Постанова

від 23.04.2024 по справі 922/3906/21

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2024 року м. Харків Справа № 922/3906/21

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Фоміна В.О., суддя Крестьянінов О.О., суддя Пуль О.А.

за участю секретаря судового засідання Довгань А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв`язку апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (вх. №605П) на ухвалу Господарського суду Харківської області від 26.02.2024 у справі №922/3906/21, постановлену в приміщенні Господарського суду Харківської області суддею Хотенцем П.В., повний текст підписано 26.02.2024,

за скаргою Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на бездіяльність Нововодолазького відділу державної виконавчої служби у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції у справі №922/3906/21

за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ,

до Комунального підприємства Харківської районної ради "Теплові мережі", м.Харків,

про визнання грошових вимог, зобов`язання включити до ліквідаційного балансу та стягнення 125950,02 грн

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 26.02.2024 у справі №922/3906/21 повернуто Акціонерному товариству "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" скаргу (вхідний № 4800 від 21 лютого 2023 року) на бездіяльність Нововодолазького відділу державної виконавчої служби у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції - без розгляду.

Не погодившись з вказаною ухвалою місцевого господарського суду, Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось 06.03.2024 до Східного апеляційного господарського суду через систему "Електронний суд" з апеляційною скаргою (вх.№ 605П від 06.03.2024), в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Харківської області від 26.02.2024 у справі 922/3906/23 про повернення скарги на дії (бездіяльність) державного виконавця без розгляду, справу № 922/3906/23 повернути до Господарського суду Харківської області для продовження розгляду, витрати Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги покласти на боржника.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.03.2024, для розгляду зазначеної апеляційної скарги визначено колегію суддів Східного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Терещенко О.І., суддя Тихий П.В., суддя Плахов О.В.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 12.03.2024 задоволено заяву судді Терещенко О.І. про самовідвід у справі №922/3906/21; матеріали справи №922/3906/21 передано на повторний автоматизований розподіл відповідно до ст. 32 ГПК України.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.03.2024 для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Фоміна В.О., суддя Пуль О.А., суддя Шевель О.В.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 01.04.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (вх. №605П) на ухвалу Господарського суду Харківської області від 26.02.2024 у справі №922/3906/21; повідомлено учасників справи, що розгляд апеляційної скарги відбудеться 23 квітня 2024 року о 12:15 годині у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань № 104, доведено до відома учасників справи, що явка їх представників в судове засідання не є обов`язковою; встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу - до 16.04.2024, для подання заяв, клопотань, тощо до 18.04.2024.

Також, 21.03.2024 до суду апеляційної інстанції через систему "Електронний суд" від представника Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" адвоката Яковенка Павла Антоновича надійшла заява (вх. № 4210) про участь у судовому засіданні в межах справи №922/3906/21 у режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів за допомогою системи відеоконференцзв`язку, яку задоволено ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 01.04.2024.

10.04.2024 до суду апеляційної інстанції від Нововодолазького відділу державної виконавчої служби у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції надійшла заява (вх. № 5089) про розгляд апеляційної скарги Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на ухвалу Господарського суду Харківської області від 26.02.2024 у справі №922/3906/21 за відсутності представника відділу.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.04.2024 у зв`язку з відпусткою судді Шевель О.В., яка входить до складу колегії суддів, для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Фоміна В.О., суддя Крестьянінов О.О., суддя Пуль О.А.

Судове засідання Східного апеляційного господарського суду 23.04.2024 розпочалось в режимі відеоконференції за участю представника скаржника, який надав пояснення щодо обставин справи, з урахуванням доводів апеляційної скарги, підтримав вимоги апеляційної скарги в повному обсязі, просив суд її задовольнити та скасувати оскаржувану ухвалу місцевого господарського суду, а справу передати до Господарського суду Харківської області для продовження розгляду.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується відомостями з АТ "Укрпошта". Так, ухвалу апеляційного господарського суду від 01.04.2024 про відкриття апеляційного провадження було надіслано на адресу Комунального підприємства Харківської районної ради "Теплові мережі", проте не було вручено адресату під час доставки з підстав: "адресат відсутній за вказаною адресою"

Згідно з пунктами 4, 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Таким чином, під час розгляду даної справи судом апеляційної інстанції, у відповідності до приписів пункту 4 частини 5 статті 13 Господарського процесуального кодексу України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого частиною 2 статті 273 цього Кодексу.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи (частина 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України).

