Постанова

від 16.04.2024 по справі 1527/1-197/11

СУВОРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 1527/1-197/11

Провадження №1/523/6/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.04.2024 року Суворовський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

при секретарі ОСОБА_2

за участю прокурора Суворовської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі Суворовського районного суду м. Одеси клопотання прокурора про поновлення провадження у справі та закриття кримінальної справи за №201200900047 у зв`язку зі звільнення від кримінальної відповідальності за закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Корсаков Сахалінської області р. Росія, з вищою освітою, одруженого, раніше судимого:

- 29.01.2010 року Гусятинським районним судом Тернопільської області за ст.263 ч.1 КК України до 3 років позбавлення волі з іспитовим строком 3 роки.

Зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1

Проживаючого за адресою: АДРЕСА_2

у скоєнні злочину, передбаченого ст.191 ч.5 КК України,-

Встановив:

В провадженні Суворовського районного суду м. Одеси знаходиться кримінальна справа за №201200900047 за обвинуваченням ОСОБА_4 у скоєнні злочину, передбаченого ст.191 ч.5 КК України (в редакції 1960 року).

За змістом пред`явленого обвинувачення, яке викладене в обвинувальному висновку, встановлено, що у ході фінансово-господарської діяльності ОСОБА_5 , відносно якого вироком Суворовського районного суду м. Одеси від 27.07.2023 року закрите кримінальне провадження на підставі ст.49 КК України, будучи посадовою особою - директором ТОВ Компанія Техносервіс (ЕДРПОУ 33669374) відповідно протоколу №4 від 4.03.2008 року загальних зборів та Наказу №1/1 від 24.04.2008 року, 1.10.2008 року, діючи від імені підприємства ТОВ Компанія Техносервіс, за сприянням ініціатора виникнення договірних зобов`язань ОСОБА_4 , уклав договір платного зберігання за №90зб від 1.10.2008року з державним підприємством ДП Ресурспостач, згідно якого прийняв зобов`язання щодо зберігання замороженого м`яса свинини 2-ої категорії, придбаного Державним комітетом державного матеріального резерву України для подальшого закладення до держрезерву України. При цьому, згідно з основними умовами договору, право власності на переданий товар - заморожене м`ясо свинини ТОВ Компанії Техносервіс не переходило, підприємство прийняло зобов`язання повернути ДП Ресурспостач товар на першу вимогу в тій же якості та кількості відповідно письмових розпоряджень.

Відповідно до акту прийому передачі №2 від 4.11.2008 року до укладеного договору ДП "Ресурспостач" передало, а ТОВ "Компанія Техносервіс" прийняло на відповідальне зберігання заморожене м`ясо свинини глибокого заморожування виробництва Іспанії, в кількості 1425716кг. за ціною 20,48 грн. за 1 кг. загальною вартістю 29328958,79 гривень.

Надалі, фактично отриманий товар - м`ясо зберігалося в орендованих ТОВ "Компанія Техносервіс" холодильних складах Уманського консервного комбінату, розташованого в м.Умань по вул. Дерев`янка, 3 та ПП "Фаворит", розташованого на 19-км. Старокиївського шосе у м. Одесі.

У період з 3.10.2008р. по 7.10.2008р. згідно ветеринарним свідоцтві форми №2, виписаних на адресу ДП "Ресурспостач" в орендовані холодильні камери ДП Уманського консервного комбінату було отримано на зберігання 1501115кг м`яса свинини глибокої заморозки виробництва Іспанія. У подальшому частина м`яса була перевезена в холодильні камери ПП Фаворит з Уманського консервного комбінату у кількості 850336грв. Таким чином ОСОБА_5 отримав в правомірне володіння для зберігання державне майно - м`ясо свинини глибокої заморозки у вказаній кількості, не маючи повноважень на його продажу, дарування, обмін та інше.

