Рішення

від 17.04.2024 по справі 903/649/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

17 квітня 2024 року Справа № 903/649/23

Господарський суд Волинської області у складі судді Якушевої І.О., за участю секретаря судового засідання Ведмедюка М.П.,

за участю представників:

від позивача: Давидюк В.Г. адвокат (ордер серії АС №10658181 від 20.07.2023),

від відповідача: н/з,

розглянувши за правилами загального позовного провадження справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Луцьк Агро Трейдинг, м. Луцьк,

до відповідача: ECO TRADE KAROL JAWORSKI, Республіка Польща

про стягнення 22460,34 дол. США,

в с т а н о в и в:

22.06.2023 на адресу Господарського суду Волинської області надійшла позовна заява б/н від 22.22.2023 Товариства з обмеженою відповідальністю Луцьк Агро Трейдинг , в якій товариство, просить стягнути з ECO TRADE KAROL JAWORSKI (woj. Lubelskie, pow. Lublin, gm. Lublin, miejsc. Lublin, ul. Naleczowska, nr 18, lok. 134, kod pocztowy 20-701, Polska, NIP 7123436046, REGON 522157000) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Луцьк Агро Трейдинг (43024, Волинська область, м. Луцьк, вул. Дмитра Іващенка, буд. 1А, кв. 141, код ЄДРПОУ 42086834) заборгованість за переданий товар у розмірі 17740,45 дол. США, пеню у розмірі 2945,84 дол. США, штраф у розмірі 1774,05 дол. США, судові витрати по справі.

На обгрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язання з оплати за товар, переданий на підставі контракту №11/2022 від 01.12.2022.

Звернення з позовною заявою до Господарського суду Волинської області позивач обгрунтовує пунктом 8.1. контракту №11/2022 від 01.12.2022.

Ухвалою суду від 27.06.2023 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначити на 26.07.2023; встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов із урахуванням вимог ст.165 ГПК України до 24.07.2023.

26.07.2023 в судове засідання відповідач не з`явився, відзиву на позов не подав.

Ухвала суду про відкриття провадження у справі від 27.06.2023 була надіслана відповідачу рекомендованим листом на адресу, зазначену в позовній заяві.

Проте, станом на 26.07.2023 були відсутні відомості про вручення відповідачу ухвали суду від 27.06.2023.

26.07.2023 представник позивача звернувся до суду з клопотанням про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів.

Ухвалою від 26.07.2023 строк проведення підготовчого провадження продовжено на 30 днів до 25.09.2023 включно; відкладено підготовче засідання на 23.08.2023, постановлено повторно повідомити відповідача про судовий розгляд справи; запропоновано відповідачу подати суду у строк до 22.08.2023 відзив на позов.

Проте, станом на 23.08.2023 були відсутні відомості про вручення відповідачу ухвали суду від 26.07.2023.

Частиною 1 ст.3 ГПК України передбачено, що судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з п. 1 ч. 1 статті 76 Закону України "Про міжнародне приватне право", суди розглядають будь-які справи з іноземним елементом у випадку, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у статті 77 цього Закону.

Відповідно до ст.366 ГПК України підсудність справ за участю іноземних осіб визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. У випадках, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, підсудність справ за участю іноземних осіб може бути визначено за угодою сторін.

Пунктом 8.1. контракту №11/2022 від 01.12.2022 сторони узгодили, що всі спори і розбіжності, що можуть виникнути між сторонами із умов цього контракту, або у зв`язку з ним (при його укладенні, виконанні, зміні, розірванні, припиненні, визнанні неукладеним, визнанні недійсним і т. ін.) підлягають вирішенню у Господарському суді Волинської області (Луцьк, Україна) або у Міжнародному комерційному арбітражному суді при Торгово-промисловій палаті України (надалі Арбітражний суд) згідно з його Регламентом за вибором позивача

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ГПК України у разі якщо в процесі розгляду справи господарському суду необхідно вручити документи, отримати докази, провести окремі процесуальні дії на території іншої держави, господарський суд може звернутися з відповідним судовим дорученням до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави у порядку, встановленому цим кодексом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Згідно з ч. 2 ст. 367 ГПК України судове доручення надсилається у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, а якщо міжнародний договір не укладено - Міністерству юстиції України, яке надсилає доручення Міністерству закордонних справ України для передачі дипломатичними каналами.

