СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 квітня 2024 року м. Харків Справа № 905/1466/23
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Склярук О.І., суддя Гетьман Р.А. , суддя Россолов В.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження без виклику сторін у судове засідання апеляційну скаргу відповідача, за вх. №329 Д/1, на рішення господарського суду Донецької області від 08.01.24 (суддя Левшина Я. О.) у справі № 905/1466/23
за позовом ТОВ "Донецькі енергетичні послуги", м.Дніпро,
про стягнення 19486,45грн, з яких 15568,00грн основний борг, 568,17грн 3% річних, 3350,28грн інфляційні втрати
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду Донецької області від 08.01.2024 у справі №905/1466/23 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецькі енергетичні послуги», м. Дніпро до Державної установи «Донецький обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров`я України», м. Краматорськ, Донецька область в особі Волноваської районної філії державної установи «Донецький обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров`я України», м. Волноваха, Донецька область про стягнення 19486,45грн, з яких 15568,00грн основний борг, 568,17грн 3% річних, 3350,28грн інфляційні втрати, задоволено частково. Стягнуто з Державної установи «Донецький обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров`я України», м. Краматорськ, Донецька область (84307, Донецька обл., місто Краматорськ, вулиця Аероклубна, будинок 2; ідентифікаційний код 38531102) в особі Волноваської районної філії державної установи «Донецький обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров`я України», м.Волноваха, Донецька область (85700, Донецька обл., Волноваський р-н, місто Волноваха, пров. Енергетичний, будинок 3Д; ідентифікаційний код 38531825) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецькі енергетичні послуги», м. Дніпро (49044, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, вул. Моссаковського Володимира, будинок 7, ідентифікаційний код 42086719) 19486,41грн, з яких 15568,00грн основний борг, 568,13грн 3% річних, 3350,28грн інфляційні втрати, а також витрати з оплати судового збору у розмірі 2683,99грн.
Не погодившись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, відповідач звернувся до Східного апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій просив скасувати оскаржуване рішення та відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі .
В обґрунтування апеляційної скарги заявник зазначає, що при ухваленні оскаржуваного рішення місцевий господарський суд дійшов до передчасного висновку , не дослідив усі обставини справи.
Апелянт наголошує, що позивачем було надано неналежні докази щодо підтвердження заборгованості, також наявність форс-мажорних обставин , отже за наведених обставин, на думку скаржника, відповідні обставини свідчать про порушення господарським судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення норм матеріального права.
Для розгляду справи шляхом автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Склярук О.І., суддя Гетьман Р.А., суддя Россолов В.В.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 07.02.2024 відкрито апеляційне провадження у справі, встановлено учасникам справи строк для подання відзивів на апеляційну скаргу, витребувано матеріали справи з господарського суду та ухвалено розглядати справу в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Заперечень проти відкриття апеляційного провадження на час постановлення ухвали від учасників справи не надійшло.
Колегія суддів зауважує, що на час винесення даної ухвали, в Україні введено дію воєнного стану, а також особливий режим роботи Східного апеляційного господарського суду, що може привести до подовження процесуальних строків розгляду справи.
Позивачем було надано відзив, в якому він просив залишити оскаржене рішення суду без змін, а означену скаргу без задоволення через її необґрунтованість .
Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Дослідивши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права судова колегія приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на нижче викладене.
Судом першої інстанції було встановлено наступні обставини справи.
27.01.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Донецькі енергетичні послуги» (позивач, постачальник) та Державною установою «Донецький обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров`я України» в особі Волноваської районної філії державної установи «Донецький обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров`я України» (відповідач, споживач) укладено договір №97 про постачання (закупівлю) електричної енергії споживачу, відповідно до п 1.1 якого постачальник продає електричну енергію для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами договору.
