Рішення

від 16.04.2024 по справі 904/6115/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.04.2024м. ДніпроСправа № 904/6115/23

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Рудь І.А., за участю секретаря судового засідання Курінової О.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

до Приватного підприємства "Сервіс-Гарант", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

про стягнення заборгованості в сумі 32 614 грн 62 коп. за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії від 01.11.2021 № 3260/жб

Представники:

від позивача: Стаднік Я.В., довіреність, адвокат;

від відповідача: Шурин І.В., ордер, адвокат.

СУТЬ СПОРУ:

Акціонерне товариство "Криворізька теплоцентраль" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом від 15.11.2023 № 8922/09, в якому просить стягнути з Приватного підприємства "Сервіс-Гарант" заборгованість у загальній сумі 32 614 грн 62 коп., з яких: 30 355 грн 40 коп. - заборгованість за поставлену теплову енергію, 850 грн 85 коп. - пеня, 699 грн 33 коп. - 3% річних, 644 грн 70 коп. - інфляційні втрати, 64 грн 34 коп. - плата за абонентське обслуговування, відповідно до умов індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії від 01.11.2021 № 3260/жб.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов спірного договору в частині своєчасної оплати наданих позивачем послуг.

У поданій позовній заяві викладене клопотання позивача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Ухвалою господарського суду від 27.11.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд якої призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними в матеріалах справи документами.

26.12.2023 до суду від відповідача через систему «Електронний суд» надійшов відзив на позов, в якому останній заперечує проти задоволення позовних вимог, з огляду на таке:

- матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що саме позивач є виконавцем послуг з теплопостачання теплової енергії в будинку № 14, що розташований за адресою вул. Миколи Зінчевського в м Кривий Ріг;

- позивачем не долучено до матеріалів справи акту прийому-передачі, відповідно до п. 3.2 договору від 06.08.1998, у зв`язку з чим відповідач вважає, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що останній володіє будь-яким майном в приміщенні будинку № 14;

- позивачем не долучено жодного доказу на підтвердження того, що між сторонами підписаний типовий договір від 01.11.2021;

- відповідач вважає, що нарахована йому заборгованість за період з листопада по грудень 2021 року не може стягуватися на користь позивача, оскільки він не надав належних та допустимих доказів, які б підтверджували його позовні вимоги;

- позивачем не надано доказів, які б підтверджували вказані ним вихідні дані, а саме: ні показників споживання за попередні роки, ні відомостей про характеристику теплових пунктів, у зв`язку з чим пред`явлені до стягнення суми є необґрунтованими;

- на думку відповідача, положення Методики № 315, на які посилаються позивач, не можуть бути застосовані до вказаного спору, з огляду на наявні в матеріалах справи документи;

- жоден з наданих позивачем актів передачі-прийняття енергії (надання послуг) не підписаний з боку відповідача, оскільки останній не отримував відповідних документів на підпис;

- відповідач вже тривалий час не отримує теплову енергію від позивача, як наслідок, він не повинен сплачувати за неї будь-які грошові кошти;

- всі вказані в рахунках відомості (площі приміщень, житлових квартир, нежитлових приміщень, обсяги споживання тепла, коефіцієнти та підстави їх застосування тощо) не підтверджені доказами, як наслідок, незрозуміло чим керувався позивач при складанні відповідних таблиць і яким чином відповідач та суд може їх перевірити;

- позивачем не долучено жодного документу, який би підтверджував факт затвердження та/або розрахунку застосованого ним тарифу позивачем та/або іншою особою (органом місцевого самоврядування тощо), у зв`язку з чим відповідач вважає, що без доказів погодження (затвердження) розміру тарифу на теплопостачання у розмірі 4 453 грн 55 коп. позивач не має права стягувати з відповідача основну заборгованість за постачання теплової енергії;

- з огляду на те, що між сторонами не укладено будь-якого договору, сторонами не погоджено розмір пені за порушення строків оплати грошових коштів за постачання теплової енергії, відсутні підстави для нарахування та стягнення пені;

- відповідач вважає, що позивач безпідставно нарахував пеню, інфляційні втрати та 3% річних, оскільки жодного порушення грошових зобов`язань перед позивачем ним не допускалось через відсутність факту отримання теплової енергії;

- нарахування позивачем пені, інфляційних втрати та 3% річних здійснено незважаючи на пряму заборону вчинення відповідних дій під час карантину та військового стану;

- позивачем нараховано пеню з порушенням вимог ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, а саме за період більше 6 місяців.

Крім того, відповідачем у відзиві на позов зазначений орієнтований розрахунок судових витрат у сумі 10 000 грн 00 коп.

10.01.2024 від позивача через систему «Електронний суд» надійшли за печення на відзив на позов, в яких останній вказує про те, що:

- власник нерухомого майна, а саме приміщення загальною площею 130,3 кв.м. вбудованого в перший поверх житлового будинку за адресою: вул. ХХ партз`їзду 14 (після перейменування Миколи Зінчевського) у місті Кривий Ріг, відповідно до договору купівлі продажу, є Мале приватне підприємство «Сервіс-Грант» з кодом ЄДРПОУ 21883334, ідентичним із кодом відповідача у даній справі, крім того, юридична адреса відповідача, зазначена у витязі з ЄДРПОУ повністю співпадає з адресою нерухомості, зазначеної в договорі, що в сукупності підтверджує право власності на нерухоме майно саме за відповідачем;

- керуючись умовами діючого в Україні законодавства на офіційному сайті АТ «Криворізька теплоцентраль» https://tec.dp.ua/ 01.10.2021, опубліковано текст Типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії, про що зазначено на титульній сторінці роздруківки договору з офіційного сайту АТ «КТЦ».

Таким чином з 01.11.2021 між сторонами набрав чинності індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії, що є публічним договором приєднання.