Враховуючи те, що відповідач є нерезидентом України та достовірної інформації щодо наявності на території України офіційно зареєстрованих представництв відповідача на момент відкриття провадження у справі суд не має, суд вважає за необхідне про розгляд цієї справи повідомляти відповідача в порядку, передбаченому чинними міжнародними договорами.

Порядок передачі судових та позасудових документів для вручення за кордоном, а саме повідомлення у належній формі іноземних учасників судового процесу про час і місце розгляду справи, регулюється Конвенцією про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах, Гаага, 15.11.65 (надалі - Конвенція), яка є чинною в Україні згідно з Законом України "Про приєднання України до Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах" №2052-III від 19.10.2000, із заявами та застереженнями.

Україна та Республіка Польща приєднались до зазначеної Конвенції.

Конвенція застосовується у цивільних та комерційних справах щодо всіх випадків, коли існує потреба в передачі судових та позасудових документів для вручення за кордоном (ст. 1 Конвенції).

Відповідно до ст. 2 Конвенції кожна Договірна Держава призначає Центральний Орган, обов`язком якого є отримання прохань про вручення документів, що виходять від інших Договірних Держав, і здійснення процесуальних дій відповідно до положень статей 3 - 6. Кожна Держава організовує Центральний Орган згідно із своїм правом.

Згідно зі ст. 3 Конвенції орган влади чи судовий працівник, компетентний відповідно до права запитуючої Держави, направляють Центральному Органу запитуваної Держави прохання згідно з формуляром, що додається до цієї Конвенції, без потреби легалізації або виконання інших аналогічних формальностей. До прохання додається документ, що підлягає врученню, або його копія. Прохання і документ надаються в двох примірниках.

Відповідно до статті 5 Конвенції Центральний Орган запитуваної Держави власноручно вручає документ або забезпечує його вручення відповідним органом:

a) у спосіб, визначений його внутрішнім правом для вручення документів, складених в цій державі, особам, що перебувають на її території, або

b) в особливий спосіб, обумовлений запитуючим органом, якщо такий спосіб не є несумісним з законами запитуваної Держави.

З урахуванням положень пункту (b) частини першої цієї статті документ може завжди бути вручений шляхом безпосередньої доставки одержувачу, який приймає його добровільно. Якщо документ має бути вручений відповідно до частини першої статті 5 Конвенції, то Центральний Орган може вимагати, щоб документ був складений або перекладений офіційною мовою або однією з офіційних мов запитуваної держави.

Згідно зі статтею 10 Конвенції, якщо запитувана держава не заперечує, то ця Конвенція не обмежує можливості надсилати судові документи безпосередньо поштою особам, які перебувають за кордоном.

Згідно з пунктом 6.7. Інструкції про порядок виконання міжнародних договорів з питань надання правової допомоги в цивільних справах щодо вручення документів, отримання доказів та визнання і виконання судових рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 27.06.2008 N 1092/5/54, суд чи інший компетентний орган України надсилає доручення на підставі Конвенції про вручення до Центрального Органу іноземної держави, визначеного запитуваною державою відповідно до статті 2 Конвенції, напряму.

Відтак, з метою належного повідомлення відповідача про судовий розгляд суд постановив звернутися до Компетентного органу Польщі, яким згідно з інформацією, розміщеною на веб-сайті Гаазької конференції з міжнародного приватного права (http://www.hech.net) є Ministry of Justice (Ministerstwo Sprawiedliwosci) Departament Wspolpracy Miedzynarodowej i Praw Czlowieka (Al. Ujazdowskie 11, 00-950 Warsaw, P.O. Box 33, Poland) з проханням про вручення відповідачу - ECO TRADE KAROL JAWORSKI, woj. Lubelskie, pow. Lublin, gm. Lublin, miejsc. Lublin судових документів у справі №903/649/23.