Згідно до п.п. 1.2, 1.3 договору найменування товару: електрична енергія (код згідно Національного класифікатора ДК 021:2015:09310000-5) (далі товар або електрична енергія). Постачання товару за цим договором передбачає поставку електричної енергії для забезпечення потреб електроустановок споживача за допомогою технічних засобів розподілу електричної енергії. Очікуваний обсяг постачання електричної енергії на період до 31.12.2022 становить 50000 кВт*год. та відповідає очікуваному обсягу закупівлі послуг з розподілу (передачі) електричної енергії у оператора системи.
Пунктами 2.1 та 2.2 договору визначено, що строк (термін) поставки товару: з дати, вказаної в заяві-приєднання до 31.12.2022. Місце поставки (передачі) товару: м.Волноваха, пров. Енергетичний, буд. 3.
Вартість електричної енергії за цим договором визначається, з урахуванням суми очікуваної вартості обсягів постачання електричної енергії протягом періоду, вказаного у п.1.3 цього договору, та становить: 291666,67грн, крім того ПДВ 58333,33грн, всього з ПДВ 350000,00грн.
Ціна за 1 кВт.год електричної енергії за цим договором становить 5,83грн без ПДВ, ПДВ 1,17грн, разом з ПДВ 7,00 та складається з закупівельної ціни на ринку електричної енергії та тарифу (маржі) постачальника електричної енергії, що є незмінною на період дії договірних відносин за цим договором; регульованого тарифу на передачу електричної енергії, затвердженого у встановленому порядку; регульованого тарифу на розподіл електричної енергії, затвердженого у встановленому порядку, в разі якщо за вибором споживача така послуга закуповується постачальником (п.4.1 договору).
Ціна електричної енергії має зазначатись постачальником у рахунках про оплату електричної енергії (актах прийняття-передавання товарної продукції чи актах прийому-передачі проданих товарів та/або наданих послуг) за цим договором (п.4.2 договору).
Розрахунковим періодом за цим договором є 1 календарний місяць.
Оплата вартості електричної енергії здійснюється споживачем виключно шляхом перерахування коштів на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання постачальника. Оплата рахунка постачальника за цим договором має бути здійснена споживачем у строк, визначений у рахунку, який не може бути меншим 5 (п`яти) робочих днів з моменту отримання його споживачем, або в строк, визначений у комерційній пропозиції, прийнятій споживачем (п.п. 4.3-4.5 договору).
Відповідно до п. 4.9 договору у разі виникнення спірних питань між споживачем та постачальником послуг комерційного обліку (оператором системи) щодо повноти/достовірності показів розрахункових засобів обліку. Постачальник може надавати споживачу консультації та іншу допомогу щодо врегулювання спірних питань. Але в будь-якому випадку інформація постачальника послуг комерційного обліку (оператора системи) є пріоритетною для здійснення комерційних розрахунків за цим договором. Наявність заперечень з боку споживача або спорів щодо показів засобів обліку не є підставою для затримки та/або не повної оплати коштів згідно виставлених постачальником рахунків (актів прийняття-передавання товарної продукції чи актів прийому-передачі проданих товарів та/або наданих послуг).
Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та діє до 31.12.2022, а в частині проведення розрахунків до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором (п.12.1 договору).
27.01.2022 сторони у якості додатку до договору підписали Комерційну пропозицію «Фіксована Бюджет 2022» (далі - комерційна пропозиція), відповідно до п.1.1 якої ціна на електричну енергію на момент укладання договору становить 5,83грн без ПДВ.
Оплата обсягів споживання електричної енергії здійснюється на умовах (у строки) передбачені п.4.2 цієї комерційної пропозиції, з урахуванням порядку визначення ціни передбаченого в розділі 1 цієї комерційної пропозиції (п.4.1 комерційної пропозиції).
Пунктом 4.2 комерційної пропозиції передбачено, що оплата за спожиту електричну енергію має бути здійснена споживачем у строк не більше 5 робочих днів після закінчення розрахункового періоду.
