Рішення

від 06.09.2023 по справі 757/6497/23-ц

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/6497/23-ц

Пр. № 2-3127/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 вересня 2023 року

Печерський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Головко Ю. Г.,

за участю секретаря судового засідання Солонухи Д. Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кавовий Італійський Будинок» про стягнення заборгованості по договору про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги,

В С Т А Н О В И В :

У лютому 2023 до Печерського районного суду м. Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кавовий Італійський Будинок» про стягнення заборгованості по договору про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 24.02.2021 між ОСОБА_1 та ТОВ «Кавовий Італійський Будинок» був укладений Договір про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги №1/23.

Відповідно до вказаного договору, позикодавець надав позичальнику грошові кошти в розмірі 300 000,00 гривень, що на момент укладання договору еквівалентно 10 773,50 доларів США, а позичальник зобов`язався повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів до 28.06.2022.

Факт передачі коштів підтверджується платіжним дорученням №ТR.16428 від 25.02.2021 з призначенням платежу: «надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги згідно договору 1/ 23 від 24.02.2021».

Після спливу узгодженого сторонами строку для виконання зобов`язання, відповідач грошові кошти не повернув, намагання позивачки врегулювати спірні питання в досудовому порядку залишились без належного реагування з боку відповідача, що спонукало позивача звернутись з цим позовом до суду про стягнення суми боргу за договором про надання безвідсоткової фінансової допомоги в розмірі 10 773,50 доларів США, що за офіційним курсом НБУ на день звернення до суду еквівалентно 393879,16 гривень, також у зв`язку з простроченням виконання грошового зобов`язання позивачка просить стягнути з відповідача три відсотка річних за прострочення виконання грошового зобов`язання в розмірі 5 879,44 гривень.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 21.02.2023 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання для розгляду справи по суті.

Пзивачка подала до суду заяву про розгляд справи у її відсутність, вимоги підтримала, просила задовольнити, проти розгляду справи в заочному порядку не заперечувала.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про місце день і час розгляду справи повідомлявся належним чином, в порядку встановленому ст. 128 ЦПК України, про причини неявки суду не повідомив.

Згідно з ч. 1 ст. 174 ЦПК України при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом, що є правом учасників справи. Як встановлено, ч. 4 вказаної статті Кодексу, у разі ненадання учасником розгляду заяви по суті справи у встановлений судом або законом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У встановлений судом строк відповідач відзив на позовну заяву не подав.

У відповідності до п.2 ч.1 ст. 280 ЦПК України, суд вважає можливим розглянути справу на підставі наявних в ній даних та доказів в порядку заочного розгляду.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов наступних висновків.

24.02.2021 позивачка та ТОВ «КАВОВИЙ ІТАЛІЙСЬКИЙ БУДИНОК» уклали договір про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги №1/23.

Відповідно до п.1.1. вказаного договору, позикодавець зобов`язується надавати позичальникові, а позичальник в порядку та на умовах, визначених цим Договором, зобов`язується приймати грошові кошти у користування, на визначений строк, відповідно до умов цього Договору, якій не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій як плати за користування такими коштами, а також: повернути позичені грошові кошти у строки, передбачені цим Договором.

Згідно п.1.2, п.1.3. договору №1/23 від 24.02.2021, грошові кошти позикодавець зобов`язується надати позичальникові на умовах поворотної фінансової допомоги. Поворотна фінансова допомога надається в сумі 300 000,00 грн. що на день укладення договору еквівалентно 10 773,50 в доларах США згідно офіційного курсу НБУ.

Відповідно до абц.1 п.3.3 договору №1/23 від 24.02.2021, позикодавець до 28.02.2021 включно перераховує позичальнику суму фінансової допомогу.

На виконання умов договору, 25.02.2021 позивачка перерахувала 300000.00 грн на поточний рахунок ТОВ «КАВОВИЙ ІТАЛІЙСЬКИЙ БУДИНОК», що підтверджується платіжним дорученням №ТR16428 від 25.02.2021 з призначенням платежу: «надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги згідно договору 1/23 від 24.02.2021».

