Постанова

від 23.04.2024 по справі 905/349/23

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2024 року м. Харків Справа № 905/349/23

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Гребенюк Н.В., суддя Слободін М.М. , суддя Шутенко І.А.,

за участю секретаря судового засідання Пляс Л.Ф.,

за участю представників сторін:

від позивача адвокат Тищенко А.І., на підставі довіреності № 6/11-61 від 06.11.2023 року, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія ПТ № 3448 від 26.05.2020 року (поза межами приміщення суду)

від відповідача адвокат Кравченко Ю.С., на підставі довіреності б/н від 01.02.2024 року, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія ДН № 5451 від 27.03.2019 року (поза межами приміщення суду)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача, Приватного акціонерного товариства Національна енергетична компанія Укренерго ( вх. № 552 Д/1)

на рішення господарського суду Донецької області від 31.01.2024 (повний текст судового рішення складений та підписаний 12.02.2024, суддя Хабарова М.В.)

у справі № 905/349/23

за позовом Приватного акціонерного товариства Національна енергетична компанія Укренерго

до Товариства з обмеженою відповідальністю Краматорськтеплоенерго

про стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2023 року Приватне акціонерне товариство Національна енергетична компанія Укренерго звернулось до господарського суду Донецької області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Краматорськтеплоенерго заборгованості у розмірі 41 799 707,07 грн, інфляційних втрат у розмірі 514 196,23 грн, пені у розмірі 230 141,58 грн, 3% річних у розмірі 230 141,58 грн.

27.07.2023 до суду першої інстанції від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог, у якій останній просить стягнути з відповідача заборгованість за листопад-грудень 2022 року першу декаду січня 2023 року у розмірі 41676699,57 грн, інфляційні втрати у розмірі 1899211,82 грн, 3% річних у розмірі 691807,72 грн, а також заборгованість за третю декаду січня 2023 року першу-другу декади липня 2023 року у розмірі 43503065,39 грн, інфляційні втрати у розмірі 1000789,97 грн, 3% річних у розмірі 439734,56 грн.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 22.08.2023 прийнято до розгляду заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог.

10.10.2023 до суду першої інстанції від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог, у якій останній просить стягнути з відповідача заборгованість за листопад-грудень 2022 року третю декаду серпня 2023 року у розмірі 91755783,59 грн, 3% річних у розмірі 1158507,70 грн та інфляційні втрати у розмірі 2900001,79 грн.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 11.10.2023 прийнято до розгляду заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог.

29.11.2023 до суду першої інстанції від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог, у якій останній просить стягнути з відповідача заборгованість, 3% річних та інфляційні втрати за листопад-грудень 2022 року третю декаду жовтня 2023 року в загальному розмірі 99906285,98 грн.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 29.11.2023 прийнято до розгляду заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог.

Рішенням господарського суду Донецької області від 31.01.2024 у справі №905/349/23 позов задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Краматорськтеплоенерго на користь Приватного акціонерного товариства Національна енергетична компанія Укренерго заборгованість у розмірі 95 814 833 86грн, пеню у розмірі 100 000,00 грн, інфляційні втрати у розмірі 2 359 624, 41 грн, 3% річних у розмірі 1 172 624, 03грн та судовий збір у розмірі 932 933,11грн, шляхом відстрочення виконання рішення до 01.07.2024, в іншій частині позову відмовлено.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване:

- доведеністю матеріалами справи факту наявності у відповідача перед позивачем заборгованості за договором про врегулювання небалансів електричної енергії із ідентифікатором договору №0212-01024 у розмірі 95 814 833 86грн у період з листопада 2022 року по жовтень 2023 року;

- арифметичною неправильністю розрахунку позивача в частині заявлених інфляційних втрат з огляду на неврахування дефляції, з урахуванням чого обґрунтованими та такими, що підлягають стягненню з відповідача є інфляційні втрати у розмірі 2359624,41 грн; обґрунтованістю позовних вимог в частині стягнення 3% річних у сумі 1 172 624,03грн;

- наявністю правових підстав для задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру пені до 100 000,00грн та про відстрочення виконання судового рішення до 01.07.2024.