Відповідно до п. 5.1 комерційної пропозиції споживач самостійно формує розрахункові документи (рахунок, акт-приймання передавання) в сервісі «Особовий кабінет» не пізніше 24 годин після закінчення розрахункового періоду. В інших випадках, виставлення рахунків за спожиту електроенергію здійснюється не пізніше 20-го числа місяця наступного за розрахунковим, за умови отримання даних про обсяги споживання від споживача/оператора системи/адміністратора комерційного обліку.
Виставлення рахунку здійснюється шляхом його формування в програмному комплексі постачальника з можливістю перегляду в сервісі «Особистий кабінет». Розрахункові документи можуть бути роздруковані постачальником та отримані споживачем у відповідному енергоофісі постачальника. У разі не отримання споживачем рахунку, споживач здійснює оплату за спожиту електричну енергію, у встановлені цією комерційною пропозицією строки, за платіжним документом, самостійно оформленим споживачем.
У випадку не отримання споживачем акту прийняття-передавання або не повернення постачальнику отриманого та підписаного з боку споживача акту прийняття-передавання протягом десяти днів з дня його формування, він вважається підписаним та узгодженим сторонами, якщо в цей же строк споживачем не буде надано обґрунтованих заперечень (пункт 5.2 комерційної пропозиції).
Договір набирає чинності з дати його підписання та укладається на строк до 31.12.2022, а в частині проведення розрахунків до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором (п.10.1 комерційної пропозиції).
На виконання умов договору позивачем поставлено відповідачу електричну енергію у лютому 2022 року в обсязі 2224 кВт*год. на суму 15568,00грн відповідно до акту прийняття-передавання товарної продукції (електроенергії) від 28.02.2022.
Також позивач виставив відповідачу рахунок за спожиту електроенергію №97 від 04.03.2022 за лютий 2022 року; кінцева дата сплати рахунку 14.03.2023.
Акт прийняття-передавання товарної продукції (електроенергії) від 28.02.2022 відповідачем не підписаний, направлявся останньому з рахунком №97 від 04.03.2022 на електронну пошту, яка самостійно зазначена відповідачем у договорі.
Відповідно до листа Акціонерного товариства «ДТЕК Донецькі електромережі» №67/4276-вих від 27.03.2023 фактичний обсяг розподіленої електричної енергії по споживачу за період лютий 2022 року складає 2224 кВт*год.
Відповідач вартість спожитої електричної енергії у лютому 2022 року не сплатив.
Посилаючись на неналежне виконання відповідачем грошових зобов`язань за договором №97 від 27.01.2022 про постачання (закупівлю) електричної енергії, позивач звернувся до господарського суду і зданим позовом про стягнення з відповідача заборгованості .
Як зазначалося вище, задоволено позовні вимоги по справі було частково.
Судова колегія погоджується з таким висновком суду першої інстанції враховуючи наступне.
Як вбачається із матеріалів справи, сутність позову полягає у примусовому спонуканні відповідача до виконання грошових зобов`язань за договором №97 від 27.01.2022 про постачання (закупівлю) електричної енергії.
Враховуючи статус сторін, характер правовідносин між учасниками договору, такі правовідносини регулюються відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України, Законом України «Про ринок електричної енергії», Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №312 від 14.03.2018, умовами укладеного договору №97 від 27.01.2022 про постачання (закупівлю) електричної енергії та комерційної пропозиції.
Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають, зокрема, з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 714 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.
Згідно статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Положеннями ч.ч. 1, 2 статті 56 Закону України «Про ринок електричної енергії» встановлено, що постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу. Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами.
Отже в контексті зазначених норм укладений між позивачем та відповідачем договір поставки №97 від 27.01.2022 про постачання (закупівлю) електричної енергії є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобов`язань, визначених їх умовами.
Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до п.п. 4.21, 4.29 Правил роздрібного ринку електричної енергії (далі - ПРРЕЕ), оплата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію має здійснюватись згідно зі строками, встановленими договором та сформованим відповідним учасником роздрібного ринку платіжним документом. Зазначені строки не можуть бути меншими за 5 днів з дня надання платіжного документа споживачу. Порядок оплати споживачем послуг оператора системи та послуг постачальника послуг комерційного обліку мають відповідати порядку розрахунків, визначеному в укладеному договорі про постачання електричної енергії споживачу (комерційній пропозиції, яка є додатком до цього договору).
