Постанова

від 22.04.2024 по справі 161/6079/22

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 161/6079/22 Головуючий у 1 інстанції: Рудська С. М. Провадження № 22-ц/802/349/24 Доповідач: Здрилюк О. І.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 квітня 2024 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Здрилюк О. І.,

суддів - Бовчалюк З. А., Карпук А. К.,

секретар судового засідання Ганжа М. І.,

з участю представника позивачки ОСОБА_1 ,

піклувальника відповідача ОСОБА_2 ,

представника відповідача і піклувальника ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , в інтересах якого діє піклувальник ОСОБА_6 , третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Служба у справах дітей Торчинської селищної ради Луцького району Волинської області, про оспорювання батьківства та виключення із актового запису про народження відомостей про батька, за апеляційною скаргою піклувальника ОСОБА_6 , яка діє в інтересах відповідача ОСОБА_5 , на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 31 січня 2024 року,

В С Т А Н О В И В:

У травні 2022 року ОСОБА_4 звернулася до суду із зазначеним позовом, який мотивує тим, що вона є матір`ю ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . За життя ним було укладено шлюб з ОСОБА_8 , яка також уже померла.

Разом вони проживали до 1999 року, а пізніше ОСОБА_8 створила нову сім`ю, фактично проживала з іншим чоловіком і ІНФОРМАЦІЯ_3 народила сина ОСОБА_9 , батьком якого було записано ОСОБА_7 , який не являється біологічним батьком дитини.

Мати вела неправильний спосіб життя, у зв`язку із чим була позбавлена батьківських прав відносно усіх своїх чотирьох дітей.

Вона являється спадкоємцем після смерті свого сина ОСОБА_7 , а ОСОБА_10 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_5 звернулася до Луцького міськрайонного суду Волинської області з позовом про перерозподіл спадщини, яка відкрилася після смерті ОСОБА_7 , у якому просить визнати за неповнолітнім ОСОБА_5 право власності на спадкове майно.

Позивачка ОСОБА_4 заперечує факт біологічного батьківства свого померлого сина відносно неповнолітнього ОСОБА_5 , а відтак і наявність у останнього права на спадщину після смерті ОСОБА_7 ..

З урахуванням вимог ст. 137 СК України, просила суд виключити відомості про батьківство ОСОБА_7 із актового запису № 03, зробленого 07.03.2006 у Книзі реєстрації народжень Садівської сільської ради Луцького району Волинської області про народження ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_5 в с. Садів Луцького району Волинської області.

Рішенням Луцького міськрайонного суду від 31 січня 2024 року позов задоволено.

Виключено відомості про батьківство ОСОБА_7 із актового запису № 03, зробленого 07 березня 2006 року в Книзі реєстрації народжень Садівської сільської ради Луцького району Волинської області про народження ОСОБА_5 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 в с. Садів Луцького району Волинської області.

В апеляційній скарзі піклувальник відповідача ОСОБА_5 ОСОБА_6 , посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати це рішення та ухвалити нове про відмову у позові.

Представник ОСОБА_3 від імені відповідача ОСОБА_5 подала відзив на апеляційну скаргу, у якому підтримала вимоги апеляційної скарги та просить її задовольнити.

У відзиві на апеляційну скаргу позивачка ОСОБА_4 , посилаючись на безпідставність вимог апеляційної скарги та законність і обґрунтованість висновків суду першої інстанції, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення.

Третя особа відзив на апеляційну скаргу не подавала.

У судовому засіданні піклувальник відповідача ОСОБА_5 ОСОБА_2 та їх представник ОСОБА_3 апеляційну скаргу підтримали із наведених у ній підстав і просять її задовольнити.

Представник позивачки ОСОБА_1 апеляційну скаргу заперечив і просить залишити її без задоволення.

Будучи належним чином повідомлені про день та годину розгляду справи, інші учасники справи у судове засідання не з`явилися і їх неявка відповідно до вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.

Крім того, третя особа Служба у справах дітей Торчинської селищної ради Луцького району Волинської області надіслала заяву про розгляд справи без участі її представника, у якій одночасно зазначено про підтримання апеляційної скарги.

Заслухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду, апеляційний суд доходить висновку про необхідність задоволення апеляційної скарги і скасування рішення суду з таких підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність для цього підстав, передбачених статтею 137 СК України.

Проте, до такого висновку суд дійшов помилково, з неправильним застосуванням норм матеріального права та без належного дослідження доказів у справі.

Згідно зі статями 4, 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч. ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК).

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України).

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 в с. Садів Луцького району Волинської області народився ОСОБА_5 , про що в Книзі реєстрації народжень Садівської сільської ради Луцького району Волинської області 07 березня 2006 року зроблено відповідний актовий запис № 03. Батьками дитини зазначені ОСОБА_7 і ОСОБА_8 (а.с.6).

Згідно з даними повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження, підставою запису відомостей про батька дитини ОСОБА_5 ОСОБА_7 є запис акта про одруження № 06 від 28.06.1996 Садівською сільською радою Луцького району Волинської області. Державна реєстрація народження проведена відповідно до статті 133 СК України (а.с.125-126).

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.7).

Після його смерті за заявою його матері позивачки ОСОБА_4 у Луцькій районній державній нотаріальній конторі Волинської області було заведено спадкову справу, у якій наявні відомості про видачу їй свідоцтв про право на спадщину за законом (а.с.56-67).