Приватне акціонерне товариство Національна енергетична компанія Укренерго, позивач, з рішенням місцевого господарського суду частково не погодилось та звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати рішення господарського суду Донецької області від 31.01.2024 у справі №905/349/23 в частині відмови в стягненні інфляційних витрат у розмірі 556 758,29 грн та пені у розмірі 130 141,58грн та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі, в іншій частині рішення залишити без змін; відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Краматорськтеплоенерго" у задоволенні клопотання про розстрочення виконання рішення до 01.07.2024, судові витрати покласти на відповідача.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги Приватне акціонерне товариство Національна енергетична компанія Укренерго посилається на те, що:

- місцевий господарський суд дійшов необґрунтованого висновку в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення інфляційних втрат у сумі 556 758,29грн, оскільки не взяв до уваги висновки Об`єднаної Палати Верховного Суду щодо необхідності врахування при розрахунку інфляційних втрат кількості днів прострочення у місяці (постанова від 20.11.2020 у справі №910/13071/19), а також висновки Верховного Суду щодо обов`язковості округлення математичного добутку при визначенні сукупного індексу інфляції ( постанова від 26.06.2020 у справі №905/21/19);

- суд першої інстанції, застосувавши дискреційні повноваження суду щодо зменшення розміру пені, не дотримався балансу інтересів та майнового стану обох сторін, не врахував факту віднесення позивача до суб`єкта державного сектора економіки, чим безпідставно відмовив у задоволенні стягнення з відповідача 130 141,58грн пені;

- відстрочення виконання судового рішення у даному випадку не є доцільним, оскільки відсутні виняткові обставини для його застосування, з огляду на те, що обидві сторони правовідносин знаходяться у рівних умовах під час воєнного стану та потерпають від постійних руйнувань внаслідок ворожих обстрілів.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями від 28.02.2024 для розгляду справи №905/349/23 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Гребенюк Н.В., судді Слободін М.М., Шутенко І.А.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 29.02.2024 у справі №905/349/23 витребувано у господарського суду Донецької області матеріали справи №905/349/23; відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства Національна енергетична компанія Укренерго (вх. №552Д/1) на рішення господарського суду Донецької області від 31.01.2024 у справі №905/349/23, до надходження матеріалів справи.

12.03.2024 до Східного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №905/349/23.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 14.03.2024 у справі №905/349/23 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства Національна енергетична компанія Укренерго ( вх. № 552 Д/1) на рішення господарського суду Донецької області від 31.01.2024 у справі № 905/349/23; призначено справу до розгляду на "23" квітня 2024 р. о 11:30 годині у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань № 132; визнано необов`язковою явку представників учасників справи та доведено до відома, що нез`явлення у судове засідання апеляційної інстанції їх представників не тягне за собою відкладення розгляду справи на іншу дату, а також не перешкоджає розгляду справи по суті; доведено до відома учасників справи про можливість взяти участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції; запропоновано учасникам справи реалізовувати свої процесуальні права та обов`язки, передбачені ГПК України, з використанням телекомунікаційної мережі Електронний суд; встановлено учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв чи клопотань протягом 10 днів (з урахуванням вимог ст. 263 ГПК України) з дня вручення даної ухвали.

25.03.2024 до Східного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю Краматорськтеплоенерго надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач заперечує проти задоволення вимог апеляційної скарги позивача, просить залишити її без задоволення, оскаржуване судове рішення без змін, посилаючись на наступне:

- суд перевірив розрахунок втрат від інфляції, здійснений позивачем та погодився з запереченнями відповідача щодо не врахування у розрахунку процесів дефляції, при яких втрати від інфляції мають від`ємне значення;

- судом першої інстанції при ухваленні рішення та зменшення розміру пені до стягнення обґрунтовано врахований критичний фінансовий стан відповідача, ведення господарської діяльності в умовах воєнного стану в державі, знаходження відповідача в зоні можливих бойових дій, визнання ТОВ «Краматорськтеплоенерго» підприємством, яке є критично важливим для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період, незначний строк прострочення виконання зобов`язання;

