Постанова

від 23.04.2024 по справі 910/17549/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" квітня 2024 р. Справа№ 910/17549/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Хрипуна О.О.

суддів: Скрипки І.М.

Агрикової О.В.

при секретарі судового засідання Король Я.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізована механізована колона № 23"

на рішення Господарського суду Київської області від 01.07.2022

(повне рішення складено 15.07.2022)

на додаткове рішення Господарського суду Київської області від 15.07.2022

(повне рішення складено 18.07.2022)

у справі № 910/17549/21 (суддя Горбасенко П.В.)

за позовом Комунального підприємства "Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Оболонського району" м. Києва

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізована механізована колона № 23"

про стягнення 540 240,20 грн

за участю представників:

від позивача: Береговий І.В.

від відповідача: не з`явились

ВСТАНОВИВ:

Комунального підприємства "Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Оболонського району м. Києва" (далі - ШЕУ Оболонського району) звернулося до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізована механізована колона № 23" (далі - ТОВ "СМК № 23") про стягнення 540 240,20 грн, а саме: 180 463,03 грн некомпенсованої вартості причепу за договором від 28.01.2019 № 28/01-19 про надання послуг спеціальною технікою, 317 692,08 грн упущеної вигоди за період з 11.02.2019 по 20.09.2021 на підставі ст. 623 ЦК України, 28 379,79 грн інфляційних втрат та 13 705,30 грн 3% річних за період з 11.02.2019 по 20.09.2021 на підставі ст. 530, 625 ЦК України.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням ТОВ "СМК № 23" зобов`язань з відшкодування позивачу вартості пошкодженої техніки за умовами, встановленими договором надання послуг спеціальною технікою № 28/01-19 від 28.01.2019.

Рішенням Господарського суду Київської області від 01.07.2022 у справі № 910/17549/21 позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з відповідача на користь позивача 180 463,03 грн некомпенсованої вартості техніки за договором; 23 043,12 грн інфляційних втрат; 12 340,70 грн 3% річних; 3 237,70 грн судового збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Додатковим рішенням Господарського суду Київської області від 15.07.2022 заяву позивача про ухвалення додаткового рішення задоволено частково; стягнуто з відповідача на користь позивача 6 645,66 грн витрат на професійну правничу допомогу; у задоволенні заяви в частині стягнення з відповідача 12 354,34 грн витрат на професійну правничу допомогу відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, ТОВ "СМК № 23" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення Господарського суду Київської області від 01.07.2022 по справі № 910/17549/21 змінити, в частині часткового задоволення позову постановити рішення про відмову у задоволенні позову про стягнення 180 463,03 грн некомпенсованої вартості техніки за договором; 23 043,12 грн інфляційних втрат; 12 340,70 грн 3 % річних; 3 237,70 грн судового збору; в іншій частині рішення залишити в силі; додаткове рішення Господарського суду Київської області від 15.07.2022 по справі № 910/17549/21 скасувати та постановити нове про відмову у задоволенні вимог про відшкодування витрат на правову допомогу.

За твердження скаржника, в діях відповідача відсутня вина як умова відповідальності та, відповідно, причинно-правовий зв`язок між винними діями (бездіяльністю) та спричиненням позивачу прямих збитків на суму 258 104,03 грн. Винна особа у спричиненні збитків позивачу визнана рішенням суду, яке набрало законної сили, та ТОВ "СМК № 23" не має жодного відношення до цієї винної особи.

Скаржник заявляє, що вимоги стосовно відшкодування збитків у зв`язку із затримкою відшкодування (компенсації) прямих збитків від ДТП, заявлені до неналежного відповідача та не у спосіб, передбачений Законом.

Скаржник стверджує, що позивачем не доведено факт передачі відповідачу ні транспортного засобу, ні поліпшень до нього, які значно перевищують його вартість.

Крім того, на думку скаржника, дійсні витрати позивача є значно меншими, аніж ті, які заявлено в позові та в п. 5.2 договору, та позивачу вартість прямих втрат повністю відшкодовано третіми особами, зокрема, Моторно-транспортним бюро України.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.09.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "СМК № 23" на рішення Господарського суду Київської області від 01.07.2022 та на додаткове рішення Господарського суду Київської області від 15.07.2022 у справі № 910/17549/21; призначено апеляційну скаргу до розгляду на 18.10.2022.