11.02.2022 Луцьким міськрайонним судом Волинської області відкрито провадження в іншій цивільній справі № 161/2193/22 за позовом ОСОБА_11 , яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_5 , до ОСОБА_4 про перерозподіл спадщини, визнання свідоцтва про право на спадщину за законом частково недійсним, визнання права власності на спадкове майно (а.с.9).

Судом першої інстанції встановлено, що предметом позову є перерозподіл спадщини після смерті ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 . Ставиться питання про визнання за ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , як спадкоємцем першої черги, права власності на спадкове майно, яке відкрилося після смерті ОСОБА_7 ..

Статтею 137 СК України визначено порядок оспорювання батьківства після смерті особи, яка записана батьком дитини.

Якщо той, хто записаний батьком дитини, помер до народження дитини, оспорити його батьківство мають право його спадкоємці, за умови подання ним за життя до нотаріуса заяви про невизнання свого батьківства (частина 1).

Якщо той, хто записаний батьком дитини, помер після пред`явлення ним позову про виключення свого імені як батька з актового запису про народження дитини, позовну заяву можуть підтримати в суді його спадкоємці (частина 2).

Якщо через поважні причини особа не знала про те, що записана батьком дитини, і померла, оспорити батьківство можуть її спадкоємці: дружина, батьки та діти (частина 3).

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) об`єктом статті 8 указаної Конвенції є, в основному, захист людини від будь-якого втручання з боку державних органів. Однак це положення не просто змушує державу утримуватись від такого втручання. Крім цього, насамперед поряд з існуванням негативних зобов`язань, існують позитивні зобов`язання, пов`язані з ефективною повагою до приватного або сімейної життя. Ці зобов`язання можуть включати в себе вжиття заходів, спрямованих на забезпечення поваги до приватного життя навіть у сфері відносин між окремими особами (рішення ЄСПЛ у справі «М. С. проти України» від 11 липня 2017 року (заява № 2091/13).

Ухвалюючи рішення в справі «М. С. проти України» від 11 липня 2017 року (заява № 2091/13), ЄСПЛ наголосив, що в таких справах основне значення має вирішення питання про те, що найкраще відповідає інтересам дитини. На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що у всіх рішеннях, що стосуються дітей, їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення.

При цьому ЄСПЛ зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.

Найкращі інтереси дитини можуть, залежно від їх характеру та серйозності, перевищувати інтереси батьків.

Так, судом встановлено, що з цим позовом ОСОБА_4 звернулася на підставі ч. 3 ст. 137 СК України.

Зазначена правова норма дає право на звернення спадкоємцю з таким позовом лише, якщо через поважні причини особа не знала про те, що записана батьком дитини, і померла.

Зазначена обставина позивачкою не доведена та спростовується рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20 березня 2008 року в цивільній справі № 2-1382/2008 за позовом прокурора Луцького району, яким ОСОБА_7 позбавлено батьківських прав відносно неповнолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с.32-33).

Крім того, із досліджених судом апеляційної інстанції матеріалів цивільної справи № 2-1382/2008 за позовом прокурора Луцького району до ОСОБА_7 , ОСОБА_8 про позбавлення батьківських прав встановлено, що ОСОБА_7 подавав Органу опіки і піклування Садівської сільської ради особисто написану 26 червня 2007 року письмову заяву, у якій зазначив, що відмовляється від свого малолітнього сина ОСОБА_5 , так як не визнає його своїм сином та у зв`язку з цим не заперечує щодо позбавлення його відносно дитини батьківських прав. Судові засідання просить розглянути без нього. Зазначена заява зроблена у присутності секретаря виконкому Садівської сільської ради, яка посвідчила справжність підпису та установила особу, яка підписала документ (аркуш 22 справи № 2-1382/2008). Також перед заявою наявна копія паспорта ОСОБА_7 (аркуш 21 справи № 2-1382/2008).

За свого життя ОСОБА_7 не пред`являв позову про виключення свого імені як батька з актового запису про народження дитини, щоб позовну заяву могла підтримати в суді його спадкоємець ОСОБА_4 ..

Також за життя ОСОБА_7 знав про те, що записаний батьком дитини, оскільки батьківських прав можуть бути позбавлені лише батьки.

Таким чином, апеляційний суд доходить висновку про відсутність передбачених статтею 137 СК України підстав, які б давали право ОСОБА_4 звертатися із цим позовом, а тому у його задоволенні необхідно відмовити.

Відповідно до ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення або змінити рішення.

Згідно зі ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Оскільки висновки суду першої інстанції про задоволення позову зроблені без належного з`ясування дійсних обставин справи та дослідження і оцінки доказів, з неправильним застосуванням норм матеріального права, то згідно зі статтею 376 ЦПК України це є підставою для скасування рішення суду з ухваленням нового судового рішення.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу піклувальника відповідача ОСОБА_5 ОСОБА_6 задовольнити.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 31 січня 2024 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

В позові ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , в інтересах якого діє піклувальник ОСОБА_6 , третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Служба у справах дітей Торчинської селищної ради Луцького району Волинської області, про оспорювання батьківства та виключення із актового запису про народження відомостей про батька відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя

Судді