Рішення

від 23.04.2024 по справі 645/3545/23

ФРУНЗЕНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 645/3545/23

Провадження № 2/645/145/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 квітня 2024 року м. Харків

Фрунзенський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Шевченко Г.С.,

за участю: секретарів судових засідань - Базаки А.А., Селіверстової Д.М.,

представника позивача АТ "СЕНС БАНК" адвоката Кравцової С.М.,

представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Цимбалюка С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства "СЕНС БАНК" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю "ОРГТЕХБУД" про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Представник АТ "СЕНС БАНК" звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ТОВ "ОРГТЕХБУД", у якому просить:

стягнути солідарно з відповідачів, яким (якою) є: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь АТ "СЕНС БАНК" заборгованість розраховану на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України, та пунктів кредитного договору за невиконання грошового зобов`язання за кредитним договором №830/1-27/14-3/06-117 від 29.05.2006 р., та становить - 623 353,15 грн. та складається з суми заборгованості за ставкою 3% на кредитну заборгованість 129 183,29 грн.; сума заборгованості за інфляційними витратами на кредитну заборгованість 494 169,86 грн.;

стягнути солідарно з відповідачів, яким (якою) є: ОСОБА_1 та ТОВ "ОРГТЕХБУД" на користь АТ "СЕНС БАНК" заборгованість розраховану на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України, та пунктів кредитного договору за невиконання грошового зобов`язання за кредитним договором №830/1-27/14-3/06-117 від 29.05.2006, та становить - 623 353,15 грн. та складається з суми заборгованості за ставкою 3% на кредитну заборгованість 129 183,29 грн.; сума заборгованості за інфляційними витратами на кредитну заборгованість 494 169,86 грн.;

стягнути солідарно з відповідачів на користь АТ "СЕНС БАНК" витрати по сплаті судового збору у сумі - 9 350,30 грн.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги представник позивача посилається на те, що 29.05.2006 між АТ "УКРСОЦБАНК" та ОСОБА_1 було укладено договір кредиту №830/1-27/14-3/06-117 відповідно до якого кредитор надає позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти в сумі 99 000 доларів США зі сплатою 12 процентів річних та порядком погашення суми основної заборгованості з кінцевимтерміном погашення заборгованості по кредиту до 10.05.2021 (п.п. 1.1, 1.1.2). 29.05.2006 між АТ "УКРСОЦБАНК", ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір поруки №730/15-27/14-7/06-232, відповідно до якого поручитель зобов`язується перед кредитором у повному обсязі відповідати за виконання позичальником зобов`язань щодо повернення суми кредиту, сплату відсотків за користування кредитом, а також можливих штрафних санкцій. Поручитель ознайомлений з умовами Договору кредиту та ніяких заперечень, а також непорозумінь його положень не має (п.п. 1.1, 1.2). 29.05.2006 між АТ "УКРСОЦБАНК", ОСОБА_1 та ТОВ "ОРГТЕХБУД" було укладено договір поруки №730/15-27/14-7/06-233, відповідно до якого поручитель зобов`язується перед кредитором у повному обсязі відповідати за виконання позичальником зобов`язань щодо повернення суми кредиту, сплату відсотків за користування кредитом, а також можливих штрафних санкцій. 17.07.2009 між АТ "УКРСОЦБАНК" та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду № 1 про внесення змін до договору кредиту від 29.05.2006, відповідно до якої сторони дійшли взаємної згоди щодо пролонгації кінцевого терміну користування кредитом, відстрочки сплати основного боргу та збільшення ліміту кредитування. Згідно із додатковою угодою Банк надав ОСОБА_1 у тимчасове користування на умовах строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти у сумі 101 822,92 доларів США зі сплатою 14 відсотків річних з щомісячним погашенням заборгованості. Також 17.07.2009 між АТ "УКРСОЦБАНК", ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ТОВ "ОРГТЕХБУД" було укладено договір №1 про внесення змін до договорів поруки, відповідно до яких сторони домовилися внести зміни до договорів поруки, а саме щодо повернення кредиту в сумі 101 822,92 доларів США зі сплатою процентів за користування у розмірі 14 відсотків річних. Рішенням Фрунзенського районного суду міста Харкова від 31.01.2012 у справі №2-1254/11 задоволено позов ПАТ "УКРСОЦБАНК": стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ "УКРСОЦБАНК" заборгованість за договором кредиту №830/1-27/14-3/06-117 від 29.05.2006 в сумі 868 839,14 грн. та судові витрати по 910,0 грн. з кожного. АТ "СЕНС БАНК" з 15.10.2019 є правонаступником всього майна, прав та обов`язків АТ "УКРСОЦБАНК", який було приєднано до АТ "АЛЬФА-БАНК", який 12.08.2022 змінив свою назву на АТ "СЕНС БАНК". У зв`язку з невиконанням боржником свого обов`язку по сплаті заборгованості за договором кредиту, позивач АТ "СЕНС БАНК" змушений був звернутися до суду з відповідним позовом.