Верховний Суд у постанові від 29.04.2020 у справі №910/6097/17 зазначив, що відкладення розгляду справи є правом суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні за їх відсутності.

Оскільки судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи та правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення учасників справи про час та місце розгляду справи, виходячи з того, що участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені частиною першою статтею 42 Господарського процесуального кодексу України) є правом, а не обов`язком сторін, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення апелянта, з`ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах встановлених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду у відповідності до вимог статті 282 Господарського процесуального кодексу України зазначає про такі обставини.

Позивач - Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача - Комунального підприємства Харківської районної ради "Теплові мережі", м. Харків, в якій просив визнати грошові вимоги Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" у сумі 631140,10 грн, зобов`язати Комунальне підприємство Харківської районної ради "Теплові мережі" в особі комісії з припинення включити їх до проміжного ліквідаційного балансу та стягнути з відповідача 125950,02 грн за договором № 13/2662-БО-32 від 28 грудня 2012 року.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 14 грудня 2021 року у справі №922/3906/21 позов задоволено повністю; зобов`язано визнати грошові вимоги Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 6, ідентифікаційний код 20077720) у сумі 631140,10 грн та зобов`язати Комунальне підприємство Харківської районної ради "Теплові мережі" (63200, Харківська область, Нововодолазький район, смт. Нова Водолага, вул. Гагаріна, буд. 7-А, ідентифікаційний код 32404380) в особі комісії з припинення включити їх до проміжного ліквідаційного балансу та стягнуто з Комунального підприємства Харківської районної ради "Теплові мережі" на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 125950,02 грн за договором № 13/2662-БО-32 від 28 грудня 2012 року (з яких: 22403,88 грн 3% річних та 103546,14 грн інфляційні втрати) та 4540,00 грн судового збору.

11 січня 2022 року Господарським судом Харківської області видано наказ № 922/3906/21 на виконання рішення Господарського суду Харківської області від 14 грудня 2021 року про стягнення з Комунального підприємства Харківської районної ради "Теплові мережі" (63200, Харківська область, Нововодолазький район, смт. Нова Водолага, вул. Гагаріна, буд. 7-А, ідентифікаційний код 32404380) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 6, ідентифікаційний код 20077720) 125950,02 грн за договором № 13/2662-БО-32 від 28 грудня 2012 року (з яких: 22403,88 грн 3% річних та 103546,14 грн інфляційні втрати) та 4540,00 грн судового збору.

Даний наказ 01.06.2023 направлено на примусове виконання до Нововодолазького відділу державної виконавчої служби у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції.

На адресу Господарського суду Харківської області було направлено запит від 31.05.2023 № 39/2-1023-23 про видачу наказу суду про виконання рішення в частині зобов`язання.

06.06.2023 надійшла відповідь №922/3906/21/013564 на запит НАК "Нафтогаз України", якою повідомлено, що відповідно до Господарського процесуального кодексу України виконання рішення господарського суду проводиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом. Якщо в рішенні господарського суду не зазначається про виконання певних дій (передачу майна, видачу документів, що посвідчує відповідне право, тощо), то наказ на виконання рішення не видається. Згідно Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий документ повинен містити резолютивну частину рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішення. Рішення про зобов`язання визнати грошові вимоги та включення їх до проміжного ліквідаційного балансу це рішення про визнання, а не про примусове виконання. Таким чином в даному випадку саме рішення суду є виконавчим документом.

31.01.2024 НАК "Нафтогаз України" до Нововодолазького відділу державної виконавчої служби у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі орган ДВС) направила на виконання рішення Господарського суду Харківської області від 14.12.2021 у даній справі в частині виконання зобов`язання.

16.02.2024 на адресу стягувача від органу ДВС надійшло повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання від 08.02.2024 за № 1912.

У цьому повідомленні зазначено, що прийняти рішення № 922/3906/21 видане 14.12.2021 Господарським судом Харківської області в частині «Зобов`язати визнати грошові вимоги Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 6, ідентифікаційний код 20077720) у сумі 631140,10 грн та зобов`язано Комунальне підприємство Харківської районної ради "Теплові мережі" (63200, Харківська область, Нововодолазький район, смт. Нова Водолага, вул. Гагаріна, буд. 7-А, ідентифікаційний код 32404380) в особі комісії з припинення включити їх до проміжного ліквідаційного балансу.» до виконання не можливо, адже рішення про зобов`язання визнати грошові вимоги та включення їх до проміжного ліквідаційного балансу це рішення про визнання, а не про примусове виконання. З цих підстав, керуючись п. 7 частини 4 статті 4 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий документ повертається без прийняття до виконання.