- На спростування зауважень відповідача щодо відсутності показників приладу комерційного обліку спожитої теплової енергії будинком, позивачем надано акт фіксації показань приладу та звіти лічильників за періоди;

- тариф за яким позивачем розраховано відповідачу заборгованість, визначена останнім на підставі рішення виконкому Криворізької міської ради № 529 від 22.10.2021 «Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання послуги з постачання теплової енергії Акціонерному товариству «Криворізька теплоцентраль» з урахуванням інтересів Криворізької міської територіальної громади», яке є чинним протягом дії воєнного стану в Україна та шести місяців після місяця, у якому воєнний стан буде припинено або скасовано, відповідно до рішення виконавчого комітету Криворізької міської ради від 19.10.2022 № 865;

- враховуючи відсутність централізованого теплопостачання за адресою споживача у період з 2008 року по 01.11.2021 року, нарахування ПП «Сервіс-гарант» не здійснювались. Після укладання типового договору, та, враховуючи введення в законну силу Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, у акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» з`явились підстави для початку здійснення нарахувань за постачання теплової енергії як частини обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається: з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку; та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення;

- Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного суду у справі 311/3489/18 дійшов висновку, що відключення від мереж централізованого опалення не є підставою для звільнення мешканців від оплати за централізоване опалення місць загального користування будинку.

Відповідно до ч. 1 ст. 382 ЦК України власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку.

Таким чином, на думку позивача, нарахування теплопостачальною організацією оплати за послуги з відшкодування втрат за обсяги теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень співвласниками будинку, які відключені від системи централізованого опалення, законодавчо обґрунтовані та носять обов`язків характер.

- Відповідач не відноситься до категорії «населення» в розумінні тарифів та надання комунальних послуг, а являється «іншим споживачем», у зв`язку з чим відсутній підстави для звільнення останнього від сплати неустойки, інфляційних нарахувань та процентів річних, як то передбачено Постановою КМУ від 05.03.2022 № 206.

Крім того, позивач просить визнати поважною причину пропуску строку на подання заперечення.

Відповідно до частини 1 статті 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Зважаючи на обставини, викладені позивачем в запереченнях на відзив на позов, господарський суд визнає поважною причиною пропуску строку подачі вказаних заперечень, та вважає можливим його поновити.

19.01.2024 до суду від відповідача через систему «Електронний суду» надійшли заперечення стосовно заперечень позивача на відповідь на відзив, в яких останній наводить свою правову позицію, аналогічну позиції, викладеній у відзиві на позов, а також окрім іншого зазначає наступне:

- в матеріалах справи немає жодного доказу, який би підтверджував правонаступництво між Малим приватним підприємством «Сервіс-Грант» та Приватним підприємством «Сервіс-Грант», а однаковий ідентифікаційний код та юридична адреса відповідача не можуть беззаперечно підтверджувати вказані обставини;

- станом на теперішній час позивачем не надано жодної актуальної інформації стосовно належності відповідача будь-якої нерухомості у відповідному будинку;

- надані позивачем звіти та акти показів жодним чином не обґрунтовують обсяги споживання тепла у відповідному будинку, оскільки з їх змісту незрозуміло яким чином вони були розраховані;

- на думку відповідача, з долучених позивачем до заперечень доказів, не можливо встановити технічні характеристики будинку № 14 по вул. Миколи Зінчевського;

- якщо позивач вважає, що типовий договір між сторонами був укладений саме 01.11.2021, тоді чому нарахування боргу він здійснив тільки через рік (в листопаді 2022 року);

- Методика розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, що затверджена наказом від 22.11.2018 № 315 в редакції від 22.11.2018 (далі-Методика), а чергові її редакції приймалися 28.01.2022 та 29.03.2022, як наслідок незрозуміло чому нарахування боргу за липень 2021 року жовтень 2022 року вчинялися позивачем тільки через півроку після цього.

26.01.2024 до суду від позивача через систему "Електронний суд" надійшло клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження, яке обґрунтоване необхідністю отримання додаткових доказів шляхом їх витребування у державних установ щодо належності ПП "Сервіс-Гарант" спірного нежитлового приміщення.

29.01.2024 до суду від відповідача надійшли заперечення стосовно переходу до розгляду справи № 904/6115/23 в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 29.01.2024 вирішено перейти до розгляду справи №904/6115/23 за правилами загального позовного провадження; справу призначено до розгляду у підготовчому засіданні на 22.02.2024.

Ухвалою суду від 22.02.2024 розгляд підготовчого засідання відкладався до 19.03.2024.

15.03.2024 через систему "Електронний суд" позивачем подано клопотання про витребування доказів, в якому просить:

1. Витребувати у Державної служби статистики України (код ЄДРПОУ 02358378, 01601, м. Київ, вул. Ш.Руставелі, 3, e-mail: office@ukrstat.gov.ua) наступну інформацію:

- Коли взято на облік юридичну особу з кодом ЄДРПОУ 21883334 і з яким найменуванням і з якою організаційно-правовою формою?

- Чи перебуває зараз на обліку юридична особа з кодом ЄДРПОУ 21883334 і з яким найменуванням і з якою організаційно-правовою формою?

- Чи повідомляла юридична особа з кодом ЄДРПОУ 21883334 про зміну організаційно-правової форми?

2. Витребувати у Криворізької північної державної податкової інспекції Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (50074, м. Кривий Ріг, просп. Героїв-підпільників, 42, e-mail: dp.official@tax.gov.ua) наступну інформацію:

- Коли взято на облік юридичну особу з кодом ЄДРПОУ 21883334 і з яким найменуванням і з якою організаційно-правовою формою?

- Чи перебуває зараз на обліку юридична особа з кодом ЄДРПОУ 21883334 і з яким найменуванням і з якою організаційно-правовою формою?

- Чи повідомляла юридична особа з кодом ЄДРПОУ 21883334 про зміну організаційно-правової форми?

У підготовчому засіданні 19.03.2024 представник позивача підтримав раніше подане клопотання про витребування доказів.

Представник відповідача заперечував проти задоволення клопотання позивача, оскільки зазначене клопотання подано з порушенням процесуальних строків.

У судовому засіданні 19.03.2024, розглянувши клопотання позивача, господарським судом без виходу до нарадчої кімнати відмовлено у задоволенні клопотання позивача про витребування доказів.

Ухвалою суду від 19.03.2024 продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 днів; оголошено перерву у підготовчому засіданні до 02.04.2024.