- вирішуючи питання щодо відстрочення виконання судового рішення, суд першої інстанції врахував можливі негативні наслідки як для боржника при негайному виконанні рішення, так і для стягувача при затримці виконання рішення, тому надання відстрочення лише на п`ять місяців не є надмірним та не свідчить про порушення норм процесуального права.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 16.04.2024 у справі №905/349/23 задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Краматорськтеплоенерго та заяву Приватного акціонерного товариства Національна енергетична компанія Укренерго про участь їх представників в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду; судове засідання у справі №905/349/23, призначене на 23.04.2024 об 11год 30хв, встановлено провести за участю Товариства з обмеженою відповідальністю Краматорськтеплоенерго в особі представника адвоката Кравченко Юлії Сергіївни та за участю Приватного акціонерного товариства Національна енергетична компанія Укренерго в особі представника адвоката Тищенко Аліни Ігорівни, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою програмного забезпечення з використанням власних технічних засобів заявника.

У судовому засіданні представник апелянта підтримав вимоги апеляційної скарги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти задоволення вимог апеляційної скарги та просив відмовити у їх задоволенні.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі, відзиві на апеляційну скаргу доводи, заслухавши представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, а також повноту встановлених обставин справи, розглянувши справу в порядку ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго» є оператором системи передачі (ОСП) - юридичною особою, відповідальною за експлуатацію, диспетчеризацію, забезпечення технічного обслуговування, розвиток системи передачі та міждержавних ліній електропередачі, а також за забезпечення довгострокової спроможності системи передачі щодо задоволення обґрунтованого попиту на передачу електричної енергії, на якого, зокрема, покладені функції адміністратора розрахунків (АР) - юридичної особи, яка забезпечує організацію проведення розрахунків на балансуючому ринку та ринку допоміжних послуг.

Обов`язковою умовою участі в ринку електричної енергії (крім споживачів, які купують електроенергію за договором постачання електричної енергії споживачу) є укладення договору про врегулювання небалансів з оператором системи передачі (ч. 3 ст. 3 Закону України «Про ринок електричної енергії»).

Відповідачем подана заява про укладення договору про врегулювання небалансів електричної енергії від 19.04.2022.

Згідно заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Краматорськтеплоенерго» про укладення договору про врегулювання небалансів електричної енергії від 19.04.2019, відповідач, як СВБ приєднався до умов типового договору про врегулювання небалансів електричної енергії №0212-01024, укладеного з позивачем, як ОСП, який набув чинності з 22.04.2019.

Позивач листом №01/14625 повідомив про укладення договору про врегулювання небалансів електричної енергії із ідентифікатором договору №0212-01024.

У подальшому умови типового договору про врегулювання небалансів електричної енергії неодноразово змінювалися позивачем.

Наступні редакції договору затверджувалися наказами позивача №58 від 31.01.2022, №161 від 21.04.2022, №236 від 09.06.2022, №58 від 27.01.2023.

Відповідно до умов укладеного між Товариства з обмеженою відповідальністю Краматорськтеплоенерго як СВБ та Приватним акціонерним товариством Національна енергетична компанія Укренерго як ОСП, АР договору про врегулювання небалансів електричної енергії:

- сторона, що приєднується, набуває статусу учасника ринку та здійснює свою діяльність у якості СВБ, за цим договором СВБ врегульовує небаланси електричної енергії, що склалися в результаті діяльності її балансуючої групи на ринку електричної енергії, або передає свою відповідальність за небаланси електричної енергії іншій СВБ шляхом входження до її балансуючої групи. ОСП врегульовує небаланси електричної енергії з СВБ у порядку, визначеному Законом України Про ринок електричної енергії (далі - Закон) та Правилами ринку, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14.03.2018 №307 (далі - Правила ринку). Врегулюванням небалансів електричної енергії є вчинення СВБ правочинів щодо купівлі-продажу електричної енергії та оплати платежів відповідно до Правил ринку (п.п. 1.2, 1.3, 1.4, 1.5);

