області моральну шкоду у сумі 500 000 грн, визнавши протиправними дії відповідача щодо:

видання наказу ГУ НП у Волинській області від 02 березня 2023 року № 98 о/с в частині внесення змін до наказу ГУ НП у Волинській області від 05 лютого 2021 року № 66 о/с щодо звільнення ОСОБА_1 ;

невнесення до розрахунку вислуги років ОСОБА_1 трудового стажу згідно трудової книжки НОМЕР_1 з 16 лютого 1996 року по 01 червня 1996 року з коефіцієнтом 1 до 1, та часу залучення ОСОБА_1 до безпосередньої участі в АТО (накази ГУ НП у Волинській області від 26 серпня 2016 року № 261о/с дск, від 29 вересня 2016 року № 291о/с дск) згідно постанови Кабінету Міністрів України № 393 з коефіцієнтом 1 день за 3 дні в календарному обчисленні на пільгових умовах на користь ОСОБА_1

- встановити строк щодо надання суду звіту про виконання судового рішення.

На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що спірний наказ від 02 березня 2023 року № 98 о/с у частині внесення змін до наказу ГУ НП у Волинській області від 05 березня 2021 року № 66 о/с в частині звільнення ОСОБА_1 виданий безпідставно та з порушенням чинного законодавства України, а тому наявні підстави для його скасування відповідно до частини сьомої статті 4 Закону України «Про Дисциплінарний статут НПУ». Крім того, позивач уважає, що посадові особи ГУ НП у Волинській області свідомо та умисно внесли до розрахунку вислуги років завідомо неправдиві дані, позбавивши його календарного стажу, зарахованого на пільгових умовах за безпосередню участь в АТО у період з 01 вересня 2016 року по 30 вересня 2016 року (наказ ГУ НП у Волинській області від 26 серпня 2016 року № 261о/с дск) та з 04 жовтня 2016 року по 03 листопада 2016 року (наказ ГУ НП у Волинській області від 29 вересня 2016 року № 291о/с дск).

ІІ. Установлені судом першої інстанції фактичні обставини справи, судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та мотиви їх ухвалення.

ОСОБА_1 з 1999 року проходив службу в органах внутрішніх справ та Національної поліції України.

Наказом начальника ГУ НП у Волинській області від 05 березня 2021 року

№ 66 о/с ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції на підставі пункту 4 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв`язку з скороченням штатів або проведенням організаційних заходів) з 05 березня 2021 року.

Як убачається з розрахунку вислуги років № 0109347, вислуга на день звільнення позивача становить в пільговому обчисленні 30 років 6 місяців 18 днів, в календарному обчисленні - 24 роки 06 місяців 03 днів, з них 19 років 02 місяці 05 днів - служба в OBC, 05 років 03 місяці 28 днів - служба в поліції. Для виплати одноразової допомоги при звільненні - 24 роки 06 місяців 03 дні.

Наказом ГУ НП у Волинській області від 02 лютого 2023 року № 98 о/с у зв`язку з службовою необхідністю внесено зміни до наказу від 05 березня 2021 року № 66о/с, а саме: абзац «Вислуга на день звільнення складає: в пільговому обчисленні - 30 років 10 місяців 14 днів, в календарному обчислені - 24 роки 06 місяців 03 дні, в тому числі зараховано: служба в ОВС - 19 років 02 місяці 05 днів, служба в поліції - 05 років 03 місяці 28 днів» замінити на абзац «Станом на день звільнення: стаж служби в поліції для виплати надбавки за вислугу років в календарному обчисленні становить - 24 роки 06 місяці 03 дні, час служби в пільговому обчисленні без урахування календарної вислуги - 06 років 00 місяців 15 днів».

25 лютого 2023 року ОСОБА_1 звернувся до ГУНП у Волинській області з запитом на отримання копії розрахунку вислуги років.

08 березня 2023 року позивач отримав від ГУ НП у Волинській області лист від 02 березня 2023 року з додатками, а саме: розрахунковим листом за березень 2021, послужним списком ОСОБА_1 , розрахунком вислуги років, та витягом з наказу ГУ НП у Волинській області від 02 лютого 2023 року №98о/с.

