Постанова

від 25.04.2024 по справі 910/11464/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" квітня 2024 р. Справа№ 910/11464/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко А.І.

суддів: Скрипки І.М.

Михальської Ю.Б.

розглянувши у письмовому провадженні без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Приватного підприємства "Сінта-Сервіс"

на рішення Господарського суду м. Києва

від 17.01.2023

у справі № 910/11464/22 (суддя Борисенко І.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія - ВР"

до Приватного підприємства "Сінта - Сервіс"

про стягнення 81502, 00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія - ВР звернулося до Господарського суду міста Києва до Приватного підприємства "Сінта - Сервіс" про стягнення 81502, 00 грн. заборгованості за договором поставки № 2/6/22 від 14.06.2022 та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 481,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань щодо оплати вартості поставленого товару за договором поставки № 2/6/22 від 14.06.2022.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та його мотиви

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.01.2023 у справі № 910/11464/223 позовні вимоги задоволено в частині стягнення 61 502, 00 грн. суми боргу.

На підставі рішення суду з Приватного підприємства "Сінта - Сервіс" підлягає стягненню на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія - ВР" 61 502, 00 грн. боргу та 2 481, 00 грн. витрат по сплаті судового збору. В частині вимог про стягнення суми основного боргу у розмірі 20 000, 00 грн. закрито провадження у справі.

Рішення суду першої інстанції мотивоване доведеністю обставин про наявність заборгованості відповідача по сплаті за поставлений товар у розмірі 61 502,00 грн. Крім того, судом першої інстанції було враховано, що під час розгляду справи відповідачем надано докази часткового погашення заборгованості у розмірі 20 000,00 грн., провадження в цій частині закрито на підставі п.2 ст. 231 ГПК України.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги, письмових пояснень та узагальнення їх доводів

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Приватне підприємство "Сінта-Сервіс" звернулося до суду з апеляційною скаргою, просить суд оскаржуване рішення змінити, як прийняте за неповністю встановленими обставинами, які мають значення для справи та неправильним застосуванням норм матеріального права.

В обґрунтування апеляційної скарги, відповідач посилається на те, що платіжним дорученням № 13133 від 22.12.2022 відповідачем було частково сплачено суму заборгованості у розмірі 20 000, 00 грн., копія якого була надана до суду першої інстанції разом із відзивом на позовну заяву 27.12.2022, також платіжним дорученням № 13191 від 06.01.2023 було частково сплачено суму заборгованості у розмірі 20 000,00 грн., копія якого була надана до суду першої інстанції разом з відзивом на позовну заяву 27.12.2022. Однак, приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції не врахував часткову оплату боргу за платіжним дорученням № 13133 від 22.12.2022, внаслідок чого дійшов помилкового висновку про наявність заборгованості у розмірі 61502, 00 грн., що не відповідає обставинам справи та свідчить про неповне з`ясування обставин справи, оскільки заборгованість на дату винесення оскаржуваного рішення становила 41 502, 00 грн.

Також апелянт звернувся до суду апеляційної інстанції з заявою про поворот виконання рішення Господарського суду міста Києва від 17.01.2023 № 910/11464/22. У зазначеній заяві про поворот виконання рішення, відповідач просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія - ВР" на користь відповідача 20 000,00 грн., які були сплачені під час примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 08.02.2023 за оскаржуваним рішенням.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем надіслано до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить суд залишити оскаржуване рішення буз змін, як законне та обгрунтоване, таке що прийнято з урахуванням норм процесуального та матеріального права, а апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги позивач зазначає, що відповідач знав про судовй розгляд справи і мав подати до суду першої інстанції докази оплат, що входить в його процесуальні обов`язки. Докази, які не були подані до суду першої інстанції приймаються судом у виняткових випадках, якщо учасник справи подав докази неможливості їх поданння до суду першо інстанції з причин, що об`єкивно не залежали від нього (ч.3 ст. 269 ГПК України).

Також позивачем надіслано на адресу апеляційного суду заперечення на заяву про поворот виконання рішення Господарського суду міста Києва від 17.01.2023, в якому зазначив, що оскаржуване рішення у справі № 910/11464/22 є законним, обґрунтованим, ухваленим на підстав повно та всебічно з`ясованих обставин справи. Заперечуючи проти заяви про поворот виконання рішення, позивач зазначає, що відповідач зобов`язаний був подати до суду першої інстанції докази здійсненої ним сплати суми заборгованості, однак таких дій не вчинив, отже, на думку позивача, несе ризик відповідних наслідків.