01.04.2024 від позивача через систему «Електронний суд» до суду надійшли додаткові пояснення, в яких останній вказує наступне:

- щодо підтвердження права власності на нерухоме майно, а саме приміщення загальною площею 130, 3 кв.м. вбудованого в перший поверх житлового будинку за адресою: вул. ХХ партз`їзду 14 (після перейменування Миколи Зінчевського) у м. Кривий Ріг наголошуємо, що власник, який зазначений у договорі купівлі-продажу, зазначений Мале приватне підприємство «Сервіс-Грант» з кодом ЄДРПОУ 21883334, ідентичним із кодом відповідача по справі. Крім того, юридична адреса відповідача, зазначена у витязі з ЄДРПОУ абсолютно збігається з адресою нерухомості, зазначеної у договорі;

- підписантом договору купівлі-продажу приміщення, акту обстеження інженерних систем нежитлового приміщення з індивідуального опалення у житловому будинку від 17.11.2021 є Шрамко Павло Алімович, який являється засновником (учасником) юридичної особи Приватне підприємство «Сервіс Гарант», що підтверджується роздруківкою з системи YouControl;

- у Єдиному державному реєстрі судових рішень за юридичною особою з кодом ЄДРПОУ 21883334 маються справи щодо стягнення як з Малого приватного підприємства «Сервіс-Гарант», так і з приватного підприємства «Сервіс-Гарант» заборгованості за сплату комунальних послуг за нерухоме майно за адресою: м. Кривий Ріг, вул. ХХ Партз`їзду (після перейменування Миколи Зінчевського), буд. 14, а саме: справи № 904/6504/15, № 3/78-08 (стягував ДП «Криворізька теплоцентраль), № 1/5005/11106/2012;

- зміна організаційно-правової форми юридичної особи є перетворення. Уразі перетворення до нової юридичної особи переходить усе майно , усі права та обов`язки попередньої юридичної особи. За загальними правилами статей 104-107 ЦКУ перетворення є одним із видів реорганізації юридичної особи, в результаті якої за правонаступником зберігається її ідентифікаційний номер (код ЄДРПОУ) та відповідно податковий номер.

Вказані обставини, на думку позивача, у сукупності підтверджують право власності на спірне нерухоме майно саме за відповідачем.

Ухвало суду від 02.04.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в засіданні на 16.04.2024.

У судовому засіданні 16.04.2024 позивач позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позові та заявах по суті справи, просив позов задовольнити, відповідач проти задоволення позову заперечував з підстав, викладених у відзиві на позов та заявах по суті справи, просив у задоволенні позову відмовити.

В порядку ст. 240 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи за первісним позовом, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Предметом доказування у даній справі є обставини, пов`язані з наданням послуг теплопостачання, їх обсягом та вартістю, а також наявністю підстав для стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію у заявленому розмірі, наявність підстав для стягнення плати за абонентське обслуговування, а також наявність підстав для застосування наслідків прострочення виконання відповідачем грошових зобов`язань у вигляд стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних.

Державне підприємство "Криворізька теплоцентраль" 16.03.2017 перетворено у Публічне Акціонерне товариство "Криворізька теплоцентраль", про що внесено відомості до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Згідно з частиною 2 статті 108 Цивільного кодексу України Публічне Акціонерне товариство "Криворізька теплоцентраль" є правонаступником Державного підприємства "Криворізька теплоцентраль".

В подальшому змінено тип товариства з Публічного Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" на Акціонерне товариство "Криворізька теплоцентраль", про що 14.05.2018 внесено відомості до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Акціонерне товариство "Криворізька теплоцентраль" (далі - позивач) є теплопостачальною організацією у розумінні Закону України "Про теплопостачання" як суб`єкт господарської діяльності, який має у користуванні теплогенеруюче обладнання та постачає споживачам теплову енергію.

Відповідно до рішення виконавчого комітету Криворізької міської ради № 343 від 12.10.2011 "Про надання згоди на передачу окремих об`єктів теплопостачання від Комунального підприємства "Криворіжтепломережа" до Державного підприємства "Криворізька теплоцентраль" до ДП "Криворізька теплоцентраль" передано об`єкти теплопостачання у Довгинцівському, Жовтневому (нове найменування Покровський), Інгулецькому та Саксаганському районах міста. Таким чином, з 01.10.2013 виконавцем послуги з теплопостачання для будинку № 14 по вул. ХХ Партз`їзду (після перейменування Миколи Зінчевського ) є Акціонерне товариство "Криворізька теплоцентраль".

Відповідно до договору купівлі-продажу (а.с. 15-19), посвідченого державним нотаріусом 06.08.1998, зареєстрованого в реєстрі за № 2-5405 вбачається, що власником приміщення загальною площею 130, 3 кв.м. вбудованого в перший поверх житлового будинку за адресою: вул. ХХ Партз`їзду (після перейменування Миколи Зінчевського ) у місті Кривий Ріг є Приватне підприємство «Сервіс-Гарант» (згідно з частиною 2 статті 108 Цивільного кодексу України Приватне підприємство «Сервіс-Гарант» є правонаступником Малого приватне підприємства «Сервіс-Гарант») (далі - відповідач).

Згідно з актом обстеження інженерних систем нежитлового приміщення з індивідуальним опаленням у житловому будинку від 17.11.2021 (а.с. 25), нежитлове приміщення в будинку 14 по вул. Миколи Зінчевського від`єднано від внутрішньобудинкової системи опалення та забезпечується тепловою енергією від індивідуального джерела опалення.

Проте власник нерухомого майн, обладнаного індивідуальними джерелами опалення, зобов`язаний здійснювати оплату на постачання теплової енергії, яка складається: з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку; та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньо будинкових систем опалення.

Відповідно до приписів статей 3, 4 Закону України "Про теплопостачання" від 02.05.2005 № 2633-IV відносини між суб`єктами діяльності у сфері теплопостачання регулюються цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Проектування, будівництво, реконструкція, ремонт, експлуатація об`єктів теплопостачання, виробництво, постачання теплової енергії регламентуються нормативно-правовими актами, які є обов`язковими для виконання всіма суб`єктами відносин у сфері теплопостачання.

Згідно зі статтею 1 цього Закону теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об`єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу; постачання теплової енергії (теплопостачання) - господарська діяльність, пов`язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору.

Теплогенеруюча організація має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу. Споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію (частини 4, 6 статті 19 Закону України "Про теплопостачання").

Згідно з частинами 1-4 статті 19 зазначеного Закону відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Виробник послуг може бути їх виконавцем. Виконавцем послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води для об`єктів усіх форм власності є суб`єкт господарювання з постачання теплової енергії (теплопостачальна організація).