Маючи намір на подальше привласнення та розтрату м`яса свинини глибокої заморозки, діючи з корисливих мотивів, ОСОБА_5 , відносно якого вироком Суворовського районного суду м. Одеси від 27.07.2023 року закрите кримінальне провадження на підставі ст.49 КК України, вступив у злочинний зговір зі своїми знайомим ОСОБА_4 та ОСОБА_6 , який засуджений вироком Суворовського районного суду м. Одеси від 27.07.2023 року, підписавши довіреність на ім`я ОСОБА_6 для здійснення останнім контролю за подальшим розвантаженням та зберіганням м`яса.

Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на незаконну розтрату чужого державного майна - м`яса свинини глибокої заморозки, придбання якого було сплачено Державним комітетом державного матеріального резерву України, діючи навмисно з корисливих мотивів в інтересах інших осіб, розподіливши між собою ролі відповідно яких ОСОБА_5 з ОСОБА_6 приймали та розміщали для зберігання м`ясо свинини глибокої заморозки в орендованих холодильних камерах, ОСОБА_4 здійснював пошук холодильних складів для зберігання м`яса, загальний контроль за розміщенням продукції, домовленість та пошук покупців замороженого м`яса серед приватних підприємців та організацій, на адресу яких в подальшому повинно бути доставлене м`ясо.

В подальшому, діючи навмисно, ОСОБА_4 за попередньою змовою з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , в порушення умов договору зберігання, завідомо знаючи, що право власності на передане ДП "Ресурспостач» на адресу суду ТОВ "Компанія Техносервіс" м`ясо не перейшло, у період часу з 6.11.2008р. по 27.12.2008р. незаконно відвантажили та доставили на адресу невстановлених осіб 772549кг. м`яса свинини глибокої заморозки виробництва Іспанія вартістю 15821803,52грв., призначеного для закладення до Держрезерву України, тим самим своїми протиправними діями завдавши шкоди державі на зазначену суму, що у 600 та більше разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян.

Продовжуючи реалізацію свого злочинного наміру, спрямованого на розкрадання залишків замороженого м`яса свинини, що продовжувало знаходиться на зберіганні ТОВ Компанія Техносервіс у кількості 728566 кг. вартістю 14921031,68 гривень, а також з метою приховування раніше незаконно реалізованого замороженого м`яса, ОСОБА_4 , достовірно знаючи, що частина партії м`яса свинини, яка була передана на зберігання відповідно договору №93зб від 1.10.2008р. розтрачена, заключив договір купівлі-продажу за №14/2 ПЯ від 14.01.2009 року на придбання ДП Ресурспостач м`яса свинини глибокої заморозки у кількості 1431466 кг. на суму 34355184 гривні, який надавав йому право відчужувати м`ясо, при цьому право власності на продукцію відповідно п.п.2.2 п.2 договору переходить до ТОВ "Компанія Техносервіс" з моменту передачі покупцю акту-прийому передачі та накладної на отримання такої продукції.

Реалізуючи свій злочинний намір на привласнення залишків партії м`яса, діючи умисно з корисливих мотивів, ОСОБА_4 за участю ОСОБА_7 від імені ТОВ Компанія Техносервіс 14.01.2009 року уклали договір купівлі - продажу за №1-22/01 з директором ПП Трейд-2008 ОСОБА_8 на поставку 1431466кг. замороженого м`яса свинини, однак, розпорядитися залишками м`яса шляхом реалізації через ПП Трейд-2008» не змогли за незалежних від них причин, таким чином своїми протиправними діями спричинивши матеріальної шкоди сумі 14921031,68 гривень, що у 600 та більше разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян.

Таким чином, на підставі фактичних даних, викладених в обвинувальному висновку, органом досудового розслідування ОСОБА_4 пред`явлене обвинувачення у скоєнні злочину передбаченого ст.191ч.5КК України за кваліфікуючими ознаками, як привласнення та розтрата чужого майна, яке було ввірене особі, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, у особливо великих розмірах.