Обставини справи встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

14 червня 2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія - ВР» (постачальник за умовами договору) та Приватним підприємством «Сінта - Сервіс» (покупець за умовами договору ) було укладено договір поставки № 2/6/22.

Відповідно до п. 1.1 укладеного договору постачальник зобов`язався поставляти покупцю товар, а останній, у свою чергу, приймати та оплачувати його на умовах укладеного договору.

Товар поставляється постачальником покупцеві партіями, на кожну партію товару покупець виписує товарну накладну (п. 1.3 договору поставки).

Пунктом 1.4 договору визначено, що характеристики, кількість, номенклатура, ціна й загальна вартість товару зазначається сторонами в специфікації до договору, що є невід`ємною його частиною.

Доставка товару від постачальника, здійснюється за адресою: м. Київ, вул. Академіка Туполєва, 12, якщо інше не узгоджено сторонами в специфікації до договору (пункт 2.1 договору).

Згідно п. 2.3. договору порядок і строки поставки узгоджуються сторонами у специфікації.

Пунктом 3.1. договору сторони погодили, що умови оплати за поставки товару узгоджуються сторонами у специфікації до договору.

Відповідно до підписаної сторонами специфікації № 1 від 14 червня 2022 року до договору поставки № 2/6/22 від 14.06.2022 позивач зобов`язався поставити товар, а саме ґрунт піщаний у кількості 1 115,02 т, ціна за одиницю 100,00 грн., на загальну вартість 111502, 00 грн. Покупець оплачує товар після доставки та зважування товару, кожну партію окремо. Загальна кількість товару орієнтовна та залежить від кількості поставок постачальником згідно товаро - транспортних накладних.

Відповідно до п.3.3. договору датою платежу є дата зарахування коштів на поточний банківський рахунок постачальника.

Згідно з п.8.4 даний договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами й діє до 14 червня 2023 року, але у кожному разі до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов`язань.

Як вбачається з матеріалів справи, протягом червня 2022 року позивач поставив на адресу відповідача товар у розмірі 111 502,00 грн., що підтверджується видатковими накладними, копії яких містяться в матеріалах справи:

- № 33 від 15.06.2022 року на суму 39 300,00 грн.;

- № 34 від 16.06.2022 року на суму 33 442,00 грн.;

- № 35 від 16.06.2022 року на суму 7 500,00 грн.;

- № 36 від 16.06.2022 року на суму 1 260,00 грн.;

- № 37 від 21.06.2022 року на суму 30 000,00 грн.

Сторонами договору було підписано акт звірки взаємних розрахунків станом на 22.06.2022, згідно якого за договором поставки № 2/6/22 від 14.06.2022 у відповідача перед позивачем наявна заборгованість у розмірі 111 502,00 грн.

Відповідачем на виконання договору поставки було проведено часткову оплату за товар, сплачено за договором на користь позивача 30 000,00 грн., що підтверджується банківськими виписками: від 13.07.2022 року на суму 20 000,00 грн.; від 16.08.2022 року на суму 10 000,00 грн.

Оскільки відповідач не заявляв претензій щодо поставленого позивачем товару, однак оплату за товар не здійснив, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та просить суд стягнути з відповідача 81 502,00 заборгованості за отриманий товар за договором поставки № 2/6/22 від 14.06.2022.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Частинами 1 та 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з приписами ст. 11 Цивільного кодексу України та ст.174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов`язків (господарських зобов`язань).

Частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Із змісту укладеного між сторонами у справі договору вбачається, що він за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до частин 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч.2, 3 ст.193 Господарського кодексу України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. За ч.1 ст.193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених цим Кодексом.

Так, відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обігу або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Під час розгляду справи в суді першої інстанції, відповідачем через систему «Електронний суд» 27.12.2022 було надано докази часткової сплати заборгованості, а саме платіжну інструкцію № 13133 від 22.12.2022 про сплату заборгованості у розмірі 20 000, 00 грн. за пісок згідно рахунку № 43 від 21.06.2022, договору № 2/62/22 від 14.06.2022 (на звороті а.с. 31).