Відповідно до абц.2 п.3.3 договору №1/23 від 24.02.2021, позичальник зобов`язаний до 28.06.2022 повернути суму наданої фінансової допомоги у повному обсязі. Позичальник зобов`язується повернути позикодавцю суму фінансової допомоги в валюті - гривня, що не може бути меншою еквіваленту суми в доларах США по офіційному курсу НБУ на момент повернення поворотної фінансової допомоги.

Всупереч вимогам законодавства та умовам договору №1/23 від 24.02.2021 відповідач не виконав свої зобов`язання щодо повернення фінансової допомоги у валюті - гривня, що еквівалентно 10 773,50 в доларах США згідно офіційного курсу НБУ на момент повернення, у визначений договором строк, тобто до 28.06.2022.

Зазначене, стало підставою звернення позивачки з даним позовом. На момент звернення з позовом (10.02.2023), курс долара США по відношенню до гривні за офіційним курсом НБУ (https: bank.gov.ua) складає 1 долар США - 36,56 грн.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. (ст. 626 Цивільного кодексу України)

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. (ст.627 Цивільного кодексу України)

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. (ч.1 ст. 628 Цивільного кодексу України)

Статтею 638 Цивільного кодексу України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. (ст.1046 Цивільного кодексу України).

Згідно ч. 2 ст.1046 Цивільного кодексу України договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Договір позики укладається в письмовій формі, якщо його сума не менше як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. (ч.1 ст.1047 Цивільного кодексу України)

У постанові Верховного Суду України від 24.02.2016 у справі №6-50цс16 зроблено висновок, що «договір позики вважається укладеним в момент здійснення дій з передачі предмета договору на основі попередньої домовленості (пункт 2 частини першої статті 1046 ЦК України). Ця особливість реальних договорів зазначена в частині другій статті 640 ЦК України, за якою якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії. Письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, а й передачі грошової суми позичальнику».

Поворотна фінансова допомога - сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов`язковою до повернення. Таким чином, поворотна фінансова допомога може бути надана лише на підставі договору, в якому обов`язково має бути зазначено про строк її повернення та про відсутність нарахування процентів або інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, а отже позивачем обов`язково має бути наданий такий договір на підтвердження власних позовних вимог та щодо суті і природи правовідносин, які виникли між сторонами. В іншому ж випадку за умови відсутності укладеного в письмовій формі між сторонами договору, мова може йти лише про безповоротну фінансову допомогу, як те передбачено абзацом першим пп. 14.1.257 Податкового кодексу України, умовами надання якої не передбачено ані самого повернення коштів, ані строку повернення. За правовим характером договір поворотної фінансової допомоги являє собою договір позики (частина перша статті 1046 ЦК України).

В порядку ч.1 ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем у строк та в порядку, що встановлені договором.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16 зазначила, що тлумачення абзацу першого частини першої статті 1046, абзацу першого частини першої статті 1049 Цивільного кодексу України дозволяє стверджувати, що законодавцем не забороняється стягнення боргу за договором позики в іноземній валюті. Більше того, цивільним законодавством покладається обов`язок на позичальника повернути те, що він отримав на підставі договору позики.

Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті, при цьому з огляду на положення частини першої статті 1046 Цивільного кодексу України, а також частини першої статті 1049 Цивільного кодексу України належним виконанням зобов`язання з боку позичальника є повернення коштів у строки, у розмірі та саме у тій валюті, яка визначена договором позики, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України.

Позичальник має право оспорювати договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. (ч.1 ст.1051 Цивільного кодексу України)

Згідно статей 598, 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок або реального повернення коштів позикодавцеві.

Зважаючи на встановлені обставини, суд приходить висновку, що правова природа договору та визначені в договорі істотні умови договору не суперечать принципу добросовісності і його наслідком не є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду відповідача, в той же час неможливість виконання грошового зобов`язання не звільняє від відповідальності боржника, а враховуючи, що предметом укладеного між сторонами договору є саме отримання грошових коштів з метою задоволення власних потреб відповідача, при цьому позивачка належним чином виконав договірні зобов`язання в частині передачі грошових коштів, тобто кожна із сторін була вільною в укладенні договору та досягла бажаного при його укладені.