15.05.2012 року постановою Суворовського районного суду м. Одеси був оголошений розшук підсудного ОСОБА_4 та провадження у справі зупинене.

В порядку ст.11-1КПК України (вредакції 1960року)до судузвернувся прокурорСуворовської окружноїпрокуратури м.Одеси зписьмовим клопотаннямпро вирішенняпитання прозакриття кримінальноїсправи заобвинуваченням ОСОБА_4 відповідно ст.49 КК України,

У судовому засіданні прокурор просив суд відновити судове провадження у зазначеній справі та задовольнити його клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності та закриття кримінальної справи за обвинуваченням ОСОБА_4 , вказуючи нате,що підсуднийобвинувачується увчиненні злочину,передбаченого ст.191ч.5КК України,15.05.2012року ОСОБА_4 був оголошений у розшук, який до теперішнього часу не здійснений, також посилаючись на ст.49КК України та ст.11-1КПК України (в редакції 1960 року), відповідно якої особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з часу вчинення злочину минуло 15 років.

Вислухавши думку прокурора, дослідивши наявні матеріали, суд вважає за можливе задовольнити клопотання прокурора за наступними підставами.

Пункт 11 Розділу ХІ Перехідних Положень до КПК України (2012 року), вказує на те, що кримінальні справи, які до дня набрання чинності КПК України (2012 року) надійшли до суду від прокурорів з обвинувальним висновком, розглядаються судами першої, апеляційної та касаційної інстанції і Верховним Судом України в порядку, який діяв до набрання чинності КПК України (2012 року).

Вирішуючи питання щодо звільнення особи від кримінальної відповідальності, суд враховує положення ч.2, ч.3 ст.4 КК України за змістом якої кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння. Часом вчинення кримінального правопорушення визнається час вчинення особою передбаченої законом про кримінальну відповідальність дії або бездіяльності.

Статтею 248КПК Українив редакції1960року передбачено, що при наявності обставин, передбачених статтею 6, частиною першою статті 7, статтями 7-1, 7-2, 8, 9, 10, 11-1КПК України (1960 року), суд своєю мотивованою постановою закриває справу, скасовує запобіжні заходи, заходи забезпечення цивільного позову і конфіскації майна, а також вирішує питання про речові докази, зокрема про гроші, цінності та інші речі, нажиті злочинним шляхом

Відповідно до ст.262КПК України (в редакції 1960 року) розгляд справи в засіданні суду першої інстанції відбувається з участю підсудного, явка якого до суду є обов`язковою. Розгляд справи при відсутності підсудного допускається лише у виняткових випадках: 1) коли підсудний перебуває за межами України і ухиляється від явки до суду; 2) коли справу про злочин, за який не може бути призначено покарання у вигляді позбавлення волі, підсудний просить розглянути у його відсутності.

Положеннями ст.282 КПК України (в редакції 1960 року), за правилами якого здійснюється судовий розгляд, передбачено, якщо під час судового розгляду будуть встановлені підстави для закриття справи, передбачені п.п.5, 6, 7, 8, 9, 10, 11 статті 6 та статтями 7, 7-2, 8, 9, 10, 11-1 цього Кодексу, суд, вислухавши думку учасників судового розгляду і висновок прокурора, своєю мотивованою постановою закриває справу.

Згідно статті 7-1 ч.1 п.5 КПК України (в редакції 1960 року) провадження у кримінальній справі може бути закрито судом у зв`язку з закінченням строків давності.

Відповідно вимог ч.2 ст.11-1 КПК України (в редакції 1960 року), суд у судовому засіданні за наявності підстав, передбачених частиною першої статті 49 Кримінального кодексу України, закриває кримінальну справу у зв`язку із закінченням строків давності у випадках, коли справа надійшла до суду з обвинувальним висновком.

Санкцією ч.5 ст.191 КК України, як в редакції 1960 року та і чинній редакції, передбачена можливість призначення покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна, тобто закон про кримінальну відповідальність не змінювався.