13.10.2022 до Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив, в якому позивач вимоги та доводи апеляційної скарги заперечив та просив залишити апеляційну скаргу ТОВ "СМК № 23" без задоволення, а рішення Господарського суду Київської області від 01.07.2022 та додаткове рішення від 15.07.2022 Господарського суду Київської області у справі № 910/17549/21 - без змін.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.11.2022 за клопотанням ТОВ "СМК № 23" зупинено апеляційне провадження у справі № 910/17549/21 до набрання законної сили рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 910/7114/22.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.03.2024 прийнято справу № 910/17549/21 до розгляду новим складом колегії суддів Північного апеляційного господарського суду, поновлено провадження у справі № 910/17549/21, справу призначено до розгляду на 23.04.2024.

Представник скаржника в судовому засіданні вимоги та доводи апеляційної скарги підтримав та просив її задовольнити, доводячи безпідставність позовних вимог.

Представник позивача в судовому засіданні вимоги та доводи апеляційної скарги заперечив, наполягаючи на її безпідставності.

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права встановила наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, 28.01.2019 між ТОВ "СМК №23" (замовник) та ШЕУ Оболонського району (виконавець) укладено договір № 28/01-19 про надання послуг спеціальною технікою, відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов`язання надати послуги з експлуатації спеціальної техніки (експлуатація причепа безпеки) (надалі - послуга, техніка), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити зазначені послуги в порядку та строки, визначені даним договором (п. 1.1).

Використовувати техніку замовник може тільки за призначенням, додержуючись відповідних норм експлуатації та не має права передавати її третій стороні (п. 1.2).

Сторони погодили, що вартість за одну годину надання послуг з експлуатації спеціальної техніки відповідно до додатку 1 до цього договору становить: 13,89 грн (тринадцять гривень 89 копійок) з ПДВ., а за двадцять чотири години надання послуг з експлуатації спеціальної техніки відповідно до додатку 1 до цього договору становить: 333,36 грн (триста тридцять три гривні 36 копійок) з ПДВ (п. 2.3). Передача наданих виконавцем послуг та їх приймання замовником оформлюється актом приймання виконаних робіт (наданих послуг), що підписуються сторонами та скріплюються їх печатками п. 3.1).

У розділі 4 договору "Обов`язки сторін" сторони погодили, серед іншого, що замовник на період роботи дорожньої техніки несе повну відповідальність за збереження технічного стану наданої техніки, техніки безпеки, правил експлуатації та обслуговування, створюючи умови праці для водіїв та механізаторів, що відповідають вимогам актів з охорони праці (п. 4.2); замовник несе відповідальність за дотримання техніки безпеки й охорони праці та правил дорожнього руху в місцях проведення робіт, з вимогами діючих нормативів та правил (п. 4.3).

Відповідно до п. 5.1 договору замовник несе повну матеріальну відповідальність перед виконавцем за цілісність його техніки у період їх роботи на об`єктах замовника.

Крім того, у п. 5.2 договору сторони погодили, що у разі пошкодження техніки виконавця або її викрадення з об`єкта замовника, останній зобов`язаний відшкодувати виконавцю повну вартість даної техніки, що становить 258 104,03 грн.

Цей договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до 31 грудня 2019 року, а в частині взаєморозрахунків до повного їх виконання (п. 8.3).

На виконання умов договору за актом прийому-передачі б/н від 29.01.2019 ШЕУ Оболонського району передало, а ТОВ "СМК № 23" прийняло причіп ПГ-2И, державний номер НОМЕР_1 , згідно з описом, в робочому стані та без пошкоджень для експлуатації на об`єкті.

Матеріали справи свідчать, що ТОВ "СМК № 23" з вересня 2018 року по грудень 2020 року виконувала ремонтні роботи на об`єкті "Капітальний ремонт автопроїздів мосту-метро через Русанівську протоку р. Дніпро у Дніпровському районі м. Києва".