У зв`язку з цим ухвалою суду від 23.08.2024 було відкладено підготовче засідання на 28.02.2024; зобов`язано позивача здійснити у двох примірниках нотаріально засвідчений переклад на польську мову наступних документів: позовної заяви з доданими до неї документами, ухвал Господарського суду Волинської області від 27.06.2023, 26.07.2023 та від 23.08.2023 по справі №903/649/23, прохання про вручення за кордон судових або позасудових документів, підтвердження про їх вручення, короткий виклад документів, що підлягають врученню та у строк до 18.09.2023 подати їх до Господарського суду Волинської області; постановлено після надходження документів з перекладом звернутись до Ministry of Justice (Ministerstwo Sprawiedliwosci) Departament Wspolpracy Miedzynarodowej i Praw Czlowieka (Al. Ujazdowskie 11, 00-950 Warsaw, P.O. Box 33, Poland) із судовим дорученням про вручення відповідачу - ECO TRADE KAROL JAWORSKI, woj. Lubelskie, pow. Lublin, gm. Lublin, miejsc. Lublin документів у господарській справі №903/649/23; встановлено відповідачу - ECO TRADE KAROL JAWORSKI, woj. Lubelskie, pow. Lublin, gm. Lublin, miejsc. Lublin строк до 15 днів з дня отримання ухвали, для подання відзиву на позов, із урахуванням вимог ст.165 ГПК України. Надати суду відзив та докази надіслання відзиву позивачам; всі письмові, електронні та інші докази, що підтверджують заперечення проти позову; постановлено відповідачу - ECO TRADE KAROL JAWORSKI, woj. Lubelskie, pow. Lublin, gm. Lublin, miejsc. Lublin надати суду - документи на підтвердження правового статусу відповідача (докази правосуб`єктності) (сертифікат реєстрації, витяг з торгового реєстру, тощо), оформлені з урахуванням статті 13 Закону України "Про міжнародне приватне право"; встановлено позивачу строк в 5 днів з дня отримання відзиву, для подання відповіді на відзив (за наявності), із урахуванням вимог ст.166 ГПК України. Надати суду відповідь на відзив та докази надіслання відповіді відповідачу; провадження у справі №903/649/23 зупинено до виконання судового доручення про вручення судових документів відповідачу або повідомлення про неможливість такого виконання.

07.09.2023 на електронну адресу суду від відповідача надійшов лист без накладення кваліфікованого електронного підпису, в якому відповідач підтверджує суму заборгованості.

Статтею 170 ГПК України встановлено загальні вимоги до форми та змісту письмових заяв і клопотань. Частина друга зазначеної статті передбачає, що письмові заява, клопотання чи заперечення підписуються заявником чи його представником.

Відповідно до ч. 8 ст. 42 Господарського процесуального кодексу України якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в електронній формі, такі документи скріплюються електронним підписом учасника справи (його представника).

Згідно із ч. 3 ст. 91 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право подавати письмові докази в електронних копіях, посвідчених електронним підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до закону. Електронна копія письмового доказу не вважається електронним доказом.

Стаття 5 Закону України Про електронні документи та електронний документообіг передбачає, що електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 6 вказаного Закону для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису та/або електронної печатки завершується створення електронного документа.

Згідно із ч. 1 ст. 7 Закону України Про електронні документи та електронний документообіг оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги".

А тому документи, не засвідчені відповідним електронним підписом, не приймаються судом до розгляду.

22.09.2023 на адресу Компетентного органу Республіки Польща - Ministry of Justice (Ministerstwo Sprawiedliwosci) Departament Wspolpracy Miedzynarodowej i Praw Czlowieka було направлено судове доручення з документами, що підлягають врученню відповідачу.

Компетентний орган Республіки Польща - Ministry of Justice (Ministerstwo Sprawiedliwosci) Departament Wspolpracy Miedzynarodowej i Praw Czlowieka 09.10.2023 отримав судове доручення з документами, що підлягають врученню відповідачу, що підтверджується відстеженням із сайту Укрпошта.

Проте, станом на 28.02.2024 судове доручення не було виконано.