21 лютого 2024 року через систему "Електронний суд" Акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" подано скаргу (вхідний № 4800) на бездіяльність Нововодолазького відділу державної виконавчої служби у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, в якій стягувач просить суд визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця органу ДВС щодо винесення повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання від 08 лютого 2024 року за № 1912; скасувати повідомлення державного виконавця органу ДВС про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання від 08 лютого 2024 року за № 1912 та зобов`язати державного виконавця органу ДВС здійснити виконавчі дії у відповідності до чинного законодавства України.

У цій скарзі було наведено обґрунтування щодо відсутності у стягувача обов`язку надсилати копії матеріалів скарги з додатками через відсутність у боржника зареєстрованого електронного кабінету в підсистемі "Електронний суд", що прямо визначено абз.2 ч.7 ст. 42 ГПК України.

26.02.2024 місцевим господарським судом постановлено оскаржувану ухвалу про повернення скарги (вхідний № 4800 від 21.02.2023) на бездіяльність Нововодолазького відділу державної виконавчої служби у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції без розгляду.

Вказана ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що до скарги Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на бездіяльність Нововодолазького відділу державної виконавчої служби у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції не надано доказів направлення її на адресу боржника в порушення вимог частини 2 статті 170 Господарського процесуального кодексу України, що є підставою для повернення її без розгляду згідно з частиною четвертою статті 170 ГПК України. Наведене вказує на повернення скарги на підставі частини четвертої статті 170 ГПК України, у зв`язку з недотриманням частини другої вказаної статті.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник посилається, зокрема, на те, що судом першої інстанції порушено норми процесуального закону - абз. 2 ч. 7 ст.42 ГПК України, оскільки НАК "Нафтогаз України" скаргу на бездіяльність органу державної виконавчої служби було подано в електронній формі з використанням системи "Електронний суд", КП ХРР "Теплові мережі" віднесено до категорії осіб, які зобов`язані зареєструвати свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі (ЕСІТС) або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, проте останній не зареєстрував його, а тому заявник в даному випадку звільняється від обов`язку надсилання копій процесуальних документів відповідачу (боржнику), у тому числі копії скарги разом із доданими до неї документами поштовою кореспонденцією.

Також з посиланням на практику Верховного Суду зазначив про те, що до скарги, яка подається відповідно до ст. 339 ГПК застосовуються загальні вимоги (правила) щодо форми та змісту позовної заяви, а не правила, які процесуальний закон визначив для заяв з процесуальних питань (ст.169 ГПК).

Апеляційний господарський суд, переглядаючи у апеляційному порядку оскаржуване судове рішення, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального, зазначає таке.

Предметом апеляційного оскарження є ухвала місцевого господарського суду про повернення скарги на бездіяльність органів державної виконавчої служби на підставі частини 4 статті 170 ГПК України.

Пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, неодноразово зазначав, що стаття 6 Конвенції містить не лише детальний опис гарантій, наданих сторонам у цивільних справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, доступу до суду.

Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене в пункті 1 статті 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя. Україна, як учасниця зазначеної Конвенції, повинна створювати умови щодо забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.

Право на судовий захист є конституційним правом кожної людини і громадянина, гарантованим статтею 55 Конституції України.

Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (частина друга статті 55 Конституції України).

Згідно з позицією Конституційного Суду України, яка сформульована у рішенні від 25.12.1997 № 9-зп, частину першу статті 55 Конституції України треба розуміти так, що кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку; суд не може відмовити у правосудді, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші утиски прав та свобод; відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених відповідно до чинного законодавства, є порушенням права на судовий захист, яке, згідно зі статтею 64 Конституції України, не може бути обмежене.

У рішенні від 14.12.2011 № 19-рп/2011 Конституційний Суд України встановив, що положення частини другої статті 55 Конституції України необхідно розуміти так, що конституційне право на оскарження в суді будь-яких рішень, дій чи бездіяльності всіх органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб гарантовано кожному; реалізація цього права забезпечується у відповідному виді судочинства і в порядку, визначеному процесуальним законом.