Указуючи на порушення процедури при внесенні змін до наказу від 05 березня 2021 року № 66о/с 1 та ураховуючи, що розрахунок вислуги років проведений після видання наказу від 02 лютого 2023 року №98о/с, такий перерахунок проведений за усною вказівкою та при проведенні перерахунку не було враховано довідку про його безпосередню участь в АТО, ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом за захистом порушених, на його думку, прав та інтересів.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 30 травня 2023 року позовну заяву ОСОБА_1 до ГУ НП у Волинській області про зобов`язання ГУ НП у Волинській області провести розрахунок вислуги років ОСОБА_1 у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України № 393 та внести до розрахунку трудовий стаж згідно трудової книжки НОМЕР_1 з 16 лютого 1996 року по 01 червня 1996 року коефіцієнтом 1 до 1, та часу залучення ОСОБА_1 до безпосередньої участі в АТО (накази ГУ НП у Волинській області від 26 серпня 2016 року № 261о/с дск, від 29 вересня 2016 року № 291о/с дск) згідно постанови Кабінету Міністрів України № 393 з коефіцієнтом 1 день за 3 дні в календарному обчисленні на пільгових умовах залишено без розгляду на підставі пункту 3 частини першої статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Суд першої інстанції виходив з того, що позовна вимога щодо зобов`язання ГУ НП у Волинській області провести розрахунок вислуги років ОСОБА_1 у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України № 393 розглянута Волинським окружним адміністративним судом у справі № 140/3317/23 15 травня 2023 року, який перевірив розрахунок вислуги років позивача та з зазначених позовних вимог судом винесено рішення.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 30 травня 2023 року позов ОСОБА_1 до ГУ НП у Волинській області задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ від 02 березня 2023 року №98о/с про внесення змін до наказу ГУ НП від 05 березня 2021 року № 66о/с в частині звільнення зі служби в поліції ОСОБА_1 . У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Суд першої інстанції констатував наявність у позивача права на зарахуванням до вислуги років на пільгових умовах часу проходження служби, протягом якого позивач брав участь в антитерористичній операції. Суд зазначив, що ОСОБА_1 в період з 01 вересня 2016 року по 30 вересня 2016 року та з 04 жовтня 2016 року по 03 листопада 2016 року брав участь в антитерористичній операції, що підтверджується відповідними довідками від 24 жовтня 2016 року № А-6263 та від 27 грудня 2016 року № А-6827 та рішенням про визнання учасником бойових дій від 31 березня 2017 року № 3/І/ІІІ/1, посвідченням учасника бойових дій серії НОМЕР_2 однак, вказані періоди відповідачем до вислуги років на пільгових умовах не зараховані, що визнав сам відповідач у відзиві.

Погоджуючись з висновками суду першої інстанції, Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 16 серпня 2023 року апеляційні скарги ОСОБА_1 залишив без задоволення, ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 30 травня 2023 року про залишення позовної заяви без розгляду в частині позовних вимог та рішення Волинського окружного адміністративного суду від 30 травня 2023 року у справі № 140/5864/23 - без змін.

Поряд з цим, щодо оскарження ухвали суду першої інстанції про залишення позовної заяви без розгляду в частині позовних вимог, суд апеляційної інстанції зауважив, що різне формулювання позовних вимог не виключає застосування наслідків статті 240 КАС України, так як з`ясуванню підлягає сама суть спірних правовідносин.

IІІ. Провадження в суді касаційної інстанції

18 вересня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 30 травня 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 серпня 2023 року.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 11 жовтня 2023 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою на підставі частини другої статті 328 КАС України.

ІV. Касаційне оскарження

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції та прийняти нове судове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

На обґрунтування вимог скаржник стверджує, що у справі № 140/3317/23 та у цій справі різні підстави та предмет позову, зокрема у справі № 140/3317/23 предметом позову є розрахунок одноразової грошової допомоги при звільненні. При цьому, у справі № 140/5864/23 предметом спору є скасування наказу, який вносив зміни в наказ про звільнення з публічної служби і підготовка документа, у якому відображаються всі складові трудової діяльності, як загальний трудовий стаж, так і публічна служба.

Крім того, позивач наголошує, що рішення у справі № 140/3317/23 не набрало законної сили, а тому його де-юре не існує, а тому посилання судів першої та апеляційної інстанцій на рішення, яке набрало законної сили, є протиправним та необґрунтованими.

Також ОСОБА_1 зазначає, що у справі № 140/3317/23 судом не досліджувалося питання трудового стажу у період з 16 лютого 1996 року по 01 червня 1996 року в Шкробівській загальноосвітній школі 1-2 ступенів Старовижівського району Волинської області, що підтверджується записом у трудовій книжці НОМЕР_3 , однак не відображено у розрахунку вислуги років № 0109347. Указані вимоги позивачем було заявлено у справі № 140/5864/23, що виключає наявність тотожності у цій справі та справі № 140/3317/23.

Водночас, постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 серпня 2023 року у частині перегляду рішення Волинського окружного адміністративного суду від 30 травня 2023 року позивачем не оскаржується.