Аналіз даного Закону дає підстави для висновку, що він є нормативним актом спеціальної дії, який регулює відносини, що виникають між виробниками, виконавцями, споживачами у процесі створення, надання та споживання житлово-комунальних послуг.

Відповідно до частини 1 статті 6 Закону учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: 1) споживачі (індивідуальні та колективні); 2) управитель; 3)виконавці комунальних послуг.

Виконавець комунальної послуги - суб`єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору. Виконавцями комунальних послуг з постачання теплової енергії є теплопостачальна організація (стаття 1, частина 2 статті 6 Закону).

Індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги (стаття 1 Закону).

За приписами пункту 1 частини 2 статті 7 вказаного Закону індивідуальний споживач зобов`язаний укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Статтею 24 Закону України "Про теплопостачання" встановлені права та обов`язки споживача теплової енергії і, зокрема, обов`язок своєчасного укладення договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.

Відповідно до частин 1, 2 статті 12 Закону надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.

Відповідно до статті 19 Закону України "Про теплопостачання" споживач або суб`єкт теплоспоживання має право вибирати (змінювати) теплопостачальну організацію, якщо це технічно можливо. Споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

У офіційному виданні "Голос України" № 231 від 09.12.2017 був опублікований Закон України "Про житлово-комунальні послуги" від 09.11.2017 № 2189-VІІІ (далі - Закон).

Відповідно до пункту 1 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування (з 10.12.2017), та вводиться в дію з 01.05.2019, крім окремих його положень, які вводяться в дію пізніше.

Згідно з частинами 1, 3 статті 2 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 09.11.2017 № 2189-VІІІ предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках. Норми цього Закону застосовуються з урахуванням особливостей, встановлених законами, що регулюють відносини у сферах постачання та розподілу електричної енергії і природного газу, постачання теплової енергії, централізованого постачання гарячої води, централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

У статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 09.11.2017 № 2189-VІІІ визначено, що житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Відповідно до змісту положень статті 5 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" до житлово-комунальних послуг, зокрема, належать: комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Договори про надання комунальних послуг можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір, індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньо-будинкових систем, колективний договір) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач (співвласник багатоквартирного будинку, власник будівлі, у тому числі власник індивідуального садибного житлового будинку), колективний споживач).

В частині 1 статті 14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (в редакції Закону № 1060-IX від 03.12.2020) встановлено, що за рішенням співвласників багатоквартирного будинку, прийнятим відповідно до закону, з виконавцем відповідної комунальної послуги (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії) укладається договір про надання комунальних послуг, а саме:

1) індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем, що укладається кожним співвласником багатоквартирного будинку самостійно, за умови що співвласники прийняли рішення про вибір відповідної моделі організації договірних відносин та дійшли згоди з виконавцем комунальної послуги щодо розміру плати за обслуговування внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку;

2) колективний договір, що укладається від імені та за рахунок усіх співвласників багатоквартирного будинку управителем або іншою уповноваженою співвласниками особою;

3) договір про надання комунальних послуг з колективним споживачем, що укладається з об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку або іншою юридичною особою, яка об`єднує всіх співвласників такого будинку та в їхніх інтересах укладає відповідний договір.

Співвласники багатоквартирного будинку (об`єднання співвласників багатоквартирного будинку) самостійно обирають одну з моделей організації договірних відносин, визначених цією частиною, за кожним видом комунальних послуг (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії).

У межах одного багатоквартирного будинку дозволяється обрання різних моделей організації договірних відносин за різними видами комунальних послуг.

Правовідносини між Теплопостачальною організацією та Споживачем в сфері виробництва, транспортування та постачання теплової енергії регулюються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Законом України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання", Правилами надання послуги з постачання теплової енергії, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України, від 21.08.2019, №830, Положенням про Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22.11.2018 року, № 315 про затвердження "Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг" та іншими нормативно-правовими актами України.

Відповідно до частини 4 статті 19 Закону України "Про теплопостачання" теплогенеруюча організація має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу теплової енергії та частини 1 статті 25 цього Закону, теплопостачальна організація має право укладати договори купівлі-продажу теплової енергії із споживачами.

Відповідно до частини 7 статті 21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" послуга з постачання теплової енергії надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з постачання теплової енергії, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до абзацу 3 пункту 3 розділу VI Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про житлово-комунальні послуги" договори про надання комунальних послуг, у тому числі із співвласниками багатоквартирних будинків, які не прийняли рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг, мають бути укладені виконавцями відповідних комунальних послуг протягом двох місяців з дня набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України про затвердження типових публічних договорів приєднання про надання комунальних послуг.

Постановою Кабінету Міністрів України № 830 від 21.08.2019 було затверджено Правила надання послуги з постачання теплової енергії та Типові договори про надання послуги з постачання теплової енергії.

Постановою Кабінету Міністрів України № 1022 від 08.09.2021 внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України № 830 від 21.08.2019, які набрали чинності 01.10.2021 Правила надання послуги з постачання теплової енергії та Типовий договір з індивідуальним споживачем про надання послуги з постачання теплової енергії, затверджені постановою КМУ № 830 від 21.08.2019 р., викладено в новій редакції.

Відповідно до Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 830 від 21.08.2019 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України № 1022 від 08.09.2021) ці Правила регулюють відносини між суб`єктом господарювання, що провадить господарську діяльність з постачання теплової енергії (далі - виконавець), та індивідуальним і колективним споживачем (далі - споживач), який отримує або має намір отримати послугу з постачання теплової енергії (далі - послуга), та визначають вимоги до якості послуги, одиниці вимірювання обсягу спожитої споживачем теплової енергії, порядок оплати.

Відповідно до пункту 13 цих Правил надання послуги здійснюється виключно на договірних засадах.

Послуга надається споживачеві згідно з умовами договору, що укладається відповідно до типових договорів про надання послуги відповідно до статей 13, 14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги".

Індивідуальний договір вважається укладеним із споживачем, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем.

Фактом приєднання споживача до умов індивідуального договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка за надані послуги, факт отримання послуги.

Статтею 25 Закону України "Про теплопостачання", закріплено права та основні обов`язки споживача теплової енергії, яка містить обов`язок споживача на своєчасне укладення договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.

Згідно із частиною 7 статті 14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" до дати обрання співвласниками багатоквартирного будинку однієї з моделей організації договірних відносин, визначених частиною, першою цієї статті, між виконавцем відповідної комунальної послуги та кожним співвласником укладається публічний договір приєднання відповідно до вимог частини п`ятої статті 13 цього Закону.