Пунктом 2.3.13 ПРРЕЕ передбачено, що обсяги спожитої електричної енергії визначаються за розрахунковий період, який становить 1 календарний місяць.
Дані, необхідні для формування платіжних документів, у тому числі щодо обсягів електричної енергії, надаються учасникам роздрібного ринку адміністратором комерційного обліку в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку. На підставі отриманих даних відповідно до умов договору (обраної споживачем комерційної пропозиції) сторони складають акти прийому-передачі проданих товарів та/або наданих послуг (п.4.3 ПРРЕЕ).
Апеляційним судом встановлено, що відповідно до інформації Акціонерного товариства «ДТЕК Донецькі електромережі», як адміністратора комерційного обліку, фактичний обсяг розподіленої електричної енергії, який використаний відповідачем у лютому 2022 року, складає 2224 кВт*год.
Матеріали справи не містять доказів подання споживачем обґрунтованих заперечень відповідно до умов п. 5.2 комерційної пропозиції, тому акт прийняття-передавання товарної продукції (електроенергії) вважається підписаним та узгодженим.
Доказів спростування фактичного обсягу електричної енергії матеріали справи не містять.
Відповідно до п. 4.9 договору інформація постачальника послуг комерційного обліку (оператора системи) є пріоритетною для здійснення комерційних розрахунків та наявність заперечень з боку споживача або спорів щодо показів засобів обліку не є підставою для затримки та/або неповної оплати коштів згідно виставлених постачальником рахунків (актів прийняття-передавання товарної продукції чи актів прийому-передачі проданих товарів та/або наданих послуг).
Враховуючи пріоритетність інформації адміністратора комерційного обліку щодо обсягів фактичного споживання електричної енергії, наявність в матеріалах справи належного доказу на підтвердження таких обсягів (лист Акціонерного товариства «ДТЕК Донецькі електромережі» №67/4276-вих від 27.03.2023), а також відсутність належних доказів на підтвердження неповноти/недостовірності такої інформації, апеляційний суд відхиляє посилання відповідача щодо фактичного обсягу спожитої електричної енергії.
Апеляційним судом встановлено, що у п. 4.5 договору сторони погодили, що оплата рахунка постачальника за цим договором має бути здійснена споживачем у строк, визначений у рахунку, який не може бути меншим 5 (п`яти) робочих днів з моменту отримання його споживачем, або в строк, визначений у комерційній пропозиції, прийнятій споживачем.
Пунктами 4.2, 5.1 комерційної пропозиції сторони передбачили, що оплата за спожиту електричну енергію має бути здійснена споживачем у строк не більше 5 робочих днів після закінчення розрахункового періоду. Споживач самостійно формує розрахункові документи (рахунок, акт-приймання передавання) в сервісі «Особовий кабінет» не пізніше 24 годин після закінчення розрахункового періоду. Виставлення рахунку здійснюється шляхом його формування в програмному комплексі постачальника з можливістю перегляду в сервісі «Особистий кабінет».
Приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов`язковості договору для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України за загальним правилом зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.
Згідно з частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Матеріалами справи підтверджується, що на виконання умов договору позивачем поставлено відповідачу електричну енергію у лютому 2022 року в обсязі 2224 кВт*год. на суму 15568,00грн відповідно до акту прийняття-передавання товарної продукції (електроенергії) від 28.02.2022.
Позивач виставив відповідачу рахунок за спожиту електроенергію №97 від 04.03.2022 за лютий 2022 року з кінцевою датою сплати рахунку 14.03.2023.
Таким чином, строк оплати спожитої електричної енергії є таким, що настав.
Докази оплати заборгованості у розмірі 15568,00 грн. відповідачем не надані.
