Рішення

від 08.04.2024 по справі 191/4580/23

СИНЕЛЬНИКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 191/4580/23

Провадження № 2/191/1320/23

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2024 року м. Синельникове

Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючої судді Окладнікової О.І.,

за участю секретаря судового засідання Заламай О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Іларіонівської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області, треті особи: Комісія з питань приватизації житла при виконкомі Іларіонівської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про визнання права на приватизацію квартири,

ВСТАНОВИВ:

12.10.2023 року до суду звернувся представник позивача адвокат Миргородський В.П. в інтересах ОСОБА_1 із позовною заявою до відповідача про визнання права на приватизацію квартири АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позовних вимог представник позивача посилався на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 на підставі рішення житлової комісії Мар`вської сільської Ради народних депутатів було видано ордер на житлове приміщення №8, а саме на квартиру АДРЕСА_1 . Ордер виданий також на членів її сім`ї: доньку ОСОБА_5 і мати ОСОБА_6 .

На підставі вказаного ордеру ОСОБА_1 разом з донькою і матір`ю вселилися до зазначеної квартири.

Мати позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що свідчить копія свідоцтва про її смерть.

Донька позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_5 09 листопада 1996 року уклала шлюб і на теперішній час її шлюбне прізвище ОСОБА_7 .

У доньки позивача ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 народився син - ОСОБА_3 .

Згідно довідки Центру надання адміністративних послуг виконавчого комітету Іларіонівської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області №1170/07-18 від 21 вересня 2023 року за адресою: АДРЕСА_2 , зареєстровані: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 . Вказані особи фактично проживають у зазначеній квартирі протягом тривалого часу.

Як вбачається з довідки КП «Новомосковське міжрайонне бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради» №596 від 01 серпня 2023 року, а також копії технічного паспорту на квартиру, вищезазначена квартира заінвентаризована за ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , однак право власності не зареєстровано,

ОСОБА_1 зареєстрована і проживає у вищезазначеній квартирі з 06 січня 1988 року, що підтверджується записом у її паспорті.

ОСОБА_2 зареєстрована і проживає в квартирі з 22 квітня 1997 року, про що свідчить копія витягу з реєстру територіальної громади виконкому Іларіонівської селищної ради.

ОСОБА_3 проживає в квартирі з 08 травня 1997 року, тобто з дня народження, зареєстрований в квартирі по досягненню шістнадцятирічного віку, тобто з 09 липня 2013 року, згідно запису в його паспорті.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта №342898897 від 15 серпня 2023 року позивач і члени її сім`ї жодного нерухомого майна у власності не мають.

З метою приватизації вищезазначеної квартири позивач ОСОБА_1 звернулася до виконкому Іларіонівської селищної ради з відповідною заявою, підготувавши практично всі необхідні документи для приватизації квартири.

Однак рішенням виконавчого комітету Іларіонівської селищної ради №172 від 31 серпня 2023 року їй було відмовлено у передачі вказаної квартири у приватну власність з посиланням на те, що заявником не було надано документів, що підтверджують невикористання житлових чеків для приватизації житлового фонду на всіх членів сім`ї, а також зіпсовано ордер, що не відповідає Правилам обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, та надання їм жилих приміщень в: Українській PCP, затверджених постановою Ради міністрів УРСР і Укрпрофради від 11 грудня 1984 року №470, які є обов`язковими для передачі квартири в приватну власність. Рекомендовано звернутися до суду для вирішення даного питання.

Документи, що підтверджують невикористання житлових чеків для приватизації житлового фонду на всіх членів сім`ї - ОСОБА_1 ,, ОСОБА_2 і ОСОБА_3 - зібрані, про що свідчать повідомлення ТВБВ №10003/0385 філії - Дніпропетровське обласне відділення AT «Державний ощадний банк України» від 19 вересня 2023 року.

Однак зіпсування ордеру на житлове приміщення №8 від 21 квітня 1987 року полягає в тому, що записана в ордері мати позивача ОСОБА_6 померла після його видачі 26 вересня 1988 року і була закреслена. За яких обставин це відбувалося і хто саме зробив таке виправлення в ордері позивач не пам`ятає.

Тобто на теперішній час всі необхідні документи зібрані, однак приватизувати квартиру позивач не має можливості у зв`язку із зіпсуванням ордеру на житлове приміщення №8 від 21 квітня 1987 року.

Однак факт законного вселення і тривалого проживання позивача разом з членами сім`ї у вищезазначеній квартирі підтверджується довідкою Центру надання адміністративних послуг; копіями паспортів позивачів в підтвердження факту їх реєстрації місця проживання; довідкою КП «Новомосковське МБТІ» про те, що квартира є заінвентаризованою за позивачами; технічним паспортом на квартиру, та іншими доказами.