Зі змістуст.12ч.5КК Українив редакції,яка діялана моментвчинення злочину,вбачається,що інкримінованийпідсудному ОСОБА_4 злочин за ст.191 ч.1 КК України відноситься до категорії особливо тяжкого злочину.

Положеннями статті 44 ч.1, ч.2 КК України сформульовані правові підстави та порядок звільнення від кримінальної відповідальності, а саме особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом. Звільнення від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом, здійснюються виключно судом. Порядок звільнення від кримінальної відповідальності встановлюється законом.

Статтею 49 ч.1 п.5 КК України в редакції 1960 року, яка діяла на момент вчинення злочину, регламентовано, що особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею особливо тяжкого злочину, за який передбачене покарання у виді обмеження або позбавлення волі і до дня набрання вироком законної сили минуло п`ятнадцять років.

Навіть в чинній редакції згідно ст.49КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею особливо тяжкого злочину, за який передбачене покарання у виді обмеження або позбавлення волі і до дня набрання вироком законної сили минуло п`ятнадцять років.

Таким чином,вбачається,що загальнийстрок давності,передбачений ч.2 ст.49 КК України, як в редакції, що діяла на момент вчинення кримінальних правопорушення, так і в чинній редакції однаковий, а саме, у разі якщо особа ухилилася від досудового розслідування або суду, вона в такому випадку звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з часу вчинення кримінального правопорушення минуло п`ятнадцять років.

Статтею 49 ч.3 КПК України констатовано, що перебіг давності переривається, якщо до закінчення зазначених у частинах першій та другій цієї статті строків особа вчинила новий злочин, за винятком нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше двох років.

Судом встановлено, що з часу вчинення злочину, в якому обвинувачується ОСОБА_4 минуло понад п`ятнадцять років та вказаний злочин не підпадає під заборону застосування давності вчинення кримінальних правопорушень, визначених ч.5 ст.49 КК України.

Розшук підсудного ОСОБА_4 не здійснений, місце його знаходження не встановлене. Станом на день розгляду клопотання відсутні відомості, що ОСОБА_4 вчинив нове кримінальне правопорушення, особа більше до кримінальної відповідальності не притягувалася, що підтверджується вимогою УІТ ГУНП в Одеській області, датованої 23.01.2024 року.

Разом з цим суд приймає до уваги висновок Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у справі за №328/1109/19 від 5.04.2021 року щодо застосування положень ст.49 КК України якою визначено, що особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули зазначенні у ч.1 ст.49 КК України диференційовані строки давності за умови, що протягом вказаних строків особа не вчинила нового злочину, за винятком нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років (перебіг давності не перерваний); особа не ухиляється від досудового слідства або суду (перебіг давності не зупиняється); законом не встановлено заборону щодо застосування давності до вчиненого особою злочину.

Перебіг строків давності зупиняється, якщо особа, котра вчинила кримінальне правопорушення, ухилилася від досудового розслідування або суду. У цьому разі перебіг давності відновлюється з дня з`явлення особи із зізнаннями або її затримання. Одночасно факт умисного вчинення особою будь-яких дій, спрямованих на ухилення від слідства або суду є обставиною, яка виключає благополучне закінчення строків давності, і зупиняє диференційовані строки, визначенні в ч.1 ст.49 КК України. В цьому випадку закон передбачає загальний строкдавності притягнення до кримінальної відповідальності осіб, які ухиляються від слідства чи суду: п`ятнадцять років з часу вчинення злочину, п`ять років з часу вчинення кримінального проступку. За таких обставин час, який минув із дня вчинення кримінального правопорушення до дня, коли особа почала ухилятися від слідства або суду, не втрачає свого значення, а зберігається і зараховується до загального строку давності, що продовжує спливати. Крім того, до загального строку також зараховується період такого ухилення, а також проміжок часу, що пройшов із дня з`явлення особи із зізнанням або затримання до дня набрання вироком законної сили.