Крім того, відповідачем 06.01.2023 через систему «Електронний суд» було надано докази часткової сплати заборгованості, а саме платіжну інструкцію № 13191 від 05.01.2023 про сплату заборгованості у розмірі 20 000, 00 грн. за пісок згідно рахунку № 43 від 21.06.2022, договору № 2/62/22 від 14.06.2022 ( на звороті а.с. 34).

Таким чином відповідачем було сплачено заборгованість у розмірі 40 000,00 грн., отже у відповідача на момент винесення рішення у відповідача перед позивачем була наявна заборгованість у розмірі 41 502,00 грн.

Суд першої інстанції, під час розгляду справи, враховуючи часткову сплату заборгованості за платіжною інструкцією № 13191 від 05.01.2023, дійшов висновку про відсутність предмету спору в частині стягнення суми боргу у розмірі 20 000,00 грн., та дійшов обґрунтованого висновку щодо закриття провадження у справі у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України в частині цих вимог та дійшов висновку про наявність у відповідача перед позивачем заборгованості у розмірі 61502, 00 грн.

Однак, як вбачається із змісту оскаржуваного рішення, судом першої інстанції не було враховано надану відповідачем до прийняття рішення по суті спору платіжну інструкцію № 13133 від 22.12.2022 про сплату заборгованості у розмірі 20 000, 00 грн., що призвело до прийняття рішення, яке не відповідає фактичним обставинам справи та підлягає частковому скасуванню, оскільки станом на дату прийняття оскаржуваного судового рішення у даній справі у відповідача перед позивачем була наявна заборгованість, яка становила 41 502,00 грн., а не 61 502, 00 грн.

Статтею 231 Господарського процесуального кодексу України визначено підстави для закриття провадження у справі.

Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв`язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

Так, відповідно до пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі у разі відсутності предмета спору.

Господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми Господарського процесуального кодексу України можливе також у разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина зумовлює відмову в позові, а не закриття провадження у справі.

Одночасно слід зазначити, що предмет спору - це об`єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Враховуючи, що відповідачем до виснесення рішення по суті спору було також сплачено грошові кошти у розмірі 20 000, 00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 13133 від 22.12.2022, в цій частині провадження у справі щодо вимог про стягнення з відповідача суми основної заборгованості в розмірі 20 000, 00 грн. підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю предмету спору.

Колегія не приймає до уваги заперечення позивача про те, що саме відповідач зобов`язаний був надати до суду першої інстанції всі необхідні докази здійсненої ним сплати заборгованості, однак зневажливо поставився до своїх обов`язків, таких дій не вчинив, виходячи з такого.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідачем після порушення провадження у справі та до прийняття рішення по суті спору було надано через систему «Електронний суд» докази часткової сплати заборгованості у розмірі 20 000, 00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 13133 від 22.12.2022 (на звороті а.с. 31), а також у розмірі 20 000, 00 грн. заборгованості, сплаченої платіжною інструкцією № 13191 від 05.01.2023 (на звороті а.с. 34).

Суд апеляційної інстанції звертає увагу на положення частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України, яка визначає, що учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

За висновками Верховного Суду, викладених у постанові від 08.05.2018 у справі №910/1873/17, принцип добросовісності - це загальноправовий принцип, який передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб`єктів при виконанні своїх юридичних обов`язків і здійсненні своїх суб`єктивних прав.

У суб`єктивному значенні добросовісність розглядається як усвідомлення суб`єктом власної сумлінності та чесності при здійсненні ним прав і виконанні обов`язків.

Добросовісність при реалізації прав і повноважень включає в себе неприпустимість зловживання правом, яка, виходячи із конституційних положень, означає, що здійснення прав та свобод людини не повинно порушувати права та свободи інших осіб. Зловживання правом - це свого роду спотворення права. У цьому випадку особа надає своїм діям повну видимість юридичної правильності, використовуючи насправді свої права в цілях, які є протилежними тим, що переслідує позитивне право.

У даному випадку позивач, отримавши від відповідача оплату за договором поставки у сумі 40 000, 00 грн. за платіжними інструкціями № 13133 від 22.12.2022 та № 13191 від 05.01.2023 не повідомив про це суд першої інстанції та заперечує проти доводів апелянта щодо надання останнім доказів сплати заборгованості до винесення рішення по суті спору.