Відповідачем відзив на касаційну скаргу не подано, що не перешкоджає перегляду рішень суду першої та апеляційної інстанцій.

V. Релевантні джерела права й акти їх застосування.

Згідно з статтею 129 Конституції України однією з основних засад здійснення судочинства є обов`язковість судового рішення. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За приписами частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо у провадженні цього або іншого суду є справа про спір між тими самими сторонами, про той же предмет і з тих самих підстав.

VІ. Висновки Верховного Суду

Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перегляд судового рішення здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевірка правильності застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи (частина перша статті 341 КАС України).

Залишаючи без розгляду позов у частині позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що на час розгляду справи № 140/5864/23 у провадженні Волинського окружного адміністративного суду перебуває справа № 140/3317/23 про спір між тими самими сторонами, про той же предмет і з тих самих підстав. При цьому, рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 15 травня 2023 року у справі № 140/3317/23 позов було задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність ГУ НП у Волинській області щодо незарахування ОСОБА_1 до вислуги років на пільгових умовах (один місяць служби за три місяці) період участі в проведенні антитерористичної операції з 01 вересня 2016 року по 30 вересня 2016 року та з 04 жовтня 2016 року по 03 листопада 2016 року. Зобов`язано ГУ НП у Волинській області внести зміни до наказу від 05 березня 2021 року

№ 66 о/с «По особовому складу», зарахувавши ОСОБА_1 до вислуги років на пільгових умовах (один місяць служби за три місяці) період участі в проведенні антитерористичної операції з 01 вересня 2016 року по 30 вересня 2016 року та з 04 жовтня 2016 року по 03 листопада 2016 року. Зазначене рішення перебуває на перегляді у Восьмому апеляційному адміністративному суді.

Водночас, обґрунтовуючи свою позицію, скаржник наполягає на тому, що ця справа і справа № 140/3317/23 не є тотожними, оскільки їх предмет і підстави різні.

З цього приводу колегія суддів уважає за необхідне зазначити таке.

Аналізуючи вказані вище норми законодавства вбачається, що позови уважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.

Підстава позову - це ті обставини і норми права, які дозволяють особі звернутися до суду, а предмет позову - це матеріально-правові вимоги позивача до відповідача, стосовно яких він просить ухвалити судове рішення.

Визначаючи підстави позову як елементу його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права.

Верховний Суд у постанові від 09 жовтня 2018 року у справі № 809/487/18 зазначив, що підстави адміністративного позову - це фактичні та юридичні обставини публічно-правового спору, які обґрунтовують можливість подання такого позову, це факти, які відповідно до норм матеріального права вказують на наявність (відсутність) між позивачем та відповідачем спірних правовідносин. Відтак, для встановлення тотожності підстав позову визначальне значення має коло обставин та фактів, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги.

При цьому, не є зміною підстав адміністративного позову викладення одних і тих же обставин, але в іншій стилістичній формі або із зазначенням обставин, які були відомі заявникові під час подання ним первісної заяви, але були названі ним інакше.

Також, колегія суддів вважає за доцільне зазначити, що при зміні однієї альтернативної позовної вимоги іншою, або при виділенні з позову, який вже заявлено, частини позовних вимог в окремий позов, тотожність предмета позову зберігається.

Така правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 11 квітня 2018 року у справі № 9901/433/18.

Як убачається з матеріалів цієї справи, однією з позовних вимог є зобов`язання ГУ НП у Волинській області провести розрахунок вислуги років ОСОБА_1 у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України № 393 та внести до розрахунку трудовий стаж згідно трудової книжки НОМЕР_1 з 16 лютого 1996 року по 01 червня 1996 року з коефіцієнтом 1 до 1, та часу залучення ОСОБА_1 до безпосередньої участі в АТО (накази ГУ НП у Волинській області від 26 серпня 2016 року № 261о/с дск, від 29 вересня 2016 року №291о/с дск) згідно постанови Кабінету Міністрів України № 393 з коефіцієнтом 1 день за 3 дні в календарному обчисленні на пільгових умовах.

У справі № 140/3317/23 однією з позовних вимог є зобов`язання внести зміни до наказу від 05 березня 2021 року № 66 о/с, зарахувавши до вислуги років в календарному обчисленні вислугу років нараховану на пільгових умовах в обчисленні за час проходження служби в оперативних підрозділах органів внутрішніх справ та Національній поліції один місяць служби за півтора місяця за період з 21 червня 1999 року по 27 листопада 2011 року, та один місяць за три місяця час участі в антитерористичній операції з 01 вересня 2016 року по 30 вересня 2016 року та 04 жовтня 2016 року по 03 листопада 2016 року.