Таким чином, конституційне право особи на звернення до суду кореспондується з її обов`язком дотримуватися встановлених процесуальним законом механізмів (процедур), в тому числі, вимог стосовно оформлення позовних заяв, скарг та інших документів, що подаються до суду.

Водночас, порядок звернення до господарського суду, а також здійснення судового провадження у справі регламентовано відповідним процесуальним законом - ГПК України.

Розділ VI ГПК України "Судовий контроль за виконанням судових рішень" передбачає можливість звернення сторін виконавчого провадження до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції зі скаргою на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення.

Відповідно до положень статті 339 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Відповідно до частини першої статті 74 Закону "Про виконавче провадження" рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Згідно з частиною першою статті 15 Закону України "Про виконавче провадження" сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник.

Оскільки виконання судових рішень є однією зі стадій судового процесу, яка (стадія) може мати інший склад учасників спірних правовідносин порівняно зі складом учасників цієї справи у позовному провадженні, сторонам виконавчого провадження має бути забезпечено дотримання загальних засад господарського процесуального законодавства при розгляді скарг на дії/бездіяльність виконавця. Розгляд відповідних скарг має здійснюватися у відповідності до засад рівності та змагальності сторін таких правовідносин.

Щодо процесуальних наслідків не надсилання заявником копії скарги боржнику, апеляційний господарський суд зазначає таке.

Скарги на рішення, дії або бездіяльність посадових осіб виконавчої служби мають відповідати загальним вимогам щодо форми та змісту позовної заяви, передбаченим положеннями ГПК України та містити відомості, перелічені у частині четвертій статті 74 Закону "Про виконавче провадження" (зазначена правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 27.09.2023 у справі №910/18480/20, від 27.10.2021 у справі №713/1971/20, від 27.01.2021 у справі №569/13154/20).

У разі відсутності спеціальної норми щодо вирішення певних питань, які виникають при розгляді скарг на рішення, дії або бездіяльність посадових осіб виконавчої служби, до заяв (скарг) учасників виконавчого провадження мають застосовуватися положення ГПК України, якими врегульовано аналогічні питання (зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.06.2018 у справі №5004/80/11).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 164 ГПК України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують направлення іншим учасникам справи копій позовної заяви і доданих до неї документів з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 174 ГПК України суддя, установивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

В порушення вказаних вище вимог процесуального законодавства суд першої інстанції не звернув уваги на те, що вимоги частини другої статті 170 параграфу 2 "Заяви з процесуальних питань" глави 1 "Письмові заяви учасників справи" розділу ІІІ "Позовне провадження" не регулюють порядок подання скарг, звернення з якими відбувається відповідно до розділу VI "Судовий контроль за виконанням судових рішень".

Звернення до суду зі скаргою на рішення, дії чи бездіяльність виконавця є формою звернення за судовим захистом на стадії виконання судового рішення, тому до скарги, яка подається відповідно до статті 339 ГПК України, застосовуються загальні вимоги (правила) щодо форми та змісту позовної заяви, а не правила, які процесуальний закон визначив для заяв з процесуальних питань (стаття 169 ГПК).

Це пояснюється тим, що розділ VI ГПК України "Судовий контроль за виконанням судових рішень" це окремий вид судового провадження, який містить у собі окремий процесуальний режим розгляду справ, а тому до скарг, якими ініціюється початок провадження у справі щодо рішень, дій чи бездіяльності виконавця, застосовуються загальні положення позовного провадження, у тому числі залишення скарги без руху, якщо є для цього підстави, а не її повернення.

Практика Верховного Суду з цього питання є усталеною. Подібні правові висновки щодо застосування положень статті 183 Цивільного процесуального кодексу України, які є тотожними тим, що містяться у статті 170 ГПК, викладені у постановах Верховного Суду від 27.01.2021 у справі №569/13154/20, від 17.02.2021 у справі №569/13160/20, від 10.03.2021 у справі №766/17333/20-ц, від 21.04.2021 у справі №569/12949/20, від 21.04.2021 у справі №713/1972/20, від 14.07.2021 у справі №303/4390/20, від 28.07.2021 у справі №509/4648/14-ц, від 15.09.2021 у справі №761/16863/14-ц, від 27.10.2021 у справі №523/20035/20-ц, від 27.10.2021 у справі №713/1971/20, 04.05.2022 у справі №711/12038/14-ц, 23.11.2022 у справі №201/4132/19. Крім того, таке правозастосування наведених норм ГПК України було здійснено Верховним Судом у постанові від 27.09.2023 у справі №910/18480/20.