Розглядаючи по суті заяву ПП "Сінта-Сервіс" про поворот виконання рішення суду Господарського суду міста Києва № 910/11464/22 від 17.01.2023 на суму 20 000, 00 грн., які були сплачені під час примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 08.02.2023 за оскаржуваним рішеням, колегією встановлено таке.

03.02.2023 ПП "Сінта-Сервіс" було надіслано поштовою кореспонденцією до суду апеляційної інстанції апеляційну скаргу, яка зареєстрована 08.02.2023.

Господарським судом міста Києва від 08.02.2023 було видано наказ про стягнення з ПП "Сінта-Сервіс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія - ВР" суми боргу у розмірі 61502, 00 грн.

Того ж дня, 08.02.2023 приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Клименко Олексієм Олександровичем за заявою ТОВ "Будівельна компанія - ВР" було відкрито виконавче провадження ВП № НОМЕР_1 з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва № 910/11464/22 від 08.02.2023, про що винесено відповідну постанову.

Постановою про арешт коштів боржника № ВП НОМЕР_1 від 08.02.2023 приватним виконавцем було накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також кошти, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та /або звернення стягнення на які заборонено законом та належать боржнику ПП "Сінта-Сервіс".

Постановою про арешт майна боржника ВП № НОМЕР_1 від 09.02.2023 приватним виконавцем було накладено арешт на транспортні засоби, що належать ПП "Сінта-Сервіс".

ПП "Сінта-Сервіс" зазначає, що його підприємством було виконано 10.02.2023 наказ № 910/11464/22 виданий 08.02.2023 Господарським судом міста Києва з метою припинення арешту грошових коштів та майна підприємства, а також виключення інформації з Єдиного реєстру боржників.

10.02.2023 приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Клименко Олексієм Олександровичем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання наказу № 910/11464/22 виданого 08.02.2023 Господарським судом міста Києва.

Позивач в письмових поясненнях заперечує проти задоволення заяви про поворот виконання рішення Господарського суду міста Києва від 17.01.2023, зазначає, що оскаржуване рішення у справі № 910/11464/22 є законним, обґрунтованим, ухваленим на підставі повно та всебічно з`ясованих обставин справи. Позивач переконаний, що відповідач зобов`язаний був подати до суду першої інстанції докази здійсненої ним сплати суми заборгованості, однак таких дій не вчинив, отже, на думку позивача, несе ризик відповідних наслідків.

Відповідно до ч.1 ст. 333 ГПК України, суд апеляційної чи касаційної інстанції, приймаючи постанову, вирішує питання про поворот виконання, якщо скасувавши рішення (визнавши його нечинним), він:

1) закриває провадження у справі;

2) залишає позов без розгляду;

3) відмовляє в позові повністю;

4) задовольняє позов у меншому розмірі.

Питання про поворот виконання рішення суд вирішує за наявності відповідної заяви сторони.

До заяви про поворот виконання рішення шляхом повернення стягнутих грошових сум, майна або його вартості додається документ, який підтверджує те, що суму, стягнуту за раніше прийнятим рішенням, списано установою банку або майно вилучено державним або приватним виконавцем.

Колегія суддів зауважує, що поворот виконання рішення це процесуальна форма захисту прав боржника.

У Рішенні Конституційного Суду України від 02 листопада 2011 року № 13-рп/2011 у справі за конституційним зверненням військової частини щодо офіційного тлумачення положення пункту 28 частини першої статті 293 Цивільного процесуального кодексу України у взаємозв`язку з положеннями пунктів 2, 8 частини третьої статті 129 року Конституції України вказано, що поворот виконання рішення це цивільна процесуальна гарантія захисту майнових прав особи, яка полягає у поверненні сторін виконавчого провадження в попереднє становище через скасування правової підстави для виконання рішення та повернення стягувачем відповідачу (боржнику) всього одержаного за скасованим (зміненим) рішенням. Інститут повороту виконання рішення спрямований на поновлення прав особи, порушених виконанням скасованого (зміненого) рішення, та є способом захисту цих прав у разі отримання стягувачем за виконаним та у подальшому скасованим (зміненим) судовим рішенням неналежного, безпідставно стягненого майна (або виконаних дій), оскільки правова підстава для набуття майна (виконання дій) відпала.

