Рішення

від 17.04.2024 по справі 372/5640/23

ОБУХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 372/5640/23

Провадження № 2-446/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 квітня 2024 року Обухівський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Кравченко М.В.

при секретарі Сікорська М.А.,

розглянувши у приміщенні Обухівського районного суду Київської області у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання нерухомого майна спільною сумісною власністю подружжя,

ВСТАНОВИВ:

Позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 в якому просила визнати спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в рівних долях по 1/2 частці за кожним нерухоме майно, яке було набуте подружжям в період проживання в зареєстрованому шлюбі, а саме: земельну ділянку кадастровий номер 3223110100:01:019:0100, загальною площею 0,1 га, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , земельна ділянка НОМЕР_1 , транспортний засіб марки «SMART ROADSTER», ідентифікаційний номер кузова/шасі НОМЕР_2 , 2004 року випуску, д.н.з. НОМЕР_3 . В порядку поділу неподільної речі, транспортного засобу марки «SMART ROADSTER», 2004 р.в., ідентифікаційний номер кузова/шасі НОМЕР_2 , 2004 р.в., д.н.з. НОМЕР_3 , виділити його у особисту власність ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 зі сплатою на користь ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 , компенсації половини його вартості замість частки відповідача у праві спільної сумісної власності на автомобіль в розмірі 72295,30 грн. Стягнути з ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 всі судові витрати в тому числі сплачений судовий збір, витрати позивача пов`язані з розглядом справи, а також витрати позивача пов`язані з наданням професійної правничої допомоги.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що вона з 27.09.2008 року перебувала в зареєстрованому шлюбі з відповідачем, який було розірвано рішенням Обухівського районного суду Київської області від 05.09.2022 року. В період перебування в зареєстрованому шлюбі з відповідачем за спільні кошти ними було придбано рухоме та нерухоме майно, а саме земельну ділянку та автомобіль. Вказане майно є об`єктами права спільної сумісної власності позивача та відповідача, оскільки набуто ними за час перебування в зареєстрованому шлюбі, а тому підлягає поділу. У зв`язку з чим позивачка звернулася до суду з даним позовом.

13.11.2023 року винесено ухвалу про прийняття позовної заяви до розгляду, відкриття провадження у справі та призначення підготовчого судового засідання.

26.02.2024 року винесено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Представник позивача ОСОБА_3 в судовомузасіданні позовнівимоги підтримавв повномуобсязі тапросив їхзадовольнити,посилаючись наобставини викладенів позові.Пояснив,що сторониперебували взареєстрованому шлюбу,який білорозірвано рішеннямОбухівського районногосуду Київськоїобласті.Від шлюбусторона маютьнеповнолітню дитину.За часперебування взареєстрованому шлюбісторонами булопридбано земельнуділянку таавтомобіль,що єспільним майномподружжя,яке позивачкапросить визнатиспільною сумісноївласністю подружжята впорядку поділуспільного майнапросить визнатиспільною сумісноювласністю подружжяв рівнихдолях по1/2частці закожним об`єктомнерухомого майна.В порядкуподілу неподільноїречі,транспортного засобумарки «SMARTROADSTER»,2004р.в.,ідентифікаційний номеркузова/шасі НОМЕР_2 ,2004р.в., д.н.з. НОМЕР_3 , виділити його у особисту власність ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 зісплатою накористь ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 , компенсації половини його вартості замість частки відповідача у праві спільної сумісної власності на автомобіль в розмірі 72295,30 грн.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позовну вимоги щодо поділу спільного майна подружжя визнав в повному обсязі. Щодо стягнення суми сплаченого судового збору заперечив частково, зокрема в частині стягнення половини сплаченого судового збору. Щодо стягнення з нього витрат на правничу допомогу заперечив в повному обсязі.

Вислухавши представника позивачки, відповідач, перевіривши та дослідивши матеріали цивільної справи, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено наступні обставини.

27 вересня 2008 року, відділом реєстрації актів цивільного стану Обухівського районного управління юстиції Київської області було зареєстровано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , про що в книзі реєстрації шлюбів зроблено відповідний актовий запис за № 309.

Після реєстрації шлюбу у позивачки та відповідача народилась донька: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Через певний проміжок часу, після реєстрації шлюбу, сімейне життя між сторонами не склалося, та в подальшому рішенням Обухівського районного суду Київської області від 05.09.2022 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірвано.

В період зареєстрованого шлюбу, за спільні кошти сторонами було придбано земельну ділянку та 13 червня 2013 року приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіною Яною Вікторівною було посвідчено договір купівлі-продажу земельної ділянки кадастровий номер 3223110100:01:019:0100, загальною площею 0,1 га, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована за адресою: АДРЕСА_2 .

Згідно витягу № НВ-9930372602023 від 24.10.2023 року із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, вартість земельної ділянки з кадастровим номером 3223110100:01:019:0100, загальною площею 0,1 га, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована за адресою: Київська обл., м. Обухів житловий масив, сектор III, квартал 9 земельна 28, складає 380 937,89 грн.