Відтак, суд першої інстанції дійшов правильних висновків про наявність у заявника процесуального обов`язку надсилання копії скарги іншим сторонам виконавчого провадження, однак такий обов`язок виникає у заявника на підставі положень пункту 1 частини першої статті 164 ГПК України, а не відповідно до частини другої статті 170 ГПК України.

З огляду на викладене вище, суд першої інстанції безпідставно повернув скаргу заявнику на підставі частини четвертої статті 170 ГПК України, а не залишив її без руху, якщо є для цього підстави, відповідно до приписів статті 174 ГПК із зазначенням у відповідній ухвалі недоліків скарги та надання строку на їх усунення.

Наведене узгоджується з висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 01.03.2024 у справі №910/6186/23.

Стосовно ненадання заявником документів, які підтверджують направлення боржнику копії скарги і доданих до неї документів, слід зазначити таке.

Процесуальний порядок провадження у господарських справах визначається Господарським процесуальним кодексом України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів господарсько-процесуальних правовідносин та їх гарантій.

29.06.2023 прийнято Закон України №3200-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов`язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі (далі - ЄСІТС) або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами" (далі - Закон № 3200-IX). Цей Закон набрав чинності 21.07.2023.

За змістом розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №3200-IX, зміни, що вносяться до Господарського процесуального кодексу України, вводяться в дію 18.10.2023, крім змін до підпунктів 17.3, 17.15 підпункту 17, підпункти 19.1, 19.2 підпункту 19 пункту 1 розділу XI "Перехідні положення" ГПК України, введення в дію яких відбулося одночасно з набранням Законом №3200-IX чинності.

04.11.2023 набрав чинності Закон України від 19.10.2023 №3424-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо уточнення обов`язків учасників судової справи" (далі - Закон №3424-IX).

Відповідно до частини 3 статті 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Як вже зазначалось, відповідно до пункту 1 частини першої статті 164 ГПК України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують направлення іншим учасникам справи копій позовної заяви і доданих до неї документів з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу (пункт 1 частини першої статті 164 в редакції Закону № 3200-IX від 29.06.2023).

Частиною 1 статті 172 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що позивач, особа, яка звертається з позовом в інтересах іншої особи, зобов`язані до подання позовної заяви надіслати учасникам справи її копію та копії доданих до неї документів листом з описом вкладення. Таке надсилання може здійснюватися в електронній формі через електронний кабінет з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу (частина перша статті 172 в редакції Закону № 3200-IX від 29.06.2023).

Частинами п`ятою та шостою статті 42 ГПК України встановлено, що документи (в тому числі процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо) можуть подаватися до суду, а процесуальні дії вчинятися учасниками справи в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.

Процесуальні документи в електронній формі мають подаватися учасниками справи до суду з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Відповідно до частини сьомої статті 42 ГПК України (в редакції Закону № 3200-IX від 29.06.2023) якщо цим Кодексом передбачено обов`язок учасника справи щодо надсилання копій документів іншим учасникам справи, такі документи в електронній формі можуть направлятися з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а в разі відсутності в іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність в іншого учасника справи електронного кабінету - у паперовій формі листом з описом вкладення.

Якщо інший учасник справи відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов`язаний зареєструвати електронний кабінет, але не зареєстрував його, учасник справи, який подає документи до суду в електронній формі з використанням електронного кабінету, звільняється від обов`язку надсилання копій документів такому учаснику справи.

Суд, направляючи такому учаснику справи судові виклики і повідомлення, ухвали у випадках, передбачених цим Кодексом, зазначає у цих документах про обов`язок такої особи зареєструвати свій електронний кабінет та про можливість ознайомлення з матеріалами справи через Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему або її окрему підсистему (модуль), що забезпечує обмін документами.