Оскільки ухвалою суду від 23.08.2023 підготовче судове засідання було призначено на 28.02.2024, провадження у справі з метою проведення призначеного підготовчого судового засідання ухвалою суду від 28.02.2024 було поновлено.

Станом на 28.02.2024 на адресу суду від відповідача заяв чи клопотань не надходило.

Пунктом 6 Закону України „Про приєднання України до Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах від 19 жовтня 2000 року № 2052-ІІІ встановлено, якщо виконано всі умови, зазначені у частині другій статті 15 Конвенції, суддя незалежно від положень частини першої статті 15 Конвенції може винести рішення, навіть якщо не надійшло жодного підтвердження про вручення або безпосередню доставку документів.

Відповідно до частини 2 статті 15 зазначеної Конвенції кожна Договірна Держава може заявити, що суддя незалежно від положень частини першої цієї статті може постановити рішення, навіть якщо не надійшло жодного підтвердження про вручення або безпосередню доставку, у разі, якщо виконані всі наступні умови:

а) документ було передано одним із способів, передбачених цією Конвенцією,

b) з дати направлення документа сплинув термін, який суддя визначив як достатній для даної справи і який становить щонайменше шість місяців,

c) не було отримано будь-якого підтвердження, незважаючи на всі розумні зусилля для отримання його через компетентні органи запитуваної Держави.

Таким чином, однією з вимог, при виконанні якої суддя може постановити рішення навіть якщо не надійшло жодного підтвердження про вручення або безпосередню доставку є закінчення терміну з дати направлення документа, який суддя визначив як достатній для даної справи і який становить щонайменше шість місяців.

Станом на 28.02.2024 до суду не надійшло жодного підтвердження про вручення відповідачу документів суду.

Проте, оскільки з моменту зупинення провадження у справі та надіслання судового доручення для вручення відповідачу (23.08.2023) пройшло більше як 6 місяців, ухвалою суду від 28.02.2024 було поновлено провадження у справі; закрито підготовче провадження; призначено справу до судового розгляду по суті на 17.04.2024.

Згідно з відстеженням (RE430316509UA) із сайту АТ «Укрпошта» відповідач копію ухвали суду від 28.02.2024 отримав 20.03.2024.

17.04.2024 в судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Судом було виконано вимоги всі умови, зазначені у частині другій статті 15 Конвенції, а тому суддя незалежно від положень частини першої статті 15 Конвенції може винести рішення, навіть якщо не надійшло жодного підтвердження про вручення або безпосередню доставку документів.

Окрім цього, факт повідомлення відповідача про судовий розгляд підтверджується також відстеженням (RE430316509UA) із сайту АТ «Укрпошта».

З огляду на викладене, справу розглянуто за відсутності представника відповідача за наявними у справі матеріалами відповідно до ч.9 ст.162 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача підлягають до часткового задоволення з огляду на наступні обставини.

01.12.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю Луцьк Агро Трейдинг», як постачальником та ECO TRADE KAROL JAWORSKI, як покупцем було укладено контракт №11/2022. (а.с. 16-28).

Відповідно до п. 1.1. контракту на умовах і в порядку, передбаченому даним контрактом, постачальник зобов`язується поставити та передати у власність покупцю товар (найменування, кількість та якість товару визначаються у специфікації, яка є невід`ємною частиною даного контракту), а покупець зобов`язується прийняти цей товар і своєчасно здійснити його оплату.

Згідно з п. 4.1. контракту постачальник поставляє товар покупцю за цінами, що зазначені у специфікації.

Сторони погодили, що покупець проводить оплату вартості товару строго по графіку оплат, що вказані у відповідній специфікації (п. 4.2. контракту).

Згідно з п. 4.3. контракту загальна ціна контракту визначається як сума всіх специфікацій, на основі яких було поставлено товар.

Відповідно до п.п. п. 4.5. контракту оплата за товар проводиться в доларах США шляхом перерахування коштів на рахунок постачальника.

У п.3.2. контракту сторони узгодили, що поставки за контрактом здійснюються на погоджених умовах партіями, відповідно до специфікацій на умовах FCA або CPT за правилами «Інкотермс-2010».