Також за спільні кошти сторони в період зареєстрованого шлюбу, придбали транспортний засіб марки «SMART ROADSTER», ідентифікаційний номер шасі/кузова НОМЕР_2 д.н.з. НОМЕР_3 . 11 квітня 2012 року було зареєстровано вищевказаний транспортний засіб на позивачку, що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_6 .

Згідно звіту ФОП ОСОБА_6 ринкова вартість транспортного засобу марки «SMART ROADSTER», ідентифікаційний номер шасі/кузова НОМЕР_2 д.н.з. НОМЕР_3 складає 144590,60 грн.

Зазначене нерухоме майно було придбано за спільні кошти подружжя в період проживання у зареєстрованому шлюбі, а тому має статус спільного майна подружжя в рівних долях по 1/2 частині за кожним (в розумінні вимог ст.ст.60,61 СК України).

Згідно ст.3СКУкраїни визначено, що сім`я є первинним та основним осередком суспільства. Сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Про ознаки проживання однією сім`єю висловився і Конституційний Суд України у своєму рішенні від 3.06.99 №5-рп/99, в якому зазначив, що до членів сім`ї належать особи, які постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, а й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках. Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт тощо.

Виходячи з наведених норм кожна людина має право на сімейне життя, при цьому укладання шлюбу між чоловіком та жінкою не є обов`язковою умовою для створення їхньої сім`ї. Сім`я може бути створена на будь-яких підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Згідно ч. 1, 2 ст.21СКУкраїни шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя. Відповідно до ч. 1 ст.36цьогоКодексу шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.

Судом встановлено, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі з 27.09.2008 року та 05.09.2022 року шлюб між ними рішенням Обухівського районного суду Київської області було розірвано, що підтверджується матеріалами справи.

Згідностатті 68 СК Українирозірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу. Розпоряджання майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності, після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою, відповідно доЦК України.

Відповідно до ч.1 ст.60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Об`єкти права спільної сумісної власності визначені ст.61 СК України.

Положення ч.2 ст.60 СК України гарантує подружжю, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Така норма закону встановлює презумпцією права спільної сумісної власності на майно, набуте за час перебування в шлюбі.

Як передбачено ч.1 ст.63 СК України, дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними

Отже, право на вільне та безперешкодне володіння, користування та розпорядження майном, у тому числі і тим, що є об`єктом права спільної сумісної власності, гарантоване кожній особі, яка є його власником, не залежно від того, чи він володіє ним особисто чи воно перебуває у спільній власності.

Аналогічне положення міститься і в ч.3 ст.368 ЦК України, якою передбачено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ч.4 ст.368 ЦК України майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім`ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.

Враховуючи викладене, особам, які проживають однією сім`єю без реєстрації шлюбу, на праві спільної сумісної власності належить майно, набуте ними за час спільного проживання або набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти.

Вирішуючи питання щодо правового режиму такого майна, суди зазвичай встановлюють факти створення (придбання) сторонами майна внаслідок спільної праці, ведення спільного господарства, побуту, виконання взаємних прав та обов`язків, з`ясовують час придбання, джерело набуття (кошти, за які таке майно було набуте),а також мету придбання майна, що дозволяє надати йому правовий статус спільної сумісної власності.

Майнові права та обов`язки подружжя, підстави виникнення цих прав та обов`язків визначаються Сімейним кодексом України (далі - СК України).

Такі висновки ґрунтуються на положеннях ст.ст.15,16 ЦК України, відповідно до яких кожній особі гарантується право на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, шляхом звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільного права та інтересу може бути визнання права або застосування інших способів захисту, встановлених законом, зокрема поділу майна, що є у спільній сумісній власності.

У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, як випливає зі змісту ч.1 ст.70 СК України та ч.2 ст.372 ЦК України, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Враховуючи те, що вищевказане нерухоме майно є об`єктом права спільної сумісної власності позивача та відповідача, оскільки набуто ними за час перебування у шлюбі, вони мають рівні права на володіння, користування та розпорядження спільним майном, що випливає з наступного.

У відповідності до ст.ст. 317, 319 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

У відповідності до ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Тому, положення ст. 391 ЦК України встановлює гарантію права власнику майна вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ч. 2 ст.71СімейногокодексуУкраїни якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом.

З обставин справи вбачається, що це спірне майно, придбане під час перебування в зареєстрованому шлюбі, тобто набуте ними за спільні кошти, тому це майно є їх спільною сумісною власністю і підлягає розподілу, оскільки кожна із сторін відповідно до ст.ст. 368, 372 ЦК України має право на 1/2 частину від спільного майна, а державна реєстрація права власності за одним із подружжя порушує законні права та інтереси іншого, як співвласника такого майна.

