Ухвала

від 23.04.2024 по справі 645/2037/24

ФРУНЗЕНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 645/2037/24

Провадження № 2-з/645/19/24

У Х В А Л А

іменем України

23 квітня 2024 року Фрунзенський районний суд м. Харкова у складі головуючої судді Ульяніч І.В., при секретарі Циганок В.М., розглянувши заяву представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія кольорової поліграфії Україна-Юнь Чень» адвоката Пелих Людмили Дмитрівни про забезпечення позову у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія кольорової поліграфії Україна-Юнь Чень» до ОСОБА_1 про стягнення коштів,

в с т а н о в и в :

В провадження Фрунзенського районного суду м.Харкова надійшла цивільна справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія кольорової поліграфії Україна-Юнь Чень» до ОСОБА_1 про стягнення коштів, де предметом спору є повернення безпідставно отриманих коштів у загальному розмірі 203789,35 грн., яка складається з безпідставно отриманих коштів у розмірі 182883,24 грн., індекс інфляції за період з 12.11.2022 по 27.03.2024 р. у розмірі 13363,87 грн. та 3% річних за період з 12.11.2022 по 27.03.2024 р. у розмірі 7542,24 грн..

Разом з позовом до суду надійшла заява представника позивача ТОВ «Компанія кольорової поліграфії Україна-Юнь Чень» адвоката Пелих Л.Д. про забезпечення позову шляхом заборони вчинення будь-яких дій, щодо розпорядження та відчуження квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить відповідачу на праві приватної власності ОСОБА_1 .

В обґрунтування заяви зазначено, що рішенням Фрунзенського районного суду м.Харкова від 09.06.2021 року частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 до ТОВ «Компанія кольорової поліграфії Україна Юнь Чень» про стягнення грошової компенсації за невикористану відпустку, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, стягнення суми компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати. Стягнуто з ТОВ «Компанія кольорової поліграфії Україна Юнь Чень» на користь ОСОБА_1 грошову компенсації за невикористану відпустку з індексацією доходу працівника у зв`язку з порушенням строку її виплати у сумі 732021 грн. 18 коп., з урахуванням відрахування з неї прибуткового податку та обов`язкових платежів. Стягнуто з ТОВ «Компанія кольорової поліграфії Україна Юнь Чень» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь період затримки розрахунку при звільненні, починаючи з 09.12.2019 року по 30.03.2020 року у розмірі 200630 грн. 43 коп., з урахуванням відрахування з неї прибуткового податку та обов`язкових платежів.Стягнуто зТОВ«Компанія кольоровоїполіграфії Україна Юнь Чень»на користь ОСОБА_1 судовийзбір урозмірі 2006 грн. 30 коп., рішення набрало законної сили 04.10.2022 року. 11.11.2022 року відповідач отримав на свій рахунок кошти у розмірі 723021,18 грн., 205841,61 грн., 2058,41 грн., 5000,00 грн. Загальна сума податку на доходи фізичних осіб, яка підлягає перерахуванню в бюджет та вираховується із суми 937862,79 грн. (723021,18 грн.+205841,61 грн.) фізичної особи, становить: 937862,79 грн.х18%=168815,30 грн. (сума податку на доходи фізичних осіб) та 937862,79 грн.х1,5% = 14067,94 грн. (сума військового збору). 13.01.2023 року на вайбер Хе Сяонянь було направлено повідомлення про необхідність надати документу про сплату податків 18% та 1,5% з компенсації за невикористану відпустку та середнього заробітку. Оплату здійснено 11.11.2022 р., дане повідомлено було прочитане відповідачем. До теперішнього часу відповідач не повернув позивачу кошти у розмірі 182883,24 грн.(податок на доходи фізичних осіб 168815,30 грн. та військовий збір 14067,94 грн.) Таким чином, відповідач отримав грошову компенсацію за невикористану відпустку та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі більшому ніж встановлено чинним законодавством України та визначено рішенням Фрунзенського районного суду м.Харкова від 09.06.2021 р., у зв`язку з чим виникла заборгованість у загальному розмірі 182883,24 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Види заходів забезпечення позову визначені ч. 1 ст. 150 ЦПК України. До них в тому числі відноситься накладення арешту на майно, заборона вчиняти певні дії.