У випадку здійснення поставки товару на умовах FCA за правилами «Інкотермс-2010», поставка товару вважається виконаною у випадку завантаження товару на транспортний засіб перевізник, що вказаний покупцем. Прийняття товару покупцем засвідчується відміткою перевізника про прийняття товару до перевезення у відвантажувальних (товаророзпорядчих) документах (п. 3.10 контракту).

У випадку здійснення поставки товару на умовах CPT за правилами «Інкотермс-2010», поставка товару вважається виконаною у випадку прийняття товару. Прийняття товару покупцем засвідчується відміткою що зазначається у відвантажувальних (товаророзпорядчих) документах. У випадку, коли у специфікації вантажоодержувачем товару являється не покупець, то вважається, що відмітка такого вантажоодержувача про отримання товару на відвантажувальних (товаророзпорядчих ) документах свідчить про здійснення поставки товару постачальником.

Відповідно до п. 9.1. контракту він вступає в дію з моменту підписання його сторонами та діє до 31.12.2022, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Вирішення спорів між ТзОВ Луцьк Агро Трейдинг» як постачальником та ECO TRADE KAROL JAWORSKI, як покупцем Господарським судом Волинської області передбачено пунктом 8 контракту №11/2022 від 01.12.2022.

Відповідно до п. 8.2. контракту до спірних правовідносин, які виникли між сторонами цього контракту, застосовується законодавство України.

01.01.2023 між сторонами було укладено додаткову угоду №1/2023 до контракту №11/2022 від 01.12.2022, якою було продовжено дію контракту до 31.12.2023.

На виконання умов контракту №11/2022 від 01.12.2022 ТзОВ Луцьк Агро Трейдинг» за період із 01.12.2022 по 19.01.2023 передало відповідачу товар на загальну суму 110820,20 доларів США, що підтверджується копіями специфікацій, копіями рахунків, копіями міжнародних товарно-транспортних накладних (CMR): №613275 від 02.12.2022, №613244 від 05.12.2022, №313369 від 05.12.2022, №613344 від 05.12.2022, №505005 від 07.12.2022, б/н від 12.12.2022, №б/н від 19.12.2022, б/н від 19.12.2022, б/н від 21.12.2022, б/ н від 21.12.2022, б/н від 21.12.2022, б/н від 22.12.2022, б/н від 23.12.2022, б/н від 23.12.2022, б/н від 23.12.2022, б/н від 27.12.2022, б/н від 03.01.2023, б/н від 06.01.2023, б/н від 10.01.2023, б/н від 13.01.2023, б/н від 19.01.2023, копіями митних декларацій, приєднаними позивачем до позовної заяви (а.с.31-135).

Відповідач вартість отриманого товару оплатив частково: на загальну суму 93079,75 доларів США.

Заборгованість відповідача станом на час розгляду справи становить 17740,45 доларів США.

Доказів, які б спростовували цю заборгованість, або доказів її оплати відповідач суду не подав.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст. 526, 599 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У зв`язку із неоплатою відповідачем вартості переданого товару у повному обсязі підлягає до задоволення вимога позивача про стягнення з відповідача 17740,45 дол. США.

Висновки про можливість ухвалення судом рішення про стягнення боргу в іноземній валюті містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року в справі № 14-134цс18, від 16.01.2019 у справі №373/2054/16.

У зв`язку із порушенням відповідачем строків оплати товару позивач нарахував і заявив до стягнення з відповідача на підставі п. 7.4. контракту пеню в розмірі 2945,84 дол. США та на підставі п.7.7. контракту штраф у розмірі 1774,05 дол. США.

Відповідно до п.п. 7.1., 7.4 контракту за невиконання чи неналежне виконання умов контракту винна сторона несе відповідальність передбачену даним контрактом та чинним законодавством України.

У випадку порушення покупцем строків та умов оплати по даному контракту, покупець сплачує неустойку у розмірі 0,1% від несвоєчасно сплаченої суми за кожен день прострочення платежу.

Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно з частиною 3 вищезазначеної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (частина 1 статті 550 ЦК України).

Відповідно до частини 2 статті 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов`язку в натурі.