Частиною 4 статті 13 Закону "Про житлово-комунальні послуги" встановлено, що з пропозицією про укладання договору про надання комунальних послуг або про внесення змін до нього (крім індивідуальних договорів, укладених відповідно до частини п`ятої цієї статті) може звернутися будь-яка сторона, надавши письмово другій стороні проект відповідного договору (змін до нього), складений згідно з типовим договором.

Якщо споживач (інша особа, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача), який отримав проект договору (змін до нього) від виконавця комунальної послуги, не повідомив протягом 30 днів про свою відмову від укладання договору (внесення змін) та не надав своїх заперечень або протоколу розбіжностей до нього, а вчинив дії, які засвідчують його волю до отримання (продовження отримання) відповідної комунальної послуги від цього виконавця (у тому числі здійснив оплату наданих послуг), договір (зміни до нього) вважається укладеним у редакції, запропонованій виконавцем комунальної послуги, якщо інше не передбачено цим Законом.

Частиною 5 статті 13 Закону "Про житлово-комунальні послуги" встановлено, що у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.

Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування тексту договору у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.

01.10.2021 Акціонерним товариством "Криворізька теплоцентраль" як виконавцем послуг на своєму офіційному сайті було розміщено Типовий індивідуальний договір про надання послуг з постачання теплової енергії, який є публічним договором приєднання.

Протягом 30 днів з дня опублікування Типового індивідуального договору, на адресу позивача від співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 , не надходило жодних документів які б підтверджували наявність рішення про обрання моделі договірних відносин.

В матеріалах справи відсутні докази, що відповідач протягом 30 днів повідомляв позивача про свою відмову від укладання договору (внесення змін) та заперечень або протоколу розбіжностей до нього не отримав.

Отже, враховуючи відсутність рішення про вибір моделі договірних відносин та спливу 30-денного строку з моменту розміщення на офіційному сайті індивідуального договору на послуги з постачання теплової енергії, Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії від 01.11.2021 за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, по вул. ХХ Партз`їзду (після перейменування Миколи Зінчевського), буд. 14. між Акціонерним товариством "Криворізька теплоцентраль" та Приватним підприємством "Сервіс-Гарант" є укладеним з 01.11.2021.

Так, 01.11.2021 Акціонерним товариством "Криворізька теплоцентраль" та Приватним підприємством "Сервіс-Гарант" фактично укладено типовий індивідуальний договір про надання послуг з постачання теплової енергії (далі - договір, а.с.20-26), відповідно до пункту 5 якого виконавець зобов`язується надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов`язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором.

Цей договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови надання послуги з постачання теплової енергії для потреб опалення або на індивідуальний тепловий пункт для потреб опалення та приготування гарячої води індивідуальному споживачу. Цей договір укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України (пункт 1 договору).

Даний договір є публічним договором приєднання, який набирає чинності через 30 днів з моменту розміщення на офіційному веб-сайті виконавця (пункт 2 договору).

Згідно з пунктом 4 договору фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання (додаток), сплата рахунку за надані послуги, факт отримання послуг.

Відповідно до пункту 30 вказаного договору плата за послуги постачання теплової енергії складається з:

- плати за послугу, визначеної відповідно до Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №830, - в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 № 1022, та Методики розподілу, що розраховується, виходячи з розміру затвердженого уповноваженим органом тарифу та обсягу її споживання;

- плати за абонентське обслуговування в розмірі, визначеному виконавцем, але не вище граничного розміру, визначеного Кабінетом Міністрів України, інформація про які розміщується на веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або веб-сайті виконавця.

Згідно з пунктом 5 договору обсяг спожитої споживачем послуги визначається як частина обсягу теплової енергії, спожитої у будинку для потреб опалення, визначеної та розподіленої згідно з вимогами Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», та складається з: обсягу теплової енергії на опалення приміщення споживача безпосередньо; частину обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається: з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку; та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення.

Пунктом 32 договору визначено, що розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць. Плата за абонентське обслуговування нараховується щомісяця. Початок і закінчення розрахункового періоду для розрахунку за платою за абонентське обслуговування завжди збігаються з початком і закінченням календарного місяця відповідно.

Згідно з умовами пункту 34 договору споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.

У підпункті 3 пункту 41 договору зазначено, що споживач зобов`язаний у разі відключення його приміщення від систем (мереж) централізованого опалення (теплопостачання) в установленому законодавством порядку відшкодовувати частину обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції).

Відповідно до пункту 45 договору, у разі несвоєчасного здійснення платежів споживач зобов`язаний сплатити пеню в розмірі 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу.

Згідно з пунктом 47 договору оформлення претензій споживача щодо ненадання послуги, надання її не в повному обсязі або надання послуги неналежної якості здійснюється в порядку, визначеному статтею 27 Закону України "Про житлово-комунальні послуги".

У пунктах 51, 52 договору визначено, що договір набирає чинності з моменту акцептування його споживачем, але не раніше, ніж через 30 днів з моменту опублікування і діє протягом 1 року з дати набрання чинності. Якщо за один місяць до закінчення строку дії цього договору жодна із сторін не повідомить письмово іншій стороні про відмову від договору, договір вважається продовженим на черговий однорічний строк.

За листопад-грудень 2021 обсяг теплової енергії, витрачений на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, визначається як частка від загального обсягу споживання теплової енергії на опалення будівлі в залежності від кількості поверхів будівлі. Частка споживання будівлі за даною адресою складає 14% (Розділ ІІІ п.2 Методики № 315). Розподіл цього обсягу здійснюється серед споживачів за критеріями приміщень згідно з додатком 1 до Методики № 315 пропорційно до їх загальних/опалювальних площ/об`ємів.

Обсяг теплової енергії, витраченої на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи опалення приймається як частка від загального обсягу теплової енергії, спожитої на опалення будівлі для індивідуального теплового пункту без регулювання за погодними умовами 15% та розподіляється між усіма споживачами будівлі (Розділ V п. 1,2 Методики № 315).

З 01.01.2022 року внесено зміни до Методики №315, відповідно до Розділу IV, п. 8 Методики № 315, який визначає обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення як частка від загального обсягу споживання теплової енергії на опалення будівлі/будинку, що складає для 1-5 поверхових будинків 25%.

Обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення будівлі/будинку, розподіляються між усіма власниками (співвласниками) приміщень будівлі/будинку (включаючи приміщення з індивідуальним опаленням та окремі приміщення з транзитними мережами опалення) пропорційно до загальних/опалювальних площ/об`ємів їх житлових/нежитлових приміщень (Розділ IV п. 12 Методики №315).

Обсяг спожитої теплової енергії на опалення приміщення з індивідуальним опаленням або окремого приміщення з індивідуальним опаленням або окремого приміщення і транзитними мережами опалення, через яке прокладені транзитні трубопроводи внутрішньобудинкової системи опалення визначається відповідно до Розділу II пункт 2.

Згідно з ч. 2 ст. 10 Закону «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», визначений за допомогою вузла комерційного обліку обсяг спожитої у будівлі теплової енергії, включає, зокрема, обсяги теплової енергії на опалення місць загального користування, забезпечення функціонування внутрішньо-будинкових систем опалення та гарячого водопостачання та розподіляється між всіма споживачами пропорційно опалюваній площі квартири.

Відповідно до ч. 6 ст. 10 Закону «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, а також на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання, розподіляється відповідно до правил, встановлених цією статтею, також на власників (співвласників) приміщень, обладнаних індивідуальними системами опалення та/або гарячого водопостачання.

Відповідно до частини другої статті 382 ЦК України власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку.

Внутрішньобудинкові мережі централізованого опалення належать до інженерного (технічного) обладнання житлового будинку та є його невід`ємною частиною.

Тому, співвласники квартир та нежитлових приміщень повинні брати участь у витратах на утримання будинку пропорційно займаній площі житла, а відключення від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання не є підставою для звільнення мешканців від такої участі.

Факт поставки теплової енергії у період листопад 2021 року березень 2023 року підтверджується актами подачі та припинення подачі теплоносія на житловий будинок АДРЕСА_1 (копії актів додаються).

Акт від 01.11.2021 б/н про подачу теплоносія; акт від 01.04.2022 № 493 про припинення подачі теплоносія; акт від 03.11.2022 № 724 про подачу теплоносія; акт від 23.03.2023 б/н про припинення подачі теплоносія (а.с. 29-32).

Подача та припинення подачі теплоносія здійснювалося на виконання рішень Виконкому Криворізької міської ради про початок та закінчення опалювального сезону, а саме:

- рішення Виконкому Криворізької міської ради від 22.09.2021 № 490 «Про початок опалювального сезону 2021-2022 років»;

- рішення Виконкому Криворізької міської ради від 23.03.2022 № 159 «Про закінчення опалювального сезону 2021-2022 років»;

- рішення Виконкому Криворізької міської ради від 28.09.2022 № 760 «Про початок опалювального сезону 2022-2023 років»;

- рішення Виконкому Криворізької міської ради від 23.03.2023 № 338 «Про закінчення опалювального сезону 2022-2023 років» (а.с. 33-36).

В будинку 14 по вул. Миколи Зінчевського у м. Кривому Розі встановлено комерційний прилад обліку теплової енергії, що підтверджується актом вводу в експлуатацію вузла обліку теплової енергії від 21.10.2016, актом про технічний огляд приладів обліку теплової енергії від 09.09.2020 та свідоцтвом про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки від 28.07.2020 (а.с. 26-28). Прилад-розподілювач теплової енергії в зазначеному будинку не встановлено, тому розподіл обсягу спожитої енергії по будинку здійснюється з урахуванням приладу комерційного обліку і пропорційно опалювальній площі приміщення.

У позовній заяві позивач вказує, що відповідно до акта обстеження інженерних систем нежитлового приміщення з індивідуальним опаленням у житловому будинку від 17.11.2021, нежитлове приміщення в будинку 14 по вул. Миколи Зінчевського забезпечується тепловою енергією від індивідуального джерела опалення.

Проте, згідно вказаних вище нормативно-правових приписів, власник нерухомого майна, обладнаного індивідуальними джерелами опалення зобов`язаний здійснювати оплату на постачання теплової енергії, яка складається: з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку; та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення.

Відповідно до актів передачі-прийняття теплової енергії (надання послуг) та рахунків-фактур за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Зінчевського, 14

- №27950 від 30.11.2022 відповідачеві у листопаді 2022 (враховуючи донарахування з листопада 2021 по березень 2022) поставлено 3,16 Гкал теплової енергії на суму 16 887,86 грн.;

- №32989 від 31.12.2022 відповідачеві у грудні 2022 поставлено 0,65Гкал теплової енергії на суму 3 473,77 грн.; (

-№2637 від 31.01.2023 відповідачеві у січні 2023 поставлено 0,76 Гкал теплової енергії на суму 4 061,64 грн.;

-№6320 від 28.02.2022 відповідачеві у лютому 2023 поставлено 0,76 Гкал теплової енергії на суму 4 061,64 грн.;

- №8862 від 31.03.2023 відповідачеві у березні 2023 поставлено 0,35 Гкал теплової енергії на суму 1 870,49 грн.

Таким чином, у період з листопада 2021 року березень 2023 року відповідачем за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Миколи Зінчевського, буд. 14 було спожито теплову енергію на загальну суму З0 355,40 грн.

Крім того, відповідно до актів передачі-прийняття теплової енергії (надання послуг) та актів надання послуг з абонентського обслуговування за адресою: вул. Миколи Зінчевського буд. 14:

-№20556 від 31.01.2022 відповідачеві у серпні 2022 надано послугу з абонентського обслуговування на суму 8,00 грн.;

- №22197 від 30.09.2022 відповідачеві у вересні 2022 надано послугу з абонентського обслуговування на суму 8,00 грн.;

- №24608 від 31.10.2022 відповідачеві у жовтні 2022 надано послугу з абонентського обслуговування на суму 8,00 грн.;

- №27950 від 30.11.2022 відповідачеві у листопаді 2022 надано послугу з абонентського обслуговування на суму 8,00 грн.;

-№32989 від 31.12.2022 відповідачеві у грудні 2022 надано послугу з абонентського обслуговування на суму 8,00 грн.;

- №2637 від 31.01.2023 відповідачеві у січні 2023 надано послугу з абонентського обслуговування на суму 8,00 грн.;

- №6320 від 28.02.2023 відповідачеві у лютому 2023 надано послугу з абонентського обслуговування на суму 8,00 грн. ;

- №8862 від 31.03.2023 відповідачеві у березні 2023 надано послугу з абонентського обслуговування на суму 8,34 грн.