Ухвалою суду від 25.07.2023 р. відкрито загальне позовне провадження у справі з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 14.08.2023 р. закрито підготовче провадження у справі.

04.09.2023 р. від представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Цимбалюк С.В. до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просив відмовити в задоволенні позовних вимог. Представник відповідача не заперечував, що між АТ "УКРСОЦБАНК" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №830/1-27/14-3/06-117, в забезпечення якого між АТ "УКРСОЦБАНК" та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ТОВ "ОРГТЕХБУД" було укладено договори поруки №730/15-27/14-7/06-232 та №730/15-27/14-7/06-233. У зв`язку з невиконанням умов договору кредиту №830/1-27/14-3/06-117, рішенням Дзержинського районного суду міста Харкова від 22.03.2011 у справі №2-3101/11 задоволено в повному обсязі позовну заяву ПАТ "УКРСОЦБАНК" та стягнуто з ТОВ "ОРГТЕХБУД" на користь ПАТ "УКРСОЦБАНК", в особі Харківської обласної філії ПАТ "УКРСОЦБАНК" заборгованість за договором кредиту №830/1-27/14-3/06-117 від 29.05.2006 у сумі 868 839,0 грн., також судові витрати в загальному розмірі 1820,0 грн. Також, рішенням Фрунзенського районного суду міста Харкова від 31.01.2012 у справі №2-1254/11 постановлено стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ "УКРСОЦБАНК" в особі Харківської обласної філії ПАТ "УКРСОЦБАНК" заборгованість за договором кредиту №830/1-27/14-3/06-117 від 29.05.2006 у сумі 868 839,0 грн., також судові витрати по 910,0 грн. з кожного. Ухвалою Фрунзенського районного суду міста Харкова від 15.08.2016 у справі №2033/2-1254/11 відмовлено в задоволенні заяви ПАТ "УКРСОЦБАНК" про поновлення строків на пред`явлення виконавчих листів до виконання, виданих на підставі рішення Фрунзенського районного суду міста Харкова від 31.01.2012 у справі №2-1254/11.

Заперечуючи проти позовних вимог представник відповідача звертає увагу на тому, що при зверненні до суду позивачем не доведено його право вимоги за договором кредиту №830/1-27/14-3/06-117 від 29.05.2006, оскільки не надано належних документів про перехід прав за вказаним договором кредиту від АТ "УКРСОЦБАНК" до АТ "СЕНС БАНК". Наголошував, що невиконання зобов`язання за договором кредиту №830/1-27/14-3/06-117 від 29.05.2006, не породжує виникнення у поручителів власного грошового зобов`язання перед кредитором, розмір якого визначено на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України. Також представник відповідача до позовних вимог позивача просив застосувати позовну давність, мотивуючи це тим, що право позивача на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову, без урахування при цьому періоду з 24 лютого 2022 року, оскільки з цієї дати позивач не мав права нараховувати 3 відсотки річних та інфляційні витрати. Вказував також на неправильний розрахунок позивачем 3% річних та інфляційних втрат, мотивуючи це тим, що 3% річних та інфляційні втрати повинні нараховуватися на суму основного боргу без урахування вже нарахованих процентів за користування чужими грошовими коштами та інфляційних втрат. Посилаючись на попередню недобросовісну поведінку позивача та у зв`язку з тим, що розмір нарахувань майже дорівнює розміру основної заборгованості, просив зменшити розмір нарахування інфляційних втрат та 3% річних на основну суму боргу. Посилаючись на висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 08.11.2019 у справі №127/15672/16-ц представник відповідача наголошував на передчасності пред`явленого позову, оскільки право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення.