Частиною 1 ст.61СімейногокодексуУкраїни встановлено, що об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Статтею 163СімейногокодексуУкраїни встановлено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Частиною 1 ст.69СімейногокодексуУкраїни встановлено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Суб`єктивне право на поділ майна, що перебуває на праві спільної сумісної власності подружжя, належить кожному з них незалежно від того, в який момент здійснюється поділ: під час шлюбу або після його розірвання. Поділ може бути здійснений як за домовленістю подружжя, так і за судовим рішенням. В основу поділу покладається презумпція рівності часток подружжя, яка може бути спростована домовленістю подружжя або судовим рішенням.

Частинами 1, 2 ст.70СімейногокодексуУкраїни встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї.

Принцип рівності часток застосовується незалежно від того, чи здійснюється поділ у судовому або у позасудовому порядку.

Зазначені нормизаконусвідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17 та постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2018 року у справі № 235/9895/15-ц, від 05 квітня 2018 року у справі № 404/1515/16-ц.

За таких обставин, суд виходить з того, що спірне майно, а саме: земельну ділянку кадастровий номер 3223110100:01:019:0100, загальною площею 0,1 га, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , земельна ділянка НОМЕР_1 , транспортний засіб марки «SMART ROADSTER», ідентифікаційний номер кузова/шасі НОМЕР_2 , 2004 року випуску, д.н.з. НОМЕР_3 ., є спільною власністю сторін.

Оскільки вказаневище майнонабуто сторонамипід часперебування в зареєстрованому шлюбі,є об`єктомспільної сумісноївласності сторін,відтак можебути поділеноміж сторонамив судовомупорядку на засадах рівності часток кожного із сторін.

Відповідно до ст.12ЦПКУкраїни цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 81 ЦПК України).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).

Згідно з вимогами ст.ст.76-81ЦПКУкраїни засобами доказування є письмові, речові і електронні докази, висновки експертів, показання свідків. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Враховуючи викладене, вирішуючи спір в межах заявлених позовних вимог та на підставі наявних у справі доказів, суд вважає, що позовні вимоги доведені належними і допустимими доказами, тому позов підлягає до задоволення.

Щодо стягнення з відповідача суми сплаченого судового збору та витрат на правничу допомогу слід зазначити наступне.

Відповідно дост.141ЦПК Українисудовий збірпокладається насторони пропорційнорозміру задоволенихпозовних вимог. Іншісудові витрати,пов`язані зрозглядом справи,покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку з вищевикладеним, суму сплаченого судового збору у відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України слід стягнути з відповідача в повному обсязі.

При цьому суд не приймає до уваги позицію відповідача в частині стягнення з нього половини суми сплаченого судового збору, оскільки відповідачем повідомлено суду про визнання позивних вимоги після закриття підготовчого провадження у справі та початку судового розгляду по суті.

Відповідно до ч.1ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з ч.3 п.1ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною третьоюстатті 141 ЦПК Українивстановлено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до ч. 8ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Дослідивши подані документи, суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу у загальному розмірі 5000,00 грн. 00 коп. Суд не вбачає ознак співмірності заявленого представником позивачки розміру витрат на правничу допомогу, враховуючи, що на підтвердження понесених позивачкою витрат на професійну правничу допомогу суду не подано детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Керуючись 4, 10, 12, 13, 19, 76, 81, 89, 259, 263-265, 268, 273, 282, 365 Цивільного процесуального кодексу України, ст.ст. 203, 215, 235, 317, 319, 321, 328, 331, 345, 368, 369, 370, 372, 375, 376, 386, 391, 392, Цивільного кодексу України, ст.ст. 57, 60, 61, 63, 65-72 Сімейного кодексу України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Визнати спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в рівних долях по 1/2 частці за кожним нерухоме майно, яке було набуте подружжям в період проживання в зареєстрованому шлюбі, а саме:

-земельну ділянку кадастровий номер 3223110100:01:019:0100, загальною площею 0,1 га, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , земельна ділянка НОМЕР_1 ;

-Транспортний засіб марки «SMART ROADSTER», ідентифікаційний номер кузова/шасі НОМЕР_2 , 2004 року випуску, д.н.з. НОМЕР_3 .

В порядку поділу неподільної речі, транспортного засобу марки «SMART ROADSTER», 2004 р.в., ідентифікаційний номер кузова/шасі НОМЕР_2 , 2004 р.в., д.н.з. НОМЕР_3 , виділити його у особисту власність ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 зі сплатою на користь ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 , компенсації половини його вартості замість частки відповідача у праві спільної сумісної власності на автомобіль в розмірі 72295,30 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 , місце проживання: АДРЕСА_3 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_4 ) понесені судові витрати, а саме: витрати по сплаті судового збору в розмірі 3350 грн. 64 коп., витрати в розмірі 5000 грн. 00 коп., а всього 8350 грн. 64 коп.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду через Обухівський районний суд Київської області шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, а в разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.В.Кравченко