Також представник позивача зазначає, що зіпсування ордеру не призвело до неможливості отримати викладену у ньому інформацію, оскільки з нього чітко вбачається, що ордер був виданий на ім`я позивача ОСОБА_1 та членів її сім`ї, ордер підписаний головою виконкому сільської ради, має необхідні печатки.

Однак орган приватизації позбавлений можливості прийняти вказаний ордер до уваги у зв`язку з його зіпсуванням, що унеможливлює позивачу реалізувати своє право на приватизацію квартири.

Ухвалою суду від 16.10.2023 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено до підготовчого засідання.

Ухвалою суду від 23.01.2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

У сьогоднішнє судове засідання позивач не з`явилася, представник позивача надав суду заяву про розгляд справи без їх участі, позовні вимоги підтримують та просять їх задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, надали суду заяву про розгляд справи без їх участі, проти задоволення позовних вимог не заперечують.

Треті особи в судове засідання не з`явилися, надали суду заяви про розгляд справи без їх участі, просили прийняти рішення відповідно до вимог чинного законодавства, проти позовних вимог не заперечують.

Суд, дослідивши письмові матеріали справи, приходить до висновку про можливість задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Так, судом встановлено, що 21 квітня 1987 року ОСОБА_8 на підставі рішення житлової комісії Мар`ївської сільської Ради народних депутатів було видано ордер на житлове приміщення №8, а саме на квартиру АДРЕСА_1 . Ордер виданий також на членів її сім`ї: доньку ОСОБА_5 і мати ОСОБА_6 (а.с.6).

02.01.1971 року ОСОБА_9 уклала шлюб із ОСОБА_10 , згідно свідоцтва про одруження серії НОМЕР_1 , виданого 02.01.1971 року Мар`ївською сільською радою Синельниківського району Дніпропетровської області. Після реєстрації одруження дружині присвоєно прізвище ОСОБА_11 (а.с.9).

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , має зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 з 06.01.1988 року, відповідно до копії паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 , виданого Синельниківським МРВ УМВС України в Дніпропетровській області 24.12.1999 року (а.с.18) та довідки Центру надання адміністративних послуг Виконавчого комітету Іларіонівської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області від 21.09.2023 року за вих. №1170/07-18 (а.с.13).

Мати позивача ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_5 , згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , виданого 27.09.1988 року Мар`ївською сільською радою Синельниківського району Дніпропетровської області (а.с.7).

09.11.1996 року ОСОБА_5 (донька позивача) уклала шлюб із ОСОБА_12 , згідно свідоцтва про укладення шлюбу НОМЕР_4 , виданого 09.11.1996 року Відділом реєстрації актів громадянського стану виконкому Ленінської районної Ради народних депутатів м. Дніпропетровська. Після укладення шлюбу дружині присвоєно прізвище ОСОБА_7 (а.с.11).

Згідно довідки Центру надання адміністративних послуг Виконавчого комітету Іларіонівської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області від 21.09.2023 року за вих. №1170/07-18, за адресою: АДРЕСА_2 також зареєстровані ОСОБА_2 , 1970 р.н. (донька позивача) та ОСОБА_3 , 1997 р.н. (онук позивача) (а.с.13).

Відповідно до довідки КП «Новомосковське міжрайонне бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради» від 01 серпня 2023 року за №596, копії технічного паспорту на квартиру, квартира АДРЕСА_1 заінвентаризована за ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Право власності станом на 31.12.2012 року в БТІ не зареєстровано (а.с.14, 15-16).

ОСОБА_2 зареєстрована і проживає в квартирі з 22 квітня 1997 року, про що свідчить копія витягу з реєстру територіальної громади виконкому Іларіонівської селищної ради, та згідно копії паспорта громадянина України серії НОМЕР_5 , виданого 06.03.1997 року Красногвардійським РВУМВС України в Дніпропетровській області (а.с.20, 24).

ОСОБА_3 проживає в квартирі з 08 травня 1997 року, тобто з дня народження, зареєстрований в квартирі по досягненню шістнадцятирічного віку, тобто з 09 липня 2013 року, згідно копії паспорта громадянина України серії НОМЕР_6 , виданого 02.07.2013 року Синельниківським РСГУДМС України в Дніпропетровській області (а.с.22).

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта №342898897 від 15 серпня 2023 року, позивач ОСОБА_1 , треті особи ОСОБА_2 , ОСОБА_3 жодного нерухомого майна у власності не мають (а.с.25-27).