Таке неналежне виконання грошових зобов`язань кваліфікується як їх порушення у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України, а сам відповідач вважається таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання у розумінні ч. 1 ст. 612 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 625 Цивільного кодексу України боржник у разі прострочення виконання грошового зобов`язання має на вимогу кредитора сплатити заборгованість.
З урахуванням наведених вище обставин та положень діючого законодавства, позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у розмірі 15568,00 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі, а отже апеляційний суд в цій частині погоджується із висновками суду першої інстанції .
Крім того, позивачем були нараховані та заявлені до стягнення 3% річних за період прострочення з 15.03.2022 по 01.06.2023 у розмірі 568, 17грн. та інфляційні втрати за період прострочення з квітня 2022 року по квітень 2023 року у розмірі 3350, 28 грн.
Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу 3% річних з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п.п.3.2 п.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань»).
Відповідно до роз`яснення Верховного Суду викладеного в постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19, сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Перевіривши розрахунок 3% річних за заявлений позивачем період, апеляційний суд встановив, що він є арифметично неправильним та належний розмір 3% річних, за розрахунком суду, становить 568,13грн, тому позовні вимоги в частині нарахування 3% річних підлягають частковому задоволенню, про що правомірне було зазначено судом першої інстанції.
Перевіривши розрахунок інфляційних втрат, період та порядок їх нарахування, апеляційний суд встановив, що такий розрахунок є арифметично та методологічно правильним, отже позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у повному обсязі.
Щодо тверджень відповідача про знаходження відповідача на непідконтрольній Україні території та існування форс-мажорних обставин, апеляційний суд зазначає таке.
У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022.
Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» №734/2023 від 06.11.2023 строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 16 листопада 2023 року строком на 90 діб.
Згідно з Переліком, затвердженим Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 №309, Волноваська міська територіальна громада (місцезнаходження відповідача) тимчасово окупована російською федерацією з 10.03.2022.
Предметом спору у цій справі є зобов`язання відповідача з оплати спожитої електричної енергії у лютому 2022 року, тобто, зобов`язання виникли до настання обставин, на які посилається відповідач.
Крім того, посилання відповідача на лист ТПП України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1, щодо засвідчення форс-мажорних обставин стосується невизначеного кола осіб, не звільняє від цивільно-правової відповідальності сторін договору.
Відповідачем також не було надано до матеріалів справи документів на підтвердження настання таких обставин , не було повідомлено позивача протягом встановленого договором строку з дати їх виникнення , а отже такі посилання є необґрунтованими.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Європейський суд з прав людини у рішенні в справі «Серявін та інші проти України»; вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип,пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Названий Суд також зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України).
Відповідно до приписів статті 275 Господарського процесуального кодексу України, Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення; скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення;
Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. (ст. 276 ГПК України)
В даному випадку, судова колегія приходить до висновку, що судом першої інстанції рішення по справі прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права у зв`язку з чим, рішення по справі залишається без змін, а апеляційна скарга без задоволення.
Судові витрати покладаються на заявника апеляційної скарги.
Керуючись статтями 269, 270, 275, 276, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний суд
ПОСТАНОВИВ:
1.Апеляційну скаргу відповідача, за вх. №329 Д/1, на рішення Господарського суду Донецької області від 08.01.24 у справі № 905/1466/23 залишити без задоволення.
2.Рішення Господарського суду Донецької області від 08.01.24 у справі № 905/1466/23 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачено ст. 286 -289 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя О.І. Склярук
Суддя Р.А. Гетьман
Суддя В.В. Россолов
Суд | Східний апеляційний господарський суд |
Дата ухвалення рішення | 25.04.2024 |
Оприлюднено | 29.04.2024 |
Номер документу | 118648591 |
Судочинство | Господарське |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів Невиконання або неналежне виконання зобов’язань купівлі-продажу поставки товарів, робіт, послуг енергоносіїв |
Господарське
Східний апеляційний господарський суд
Склярук Ольга Ігорівна
Господарське
Господарський суд Донецької області
Левшина Яна Олександрівна
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні