Рішення

від 26.03.2024 по справі 163/2602/23

ЛЮБОМЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 163/2602/23

Провадження № 2/163/43/24

ЛЮБОМЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 березня 2024 року Любомльський районний суд Волинської області

в складі головуючого судді Шеремети С.А.

з участю секретаря Кузьміної А.В.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши в судовому засіданні в приміщенні суду в місті Любомль Волинської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Любомльської міської ради до ОСОБА_2 про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки,

в с т а н о в и в :

У позовній заяві представник позивача просить зобов`язати ОСОБА_2 звільнити самовільну зайняту земельну ділянку, яка належить до земель загального користування та відповідно генерального плану, запроектована під провулок між вулицями Волі та Шевченка в м. Любомль, шляхом демонтажу огорожі у вигляді металевого забору на бетонному фундаменті та привести її у придатний для використання стан.

Позов обґрунтовано тим, що ОСОБА_2 , самовільно зайнято земельну ділянку яка розташована між земельними ділянками 0723310100:01:000:1154 та 0723310100:01:040:0029 і є земельною ділянкою загального користування, яка згідно генерального плану запроектовано під провулок між АДРЕСА_1 , оскільки відсутнє будь-яке рішення Любомльської міської ради про передачу у власність або надання в користування (оренду) щодо даної земельної ділянки ОСОБА_2 , не вчинено правочину, не оформлено у встановленому законодавством порядку відповідного речового права на дану земельну ділянку ОСОБА_2 . Любомльська міська рада зверталась із клопотанням вих.№ 722 від 01.08.2023 до Головного управління Держгеокадастру у Волинській області з проханням застосувати заходи відповідного реагування, в межах компетенції, щодо самовільно занятої території загального користування громадянкою ОСОБА_2 . Відповіді із Держгеокадасту у Волинській області до Любомльської міської ради не надходило. Відповідачкою самостійно не демонтовано огорожу та не звільнено зайняту земельну ділянку, у зв`язку з цим позивач звернувся до суду за захистом свої прав та інтересів до суду.

Провадження у справі відкрито ухвалою від 22 листопада 2023 року, якою визначено розглядати справу в порядку загального позовного провадження. Відповідачу визначено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

В межахвстановленого судомстроку напозовну заявупредставник відповідачкиподала відзив,у якомупросила відмовити Любомльській міській раді у задоволенні позову щодо зобов`язання ОСОБА_2 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку. Мотивувала таку позицію тим, що документи додані до позову не можуть бути належним та допустимим доказом самовільного заняття відповідачем земельної ділянки, оскільки, не відповідають положенням ЗУ «Про землеустрій», яким передбачений порядок оформлення документів.

Представник позивача подав відповідь на відзив відповідача, у якому зазначив, що комісією з розгляду земельних спорів Любомльської міської ради було розглянуто Колективне звернення мешканців АДРЕСА_1 щодо недотримання меж земельної ділянки ОСОБА_2 . Погоджувальна комісія з розгляду земельних спорів Любомльської міської ради, розглядаючи земельний спір, провела обстеження земельної ділянки на підставі якого склала Акти обстеження земельної ділянки, якими виявлено, що ОСОБА_2 , самовільно зайняла земельну ділянку загального користування, яка запроектована під провулок, шляхом встановлення огорожі. Любомльська міська рада листом від 06.10.2023 №1001 повідомляла ОСОБА_2 про необхідність звільнення земельної ділянки загального користування. Державного контролю за використанням та охороною земель та відповідно визнання винуватості ОСОБА_2 у вчиненні неправомірних дій Любомльська міська рада не здійснювала. А тому посилання представника відповідача про відсутність повноважень Любомльської ради щодо визнання винуватою ОСОБА_2 у вчинені неправомірних дій, просять суд не приймати до уваги. З метою підтвердження факту земельного спору щодо меж земельних ділянок просять допитати свідка ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає по АДРЕСА_2 .

У судовому засіданні представник позивача позов підтримала та просила його задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_4 та відповідач ОСОБА_2 до суду не з`явилася, будь-яких клопотань та заяв щодо розгляду не подали.

Аналізом доказів по справі суд встановив такі фактичні обставини.

Згідно копії колективного звернення встановлено, що жителі АДРЕСА_1 звернулися до Любомльської міської ради вирішення питання про усунення перешкод використання дороги загального користування, які чинить ОСОБА_2 .