Рішенням виконавчого комітету Іларіонівської селищної ради №172 від 31 серпня 2023 року, ОСОБА_1 було відмовлено у передачі квартири АДРЕСА_1 у приватну власність з посиланням на те, що заявником не було надано документів, що підтверджують невикористання житлових чеків для приватизації житлового фонду на всіх членів сім`ї, а також зіпсовано ордер, що не відповідає Правилам обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, та надання їм жилих приміщень в: Українській PCP, затверджених постановою Ради міністрів УРСР і Укрпрофради від 11 грудня 1984 року №470, які є обов`язковими для передачі квартири в приватну власність. Рекомендовано звернутися до суду для вирішення даного питання (а.с.28).

Згідно повідомлень ТВБВ№10003/0385 за вих.№103.385-50/116 від 19.09.2023 року, №103.385-50/85 від 08.08.2023 року, №103.385-50/117 від 19.09.2023 року філії - Дніпропетровське обласне відділення AT «Державний ощадний банк України», з 1992 року ОСОБА_1 , ОСОБА_13 , ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_2 в списках не значаться, не використали право на приватизацію державного житлового фонду (а.с.29-31).

Згідно ст. 3 Конституції України, людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Відповідно до ст. 47 Конституції України, кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону.

За змістом ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд. Передача квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім`ї, які постійно мешкають у цій квартирі (будинку), житловому приміщенні у гуртожитку, в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов`язковим визначенням уповноваженого власника квартири (будинку), житлового приміщення у гуртожитку. Передача квартир (будинків) у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина. Підготовку та оформлення документів про передачу у власність громадян квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках може бути покладено на спеціально створювані органи приватизації (агентства, бюро, інші підприємства).

Згідно п. 17, 18 Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженому наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16 грудня 2009 р., №396 громадянин, який виявив бажання приватизувати займану ним і членами його сім`ї на умовах найму квартиру (будинок), звертається в орган приватизації. Громадянином до органу приватизації подається, зокрема, ордер про надання жилої площі.

Відповідно до ст.ст. 1, 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», приватизація державного житлового фонду (далі - приватизація) - це відчуження квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т. ін.) державного житлового фонду на користь громадян України. До об`єктів приватизації належать квартири багатоквартирних будинків, одноквартирні будинки, житлові приміщення у гуртожитках (житлові кімнати, житлові блоки (секції), кімнати у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів (далі - квартири (будинки), які використовуються громадянами на умовах найму.

Таким чином, право на приватизацію мають, зокрема, особи, котрі мешкають в квартирах багатоквартирних будинків, які використовуються громадянами на умовах найму.

Відповідно до ст.ст. 51, 58 ЖК, жилі приміщення в будинках житлового фонду місцевих Рад народних депутатів надаються громадянам виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів за участю громадської комісії з житлових питань, створюваної при виконавчому комітеті з депутатів Рад, представників громадських організацій, трудових колективів. На підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів видає громадянинові ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення.

Відповідно до Постанови ради Міністрів Української РСР від 11 грудня 1984 року №470 «Про затвердження Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР» розділ IV ст.ст.69-72, на підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів видає громадянинові ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення. Ордер дійсний протягом 30 днів. Ордер вручається громадянинові, на ім`я якого він виданий, або за його дорученням іншій особі. При одержанні ордера пред`являються паспорти (або документи, що їх замінюють) членів сім`ї, включених до ордера. При вселенні в надане жиле приміщення громадянин здає ордер у житлово-експлуатаційну організацію, а за її відсутності - відповідному підприємству, установі, організації; ордер зберігається як документ суворої звітності. Одночасно подаються паспорти усіх членів сім`ї, включених до ордера, з відміткою про виписку з попереднього місця проживання.

Згідно ч.10 ст.8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», органи приватизації, органи місцевого самоврядування не мають права відмовити мешканцям квартир (будинків) у приватизації займаного ними житла, за винятком випадків, передбачених п.2 ст.2 цього Закону, а саме не підлягають приватизації: квартири-музеї; квартири (будинки), житлові приміщення у гуртожитках, розташовані на територіях закритих військових поселень, підприємств, установ та організацій, природних та біосферних заповідників, національних парків, ботанічних садів, дендрологічних, зоологічних, регіональних ландшафтних парків, парків-пам`яток садово-паркового мистецтва, історико-культурних заповідників, музеїв; квартири (будинки), житлові приміщення у гуртожитках, що перебувають в аварійному стані (в яких неможливо забезпечити безпечне проживання людей); квартири (кімнати, будинки), віднесені у встановленому порядку до числа службових, а також квартири (будинки), житлові приміщення у гуртожитках, розташовані в зоні безумовного (обов`язкового) відселення, забрудненій внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС.