Таким чином, згідно вказаних вище актів надання послуг за період з серпня 2022 року по березень 2023 року загальна сума плати за абонентське обслуговування становить 64,34 грн.

Всі вищенаведені акти надсилалися відповідачеві засобами поштового зв`язку, проте підписані ним не були. Окрім того, на виконання п. 33 Типового договору позивач на адресу відповідача надсилав рахунки на оплату спожитої теплової енергії та послуги з абонентського обслуговування (а.с. 37-38, 45, 48, 51, 54, 57).

При цьому, доказів оплати вказаних рахунків матеріали справи не містять.

Позивач посилається на порушенням відповідачем зобов`язань за типовим індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії в частині повного та своєчасного розрахунку за надані позивачем у період з листопада 2022 року по березень 2023 року послуги з постачання теплової енергії за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Зінчевського, 14, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 30 355 грн 40 коп., а також заборгованість з абонентського обслуговування у розмірі 64 грн 34 коп. За прострочення виконання зобов`язання на підставі пункту 45 типового договору позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню за загальний період прострочення з 02.01.2023 по 08.11.2023 в сумі 850 грн. 85 коп. На підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати за період з січня по листопад 2023 року в сумі 644 грн. 70 коп., а також 3% річних за загальний період прострочення з 02.01.2023 по 08.11.2023 у сумі 699 грн. 33 коп.

Вказані обставини і стали причиною виникнення спору.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з огляду на таке.

Відповідно до статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Виникнення цивільних прав та обов`язків підтверджується діями сторін: постачальник надає послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, надсилає споживачу платіжні документи (рахунки) на оплату таких послуг, а споживач отримує такі послуги, оскільки від мереж централізованого опалення та/або постачання гарячої води у встановленому чинним законодавством порядку не відмовлявся (не відключався), та має здійснювати оплату виставлених рахунків.

Послуги з постачання теплової енергії (централізованого опалення) належать до комунальних послуг.

Частиною 1 статті 9 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" № 2189-VІІІ від 09.11.2017 передбачено, що споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.

У той же час, відсутність письмового договору щодо надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від встановленого законом обов`язку оплати послуг у повному обсязі, якщо він фактично користується ними зі згоди постачальника послуг. Разом із цим, визначальним для вибору виду договору для укладення між теплопостачальною організацією та споживачем, і, як наслідок, тарифу, який застосовуватиметься у розрахунках між сторонами, є саме визначення категорії, до якої відноситься споживач: населення, яке є власниками, орендарями житлових приміщень (квартир) і отримує послуги з централізованого опалення, укладає із теплопостачальною організацією договір про надання послуг з централізованого опалення із зазначенням встановленого тарифу на послугу з централізованого опалення; фізичні особи-підприємці, які використовують, зокрема, нежитлові приміщення у структурі багатоквартирних житлових будинків для здійснення у них підприємницької діяльності, укладають з теплопостачальними організаціями договори купівлі-продажу теплової енергії із зазначенням у них встановленого тарифу для "інших споживачів".

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26.04.2018 в справі № 904/6293/17.

Суд зазначає, що підставою для виникнення у відповідача зобов`язань з оплати послуг з постачання теплової енергії без укладеного договору є, насамперед, факт надання відповідних послуг, а також доведення обсягу та вартості таких послуг належними та допустимими доказами, адже споживання теплової енергії не може бути безоплатним.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Положення аналогічного змісту закріплені в частині першій статті 526 Цивільного кодексу України.

За приписами статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З огляду на положення укладеного сторонами договору визначено, що споживач здійснює оплату щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу (пункт 34 договору).

Отже, строк виконання відповідачем зобов`язання з оплати вартості спожитої ним теплової енергії та плати за абонентське обслуговування є такими, що настали.

За приписами статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Враховуючи встановлений судом факт існування обов`язку відповідача вносити плату за абонентське обслуговування, а також встановлений судом факт надання позивачем послуг з теплопостачання за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Миколи Зінчевського, буд. 14, в період з листопада 2022 року по березень 2023 року, а також настання строку їх оплати, вимоги позивача в частині стягнення заборгованості у сумі 30 355 грн 40 коп. за спожиту теплову енергію та 64 грн 34 коп. плати за абонентське обслуговування визнаються судом обґрунтованими, підтвердженими належними доказами та такими, що підлягають задоволенню.

Крім основного боргу позивач нарахував та заявив до стягнення пеню, 3% річних та інфляційні втрати по кожному договору.

Відповідно до положень статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до пункту 45 договорів у разі несвоєчасного здійснення платежів споживач зобов`язаний сплатити пеню в розмірі 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу.

У зв`язку з порушенням відповідачем строків оплати за теплову енергію, позивач розрахував та просить суд стягнути пеню у розмірі 850 грн 85 коп. за загальний період з 02.01.2023 по 08.11.2023.

Пунктом 7 Розділу ІХ Прикінцевих положень Господарського кодексу України, передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню корона вірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Вказаний пункт був введений в дію на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30 березня 2020 року №540-IX (далі - Закон України від 30 березня 2020 року № 540-IX), який набрав чинності з 2 квітня 2020 року.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» з 12.03.2020 на усій території України встановлено карантин.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 №651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» відмінено з 24 години 00 хвилин 30.06.2023 на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Отже, шестимісячний строк нарахування пені визначений ч.2 ст.232 Господарського кодексу України продовжений на період дії карантину, а саме до 30.06.2023.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені за загальний період з 02.01.2023 по 08.11.2023 у розмірі 850 грн 85 коп. суд зазначає, що він виконаний невірно, оскільки позивачем не враховано встановлений ч.2 ст. 232 Господарського кодексу України шестимісячний строк нарахування пені, який продовжений на період дії карантину, та який закінчився 30.06.2023, у зв`язку з чим судом здійснено власний розрахунок пені за загальний період з 02.01.2023 по 01.11.2023 (з 02.01.2023 по 02.07.2023 на суму 16 887 грн 86 коп.; з 01.02.2023 по 01.08.2023 на суму 3 473 грн 77 коп.; з 01.03.2023 по 01.09.2023 на суму 4 061 грн 64 коп.; з 03.04.2024 по 03.10.2023 на суму 4 061 грн 64 коп., з 0105.2023 по 01.11.2023 на суму 1 870 грн 49 коп.) та встановлено, що сума пені за вказаний період становить 555 грн 05 коп.