- вартість небалансів електричної енергії та суми платежів, що передбачені до сплати зі сторони СВБ та ОСП, розраховуються АР для кожного розрахункового періоду доби відповідно до Правил ринку. Оплата платежів відповідно до цього договору здійснюється з урахуванням податків та зборів, передбачених діючим законодавством. Порядок розрахунку обсягів, ціни та вартості небалансів електричної енергії визначається Правилами ринку (п.п. 2.1, 2.2 договору);

- ОСП, зокрема, зобов`язаний виконувати розрахунки обсягу та вартості небалансу електричної енергії та інші розрахунки відповідно до цього договору та правил ринку; проводити розрахунки з СВБ у порядку та в терміни, визначені Правилами ринку (п.3.3 договору);

- виставлення рахунків та здійснення платежів щодо оплати вартості небалансів, визначеної главою 2 цього договору, відбувається відповідно до процедур та графіків, передбачених Правилами ринку, та згідно з умовами цього договору (п. 5.1 договору);

- договір набирає чинності з дати реєстрації ОСП СВБ відповідно до її заяви-приєднання до цього договору і є чинним до 31 грудня включно року, у якому була надана заява-приєднання. Після реєстрації учасника ринку ОСП зобов`язаний надати такій СВБ витяг з відповідного реєстру. Якщо жодна зі сторін не звернулась до іншої сторони у строк не менше ніж за 1 місяць до закінчення терміну дії цього договору з ініціативою щодо його розірвання, то цей договір вважається продовженим на наступний календарний рік на тих же умовах (п.п 9.1, 9.2 договору).

Пунктом 7.3.1 Правил ринку від 14.03.2018 №307 визначено, що АР на щоденній основі надсилає платіжний документ кожній СВБ із зазначенням суми, що СВБ зобов`язана сплатити АР, або суми, що АР зобов`язаний сплатити СВБ через її небаланси електричної енергії протягом відповідного періоду.

Оплата платіжного документа з банківського рахунку учасника ринку на банківський рахунок АР здійснюється протягом двох робочих днів з дати направлення платіжного документа (п. 7.7.3 Правил ринку).

У період з листопада 2022 року по жовтень 2023 року (з урахуванням заяв про збільшення позовних вимог) позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято електричну енергію для врегулювання небалансів на загальну суму 95763889,81 грн, що підтверджується виставленими позивачем рахунками-фактурами та не заперечується відповідачем.

Відповідачем вказані рахунки були оплачені частково на суму 1 220 328,54 грн, що підтверджується наданими платіжними дорученнями.

Позивачем, як АР, було сформовано та підписано ЕЦП рахунки за електричну енергію для врегулювання небалансів за період з листопада 2022 року по жовтень 2023 року.

Згідно п. 7.7.3 Правил ринку оплата платіжного документа з банківського рахунку учасника ринку на банківський рахунок АР здійснюється протягом двох робочих днів з дати направлення платіжного документа.

Відповідач обов`язку зі сплати коштів у визначений договором строк не виконав, заборгованість за небаланси електричної енергії сплатив лише часткового у розмірі 1220328,54 грн.

Посилаючись на наведене, позивач просив стягнути з відповідача основну заборгованість, 3% річних та інфляційні втрати в загальному розмірі 99906285,98 грн.

Місцевий господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 95 814 833 86грн, пені у розмірі 100 000,00 грн, інфляційних втрат у розмірі 2 359 624, 41 грн, 3% річних у розмірі 1 172 624, 03грн та відстрочення виконання рішення до 01.07.2024

Надаючи власну правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Предметом апеляційного перегляду є вимоги апелянта в частині незгоди з рішенням місцевого господарського суду щодо зменшення розміру пені, відмови у стягненні 556 758,29 грн інфляційних втрат та відстрочення виконання судового рішення.

В іншій частині зазначене судове рішення не оскаржується, а тому згідно з частиною першою статті 269 Господарського процесуального кодексу України в апеляційному порядку не переглядається.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Згідно положень статті 174 Господарського кодексу України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Таке ж положення міститься і в статті 173 Господарського кодексу України.

Спірні правовідносини виникли між сторонами у справі, у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором про врегулювання небалансів електричної енергії.