Згідно з ч. 3 ст. 150 ЦПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до вимог пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді справ про забезпечення позову» суддя, розглядаючи заяву про забезпечення позову, має з урахуванням доказів, наданих позивачем, пересвідчитися, зокрема, що між сторонами дійсно виник спір, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача (який може сховати майно, продати знищити або знецінити його), що гарантує реальне виконання позитивно прийнятого рішення.

Підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Таким чином, керуючись наведеними нормами цивільного процесуального законодавства та враховуючи роз`яснення Верховного Суду України, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Конституційний Суд України неодноразово вказував на необхідність забезпечення основного завдання правосуддя ефективного поновлення в правах. Так, в пункті 9 рішення від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 КСУ зазначає, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, у тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Під час оцінки такої співмірності необхідно враховувати безпосередній зв`язок заяви про забезпечення позову з предметом позову, співвідношення об`єму заявлених вимог, необхідність вжиття забезпечувальних заходів.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Обґрунтованою підставою для забезпечення позову має бути існування очевидної загрози порушення законних прав та інтересів позивача у справі в разі невжиття заходів забезпечення позову. Відповідно, звертаючись із заявою про забезпечення позову, особа має довести належність їй таких прав та, що невжиття заходів забезпечення позову призведене до утруднення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду, при цьому існування загрози порушення прав позивача повинно мати очевидний та об`єктивний характер.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

Вищевикладене узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду від у справі № 20/3560/18 (провадження № 61-5051св19).

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що право на доступ до суду повинно бути реальним та ефективним.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

В рішенні від 19 лютого 2009 року у справі «Христов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що втручання у право особи, захищене статтею 1 Першого протоколу, має бути виправданим. У цьому зв`язку Суд наголошує на необхідності підтримання «справедливої рівноваги» між загальним інтересом суспільства та захистом основних прав конкретної особи. Необхідну рівновагу не буде забезпечено, якщо відповідна особа несе «особистий і надмірний тягар» (див. рішення у справі Брумареску, пункт 78).

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтвердження доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимог чи подання позову до суду, наприклад реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без надання відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Вирішуючи питання про забезпечення позову суд враховує співмірність виду забезпечення позову, який просила застосувати представник позивача із заявленими позивачем вимогами, рівноцінність заходів забезпечення позову змісту заявлених позовних вимог та можливість порушення прав власника майна у зв`язку із вжиттям таких заходів.

Матеріали справи свідчать, що позивачем пред`явлено позовні вимоги про стягнення неправомірно отриманих коштів у розмірі 182883,24 грн., індекс інфляції за період з 12.11.2022 по 27.03.2024 р. у розмірі 13363,87 грн. та 3% річних за період з 12.11.2022 по 27.03.2024 р. у розмірі 7542,24 грн.

При цьому, звертаючись із заявою про забезпечення позову заявник просить вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно відповідача ОСОБА_1 , а саме: квартиру АДРЕСА_2 , належну ОСОБА_2 на праві приватної власності.

Однак, як свідчать матеріали справи, предметом позову є стягнення коштів в загальному розмірі 203789,35 грн, нерухоме майно, а саме: квартира АДРЕСА_2 , вартість якої значно перевищує суму позову, не є предметом спору.

Таким чином, предметом спору є стягнення коштів у загальному розмірі 203789,35 грн, відтак такі заходи забезпечення не пов`язані з предметом даного позову та є неспівмірними із заявленими позивачем вимогами.

Оскільки заходи забезпечення позову, які просить вжити позивач, не пов`язані з предметом позову та не є співмірними із заявленими позивачем вимогами, враховуючи, що вжиття таких заходів може призвести до порушення права власника на володіння, користування та розпорядження належним йому майном, крім того, самі по собі припущення щодо можливого ухилення відповідача від виконання судового рішення без надання відповідного обґрунтування та доказів на підтвердження цього не можуть бути підставою для вжиття заходів забезпечення позову, суд доходить висновку, що в задоволенні заяви про забезпечення позову необхідно відмовити.

На підставі викладеного, керуючись статтями 149 - 153, 157 ЦПК України, суд -

УХАЛИВ:

У задоволенні заяви представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія кольорової поліграфії Україна-Юнь Чень» адвоката Пелих Людмили Дмитрівни про забезпечення позову - відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п`ятнадцяти днівз дня її проголошення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення лише вступної та резолютивної частин судового рішення, а також у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Фрунзенський районний суд м. Харкова.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя- І.В.Ульяніч