Наведеними положеннями передбачено форми/способу реалізації учасником справи передбаченого ГПК обов`язку щодо надсилання документів іншим учасникам справи та підстави звільнення від такого обов`язку, а саме:

-надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, тобто у разі наявності в такого учасника електронного кабінету (абз.1 ч.7 ст.42 цього Кодексу;

-надсилання у паперовій формі листом з описом вкладення, у разі відсутності в іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність в іншого учасника справи електронного кабінету (абз.1 ч.7 ст.42 цього Кодексу);

-звільнення від обов`язку надсилання копій документів учаснику справи, який відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов`язаний зареєструвати електронний кабінет, але не зареєстрував його (абз.2 ч.7 ст.42 цього Кодексу). У такому випадку суд повинен в ухвалі зазначити про обов`язок такої особи зареєструвати свій електронний кабінет та про можливість ознайомлення з матеріалами справи через ЄСІТС (абз.3 ч.7 ст.42 ГПК України).

Судова колегія враховує, що зазначена норма не визначає переліку документів, під час подання яких в електронній формі з використання електронного кабінету заявник звільняється від обов`язку їх надсилання іншому учаснику, який в порушення встановленого щодо нього обов`язку не зареєстрував електронний кабінет.

Водночас, за змістом пункту 1 частини першої статті 164 ГПК України, частини першої статті 172 ГПК України передбачено особливості виконання заявником вимог щодо надсилання іншим учасникам справи копії позовної заяви з додатками з урахуванням саме положень статті 42 ГПК України.

Отже, передбачене статтею 42 ГПК України правило стосується всіх документів, в тому числі позовних заяв, скарг та інших визначених законом процесуальних документів, які подаються в електронній формі.

Судова колегія звертає увагу на те, що рішенням Вищої ради правосуддя від 17.08.2021 № 1845/0/15-21 затверджено Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) ЄСІТС (далі - Положення від 17.08.2021), яким згідно пункту 2 визначено порядок функціонування в судах та органах системи правосуддя окремих підсистем (модулів) ЄСІТС, зокрема, підсистем "Електронний кабінет", "Електронний суд" та підсистеми відеоконференцзв`язку; порядок вчинення процесуальних дій в електронній формі з використанням таких підсистем; особливості використання в судах та органах системи правосуддя іншого програмного забезпечення в перехідний період до початку функціонування ЄСІТС у складі всіх підсистем (модулів).

Пунктом 119 розділу VІ "Перехідні положення" Положення від 17.08.2021 передбачено, що підсистеми (модулі) ЄСІТС, вказані в розділі III цього Положення, починають функціонувати через 30 днів із дня опублікування Вищою радою правосуддя в газеті "Голос України" та на вебпорталі судової влади України оголошення про створення та забезпечення функціонування відповідної підсистеми (модуля), яке було опубліковано 04.09.2021, а тому з 05.10.2021 офіційно почали функціонувати підсистеми "Електронний кабінет", "Електронний суд" та підсистеми відеоконференцзв`язку та змінено порядок вчинення дій, пов`язаних з початком функціонування ЄСІТС, зокрема, порядок та форма подачі процесуальних документів до суду.

Зокрема, згідно з пунктом 24 розділу III "Електронний суд" Положення від 17.08.2021 підсистема "Електронний суд" (Електронний суд) підсистема ЄСІТС, що забезпечує можливість обміну (надсилання та отримання) документами (в тому числі процесуальними документами, письмовими та електронними доказами тощо) між судом та учасниками судового процесу, між користувачем цієї підсистеми та Вищою радою правосуддя, а також отримувати інформацію про стан і результати розгляду таких документів чи інші документи.

Пунктом 29 розділу III "Електронний суд" Положення від 17.08.2021 передбачено, що у разі подання до суду документів в електронній формі учасник зобов`язаний у випадках, визначених процесуальним законодавством, надати доказ надсилання іншим учасникам справи копій поданих до суду документів. У випадку, коли інший учасник справи відповідно до внесених ідентифікаційних даних про нього має зареєстрований Електронний кабінет, функціонал Електронного суду в автоматичному режимі надає суду та учаснику справи доказ надсилання до Електронних кабінетів інших учасників справи поданих до суду документів. В іншому випадку засобами Електронного суду користувача інформують про відсутність в іншого учасника справи зареєстрованого Електронного кабінету.

