Рішення

від 25.04.2024 по справі 197/1404/23

ІНГУЛЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРИВОГО РОГУ

г Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області

Справа № 197/1404/23

Номер провадження 2-о/213/37/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 квітня 2024 року місто Кривий Ріг

Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Мазуренка В.В.,

присяжних - Зайцевої Т.О.,

- Шевченко Г.О..

за участі секретаря судового засідання - Ємельянцевої Т.С.,

за відсутністю сторін,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні цивільнусправу зазаявою Комунального закладу «Стародобровільський психоневрологічний інтернат» Дніпропетровської обласної ради, заінтересована особа1: Інгулецький відділ у місті Кривий Ріг Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області, заінтересована особа2: Департамент соціального захисту населення Дніпропетровської обласної державної адміністрації, про визнання особи безвісно відсутньою, -

В С Т А Н О В И В :

13 грудня 2023 року до Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області надійшла вказана заява згідно ухвали судді Широківського районного суду Дніпропетровської області Шевченко О.В. від 01 грудня 2023 року, розпорядження №341 від 06 грудня 2023 року в.о. голови Широківського районного суду Дніпропетровської області О.Шевченко, оскільки повноваження присяжних у справі закінчилися, новий список присяжних не затверджений, утворити склад суду неможливо.

Заявник - КЗ «Стародобровільський психоневрологічний інтернат» ДОР» у заяві зазначає, що до закладу приймаються громадяни похилого віку та особи з інвлідністю віком старше 18 років із стійким інтелектуальним та/або психічними порушеннями, які за станом здоров`я потребують стороннього догляду. Влаштування до закладу здійснюється згідно з путівкою, виданою структурним підрозділом з питань соціального захисту населення Дніпропетровської обласної державної адміністрації особі, яка виявила бажання проживати/перебувати в інтернаті, її опікуну або піклувальнику чи органу опіки та піклування. 20 березня 2003 року Управління праці та соціального захисту населення Дніпропетровської обласної державної адміністрації видало путівку №156 на влаштування до інтернату гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження: місто Дніпропетровськ, який є інвалідом дитинства ІІ групи. Наказом №48 від 10 квітня 2003 року директора КЗ «Стародобровільський психоневрологічний інтернат» ДОР» підопічний ОСОБА_1 був зарахований до закладу на постійне проживання, і з 10.04.2003 року був поставлений на повне державне утримання. В особовій справі ОСОБА_1 відомості про близьких родичів відсутні. ОСОБА_1 мав нетяжкий характер захворювання, мав можливість вільно пересуватись по території інтернату. 12 лютого 2013 року підопічний ОСОБА_1 самовільно, без попередження медичного персоналу, покинув заклад. Факт відсутності ОСОБА_1 за місцем постійного проживання зафіксований в журналі обліку підопічних. З наказу №332 від 30.11.2023 року по КЗ «Стародобровільський психоневрологічний інтернат» ДОР» щодо руху підопічних вбачається, що на обліку на початок і кінець дня обліковується 276 чоловік, у тому числі у самовідлучці ОСОБА_1 з 12.02.2013 року. Після встановлення факту самовільного відлучення ОСОБА_1 . адміністрація інтернату намагалась самостійно встановити його місцезнаходження, звернулись з листом до Криворізького с/п, Широківського районного відділу внутрішніх справ із заявою надати допомогу у встановленні місця знаходження підопічного ОСОБА_1 ; з листом до начальника відділу поліції №7 КРУП ГУМП України в Дніпропетровській області з клопотанням повідомити, чи значиться ОСОБА_1 серед померлих, затриманих осіб, невстановлених трупів громадян та невідомих хворих. Місцезнаходження підопічного ОСОБА_1 по цей час залишилось невідомим. Тому заявник звернувся в суд з вказаною заявою, просить визнати ОСОБА_1 безвісно відсутнім.

Ухвалою судді від 18 грудня 2023 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.

Представник заявника: Комунальний заклад «Стародобровільський психоневрологічний інтернат» Дніпропетровської обласної ради - О.Квітка у судове засідання не з`явилась, надала заяву про розгляд справи у відсутності представника.

Заінтересована особа1 - Інгулецький відділ у місті Кривий Ріг Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області надав заяву, просить суд проводити розгляд справи без його участі.

Заінтересована особа2 - Департамент соціального захисту населення Дніпропетровської обласної державної адміністрації, не з`явився, належним чином повідомлений.

Положеннями ч.2 ст.247 ЦПК України передбачено, що у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд встановив обставини та відповідні ним правовідносини.