25.09.2023 р. до суду надійшли письмові пояснення представника позивача. Представник зазначав, що ставши кредитором за кредитним договором № 830/1-27/14-3/06-117 від 29.05.2006 року та виявивши інформацію про існування рішення суду у справі №2-1254/11 АТ «Альфа Банк» звернулось до суду з заявою про поновлення строку пред`явлення виконавчого листа до виконання. Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 15.08.2016 банку відмовлено у поновленні вказаного строку. Отже, на момент, коли кредитором за кредитним договором стало АТ «Альфа Банк» строк пред`явлення виконавчого документу до виконання вже сплив. Причиною спливу даного процесуального строку є недостатньо сумлінне використання своїх прав з боку ПАТ «Укрсоцбанк». Разом з тим, чинне законодавство не містить жодної правової норми, яка б пов`язувала сплив строку можливості примусового виконання судового рішення із правовим наслідком у вигляді припинення зобов`язання або втрати законної сили самим судовим рішенням про стягнення заборгованості. Вказав, що рішення суду на даний час не виконане, жодних доказів зворотного матеріали справи не містять. Щодо позовної давності, то позов у даній справі подано за період з березня 2017 по лютий 2022, а тому він поданий в межах строку позовної давності. Також представник зазначив, що відповідач не надав до суду свого розрахунку 3% річних та інфляційних витрат або доказів, які б давали суду підстави для встановленні іншого розміру заборгованості позичальника, тобто відповідачем не спростовано факт наявності та розміру заборгованості, порядок її нарахування.

Ухвалою суду від 04.10.2023 р. визнано явку позивача обов`язковою.

18.12.2023 р. до суду надійшли письмові пояснення представника позивача. Так, представник позивача посилався на те, що під час проведення судового засідання і надання пояснень по справі виникли питання з приводу передавального акту, розрахунку заборгованості і доказів направлення вимог. 1. Згідно Рішення № 5/2019 єдиного акціонера АТ Укрсоцбанк від 15.10.2019 року, було затверджено Передавальний акт та визначено, що правонаступництво щодо всього майна, прав та обов`язків АТ Укрсоцбанк які зазначені у передавальному акті, виникає у АТ АЛЬФА-БАНК з дати визначеної у Передавальному акті, а саме - з 15.10.2019 року. Протоколом № 4/2019 позачергових загальних зборів акціонерів АТ Альфа-Банк від 15.10.2019 року було вирішено затвердити Передавальний акт (п. 2.1. протоколу). 15.10.2019 року відповідно до підпункту г пункту 11 частини 4 статті 1 Закону України Про спрощення процедур реорганізації та капіталізації банків, пунктів 3.1., 5.3., Постанови Правління НБУ № 189 від 27.06.2008 року Про затвердження положення про особливості реорганізації банку за рішенням його власників, було затверджено Передавальний акт, у відповідності до якого АТ Альфа-Банк у порядку правонаступництва набуває всіх прав за переданими йому активами (включаючи права за договорами забезпечення, у тому числі поруки), а також набув обов`язків боржника за вимогами кредиторів (вкладників) за переданими зобов`язаннями без необхідності внесення змін до відповідних договорів. Згідно п. 1 Передавального акту від 11.10.2019 року, внаслідок реорганізації шляхом приєднання АТ Укрсоцбанк правонаступником усього його майна, майнових прав та обов`язків за цим актом є АТ АЛЬФА - БАНК. Правонаступництво щодо майна, прав та обов`язків АТ Укрсоцбанк виникає у АТ Альфа-Банк з дати затвердження цього Передавального акту загальними зборами акціонерів АТ Альфа-Банк та рішенням єдиного акціонера АТ Укрсоцбанк, а саме з 15.10.2019 року. Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 24960177 від 03.12.2019 року Акціонерне товариство Укрсоцбанк припинено за рішенням засновників. 01.12.2022 року АТ «Альфа банк» змінило найменування з Акціонерне товариство "Альфа Банк» на Акціонерне товариство «Сенс Банк" без зміни організаційно-правової форми, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 01.12.2022 року, та витягом із Державного реєстру банків від 02.12.2022 року. Таким чином на час звернення з позовною заявою АТ «Сенс Банк» є належним позивачем по справі. Згідно розрахунку заборгованості інфляційних витрат за ст .625 ЦК України на суму заборгованості згідно рішення суду, повідомили наступне. Розрахунок проведено за період з 12.03.2017 року по 23.02.2022 року за формулою Сума інфляційних витрат = (сума боргу)х(Індекс інфляції) (сума погашення в цьому місяці). Таким чином, суму розрахунку інфляційних витрат проведено у відповідності до судової практики у подібних правовідносинах. Вимоги про погашення заборгованості направлялися на поштові адреси Позичальника і фінансових поручителів засобами поштового зв`язку (Укрпошта), але вже після пред`явлення позовної заяви повернулися до банку з відмітками «за закінченням терміну зберігання».