Приписами статті 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Місцевим господарським судом встановлено і не спростовується відповідачем, що останнім розрахунок договором про врегулювання небалансів електричної енергії був здійснений не у повному обсязі, з порушенням встановлених договором строків, що стало підставою для нарахування позивачем, зокрема, неустойки у вигляді пені.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що останній здійснено позивачем методологічно та арифметично правильно.

Водночас, в силу приписів статті 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій.

При цьому повинно бути взято до уваги, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що зменшення розміру заявленої до стягнення пені та штрафу є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені та штрафу.

У постанові від 23.03.2021 у справі №921/580/19 Верховний Суд вказує, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності в законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

При цьому, виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, в тому числі і з власної ініціативи, може зменшити розмір неустойки (пені) до її розумного розміру (постанова Верховного Суду від 30.03.2021 у справі №902/538/18).

Нормами законодавства України не визначено розмір, на який суд може зменшити неустойку, а тому при вирішенні цього питання суди мають забезпечувати дотримання балансу інтересів сторін у справі з урахуванням правового призначення неустойки.

У постанові від 16.03.2021 у справі №922/266/20 Верховний Суд зазначає, що загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним із принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Неустойка спрямована на забезпечення компенсації майнових втрат постраждалої сторони. Для того, щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було би передбачити.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18 вказано, що неустойка - це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності.

Водночас, неустойка не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за неналежне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Тобто, при вирішенні питання про зменшення розміру штрафних санкцій судам належить брати до уваги як обставини, прямо визначені у статті 233 Господарського кодексу України та статті 551 Цивільного кодексу України, так і інші обставини, на які посилаються сторони і які мають бути доведені ними.

При цьому, суд не зобов`язаний встановлювати всі можливі обставини, які можуть вплинути на зменшення штрафних санкцій; це не входить в предмет доказування у справах про стягнення штрафу. Відповідно до принципу змагальності суд оцінює лише надані сторонами докази і наведені ними аргументи. Суд повинен належним чином мотивувати своє рішення про зменшення неустойки, із зазначенням того, які обставини ним враховані, якими доказами вони підтверджені, які аргументи сторін враховано, а які відхилено (статті 86, 236-238 Господарського процесуального кодексу України).

Такий висновок міститься, зокрема у постанові Верховного Суду від 17.07.2021 у справі №916/878/20.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач під час вирішення спору у цій справі не надав, та, відповідно, матеріали справи не містять доказів, які підтверджують понесення ним збитків або можливість їх понесення позивачем у зв`язку з несвоєчасним виконанням відповідачем прийнятих на себе зобов`язань за Договором.

Натомість, місцевим господарським судом встановлено, що відповідач є підприємством теплопостачання, що забезпечує тепловою енергією місто Краматорськ, яке входить до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженому Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України 22.12.2022 №309.

Факти систематичних ворожих обстрілів м.Краматорськ, які призводять до численних пошкоджень інфраструктури міста та людських жертв, є загальновідомими.

Судом першої інстанції враховано вчинення відповідачем дій щодо належного виконання покладеного на нього обов`язку за договором, зокрема, часткову оплату.

Крім того, у відповідності до наявних матеріалів справи судом першої інстанції в ході розгляду справи було встановлено наявність у відповідача дебіторської заборгованості населення, яке є основним споживачем послуг, а також віднесення відповідача з листопада 2022 року в статус «Переддефолтний» з огляду на неможливість підтримки належним чином фінансової гарантії перед ОСП та здійснення купівлі електричної енергії на сегментах ринку для власних потреб та обладнання, задіяного для підкачки теплоносія.

Таким чином, враховуючи заявлене відповідачем клопотання про зменшення розміру неустойки, матеріальний стан відповідача, його часткові оплати за договором, а також компенсацію майнових втрат позивача шляхом задоволення вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, місцевим господарським судом обґрунтовано застосовано дискреційні повноваження та зменшено розмір пені до 100000,00 грн.

Колегія суддів враховує правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 925/577/21, де, зокрема, вказано на те, що на підставі частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України, частини 1 статті 233 Господарського кодексу України, а також виходячи із принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, у тому числі і з власної ініціативи, має право зменшити розмір неустойки (штрафу, пені) до її розумного розміру.