Враховуючи, що позивач мешкає в квартирі на законних підставах, зареєстрована в ній протягом тривалого часу, а саме з 06.01.1988 року, суд вважає, що зіпсування ордеру не може позбавити її можливості реалізувати своє право на приватизацію та приходить до висновку про необхідність визнання за ОСОБА_1 права на приватизацію займаного житла, відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду».

Згідно частин 1-3 статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється па засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Виходячи з положень законодавства, а саме п.18 Положення №396 з урахуванням змісту п.69 постанови №470, сама по собі наявність чи відсутність ордера на житлове приміщення в пакеті документів, які подаються громадянином для приватизації житла, не може бути єдиною і остаточною причиною відмови у визнанні права громадянина на приватизацію на тій підставі, що відповідно до п.68 постанови №470 ордер дійсний лише протягом 30 днів з дня його видачі.

З моменту реєстрації позивача в спірній квартирі її право на користування житловим приміщенням ніким, в тому числі відповідачем, не оскаржувалось та доказів такого оскарження суду не надано. Із позовними вимогами до суду про визнання ОСОБА_1 , третіх осіб ОСОБА_13 , ОСОБА_3 такими, що втратили право користування житловим приміщенням відповідачі не звертались.

Згідно наданих стороною позивача доказів, ОСОБА_1 зареєстрована у спірному житловому приміщенні з 1988 року, а отже на законних підставах користується житлом.

Тому суд приходить до висновку, що лише наявність ордеру являється підставою для вселення, є хибною думкою.

Пунктом 5 статті 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкту комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Відповідно до частини 3 статті 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», передача квартир (будинків) у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина.

Згідно частини одинадцятої статті 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», спори, що виникають при приватизації квартир (будинків) та житлових приміщень у гуртожитках державного житлового фонду, вирішуються судом.

У частині десятій статті 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» закріплено, що органи приватизації, органи місцевого самоврядування не мають права відмовити мешканцям квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках у приватизації займаного ними житла, крім випадків, передбачених законом.

Перелік таких випадків чітко визначений у законодавстві і є вичерпним. До них відноситься відсутність у особи права на приватизацію (частина друга статті 1 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків»), заборона приватизувати конкретне приміщення (частина четверта статті 1 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків», частина друга статті 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»).

Відповідно до пункту 17 Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженого наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16 грудня 2009 року № 396 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), громадянин, який виявив бажання приватизувати займану ним і членами його сім`ї на умовах найму квартиру (будинок), жиле приміщення в гуртожитку, кімнату в комунальній квартирі, звертається в орган приватизації, де одержує бланк заяви та необхідну консультацію.

Пунктом 18 Положення № 396 затверджено перелік документів, які подаються громадянином до органу приватизації.

Статтею 8 Конвенції закріплено, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

За змістом статті 8 Конвенції концепція «житла» не обмежена житлом, яке зайняте на законних підставах або встановленим у законному порядку. «Житло» - це автономна концепція, що не залежить від класифікації у національному праві. То чи є місце конкретного проживання «житлом», що б спричинило захист на підставі пункту 1 статті 8 Конвенції, залежить від фактичних обставин справи, а саме від наявності достатніх триваючих зв`язків з конкретним місцем проживання (рішення ЄСПЛ у справі «Баклі проти Сполученого Королівства» від 11 січня 1995 року, пункт 63).

Таким чином, тривалий час проживання особи в житлі, незалежно від його правового режиму, є достатньою підставою для того, щоб вважати відповідне житло належним такій особі в розумінні статті 8 Конвенції.

Принцип пропорційності у розумінні Європейський суд з прав людини полягає в оцінці справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням у право людини на повагу до житла, й інтересами особи, яка зазнає негативних наслідків від цього втручання. Пошук такого балансу не означає обов`язкового досягнення соціальної справедливості у кожній конкретній справі, а передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між легітимною метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа внаслідок втручання в її право на повагу до житла несе надмірний тягар. Оцінюючи пропорційність, слід визначити, чи можливо досягти легітимної мети за допомогою заходів, які були би менш обтяжливими для прав і свобод цієї особи, оскільки обмеження її прав не повинні бути надмірними або такими, що є більшими, ніж необхідно для досягнення вказаної мети.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Виходячи із вищевикладеного, суд приходить до висновку про задоволення позовної заяви ОСОБА_1 про визнання її права на приватизацію квартири АДРЕСА_1 .

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 3, 141, 263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Іларіонівської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області, треті особи: Комісія з питань приватизації житла при виконкомі Іларіонівської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про визнання права на приватизацію квартири - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка народилася в с. Мар`ївка Синельниківського району Дніпропетровської області, РНОКПП: НОМЕР_7 , право на приватизацію квартири АДРЕСА_1 .

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Повний текст рішення складено 17.04.2024 року.

Суддя О.І. Окладнікова