При цьому, у рішенні Волинського окружного адміністративного суду від 15 травня 2023 року у справі № 140/3317/23 надана оцінка бездіяльності відповідача ГУ НП у Волинській області стосовно незарахування до вислуги років на пільгових умовах часу проходження служби, протягом якого позивач брав участь в антитерористичній операції у відповідності до норм постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб».

Наведене свідчить, що судами вже досліджувалась зазначена вимога та докази в цій частині, а тому колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції в частині залишення без розгляду позову щодо зобов`язання ГУ НП у Волинській області провести розрахунок вислуги років ОСОБА_1 у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України № 393 та внести до розрахунку часу залучення ОСОБА_1 до безпосередньої участі в АТО (накази ГУ НП у Волинській області від 26 серпня 2016 року № 261о/с дск, від 29 вересня 2016 року №291о/с дск) згідно постанови Кабінету Міністрів України № 393 з коефіцієнтом 1 день за 3 дні в календарному обчисленні на пільгових умовах.

Водночас, як убачається з оскаржуваних судових рішень, суди попередніх інстанцій також залишити без розгляду позов у частині вимог про зобов`язання ГУ НП у Волинській області провести розрахунок вислуги років ОСОБА_1 у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України № 393 та внести до розрахунку трудовий стаж згідно трудової книжки НОМЕР_1 з 16 лютого 1996 року по 01 червня 1996 року з коефіцієнтом 1 до 1.

Однак, колегія суддів звертає увагу, що такі вимоги не заявлялись ОСОБА_1 у справі № 140/3317/23. Підстави та докази щодо цих вимог позивач надав лише у рамках позову, який розглядається у справі № 140/5864/23.

Таким чином, колегія суддів уважає помилковими висновки судів першої та апеляційної інстанції про залишення позову без розгляду у цій частині.

Що стосується доводів скаржника про те, що на момент постановлення спірних ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції рішення Волинського окружного адміністративного суду від 15 травня 2023 року у справі № 140/3317/23 не набрало законної сили, а тому не повинно братися до уваги під час розгляду цієї справи, колегія суддів уважає помилковими, оскільки судами попередніх інстанцій позов в частині позовних вимог був залишений без розгляду на підставі пункту 3 частини першої статті 240 КАС України, яка не передбачає обов`язковість набрання законної сили судовим рішенням у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. Такі вимоги передбачені у випадку закриття провадження на підставі статті 238 КАС України.

Щодо аргументів ОСОБА_1 про те, що судом апеляційної інстанції розгляд справи було проведене без його участі, що позбавило позивача права на усне слухання та справедливий суд, колегія суддів уважає безпідставними, оскільки ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2023 року відкрито провадження у цій справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Поряд з цим, судом апеляційної інстанції призначено справу до розгляду у судове засідання і обов`язковість явки учасників справи судом не визнавалась. Крім того, як убачається з матеріалів справи, судом апеляційної інстанції було розглянуто клопотання позивача про перенесення розгляду справи та надана аргументована відмова у його задоволенні.

Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Водночас, пунктом 2 частини першої статті 349 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Відповідно до частини першої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Згідно з частиною четвертою статті 353 КАС України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

З огляду на зазначене Суд уважає передчасним висновок судів попередніх інстанцій про наявність підстав для залишення позову без розгляду у частині позовних вимог про зобов`язання ГУ НП у Волинській області провести розрахунок вислуги років ОСОБА_1 у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України № 393 та внести до розрахунку трудовий стаж згідно трудової книжки НОМЕР_1 з 16 лютого 1996 року по 01 червня 1996 року з коефіцієнтом 1 до 1, а тому касаційну скаргу слід задовольнити частково, ухвалу суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції у цій частині скасувати з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

З огляду на відсутність понесених судових витрат та результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст. 341, 345, 349, 353, 356, 359 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 30 травня 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 серпня 2023 року в частині залишення без розгляду позову в частині позовних вимог про зобов`язання Головного управління Національної поліції у Волинській області провести розрахунок вислуги років ОСОБА_1 у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України № 393 та внести до розрахунку трудовий стаж згідно трудової книжки НОМЕР_1 з 16 лютого 1996 року по 01 червня 1996 року з коефіцієнтом 1 до 1 - скасувати.

Справу у цій частині направити до Волинського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

В іншій частині ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 30 травня 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 серпня 2023 року - залишити без змін.

Судові витрати розподілу не підлягають.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя В. Е. Мацедонська

Судді О. А. Губська

Н. М. Мартинюк