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3 позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити. Надала пояснення, аналогічні, викладеним раніше.

Представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Цимбалюк С.В. в судовому засідання заперечував проти задоволення позову, з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилася, надала заяву про слухання справи у її відсутність. Проти задоволення позову заперечувала з підстав та мотивів, які викладені її чоловіком ОСОБА_1 у відзиві на позовну заяву.

Представник відповідача ТОВ "ОРГТЕХБУД" у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Суд, заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, вивчивши подані заяви по суті справи, дослідивши надані документи і матеріали, з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті приходить до наступного.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частина перша та друга статті 2 ЦПК України).

Частиною 3 статті 129Конституції України визначено основні засади судочинства, однією з яких, згідно пункту 3 вказаної статті, є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до статті 6Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод всі судові процедури повинні бути справедливими.

Рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним ЗакономУкраїни принципу верховенства права.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Тобто саме на суд покладено обов`язок під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.

Згідно статті 12ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 13ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлені наступні фактичні обставини.

29.05.2006 між АТ "УКРСОЦБАНК" на ОСОБА_1 був укладений договір кредиту № 830/15-27/14-7/06-233. Згідно цього договору було надано ОСОБА_1 у тимчасове користування на умовах строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти у сумі 99 000 доларів США зі сплатою 12% відсотків річних з щомісячним погашенням основної заборгованості по 550 доларів США та кінцевим терміном погашення основної заборгованості до 10.05.2021. Кредит був наданий на фінансування будівництва ОСОБА_1 , що здійснюється ТОВ "ОРГТЕХБУД". Крім того, 29.05.2006 між Банком, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір поруки, за умовами якого ОСОБА_2 зобов`язалася перед позивачем відповідати за виконання ОСОБА_1 умов, щодо сплати суми кредиту, відсотків та можливих штрафних санкцій. 17.07.2009 між Банком та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду № 1 про внесення змін до договору кредиту від 29.05.2006, відповідно до якої сторони дійшли взаємної згоди щодо пролонгації кінцевого терміну користування кредитом, відстрочки сплати основного боргу та збільшення ліміту кредитування. Згідно із додатковою угодою Банк надав ОСОБА_1 у тимчасове користування на умовах строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти у сумі 101 822, 92 доларів США зі сплатою 14 відсотків річних з щомісячним погашенням заборгованості. Також 17.07.2009 року між Банком, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір № 1 про внесення змін до договору поруки, відповідно до якого сторони домовилися внести зміни до договору поруки, а саме щодо повернення кредиту в сумі 101 822, 92 доларів США зі сплатою процентів за користування у розмірі 14 відсотків річних. З 11.11.2010 ОСОБА_1 повністю припинив виконувати обов`язки щодо повернення основної суми заборгованості та сплати відсотків за користування. Станом на 27.12.2010 обов`язки не виконуються більше 30 днів, тому відповідно до п. 3 додаткової угоди № 1 про внесення змін до договору кредиту строк користування кредитом вважається таким, що сплив та відповідач зобов`язаний повністю погасити кредит, сплатити відсотки та нараховані штрафні санкції. Станом на 27.12.2010 загальна заборгованість ОСОБА_1 складала 868 839,14 грн., з яких: заборгованість за кредитом становить 657 402,71 грн.; заборгованість за відсотками 124 871, 27 грн.; пеня 13 605,47 грн.; штраф 72 959,69 грн.

За змістом положень статті 526ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (стаття 530 ЦК України).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Згідно зі статтею 610ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Отже, для належного виконання зобов`язання необхідно дотримуватись визначених у договорі строків, зокрема щодо сплати коштів, визначених кредитним договором, а тому прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

Положеннями статті 611цього Кодексу передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Зокрема, статтею 625ЦК України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов`язання, які мають особливості. Так, відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Формулювання статті 625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3 % річних не є неустойкою у розумінні положень статті 549 цього Кодексу.