Судом встановлено, що 20 березня 2003 року Управління праці та соціального захисту населення Дніпропетровської обласної державної адміністрації видало путівку №156 на влаштування до КЗ «Стародобровільський психоневрологічний інтернат» ДОР» гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження: місто Дніпропетровськ, який є інвалідом дитинства ІІ групи (а.с.23 путівка).

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.21копія паспорту), РНОКПП: НОМЕР_1 (а.с.22) зарахований підопічним КЗ «Стародобровільський психоневрологічний інтернат» ДОР» із 10 квітня 2003 року, поставлений на всі види державного забезпечення, згідно з наказом директора інтернату №48 від 10 квітня 2003 року (а.с.24 довідка).

З наказу №332 від 30.11.2023 року по КЗ «Стародобровільський психоневрологічний інтернат» ДОР» щодо руху підопічних вбачається, що на обліку на початок і кінець дня обліковується 276 чоловік, у тому числі у самовідлучці ОСОБА_1 з 12.02.2013 року (а.с.30 -копія наказу).

Листом від14жовтня 2022року №491КЗ «Стародобровільськийпсихоневрологічний інтернат»ДОР» звернувсядо начальникавідділу поліції№7КРУП ГУМПУкраїни вДніпропетровській області з клопотанням повідомити, чи значиться ОСОБА_1 серед померлих, затриманих осіб, невстановлених трупів громадян та невідомих хворих (а.с.26 -лист).

Згідно відповіді начальника відділення поліції Д.Плохута, під час перевірки за ІПС НПУ ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який з 10.04.2003 року мешкав та зареєстрований у закладі «Стародобровільський психоневрологічний інтернат» ДОР», було встановлено, що факт смерті останнього не реєструвався. Органами НПУ не затримувався. Серед невстановлених трупів громадян та невідомих хворих не значиться (а.с.27 відповідь).

24.04.2023 року КЗ «Стародобровільський психоневрологічний інтернат» ДОР» звернувся до начальника відділу поліції №7 КРУП ГУМП України в Дніпропетровській області з клопотанням надати інформацію про внесення даних ОСОБА_1 до ЄРДР для здійснення органами Національної поліції досудового розслідування за ст.115 КК України з приміткою «зниклий безвісти» та які розшукові дії виконано (а.с. 28 запит).

Згідно відповіді начальника відділення поліції Д.Плохута, у відношенні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , інформація до ЄРДР для здійснення досудового розслідування не вносилась, оскільки відсутні данні, які б вказували на наявність ознак кримінального правопорушення, що мало б підстави для внесення відомостей до ЄРДР за ч.1 ст.115 КК України (а.с.29 -лист).

Згідно відповіді відділення поліції №7 Криворізького районного управління поліції ГУНП в Дніпропетровській області, за ІПС НПУ факт смерті ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не реєструвався. Органами НПУ не затримувався. Серед осіб невстановлених трупів громадян та невідомих хворих не значиться. Будь-яка інформаціяувідношенні останнього відсутня.

У частині третій статті 12 ЦПК України зазначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частин п`ятої та шостої статті 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справ. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до п.3 ч.2 ст.293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про визнання фізичної особи безвісно відсутньою.

Частиною 1 статті 43 ЦК України передбачено, що фізична особа може бути визнана судом безвісно відсутньою, якщо протягом одного року в місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування.

Частина 4ст.263 ЦПК Українипередбачає, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 травня 2018 року у справі №225/1297/17 зазначено, що «безвісна відсутність - це посвідчення в судовому порядку тривалої відсутності фізичної особи в місці її постійного проживання за умов, що не вдалося встановити місця її знаходження (перебування). Підставами для визнання фізичної особи безвісно відсутньою є сукупність юридичних фактів, тобто юридичний склад, до якого включаються: а) відсутність відомостей про перебування фізичної особи у місці її постійного проживання; б) відсутність відомостей про дійсне перебування особи і неможливість отримати такі відомості; в) сплив річного строку з дня одержання останніх відомостей про місце перебування фізичної особи або з дня, визначеного відповідно до частини другої статті 43 ЦК України; г) наявність у заявника правової зацікавленості у вирішенні питання про визнання особи безвісно відсутньою. При визнанні особи безвісно відсутньою застосовується презумпція, що особа є живою, однак встановити її місце знаходження у цей час неможливо, причому вказана презумпція має спростовний характер.

Також, належить враховувати, що визнання судом у встановленому законом порядку фізичної особи безвісно відсутньою (стаття 43 ЦК України) жодним чином не свідчить про смерть такої особи, так і не виключає самої можливості смерті. Зазначене зумовлює одночасну наявність двох припущень щодо двох взаємовиключних життєвих станів безвісно відсутньої фізичної особи (особа жива, особа померла) (Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 лютого 2018 року у справі № 317/3139/15-ц, провадження №61-4241св18 (ЄДРСРУ №72641734).