Згідно з наданим позивачем розрахунком, останнім до стягнення заявлені інфляційні втрати в розмірі 644 грн 70 коп. за загальний період з січня 2023 року по листопад 2023 року та 3% річних в розмірі 699 грн 33 коп. за загальний період з 02.01.2023 по 08.11.2023.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіркою виконаного позивачем розрахунку 3% річних та інфляційних втрат порушень умов договору та чинного законодавства судом не встановлено.

Таким чином, до стягнення з відповідача підлягають пеня у розмірі 555 грн 05 коп., інфляційні втрати у розмірі 644 грн 70 коп. та 3% річних у розмірі 699 грн 33 коп.

Доводи відповідача викладені у відзиві на позов та запереченнях, стосовно того, що позивачем не доведено факту володіння відповідачем спірним приміщенням, господарським судом оцінюються критично, з огляду на таке.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до договору купівлі-продажу, посвідченого державним нотаріусом 06.08.1998, зареєстрованого в реєстрі за № 2-5405 вбачається, що приміщення загальною площею 130, 3 кв.м. вбудованого в перший поверх житлового будинку за адресою: вул. ХХ Партз`їзду (після перейменування Миколи Зінчевського ) у місті Кривий Ріг було придбано Малим приватним підприємством «Сервіс-Гарант» код ЄДРПОУ 31883334.

Таким чином, власник, який зазначений у договорі купівлі-продажу, зазначений Мале приватне підприємство «Сервіс-Грант» з кодом ЄДРПОУ 21883334, ідентичним із кодом відповідача по справі. Крім того, юридична адреса відповідача, зазначена у витязі з ЄДРПОУ абсолютно збігається з адресою нерухомості, зазначеної у договорі.

Також, з матеріалів справи вбачається, що підписантом договору купівлі-продажу приміщення та акту обстеження інженерних систем нежитлового приміщення з індивідуального опалення у житловому будинку від 17.11.2021 є ОСОБА_1 (а.с. 16, 25), який являється засновником (учасником) юридичної особи Приватного підприємства «Сервіс Гарант», що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 226-229).

Господарський суд зазначає про те, що зміна організаційно-правової форми юридичної особи є перетворення. Уразі перетворення до нової юридичної особи переходить усе майно, усі права та обов`язки попередньої юридичної особи. За загальними правилами статей 104-107 ЦКУ перетворення є одним із видів реорганізації юридичної особи, в результаті якої за правонаступником зберігається її ідентифікаційний номер (код ЄДРПОУ) та відповідно податковий номер.

Отже, згідно з частиною 2 статті 108 Цивільного кодексу України Приватне підприємство «Сервіс-Гарант» (код ЄДРПОУ 21883334) є правонаступником Малого приватне підприємства «Сервіс-Гарант» (код ЄДРПОУ 21883334).

З огляду на те, що відповідач не довів належними та допустимими доказами того факту, що останній не є власником спірного приміщення, господарський суд приходить до висновку, що казані обставини, у сукупності підтверджують право власності на спірне нерухоме майно саме за відповідачем.

Відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Суд відзначає, що у розумінні закону суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи скористатися заходами правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Крім того, за змістом процесуального законодавства захисту в господарському суді підлягає не лише порушене суб`єктивне право, а й охоронюваний законом інтерес.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 поняття "охоронюваний законом інтерес" слід розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних та колективних потреб, які не суперечать Конституції та законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Так, інтерес позивача має бути законним, не суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам і відповідати критеріям охоронюваного законом інтересу, офіційне тлумачення якого надано у резолютивній частині зазначеного Рішення Конституційного Суду України.

При цьому позивач самостійно визначає та обґрунтовує в позовній заяві, у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи і залежно від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту.

Відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно із частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 78 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

При цьому, господарський суд вважає за необхідне наголосити на тому, що відповідно до частини 3 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання має ґрунтуватись на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

При цьому, у рішенні Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 року № 18-рп/2004 зазначено, що поняття "охоронюваний законом інтерес" у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, зокрема, з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Суд виходить із того, що у принципі добросовісності, а саме: при реалізації прав і повноважень, закладений принцип неприпустимості зловживання правом, згідно з якими здійснення прав та свобод однієї особи не повинне порушувати права та свободи інших осіб. У цьому випадку особа надає своїм діям повну видимість юридичної правильності, використовуючи насправді свої права в цілях, які є протилежними тим, що переслідує позитивне право.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Господарський суд наголошує, що 17.10.2019 набув чинності Закон України від 20.09.2019 №132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до ГПК України та змінено назву статті 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування "вірогідність доказів".

Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

За результатами аналізу всіх наявних у справі доказів в їх сукупності суд приходить до висновку, що позивачем доведено належними та допустимими доказами правомірність заявлених позовних вимог.

Враховуючи всі вказані вище обставини, суд приходить до висновку, що докази на підтвердження правомірності вимог позивача щодо стягнення заборгованості у розмірі 30 419 грн. 74 коп. є більш вірогідними, ніж докази надані на їх спростування.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судових рішеннях у справі, питання вичерпності висновків судів, суд враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

З урахуванням вказаного, господарський суд зазначає, що інші доводи та міркування, викладені відповідачем у відзиві на позов та запереченнях на відповідь на відзив, судом розглянуті, але до уваги та врахування при вирішенні даної справи не приймаються, оскільки на результат вирішення спору не впливають.

Згідно зі статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на те, що позовні вимоги задоволено судом частково, судовий збір покладається на відповідача пропорційно до розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 165, 232, 233, 236-238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства "Сервіс-Гарант" (50029, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Миколи Зінчевського, буд. 14, код ЄДРПОУ 21883334) на користь Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" (50014, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Електрична, 1, код ЄДРПОУ 00130850) 30 419 грн 74 коп. основного боргу, 555 грн 05 коп. - пені, 644 грн 70 коп. - інфляційних втрат, 699 грн 33 коп. - 3% річних, 2 659 грн 66 коп. - витрат зі сплати судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 26.04.2024.

Суддя І.А. Рудь