Заборони на виконання грошового зобов`язання в іноземній валюті, у якій воно зазначено у договорі, чинне законодавство не містить. Тому як укладення, так і виконання договірних зобов`язань в іноземній валюті, зокрема позики, не суперечить чинному законодавству. При цьому суд керується висновками Великої палата Верховного Суду, постанова від 4 липня 2018 (справа № 761/12665/14-ц). Аналогічний правовий висновок зробив Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 1.03.2019 у справі №752/18552/17.

Оскільки у встановлений строк відповідач грошові кошти позивачці не повернув, чим порушив взяті на себе зобов`язання за договором про надання безвідсоткової фінансової допомоги, в порядку ст.1051 Цивільного кодексу України не заявляв вимог з приводу оспорювання договору позики, тому позивачкою правомірно пред`явлено вимоги до відповідача про стягнення боргу за цим договором.

З огляду на викладене і враховуючи те, що між сторонами існують договірні правовідносини з позики, позичальником не виконані зобов`язання перед позикодавцем, кошти, отримані у позику, в повному обсязі не повернуті, суд погоджується з доводами позивачки про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на його користь запозичених коштів, у розмірі 10 773,50 доларів США., що за офіційним курсом НБУ на день звернення до суду еквівалентно 393 879,16 гривень.

Частиною першою статті 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу та 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10.03.2018 у справі №910/10156/17 вказала, що приписи статті 625 Цивільного кодексу України поширюються на всі види грошових зобов`язань. Оскільки стаття 625 Цивільного кодексу України розміщена в розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 Цивільного кодексу України, то вона поширює свою дію на всі зобов`язання, якщо інше не передбачено в спеціальних нормах, які регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов`язань.

За наведених обставин, судом встановлено, що відповідачем порушено умови договору про надання безвідсоткової фінансової допомоги, в частині своєчасного повернення грошових коштів, на час звернення позивачки до суду відповідач не виконав взяті на себе зобов`язання за договором про надання безвідсоткової фінансової допомоги, грошові кошти позивачці в повному обсязі не повернув, в порядку ст. 1051 Цивільного кодексу України, відповідач не заявив вимог з приводу оспорювання договору про надання безвідсоткової фінансової допомоги, тому позивачкою правомірно заявлені вимоги про стягнення з відповідача суми основного боргу, з урахуванням трьох відсотків річних за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання, як це передбачено ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, за період з 29.06.2022 по 10.02.2023, в розмірі 5879,44 гривень.

Що стосується вимоги позивачки про стягнення понесених витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема належать витрати на професійну правничу допомогу. Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Так, відповідно до ч. 4 ст.137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з ч. 5 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до п. 48 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» від 17.10.2014, витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а і у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

08.02.2023 між позивачкою з одного боку та адвокатським об`єднанням «Компаньйон та партнери» був укладений договір №11/ЦС про надання правничої допомоги. Згідно з рахунком фактури № 11/ЦС-1 позивачкою сплачено за надання правової допомоги суму у розмірі 7000,00 грн, у відповідності до договору від 08.02.2023.

З огляду на викладене, беручи до уваги положення ст.ст. 133, 137 ЦПК України, суд приходить висновку достатнім стягнути з відповідача на користь позивачки судові витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, у розмірі 7000,00 грн, які вважає співмірними з обсягом наданих адвокатом послуг.

Враховуючи задоволення позову, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача сума судового збору в розмірі 3998,50 грн

Керуючись ст. ст. 1-23, 76-81, 89, 95, 131, 141, 258-259, 263-265, 352, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кавовий Італійський Будинок» про стягнення заборгованості по договору про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги - задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кавовий Італійський Будинок» на користь ОСОБА_1 заборгованість за Договором про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги №1/23 від 24 січня 2021 року в розмірі 393 879,16 гривень, три проценти річних за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання в розмірі 5879,44 гривень, судові витрати, пов`язані з наданням правничої допомоги у розмірі 7000,00 гривень та суму сплаченого судового збору за подання позовної заяви у розмірі 3998,50 гривень.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне найменування сторін та інших учасників справи:

Позивач - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Кавовий Італійський Будинок»; ЄДРПОУ 43767218; адреса: м. Київ, вул. Звіринецька, 63.

Суддя Ю. Г. Головко