Судова колегія зазначає, що зменшення розміру штрафних санкції не має негативного впливу на фінансовий стан позивача, оскільки стягнення неустойки має компенсаторний характер, і не може бути засобом збагачення іншої сторони договору.

Крім того, зменшення розміру штрафних санкцій не є дискримінаційним по відношенню до позивача, оскільки у даних правовідносинах його інтереси достатньо захищені покладенням на відповідача обов`язку судовим рішенням щодо погашення 3% річних, інфляційних втрат та пені в сумі 100 000,00грн.

Щодо часткової відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення інфляційних втрат у сумі 556 758,29 грн, судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини 2 статті 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат коштів, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням унаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.

Кредитору, у свою чергу, згідно з частиною другою статті 625 ЦК України належить право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат за період прострочення в оплаті основного боргу.

Цивільним кодексом України, як основним актом цивільного законодавства, не передбачено механізму здійснення розрахунку інфляційних втрат кредитора у зв`язку із простроченням боржника у виконанні грошового зобов`язання.

Водночас, частиною 1 статті 8 ЦК України визначено, що якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" визначено індексацію грошових доходів населення як встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг (стаття 1 Закону).

Статтею 2 цього Закону передбачено як об`єкти індексації грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України, що не мають разового характеру, перелік яких визначено у частині першій цієї статті; водночас, частиною другою статті 2 цього Закону законодавець передбачив право Кабінету Міністрів України встановлювати інші об`єкти індексації, поряд з тими, що зазначені у частині першій цієї статті.

З метою реалізації Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" Кабінет Міністрів України постановою №1078 від 17.07.2003 затвердив Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок), пунктом 1 якого передбачено, що цей Порядок визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (пункти 1-1, 4 Порядку).

Отже, при розрахунку інфляційних втрат у зв`язку із простроченням боржником виконання грошового зобов`язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003, та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України №265 від 27.07.2007.

Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування статті 625 Цивільного кодексу України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац п`ятий пункту 4 постанови КМУ №1078).

Об`єднаною палатою Верховного Суду у постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 роз`яснено, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач просив стягнути з відповідача інфляційні втрати у розмірі 2 916 382,70 грн, натомість судом першої інстанції вказані вимоги було задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача інфляційні втрати в сумі 2 359 624,41 грн.

Так, позивачем було заявлено до стягнення інфляційні втрати за період з листопада-грудня 2022 по першу- другу декаду січня 2023 року в розмірі 1 899 211,82грн, за період з третьої декади січня 2023 по першу- другу декаду липня 2023 року у сумі 1 000 789,97грн, за період з першої декади вересня 2023 року по третю декаду жовтня 2023 року в сумі 16 380,91грн.

Беручи до уваги заявлений позивачем період нарахування інфляційних втрат, судом апеляційної інстанції зазначається, що у період липня 2022 року індекс інфляції становив 99,4 % (дефляція), у період серпня 2022 року 98,6% (дефляція).

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено право особи отримати компенсацію інфляційних збитків за весь період прострочення. Якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику - «дефляція», то це не змінює його правової природи і не може мати наслідком пропуску такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначену Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою КМУ №1078 від 17.07.2003.

Судова колегія, перевіривши розрахунок інфляційних втрат, здійснений позивачем у заяві про збільшення позовних вимог від 29.11.2023, а також контррозрахунки відповідача, наявні в матеріалах справи, зважаючи на обґрунтованість заперечень відповідача щодо не врахування позивачем у розрахунку процесів дефляції, при яких втрати від інфляції мають від`ємне значення, вважає обґрунтованим та арифметично правильним висновок місцевого господарського суду щодо стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат у сумі 2359624,41 грн.

Щодо оскарження судового рішення в частині відстрочення його виконання, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 18 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Виходячи з практики Європейського суду з прав людини, держава відповідальна за виконання рішення, ухваленого на користь стягувача у цій справі. Тривале невиконання рішення та відсутність засобів захисту прав стягувача на національному рівні спричиняє порушення пункту 1 статті 6, статті 13 Конвенції та статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

Виконання судового рішення є важливою стадією судового процесу у контексті забезпечення міжнародних демократичних стандартів щодо дотримання закріпленого у статті 8 Конституції України принципу верховенства права.