Отже, за змістом наведеної норми закону нараховані на суму боргу інфляційні втрати та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ним утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до ч. 5 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Згідно висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №444/9519/12, від 04.07.2018 у справі №310/11534/13-ц, від 31.10.2018 у справі №202/4494/16-ц, якщо банк використав право вимоги дострокового повернення усієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, а також сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України, то такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов`язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом. Кредитодавець втрачає право нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку у разі пред`явлення вимоги до позичальника про дострокове погашення боргу на підставі статті 1050 ЦК України. Разом з тим права та інтереси кредитодавця в таких правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Рішенням Дзержинського районного суду міста Харкова від 22.03.2011 у справі №2-3101/11, яке набрало законної сили, задоволено в повному обсязі позовну заяву ПАТ "УКРСОЦБАНК" та стягнуто з ТОВ "ОРГТЕХБУД" на користь ПАТ "УКРСОЦБАНК", в особі Харківської обласної філії ПАТ "УКРСОЦБАНК" заборгованість за договором кредиту №830/1-27/14-3/06-117 від 29.05.2006 у сумі 868 839,0 грн., також судові витрати в загальному розмірі 1820,0 грн.

Рішенням Фрунзенського районного суду міста Харкова від 31.01.2012 у справі №201254/11, яке набрало законної сили, стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ "УКРСОЦБАНК" в особі Харківської обласної філії ПАТ "УКРСОЦБАНК" заборгованість за договором кредиту №830/1-27/14-3/06-117 від 29.05.2006 у сумі 868 839,0 грн. та судові витрати по 910,0 грн. з кожного.

Ухвалою Фрунзенського районного суду міста Харкова від 15.08.2016 у справі №2033/2-1254/11 відмовлено в задоволенні заяви ПАТ "УКРСОЦБАНК" про поновлення строків на пред`явлення виконавчих листів до виконання, виданих на підставі рішення Фрунзенського районного суду міста Харкова від 31.01.2012 у справі №2-1254/11.

Позивач посилався на те, що в результаті невиконання умов договору, у відповідача виникла заборгованість, розрахована на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України та пунктів кредитного договору за невиконання грошового зобов`язання за кредитним договором №830/1-27/14-3/06-117 від 29.05.2006, станом на 23.02.2022 в розмірі 623353,15 грн. (з яких: сума заборгованості за ставкою 3% на кредитну заборгованість - 129183,29 грн., сума заборгованості за інфляційними витратами на кредитну заборгованість - 494169,86 грн.).

На забезпечення умов виконання кредитного договору № 830/1-27/14-3/06-117 від 29.05.2006 року з ОСОБА_2 було укладено Договір поруки № 830/15-27/147/06-232 від 29.05.2006 року.

Також, на забезпечення умов виконання кредитного договору № 830/1-27/14-3/06-117 від 29.05.2006 року з ТОВ «ОРГТЕХБУД» було укладено Договір поруки №30/15-27/14-7/06-233 від 29.05.2006 року.

Судом, під час попереднього судового розгляду встановлено, що ОСОБА_1 належним чином не виконував своїх зобов`язань за Кредитним договором, яким йому надано кредит строком до 10.05.2021. У зв`язку із цим банк звернувся до суду з вимогою про дострокове стягнення заборгованості за кредитом і процентів за користування коштами з позичальника ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , ТОВ "ОРГТЕХБУД", які поручилися за виконання відповідачем цього договору на підставі укладених із банком договорів поруки. Судовим рішенням від 31.01.2012 про стягнення заборгованості за кредитним договором підтверджено наявність грошового зобов`язання позичальника перед банком та його порушення. Виконавчий лист, виданий на підставі цього рішення, не пред`явлений до примусового виконання та станом на даний час заборгованість відповідачів перед позивачем не погашена.

Відповідно до частини 4 статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, наявність заборгованості відповідачів перед позивачем та її розмір вже встановлено судовим рішенням, яке набрало законної сили, а відтак, такі обставини додатковому доведенню не підлягають.

Правовий аналіз положень статей 526, 599, 611, 625ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за кредитним договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення. Зазначена позиція підтверджена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №310/11534/13-ц, від 04.06.2019 у справі №916/190/18.

Таким чином, з ухваленням рішення про стягнення боргу у 2011 та у 2012 роках зобов`язання відповідачів сплатити заборгованість за Кредитним договором не припинилося. Відтак, суд відхиляє твердження представника відповідача, що позивач не має право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення до моменту фактичного виконання рішення.

Вирішуючи питання права позивача на звернення до суду з відповідним позовом, суд констатує наступне.