У постанові від 12.11.2019 року по справі №566/554/16-к Верховний Суд зробив висновок, що визнання винуватості не є умовою для звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі ст.49 КК України та здійснюється незалежно від визнання своєї вини у випадку встановлення передбачених цією нормою закону підстав та відсутності заперечень проти закриття кримінального провадження.

Згідноз ПостановоюПленуму ВерховногоСуду Україниза №12від 23.12.2005року «Пропрактику застосуваннясудами Українизаконодавства прозвільнення особивід кримінальноївідповідальності» участині 8визначено,що особапідлягає звільненнювід кримінальноївідповідальності заст.49КК України,якщо здня вчиненнянею злочинудо набраннявироком законноїсили минулипевні строкидавності івона неухилялася відслідства абосуду тане вчиниланового злочинусередньої тяжкості,тяжкого чиособливо тяжкого. Відповідно до ст.11-1 КПК України таке звільнення є обов`язковим, за винятком випадку застосування давності, передбаченого ч.4 ст.49 КК України.

Крім того, Перша судова палата Касаційного кримінального суду Верховного суду в ухвалі від 10.05.2022 року наголосила, якщо з моменту вчинення злочину минуло 15 років і з моменту вчинення кримінального проступку 5 років, особа має бути звільнена від кримінальної відповідальності навіть у разі, якщо строк давності, передбачений частиною 1 статті 49 КК України при подовженні його за період ухилення особи від досудового розслідування або суду, закінчується пізніше (справа №735/1121/20, продовження №51-48-8км21).

Таким чином у контексті приписів ст.12 КК України інкримінований ОСОБА_4 злочин відноситься до особливо тяжкого злочину, а тому строк давності притягнення до кримінальної відповідальності у межах розгляду кримінальної справи становить п`ятнадцять років.

Також суд зазначає, що дотримання умов, передбачених частиною 1-3 ст.49 КК України є безумовним і звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі закінчення строків давності є обов`язковим.

Оскільки всі вимоги закону у даному випадку дотриманні, є очевидним, що існують законні підстави для звільнення від кримінальної відповідальності ОСОБА_4 та закриття щодо нього кримінальної справи.

Суд вважає, що у даному випадку обставини вказаної кримінальної справи свідчать про можливість застосування норми-виключення із правила, враховуючи значний строк, який минув з часу вчинення правопорушень до дня судового розгляду. З моменту вчинення кримінального правопорушення і до теперішнього часу минуло більше 15 років, тобто минули загальні строки давності притягнення особи до кримінальної відповідальності.

Підсудний ОСОБА_4 не з`являючись до суду з моменту перебування справи у суді, фактично ігноруючи не тільки правосуддя але й обставини, які можуть вплинути на його права та обов`язки, виявив не бажання розумно оцінити всі наслідки притягнення до кримінальної відповідальності, у зв`язку з чим був оголошений у розшук, що на думку суду, свідчить про небажання у будь-який спосіб вирішити вказану кримінальну справу. Зазначені обставини вказують на те, що ОСОБА_4 не бажає спростування обвинувачення та реалізації свого права на захист, відмовляючись у такий спосіб від своїх прав, які передбачені і гарантовані КПК України (1960 року), в тому числі і від права на розгляд відносно нього справи у суді.

Враховуючи викладені обставини та встановлені факти, а також наведені вимоги КПК України (в редакції 1960 року) та КК України, враховуючи висунуте підсудному обвинувачення, яке мало місце у період часу з жовтня 2008 року по січень 2009 року, та яке відноситься до особливо тяжкого злочину відповідно положень ст.12 КК України в редакції, яка діяла на час вчинення злочину, ту обставину, що ОСОБА_4 більше до кримінальної відповідальності не притягувався відповідно вимоги УІТ ГУНП в Одеській області від 23.01.2024р., тобто даний факт знайшов документальне підтвердження у ході судового засідання, суд вважає, що у даному випадку можливо без шкоди для особи, яка притягається до кримінальної відповідальності, провести розгляд кримінального провадження без її участі та закрити провадження у справі за встановлених підстав, звільнивши ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності в порядку ст.49 КК України, у зв`язку з чим клопотання прокурора про поновлення провадження у кримінальній справі та про закриття кримінальної справи за обвинуваченням ОСОБА_4 підлягає задоволенню.

