Рішення

від 16.04.2024 по справі 518/1746/23

ШИРЯЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Ширяївський районний суд Одеської області

16.04.2024 Справа №: 518/1746/23 Провадження № 2/518/94/2024

Рішення

ІмЕНЕм УкрАїни

16 квітня 2024 року

Ширяївський районний суд Одеської області в складі:

Головуючого судді Тарасенка М.С.,

секретаря судового засідання Логвенюк О.М.,

розглянувшиу відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до Петровірівської сільської ради Березівського району Одеської області (ЄДРПОУ 04379031) про визнання права власності, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Петровірівської сільської ради Березівського району Одеської області про визнання права власності, в якому просить визнати за ним право власності на житловий будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та визнати за ним право користування земельною ділянкою площею 0,10 га для обслуговування вказаного будинку.В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько ОСОБА_2 ,який мешкав за адресою: АДРЕСА_1 . Після смерті батька, позивач звернувся до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, на підставі чого 16 жовтня 2020 року приватний нотаріус Ширяївського районного нотаріального округу Ланова Н.А. видала позивачу свідоцтво про право на спадщину на земельну ділянкуплощею 6,5519 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. В оформленні спадкових прав на житловий будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та право користування земельною ділянкою площею 0,10 га для обслуговування вказаного будинку позивачу відмовлено, у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на спадкове майно.

У зв`язку з вищезазначеним, позивач вимушений звернутися з даним позовом до суду та просить захистити його право та майнові інтереси щодо спадкування будинку та права користування земельною ділянкою, в порядку спадкування за законом, відповідно до положень ст. 1218 ЦК України, або в порядку набуття права власності спадкодавцем за набувальною давністю, відповідно до вимог ст. 344 ЦК України.

В судове засідання позивач та його представник не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, від представника позивача надійшла заява про слухання справи за його відсутністю, позовні вимоги підтримує, просить їх задовольнити.

Представник відповідача Петровірівської сільської ради Березівського району Одеської області в судове засідання не з`явився, надав суду письмову заяву в якій просить суд розглянути справу в його відсутність, проти задоволення позовних вимог не заперечує.

Оскільки всі учасники справи в судове засідання не з`явились, враховуючи положення ч. 2ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , який мешкав за адресою: АДРЕСА_1 .

ОСОБА_1 , як син померлого, звернувся до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, яка відкрилась після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

16 жовтня 2020 року приватний нотаріус Ширяївського районного нотаріального округу Ланова Н.А. видала позивачу свідоцтво про право на спадщину на земельну ділянку площею 6,5519 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

В оформленні спадкових прав на житловий будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та право користування земельною ділянкою площею 0,10 га для обслуговування вказаного будинку в нотаріальному порядку позивачу відмовлено, у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на спадкове майно.

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до частини першої статті 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду (частина четверта статті 344 ЦК України).

При вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке:володіння є добросовісним,якщо особа при заволодінні чужим майномне зналаі немоглазнати про відсутність у неї підстав для набуття права власності; володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні; володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності. Отже, давність володіння є добросовісною, якщо особа при заволодінні майном не знала і не повинна була знати по відсутність у неї підстав для набуття права власності. Позов про право власності за давністю володіння не може заявляти особа, яка володіє майном за волею власника і завжди знала, хто є власником вказаного майна.

За набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено.

При цьому необхідно враховувати, що добросовісність, як одна із загальних засад цивільного судочинства, означає фактичну чесність суб`єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків. Позивачі, як незаконні володільці, протягом всього часу володіння майном повинні бути впевнені, що на це майно не претендують інші особи і вони отримали це майно з підстав, достатніх для того, щоб мати право власності на нього. У такому випадку при вирішенні питання щодо визнання права власності на майно в порядку набувальної давності слід виходити з того, що задоволення таких вимог можливе лише за наявності необхідних умов, а саме: добросовісності заволодіння, відкритості, безперервності, безтитульності володіння. Звідси, йдеться про добросовісне, але неправомірне, в тому числі безтитульне, заволодіння майном особою, яка в подальшому претендуватиме на набуття цього майна у власність за набувальною давністю. Підставою добросовісного заволодіння майном не може бути, зокрема, будь-який договір, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність. Володіння майном за договором, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність, виключає можливість набуття майна у власність за набувальною давністю, адже у цьому разі володілець володіє майном не як власник.

Якщо володілець знає або повинен знати про неправомірність заволодіння чужим майном (у тому числі і про підстави для визнання договору про його відчуження недійсним), то, незважаючи на будь-який строк безперервного володіння чужим майном, він не може його задавнити, оскільки відсутня безумовна умова набуття права власності - добросовісність заволодіння майном.