Відповідно достатті 512ЦК Україникредитор узобов`язанніможе бутизамінений іншоюособою внаслідок: 1)передання нимсвоїх правіншій особіза правочином(відступленняправа вимоги); 2)правонаступництва; 3)виконання обов`язкуборжника поручителемабо заставодавцем(майновимпоручителем); 4)виконання обов`язкуборжника третьоюособою. Кредитору зобов`язанніможе бутизамінений такожв іншихвипадках,встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Відносини правонаступництва юридичних осіб врегульовані Главою 7 ЦК України. Так, відповідно до положень статей 104, 107 ЦК України юридична особа припиняється у результаті передання всього свого майна, прав та обов`язків іншим юридичним особам правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або у результаті ліквідації. Тобто реорганізація юридичної особи, шляхом приєднання юридичної особи до іншої є формою правонаступництва.

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Вибуття первісного кредитора і заміна його новим не скасовує обов`язковості виконання рішення суду.

Як встановлено судом, рішенням загальних зборів акціонерів акціонерного товариства "АЛЬФА-БАНК" та єдиним акціонером АТ "УКРСОЦБАНК" затверджено рішення про реорганізацію АТ "УКРСОЦБАНК" шляхом приєднання до АТ "АЛЬФА-БАНК", та рішенням № 5/2019 єдиного акціонера АТ "УКРСОЦБАНК" від 15.10.2019 було затверджено передавальний акт, та визначено, що правонаступництво щодо всього майна, прав та обов`язків АТ "УКРСОЦБАНК", які зазначені у передавальному акті, виникає у АТ "АЛЬФА-БАНК" з дати, визначеної у передавальному акті, а саме з 15.10.2019.

Судом встановлено, що АТ "УКРСОЦБАНК" припинено з 03.12.2019, правонаступником його прав та обов`язків стало АТ "АЛЬФА-БАНК"; 01.12.2022 АТ "АЛЬФА-БАНК" змінило назву на АТ "СЕНС БАНК". Такі обставини підтверджуються наданими представником позивача письмовими доказами, які достатньо підтверджують обставину, що правонаступником АТ "УКРСОЦБАНК" стало АТ "АЛЬФА-БАНК", яке змінило назву на АТ "СЕНС БАНК". Крім того, ці обставини встановлені також численними судовими рішеннями, які є в загальному доступі.

Таким чином, передання кредитором своїх прав іншій особі за рішеннями загальних зборів та єдиного акціонера є матеріальним правонаступництвом і такий правонаступник кредитора має право звертатись до суду, а відтак, суд приходить до висновку, що до АТ "СЕНС БАНК", як правонаступника АТ "УКРСОЦБАНК", перейшли права кредитора у зобов`язанні щодо права вимоги за кредитним договором від 29.05.2006 №830/1-27/14-3/06-117, що наділяє позивача правом на звернення до суду з відповідним позовом.

Вирішуючи справу в частині вимог, які пред`явлено АТ "СЕНС БАНК" до поручителів відповідачів ОСОБА_2 та ТОВ "ОРГТЕХБУД", суд керується висновками, які викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.10.2018 у справі №202/4494/16, згідно яких на правовідносини, які виникають після ухвалення рішення про стягнення заборгованості, порука не поширюється, якщо інше не встановлене договором поруки.

Досліджені судом договори поруки №730/15-27/14-7/06-232 та №730/15-27/14-7/06-233 від 29.05.2006, які було укладено між АТ "УКОСОЦБАНК" та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 і між АТ "УКОСОЦБАНК" та ОСОБА_1 , ТОВ "ОРГТЕХБУД" не містять у собі положень щодо відповідальності поручителів після ухвалення рішення про стягнення заборгованості.

Таким чином, суд приходить до висновку про відсутність підстав до задоволення позову в частині, що стосується вимог пред`явлених АТ "СЕНС БАНК" до поручителів ОСОБА_2 та ТОВ "ОРГТЕХБУД".

Надаючи оцінку вимогам позивача про стягнення з відповідача ОСОБА_1 суми боргу, розрахованої на підставі частини 2 статті 625 ЦК України та її розміру, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно достатті 625ЦК УкраїниБоржник незвільняється відвідповідальності занеможливість виконанняним грошовогозобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як наголошується в численних постановах Верховного Суду, у разі порушення боржником строку виконання судового рішення про стягнення на користь стягувача-кредитора коштів (прострочення виконання підтвердженого судовим рішенням грошового зобов`язання) стаття 625ЦК України встановлює ефективний компенсаторний механізм захисту від такого порушення, дозволяючи кредитору стягнути з боржника 3 % річних від вчасно несплаченої за чинним рішенням суду суми й інфляційні втрати за період прострочення виконання цього рішення.