За приписами пункту 37 розділу III "Електронний суд" Положення від 17.08.2021 підсистема "Електронний суд" забезпечує можливість автоматичного надсилання матеріалів справ в електронному вигляді до Електронних кабінетів учасників справи та їхніх повірених. До Електронних кабінетів користувачів надсилаються у передбачених законодавством випадках документи у справах, які внесені до автоматизованої системи діловодства судів (далі - АСДС) та до автоматизованих систем діловодства, що функціонують в інших органах та установах у системі правосуддя. Документи у справах надсилаються до Електронних кабінетів користувачів у випадку, коли вони внесені до відповідних автоматизованих систем у вигляді електронного документа, підписаного кваліфікованим підписом підписувача (підписувачів), чи у вигляді електронної копії паперового документа, засвідченої кваліфікованим електронним підписом відповідального працівника суду, іншого органу чи установи правосуддя (далі - автоматизована система діловодства). Документи, які один з учасників справи надіслав до суду, іншого органу чи установи у системі правосуддя з використанням Електронного суду, в передбачених законодавством випадках автоматично надсилаються до Електронних кабінетів інших учасників справи чи їхніх повірених після реєстрації цих документів в АСДС або автоматизованих системах діловодства. До Електронного кабінету користувачів надсилаються відомості, у тому числі про отримання та реєстрацію документів у справі, а також інші відомості, що призвели до зміни стану розгляду справи. Особам, які не мають зареєстрованих Електронних кабінетів, документи у передбачених цим пунктом випадках можуть надсилатися засобами підсистем ЄСІТС на адресу електронної пошти, вказану такими особами під час подання документів до суду.

Тлумачення частин першої, четвертої, п`ятої, сьомої, абзаців першого та другого частини восьмої статті 6, частин п`ятої-сьомої статті 42 ГПК України, пунктів 24, 29, 37 розділу III "Електронний суд" Положення від 17.08.2021 приводить до висновку, що альтернативою звернення учасників справи до суду із позовними заявами, скаргами та іншими визначеними законом процесуальними документами, оформленими в паперовій формі та підписаними безпосередньо учасником справи або його представником, є використання підсистеми "Електронний суд", яка забезпечує можливість користувачам створювати та надсилати в електронному вигляді процесуальні чи інші документи до суду, інших органів та установ у системі правосуддя.

За умови реєстрації іншим учасником справи Електронного кабінету функціонал Електронного суду в автоматичному режимі надає суду та учаснику справи доказ надсилання до Електронних кабінетів інших учасників справи копій поданих до суду документів. В іншому випадку засобами Електронного суду користувача інформують про відсутність в іншого учасника справи зареєстрованого Електронного кабінету.

Як вже було зазначено, в даному випадку Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" подано скаргу (вх.й № 4800) на бездіяльність Нововодолазького відділу державної виконавчої служби у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції в електронній формі з використанням підсистеми "Електронний суд".

До скарги Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", яка подана через підсистему "Електронний суд", не було додано доказів надсилання копії цієї скарги КП ХРР "Теплові мережі".

Натомість, при зверненні зі скаргою заявник повідомив про відсутність у боржника (юридична особа з кодом ЄДРПОУ: 32404380) в порушення вимог частини 6 статті 6 ГПК України зареєстрованого Електронного кабінету в підсистемі "Електронний суд" ЄСІТС, на підтвердження чого було додано відповідь №532282, сформовану засобами підсистеми ЄСІТС "Електронний суд".

Відповідно до частини першої статті 6 ГПК України у господарських судах функціонує Єдина судова інформаційно-комунікаційна система.

Частиною п`ятою статті 6 ГПК України визначено, що суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Електронний кабінет - це персональний кабінет (веб-сервіс чи інший користувацький інтерфейс) у підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, за допомогою якого особі, яка пройшла електронну ідентифікацію, надається доступ до інформації та сервісів Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремих підсистем (модулів), у тому числі можливість обміну (надсилання та отримання) документами (в тому числі процесуальними документами, письмовими та електронними доказами тощо) між судом та учасниками судового процесу, а також між учасниками судового процесу. Електронна ідентифікація особи здійснюється з використанням кваліфікованого електронного підпису чи інших засобів електронної ідентифікації, які дають змогу однозначно встановити особу.

Приписами частини шостої статті 6 ГПК України (в редакції Закону від 19.10.2023 № 3424-IX) унормовано, що адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.

Процесуальні наслідки, передбачені цим Кодексом у разі звернення до суду з документом особи, яка відповідно до цієї частини зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються судом також у випадках, якщо інтереси такої особи у справі представляє адвокат.