Відповідно до частини першої статті 331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Згідно з частинами третьою - п`ятою статті 331 цього Кодексу передбачено, що підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Відповідно до ч. 1 ст. 239 Господарського процесуального кодексу України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Відстрочення виконання рішення спрямоване на забезпечення повного виконання рішення суду та є допоміжним процесуальним актом реагування суду на перешкоди, які унеможливлюють або ускладнюють виконання його рішення.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Отже, підставою для відстрочки виконання рішення суду можуть бути лише виняткові обставини, які істотно ускладнюють вчасне його виконання або роблять його неможливим.

При цьому суд має враховувати дотримання балансу інтересів як боржника, так і кредитора. По суті при відстрочці виконання судового рішення мова йде не про звільнення особи від виконання зобов`язання, а про перенесення строку його виконання з однієї дати, що встановлено законом чи судом, на іншу.

Процесуальне законодавство не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання. Тому, суд оцінює докази щодо цього, які мають бути надані, перш за все, заявником.

Колегія суддів приймає до уваги, що діяльність відповідача є надзвичайно важливою для держави, що вбачається на прикладі як минулого, так і поточного років, які характеризуються масованими атаками військовим агресором рф на теплогенеруючі об`єкти країни.

Необхідність забезпечення роботи теплогенеруючого підприємства, основним споживачем якого є населення м. Краматорськ, в умовах воєнного стану є очевидною.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на не вчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину не вчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно зі ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Місцевим господарським судом, як встановлено вище, в ході розгляду справи було враховано, що відповідач є підприємством теплопостачання, що забезпечує тепловою енергією місто Краматорськ, яке входить до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженому Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України 22.12.2022 №309.

Крім того, як зазначалося вище, з наявних матеріалів справи вбачається, що дебіторська заборгованість населення, яке є основним споживачем послуг, перед відповідачем складає 378638200 грн та законодавством заборонено стягнення штрафних санкцій, а після 24.02.2022 також і реальної заборгованості.

Відповідач з листопада 2022 року опинився в статусі Переддефолтний, так як не зміг підтримувати належним чином фінансову гарантію перед ОСП та здійснювати купівлю електричної енергії на сегментах ринку для власних потреб та обладнання, задіяного для підкачки теплоносія.

Також місцевим господарським судом було враховано те, що відповідач вчиняв дії щодо належного виконання покладеного на нього обов`язку за договором, зокрема, здійснював часткову оплату, а прострочення з його боку не призвело до збитків позивача.

Вирішуючи питання строку відстрочки, судом першої інстанції прийнято до уваги положення частини п`ятої статті 331 Господарського процесуального кодексу України, тому суд відстрочив виконання рішення на 5 місяців з дня його ухвалення до 01.07.2024.

Враховуючи вищенаведене у сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність виняткових обставин, які істотно ускладнюють вчасне виконання відповідачем рішення суду та, як наслідок, про задоволення клопотання відповідача відстрочення виконання судового рішення.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли своє підтвердження при перегляді оскаржуваного судового рішення та не є підставою для його скасування.

З огляду на викладене та враховуючи, що місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного судового рішення було дотримано норми матеріального та процесуального права, повно досліджено обставини справи, а доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження при перегляді оскаржуваного судового рішення, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню, а тому рішення господарського суду Донецької області від 31.01.2024 у справі №905/349/23 слід залишити без змін.

У відповідності до статті 129 ГПК України витрати за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись статтями 129, 269, 270, п.1 ч.1 ст. 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства Національна енергетична компанія Укренерго ( вх. № 552 Д/1) на рішення господарського суду Донецької області від 31.01.2024 у справі № 905/349/23 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 31.01.2024 у справі №905/349/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені статтями 286-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 25.04.2024

Головуючий суддя Н.В. Гребенюк

Суддя М.М. Слободін

Суддя І.А. Шутенко