Приписами статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до п. 7.4. контракту у випадку порушення покупцем строків та умов оплати за контрактом, покупець сплачує неустойку у розмірі 0,1% від несвоєчасно сплаченої суми за кожен день прострочення платежу.

Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань. Суб`єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності.

Згідно зі статтями 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня. Аналогічне положення міститься в частині 2 статті 343 ГК України.

Аналіз наведених норм чинного законодавства свідчить про те, що максимальний розмір пені, визначений Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" пов`язаний із розміром облікової ставки Національного банку України. Оскільки чинне законодавство не передбачає встановлення Національним банком України облікової ставки для іноземної валюти, пеня має обчислюватися та стягуватися за судовими рішеннями лише у національній валюті України - гривні.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 1 квітня 2015 року в справі № 909/660/14, а також у постановах Верховного Суду: від 13 червня 2018 року в справі № 905/1923/16, від 13 липня 2018 року в справі № 916/2393/17, від 6 березня 2019 року в справі № 916/4692/15.

Оскільки позивач у порушення приписів чинного законодавства обчислив пеню в іноземній валюті, то вимога позивача про стягнення 2945,84 дол. США не підлягає до задоволення.

Відповідно до п.7.7. контракту у випадку порушення строків оплати більш ніж на 7 (сім) днів, покупець додатково сплачує штраф у розмірі 10% від простроченої суми.

У зв`язку із порушенням відповідачем строку оплати товару більше як на 7 днів, враховуючи умову пункту 7.7 контракту, позовна вимога про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 1774,05 долари США (17740,45 х 10%) є законною, обґрунтованою та підлягає до задоволення.

У зв`язку із частковим задоволенням позову на відповідача на підставі ст.129 ГПК України слід покласти витрати, пов`язані з оплатою судового збору, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Щодо стягнення з відповідача витрат позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 42000 грн..

Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до статті 16 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно до статті 26 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність).

Згідно зі статтею 30 цього Закону гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Отже, при визначенні суми відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, зокрема наданих на підтвердження обставин понесення таких витрат, надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу тощо.

Окрім цього, суд має також враховувати: складність справи та складність виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

Відповідно до ч.8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунок таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Враховуючи вищевикладене, необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи.

Така правова позиція викладена у додаткових постановах Верховного Суду від 22.03.2018 у справі №910/9111/17 та від 11.12.2018 у справі №910/2170/18.

До позовної заяви на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивачем приєднано: копію договору про надання правничої допомоги №Д05/04/23-1 від 05.04.2023, копію акту від 20.06.2023 приймання-передачі наданих послуг згідно договору про надання правничої допомоги №Д05/04/23-1 від 05.04.2023; копію рахунку-фактури №21/06/23-1 від 21.06.2023; копію платіжної інструкції №427 від 21.06.2023.

Надання правової допомоги за договором №Д05/04/23-1 від 05.04.2023 саме адвокатом підтверджується ордером на надання правничої (правової) допомоги серії АС №1065818 від 20.07.2023 (а.с.171).

Договір №Д05/04/23-1 від 05.04.2023 про надання правничої допомоги укладено між адвокатським об`єднанням «Преміум Сервіс» та Товариством з обмеженою відповідальністю Луцьк Агро Трейдин як клієнтом (а.с.155-158).

Відповідно до п. 1.1. договору клієнт доручає, а адвокатське об`єднання бере на себе зобов`язання надавати клієнту правничу допомогу у справі про стягнення із ECO TRADE KAROL JAWORSKI наявної заборгованості по контракту №11/2022 від 01 грудня 2022, в обсязі та на умовах, передбачених даним договором.

Згідно із п. 4.1. розмір винагороди адвокатського об`єднання за надання правничої допомоги становить 42000 грн., з яких:

- 32 000,00 грн. за надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з питань стягнення із ECO TRADE KAROL JAWORSKI на користь клієнта наявної заборгованості по контракту №11/2022 від 01 грудня 2022 року; за підготовку претензії про сплату ECO TRADE KAROL JAWORSKI на користь клієнта наявної заборгованості по контракту №11/2022 від 01 грудня 2022 року; за складання та формування позовної заяви (включаючи розрахунок заборгованості) про стягнення із ECO TRADE KAROL JAWORSKI на користь клієнта наявної заборгованості по контракту №11/2022 від 01 грудня 2022 року.