Пунктом 7 частини другої статті 42 ГПК України унормовано, що учасники справи зобов`язані виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Процесуальний обов`язок сторони - це належна поведінка сторони в господарському судочинстві, що вимагається та забезпечується процесуальним законом, а також кореспондує суб`єктивному процесуальному праву суду.

Східний апеляційний господарський суд зазначає про наявний обов`язок Комунального підприємства Харківської районної ради "Теплові мережі", як юридичної особи, згідно з наведеними приписами ГПК України, зареєструвати свій електронний кабінет в ЄСІТС або її окремій підсистемі (модулі).

Проте, судом апеляційної інстанції під час вирішення питання щодо відкриття апеляційного провадження було встановлено, що у Комунального підприємства Харківської районної ради "Теплові мережі" немає зареєстрованого електронного кабінету в підсистемі "Електронний суд" ЄСІТС, про що свідчить відповідь № 664939, яка сформована засобами підсистеми "Електронний суд" ЄСІТС 01.04.2024 за кодом ЄДРПОУ 32404380.

Наведене підтверджує, що на момент подання до суду першої інстанції скарги (вх.№ 4800 від 21.02.2024) Комунальне підприємство Харківської районної ради "Теплові мережі" не виконало вимог частини 6 статті 6 ГПК України та не зареєстровало електронний кабінет в підсистемі "Електронний суд" ЄСІТС.

З огляду на наведене, судова колегія погоджується з твердженням заявника апеляційної скарги про відсутність у нього обов`язку направлення боржнику (відповідачу) копії скарги та доданих до неї документів саме за допомогою поштового зв`язку листом з описом вкладення, оскільки скарга була подана через систему "Електронний суд", а відповідач (боржник) в порушення частини 6 статті 6 ГПК України не зареєстрував електронний кабінет, що з урахуванням імперативної норми абзацу другого частини 7 статті 42 ГПК України звільняє заявника від обов`язку направляти документи такому учаснику справи.

Таким чином, наведене вище свідчить про помилковість висновку місцевого господарського суду про наявність підстав для застосування положень частини 4 статті 170 ГПК України, які стосуються порядку подачі процесуальних клопотань чи заяв, оскільки за своєю природою скарга на дії державного виконавця чи приватного виконавця не є процесуальною заявою, неврахування судом положень частини 6 статті 6, частин п`ятої-сьомої статті 42 ГПК, статей 162, 164, 172, 174 ГПК України, які в даному випадку підлягали застосуванню під час вирішення питання щодо прийняття скарги, що призвело до необґрунтованого висновку про повернення скарги на бездіяльність органу державної виконавчої служби без розгляду та зумовлює необхідність скасування оскаржуваної ухвали господарського суду.

Отже, доводи заявника апеляційної скарги про порушення норм процесуального права судом першої інстанції під час прийняття оскаржуваного процесуального документу знайшли своє підтвердження.

Статтею 236 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Статтею 275 ГПК України передбачено право суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відповідно до статті 280 ГПК України підставами для скасування ухвали, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

У випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі або заяви про відкриття справи про банкрутство, про повернення позовної заяви або заяви про відкриття справи про банкрутство, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду або залишення заяви у провадженні справи про банкрутство без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції (ч.3 ст. 271 ГПК України).

З огляду на наведені норми процесуального права, виходячи з повноважень суду апеляційної інстанції, враховуючи порушення місцевим господарським судом норм процесуального права при постановленні оскаржуваної ухвали про повернення скарги не бездіяльність органів державної виконавчої служби, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала скасуванню з переданням справи на розгляд суду першої інстанції на стадію вирішення питання про прийняття скарги.

У зв`язку зі скасуванням ухвали господарського та передачею справи на розгляд до суду першої інстанції, розподіл сум судового збору повинен бути здійснений судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи згідно із загальними правилами ст.129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.129, 269, 270, 273, 275-285, 287 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" задовольнити.

Ухвалу Господарського суду Харківської області від 26.02.2024 у справі №922/3906/21 скасувати.

Справу №922/3906/21 передати на розгляд Господарському суду Харківської області для вирішення питання про можливість прийняття до розгляду скарги Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (вх. № 4800 від 21.02.2023) на бездіяльність Нововодолазького відділу державної виконавчої служби у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачені ст. ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 26.04.2024.

Головуючий суддя В.О. Фоміна

Суддя О.О. Крестьянінов

Суддя О.А. Пуль