Згідно акту обстеження земельної ділянки від 31 липня 2023 року, стверджується, що комісією в складі начальника відділу земельних відносин ОСОБА_5 та депутатів Любомльської міської ради Думало О.А., ОСОБА_6 , ОСОБА_7 встановлено, що земельна ділянка, яка знаходиться між земельними ділянками 0723310100:01:000:1154 та 0723310100:01:040:0029, яка належить до земель загального користування і відповідно генерального плану, запроектована під провулок, що має з`єднувати АДРЕСА_1 самовільно зайнята ОСОБА_2 шляхом встановлення огорожі та використовується для ведення сільського господарства.

Міський голова Любомльської міської ради звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Волинській області щодо застосування заходів відповідного реагування по факту самовільного зайняття території загального користування ОСОБА_2 .

Згідно копії рішення Любомльської міської ради № 24/5 від 20 квітня 2022 року затверджено містобудівну документацію в тому числі і генеральний план міста Любомль.

Згідно викопіювання із генерального плану міста Любомль Ковельського району Волинської області, витягу з детального плану території для визначення меж земельних ділянок вбачається, що АДРЕСА_1 з`єднує проектний проїзд.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_3 показав, що він проживає на вулиці Волі, а ОСОБА_2 є його сусідкою. Щодо перешкоджанню проїзду та знесенню паркану намагалися домовитися на досудовому рівні із ОСОБА_2 , однак такі розмови не дали результати, тому із колективним зверненням звернулися до міської ради щодо звільнення самозайнятої ділянки.

Згідно ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Зі змісту ст. 12 ЦПК України вбачається, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі статтею 13 Конституції України, земля, її надра, атмосфера, повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією.

Відповідно до ст. 12 Земельного кодексу України розпорядження землями територіальних громад, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності віднесено до компетенції органів місцевого самоврядування.

Згідно із п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин віднесено виключно до компетенції міських рад.

Згідно з ч. 1 ст. 376 ЦК України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Частиною 2 ст. 152 Земельного кодексу України визначено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Такий захист здійснюється, зокрема, шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав, а також відшкодування заподіяних збитків.

Пунктом б. ч.1 ст.211 та ст.212 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства, зокрема за самовільне зайняття земельних ділянок. Самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Правові, економічні та соціальні основи організації здійснення державного контролю за використанням і охороною земель визначені Законом України "Про державний контроль за використанням та охороною земель". Згідно зі статтею 1 вказаного Закону самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Судом встановлено, що доводи, на які посилається позивач, як на підставу позову, належним чином обґрунтовані та ґрунтуються на законі.

Так з досліджених документів, зокрема з витягу детального плану території, що затверджений Любомльською міською радою 27.02.2020 чітко вбачається, що зайнята ОСОБА_2 земельна ділянка є проїздом між АДРЕСА_3 план перед затвердженням був предметом публічного обговорення в тому числі із залученням ОСОБА_2 , про що наголосила в судовому засіданні представник позивача.

Іншими письмовими доказами, зокрема фотоілюстративними таблицями та показаннями свідка установлено, що самовільне зайняття ОСОБА_2 цієї земельної ділянки відбулось, шляхом її огорожі на фундаментній основі.

Отже суд виснуває, що має місце самовільне зайняття земельної ділянки ОСОБА_2 , а відтак за вказаних обставин позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно змісту ч.1, ч.2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати пов`язані із розглядом справи покладаються у разі задоволення позову - на відповідача. Оскільки суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі, тому вимога позивача про стягнення із відповідача судових витрат, підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст.259, 264, 265 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Позов задовольнити.

Зобов`язати ОСОБА_2 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку, яка належить до земель загального користування, та, відповідно генерального плану запроектована під провулок між вулицями Волі (колишня Воз`єднання) та Шевченка в м. Любомль, шляхом знесення огорожі - металевого забору на бетонному фундаменті, чим привести її у придатний для використання стан.

Стягнути з ОСОБА_2 в користь Любомльської міськоїради 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) гривні судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення протягом 30 днів з дня його складення може бути подано апеляційну скаргу до Волинського апеляційного суду.

Інформація про учасників справи:

Найменування позивача Любомльська міська рада Волинської області; місцезнаходження: вулиця Незалежності, 23, місто Любомль Волинської області; код ЄДРПОУ - 04051336.

Ім`я відповідача ОСОБА_2 ; місце проживання АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 .

Дата складення повного судового рішення 05 квітня 2024 року.

Головуючий суддя: С.А.Шеремета