Разом з тим, визначаючи розмір заборгованості відповідача, суд зобов`язаний належним чином дослідити подані стороною докази (у цьому випадку - зроблений позивачем розрахунок заборгованості, інфляційних втрат та трьох процентів річних), перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю бо частково - зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов`язок суду.

У своїй позовній заяві АТ "СЕНС БАНК" просить стягнути з відповідачів 623 353,15 грн, а саме: інфляційні втрати в розмірі 494 169,86 грн та три проценти річних в розмірі 129 183,29 грн., які нараховані на залишок заборгованості відповідача перед позивачем. При цьому інфляційні втрати розраховані позивачем за період з 01.03.2017 по 01.02.2022, а три проценти річних - з 12.02.2017 по 23.02.2022.

Обґрунтовуючи правильність власних розрахунків в частині нарахування інфляційних втрат на основну суму боргу позивач посилається на висновок Верховного Суду від 24.09.2020 у справі №915/2095/19, відповідно до якого Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду зазначив, що у судовій практиці часто виникають проблеми із застосуванням механізму розрахунку інфляційних збитків у випадку часткового помісячного погашення суми основного боргу. З огляду на таке, Суд вважає за доцільне роз`яснити, що при зменшенні суми боргу у конкретному місяці "А" на певну суму (до прикладу 100 грн.) до уваги береться сума боргу на початок розрахункового періоду "Х", помножена на індекс інфляції у цьому місяці (до прикладу, "і-1"), і від зазначеного добутку необхідно віднімати суму погашення (100 грн.) Отже, у математичному викладі це можна відобразити такою формулою: "Х" * "і-1" - 100 грн. = "ЗБ", де "Х" - залишок боргу на початок розрахункового періоду, "і-1" - офіційно встановлений індекс інфляції у розрахунковому місяці та 100 грн. - умовна сума погашення боргу у цьому місяці, а «ЗБ» - залишок основного боргу з інфляційною складовою за цей місяць (вартість грошей з урахуванням інфляції у цьому місяці та часткового погашення боргу у цьому ж місяці).

А за наступний місяць базовою сумою для розрахунку індексу інфляції буде залишок боргу разом з інфляційною складовою за попередній місяць ("ЗБ" відповідно до наведеної формули), який перемножується на індекс інфляції за цей місяць, і від зазначеного добутку має відніматися сума погашення боржником своєї заборгованості у поточному місяці (якщо таке погашення відбувалося).

У випадку, якщо погашення боргу не відбувалося декілька місяців підряд, то залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць такого періоду ("ЗБ") перемножується послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу, та ділиться на 100%. Для відокремлення інфляційних збитків за певний період від основної заборгованості від остаточного розрахунку основного боргу з інфляційною складовою, проведеного із застосуванням такої послідовності, необхідно відняти основний борг, який залишився непогашеним на кінець розрахункового періоду.

При вирішенні цієї справи суд не приймає за належне доводи представника позивача щодо правильності обрахунку інфляційних втрат з посиланням на зазначений висновок Верховного Суду з підстав того, що вказаний висновок не є релевантним до відносин сторін за цим спором. Крім того, в тому ж таки висновку Верховний Суд заначив, що такий спосіб розрахунку інфляції застаттею 625 ЦК Україниз точки зору математичного підходу не є єдиним, але вбачається найбільш простим для застосування юристами.

Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду від 03.10.2023 у справі №686/7081/21 Велика Палата Верховного Суду зауважує, що у законодавстві України відсутній принцип, згідно з яким пізніший висновок Верховного Суду відміняє його попередній висновок. Єдиний механізм узгодження правозастосування, який передбачає процесуальний закон, - це механізм відступу від висновку щодо застосування норм права, зокрема на користь висновку Великої Палати Верховного Суду у разі, якщо йому суперечить висновок касаційного суду.

У наведеному висновку Великої Палати Верховного Суду від 03.10.2023 у справі №686/7081/21 в пунктах 84, 86 суд наводить належний спосіб обрахунку 3% річних та інфляційних втрат.

Разом з тим, суд констатує, що главою 19ЦК України визначено строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, тобто позовну давність.

Аналіз змісту наведених норм матеріального права у їх сукупності дає підстави для висновку, що до правових наслідків порушення грошового зобов`язання, передбачених статті 625 ЦК України, застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки (стаття 257 цього Кодексу).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (стаття 267 ЦК України).

Порядок відліку позовної давності наведено у статті 261 ЦК України. Зокрема, відповідно до частини першої цієї статті перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення.

Як було встановлено судом, зобов`язання відповідачів перед позивачем не виконано, борг не погашено.