Відповідна особа має добросовісно заволодіти саме чужим майном, тобто, об`єкт давнісного володіння повинен мати власника або бути річчю безхазяйною (яка не має власника або власник якої невідомий). Нерухоме майно може стати предметом набуття за набувальною давністю якщо воно має такий правовий режим, тобто, є об`єктом нерухомості, який прийнято в експлуатацію.

Відкритість володіння майном означає, що володілець володіє річчю відкрито, без таємниць, не вчиняє дій, спрямованих на приховування від третіх осіб самого факту давнісного володіння. При цьому володілець не зобов`язаний спеціально повідомляти інших осіб про своє володіння. Володілець має поводитися з відповідним майном так само, як поводився б з ним власник.

Давнісне володіння є безперервним, якщо воно не втрачалося володільцем протягом усього строку, визначеного законом для набуття права власності на майно за набувальною давністю. При цьому втрата не зі своєї волі майна його володільцем не перериває набувальної давності в разі повернення майна протягом одного року або пред`явлення протягом цього строку позову про його витребування (абзац 2 частини третьоїстатті 344 Цивільного кодексу України); не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є правонаступником іншого володільця, адже в такому випадку ця особа може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (частина другастатті 344 Цивільного кодексу України). Також не перериваєнабувальної давності здійснення володільцем фактичного розпорядження майном у вигляді передання його в тимчасове користування іншій особі.

Давнісне володіння має бути безперервним протягом певного строку, тобто, бути тривалим. Тривалість володіння передбачає, що має спливти визначений у Цивільному кодексі України строк, що різниться залежно від речі (нерухомої чи рухомої), яка перебуває у володінні певної особи. Для нерухомого майна такий строк складає десять років. Також для набуття права власності на майно за набувальною давністю закон не повинен обмежувати чи забороняти таке набуття. При цьому право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається виключно за рішенням суду. Отже, набуття відповідною особою права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх указаних умов у сукупності.

Саме таких висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду від 14 травня 2019 року у справі №910/17274/17 (провадження №12-291гс18).

У постанові від 01 серпня 2018 року у справі № 201/12550/16-ц, провадження № 61-19156св18, Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду зазначив, що при вирішенні спорів, пов`язаних з набуттям права власності за набувальною давністю, необхідним є встановлення, зокрема, добросовісності та безтитульності володіння. Наявність у володільця певного юридичного титулу унеможливлює застосування набувальної давності. При цьому безтитульність визначена як фактичне володіння, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном. Отже, безтитульним є володіння чужим майном без будь-якої правової підстави. Натомість володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності.

З огляду на викладене, за набувальною давністю може бути визнано право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно, а також на майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено.

Згідно зст.12 ЦПК Україниучасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч.1ст.76 ЦПК Українидоказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до положень ч.1, 2ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ч.ч. 1, 5, 6ст. 81 ЦПК Україникожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може грунтуватися на припущеннях.

Позивачем не доведено давність, безперервність володіння, а також добросовісність заволодіння майном спадкодавцем.Встановлені судом обставини вказують на відсутність підстав для застосування передбачених законом наслідків володіння майном за набувальною давністю.

Крім того, щодо вимог позивача про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування за законом, суд зазначає наступне.

Стаття 1217 ЦК України встановлює, що спадкування здійснюється за заповітом або законом.

Згідно ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно із частиною першою статті 1220 ЦК України встановлено, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Частина 1 ст. 1268 ЦК України передбачає, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народженні після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно з ч. 2 ст. 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно із ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється, не визнається іншою особою або у разі втрати ним документа, який засвідчує право власності.

Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.

Згідно висновку Верховного суду викладеного у постанові від 18 березня 2019 року у справі №343/1048/17, якщо за життя спадкодавець не набув права власності на житловий будинок, земельну ділянку, то спадкоємець також не набуває права власності у порядку спадкування. До спадкоємця переходять лише визначені майнові права, які належали спадкодавцеві на час відкриття спадщини.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №245256439 від 20.02.2021 року, інформація про реєстрацію права власності на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 , відсутня.

Будь-яких доказів на підтвердження того, що спадкодавець належним чином оформив свої права на земельну ділянку матеріали справи також не містять, а тому доводи сторони позивача про те, що спадкодавець був законним землекористувачем та земельна ділянка йому належала на праві землекористування, є недоведеними та судом до уваги не приймаються.

Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги предмет та підстави позову, суд не вбачає законних підстав для задоволення позовних вимог, а відтак в задоволенні позову слід відмовити.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 10, 12, 141, 265, 354 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) до Петровірівської сільської ради Березівського району Одеської області (ЄДРПОУ04379031) про визнання права власностіна житловий будинок та визнання права користування земельною ділянкою відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено та підписано 25.04.2024 року.

Суддя М. Тарасенко