10.02.2019 о 21:00 за участю причепа ПГ-02И, державний номер НОМЕР_1 сталася ДТП.

Рябенкі Міхаеля - водія, який, керуючи автомобілем "Volkwagen Touareg", державний номер НОМЕР_2 , здійснив наїзд на припаркований загальний причіп, державний номер НОМЕР_1 (власник якого є ШЕУ Оболонського району м. Києва, який виконував ремонтні роботи на мосту-метро) - постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 17.04.2019 у справі № 755/2939/19 визнано винним у скоєнні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130, ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення - порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів.

За звітом про визначення вартості матеріального збитку, складеному ТОВ "ЕАК "Фаворит" на замовлення Моторно (транспортного) страхового бюро України 27.02.2019, вартість завданих збитків внаслідок пошкодження транспортного засобу становить 80 181,00 грн, тоді як позивачу з урахуванням вартості пошкодженого ТЗ відшкодовано 27.12.2019 Моторно (транспортним) страховим бюро України 77 641,00 грн. При цьому, за калькуляцією вартість відновлювального ремонту (без урахування зносу) становить 239 147,04 грн.

Вказані обставини здійснення виплати страхового відшкодування підтверджується наявними в матеріалах справи копіями повідомлення № 3.1-05/43239 від 27.12.2019 та платіжного доручення № 1156686 від 27.12.2019.

03.06.2019 та 04.09.2019 позивач звертався до відповідача з претензіями № 529, № 813 з вимогами про необхідність компенсації вартості техніки позивачу в розмірі 258 104,03 грн.

31.08.2021 позивач направив відповідачу претензію № 053/272-1066 про необхідність компенсації вартості техніки позивачу в розмірі 258 104,03 грн, 311 024,88 грн упущеної вигоди, 39 118,07 грн інфляційних втрат та 19 771,48 грн 3% річних.

Враховуючи неналежне виконання відповідачем п. 5.2 договору, позивач просить суд стягнути з ТОВ "СМК № 23", зокрема некомпенсовану вартість причепа за договором у розмірі 180 463,03 грн, нараховані на цю суму інфляційні втрати та 3% річних, а також відшкодування 311 024,88 грн упущеної вигоди.

Відхиляючи доводи скаржника щодо неналежно визначеного відповідача. колегія суддів звертає увагу, що позивач обґрунтовує свої вимоги не деліктом, а наявними між сторонами договірними зобов`язання.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правовідносини з передачі майна в користування за плату на певний строк є договором найму (оренди).

У постанові від 22.09.2021 у справі № 207/3254/18 Верховний Суд висловив правову позицію щодо покладення на наймача ризику випадкового пошкодження майна.

Так, ст. 772 ЦК України регулює розподіл ризику випадкового знищення або випадкового пошкодження речі, яка передана в найм. Втім змістовно назва ст. 772 ЦК України ширша за її зміст, оскільки ст. 772 ЦК України визначає розподіл ризику лише у разі затримки наймачем повернення речі. Тому положення ст. 772 ЦК України належить тлумачити та застосовувати у взаємозв`язку із ст. 323 ЦК України.

За загальним правилом ризик випадкового знищення та випадкового пошкодження (псування) майна несе його власник (ст. 323 ЦК України). Сторони в договорі найму не позбавлені можливості застосувати ст. 323 ЦК України, яка є диспозитивною нормою, і передбачити, що такий ризик покладається на наймача і під час найму, а не лише в разі затримки повернення орендованої речі.

Суть правила про ризик випадкового знищення або пошкодження речі, яка передана в найм, зводиться до того, що: (а) коли майнові втрати (знищення чи пошкодження) настають за відсутності вини наймача або наймодавця, то за загальним правилом покладаються на власника (наймодавця); (б) при розподілі ризику в договорі найму таким чином, що він перекладений на наймача, то у разі випадкового знищення або пошкодження предмета найму наймач зобов`язаний компенсувати наймодавцю як власнику його майнові втрати. Це пов`язано з тим, що на наймача покладено ризик випадкового знищення або пошкодження (постанова Верховного Суду від 22.09.2021 у справі № 207/3254/18).