Відповідно до ч.2 ст.43 ЦК України, у разі неможливості встановити день одержання останніх відомостей про місце перебування особи початком її безвісної відсутності вважається

перше число місяця, що йде за тим, у якому були одержані такі відомості, а в разі неможливості встановити цей місяць - перше січня наступного року.

З аналізу вказаних норм, фізична особа може бути визнана безвісно відсутньою за сукупності таких умов: якщо вона відсутня у місці свого постійного проживання протягом року; якщо протягом одного року в місці, де особа постійно або переважно проживає, немає відомостей про її місцеперебування; вжитими заходами щодо розшуку відсутньої особи встановити місце її перебування неможливо; визнання причин, через які заявник просить визнати фізичну особу безвісно відсутньою, юридично поважними.

Відповідно до ст.306 ЦПК України у заяві про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою повинно бути зазначено: для якої мети необхідно заявникові визнати фізичну особу безвісно відсутньою або оголосити її померлою; обставини, що підтверджують безвісну відсутність фізичної особи, або обставини, що загрожували смертю фізичній особі, яка пропала безвісти, або обставини, що дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку.

Таким чином, враховуючи відсутність відомостей про ОСОБА_1 протягом року за місцем останнього відомого місця проживання, а саме з 12.02.2013 року, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог заявника та наявність підстав для визнання безвісно відсутнім ОСОБА_1 , оскільки факт зникнення ОСОБА_1 підтверджується доказами, які суд приймає до уваги, які не суперечать один одному та ніким не спростовуються.

Судом з`ясовано, що заявнику необхідно визнання безвісно відсутнім ОСОБА_1 , оскільки це дозволить заявнику прийняти рішення щодо відрахування підопічного ОСОБА_1 із КЗ «Стародобровільський психоневрологічний інтернат» ДОР» та вирішити питання про прийняття до закладу іншої особи зі стійкими інтелектуальними та/або психічними порушеннями, яка за станом здоров`я потребує стороннього догляду й отримання соціальних послуг.

Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський судз правлюдини вказав,що згідноз йогоусталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Крім того, суд роз`яснює, що у разі одержання заяви фізичної особи, яку було визнано безвісно відсутньою або оголошено померлою, або відомостей про місцеперебування цієї особи, суд за місцеперебуванням особи або суд, який ухвалив рішення про визнання особи безвісно відсутньою або оголосив її померлою, призначає справу до слухання за участю цієї особи, заявника та інших заінтересованих осіб і скасовує своє рішення про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою. Заяву може бути подано особою, яку було визнано безвісно відсутньою або оголошено померлою, або іншою заінтересованою особою в порядку ст.309 ЦПК України.

Відповідно до ч.7 ст.294 ЦПК України при ухваленні судом рішення судові витрати не відшкодовуються, якщо інше не встановлено законом.

На підставі наведеного, керуючись ст. 43 Цивільного кодексу України, ст. 3, 12, 81, 211,

258, 259, 263, 265, 273, 305-309, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

У Х В А Л И В :

Заяву Комунального закладу «Стародобровільський психоневрологічний інтернат» Дніпропетровської обласної ради, заінтересована особа1: Інгулецький відділ у місті Кривий Ріг Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області, заінтересована особа2: Департамент соціального захисту населення Дніпропетровської обласної державної адміністрації, про визнання особи безвісно відсутньою , - задовольнити.

Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Дніпропетровськ, РНОКПП: НОМЕР_1 , безвісно відсутнім.

Судові витрати віднести за рахунок заявника.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду.

Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.

Заявник: Комунальний заклад «Стародобровільський психоневрологічний інтернат» Дніпропетровської обласної ради», місцезнаходження: 53711, Дніпропетровська область, Криворізький район, село Стародобровільське, вул. Степова, 2-В, ЄДРПОУ:03188240.

Заінтересована особа1: Інгулецький відділ у місті Кривий Ріг Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області, місцезнаходження: 50000, Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, вул. Салтиківська, 9-Б; ЄДРПОУ:37806243.

Заінтересована особа2: Департамент соціального захисту населення Дніпропетровської обласної державної адміністрації, місцезнаходження: 49094, місто Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд.26; ЄДРПОУ:25946540

Рішення суду складено 25 квітня 2024 року.

Суддя В.В.Мазуренко

Присяжні Г.О.Шевченко

Т.О.Зайцева