Законодавець визначає обов`язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням рівня інфляції та 3% річних за увесь час прострочення, у зв`язку із чим таке зобов`язання є триваючим.

Таким чином, враховуючи викладене, приймаючи до уваги висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 10.04.2018 та від 27.04.2018 у справах № 910/16945/14 та № 908/1394/17, від 16.11.2018 у справі №918/117/18, від 30.01.2019 у справах №905/2324/17 та №922/175/18, від 13.02.2019 у справі №924/312/18, про те, що невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.

У цій справі АТ "СЕНС БАНК" пред`явило позов 24.07.2023 р.

З огляду на викладене, твердження представника відповідача про сплив позовної давності за вимогами банку до ОСОБА_1 про стягнення 3% річних у зв`язку зі спливом позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем, є обґрунтованим.

Оскільки позивач звернувся за стягненням з ОСОБА_1 3% річних за час прострочення, який, як він вважав, тривав з 12.03.2017 по 01.02.2022, то суд повинен установити, чи дотримано строки позовної давності з урахуванням викладених висновків Верховного Суду.

Проведеним судом обрахунком 3% річних та інфляційних втрат за період з серпня 2020 року по 22.02.2022 складає наступне:

868839,14 грн. х 572 днів х 3% річних / 365 = 40847,34 грн. (3% річних);

868 839,14 грн. х ((99,80%/100) x (100,50%/100) x (101,00%/100) x (101,30%/100) x (100,90%/100) x (101,30%/100) x (101,00%/100) x (101,70%/100) x (100,70%/100) x (101,30%/100) x (100,20%/100) x (100,10%/100) x (99,80%/100) x (101,20%/100) x (100,90%/100) x (100,80%/100) x (100,60%/100) x (101,30%/100) x (101,60%/100)) - 868839,14 = 142590,92 грн. (інфляційні втрати).

Суд непогоджується здоводами представникапозивача,що обрахунокзаборгованості слідздійснювати зберезня 2017року узв`язкуз внесеннямзмін доположень Цивільногокодексу України,оскільки відповіднодо положеньстатті 5ЦК Україниакти цивільногозаконодавства регулюютьвідносини,які виниклиз днянабрання нимичинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.

Разом зтим,суд відзначає,що відповіднізміни доположень Цивільногокодексу Українив частині,що стосуєтьсяобрахунку позовноїдавності,було внесеноЗаконом №540-IX від 30.03.2020, який набув чинності 02.04.2020, що унеможливлює застосування нових правил обрахунку позовної давності до відносин, які виникли до набрання ним чинності, навіть з підстав того, що таким чином цивільна відповідальність відповідача збільшується.

Відповідно до частини 3 статті 12, частини 1 статті 81ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частини 5, 6 статті 81 ЦПК України).

Таким чином, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме з ОСОБА_1 на користь АТ "СЕНС БАНК" підлягає стягненню сума боргу за період з серпня 2020 року по 22.02.2022 у розмірі 183 438,26 грн., що складає: 142590,92 грн. інфляційні втрати; 40847,34 грн. 3% річних нарахованих на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Згідно частини 1 статті 141ЦПК України судовийзбір покладаєтьсяна сторонипропорційно розмірузадоволених позовнихвимог.У зв`язку з частковим задоволенням позову, з відповідача ОСОБА_1 на користь АТ «Сенс банк» підлягає стягненню судовий збір в розмірі 2751,57 грн. (29,43%).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 19, 81, 141, 263-265, 268, 272, 273-276 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Акціонерного товариства "СЕНС БАНК" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю "ОРГТЕХБУД" про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства "СЕНС БАНК" 03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 100, код ЄДРПОУ 23494714) за період з серпня 2020 року по 22.02.2022 суму боргу у розмірі 183 438,26 грн., що складає: 142590,92 грн. інфляційні втрати; 40847,34 грн. 3% річних нарахованих на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства "СЕНС БАНК" 03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 100, код ЄДРПОУ 23494714) судовий збір у розмірі 2751,57 грн.

В решті позову відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Учасники справи:

Позивач Акціонерне товариство "СЕНС БАНК" (03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 100, код ЄДРПОУ 23494714).

Відповідач ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ).

Відповідач - ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 )

Відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю "ОРГТЕХБУД" (код ЄДРПОУ 32031600, м. Харків, вул. Праці, 54).

Повний текст судового рішення складений 26.04.2024 р.

Суддя Г. С. Шевченко