Договором № 28/01-19 від 28.01.2019 (п. 5.2) сторони ризик випадкового знищення або пошкодження переданої замовнику техніки ШЕУ Оболонського району поклали на ТОВ "СМК № 23". При цьому, договір не ставить відшкодування пошкодження техніки в залежність від вини наймача.

Колегія суддів також враховує, що рішенням Господарського суду міста Києва від 08.12.2022 у справі № 910/7114/22 повністю відмовлено в задоволенні позовних вимог ТОВ "СМК № 23" до ШЕУ Оболонського району про визнання недійсним пункт 5.2 договору № 28/01-19 про надання послуг спеціальною технікою від 28.01.2019, укладеного між ШЕУ Оболонського району та ТОВ "СМК № 23" в частині визначення вартості транспортного засобу в сумі 258 104,03грн.

Матеріалами справи підтверджено, що некомпенсована ШЕУ Оболонського району вартість причепа за договором на час розгляду справи в суді першої інстанції склала 180 463,03 грн.

Отже, вимога до ТОВ "СМК № 23" про компенсацію ШЕУ Оболонського району як власнику причепа його майнові втрати у сумі 180 463,03 грн відповідає положенням п. 5.2 договору № 28/01-19 про надання послуг спеціальною технікою від 28.01.2019.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховний Суд № 910/12604/18 від 01.10.2019).

У зв`язку із порушенням відповідачем строків виконання передбаченого договором грошового зобов`язання є обґрунтованою та доведеною вимога про стягнення з відповідача 23 043,12 грн інфляційних втрат; 12 340,70 грн 3% річних.

В той же час, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо безпідставності позовних вимог в частині відшкодування відповідачем 317 692,08 грн упущеної позивачем вигоди за період з 11.02.2019 по 20.09.2021 на підставі ст. 623 ЦК України.

Відповідно до ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором. При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Для застосування такої міри договірної відповідальності, як відшкодування збитків, необхідна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) шкоди та її розміру; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою; 4) вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Як встановив суд першої інстанції та свідчать матеріали справи, належних та допустимих доказів реальності неодержаних позивачем та заявлених до стягнення доходів у загальній сумі 317 692,08 грн суду не надано, як і не надано доказів вжиття позивачем заходів, спрямованих на одержання наведеної суми коштів у якості прибутку, що також свідчить про доказову непідвердженість понесення позивачем збитків у вигляді упущеної вигоди у заявленому розмірі.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно із ч. 3 ст. 74 ГПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Скаржником в суді апеляційної інстанції належними та допустимими доказами не спростовано висновку місцевого господарського суду про часткову обґрунтованість позовних вимог, не доведено підстав для зменшення розміру відшкодування.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 244 ГПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви (ч. 3, 4 ст. 244 ГПК України).

Відповідно до ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно із ст. 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об`єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.11.2018 по справі №910/23210/17 та від 24.01.2019 у справі № 910/15944/17.

У пункті 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Отже, з викладеного слідує, що до правової допомоги належать й консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво у судах тощо.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Наведена правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та в додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 775/9215/15ц від 19.02.2020.

Витрати на професійну правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат (аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16).

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, у тому числі в рішенні від 28.11.2002 "Лавентс проти Латвії" (Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат, зазначено що за ст. 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (рішення ЄСПЛ у справах "Ніколова проти Болгарії" та "Єчюс проти Литви", п.п. 79 і 112).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Тобто, нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п.п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, у постанові Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 912/1025/20).