- 10 0000,00 грн. за представництво інтересів в суді та при необхідності підготовку заяв по суті справи та заяв із процесуальних питань.

За домовленістю сторін розмір винагороди може переглядатися.

Факт надання позивачу професійної правничої допомоги під час розгляду справи підтверджується наданими до матеріалів справи доказами: копією договору про надання правничої допомоги №Д05/04/23-1 від 05.04.2023, копією акту від 20.06.2023 приймання-передачі наданих послуг згідно договору про надання правничої допомоги №Д05/04/23-1 від 05.04.2023; копією рахунку-фактури №21/06/23-1 від 21.06.2023; копією платіжної інструкції №427 від 21.06.2023, ордером серії АС №1065818 від 20.07.2023.

Проаналізувавши подані документи, врахувавши, що наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути не лише доведений, а й документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат, суд вважає за можливе не присуджувати на користь позивача заявлену суму в повному обсязі.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Такі ж критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст.41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04, п.269).

Оцінка тих чи інших витрат сторін, як судових, здійснюється господарським судом з урахуванням обставин конкретної справи, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: тривалість розгляду і складність справи тощо.

Розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги у справі № 903/649/23, не є розумним, виправданим та обгрунтованим як обов`язкової умови для відшкодування цих витрат іншою стороною.

Матеріали справи свідчать про те, що спір, який виник між позивачем і відповідачем, не є складним, підготовка позовної заяви до суду не вимагала від адвоката затрат значного обсягу часу.

На думку суду витрати позивача на оплату послуг адвоката є дійсними та необхідними, проте, їх розмір не може вважатись розумним, оскільки не є повністю співмірним зі складністю справи, а також із складністю та обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг).

У постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 Верховний Суд зазначив, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

З урахуванням позиції, викладеній у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 14.07.2022 у справі 910/7765/20, заявлений представником позивача розмір витрат на професійну правову допомогу не є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору у цій справі, враховуючи складність виконаної роботи, її обсяг та час, витрачений ним на виконання робіт.

Додатково судом враховано правовий висновок, викладений в постанові Верховного Суду від 24.01.2022 у справі № 911/2737/17, згідно з яким стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

З огляду на викладене, враховуючи конкретні обставини цієї справи, її складність, предмет та підстави позовних вимог, витрачений адвокатом час, визначений представником позивача розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги, наданої у справі №903/649/23, в частині надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з питань стягнення заборгованості, підготовку претензії, складання позовної заяви у розмірі 32000 грн. та в частині представництва інтересів у суді у розмірі 10000 грн. є завищеним, не відповідає критеріям розумності та співрозмірності, що суперечить принципу розподілу судових витрат.

Виходячи із засад розумності і справедливості, враховуючи обсяг наданої правової допомоги у справі №903/649/23, до стягнення з відповідача на користь позивача у зв`язку із частковим задоволенням позову підлягає 10000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст.ст. 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з ECO TRADE KAROL JAWORSKI (woj. Lubelskie, pow. Lublin, gm. Lublin, miejsc. Lublin, ul. Naleczowska, nr 18, lok. 134, kod pocztowy 20-701, Polska, NIP 7123436046, REGON 522157000) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Луцьк Агро Трейдинг (43024, Волинська область, м. Луцьк, вул. Дмитра Іващенка, буд. 1А, кв. 141, код ЄДРПОУ 42086834)

- 17740,45 доларів США заборгованості за товар, переданий на підставі контракту №11/2022 від 01.12.2022;

- 1774,05 доларів США штрафу;

- 10704 грн. 98 грн., витрат, пов`язаних з оплатою судового збору;

- 10000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

3. У стягненні 2945,84 доларів США пені, 32000 грн. витрат на професійну правничу допомогу відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги це рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду впродовж 20 днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повний текст рішення складено 25.04.2024.

Суддя І. О. Якушева