Враховуючи те, що рішення суду Господарського суду міста Києва № 910/11464/22 від 17.01.2023 підлягає частковому скасуванню щодо сплати основного боргу у розмірі 61 502, 00 грн. та прийняття в цій частині нового рішення про стягнення 41 502, 00 грн., заява Приватного підприємства "Сінта - Сервіс" про поворот виконання рішення суду Господарського суду міста Києва № 910/11464/22 від 17.01.2023 на суму 20 000, 00 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Провадження у справі в частині вимог про стягнення з відповідача суми основної заборгованості у розмірі 20 000, 00 грн., сплачених відповідачем до винесення рішення по суті спору, що підтверджується платіжною інструкцією № 13133 від 22.12.2022, підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю предмету спору.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Як визначено ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до п. 2, ч. 1, ст. 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Відповідно до ч.1 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких обставин, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення Господарського суду міста Києва у справі № 910/11464/22 частковому скасуванню у зв`язку з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, та невідповідністю висновків суду обставинам справи. Провадження у справі в частині стягнення 20 000, 00 грн. основного боргу підлягає закриттю.

Враховуючи, що ПП "Сінта-Сервіс" було виконано 10.02.2023 наказ № 910/11464/22 виданий 08.02.2023 Господарським судом міста Києва з примусового виконання рішення суду та сплачено 61 502,00 грн., зазначене рішення частково скасовано, отже заява Приватного підприємства "Сінта - Сервіс" про поворот виконання рішення суду Господарського суду міста Києва № 910/11464/22 від 17.01.2023 на суму 20 000, 00 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення

Пунктами 1, 4 частини першої статті 277 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є не з`ясування обставин, що мають значення для справи, та неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розцінюватись як вимога детально відповідати на кожний аргумент апеляційної скарги (рішення ЄСПЛ у справі Трофимчук проти України, № 4241/03, від 28.10.2010 р.).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Розподіл судових витрат

За змістом частин 1, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Враховуючи вищевикладене, витрати по сплаті судового збору у розмірі 2481, 00 грн. за подання позову підлягають стягненню з відповідача

Колегія суддів зазначає, що закриття провадження у справі є формою закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення по суті, у зв`язку із чим і результат вирішення спору відсутній.

Згідно положення пункту 5 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Враховуючи встановлені апеляційним судом у мотивувальній частині даної постанови обставини справи, судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 450,00 грн. може бути повернутий апелянту з державного бюджету України згідно норм Закону України «Про судовий збір» за його клопотанням.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 2 частини 1 статті 275, статтями 277, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Сінта-Сервіс" на рішення Господарського суду міста Києва від 17.01.2023 у справі № 910/11464/22 задовольнити частково.

Рішення Господарського суду міста Києва від 17.01.2022 у справі № 910/11464/22 скасувати в частині стягнення основного боргу у розмірі 61502,00 грн.

Прийняти в цій частині нове рішення.

Стягнути з Приватного підприємства "Сінта-Сервіс"» (02101, м. Київ, вул. Будівельників, 9 кв. 4, код ЄДРПОУ: 33542869) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія - ВР" (02125, м. Київ, вул. Старосільська, 1, код ЄДРПОУ: 38013854) 41 502, 00 грн. боргу.

В частині стягнення суми основного боргу у розмірі 20 000, 00 грн. закрити провадження у справі.

В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 17.01.2022 у справі № 910/11464/22 залишити без змін.

Заяву Приватного підприємства "Сінта - Сервіс" про поворот виконання судового рішення у справі № 910/11464/22 задовольнити.

У поворот виконання судового наказу Господарського суду міста Києва від 08.02.2023 у справі № 910/11464/22 стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія - ВР" (02125, м. Київ, вул. Старосільська, 1, код ЄДРПОУ: 38013854) на користь Приватного підприємства "Сінта - Сервіс" (02101, м. Київ, вул. Будівельників, 9 кв. 4, код ЄДРПОУ: 33542869) грошові кошти в розмірі 20 000,00 грн.

Видати наказ.

Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.

Матеріали справи № 910/11464/22 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя А.І. Тищенко

Судді І.М. Скрипка

Ю.Б. Михальська