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, ШЕУ Оболонського району заявлено, що попередній (орієнтовний) розрахунок сум судових витрат, які позивач очікує понести у зв`язку з розглядом справи, зокрема, складає 15 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

У передбачений ч. 8 ст. 129 ГПК України строк протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, на підтвердження понесених судових витрат загалом у сумі 19 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката, із відповідно поданою заявою ШЕУ Оболонського району надано копії, зокрема, таких документів: договору про надання правової (правничої) допомоги № 8-Ю від 16.02.2022, укладеного між АО "Захист бізнесу та інвестицій" та ШЕУ Оболонського району та додатку № 1 до нього; доручення (заявки) № 2 від 19.05.2021 та звітів про надання правової допомоги за результатами виконання доручення (заявки) № 2 від 19.05.2022 за періоди 20.05.22-03.06.22 та 03.06.22-01.07.22; підписаних сторонами актів приймання-передачі № 1 від 06.06.2022 та № 2 від 01.07.2022; платіжних доручень № 206, № 207 від 04.07.2022.

Так, згідно додатку № 1 до договору про надання правової (правничої) допомоги № 8-Ю від 16.02.2022 загальна вартість послуг, що надаються виконавцем за умови даної додаткової угоди розраховується на підставі погодинної ставки вартості роботи адвоката, і становить 2 000,00 грн за годину.

З наданих позивачем копій звітів про надання правової допомоги за результатами виконання доручення слідує, що при наданні позивачу послуг виконавцем витрачено 9,5 годин, а саме: участь у судовому засіданні у Господарському суді Київської області за позовом замовника до ТОВ "СМК № 23" 20.05.2022 - 1 год; ознайомлення із позовною заявою та доданими до неї документами, правовий аналіз позовної заяви та до даних до неї документів, опитування посадових осіб клієнта щодо обставин справи 31.05.2022 - 3,5 год; участь у судовому засіданні у Господарському суді Київської області за позовом замовника до ТОВ "СМК № 23" 03.06.2022 - 1 год; отримання додаткових доказів від замовника, які ним отримано від КК "Київавтодор" для подання Господарському суду Київської області за позовом замовника до ТОВ "СМК № 23" у справі № 910/17549/21 21.06.2022 - 1 год; направлення додаткових доказів представнику ТОВ "СМК № 23" 22.06.2022 - 0,5 год; складання клопотання та подання додаткових доказів у справі № 910/17549/21 28.06.2022 - 0,5 год; інтерв`ювання начальника замовника щодо обставин справи, підготовка до судового розгляду по суті, складання переліку питань, які можливо будуть задані представнику відповідача у судовому засіданні, участь у судовому засіданні Господарському суді Київської області за позовом замовника до ТОВ "СМК № 23" 01.07.2022 - 2 год.

Водночас зі змісту наданих позивачем актів приймання-передачі № 1 від 06.06.2022 та № 2 від 01.07.2022 слідує, що вказаним актом погоджено загалом надання виконавцем позивачу 9,5 год послуг на загальну суму 19 000,00 грн.

Відповідно до наявних в матеріалах даної справи протоколів судових засідань час усіх проведених засідань, які вказано у звіті про фактично надані послуги за договором про надання правової (правничої) допомоги № 8-Ю від 16.02.2022, загалом складає 1 годину 11 хвилин.

Виходячи із вищезазначених критеріїв, місцевий господарський суд дійшов мотивованого висновку, що заявлені до стягнення витрати на професійну правничу допомогу є обґрунтованими та реальними у розмірі 16 633,33 грн.

Скаржник в суді апеляційної інстанції обґрунтованість, співмірність та реальність витрат позивача на правничу допомогу не спростував.

За встановлених обставин, на думку колегії суддів, висновок місцевого суду про наявність правових підстав для часткового задоволення заявлених позовних вимог та відшкодування судових витрат відповідає нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи і наявним у ній матеріалам, а доводи апеляційної скарги його не спростовують.

З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування рішення та додаткового рішення місцевого господарського суду не вбачається.

Відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи судом апеляційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізована механізована колона № 23" на рішення Господарського суду Київської області від 01.07.2022 та на додаткове рішення Господарського суду Київської області від 15.07.2022 у справі № 910/17549/21 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 01.07.2022 та додаткове рішення Господарського суду Київської області від 15.07.2022 у справі № 910/17549/21 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/17549/21 повернути до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в порядку, визначеному ст.ст. 286 - 291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 25.04.2024.

Головуючий суддя О.О. Хрипун

Судді І.М. Скрипка

О.В. Агрикова