Питання про речові докази вирішуються судом відповідно до вимог ст.81КПК України (в редакції 1960 року).

Крімцього,суд приймаєдо уваги,що врамках даноїкримінальної справипозивачем ДП«Ресурспостач» бувпред`явлений до ОСОБА_4 цивільний позовпро стягненняз підсудногозавданих державнихзбитків урозмірі 15821803,52 гривень.

Відповідно положень ст.28 ч.4 КПК України (в редакції 1960 року) вищезазначений цивільний позов не підлягає вирішенню по суті у зв`язку з прийнятим судом рішенням про звільнення ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження, тому суд вважає за необхідне цивільний позов ДП «Ресурспостач» залишити без розгляду (т.17 а.с.220-221).

Також судом встановлено, що під час досудового розслідування здійснювалось залучення експертів для проведення авто-технічних експертиз, загальна сума судових витрат складає 114,90 гривень (т.19 а.с.207, 218, т.20 а.с.290).

Відповідно вимог ст.93 КПК України (в редакції 1960 року) судові витрати покладаються на засуджених, а також у випадку, якщо підсудний буде визнаний винним.

Виходячи зі змісту положень вищезазначеної статті стягнення з підсудного судових витрат можливе лише при ухваленні обвинувального вироку, а в даному випадку судове рішення викладене у формі постанови про закриття кримінального провадження у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності, ОСОБА_4 не має статусу засудженої особи, у зв`язку з чим суд вважає за можливе вказані в обвинувальному висновку судові витрати прийняти на рахунок держави.

Керуючись ст.12, 49 КК України, п.11 Розділу ХІ Перехідних Положень до КПК України (в ред.2012 року), ст.ст.7-1 ч.1 п.5, 11-1, 28, 93, 248, 262,282КПК України (в редакції 1960 року), -

Постановив:

Клопотання прокурора Суворовської окружної прокуратури м. Одеса ОСОБА_3 про поновлення провадження у справі та закриття кримінальної справи у зв`язку зі звільненням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від кримінальної відповідальності на підставі ст.49 ч.1 п.5 КК України в редакції, чинній на час направлення обвинувального акту до суду задовольнити.

Провадження у кримінальній справі за обвинуваченням ОСОБА_4 , у вчиненні кримінального злочину, передбаченого ст.191 ч.5 КК України відновити.

Звільнити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від кримінальної відповідальності за ознаками злочину, передбаченого ст.191 ч.5 КК України, у зв`язку із закінченням строку давності притягнення до кримінальної відповідальності, передбачених ст.49 ч.1 п.5 КК України.

На підставі ст.282 КПК України (в редакції 1960 року) кримінальну справу за №201200900047 за обвинуваченням ОСОБА_4 у скоєнні злочину, передбаченого ст.191 ч.5 КК України - закрити, у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності відповідно ст.11-1 КПК України.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, застосований до ОСОБА_4 постановою Суворовського районного суду м. Одеси від 15.05.2012 року - скасувати.

Відповідно ст.28КПК України(вредакції 1960року)цивільний позовДП «Ресурспостач»про стягненняз ОСОБА_4 завданої матеріальноїшкоди усумі 15821803,52 гривень - залишити без розгляду за підстав викладених в мотивувальній частині постанови.

На підставі ст.93 КПК України (в редакції 1960 року) судові витрати у загальній сумі 114,90 гривень відповідно довідки про рух кримінальної справи - прийняти на рахунок держави.

Ухвала суду може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду через Суворовський районний суд м. Одеси протягом семи днів з дня її проголошення.

Суддя: ОСОБА_1